Перші дні на державній службі? Куди бігти, як зрозуміти процеси, з чого взагалі починати?😭 Спокійно)
Пропонуємо короткий путівник з порадами для нових державних службовців. Ходімо?
1️⃣Знайомство
Починайте роботу на посаді із зустрічі з керівництвом та командою. Запитуйте якомога більше, аби вивчити робоче середовище та зрозуміти майбутні цілі, завдання та виклики!
2️⃣Регламент
Уважно вивчайте організаційну структуру та процедури, згідно з якими функціонує інституція. І найголовніше - налаштуйте комп’ютер. Він буде вашим основним помічником в подоланні складнощів бюрократії.
3️⃣Перші кроки
Для того, щоб увійти в курс справи, детально ознайомтеся з діяльністю вашого департаменту та сектору загалом. Це дозволить отримати комплексне бачення вашої діяльності на державній посаді та краще зорієнтуватися в темі.
3️⃣Команда підтримки
Будуйте відносини з тими, хто може вас підтримати та допомогти в подоланні робочих викликів. Йдеться не тільки про колег на аналогічих посадах, а й радників.
4️⃣Принцип 70:20:10
Секрет ефективної роботи полягає в постійній комунікації. 70% часу безпосередньо йде на виконання робочих обов’язків, 10% - на навчання, а от 20% доцільно приділити спілкуванню з колегами, партнерами й зацікавленими сторонами!
Як швидше і безболісно влитися в команду читайте також у матеріалах:
☑️“The First 90 Days: Proven Strategies for Getting Up to Speed Faster and Smarter” by Michael Watkins
☑️“The Seven Habits of Highly Effective People” by Steven Covey
☑️“Equipping 101: What Every Leader Needs to Know” by John C. Maxwell
☑️“The 21 Irrefutable Laws of Leadership” by John C. Maxwell
☑️“The 360-Degree Leader: Developing Your Influence from Anywhere in the Organization” by John C. Maxwell
☑️“Strategic Leadership: How to Think and Plan Strategically and Provide Direction” by John Adair
Джерело: The onboarding checklist: a guide to your first days in government: http://bit.ly/2XGctyQ
Будуємо #НоваДержавнаСлужба в рамках Реформа державного управління й закликаємо #СтавайЛідеромЗмін!
👉НАДС Гендепартамент з питань управління персоналом на державній службі
👉НАДС Офіс реформ Кабінету Міністрів України
Пропонуємо короткий путівник з порадами для нових державних службовців. Ходімо?
1️⃣Знайомство
Починайте роботу на посаді із зустрічі з керівництвом та командою. Запитуйте якомога більше, аби вивчити робоче середовище та зрозуміти майбутні цілі, завдання та виклики!
2️⃣Регламент
Уважно вивчайте організаційну структуру та процедури, згідно з якими функціонує інституція. І найголовніше - налаштуйте комп’ютер. Він буде вашим основним помічником в подоланні складнощів бюрократії.
3️⃣Перші кроки
Для того, щоб увійти в курс справи, детально ознайомтеся з діяльністю вашого департаменту та сектору загалом. Це дозволить отримати комплексне бачення вашої діяльності на державній посаді та краще зорієнтуватися в темі.
3️⃣Команда підтримки
Будуйте відносини з тими, хто може вас підтримати та допомогти в подоланні робочих викликів. Йдеться не тільки про колег на аналогічих посадах, а й радників.
4️⃣Принцип 70:20:10
Секрет ефективної роботи полягає в постійній комунікації. 70% часу безпосередньо йде на виконання робочих обов’язків, 10% - на навчання, а от 20% доцільно приділити спілкуванню з колегами, партнерами й зацікавленими сторонами!
Як швидше і безболісно влитися в команду читайте також у матеріалах:
☑️“The First 90 Days: Proven Strategies for Getting Up to Speed Faster and Smarter” by Michael Watkins
☑️“The Seven Habits of Highly Effective People” by Steven Covey
☑️“Equipping 101: What Every Leader Needs to Know” by John C. Maxwell
☑️“The 21 Irrefutable Laws of Leadership” by John C. Maxwell
☑️“The 360-Degree Leader: Developing Your Influence from Anywhere in the Organization” by John C. Maxwell
☑️“Strategic Leadership: How to Think and Plan Strategically and Provide Direction” by John Adair
Джерело: The onboarding checklist: a guide to your first days in government: http://bit.ly/2XGctyQ
Будуємо #НоваДержавнаСлужба в рамках Реформа державного управління й закликаємо #СтавайЛідеромЗмін!
👉НАДС Гендепартамент з питань управління персоналом на державній службі
👉НАДС Офіс реформ Кабінету Міністрів України
Чергова спроба боржника через третю особу уникнути відповідальності!!!
