ВС: Передача производства от частного исполнителя к другому осуществляется только с согласия взыскателя/
Правило относительно исполнения нескольких решений исполнителем, открывшим первое исполнительное производство, касается исключительно государственных, а не частных исполнителей. Такое заключение сделал ВС в постановлении №750/1590/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
ПОВНА СТАТТЯ⏬
Правило относительно исполнения нескольких решений исполнителем, открывшим первое исполнительное производство, касается исключительно государственных, а не частных исполнителей. Такое заключение сделал ВС в постановлении №750/1590/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
ПОВНА СТАТТЯ⏬
zib.com.ua
ВС: Передача производства от частного исполнителя к другому осуществляется только с согласия взыскателя
Правило относительно исполнения нескольких решений исполнителем, открывшим первое исполнительное производство, касается исключительно государственных, а не частных исполнителей. Такое заключение сделал ВС в постановлении №750/1590/18, текст которого печат
1️⃣ (ВІДЕО) Запис відеоуроку по роботі з Державним реєстром обтяжень рухомого майна. (Автор: IVA NEN);
2️⃣ (ДОКУМЕНТ PDF) Офіційна Інструкція користувача «Обтяження рухомого майна».
#ВП #АРЕШТ_МАЙНА #СТОРОНИ_ВП
⬇️⬇️⬇️
2️⃣ (ДОКУМЕНТ PDF) Офіційна Інструкція користувача «Обтяження рухомого майна».
#ВП #АРЕШТ_МАЙНА #СТОРОНИ_ВП
⬇️⬇️⬇️
ДО ВІДОМА ОСІБ, ЯКІ ВИЯВИЛИ НАМІР ЗДІЙСНЮВАТИ ДІЯЛЬНІСТЬ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ
Кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі – Комісія) повідомляє, що 08.04.2019 відповідно до вимог статей 19, 21 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2016 № 3053/5, проведено кваліфікаційний іспит осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та затверджені його результати.
Згідно протоколу засідання Комісії від 08.04.2019 № 35 за результатами проведення кваліфікаційного іспиту прийнято рішення видати посвідчення приватного виконавця
4 особам, які склали іспит, та відмовити у видачі відповідних посвідчень 5 особам, які іспит не склали (інформація про результати кваліфікаційного іспиту та список осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу/відмову у видачі посвідчення приватного виконавця, додається).
Одночасно Комісія повідомляє, що особам, які успішно склали кваліфікаційний іспит, та відносно яких Комісією прийнято рішення про видачу посвідчення приватного виконавця, Міністерством юстиції України будуть видані відповідні посвідчення протягом 10 днів з дня складення кваліфікаційного іспиту.
Результати кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця
Кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі – Комісія) повідомляє, що 08.04.2019 відповідно до вимог статей 19, 21 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2016 № 3053/5, проведено кваліфікаційний іспит осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та затверджені його результати.
Згідно протоколу засідання Комісії від 08.04.2019 № 35 за результатами проведення кваліфікаційного іспиту прийнято рішення видати посвідчення приватного виконавця
4 особам, які склали іспит, та відмовити у видачі відповідних посвідчень 5 особам, які іспит не склали (інформація про результати кваліфікаційного іспиту та список осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу/відмову у видачі посвідчення приватного виконавця, додається).
Одночасно Комісія повідомляє, що особам, які успішно склали кваліфікаційний іспит, та відносно яких Комісією прийнято рішення про видачу посвідчення приватного виконавця, Міністерством юстиції України будуть видані відповідні посвідчення протягом 10 днів з дня складення кваліфікаційного іспиту.
Результати кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця
Верховный Суд разрешил взыскивать задолженность в иностранной валюте
В постановлении от 2 июля 2014 года по делу № 6-79цс14 Верховный Суд Украины отметил, что независимо от валюты долга (денежной единицы, в которой исчисляется сумма обязательства) валютой платежа, то есть средством погашения денежного обязательства и фактического его исполнения, является национальная валюта Украины — гривна. Поэтому в национальной валюте Украины подлежат взысканию и другие составляющие денежного обязательства, предусмотренные, в частности, в ст. 1048 Гражданского кодекса Украины, и при применении ст. 625 ГК Украины.
