⚡️⚡️⚡️НАЖИВО
Прямо зараз разом з Volodymyr Groysman відповідаємо на ваші питання у прямому ефірі.
Тема: “Аліменти. Посилення відповідальності за насильство над дітьми”.
Приєднуйтесь та ставте свої питання в коментарі!
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2278962678886588&id=177372829290483
Прямо зараз разом з Volodymyr Groysman відповідаємо на ваші питання у прямому ефірі.
Тема: “Аліменти. Посилення відповідальності за насильство над дітьми”.
Приєднуйтесь та ставте свої питання в коментарі!
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2278962678886588&id=177372829290483
ЯК ПРИКЛАД! Жінку засудили за невиконання судового рішення до покарання у вигляді штрафу.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу захисника засудженої на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Про це йдеться на сторінці ВС у Facebook.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу захисника засудженої на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Відповідно до вироку жінка була засуджена за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення) із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. Вона була визнана винуватою в тому, що всупереч рішенню місцевого суду, яке набрало законної сили, маючи реальну можливість його виконати, без поважних причин у встановлені вказаним судовим рішенням дні та часи умисно створювала штучні перешкоди її колишньому чоловіку у спілкуванні з дитиною.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнив особу від покарання, призначеного згідно з вироком суду, у звʼязку із закінченням строків давності.
У касаційній скарзі захисник зазначив, зокрема, про те, що в результаті розгляду кримінального провадження не було доведено ні конкретного моменту вчинення злочину, ні наявності в особи прямого умислу на невиконання рішення суду. Також захисник указав на те, що апеляційний суд, звільняючи його підзахисну від відбування покарання на підставі статей 49, 74 КК України, необґрунтовано залишив без зміни вирок місцевого суду.
У постанові колегії суддів ККС ВС йдеться про те, що, як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, зроблений на підставі обʼєктивного зʼясування всіх обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України.
Обʼєктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його обʼєктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь – дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акта – це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо субʼєкт був зобовʼязаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Однією з форм невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобовʼязана особа хоча відкрито й не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобовʼязаною рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх учинення, тобто обʼєктивна сторона злочину полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.
Детальніше з текстом постанови ВС можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81841881.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу захисника засудженої на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Про це йдеться на сторінці ВС у Facebook.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу захисника засудженої на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Відповідно до вироку жінка була засуджена за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення) із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. Вона була визнана винуватою в тому, що всупереч рішенню місцевого суду, яке набрало законної сили, маючи реальну можливість його виконати, без поважних причин у встановлені вказаним судовим рішенням дні та часи умисно створювала штучні перешкоди її колишньому чоловіку у спілкуванні з дитиною.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнив особу від покарання, призначеного згідно з вироком суду, у звʼязку із закінченням строків давності.
У касаційній скарзі захисник зазначив, зокрема, про те, що в результаті розгляду кримінального провадження не було доведено ні конкретного моменту вчинення злочину, ні наявності в особи прямого умислу на невиконання рішення суду. Також захисник указав на те, що апеляційний суд, звільняючи його підзахисну від відбування покарання на підставі статей 49, 74 КК України, необґрунтовано залишив без зміни вирок місцевого суду.
У постанові колегії суддів ККС ВС йдеться про те, що, як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, зроблений на підставі обʼєктивного зʼясування всіх обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України.
Обʼєктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його обʼєктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь – дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акта – це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо субʼєкт був зобовʼязаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Однією з форм невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобовʼязана особа хоча відкрито й не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобовʼязаною рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх учинення, тобто обʼєктивна сторона злочину полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.
Детальніше з текстом постанови ВС можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81841881.
Велика Палата Верховного Суду вирішила юрисдикційні питання щодо стягнення виконавчого збору
#ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР #ДІЇ_БЕЗДІЇ
Скарга на дії державного виконавця стосується забезпечення стягнення виконавчого збору, усі питання з виконання якого вирішуються в порядку адміністративного судочинства. При цьому законність накладеного виконавцем арешту на земельну ділянку залежить від наявності підстав для стягнення зі скаржниці виконавчого збору.
Водночас вимоги про зняття арешту з майна пов’язані з вирішенням питання щодо стягнення виконавчого збору, яке не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ці вимоги мають розглядатися разом із вимогами про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору в порядку адміністративного судочинства.
Детальніше за посиланням: http://bit.ly/2JrEfXO
Крім того, нагадуємо, що Верховный Суд має Телеграм-канал, долучайтесь!
#ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР #ДІЇ_БЕЗДІЇ
Скарга на дії державного виконавця стосується забезпечення стягнення виконавчого збору, усі питання з виконання якого вирішуються в порядку адміністративного судочинства. При цьому законність накладеного виконавцем арешту на земельну ділянку залежить від наявності підстав для стягнення зі скаржниці виконавчого збору.
Водночас вимоги про зняття арешту з майна пов’язані з вирішенням питання щодо стягнення виконавчого збору, яке не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ці вимоги мають розглядатися разом із вимогами про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору в порядку адміністративного судочинства.
Детальніше за посиланням: http://bit.ly/2JrEfXO
Крім того, нагадуємо, що Верховный Суд має Телеграм-канал, долучайтесь!
Стаття 27. Виконавчий збір
1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Чи стягується виконавчий збір за виконавчими документами про оплатне вилучення майна ?
1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Чи стягується виконавчий збір за виконавчими документами про оплатне вилучення майна ?
Anonymous Poll
60%
ТАК
40%
НІ
У Харкові судитимуть держвиконавця за фіктивний продаж арештованої квартири
Харківська місцева прокуратура № 1 направила до Жовтневого районного суду м. Харкова обвинувальний акт стосовно колишнього головного виконавця одного з районних відділів ДВС.
За словами керівника місцевої прокуратури Катерини Шевцової, 40-річній жінці інкримінують зловживання службовим становищем та службове підроблення (ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України).
За даними слідства, держвиконавець за підробленими документами виставила на продаж квартиру в Харкові площею понад 120 кв.м. Зазначене житло належало на праві власності територіальній громаді м. Харкова. Через штучно створену судову суперечку квартиру намагалися привласнити шахраї – нібито в рахунок непогашеного боргу. Суд задовольнив позов так званого позичальника, прийнявши рішення щодо продажу квартири для компенсації нібито заборгованих коштів.
Після судового рішення виконавча служба відкрила відповідне провадження. Однак незабаром його призупинили, оскільки шахрайську оборудку з квартирою викрили правоохоронці. В рамках кримінального провадження на квартиру наклали арешт
За даними слідства, держвикнавець приховала відомості про судові обтяження квартири, підробила матеріали виконавчого провадження та підготувала документи для реалізації арештованої нерухомості через електронний аукціон.
Переможець торгів заплатив за житло трохи більше 1 млн. грн. Гроші надійшли на рахунок районного відділу виконавчої служби. Після цього суму розподілили між учасниками виконавчого провадження, до яких входять також позичальник і боржник. Таким чином більшу частину коштів від продажу нерухомості отримали аферисти.
Одночасно з’ясувалося, що переможець аукціону не може оформити права власності на майно, оскільки у квартири вже є законний власник - територіальна громада, і житло виставили на продаж незаконно.
Під час розслідування встановлено також, що протиправні дії обвинуваченої стали можливими через їх погодження з начальником районного відділу ДВС, який , на думку слідства, недбало поставився до своїх обов’язків та не перевірив законність складання документів підлеглою. Наразі посадовцю оголошено про підозру за ч. 2 ст. 367 КК України.
Прес-служба прокуратури Харківської області
Харківська місцева прокуратура № 1 направила до Жовтневого районного суду м. Харкова обвинувальний акт стосовно колишнього головного виконавця одного з районних відділів ДВС.
За словами керівника місцевої прокуратури Катерини Шевцової, 40-річній жінці інкримінують зловживання службовим становищем та службове підроблення (ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України).
За даними слідства, держвиконавець за підробленими документами виставила на продаж квартиру в Харкові площею понад 120 кв.м. Зазначене житло належало на праві власності територіальній громаді м. Харкова. Через штучно створену судову суперечку квартиру намагалися привласнити шахраї – нібито в рахунок непогашеного боргу. Суд задовольнив позов так званого позичальника, прийнявши рішення щодо продажу квартири для компенсації нібито заборгованих коштів.
Після судового рішення виконавча служба відкрила відповідне провадження. Однак незабаром його призупинили, оскільки шахрайську оборудку з квартирою викрили правоохоронці. В рамках кримінального провадження на квартиру наклали арешт
За даними слідства, держвикнавець приховала відомості про судові обтяження квартири, підробила матеріали виконавчого провадження та підготувала документи для реалізації арештованої нерухомості через електронний аукціон.
Переможець торгів заплатив за житло трохи більше 1 млн. грн. Гроші надійшли на рахунок районного відділу виконавчої служби. Після цього суму розподілили між учасниками виконавчого провадження, до яких входять також позичальник і боржник. Таким чином більшу частину коштів від продажу нерухомості отримали аферисти.