(ОНОВЛЕНА ПОЗИЦІЯ КЦС ВС) 🔥🔥
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #АРЕШТ_МАЙНА #БОРЖНИК
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний виконавець Сколибог О. С., в якому просив визнати за ним право власності на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску, колір білий номер шасі НОМЕР_1 , обєм двигуна 1390, номер двигуна НОМЕР_2 , маса власна 1540 кг; зняти публічне обтяження - арешт рухомого майна, що зареєстроване 19 жовтня 2017 року за № 16523021 реєстратором: приватний виконавець Сколибог О. С., підстава обтяження ? постанова про арешт майна боржника, 54944451, 18 жовтня 2017 року, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибог О. С., з транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску, колір білий, номер шасі НОМЕР_1 , обєм двигуна 1390, номер двигуна НОМЕР_2 , маса власна 1540 кг та скасувати заборони на відчуження вказаного транспортного засобу.
Однак позивачем фактично не доведено допустимими та належними доказами законні підстави набуття ним права власності на спірний автомобіль, на які він посилається, а відсутність державної реєстрації переходу права власності на даний автомобіль, яка є обовязковою в даному випадку, дає підстави для висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля не є вчиненим.
Договір купівлі-продажу транспортного засобу є укладеним лише з моменту його державної реєстрації.
Незважаючи на те, що наданий позивачем договір купівлі-продажу транспортного засобу, вчинений у письмовій формі, у ньому є підписи двох сторін продавцем і покупцем, проте він не засвідчений нотаріально і не є документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація транспортного засобу, що підтверджує правомірність його придбання.
Крім того, у встановленому порядку позивач не зареєстрував його за собою.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду, правильно виходив з того, що момент вчинення вищезазначеного правочину відповідно до статті 210 ЦК Україниповязується із державною реєстрацією, тому він не є укладеним і не створює прав і обов`язків для сторін, а тому відсутні підстави вважати, що позивач набув право власності на автомобіль у встановленому законом порядку.
✅Постанова Верховного Суду від 27 червня 2019 року, справа № 331/3792/18
(ОНОВЛЕНА ПОЗИЦІЯ КЦС ВС) 🔥🔥
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #АРЕШТ_МАЙНА #БОРЖНИК
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний виконавець Сколибог О. С., в якому просив визнати за ним право власності на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску, колір білий номер шасі НОМЕР_1 , обєм двигуна 1390, номер двигуна НОМЕР_2 , маса власна 1540 кг; зняти публічне обтяження - арешт рухомого майна, що зареєстроване 19 жовтня 2017 року за № 16523021 реєстратором: приватний виконавець Сколибог О. С., підстава обтяження ? постанова про арешт майна боржника, 54944451, 18 жовтня 2017 року, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибог О. С., з транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску, колір білий, номер шасі НОМЕР_1 , обєм двигуна 1390, номер двигуна НОМЕР_2 , маса власна 1540 кг та скасувати заборони на відчуження вказаного транспортного засобу.
Однак позивачем фактично не доведено допустимими та належними доказами законні підстави набуття ним права власності на спірний автомобіль, на які він посилається, а відсутність державної реєстрації переходу права власності на даний автомобіль, яка є обовязковою в даному випадку, дає підстави для висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля не є вчиненим.
Договір купівлі-продажу транспортного засобу є укладеним лише з моменту його державної реєстрації.
Незважаючи на те, що наданий позивачем договір купівлі-продажу транспортного засобу, вчинений у письмовій формі, у ньому є підписи двох сторін продавцем і покупцем, проте він не засвідчений нотаріально і не є документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація транспортного засобу, що підтверджує правомірність його придбання.
Крім того, у встановленому порядку позивач не зареєстрував його за собою.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду, правильно виходив з того, що момент вчинення вищезазначеного правочину відповідно до статті 210 ЦК Україниповязується із державною реєстрацією, тому він не є укладеним і не створює прав і обов`язків для сторін, а тому відсутні підстави вважати, що позивач набув право власності на автомобіль у встановленому законом порядку.
✅Постанова Верховного Суду від 27 червня 2019 року, справа № 331/3792/18
Ощадбанк “виграв суд на 100 млн грн”
2 липня Ощадбанк на рівні Великої Палати Верховного Суду довів свою правову позицію щодо незаконного визнання виконавчого напису на суму понад 100 млн грн таким, що не підлягає виконанню.
Як повідомляє прес-служба банку, ТОВ «УКРКАВА» – недобросовісний боржник Ощадбанку, що понад три роки не виконує взяті на себе зобов’язання, намагалось уникнути відповідальності за невиконання зобов’язань щодо повернення отриманого ним кредиту, отримавши на свою користь рішення господарського суду Одеської області та постанову Одеського апеляційного господарського суду про визнання виконавчого напису, яким звернено стягнення на будівлі та споруди заводу з виробництва розчинної кави та кавових виробів, що належать на праві власності ТОВ «УКРКАВА», таким, що не підлягає виконанню.
Під час судового розгляду було піднято такі питання як безспірність вимог при вчиненні виконавчого напису та строки, протягом яких виконавчий напис може бути вчинено.
Залишення правової позиції судів першої та апеляційної інстанцій без змін мало б негативний наслідок як для банківської системи, так і економіки в цілому, оскільки могло б призвести до загострення проблематики застосування судової практики у справах про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, а відтак використання такого способу захисту прав кредиторів як вчинення виконавчого напису могло б бути фактично знищено.