А в постановлении Кассационного гражданского суда в составе Верховного Суда от 25 июля 2018 года по делу № 308/3824/16-ц говорится, что независимо от определенной сторонами валюты долга в обязательстве валютой платежа является исключительно гривна, при условии отсутствия у сторон соответствующей лицензии Национального банка Украины.
Зато Большая Палата ВС, рассмотрев дело № 373/2054/16, пришла к выводу, что запреты на выполнение денежного обязательства в иностранной валюте, в которой оно указано в договоре, действующее законодательство не содержит.
В случае получения иностранной валюты заемщик обязан, если иное не предусмотрено законом или договором, вернуть заимодавцу такую же сумму денег (сумму займа), то есть такую же сумму средств в иностранной валюте, полученной взаймы. Потому как заключение, так и выполнение договорных обязательств в иностранной валюте не противоречит действующему законодательству.
Суд вправе принять решение о взыскании денежной суммы в иностранной валюте, при этом с учетом положений ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ГК Украины надлежащим исполнением обязательства со стороны заемщика является возврат средств в сроки, в размере и именно в той валюте, которая определена договором займа, а не во всех случаях и безусловно в национальной валюте Украины.
Выводы о возможности принятия судом решения о взыскании долга в иностранной валюте и порядка определения в решении эквивалента суммы долга в национальной валюте содержатся также в постановлении БП ВС от 4 июля 2018 года по делу № 761/12665/14-ц.
Так, в случае указания в судебном решении о взыскании средств в иностранной валюте с определением эквивалента такой суммы в гривне взыскателю должна быть перечислена указанная в резолютивной части судебного решения сумма в иностранной валюте, а не ее эквивалент в гривне.
С полным текстом постановления Большой Палаты Верховного Суда от 16 января 2019 года по делу № 373/2054/16 (производство № 14 446цс18) можно ознакомиться по ссылке. Аналогичные выводы содержатся, в частности, в постановлениях Большой Палаты Верховного Суда от 16 января 2019 года по делу № 464/3790/16-ц и от 4 июля 2018 года по делу № 761/12665/14-ц.
В постановлении от 2 июля 2014 года по делу № 6-79цс14 Верховный Суд Украины отметил, что независимо от валюты долга (денежной единицы, в которой исчисляется сумма обязательства) валютой платежа, то есть средством погашения денежного обязательства и фактического его исполнения, является национальная валюта Украины — гривна. Поэтому в национальной валюте Украины подлежат взысканию и другие составляющие денежного обязательства, предусмотренные, в частности, в ст. 1048 Гражданского кодекса Украины, и при применении ст. 625 ГК Украины.
А в постановлении Кассационного гражданского суда в составе Верховного Суда от 25 июля 2018 года по делу № 308/3824/16-ц говорится, что независимо от определенной сторонами валюты долга в обязательстве валютой платежа является исключительно гривна, при условии отсутствия у сторон соответствующей лицензии Национального банка Украины.
Зато Большая Палата ВС, рассмотрев дело № 373/2054/16, пришла к выводу, что запреты на выполнение денежного обязательства в иностранной валюте, в которой оно указано в договоре, действующее законодательство не содержит.
В случае получения иностранной валюты заемщик обязан, если иное не предусмотрено законом или договором, вернуть заимодавцу такую же сумму денег (сумму займа), то есть такую же сумму средств в иностранной валюте, полученной взаймы. Потому как заключение, так и выполнение договорных обязательств в иностранной валюте не противоречит действующему законодательству.
Суд вправе принять решение о взыскании денежной суммы в иностранной валюте, при этом с учетом положений ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ГК Украины надлежащим исполнением обязательства со стороны заемщика является возврат средств в сроки, в размере и именно в той валюте, которая определена договором займа, а не во всех случаях и безусловно в национальной валюте Украины.
Выводы о возможности принятия судом решения о взыскании долга в иностранной валюте и порядка определения в решении эквивалента суммы долга в национальной валюте содержатся также в постановлении БП ВС от 4 июля 2018 года по делу № 761/12665/14-ц.
