За 6 тисяч хабара чиновник "попав" на 153 тисячі гривень!
Затримали чиновника, якого впіймали на хабарі в розмірі 6,8 тис. грн. Йому загрожує 60 діб у слідчому ізоляторі або внесення застави у 153 680 грн.
Про це повідомили на інформаційному ресурс "Зміст" із посиланням на Єдиний реєстр досудових рішень.
Хабарником виявився Руслан Паліївець, начальник Державної виконавчої служби у Полтавській області.
Він намагався отримати хабар від чоловіка, який у травні хотів поїхати за кордон, але мав заборону виїзду через відкрите виконавче провадження. Щоб зняти ці заборони, треба було закрити провадження.
Знайомий порадив чоловіку звернутися до начальника Полтавського райвідділу виконавчої служби Руслана Паліївця.
Відбулося дві зустрічі з посадовцем, під час яких той назвав вартість своїх "послуг" — 6,8 тис. грн.
Чоловік мав переказати цю суму на банківську карту чиновника та сповістити його. Після отримання коштів Паліївець надав би йому документи, що підтверджуватимуть закінчення виконавчого провадження.
Чоловік звернувся до поліції за фактом вимоги хабара.
Надалі він діяв під контролем правоохоронних органів.
Паліївця затримали 4 липня поблизу готелю "Явір".
За прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди посадовцю загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 10 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, із конфіскацією майна.
Поки що йому визначили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Затримали чиновника, якого впіймали на хабарі в розмірі 6,8 тис. грн. Йому загрожує 60 діб у слідчому ізоляторі або внесення застави у 153 680 грн.
Про це повідомили на інформаційному ресурс "Зміст" із посиланням на Єдиний реєстр досудових рішень.
Хабарником виявився Руслан Паліївець, начальник Державної виконавчої служби у Полтавській області.
Він намагався отримати хабар від чоловіка, який у травні хотів поїхати за кордон, але мав заборону виїзду через відкрите виконавче провадження. Щоб зняти ці заборони, треба було закрити провадження.
Знайомий порадив чоловіку звернутися до начальника Полтавського райвідділу виконавчої служби Руслана Паліївця.
Відбулося дві зустрічі з посадовцем, під час яких той назвав вартість своїх "послуг" — 6,8 тис. грн.
Чоловік мав переказати цю суму на банківську карту чиновника та сповістити його. Після отримання коштів Паліївець надав би йому документи, що підтверджуватимуть закінчення виконавчого провадження.
Чоловік звернувся до поліції за фактом вимоги хабара.
Надалі він діяв під контролем правоохоронних органів.
Паліївця затримали 4 липня поблизу готелю "Явір".
За прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди посадовцю загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 10 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, із конфіскацією майна.
Поки що йому визначили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Loйер — неформатне юридичне видання з почуттям гумору 🦄
Пише про життя юристів, лайфхаки, інструменти та лігалтек.
А ще в них є телеграм-канал, де публікуються цікаві матеріали на правову тематику. Також там круті (і часом веселі) опитування.
Кому цікаво, долучайтесь 👉🏻 https://tttttt.me/loyer_ua
Пише про життя юристів, лайфхаки, інструменти та лігалтек.
А ще в них є телеграм-канал, де публікуються цікаві матеріали на правову тематику. Також там круті (і часом веселі) опитування.
Кому цікаво, долучайтесь 👉🏻 https://tttttt.me/loyer_ua
Telegram
Lойер
Loйер – неформатне юридичне видання, в якому пишуть про право простою мовою і з гумором 🦄
Тут зібрані юридичні новини, статті та блоги правників.
Тут зібрані юридичні новини, статті та блоги правників.
Шановні колеги, нагадуємо Вам, що в описі нашого каналу містяться хештеги.Вони дають змогу швидше та комфортніше знаходити потрібну інформацію чи судову практику, яка стосується процедури примусового виконання рішень! Для чого потрібні # хештеги в Telegram? Для класифікації вмісту в канал. Для полегшення пошуку інформації. Просто натисніть на необхідний Вам хештег та перейдіть в потрібні категорії статтей.