З метою мінімізації негативних наслідків та за необхідності формування єдиної правозастосовної практики з питань вчинення виконавчих написів, яка б забезпечувала справедливий підхід до захисту інтересів як боржників, так і кредиторів, командою юристів Ощадбанку було вибудовано правову позицію, що дозволила переконати Верховний Суд в незаконності ухвалених судами попередніх інстанцій рішень.
Так, колегією суддів Великої Палати Верховного Суду незаконні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та постановлено нове рішення, яким ТОВ «УКРКАВА» відмовлено у позові про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в повному обсязі. Зазначене дає підстави стверджувати: виконавчим написам – бути!
2 липня Ощадбанк на рівні Великої Палати Верховного Суду довів свою правову позицію щодо незаконного визнання виконавчого напису на суму понад 100 млн грн таким, що не підлягає виконанню.
Як повідомляє прес-служба банку, ТОВ «УКРКАВА» – недобросовісний боржник Ощадбанку, що понад три роки не виконує взяті на себе зобов’язання, намагалось уникнути відповідальності за невиконання зобов’язань щодо повернення отриманого ним кредиту, отримавши на свою користь рішення господарського суду Одеської області та постанову Одеського апеляційного господарського суду про визнання виконавчого напису, яким звернено стягнення на будівлі та споруди заводу з виробництва розчинної кави та кавових виробів, що належать на праві власності ТОВ «УКРКАВА», таким, що не підлягає виконанню.
Під час судового розгляду було піднято такі питання як безспірність вимог при вчиненні виконавчого напису та строки, протягом яких виконавчий напис може бути вчинено.
Залишення правової позиції судів першої та апеляційної інстанцій без змін мало б негативний наслідок як для банківської системи, так і економіки в цілому, оскільки могло б призвести до загострення проблематики застосування судової практики у справах про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, а відтак використання такого способу захисту прав кредиторів як вчинення виконавчого напису могло б бути фактично знищено.
З метою мінімізації негативних наслідків та за необхідності формування єдиної правозастосовної практики з питань вчинення виконавчих написів, яка б забезпечувала справедливий підхід до захисту інтересів як боржників, так і кредиторів, командою юристів Ощадбанку було вибудовано правову позицію, що дозволила переконати Верховний Суд в незаконності ухвалених судами попередніх інстанцій рішень.
Так, колегією суддів Великої Палати Верховного Суду незаконні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та постановлено нове рішення, яким ТОВ «УКРКАВА» відмовлено у позові про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в повному обсязі. Зазначене дає підстави стверджувати: виконавчим написам – бути!
Система електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» – це сучасне організаційно-технічне рішення, яке дозволяє будувати безпечні інформаційні міжвідомчі взаємодії державним органам та органам місцевого самоврядування через інтернет шляхом обміну електронними повідомленнями між їх інформаційними системами.
Докладніше про систему «Трембіта» – на сайті https://trembita.gov.ua/ua.
☝️ЯК ВИКОНАВЦЯМ ПІДКЛЮЧИТИСЯ ДО “ТРЕМБІТИ”? (pv.net.ua)
Про це у Державного агентства з питань електронного урядування України запитала Агенція з питань виконання рішень.
Згідно з відповіддю Держагентства з питань електронного урядування, приватні виконавці дійсно мають можливість підключитися до Системи. Для цього треба укласти договір з Держагентством та встановити програмне забезпечення.
👍Відповідь із зазначенням переліку основних організаційно-технічних заходів можна завантажити за посиланням: https://pv.net.ua/wp-content/uploads/2019/07/відповідь-на-№-01-33-від-12.04.19.pdf.
Повну інструкцію з підключення можна знайти за посиланням:
https://trembita.gov.ua/ua/projects/howtoconnect.
Докладніше про систему «Трембіта» – на сайті https://trembita.gov.ua/ua.
☝️ЯК ВИКОНАВЦЯМ ПІДКЛЮЧИТИСЯ ДО “ТРЕМБІТИ”? (pv.net.ua)
Про це у Державного агентства з питань електронного урядування України запитала Агенція з питань виконання рішень.
Згідно з відповіддю Держагентства з питань електронного урядування, приватні виконавці дійсно мають можливість підключитися до Системи. Для цього треба укласти договір з Держагентством та встановити програмне забезпечення.
👍Відповідь із зазначенням переліку основних організаційно-технічних заходів можна завантажити за посиланням: https://pv.net.ua/wp-content/uploads/2019/07/відповідь-на-№-01-33-від-12.04.19.pdf.
Повну інструкцію з підключення можна знайти за посиланням:
https://trembita.gov.ua/ua/projects/howtoconnect.
Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу (ВС/КЦС № 317/3272/16-ц від 06.03.2019)
#БОРЖНИК #АРЕШТ_МАЙНА
І до чого ж не додумуються боржники аби не виконувати свої боргові зобов’язання… І укладають фіктивні договори «заднім числом» і намагаються будь-яким чином перевести права власності на належне їм майно на своїх близьких і родичів.
Постанова, що аналізується яскраво свідчить про те, яка боржнику дуже не хотілось сплачувати свої борги, але щось пішло не так.
У даній справі подружжя подало позов та зустрічну позовну заяву про поділ їх спільного майна, зокрема будинку та земельної ділянки.
Судом першої інстанції вказані позови задоволено.