Одночасно з’ясувалося, що переможець аукціону не може оформити права власності на майно, оскільки у квартири вже є законний власник - територіальна громада, і житло виставили на продаж незаконно.
Під час розслідування встановлено також, що протиправні дії обвинуваченої стали можливими через їх погодження з начальником районного відділу ДВС, який , на думку слідства, недбало поставився до своїх обов’язків та не перевірив законність складання документів підлеглою. Наразі посадовцю оголошено про підозру за ч. 2 ст. 367 КК України.
Прес-служба прокуратури Харківської області
Прокуратура Харківської області
Держвиконавця підозрюють у фіктивному продажу арештованої квартири
За словами керівника місцевої прокуратури Катерини Шевцової, 40-річну жінку підозрюють у фіктивному продажу квартири в Харкові площею понад 120 кв.м. Житло, що належало на праві власності терит...
Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби, зокрема відділи примусового виконання рішень, НЕ Є ОРГАНАМИ державної виконавчої служби‼️🔥🔥🔥
#ДІЇ_БЕЗДІЇ
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2016, винесену у виконавчому провадженні № 49493410 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а/303/21/14, виданого 31.03.2014 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.
Суди першої та апеляційної інстанцій не дійшли єдиного висновку в цій справі.
Належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.
Отже, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що Відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ є неналежним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.
📌http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82315800
#ДІЇ_БЕЗДІЇ
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2016, винесену у виконавчому провадженні № 49493410 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а/303/21/14, виданого 31.03.2014 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.
Суди першої та апеляційної інстанцій не дійшли єдиного висновку в цій справі.
Належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.
Отже, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що Відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ є неналежним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.
📌http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82315800
Повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду навіть за наявності поважних причин такої неявки.☝️😊
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #СТОРОНИ_ВП
У даній справі скаргу банку на дії державного виконавця залишено без розгляду у зв’язку із тим, що представник банку повторно не зявився в судове засідання, заяви про розгляд скарги за його відсутності суду не подав, що відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України є підставою для залишення скарги без розгляду.
Апеляційний суд із такою ухвалою погодився.
В свою чергу банківська установа подала на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій касаційну скаргу по їх скасування мотивуючи їх тим, що виклик в судове засідання отримано за тиждень до дати засідання. У звязку з відсутністю можливості забезпечення участі представника банку в судовому засіданні банком було направлено клопотання про розгляд справи без участі заявника засобами поштового зв’язку.
Оскільки, представником банку було направлено заяву про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції порушив норми ст. 223 ЦПК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
Водночас на час розгляду справи діяльність відділення банку, яке супроводжувало цю справу було припинено, а всі справи були передані для супроводження в центральний офіс банку, який знаходиться у м. Києві.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Водночас згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК Українивизначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.
Повний текст рішення ВС: www.reyestr.court.gov.ua/Review/82034538🔥
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #СТОРОНИ_ВП
У даній справі скаргу банку на дії державного виконавця залишено без розгляду у зв’язку із тим, що представник банку повторно не зявився в судове засідання, заяви про розгляд скарги за його відсутності суду не подав, що відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України є підставою для залишення скарги без розгляду.
Апеляційний суд із такою ухвалою погодився.
В свою чергу банківська установа подала на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій касаційну скаргу по їх скасування мотивуючи їх тим, що виклик в судове засідання отримано за тиждень до дати засідання. У звязку з відсутністю можливості забезпечення участі представника банку в судовому засіданні банком було направлено клопотання про розгляд справи без участі заявника засобами поштового зв’язку.
Оскільки, представником банку було направлено заяву про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції порушив норми ст. 223 ЦПК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
Водночас на час розгляду справи діяльність відділення банку, яке супроводжувало цю справу було припинено, а всі справи були передані для супроводження в центральний офіс банку, який знаходиться у м. Києві.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Водночас згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК Українивизначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.
Повний текст рішення ВС: www.reyestr.court.gov.ua/Review/82034538🔥
Велика Палата заборонила ПриватБанку стягувати проценти та штрафи за кредитками
Ще одне дуже цікаве та правильне судове рішення. Велика Палата «поламала» уставлену судову практику по стягненню заборгованості ПриватБанком за кредитними картками.
03.07.2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справа № 342/180/17 та за її наслідками прийняла Постанову, якою докорінно змінила судову практику у спорах з ПриватБанком. Багато юристів знають, як інколи складно судитися з Приватом по їх кредитним картках. І це при тому, що цього банку видача кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту супроводжувалася порушенням масою норм, які врегульовують питання видачі кредитів. Окремої уваги заслуговують і суми боргу у банківських розрахунках, які зазвичай більші у декілька разів від сум, які банк реально міг стягнути. Проте, існувала реальна проблема, що суди ставали на сторону банку та закривали очі на велику кількість порушень прав самих позичальників. Тому, дана Постанова ВС ВП має таке величезне значення.