✅#АРЕШТ_МАЙНА
✅#АРЕШТ_КОШТІВ
✅#АЛІМЕНТИ
✅#ІПОТЕКА
✅#СТЯГНЕННЯ_ІНОЗЕМНОЇ_ВАЛЮТИ
✅#РЕАЛІЗАЦІЯ_МАЙНА
✅#КОНФІСКАТ
✅#СТОРОНИ_ВП
✅#ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР
✅#ДІЇ_БЕЗДІЇ
Фактичного Вам виконання!
✅#АРЕШТ_МАЙНА
✅#АРЕШТ_КОШТІВ
✅#АЛІМЕНТИ
✅#ІПОТЕКА
✅#СТЯГНЕННЯ_ІНОЗЕМНОЇ_ВАЛЮТИ
✅#РЕАЛІЗАЦІЯ_МАЙНА
✅#КОНФІСКАТ
✅#СТОРОНИ_ВП
✅#ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР
✅#ДІЇ_БЕЗДІЇ
Фактичного Вам виконання!
"Обидно🙄" Руслан Стефанчук: нам потрібні справжні приватні виконавці, а не ті, яких підготував Мін’юст
Радник Зеленського Руслан Стефанчук заявив, що зараз в Україні немає справжніх приватних виконавців.
«Ми повинні мати як державних виконавців, так і приватних. Справжніх приватних виконавців, а не оцих 170 чоловік, яких підготував Мін’юст, і вони сидять просто за «відчехлення» від певного відсотку. А всіх інших просто блокували. Подивіться тільки, як складаються у нас екзамени на приватних виконавців. В нас що, настільки дурні люди? Ні, в нас просто система таким чином вибудована, що не дає розвиватися приватній ініціативі».
Також Руслан Стефанчукнаголосив, що модель «державне — приватне» має бути і в судовій системі. «У правосудді повинні бути як державні суди, так і розвинута система медіації. Це коли можна не йти в суд, де дорого та довго, а йти до людей, яким довіряють, і вони проводять процедури примирення. І це швидше та зрозуміліше для людей», — вважає радник Президента.
📌ДЖЕРЕЛО
Радник Зеленського Руслан Стефанчук заявив, що зараз в Україні немає справжніх приватних виконавців.
«Ми повинні мати як державних виконавців, так і приватних. Справжніх приватних виконавців, а не оцих 170 чоловік, яких підготував Мін’юст, і вони сидять просто за «відчехлення» від певного відсотку. А всіх інших просто блокували. Подивіться тільки, як складаються у нас екзамени на приватних виконавців. В нас що, настільки дурні люди? Ні, в нас просто система таким чином вибудована, що не дає розвиватися приватній ініціативі».
Також Руслан Стефанчукнаголосив, що модель «державне — приватне» має бути і в судовій системі. «У правосудді повинні бути як державні суди, так і розвинута система медіації. Це коли можна не йти в суд, де дорого та довго, а йти до людей, яким довіряють, і вони проводять процедури примирення. І це швидше та зрозуміліше для людей», — вважає радник Президента.
📌ДЖЕРЕЛО
Судебно-юридическая газета
Руслан Стефанчук: нам потрібні справжні приватні виконавці, а не ті, яких підготував Мін’юст
Радник Зеленського Руслан Стефанчук заявив, що зараз в Україні немає справжніх приватних виконавців.
Особливості стягнення боргу з іноземця: що слід врахувати‼️
#СТОРОНИ_ВП
Для пересічного громадянина питання стягнення боргу з іноземця може видатися вкрай складним, з огляду на статус такого боржника. Але чи насправді все так складно?
👌Законодавець визначає іноземця як особу, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Іноземці можуть перебувати чи проживати на території України, набувши одного з наступних статусів: іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні.
☝️Правове регулювання процедури стягнення боргу з іноземних осібрегламентоване положеннями Закону України «Про виконавче провадження», статтею 77 котрого визначено, що під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
Таким чином, до іноземців встановлені ті самі ж вимоги і покладені ті ж обов'язки при стягненні боргу, що й на громадян України. Стягнення здійснюється за рішенням суду в межах виконавчого провадження.
📌ПОВНА СТАТТЯ
#СТОРОНИ_ВП
Для пересічного громадянина питання стягнення боргу з іноземця може видатися вкрай складним, з огляду на статус такого боржника. Але чи насправді все так складно?
👌Законодавець визначає іноземця як особу, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Іноземці можуть перебувати чи проживати на території України, набувши одного з наступних статусів: іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні.