Однак апеляційним судом вказане рішення було скасовано з тих підстав, що на спірне рухоме та нерухоме майно, яке належить одному з подружжя, накладено арешт, тому воно не може бути об'єктом поділу. Крім того жоден подружжя із позовом до одне до одного та до кредитора про зняття арешту із нерухомого майна не зверталося.
На вказане рішення дружиною, яка була позивачем за первинним позовом, подано касаційну скаргу з тих мотивів, що договори позики укладені її чоловіком з кредитором у власних інтересах, а не в інтересах сім'ї. Їй як дружині не було нічого відомо про ці договори позики. Вказує, що арешт на все нерухоме майно стосується виключно майна її чоловіка, а тому у суду є усі підстави для поділу майна, на яке накладено арешт, у судовому порядку.
Проте, касаційний суд із доводами позивачки не погодився та у задоволенні скарги відмовив.
Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що ухвалою суду у іншій справі на забезпечення позову про стягнення з чоловіка позивачки заборгованості за договором займу, який було задоволено, на все нерухоме майно останнього було накладено арешт. Також арешт було накладено і постановою державного виконавця на виконання вказаного вище рішення суду про стягнення заборгованості.
КЦС у своїй постанові зауважив, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
#БОРЖНИК #АРЕШТ_МАЙНА
І до чого ж не додумуються боржники аби не виконувати свої боргові зобов’язання… І укладають фіктивні договори «заднім числом» і намагаються будь-яким чином перевести права власності на належне їм майно на своїх близьких і родичів.
Постанова, що аналізується яскраво свідчить про те, яка боржнику дуже не хотілось сплачувати свої борги, але щось пішло не так.
У даній справі подружжя подало позов та зустрічну позовну заяву про поділ їх спільного майна, зокрема будинку та земельної ділянки.
Судом першої інстанції вказані позови задоволено.
Однак апеляційним судом вказане рішення було скасовано з тих підстав, що на спірне рухоме та нерухоме майно, яке належить одному з подружжя, накладено арешт, тому воно не може бути об'єктом поділу. Крім того жоден подружжя із позовом до одне до одного та до кредитора про зняття арешту із нерухомого майна не зверталося.
На вказане рішення дружиною, яка була позивачем за первинним позовом, подано касаційну скаргу з тих мотивів, що договори позики укладені її чоловіком з кредитором у власних інтересах, а не в інтересах сім'ї. Їй як дружині не було нічого відомо про ці договори позики. Вказує, що арешт на все нерухоме майно стосується виключно майна її чоловіка, а тому у суду є усі підстави для поділу майна, на яке накладено арешт, у судовому порядку.
Проте, касаційний суд із доводами позивачки не погодився та у задоволенні скарги відмовив.
Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що ухвалою суду у іншій справі на забезпечення позову про стягнення з чоловіка позивачки заборгованості за договором займу, який було задоволено, на все нерухоме майно останнього було накладено арешт. Також арешт було накладено і постановою державного виконавця на виконання вказаного вище рішення суду про стягнення заборгованості.
КЦС у своїй постанові зауважив, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
⚡️⚡️⚡️НАЖИВО
Прямо зараз разом з Volodymyr Groysman відповідаємо на ваші питання у прямому ефірі.
Тема: “Аліменти. Посилення відповідальності за насильство над дітьми”.
Приєднуйтесь та ставте свої питання в коментарі!
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2278962678886588&id=177372829290483
Прямо зараз разом з Volodymyr Groysman відповідаємо на ваші питання у прямому ефірі.
Тема: “Аліменти. Посилення відповідальності за насильство над дітьми”.
Приєднуйтесь та ставте свої питання в коментарі!
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2278962678886588&id=177372829290483
ЯК ПРИКЛАД! Жінку засудили за невиконання судового рішення до покарання у вигляді штрафу.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу захисника засудженої на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Про це йдеться на сторінці ВС у Facebook.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу захисника засудженої на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Відповідно до вироку жінка була засуджена за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення) із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. Вона була визнана винуватою в тому, що всупереч рішенню місцевого суду, яке набрало законної сили, маючи реальну можливість його виконати, без поважних причин у встановлені вказаним судовим рішенням дні та часи умисно створювала штучні перешкоди її колишньому чоловіку у спілкуванні з дитиною.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнив особу від покарання, призначеного згідно з вироком суду, у звʼязку із закінченням строків давності.
У касаційній скарзі захисник зазначив, зокрема, про те, що в результаті розгляду кримінального провадження не було доведено ні конкретного моменту вчинення злочину, ні наявності в особи прямого умислу на невиконання рішення суду. Також захисник указав на те, що апеляційний суд, звільняючи його підзахисну від відбування покарання на підставі статей 49, 74 КК України, необґрунтовано залишив без зміни вирок місцевого суду.
У постанові колегії суддів ККС ВС йдеться про те, що, як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, зроблений на підставі обʼєктивного зʼясування всіх обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України.
Обʼєктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його обʼєктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь – дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акта – це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо субʼєкт був зобовʼязаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Однією з форм невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобовʼязана особа хоча відкрито й не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобовʼязаною рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх учинення, тобто обʼєктивна сторона злочину полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.