Предметом розгляду судової справи було стягнення заборгованості з позичальника на користь банку за договором про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на підставі якої позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 гривень. Всього банк просив стягнути 47 325,26 грн, з яких: 16 058,07 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 071,87 грн - проценти за користування кредитними коштами, та нарахованих за порушення умов кредитного договору 23 465,55 грн - пені, а також 500,00 грн - штрафу (фіксована частина), 2 229,77 грн - штрафу (процентна складова).
📌ПЕРШОДЖЕРЕЛО
Ще одне дуже цікаве та правильне судове рішення. Велика Палата «поламала» уставлену судову практику по стягненню заборгованості ПриватБанком за кредитними картками.
03.07.2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справа № 342/180/17 та за її наслідками прийняла Постанову, якою докорінно змінила судову практику у спорах з ПриватБанком. Багато юристів знають, як інколи складно судитися з Приватом по їх кредитним картках. І це при тому, що цього банку видача кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту супроводжувалася порушенням масою норм, які врегульовують питання видачі кредитів. Окремої уваги заслуговують і суми боргу у банківських розрахунках, які зазвичай більші у декілька разів від сум, які банк реально міг стягнути. Проте, існувала реальна проблема, що суди ставали на сторону банку та закривали очі на велику кількість порушень прав самих позичальників. Тому, дана Постанова ВС ВП має таке величезне значення.
Предметом розгляду судової справи було стягнення заборгованості з позичальника на користь банку за договором про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на підставі якої позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 гривень. Всього банк просив стягнути 47 325,26 грн, з яких: 16 058,07 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 071,87 грн - проценти за користування кредитними коштами, та нарахованих за порушення умов кредитного договору 23 465,55 грн - пені, а також 500,00 грн - штрафу (фіксована частина), 2 229,77 грн - штрафу (процентна складова).
📌ПЕРШОДЖЕРЕЛО
Обмеження керівника боржника -юридичної особи у виїзді за межі України ‼️🔥
#СТОРОНИ_ВП
Коли я був молодим і працював у ДВС, до мене у якості представника часто приходив такий собі колоритний представник - старий дідусь, юрист одного великого підприємства.
Улюбленою його фразою було: "Я не знаю як зараз, я законів не читаю вже років 20, але раніше ми робили ось так, і все в нас було добре...")))
Так от, я не знаю, що там зараз пише ГПК про можливість обмеження керівника боржника -юридичної особи у виїзді за межі України, але "мого" керівника -боржника, суд таки обмежив)))
☝️ПОСТАНОВА ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ від "08" липня 2019, Справа№ 910/15784/18
Приватний виконавець: Андрій Авторгов
#СТОРОНИ_ВП
Коли я був молодим і працював у ДВС, до мене у якості представника часто приходив такий собі колоритний представник - старий дідусь, юрист одного великого підприємства.
Улюбленою його фразою було: "Я не знаю як зараз, я законів не читаю вже років 20, але раніше ми робили ось так, і все в нас було добре...")))
Так от, я не знаю, що там зараз пише ГПК про можливість обмеження керівника боржника -юридичної особи у виїзді за межі України, але "мого" керівника -боржника, суд таки обмежив)))
☝️ПОСТАНОВА ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ від "08" липня 2019, Справа№ 910/15784/18
Приватний виконавець: Андрій Авторгов
ОКРЕМА ДУМКА Банк має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі, якщо це застережено в договорі. Такий висновок зробив ВС в постанові №310/11024/15-ц‼️
#ІПОТЕКА
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлену в ухвалі від 6 лютого 2019 року, іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлену в ухвалі від 6 лютого 2019 року, іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.
Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок
виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеки".
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України "Про іпотеки"); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 закону).
#ІПОТЕКА
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлену в ухвалі від 6 лютого 2019 року, іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлену в ухвалі від 6 лютого 2019 року, іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.
Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок
виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеки".
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України "Про іпотеки"); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 закону).
ВС/КАС: Спір щодо відсутності компетенції вчиняти ті чи інші дії допускається виключно між субєктами владних повноважень (ВС/КАС № 802/833/17-а від 05.07.2019)
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #СТОРОНИ_ВП
У даній справі підприємство звернулось до суду із позовом до органу Державної виконавчої служби у якому порушено питання відсутності у ДВС повноважень відкривати виконавчі провадження з примусового виконання постанов Держаної служби України з безпеки на транспорті та всіх його управлінь щодо застосування адміністративно-господарських штрафів.