☝️Правове регулювання процедури стягнення боргу з іноземних осібрегламентоване положеннями Закону України «Про виконавче провадження», статтею 77 котрого визначено, що під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
Таким чином, до іноземців встановлені ті самі ж вимоги і покладені ті ж обов'язки при стягненні боргу, що й на громадян України. Стягнення здійснюється за рішенням суду в межах виконавчого провадження.
📌ПОВНА СТАТТЯ
Telegraph
Особливості стягнення боргу з іноземця: що слід врахувати
Для пересічного громадянина питання стягнення боргу з іноземця може видатися вкрай складним, з огляду на статус такого боржника. Але чи насправді все так складно? Законодавець визначає іноземця як особу, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином…
Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання вироку суду
#КОНФІСКАТ #АРЕШТ_МАЙНА
☝️Статтею 59 Кримінального кодексу України як одним з видів додаткового покарання визначено конфіскацію майна. При цьому згідно частини першої згаданої статті покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Таким чином із наведеного вбачається, що конфіскації може підлягати нерухоме майно засудженого, права на яке зареєстровано у відповідному порядку.
🔥🔥🔥Проте, Касаційний цивільний суд зробив протилежний висновок.
У даній справі державний виконавець звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на нерухоме майно засудженої у тому числі і до конфіскації майна особи, яке не зареєстроване у встановлено законом порядку.
Відповідно до вказаної заяви засуджена особа звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала. На підставі викладеного державний виконавець просила суд вирішити питання про звернення стягнення на квартиру, частина якої належить засудженому на праві сумісної власності, а інша частина належить йому ж на праві спадкування за законом, але не зареєстрована у встановленому законом порядку.
Ухвалою місцевого суду з яким погодився і апеляційний суд у задоволенні вказаної заяви відмовлено, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що засуджений є єдиним спадкоємцем такого майна.
Однак із такими рішеннями КЦС не погодився із наступних підстав.
Так частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судами встановлено, що засуджений прийняв спадщину після смерті, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Таким чином отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання вироку суду.
📌Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.08.2018.
#КОНФІСКАТ #АРЕШТ_МАЙНА
☝️Статтею 59 Кримінального кодексу України як одним з видів додаткового покарання визначено конфіскацію майна. При цьому згідно частини першої згаданої статті покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Таким чином із наведеного вбачається, що конфіскації може підлягати нерухоме майно засудженого, права на яке зареєстровано у відповідному порядку.
🔥🔥🔥Проте, Касаційний цивільний суд зробив протилежний висновок.
У даній справі державний виконавець звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на нерухоме майно засудженої у тому числі і до конфіскації майна особи, яке не зареєстроване у встановлено законом порядку.
Відповідно до вказаної заяви засуджена особа звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала. На підставі викладеного державний виконавець просила суд вирішити питання про звернення стягнення на квартиру, частина якої належить засудженому на праві сумісної власності, а інша частина належить йому ж на праві спадкування за законом, але не зареєстрована у встановленому законом порядку.
Ухвалою місцевого суду з яким погодився і апеляційний суд у задоволенні вказаної заяви відмовлено, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що засуджений є єдиним спадкоємцем такого майна.
Однак із такими рішеннями КЦС не погодився із наступних підстав.
Так частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судами встановлено, що засуджений прийняв спадщину після смерті, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Таким чином отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання вироку суду.
📌Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.08.2018.
Через зміни в законодавстві щодо посилення
захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, а саме, аліменти можна стягнути в наказному провадженні без виклику та повідомлення сторін, звернувшись до місцевого суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. У 2018 році таких заяв надійшло майже 28 тис.
Про це повідомляє Прес-центр судової влади України
захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, а саме, аліменти можна стягнути в наказному провадженні без виклику та повідомлення сторін, звернувшись до місцевого суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. У 2018 році таких заяв надійшло майже 28 тис.
Про це повідомляє Прес-центр судової влади України
Листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише розяснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Отже їх не можна оскаржити‼️
👉ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
1. Особа звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за результатами розгляду скарги позивача від 08 травня 2015 року прийняте рішення з порушенням встановленої Законом України «Про звернення громадян» процедури, з порушенням норм про реєстрацію, а тому підлягає скасуванню.