Детальніше з текстом постанови ВС можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81841881.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу захисника засудженої на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Про це йдеться на сторінці ВС у Facebook.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу захисника засудженої на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Відповідно до вироку жінка була засуджена за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення) із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. Вона була визнана винуватою в тому, що всупереч рішенню місцевого суду, яке набрало законної сили, маючи реальну можливість його виконати, без поважних причин у встановлені вказаним судовим рішенням дні та часи умисно створювала штучні перешкоди її колишньому чоловіку у спілкуванні з дитиною.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнив особу від покарання, призначеного згідно з вироком суду, у звʼязку із закінченням строків давності.
У касаційній скарзі захисник зазначив, зокрема, про те, що в результаті розгляду кримінального провадження не було доведено ні конкретного моменту вчинення злочину, ні наявності в особи прямого умислу на невиконання рішення суду. Також захисник указав на те, що апеляційний суд, звільняючи його підзахисну від відбування покарання на підставі статей 49, 74 КК України, необґрунтовано залишив без зміни вирок місцевого суду.
У постанові колегії суддів ККС ВС йдеться про те, що, як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, зроблений на підставі обʼєктивного зʼясування всіх обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України.
Обʼєктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його обʼєктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь – дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акта – це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо субʼєкт був зобовʼязаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Однією з форм невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобовʼязана особа хоча відкрито й не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобовʼязаною рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх учинення, тобто обʼєктивна сторона злочину полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.
Детальніше з текстом постанови ВС можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81841881.
Велика Палата Верховного Суду вирішила юрисдикційні питання щодо стягнення виконавчого збору
#ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР #ДІЇ_БЕЗДІЇ
Скарга на дії державного виконавця стосується забезпечення стягнення виконавчого збору, усі питання з виконання якого вирішуються в порядку адміністративного судочинства. При цьому законність накладеного виконавцем арешту на земельну ділянку залежить від наявності підстав для стягнення зі скаржниці виконавчого збору.
Водночас вимоги про зняття арешту з майна пов’язані з вирішенням питання щодо стягнення виконавчого збору, яке не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ці вимоги мають розглядатися разом із вимогами про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору в порядку адміністративного судочинства.
Детальніше за посиланням: http://bit.ly/2JrEfXO
Крім того, нагадуємо, що Верховный Суд має Телеграм-канал, долучайтесь!
#ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР #ДІЇ_БЕЗДІЇ
Скарга на дії державного виконавця стосується забезпечення стягнення виконавчого збору, усі питання з виконання якого вирішуються в порядку адміністративного судочинства. При цьому законність накладеного виконавцем арешту на земельну ділянку залежить від наявності підстав для стягнення зі скаржниці виконавчого збору.
Водночас вимоги про зняття арешту з майна пов’язані з вирішенням питання щодо стягнення виконавчого збору, яке не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ці вимоги мають розглядатися разом із вимогами про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору в порядку адміністративного судочинства.
Детальніше за посиланням: http://bit.ly/2JrEfXO
Крім того, нагадуємо, що Верховный Суд має Телеграм-канал, долучайтесь!
Стаття 27. Виконавчий збір
1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Чи стягується виконавчий збір за виконавчими документами про оплатне вилучення майна ?
1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Чи стягується виконавчий збір за виконавчими документами про оплатне вилучення майна ?
Anonymous Poll
60%
ТАК
40%
НІ
У Харкові судитимуть держвиконавця за фіктивний продаж арештованої квартири
Харківська місцева прокуратура № 1 направила до Жовтневого районного суду м. Харкова обвинувальний акт стосовно колишнього головного виконавця одного з районних відділів ДВС.
За словами керівника місцевої прокуратури Катерини Шевцової, 40-річній жінці інкримінують зловживання службовим становищем та службове підроблення (ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України).
За даними слідства, держвиконавець за підробленими документами виставила на продаж квартиру в Харкові площею понад 120 кв.м. Зазначене житло належало на праві власності територіальній громаді м. Харкова. Через штучно створену судову суперечку квартиру намагалися привласнити шахраї – нібито в рахунок непогашеного боргу. Суд задовольнив позов так званого позичальника, прийнявши рішення щодо продажу квартири для компенсації нібито заборгованих коштів.
Після судового рішення виконавча служба відкрила відповідне провадження. Однак незабаром його призупинили, оскільки шахрайську оборудку з квартирою викрили правоохоронці. В рамках кримінального провадження на квартиру наклали арешт
За даними слідства, держвикнавець приховала відомості про судові обтяження квартири, підробила матеріали виконавчого провадження та підготувала документи для реалізації арештованої нерухомості через електронний аукціон.
Переможець торгів заплатив за житло трохи більше 1 млн. грн. Гроші надійшли на рахунок районного відділу виконавчої служби. Після цього суму розподілили між учасниками виконавчого провадження, до яких входять також позичальник і боржник. Таким чином більшу частину коштів від продажу нерухомості отримали аферисти.
Одночасно з’ясувалося, що переможець аукціону не може оформити права власності на майно, оскільки у квартири вже є законний власник - територіальна громада, і житло виставили на продаж незаконно.