Обгрунтовуючи свої вимоги підприємство послалось на те, що справи про накладення адміністративно-господарських штрафів мають право розглядати посадові особи центрального органу виконавчої влади, а постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення адміністративно-господарських штрафів не визнані виконавчими документами, таким чином адміністративно-господарські штрафи, застосовані до субєктів господарювання, повинні стягуватись на підставі виконавчих документів, виданих судом, відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Постановою адміністративного суду першої інстанції вказані вимоги задоволено.
Натомість апеляційний суд із таким рішенням не погодився та у позові відмовив.
Така відмова і стала підставою для звернення підприємства до Касаційного адміністративного суду із касаційною скаргою.
Проте, доводи позивача КАС до уваги не взяв та визнав їх необґрунтованими.
Приймаючи таке рішення КАС послався на те, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормами п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між субєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
При цьому спори, які виникають із застосування зазначеної норми закону можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб’єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління.
Із аналізу наведеної норми можна зробити висновок про те, що позивачем у компетенційних спорах є субєкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший субєкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Отже, вимоги підприємства, яке не є суб’єктом владних повноважень про встановлення відсутності компетенції (повноважень) органів ДВС приймати до виконання постанови територіальних органів Управління Державної служби України, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень.
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #СТОРОНИ_ВП
У даній справі підприємство звернулось до суду із позовом до органу Державної виконавчої служби у якому порушено питання відсутності у ДВС повноважень відкривати виконавчі провадження з примусового виконання постанов Держаної служби України з безпеки на транспорті та всіх його управлінь щодо застосування адміністративно-господарських штрафів.
Обгрунтовуючи свої вимоги підприємство послалось на те, що справи про накладення адміністративно-господарських штрафів мають право розглядати посадові особи центрального органу виконавчої влади, а постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення адміністративно-господарських штрафів не визнані виконавчими документами, таким чином адміністративно-господарські штрафи, застосовані до субєктів господарювання, повинні стягуватись на підставі виконавчих документів, виданих судом, відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Постановою адміністративного суду першої інстанції вказані вимоги задоволено.
Натомість апеляційний суд із таким рішенням не погодився та у позові відмовив.
Така відмова і стала підставою для звернення підприємства до Касаційного адміністративного суду із касаційною скаргою.
Проте, доводи позивача КАС до уваги не взяв та визнав їх необґрунтованими.
Приймаючи таке рішення КАС послався на те, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормами п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між субєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
При цьому спори, які виникають із застосування зазначеної норми закону можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб’єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління.
Із аналізу наведеної норми можна зробити висновок про те, що позивачем у компетенційних спорах є субєкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший субєкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Отже, вимоги підприємства, яке не є суб’єктом владних повноважень про встановлення відсутності компетенції (повноважень) органів ДВС приймати до виконання постанови територіальних органів Управління Державної служби України, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень.
Исполнительная служба арестовала счета «Европейской солидарности»
ГИС арестовала счета партии на сумму 4,3 тыс. гривен.
Государственная исполнительная служба арестовала счета «Европейской Солидарности» Петра Порошенко (бывш. БПП) на 4,3 тыс. гривен. Об этом пишет юрист Андрей Портнов в Facebook.+
В рамках выигранного Портновым иска о защите чести и деловой репутации, ГИС арестовала счета партии на сумму 4,3 тыс. гривен. Как говорится в постановлении судебного исполнителя о принудительном взыскании средств, «Европейская солидарность» не решение суда игнорирует и долг не выплачивает. Поэтому главный государственный исполнитель Подольского райотдела государственной исполнительной службы принял решение о принудительном взыскании средств со счетов партии.
ГИС арестовала счета партии на сумму 4,3 тыс. гривен.
Государственная исполнительная служба арестовала счета «Европейской Солидарности» Петра Порошенко (бывш. БПП) на 4,3 тыс. гривен. Об этом пишет юрист Андрей Портнов в Facebook.+
В рамках выигранного Портновым иска о защите чести и деловой репутации, ГИС арестовала счета партии на сумму 4,3 тыс. гривен. Как говорится в постановлении судебного исполнителя о принудительном взыскании средств, «Европейская солидарность» не решение суда игнорирует и долг не выплачивает. Поэтому главный государственный исполнитель Подольского райотдела государственной исполнительной службы принял решение о принудительном взыскании средств со счетов партии.
За 6 тисяч хабара чиновник "попав" на 153 тисячі гривень!