Так, в случае указания в судебном решении о взыскании средств в иностранной валюте с определением эквивалента такой суммы в гривне взыскателю должна быть перечислена указанная в резолютивной части судебного решения сумма в иностранной валюте, а не ее эквивалент в гривне.
С полным текстом постановления Большой Палаты Верховного Суда от 16 января 2019 года по делу № 373/2054/16 (производство № 14 446цс18) можно ознакомиться по ссылке. Аналогичные выводы содержатся, в частности, в постановлениях Большой Палаты Верховного Суда от 16 января 2019 года по делу № 464/3790/16-ц и от 4 июля 2018 года по делу № 761/12665/14-ц.
Щодо арешту коштів, що містяться на зарплатному рахунку (ЦІКАВА ПОЗИЦІЯ)‼️
#АРЕШТ_КОШТІВ #СТОРОНИ_ВП
Скаржник звернулась до суду із вказаною скаргою та просила визнати протиправними дії державного виконавця Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області Донських В. Б. щодо винесення постанови від 19 квітня 2018 року про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 55877484 та скасувати вказану постанову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми Закону України «Про виконавче провадження», якими регулюється звернення стягнення на заробітну плату та пенсію, звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Також суди не застосували положення банківського законодавства стосовно порядку виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.
Відмовляючи у задоволенні скарги Ткача Ф. Г. в інтересах ОСОБА_4 на дії державного виконавця Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника для забезпечення реального виконання рішення суду вчинені в межах його повноважень, є правомірними та узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в оскаржуваній постанові він зазначив про накладення арешту на кошти на одному рахунку за № НОМЕР_2 (стандартний), відкритому в ТВБВ № 10025/057 Чернівецького облуправління АТ «Ощадбанк», а також вказав про накладення арешту на кошти, які знаходяться на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, зробивши зауваження ? крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного:👉 ПОВНИЙ ТЕКСТ УХВАЛИ
#АРЕШТ_КОШТІВ #СТОРОНИ_ВП
Скаржник звернулась до суду із вказаною скаргою та просила визнати протиправними дії державного виконавця Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області Донських В. Б. щодо винесення постанови від 19 квітня 2018 року про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 55877484 та скасувати вказану постанову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми Закону України «Про виконавче провадження», якими регулюється звернення стягнення на заробітну плату та пенсію, звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Також суди не застосували положення банківського законодавства стосовно порядку виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.
Відмовляючи у задоволенні скарги Ткача Ф. Г. в інтересах ОСОБА_4 на дії державного виконавця Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника для забезпечення реального виконання рішення суду вчинені в межах його повноважень, є правомірними та узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в оскаржуваній постанові він зазначив про накладення арешту на кошти на одному рахунку за № НОМЕР_2 (стандартний), відкритому в ТВБВ № 10025/057 Чернівецького облуправління АТ «Ощадбанк», а також вказав про накладення арешту на кошти, які знаходяться на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, зробивши зауваження ? крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного:👉 ПОВНИЙ ТЕКСТ УХВАЛИ
Канал «Я і Закон» https://tttttt.me/yaizakon висвітлює правові події в Україні та за кордоном, публікує роз'яснення суддів, посадовців, аналітичні огляди та коментарі юристів-практиків.
Хочеш бути в курсі коррупційних скандалів 💵 та судових новин ⚖️? Вся важлива інформація з доставкою в твій телефон 📲, приєднуйся! https://tttttt.me/yaizakon
Хочеш бути в курсі коррупційних скандалів 💵 та судових новин ⚖️? Вся важлива інформація з доставкою в твій телефон 📲, приєднуйся! https://tttttt.me/yaizakon
Спадкоємець боржника повинен повернути увесь залишок кредиту відразу, умови договору щодо сплати кредиту частинами НЕ застосовуються на підставі ст. 1282 ЦК України ВС/КЦС у справі № 759/12484/15-ц від 11 березня 2019 р.
#ІПОТЕКА #БОРЖНИК #ЗАСТАВА
Не тільки дивна, а і абсолютно «непідйомна» інтерпретація статті 1282 ЦК України – «обов’язок спадкоємців задовільнити вимоги кредитора», яка зокрема в частині другій передбачає, що «вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.»