Під час розслідування встановлено також, що протиправні дії обвинуваченої стали можливими через їх погодження з начальником районного відділу ДВС, який , на думку слідства, недбало поставився до своїх обов’язків та не перевірив законність складання документів підлеглою. Наразі посадовцю оголошено про підозру за ч. 2 ст. 367 КК України.
Прес-служба прокуратури Харківської області
Харківська місцева прокуратура № 1 направила до Жовтневого районного суду м. Харкова обвинувальний акт стосовно колишнього головного виконавця одного з районних відділів ДВС.
За словами керівника місцевої прокуратури Катерини Шевцової, 40-річній жінці інкримінують зловживання службовим становищем та службове підроблення (ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України).
За даними слідства, держвиконавець за підробленими документами виставила на продаж квартиру в Харкові площею понад 120 кв.м. Зазначене житло належало на праві власності територіальній громаді м. Харкова. Через штучно створену судову суперечку квартиру намагалися привласнити шахраї – нібито в рахунок непогашеного боргу. Суд задовольнив позов так званого позичальника, прийнявши рішення щодо продажу квартири для компенсації нібито заборгованих коштів.
Після судового рішення виконавча служба відкрила відповідне провадження. Однак незабаром його призупинили, оскільки шахрайську оборудку з квартирою викрили правоохоронці. В рамках кримінального провадження на квартиру наклали арешт
За даними слідства, держвикнавець приховала відомості про судові обтяження квартири, підробила матеріали виконавчого провадження та підготувала документи для реалізації арештованої нерухомості через електронний аукціон.
Переможець торгів заплатив за житло трохи більше 1 млн. грн. Гроші надійшли на рахунок районного відділу виконавчої служби. Після цього суму розподілили між учасниками виконавчого провадження, до яких входять також позичальник і боржник. Таким чином більшу частину коштів від продажу нерухомості отримали аферисти.
Одночасно з’ясувалося, що переможець аукціону не може оформити права власності на майно, оскільки у квартири вже є законний власник - територіальна громада, і житло виставили на продаж незаконно.
Під час розслідування встановлено також, що протиправні дії обвинуваченої стали можливими через їх погодження з начальником районного відділу ДВС, який , на думку слідства, недбало поставився до своїх обов’язків та не перевірив законність складання документів підлеглою. Наразі посадовцю оголошено про підозру за ч. 2 ст. 367 КК України.
Прес-служба прокуратури Харківської області
Прокуратура Харківської області
Держвиконавця підозрюють у фіктивному продажу арештованої квартири
За словами керівника місцевої прокуратури Катерини Шевцової, 40-річну жінку підозрюють у фіктивному продажу квартири в Харкові площею понад 120 кв.м. Житло, що належало на праві власності терит...
Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби, зокрема відділи примусового виконання рішень, НЕ Є ОРГАНАМИ державної виконавчої служби‼️🔥🔥🔥
#ДІЇ_БЕЗДІЇ
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2016, винесену у виконавчому провадженні № 49493410 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а/303/21/14, виданого 31.03.2014 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.
Суди першої та апеляційної інстанцій не дійшли єдиного висновку в цій справі.
Належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.
Отже, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що Відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ є неналежним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.
📌http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82315800
#ДІЇ_БЕЗДІЇ
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2016, винесену у виконавчому провадженні № 49493410 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а/303/21/14, виданого 31.03.2014 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.
Суди першої та апеляційної інстанцій не дійшли єдиного висновку в цій справі.
Належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.
Отже, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що Відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ є неналежним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.
📌http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82315800
Повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду навіть за наявності поважних причин такої неявки.☝️😊
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #СТОРОНИ_ВП
У даній справі скаргу банку на дії державного виконавця залишено без розгляду у зв’язку із тим, що представник банку повторно не зявився в судове засідання, заяви про розгляд скарги за його відсутності суду не подав, що відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України є підставою для залишення скарги без розгляду.
Апеляційний суд із такою ухвалою погодився.
В свою чергу банківська установа подала на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій касаційну скаргу по їх скасування мотивуючи їх тим, що виклик в судове засідання отримано за тиждень до дати засідання. У звязку з відсутністю можливості забезпечення участі представника банку в судовому засіданні банком було направлено клопотання про розгляд справи без участі заявника засобами поштового зв’язку.
Оскільки, представником банку було направлено заяву про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції порушив норми ст. 223 ЦПК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
Водночас на час розгляду справи діяльність відділення банку, яке супроводжувало цю справу було припинено, а всі справи були передані для супроводження в центральний офіс банку, який знаходиться у м. Києві.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Водночас згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК Українивизначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.
Повний текст рішення ВС: www.reyestr.court.gov.ua/Review/82034538🔥
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #СТОРОНИ_ВП
У даній справі скаргу банку на дії державного виконавця залишено без розгляду у зв’язку із тим, що представник банку повторно не зявився в судове засідання, заяви про розгляд скарги за його відсутності суду не подав, що відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України є підставою для залишення скарги без розгляду.
Апеляційний суд із такою ухвалою погодився.