Затримали чиновника, якого впіймали на хабарі в розмірі 6,8 тис. грн. Йому загрожує 60 діб у слідчому ізоляторі або внесення застави у 153 680 грн.
Про це повідомили на інформаційному ресурс "Зміст" із посиланням на Єдиний реєстр досудових рішень.
Хабарником виявився Руслан Паліївець, начальник Державної виконавчої служби у Полтавській області.
Він намагався отримати хабар від чоловіка, який у травні хотів поїхати за кордон, але мав заборону виїзду через відкрите виконавче провадження. Щоб зняти ці заборони, треба було закрити провадження.
Знайомий порадив чоловіку звернутися до начальника Полтавського райвідділу виконавчої служби Руслана Паліївця.
Відбулося дві зустрічі з посадовцем, під час яких той назвав вартість своїх "послуг" — 6,8 тис. грн.
Чоловік мав переказати цю суму на банківську карту чиновника та сповістити його. Після отримання коштів Паліївець надав би йому документи, що підтверджуватимуть закінчення виконавчого провадження.
Чоловік звернувся до поліції за фактом вимоги хабара.
Надалі він діяв під контролем правоохоронних органів.
Паліївця затримали 4 липня поблизу готелю "Явір".
За прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди посадовцю загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 10 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, із конфіскацією майна.
Поки що йому визначили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Затримали чиновника, якого впіймали на хабарі в розмірі 6,8 тис. грн. Йому загрожує 60 діб у слідчому ізоляторі або внесення застави у 153 680 грн.
Про це повідомили на інформаційному ресурс "Зміст" із посиланням на Єдиний реєстр досудових рішень.
Хабарником виявився Руслан Паліївець, начальник Державної виконавчої служби у Полтавській області.
Він намагався отримати хабар від чоловіка, який у травні хотів поїхати за кордон, але мав заборону виїзду через відкрите виконавче провадження. Щоб зняти ці заборони, треба було закрити провадження.
Знайомий порадив чоловіку звернутися до начальника Полтавського райвідділу виконавчої служби Руслана Паліївця.
Відбулося дві зустрічі з посадовцем, під час яких той назвав вартість своїх "послуг" — 6,8 тис. грн.
Чоловік мав переказати цю суму на банківську карту чиновника та сповістити його. Після отримання коштів Паліївець надав би йому документи, що підтверджуватимуть закінчення виконавчого провадження.
Чоловік звернувся до поліції за фактом вимоги хабара.
Надалі він діяв під контролем правоохоронних органів.
Паліївця затримали 4 липня поблизу готелю "Явір".
За прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди посадовцю загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 10 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, із конфіскацією майна.
Поки що йому визначили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Loйер — неформатне юридичне видання з почуттям гумору 🦄
Пише про життя юристів, лайфхаки, інструменти та лігалтек.
А ще в них є телеграм-канал, де публікуються цікаві матеріали на правову тематику. Також там круті (і часом веселі) опитування.
Кому цікаво, долучайтесь 👉🏻 https://tttttt.me/loyer_ua
Пише про життя юристів, лайфхаки, інструменти та лігалтек.
А ще в них є телеграм-канал, де публікуються цікаві матеріали на правову тематику. Також там круті (і часом веселі) опитування.
Кому цікаво, долучайтесь 👉🏻 https://tttttt.me/loyer_ua
Telegram
Lойер
Loйер – неформатне юридичне видання, в якому пишуть про право простою мовою і з гумором 🦄
Тут зібрані юридичні новини, статті та блоги правників.
Тут зібрані юридичні новини, статті та блоги правників.
Шановні колеги, нагадуємо Вам, що в описі нашого каналу містяться хештеги.Вони дають змогу швидше та комфортніше знаходити потрібну інформацію чи судову практику, яка стосується процедури примусового виконання рішень! Для чого потрібні # хештеги в Telegram? Для класифікації вмісту в канал. Для полегшення пошуку інформації. Просто натисніть на необхідний Вам хештег та перейдіть в потрібні категорії статтей.
✅#АРЕШТ_МАЙНА
✅#АРЕШТ_КОШТІВ
✅#АЛІМЕНТИ
✅#ІПОТЕКА
✅#СТЯГНЕННЯ_ІНОЗЕМНОЇ_ВАЛЮТИ
✅#РЕАЛІЗАЦІЯ_МАЙНА
✅#КОНФІСКАТ
✅#СТОРОНИ_ВП
✅#ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР
✅#ДІЇ_БЕЗДІЇ
Фактичного Вам виконання!