Яким чином, спадкоємцю відразу знайти усю суму неповернутого спадкодавцем кредиту, і чому спадкоємець повинен втрачати право власності на предмет іпотеки, якщо не домовиться з банківським клерком про нові можливо гірші умови кредитування.
Так дійсно «шляхом одноразового платежу», але що є вимогою по кредитному договору на певний момент часу, і чому умови кредитного договору із смертю боржника щодо строків повернення кредиту чи сплату його частинами не застосовуються? Якщо договір банком не розривається, вимогою може бути лише заборгованість по простроченому періодичному платежу і не більше, а решта сума кредиту ще не набуває статусу боргу.
В цій справі ситуацію для спадкодавця врятувало недотримання банком при поданні позову про стягнення предмету іпотеки присічного строку пред’явлення вимог у шість місяців передбаченого статтею 1281 ЦК України. ВС підтвердивши зазначений вище висновок при незастосування права спадкоємця про повернення спадкового кредиту частинами все ж такі відмовив банку із підстави порушення ним ст. 1281 ЦК України.
Суд касаційної інстанції підкреслив, що відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. І оскільки банк пропустив цей строк, то боргові зобов'язання спадкоєммця перед банком припиняються.
ПОЩАСТИЛО :)
Автор: Веб-ресурс "Протокол"
#ІПОТЕКА #БОРЖНИК #ЗАСТАВА
Не тільки дивна, а і абсолютно «непідйомна» інтерпретація статті 1282 ЦК України – «обов’язок спадкоємців задовільнити вимоги кредитора», яка зокрема в частині другій передбачає, що «вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.»
Яким чином, спадкоємцю відразу знайти усю суму неповернутого спадкодавцем кредиту, і чому спадкоємець повинен втрачати право власності на предмет іпотеки, якщо не домовиться з банківським клерком про нові можливо гірші умови кредитування.
Так дійсно «шляхом одноразового платежу», але що є вимогою по кредитному договору на певний момент часу, і чому умови кредитного договору із смертю боржника щодо строків повернення кредиту чи сплату його частинами не застосовуються? Якщо договір банком не розривається, вимогою може бути лише заборгованість по простроченому періодичному платежу і не більше, а решта сума кредиту ще не набуває статусу боргу.
В цій справі ситуацію для спадкодавця врятувало недотримання банком при поданні позову про стягнення предмету іпотеки присічного строку пред’явлення вимог у шість місяців передбаченого статтею 1281 ЦК України. ВС підтвердивши зазначений вище висновок при незастосування права спадкоємця про повернення спадкового кредиту частинами все ж такі відмовив банку із підстави порушення ним ст. 1281 ЦК України.
Суд касаційної інстанції підкреслив, що відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. І оскільки банк пропустив цей строк, то боргові зобов'язання спадкоєммця перед банком припиняються.
ПОЩАСТИЛО :)
Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Велика Палата Верховного Суду вказала скаржнику виконавця на календарні дні!
#БОРЖНИК #ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
Є нагальна необхідність провести роботу над помилками Закону «Про виконавче провадження», в тому числі щодо чіткого визначення строків у виконавчому провадженні.
Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року було визначено можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у судовому порядку до суду, який видав виконавчий документ, або ж, у певних випадках, до адміністративного суду. Строк на подання такої скарги (позову в адміністративному судочинстві) на той час визначався не вказаним законом, а відповідними процесуальними кодексами. І ГПК, і ЦПК, і КАС було передбачено, що скаргу (позов) на дії чи бездіяльність державного виконавця слід подати протягом 10 днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, а у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій — у триденний строк.
5 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII. У ньому, на відміну від попереднього закону, строк на оскарження рішень та дій виконавця законодавцем вже було визначено. Так, відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів Державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, а рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів.
При цьому ані в Цивільний процесуальний кодекс України, ані в Кодекс адміністративного судочинства відповідних змін щодо обрахунку строку на подання скарги в робочих днях внесено не було, з чого і почалася колізія, про яку піде мова у цій публікації.