☝️Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на субєктивні права та обовязки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обовязку, а, відтак, оскаржене рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
👍ВС погодився і зазначив:
38. Отже, оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на субєктивні права та обовязки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обовязку, а, відтак, вказане рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
39. Поряд з цим, слід зазначити, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише розяснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства субєкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
🔥🔥🔥ПОСТАНОВА Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року
👉ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
1. Особа звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за результатами розгляду скарги позивача від 08 травня 2015 року прийняте рішення з порушенням встановленої Законом України «Про звернення громадян» процедури, з порушенням норм про реєстрацію, а тому підлягає скасуванню.
☝️Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на субєктивні права та обовязки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обовязку, а, відтак, оскаржене рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
👍ВС погодився і зазначив:
38. Отже, оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на субєктивні права та обовязки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обовязку, а, відтак, вказане рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
39. Поряд з цим, слід зазначити, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише розяснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства субєкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
🔥🔥🔥ПОСТАНОВА Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року
Меморандум про співпрацю між АПВУ та Національним союзом судових виконавців Молдови
Сьогодні, 26 липня 2019 року, під час міжнародної конференції «Нові виклики у професії приватного виконавця», яка проходить у гостинній літній Одесі, було урочисто підписано Меморандум про співпрацю між АПВУ та Національним союзом судових виконавців Молдови.
Голова АПВУ Сергій Ніколаєв та президент Національного союзу Валеріу Девдеря відзначили, що підписання угоди стало логічним продовженням дворічних активних і плідних контактів приватних виконавців України з молдавськими колегами, а зазначений Меморандум сприятиме більш глибокому та системному співробітництву обох сторін.
Впевнені - зроблено ще один важливий крок у напрямку інтеграції АПВУ до міжнародної професійної спільноти приватних виконавців!
Сьогодні, 26 липня 2019 року, під час міжнародної конференції «Нові виклики у професії приватного виконавця», яка проходить у гостинній літній Одесі, було урочисто підписано Меморандум про співпрацю між АПВУ та Національним союзом судових виконавців Молдови.
Голова АПВУ Сергій Ніколаєв та президент Національного союзу Валеріу Девдеря відзначили, що підписання угоди стало логічним продовженням дворічних активних і плідних контактів приватних виконавців України з молдавськими колегами, а зазначений Меморандум сприятиме більш глибокому та системному співробітництву обох сторін.
Впевнені - зроблено ще один важливий крок у напрямку інтеграції АПВУ до міжнародної професійної спільноти приватних виконавців!
Мін'юст затвердив Порядок інформаційної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження та Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Мін'юст наказом від 03.07.2019 р. №2008/5 затвердив Порядок інформаційної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження та Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Цей Порядок визначає процедуру інформаційної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Реєстр) шляхом доступу до відомостей Реєстру про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть боржників - фізичних осіб (далі - інформаційна взаємодія) під час виконання державними та приватними виконавцями (далі - виконавці) судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Інформаційна взаємодія здійснюватиметься у режимі реального часу в електронному вигляді інформаційно-телекомунікаційними засобами із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до Закону "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах".
Доступ до інформації про боржника - фізичну особу забезпечуватиметься шляхом формування виконавцем у Системі пошукового запиту до Реєстру за такими відомостями:
прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) боржника - фізичної особи;
дата народження боржника - фізичної особи.
Інформація, що передається з Реєстру у порядку інформаційної взаємодії, використовується з додержанням вимог Законів "Про інформацію", "Про захист персональних даних" під час здійснення виконавцями повноважень, передбачених Законом "Про виконавче провадження", і не може бути передана третій стороні, якщо інше не передбачено законом.
Цей наказ набере чинності з дня його офіційного опублікування. Станом на 26.07.2019 р. не набрав чинності.
Мін'юст наказом від 03.07.2019 р. №2008/5 затвердив Порядок інформаційної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження та Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Цей Порядок визначає процедуру інформаційної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Реєстр) шляхом доступу до відомостей Реєстру про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть боржників - фізичних осіб (далі - інформаційна взаємодія) під час виконання державними та приватними виконавцями (далі - виконавці) судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Інформаційна взаємодія здійснюватиметься у режимі реального часу в електронному вигляді інформаційно-телекомунікаційними засобами із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до Закону "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах".