✅#АРЕШТ_МАЙНА
✅#АРЕШТ_КОШТІВ
✅#АЛІМЕНТИ
✅#ІПОТЕКА
✅#СТЯГНЕННЯ_ІНОЗЕМНОЇ_ВАЛЮТИ
✅#РЕАЛІЗАЦІЯ_МАЙНА
✅#КОНФІСКАТ
✅#СТОРОНИ_ВП
✅#ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР
✅#ДІЇ_БЕЗДІЇ
Фактичного Вам виконання!
"Обидно🙄" Руслан Стефанчук: нам потрібні справжні приватні виконавці, а не ті, яких підготував Мін’юст
Радник Зеленського Руслан Стефанчук заявив, що зараз в Україні немає справжніх приватних виконавців.
«Ми повинні мати як державних виконавців, так і приватних. Справжніх приватних виконавців, а не оцих 170 чоловік, яких підготував Мін’юст, і вони сидять просто за «відчехлення» від певного відсотку. А всіх інших просто блокували. Подивіться тільки, як складаються у нас екзамени на приватних виконавців. В нас що, настільки дурні люди? Ні, в нас просто система таким чином вибудована, що не дає розвиватися приватній ініціативі».
Також Руслан Стефанчукнаголосив, що модель «державне — приватне» має бути і в судовій системі. «У правосудді повинні бути як державні суди, так і розвинута система медіації. Це коли можна не йти в суд, де дорого та довго, а йти до людей, яким довіряють, і вони проводять процедури примирення. І це швидше та зрозуміліше для людей», — вважає радник Президента.
📌ДЖЕРЕЛО
Радник Зеленського Руслан Стефанчук заявив, що зараз в Україні немає справжніх приватних виконавців.
«Ми повинні мати як державних виконавців, так і приватних. Справжніх приватних виконавців, а не оцих 170 чоловік, яких підготував Мін’юст, і вони сидять просто за «відчехлення» від певного відсотку. А всіх інших просто блокували. Подивіться тільки, як складаються у нас екзамени на приватних виконавців. В нас що, настільки дурні люди? Ні, в нас просто система таким чином вибудована, що не дає розвиватися приватній ініціативі».
Також Руслан Стефанчукнаголосив, що модель «державне — приватне» має бути і в судовій системі. «У правосудді повинні бути як державні суди, так і розвинута система медіації. Це коли можна не йти в суд, де дорого та довго, а йти до людей, яким довіряють, і вони проводять процедури примирення. І це швидше та зрозуміліше для людей», — вважає радник Президента.
📌ДЖЕРЕЛО
Судебно-юридическая газета
Руслан Стефанчук: нам потрібні справжні приватні виконавці, а не ті, яких підготував Мін’юст
Радник Зеленського Руслан Стефанчук заявив, що зараз в Україні немає справжніх приватних виконавців.
Особливості стягнення боргу з іноземця: що слід врахувати‼️
#СТОРОНИ_ВП
Для пересічного громадянина питання стягнення боргу з іноземця може видатися вкрай складним, з огляду на статус такого боржника. Але чи насправді все так складно?
👌Законодавець визначає іноземця як особу, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Іноземці можуть перебувати чи проживати на території України, набувши одного з наступних статусів: іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні.
☝️Правове регулювання процедури стягнення боргу з іноземних осібрегламентоване положеннями Закону України «Про виконавче провадження», статтею 77 котрого визначено, що під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
Таким чином, до іноземців встановлені ті самі ж вимоги і покладені ті ж обов'язки при стягненні боргу, що й на громадян України. Стягнення здійснюється за рішенням суду в межах виконавчого провадження.
📌ПОВНА СТАТТЯ
#СТОРОНИ_ВП
Для пересічного громадянина питання стягнення боргу з іноземця може видатися вкрай складним, з огляду на статус такого боржника. Але чи насправді все так складно?
👌Законодавець визначає іноземця як особу, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Іноземці можуть перебувати чи проживати на території України, набувши одного з наступних статусів: іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні.
☝️Правове регулювання процедури стягнення боргу з іноземних осібрегламентоване положеннями Закону України «Про виконавче провадження», статтею 77 котрого визначено, що під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
Таким чином, до іноземців встановлені ті самі ж вимоги і покладені ті ж обов'язки при стягненні боргу, що й на громадян України. Стягнення здійснюється за рішенням суду в межах виконавчого провадження.