Андрій Авторгов,
приватний виконавець, к.ю.н
ПОВНА СТАТТЯ
#БОРЖНИК #ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
Є нагальна необхідність провести роботу над помилками Закону «Про виконавче провадження», в тому числі щодо чіткого визначення строків у виконавчому провадженні.
Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року було визначено можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у судовому порядку до суду, який видав виконавчий документ, або ж, у певних випадках, до адміністративного суду. Строк на подання такої скарги (позову в адміністративному судочинстві) на той час визначався не вказаним законом, а відповідними процесуальними кодексами. І ГПК, і ЦПК, і КАС було передбачено, що скаргу (позов) на дії чи бездіяльність державного виконавця слід подати протягом 10 днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, а у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій — у триденний строк.
5 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII. У ньому, на відміну від попереднього закону, строк на оскарження рішень та дій виконавця законодавцем вже було визначено. Так, відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів Державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, а рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів.
При цьому ані в Цивільний процесуальний кодекс України, ані в Кодекс адміністративного судочинства відповідних змін щодо обрахунку строку на подання скарги в робочих днях внесено не було, з чого і почалася колізія, про яку піде мова у цій публікації.
Андрій Авторгов,
приватний виконавець, к.ю.н
ПОВНА СТАТТЯ
Telegraph
Велика Палата Верховного Суду вказала скаржнику виконавця на календарні дні
Є нагальна необхідність провести роботу над помилками Закону «Про виконавче провадження», в тому числі щодо чіткого визначення строків у виконавчому провадженні. Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року було визначено можливість…
Державні реєстри, сайти органів державної влади та інші ресурси для розшуку майна боржника:
#БОРЖНИК #СТЯГУВАЧ #СТОРОНИ
📎Єдиний реєстр боржників
Систематизована база даних про боржників, що створена з метою з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання та запобігання відчуженню боржниками майна.
📎Автоматизована система виконавчого провадження
Cайт для доступу громадян та сторін виконавчого провадження (ВП). Можливість пошуку за типом стягувача та боржника, а також номером ВП
📎Сервіс перевірки ідентифікаційного коду
Отримання дати народження та статі людини за ідентифікаційним кодом
📎Єдиний реєстр приватних виконавців
Відомості про приватних виконавців України, які отримали в установленому законодавством порядку посвідчення, та інформація про їх діяльність.
📎Єдиний державний реєстр судових рішень
База електронних копій судових рішень. Реєстр є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
📎Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
📎Інформація щодо стадій розгляду судових справ
Отримання наступної інформації по справі: номер справи, прізвище судді, який розглядає справу, дату судового засідання та стадію судового розгляду
📎Електронний кабінет платника — Державна фіскальна служба України
Автоматизоване робоче місце платника податків. Інформація з реєстрів Державної фіскальної служби України
📎Довідник діючих банківських установ НБУ
Юридичні адреси всіх діючих банків України, реквізити (ЄДРПОУ та МФО) та адреси філій банківських установ.
📎Державний реєстр оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності
Реєстр оцінювачів. Актуальна інформація та нормативна база щодо здійснення оцінки майна.
📎Cервіс моніторінгу реєстраційних даних українських компаній — Opendatabot
Моніторінг реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів
📌Програми і бази даних законодавства України — ipLex
📌Портал для замовлення державних послуг — iGov
📌Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
📌Державна служба України з безпеки на транспорті
📌Національний депозитарій України
📌Державна служба статистики України
📌Державна прикордонна служба України
📌Державна міграційна служба України
#БОРЖНИК #СТЯГУВАЧ #СТОРОНИ
📎Єдиний реєстр боржників
Систематизована база даних про боржників, що створена з метою з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання та запобігання відчуженню боржниками майна.
📎Автоматизована система виконавчого провадження
Cайт для доступу громадян та сторін виконавчого провадження (ВП). Можливість пошуку за типом стягувача та боржника, а також номером ВП
📎Сервіс перевірки ідентифікаційного коду
Отримання дати народження та статі людини за ідентифікаційним кодом
📎Єдиний реєстр приватних виконавців
Відомості про приватних виконавців України, які отримали в установленому законодавством порядку посвідчення, та інформація про їх діяльність.