Доступ до інформації про боржника - фізичну особу забезпечуватиметься шляхом формування виконавцем у Системі пошукового запиту до Реєстру за такими відомостями:
прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) боржника - фізичної особи;
дата народження боржника - фізичної особи.
Інформація, що передається з Реєстру у порядку інформаційної взаємодії, використовується з додержанням вимог Законів "Про інформацію", "Про захист персональних даних" під час здійснення виконавцями повноважень, передбачених Законом "Про виконавче провадження", і не може бути передана третій стороні, якщо інше не передбачено законом.
Цей наказ набере чинності з дня його офіційного опублікування. Станом на 26.07.2019 р. не набрав чинності.
😡Відчувши незворотніть виконання рішення в примусовому порядку, боржники домовляються зі стягувачами та вигадують нові способи як ухилитись від оплати основної винагороди приватному виконавцю.
#БОРЖНИК #СТОРОНИ_ВП #ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР
Після оплати заборгованості напряму в банківську установу банк простив боржнику залишок боргу і видав боржнику довідку що заборгованість відсутня в повному обсязі.
В цій справі боржник намагався визнати виконавчий документ таким що не підлягає виконанню після часткової оплати і спрощення залишку боргу (пеня).
В даному випадку боржник діє не добросовісно і намагається підмінити поняття з метою уникнення свого обов’язку по сплаті основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, що явно виходить за межі принципу справедливості, добросовісності та розумності статті 2 ЦПК України.
Приємно що Миколаївський апеляційний суд розглянув мою апеляційну скаргу з урахуванням засад (принципів) цивільного судочинства як: верховенство права, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
🔥Суд зазначив:
Таким чином, враховуючи, що припинення обов'язку боржника відбулося після початку примусового виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у розумінні вимог статті 432 ЦПК України.
Викладене, на думку колегії суддів, не суперечить позиції Верховного Суду у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 2-2407/11, від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13ц, щодо підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, передбачених ст.369 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.
За такого, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність передбачених ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню."
Автор: Дмитро Куліченко
#БОРЖНИК #СТОРОНИ_ВП #ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР
Після оплати заборгованості напряму в банківську установу банк простив боржнику залишок боргу і видав боржнику довідку що заборгованість відсутня в повному обсязі.
В цій справі боржник намагався визнати виконавчий документ таким що не підлягає виконанню після часткової оплати і спрощення залишку боргу (пеня).
В даному випадку боржник діє не добросовісно і намагається підмінити поняття з метою уникнення свого обов’язку по сплаті основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, що явно виходить за межі принципу справедливості, добросовісності та розумності статті 2 ЦПК України.
Приємно що Миколаївський апеляційний суд розглянув мою апеляційну скаргу з урахуванням засад (принципів) цивільного судочинства як: верховенство права, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
🔥Суд зазначив:
Таким чином, враховуючи, що припинення обов'язку боржника відбулося після початку примусового виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у розумінні вимог статті 432 ЦПК України.
Викладене, на думку колегії суддів, не суперечить позиції Верховного Суду у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 2-2407/11, від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13ц, щодо підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, передбачених ст.369 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.
За такого, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність передбачених ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню."
Автор: Дмитро Куліченко
У Дніпропетровській області продають пам'ятник Леніна, щоб заплатити борги із зарплат
Борги із зарплат перед працівниками комунального підприємства в Жовтих Водах становлять понад 97 тис. грн. Пам'ятник Леніну, який виконавча служба продає через систему електронних торгів, має стартову ціну 514,5 тис. грн.
Аукціонні торги мають відбутися 8 серпня, стартова ціна – 514,5 тис. грн. Пам'ятник наразі в Жовтих Водах.
У СЕТАМ зазначили, що бронзова фігура належить комунальному підприємству (КП) "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міськради. Пам'ятник продає Державна виконавча служба через борги КП із зарплати, які становлять понад 97 тис. грн.
"Купивши пам'ятник, покупець зможе поповнити колекцію артефактів соцреалізму, а також допомогти робітникам отримати зарплату", – прокоментував появу лота гендиректор СЕТАМ Віктор Вишньов.
Борги із зарплат перед працівниками комунального підприємства в Жовтих Водах становлять понад 97 тис. грн. Пам'ятник Леніну, який виконавча служба продає через систему електронних торгів, має стартову ціну 514,5 тис. грн.