📌ПОВНА СТАТТЯ
Telegraph
Особливості стягнення боргу з іноземця: що слід врахувати
Для пересічного громадянина питання стягнення боргу з іноземця може видатися вкрай складним, з огляду на статус такого боржника. Але чи насправді все так складно? Законодавець визначає іноземця як особу, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином…
Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання вироку суду
#КОНФІСКАТ #АРЕШТ_МАЙНА
☝️Статтею 59 Кримінального кодексу України як одним з видів додаткового покарання визначено конфіскацію майна. При цьому згідно частини першої згаданої статті покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Таким чином із наведеного вбачається, що конфіскації може підлягати нерухоме майно засудженого, права на яке зареєстровано у відповідному порядку.
🔥🔥🔥Проте, Касаційний цивільний суд зробив протилежний висновок.
У даній справі державний виконавець звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на нерухоме майно засудженої у тому числі і до конфіскації майна особи, яке не зареєстроване у встановлено законом порядку.
Відповідно до вказаної заяви засуджена особа звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала. На підставі викладеного державний виконавець просила суд вирішити питання про звернення стягнення на квартиру, частина якої належить засудженому на праві сумісної власності, а інша частина належить йому ж на праві спадкування за законом, але не зареєстрована у встановленому законом порядку.
Ухвалою місцевого суду з яким погодився і апеляційний суд у задоволенні вказаної заяви відмовлено, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що засуджений є єдиним спадкоємцем такого майна.
Однак із такими рішеннями КЦС не погодився із наступних підстав.
Так частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судами встановлено, що засуджений прийняв спадщину після смерті, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Таким чином отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання вироку суду.
📌Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.08.2018.
#КОНФІСКАТ #АРЕШТ_МАЙНА
☝️Статтею 59 Кримінального кодексу України як одним з видів додаткового покарання визначено конфіскацію майна. При цьому згідно частини першої згаданої статті покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Таким чином із наведеного вбачається, що конфіскації може підлягати нерухоме майно засудженого, права на яке зареєстровано у відповідному порядку.
🔥🔥🔥Проте, Касаційний цивільний суд зробив протилежний висновок.
У даній справі державний виконавець звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на нерухоме майно засудженої у тому числі і до конфіскації майна особи, яке не зареєстроване у встановлено законом порядку.
Відповідно до вказаної заяви засуджена особа звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала. На підставі викладеного державний виконавець просила суд вирішити питання про звернення стягнення на квартиру, частина якої належить засудженому на праві сумісної власності, а інша частина належить йому ж на праві спадкування за законом, але не зареєстрована у встановленому законом порядку.
Ухвалою місцевого суду з яким погодився і апеляційний суд у задоволенні вказаної заяви відмовлено, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що засуджений є єдиним спадкоємцем такого майна.
Однак із такими рішеннями КЦС не погодився із наступних підстав.
Так частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судами встановлено, що засуджений прийняв спадщину після смерті, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Таким чином отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання вироку суду.
📌Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.08.2018.
Через зміни в законодавстві щодо посилення
захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, а саме, аліменти можна стягнути в наказному провадженні без виклику та повідомлення сторін, звернувшись до місцевого суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. У 2018 році таких заяв надійшло майже 28 тис.
Про це повідомляє Прес-центр судової влади України
захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, а саме, аліменти можна стягнути в наказному провадженні без виклику та повідомлення сторін, звернувшись до місцевого суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. У 2018 році таких заяв надійшло майже 28 тис.
Про це повідомляє Прес-центр судової влади України
Листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише розяснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Отже їх не можна оскаржити‼️
👉ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
1. Особа звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за результатами розгляду скарги позивача від 08 травня 2015 року прийняте рішення з порушенням встановленої Законом України «Про звернення громадян» процедури, з порушенням норм про реєстрацію, а тому підлягає скасуванню.
☝️Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на субєктивні права та обовязки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обовязку, а, відтак, оскаржене рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
👍ВС погодився і зазначив:
38. Отже, оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на субєктивні права та обовязки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обовязку, а, відтак, вказане рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
39. Поряд з цим, слід зазначити, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише розяснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства субєкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
🔥🔥🔥ПОСТАНОВА Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року
👉ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
1. Особа звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за результатами розгляду скарги позивача від 08 травня 2015 року прийняте рішення з порушенням встановленої Законом України «Про звернення громадян» процедури, з порушенням норм про реєстрацію, а тому підлягає скасуванню.
☝️Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на субєктивні права та обовязки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обовязку, а, відтак, оскаржене рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
👍ВС погодився і зазначив:
38. Отже, оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на субєктивні права та обовязки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обовязку, а, відтак, вказане рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
39. Поряд з цим, слід зазначити, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише розяснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства субєкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
🔥🔥🔥ПОСТАНОВА Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року