📎Єдиний державний реєстр судових рішень
База електронних копій судових рішень. Реєстр є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
📎Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
📎Інформація щодо стадій розгляду судових справ
Отримання наступної інформації по справі: номер справи, прізвище судді, який розглядає справу, дату судового засідання та стадію судового розгляду
📎Електронний кабінет платника — Державна фіскальна служба України
Автоматизоване робоче місце платника податків. Інформація з реєстрів Державної фіскальної служби України
📎Довідник діючих банківських установ НБУ
Юридичні адреси всіх діючих банків України, реквізити (ЄДРПОУ та МФО) та адреси філій банківських установ.
📎Державний реєстр оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності
Реєстр оцінювачів. Актуальна інформація та нормативна база щодо здійснення оцінки майна.
📎Cервіс моніторінгу реєстраційних даних українських компаній — Opendatabot
Моніторінг реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів
📌Програми і бази даних законодавства України — ipLex
📌Портал для замовлення державних послуг — iGov
📌Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
📌Державна служба України з безпеки на транспорті
📌Національний депозитарій України
📌Державна служба статистики України
📌Державна прикордонна служба України
📌Державна міграційна служба України
Президент Петр Порошенко одобрил Кодекс по процедурам банкротства.
Об этом он сообщил в ходе встречи с бизнесом. «Я сегодня подписал закон о банкротстве», — сказал он.
Данный закон был принят Верховной Радой в конце октября прошлого года.
Положения кодекса изложены в двух книгах: «Корпоративное банкротство» и «Восстановление платежеспособности физического лица».
Согласно пояснительной записке, кодексом предлагается ликвидировать лишние барьеры и упростить доступ к процедурам, в частности самого должника, увеличить возможности для санации и создать эффективные механизмы внесудебного урегулирования, исключить все положения, которые могут рассматриваться как основание для освобождения от долгов, кроме случаев, когда кредиторы соглашаются на это, объединить мировое соглашение и санацию в единую процедуру.
Также кодекс предлагает предоставить обеспеченным кредиторам право инициировать дело о банкротстве, предусмотреть возможность участия обеспеченных кредиторов в голосовании при принятии решений, установить, что во время процедуры санации должника по ходатайству обеспеченного кредитора суд может принять решение о прекращении действия моратория на его требования, если предмет обеспечения не будет использоваться для процедуры санации должника.
Также кодексом предлагается передать ключевые полномочия от комитета кредиторов к собранию кредиторов, уменьшить кворум при повторном проведении первого собрания, если первая попытка не удалась из-за неявки кредиторов с необходимым количеством голосов; ввести голосование по одобрению плана санации классами кредиторов, обеспечить участие кредиторов в выборе арбитражного управляющего, установить обязанность арбитражного управляющего раскрывать кредиторам информацию о финансовом состоянии должника и ходе производства по делу о банкротстве через Интернет; установить приоритетность требований текущих кредиторов перед конкурсными.
При этом в части введения механизмов восстановления платежеспособности физических лиц предлагается создать отдельную систему регулирования специфических правоотношений, связанных с необходимостью решить проблему чрезмерной задолженности физического лица, которая будет действовать наряду с системой банкротства юридических лиц и предпринимателей. Таким образом, вся система регулирования правоотношений, связанных с невозможностью рассчитаться по своим долгам, будет представлена в одном кодексе, что в целом будет способствовать более эффективному применению правовых норм по решению проблем неплатежеспособности.
Дела о банкротстве физического лица в соответствии с предложенным проектом должны рассматриваться хозяйственным судом по месту жительства физического лица, что позволит обеспечить удобное для граждан и профессиональное рассмотрение такой специфической категории дел.
Об этом он сообщил в ходе встречи с бизнесом. «Я сегодня подписал закон о банкротстве», — сказал он.
Данный закон был принят Верховной Радой в конце октября прошлого года.
Положения кодекса изложены в двух книгах: «Корпоративное банкротство» и «Восстановление платежеспособности физического лица».