Аукціонні торги мають відбутися 8 серпня, стартова ціна – 514,5 тис. грн. Пам'ятник наразі в Жовтих Водах.
У СЕТАМ зазначили, що бронзова фігура належить комунальному підприємству (КП) "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міськради. Пам'ятник продає Державна виконавча служба через борги КП із зарплати, які становлять понад 97 тис. грн.
"Купивши пам'ятник, покупець зможе поповнити колекцію артефактів соцреалізму, а також допомогти робітникам отримати зарплату", – прокоментував появу лота гендиректор СЕТАМ Віктор Вишньов.
setam.net.ua
Кольоровий метал відповідного класу — лита бронза, вага 6 тон у вигляді статуї В.І.Леніна (демонтований та декомунізований колишній…
🔥Виконавець стягує з боржника #АЛІМЕНТИ у розмірі, визначеному виконавчим документом (справа про стягнення фіксованої суми), але не менше мінімального гарантованого розміру БЕЗ ВІДПОВІДНИХ РІШЕНЬ СУДУ.
📝У травні 2017 року ОСОБА1 звернувся з позовом до ОСОБА2 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позивач вважав, що розмір присуджених аліментів вказаним рішенням в частині стягнення аліментів на неповнолітнього сина має бути збільшений, оскільки відбулись зміни у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», відповідно до яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА1 просив суд змінити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина з 500 грн до 1 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з часу подачі позову і до досягнення ним повноліття.
✅Рішенням міськрайонного суду позов ОСОБА1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, з 500 до 1000 грн. але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що існують підстави для задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру присуджених аліментів, оскільки відбулись зміни в законодавстві щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину.
❌Рішенням Апеляційного суду рішення міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА1 відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зміна в законодавстві не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
❌Рішенням Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Касаційну скаргу ОСОБА1 , яка підписана представником ОСОБА3 , залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду залишено без змін.
⚠️Верховний Суд звернув увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
📝У травні 2017 року ОСОБА1 звернувся з позовом до ОСОБА2 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позивач вважав, що розмір присуджених аліментів вказаним рішенням в частині стягнення аліментів на неповнолітнього сина має бути збільшений, оскільки відбулись зміни у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», відповідно до яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА1 просив суд змінити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина з 500 грн до 1 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з часу подачі позову і до досягнення ним повноліття.
✅Рішенням міськрайонного суду позов ОСОБА1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, з 500 до 1000 грн. але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що існують підстави для задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру присуджених аліментів, оскільки відбулись зміни в законодавстві щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину.
❌Рішенням Апеляційного суду рішення міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА1 відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зміна в законодавстві не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
❌Рішенням Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Касаційну скаргу ОСОБА1 , яка підписана представником ОСОБА3 , залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду залишено без змін.
⚠️Верховний Суд звернув увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
🔥🔥🔥Важливий висновок ВС: у разі пред'явлення судового рішення до примусового виконання — відповідальність за його виконання несе держава в особі органу державної виконавчої служби
30. Відповідно до статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
31. Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обовязок. Зокрема, зазначений обовязок не залежить від того, подала особа, яку поновлено на роботі, заяву чи виконавчий лист. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
32. Враховуючи те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року в частині поновлення позивача на державній службі добровільно виконана відповідачем шляхом прийняття наказу лише від 19 листопада 2015 року № 930 "По особовому складу", суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
30. Відповідно до статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
31. Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обовязок. Зокрема, зазначений обовязок не залежить від того, подала особа, яку поновлено на роботі, заяву чи виконавчий лист. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
32. Враховуючи те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року в частині поновлення позивача на державній службі добровільно виконана відповідачем шляхом прийняття наказу лише від 19 листопада 2015 року № 930 "По особовому складу", суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
ВС/ВП: Розстрочення або відстрочення виконання рішення суду не звільняє боржника від сплати інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов’язання‼️
#БОРЖНИК
Нормами статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
❓Однак чи стягуються такі санкції з боржника за період відстрочення або розстрочення виконання рішення суду?
❗️Велика Палата Верховного Суду вирішила, що так – стягується.