В свою чергу банківська установа подала на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій касаційну скаргу по їх скасування мотивуючи їх тим, що виклик в судове засідання отримано за тиждень до дати засідання. У звязку з відсутністю можливості забезпечення участі представника банку в судовому засіданні банком було направлено клопотання про розгляд справи без участі заявника засобами поштового зв’язку.
Оскільки, представником банку було направлено заяву про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції порушив норми ст. 223 ЦПК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
Водночас на час розгляду справи діяльність відділення банку, яке супроводжувало цю справу було припинено, а всі справи були передані для супроводження в центральний офіс банку, який знаходиться у м. Києві.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Водночас згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК Українивизначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.
Повний текст рішення ВС: www.reyestr.court.gov.ua/Review/82034538🔥
Велика Палата заборонила ПриватБанку стягувати проценти та штрафи за кредитками
Ще одне дуже цікаве та правильне судове рішення. Велика Палата «поламала» уставлену судову практику по стягненню заборгованості ПриватБанком за кредитними картками.
03.07.2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справа № 342/180/17 та за її наслідками прийняла Постанову, якою докорінно змінила судову практику у спорах з ПриватБанком. Багато юристів знають, як інколи складно судитися з Приватом по їх кредитним картках. І це при тому, що цього банку видача кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту супроводжувалася порушенням масою норм, які врегульовують питання видачі кредитів. Окремої уваги заслуговують і суми боргу у банківських розрахунках, які зазвичай більші у декілька разів від сум, які банк реально міг стягнути. Проте, існувала реальна проблема, що суди ставали на сторону банку та закривали очі на велику кількість порушень прав самих позичальників. Тому, дана Постанова ВС ВП має таке величезне значення.
Предметом розгляду судової справи було стягнення заборгованості з позичальника на користь банку за договором про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на підставі якої позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 гривень. Всього банк просив стягнути 47 325,26 грн, з яких: 16 058,07 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 071,87 грн - проценти за користування кредитними коштами, та нарахованих за порушення умов кредитного договору 23 465,55 грн - пені, а також 500,00 грн - штрафу (фіксована частина), 2 229,77 грн - штрафу (процентна складова).
📌ПЕРШОДЖЕРЕЛО
Ще одне дуже цікаве та правильне судове рішення. Велика Палата «поламала» уставлену судову практику по стягненню заборгованості ПриватБанком за кредитними картками.
03.07.2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справа № 342/180/17 та за її наслідками прийняла Постанову, якою докорінно змінила судову практику у спорах з ПриватБанком. Багато юристів знають, як інколи складно судитися з Приватом по їх кредитним картках. І це при тому, що цього банку видача кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту супроводжувалася порушенням масою норм, які врегульовують питання видачі кредитів. Окремої уваги заслуговують і суми боргу у банківських розрахунках, які зазвичай більші у декілька разів від сум, які банк реально міг стягнути. Проте, існувала реальна проблема, що суди ставали на сторону банку та закривали очі на велику кількість порушень прав самих позичальників. Тому, дана Постанова ВС ВП має таке величезне значення.
Предметом розгляду судової справи було стягнення заборгованості з позичальника на користь банку за договором про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на підставі якої позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 гривень. Всього банк просив стягнути 47 325,26 грн, з яких: 16 058,07 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 071,87 грн - проценти за користування кредитними коштами, та нарахованих за порушення умов кредитного договору 23 465,55 грн - пені, а також 500,00 грн - штрафу (фіксована частина), 2 229,77 грн - штрафу (процентна складова).
📌ПЕРШОДЖЕРЕЛО
Обмеження керівника боржника -юридичної особи у виїзді за межі України ‼️🔥
#СТОРОНИ_ВП
Коли я був молодим і працював у ДВС, до мене у якості представника часто приходив такий собі колоритний представник - старий дідусь, юрист одного великого підприємства.
Улюбленою його фразою було: "Я не знаю як зараз, я законів не читаю вже років 20, але раніше ми робили ось так, і все в нас було добре...")))
Так от, я не знаю, що там зараз пише ГПК про можливість обмеження керівника боржника -юридичної особи у виїзді за межі України, але "мого" керівника -боржника, суд таки обмежив)))
☝️ПОСТАНОВА ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ від "08" липня 2019, Справа№ 910/15784/18
Приватний виконавець: Андрій Авторгов
#СТОРОНИ_ВП
Коли я був молодим і працював у ДВС, до мене у якості представника часто приходив такий собі колоритний представник - старий дідусь, юрист одного великого підприємства.
Улюбленою його фразою було: "Я не знаю як зараз, я законів не читаю вже років 20, але раніше ми робили ось так, і все в нас було добре...")))
Так от, я не знаю, що там зараз пише ГПК про можливість обмеження керівника боржника -юридичної особи у виїзді за межі України, але "мого" керівника -боржника, суд таки обмежив)))
☝️ПОСТАНОВА ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ від "08" липня 2019, Справа№ 910/15784/18
Приватний виконавець: Андрій Авторгов
ОКРЕМА ДУМКА Банк має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі, якщо це застережено в договорі. Такий висновок зробив ВС в постанові №310/11024/15-ц‼️
#ІПОТЕКА
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлену в ухвалі від 6 лютого 2019 року, іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлену в ухвалі від 6 лютого 2019 року, іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.
Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок
виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеки".
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України "Про іпотеки"); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 закону).
#ІПОТЕКА
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлену в ухвалі від 6 лютого 2019 року, іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлену в ухвалі від 6 лютого 2019 року, іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.
Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок
виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеки".
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України "Про іпотеки"); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 закону).
ВС/КАС: Спір щодо відсутності компетенції вчиняти ті чи інші дії допускається виключно між субєктами владних повноважень (ВС/КАС № 802/833/17-а від 05.07.2019)
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #СТОРОНИ_ВП
У даній справі підприємство звернулось до суду із позовом до органу Державної виконавчої служби у якому порушено питання відсутності у ДВС повноважень відкривати виконавчі провадження з примусового виконання постанов Держаної служби України з безпеки на транспорті та всіх його управлінь щодо застосування адміністративно-господарських штрафів.
Обгрунтовуючи свої вимоги підприємство послалось на те, що справи про накладення адміністративно-господарських штрафів мають право розглядати посадові особи центрального органу виконавчої влади, а постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення адміністративно-господарських штрафів не визнані виконавчими документами, таким чином адміністративно-господарські штрафи, застосовані до субєктів господарювання, повинні стягуватись на підставі виконавчих документів, виданих судом, відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Постановою адміністративного суду першої інстанції вказані вимоги задоволено.
Натомість апеляційний суд із таким рішенням не погодився та у позові відмовив.
Така відмова і стала підставою для звернення підприємства до Касаційного адміністративного суду із касаційною скаргою.
Проте, доводи позивача КАС до уваги не взяв та визнав їх необґрунтованими.
Приймаючи таке рішення КАС послався на те, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормами п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між субєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
При цьому спори, які виникають із застосування зазначеної норми закону можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб’єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління.
Із аналізу наведеної норми можна зробити висновок про те, що позивачем у компетенційних спорах є субєкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший субєкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Отже, вимоги підприємства, яке не є суб’єктом владних повноважень про встановлення відсутності компетенції (повноважень) органів ДВС приймати до виконання постанови територіальних органів Управління Державної служби України, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень.
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #СТОРОНИ_ВП
У даній справі підприємство звернулось до суду із позовом до органу Державної виконавчої служби у якому порушено питання відсутності у ДВС повноважень відкривати виконавчі провадження з примусового виконання постанов Держаної служби України з безпеки на транспорті та всіх його управлінь щодо застосування адміністративно-господарських штрафів.
Обгрунтовуючи свої вимоги підприємство послалось на те, що справи про накладення адміністративно-господарських штрафів мають право розглядати посадові особи центрального органу виконавчої влади, а постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення адміністративно-господарських штрафів не визнані виконавчими документами, таким чином адміністративно-господарські штрафи, застосовані до субєктів господарювання, повинні стягуватись на підставі виконавчих документів, виданих судом, відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Постановою адміністративного суду першої інстанції вказані вимоги задоволено.
Натомість апеляційний суд із таким рішенням не погодився та у позові відмовив.
Така відмова і стала підставою для звернення підприємства до Касаційного адміністративного суду із касаційною скаргою.
Проте, доводи позивача КАС до уваги не взяв та визнав їх необґрунтованими.
Приймаючи таке рішення КАС послався на те, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормами п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між субєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
При цьому спори, які виникають із застосування зазначеної норми закону можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб’єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління.
Із аналізу наведеної норми можна зробити висновок про те, що позивачем у компетенційних спорах є субєкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший субєкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Отже, вимоги підприємства, яке не є суб’єктом владних повноважень про встановлення відсутності компетенції (повноважень) органів ДВС приймати до виконання постанови територіальних органів Управління Державної служби України, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень.
Исполнительная служба арестовала счета «Европейской солидарности»
ГИС арестовала счета партии на сумму 4,3 тыс. гривен.
Государственная исполнительная служба арестовала счета «Европейской Солидарности» Петра Порошенко (бывш. БПП) на 4,3 тыс. гривен. Об этом пишет юрист Андрей Портнов в Facebook.+
В рамках выигранного Портновым иска о защите чести и деловой репутации, ГИС арестовала счета партии на сумму 4,3 тыс. гривен. Как говорится в постановлении судебного исполнителя о принудительном взыскании средств, «Европейская солидарность» не решение суда игнорирует и долг не выплачивает. Поэтому главный государственный исполнитель Подольского райотдела государственной исполнительной службы принял решение о принудительном взыскании средств со счетов партии.
ГИС арестовала счета партии на сумму 4,3 тыс. гривен.
Государственная исполнительная служба арестовала счета «Европейской Солидарности» Петра Порошенко (бывш. БПП) на 4,3 тыс. гривен. Об этом пишет юрист Андрей Портнов в Facebook.+
В рамках выигранного Портновым иска о защите чести и деловой репутации, ГИС арестовала счета партии на сумму 4,3 тыс. гривен. Как говорится в постановлении судебного исполнителя о принудительном взыскании средств, «Европейская солидарность» не решение суда игнорирует и долг не выплачивает. Поэтому главный государственный исполнитель Подольского райотдела государственной исполнительной службы принял решение о принудительном взыскании средств со счетов партии.