Согласно пояснительной записке, кодексом предлагается ликвидировать лишние барьеры и упростить доступ к процедурам, в частности самого должника, увеличить возможности для санации и создать эффективные механизмы внесудебного урегулирования, исключить все положения, которые могут рассматриваться как основание для освобождения от долгов, кроме случаев, когда кредиторы соглашаются на это, объединить мировое соглашение и санацию в единую процедуру.
Также кодекс предлагает предоставить обеспеченным кредиторам право инициировать дело о банкротстве, предусмотреть возможность участия обеспеченных кредиторов в голосовании при принятии решений, установить, что во время процедуры санации должника по ходатайству обеспеченного кредитора суд может принять решение о прекращении действия моратория на его требования, если предмет обеспечения не будет использоваться для процедуры санации должника.
Также кодексом предлагается передать ключевые полномочия от комитета кредиторов к собранию кредиторов, уменьшить кворум при повторном проведении первого собрания, если первая попытка не удалась из-за неявки кредиторов с необходимым количеством голосов; ввести голосование по одобрению плана санации классами кредиторов, обеспечить участие кредиторов в выборе арбитражного управляющего, установить обязанность арбитражного управляющего раскрывать кредиторам информацию о финансовом состоянии должника и ходе производства по делу о банкротстве через Интернет; установить приоритетность требований текущих кредиторов перед конкурсными.
При этом в части введения механизмов восстановления платежеспособности физических лиц предлагается создать отдельную систему регулирования специфических правоотношений, связанных с необходимостью решить проблему чрезмерной задолженности физического лица, которая будет действовать наряду с системой банкротства юридических лиц и предпринимателей. Таким образом, вся система регулирования правоотношений, связанных с невозможностью рассчитаться по своим долгам, будет представлена в одном кодексе, что в целом будет способствовать более эффективному применению правовых норм по решению проблем неплатежеспособности.
Дела о банкротстве физического лица в соответствии с предложенным проектом должны рассматриваться хозяйственным судом по месту жительства физического лица, что позволит обеспечить удобное для граждан и профессиональное рассмотрение такой специфической категории дел.
Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень розділу VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк 10 календарних днів, визначений пунктом «а» ч. 1 ст. 341 цього Кодексу.
#СТОРОНИ_ВП #ДІЇ_БЕЗДІЇ
Скаржник звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця та просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову. При цьому він послався на ч. 5 ст. 74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», якою встановлено строк для оскарження у 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.
Господарський суд ухвалою відмовив у задоволенні скарги на рішення та дії державного виконавця внаслідок пропуску скаржником десятиденного строку, встановленого ч. 1 ст. 341 ГПК України, та відсутності клопотання про його поновлення.
Оскільки існують два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення, виникла правова колізія між нормою ч. 1 ст. 341 ГПК України та нормою ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строку оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої служби.
Вирішуючи виключну правову проблему для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на встановлений ст. 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України, а також застосовується в інших процесуальних кодексах України.
ВП ВС звернула увагу на співвідношення зазначених норм як спеціальної і загальної. ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та розгляду їх судом. Норма, яка міститься у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», є загальною по відношенню до статей 339–341 ГПК України, адже застосовується до: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80854638.
#СТОРОНИ_ВП #ДІЇ_БЕЗДІЇ
Скаржник звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця та просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову. При цьому він послався на ч. 5 ст. 74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», якою встановлено строк для оскарження у 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.
Господарський суд ухвалою відмовив у задоволенні скарги на рішення та дії державного виконавця внаслідок пропуску скаржником десятиденного строку, встановленого ч. 1 ст. 341 ГПК України, та відсутності клопотання про його поновлення.
Оскільки існують два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення, виникла правова колізія між нормою ч. 1 ст. 341 ГПК України та нормою ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строку оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої служби.
Вирішуючи виключну правову проблему для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на встановлений ст. 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України, а також застосовується в інших процесуальних кодексах України.
ВП ВС звернула увагу на співвідношення зазначених норм як спеціальної і загальної. ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та розгляду їх судом. Норма, яка міститься у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», є загальною по відношенню до статей 339–341 ГПК України, адже застосовується до: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80854638.