У даній справі підприємство звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення із боржника інфляційних витрат та трьох процентів річних, як це визначено ст. 625 ЦК України, у зв’язку із несвоєчасним виконанням рішення суду про стягнення боргу.
Місцевий господарський суд у задоволенні позову відмовив пославшись у своєму рішенні на те, що оскільки боржнику ухвалою господарського суду було розстрочено виконання рішення, то таке розстрочення не призводить до наслідків порушення грошового зобов''язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.
З таким висновком погодився і апеляційний суд.
На зазначені рішення кредитором було подано касаційну скаргу мотивуючи її тим, що актами цивільного законодавства не встановлено випадків, за яких ухвала про надання розстрочки виконання рішення суду є підставою виникнення цивільних прав та обов''язків, тому як наслідок, ухвала не змінює строків виконання грошового зобов'язання за договором та умов прострочення боржника в такому зобов''язанні.
В цілому Велика Палата із такими доводами позивача погодилась на у своїй постанові зазначила наступне.
⚠️Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов''язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
⚠️Одночасно положеннями ст. 599 ЦК України визначено, що зобов''язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов''язує припинення зобов''язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов''язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов''язання та підстав виникнення відповідного боргу.
⚠️Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
#БОРЖНИК
Нормами статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
❓Однак чи стягуються такі санкції з боржника за період відстрочення або розстрочення виконання рішення суду?
❗️Велика Палата Верховного Суду вирішила, що так – стягується.
У даній справі підприємство звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення із боржника інфляційних витрат та трьох процентів річних, як це визначено ст. 625 ЦК України, у зв’язку із несвоєчасним виконанням рішення суду про стягнення боргу.
Місцевий господарський суд у задоволенні позову відмовив пославшись у своєму рішенні на те, що оскільки боржнику ухвалою господарського суду було розстрочено виконання рішення, то таке розстрочення не призводить до наслідків порушення грошового зобов''язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.
З таким висновком погодився і апеляційний суд.
На зазначені рішення кредитором було подано касаційну скаргу мотивуючи її тим, що актами цивільного законодавства не встановлено випадків, за яких ухвала про надання розстрочки виконання рішення суду є підставою виникнення цивільних прав та обов''язків, тому як наслідок, ухвала не змінює строків виконання грошового зобов'язання за договором та умов прострочення боржника в такому зобов''язанні.
В цілому Велика Палата із такими доводами позивача погодилась на у своїй постанові зазначила наступне.
⚠️Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов''язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
⚠️Одночасно положеннями ст. 599 ЦК України визначено, що зобов''язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов''язує припинення зобов''язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов''язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов''язання та підстав виникнення відповідного боргу.
⚠️Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Cуми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, є базою нарахування єдиного внеску💰
Верховний Суд погоджується з тим, що суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, є базою нарахування єдиного внеску.
При цьому посилання відповідача, що за Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ не передбачено нарахування податків, зборів та інших платежів на суми стягнутої заробітної плати працівника є необґрунтованим, так як єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
При цьому посилання відповідача на лист - роз'яснення Пенсійного фонду у Львівській області від 27 січня 2012 року № 1070/04-25 щодо відображення та нарахування єдиного внеску за виконавчим листом є помилковим, так як листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому у органах юстиції у порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Верховний Суд погоджується з тим, що суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, є базою нарахування єдиного внеску.
При цьому посилання відповідача, що за Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ не передбачено нарахування податків, зборів та інших платежів на суми стягнутої заробітної плати працівника є необґрунтованим, так як єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
При цьому посилання відповідача на лист - роз'яснення Пенсійного фонду у Львівській області від 27 січня 2012 року № 1070/04-25 щодо відображення та нарахування єдиного внеску за виконавчим листом є помилковим, так як листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому у органах юстиції у порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відмовився встановити заборону на виїзд за кордон боржників, оскільки банк вже пред'явив інший позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідна постанова у справі № 2-173/2011 була ухвалена 29 травня.
Суд нагадав, що Законом «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено три окремих випадки обмеження громадянина України у виїзді за кордон:
⚠️ - до виконання зобов'язань;
⚠️ - до розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках;
⚠️ - до забезпечення зобов'язань заставою.
Оскільки в іншому провадженні банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає підстави для висновку про забезпечення зобов'язань іпотекою, яка є видом застави, отже, на момент вирішення питання про обмеження у праві виїзду за кордон немає правових підстав, визначених Законом .
Верховний Суд також врахував, що банк звернувся до суду з позовом з метою тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за кордон до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Правовою підставою поданого позову визначено правила статей 151-153 ЦПК України 2004 року, тобто норми процесуального права щодо правил застосування судом заходів забезпечення позову.
Фактично банк просив забезпечити позов, пред'явлений до відповідача в іншій справі (№ 2-2081/2010), про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, банк, подавши цей позов, по суті звернувся до суду із заявою про забезпечення іншого позову, а не з окремим позовом для захисту своїх порушених прав.
"Аналіз статей 151-153 ЦПК України 2004 року дає підстави для висновку, що процесуальним законом не було передбачено такого заходу забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. У ст. 16 ЦК України також не передбачено такого способу захисту цивільних прав", - зазначено в постанові суду
Відповідна постанова у справі № 2-173/2011 була ухвалена 29 травня.
Суд нагадав, що Законом «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено три окремих випадки обмеження громадянина України у виїзді за кордон:
⚠️ - до виконання зобов'язань;
⚠️ - до розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках;
⚠️ - до забезпечення зобов'язань заставою.
Оскільки в іншому провадженні банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає підстави для висновку про забезпечення зобов'язань іпотекою, яка є видом застави, отже, на момент вирішення питання про обмеження у праві виїзду за кордон немає правових підстав, визначених Законом .
Верховний Суд також врахував, що банк звернувся до суду з позовом з метою тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за кордон до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Правовою підставою поданого позову визначено правила статей 151-153 ЦПК України 2004 року, тобто норми процесуального права щодо правил застосування судом заходів забезпечення позову.
Фактично банк просив забезпечити позов, пред'явлений до відповідача в іншій справі (№ 2-2081/2010), про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, банк, подавши цей позов, по суті звернувся до суду із заявою про забезпечення іншого позову, а не з окремим позовом для захисту своїх порушених прав.
"Аналіз статей 151-153 ЦПК України 2004 року дає підстави для висновку, що процесуальним законом не було передбачено такого заходу забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. У ст. 16 ЦК України також не передбачено такого способу захисту цивільних прав", - зазначено в постанові суду
Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування акту про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна - неналежний спосіб захисту.
#РЕАЛІЗАЦІЯ_МАЙНА #ДІЇ_БЕЗДІЇ
⚠️Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
⚠️Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
⚠️Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.
⚠️Зазначена правова позиція була висловлена у постанові від 22.02.2017 Верховного Суду України у справі № 6-2677цс16 і Суд з нею погоджується.
🔥 Позивач протягом усього часу розгляду справи судами не заявляв вимоги про визнання торгів, проведених 28.04.2010, недійсними. Лише просив скасувати Акт про проведення прилюдних торгів від 18.05.2010.
⚠️ Зазначений акт від 18.05.2010 самостійних правових наслідків для боржника, власника його майна не становить. Тому суд апеляційної інстанції, обґрунтовано перевіривши оскаржувані позивачам дії виконавчої служби на предмет дотримання Закону України «Про виконавче провадження», та дійшов правильного висновку про відмову в позові. Скасування зазначеного акту не спричиняє в даному разі захисту чи відновлення прав позивача.
#РЕАЛІЗАЦІЯ_МАЙНА #ДІЇ_БЕЗДІЇ
⚠️Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
⚠️Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
⚠️Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.
⚠️Зазначена правова позиція була висловлена у постанові від 22.02.2017 Верховного Суду України у справі № 6-2677цс16 і Суд з нею погоджується.
🔥 Позивач протягом усього часу розгляду справи судами не заявляв вимоги про визнання торгів, проведених 28.04.2010, недійсними. Лише просив скасувати Акт про проведення прилюдних торгів від 18.05.2010.
⚠️ Зазначений акт від 18.05.2010 самостійних правових наслідків для боржника, власника його майна не становить. Тому суд апеляційної інстанції, обґрунтовано перевіривши оскаржувані позивачам дії виконавчої служби на предмет дотримання Закону України «Про виконавче провадження», та дійшов правильного висновку про відмову в позові. Скасування зазначеного акту не спричиняє в даному разі захисту чи відновлення прав позивача.