В Украине не имеют права отнимать жилье без постановлений суда. Банкам окончательно запретили применять исполнительную надпись нотариуса, и только на основании нее (без судебного решения) взыскивать недвижимость по проблемным ипотечным кредитам. Об этом говорится в заключении Большой палаты Верховного суда по делу №11-174ас18.
Финансисты пользовались исполнительной надписью для двух типов
кредитов:
⚠️ипотечных;
⚠️кредитов, неоформленных нотариально.
Комиссию Приватбанка признали незаконной. Люди могут не платить
Это позволялось постановлением Кабмина №662, утвержденным в 2014 году. Однако в вышеупомянутом постановлении БП-ВС подчеркивается, что это правительственное постановление было признано незаконным несколько лет назад тремя решениями:
-Окружного административного суда в г. Киева от 4 марта 2015 года;
-Киевского апелляционного административного суда от 22 февраля 2017 года;
-Высшего административного суда от 1 ноября 2017 года.
Последнее заключение было выдано по апелляции Приватбанка — того же банка, который судился по нотариальной надписи и постановлению Кабмина №662 сейчас. Хотя юристы госбанка должны были знать все о незаконности исполнительной надписи с 2017 года, однако все равно с ней работали.
Чтобы ни у кого из банков — и Приватбанка в том числе — не возникало сомнений и разночтений, Верховный суд в деле №11-174ас18 подчеркнул — исполнительная надпись по постановлению Кабмина №662 — незаконна.
«Исполнительная надпись незаконна еще с 2017 года, сейчас это снова подтвердили. А на самом деле ни Приватбанк, ни прочие структуры не имели права нею пользоваться уже два года. В теории все открытые исполнительные производства по таким надписям должны быть закрыты. Но даже если этого не произойдет, то это может легко сделать любой заемщик через суд. Даже если у него отобрали жилье и выселили. Банки не имели права на эти действия, так что их можно опротестовать и вернуть все к исходному варианту. А тех, кто творил беззаконие — привлечь в ответственности», — прокомментировал UBR.ua ситуацию старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.
По его словам, подобных дел было очень много.
«Это даже не сотни, а тысячи случаев. Ведь это было очень удобно для банков. Не нужно идти в суд: нотариус наложил исполнительную надпись, и финучреждение забрало квартиру. Особенно активно этим пользовался Приватбанк», — отметил Кравец.
Таким образом нотариальные надписи осуществленные с 22.02.2017 являются незаконными, а нотариусы их осуществившие подлежат привлечению к ответственности‼️
Финансисты пользовались исполнительной надписью для двух типов
кредитов:
⚠️ипотечных;
⚠️кредитов, неоформленных нотариально.
Комиссию Приватбанка признали незаконной. Люди могут не платить
Это позволялось постановлением Кабмина №662, утвержденным в 2014 году. Однако в вышеупомянутом постановлении БП-ВС подчеркивается, что это правительственное постановление было признано незаконным несколько лет назад тремя решениями:
-Окружного административного суда в г. Киева от 4 марта 2015 года;
-Киевского апелляционного административного суда от 22 февраля 2017 года;
-Высшего административного суда от 1 ноября 2017 года.
Последнее заключение было выдано по апелляции Приватбанка — того же банка, который судился по нотариальной надписи и постановлению Кабмина №662 сейчас. Хотя юристы госбанка должны были знать все о незаконности исполнительной надписи с 2017 года, однако все равно с ней работали.
Чтобы ни у кого из банков — и Приватбанка в том числе — не возникало сомнений и разночтений, Верховный суд в деле №11-174ас18 подчеркнул — исполнительная надпись по постановлению Кабмина №662 — незаконна.
«Исполнительная надпись незаконна еще с 2017 года, сейчас это снова подтвердили. А на самом деле ни Приватбанк, ни прочие структуры не имели права нею пользоваться уже два года. В теории все открытые исполнительные производства по таким надписям должны быть закрыты. Но даже если этого не произойдет, то это может легко сделать любой заемщик через суд. Даже если у него отобрали жилье и выселили. Банки не имели права на эти действия, так что их можно опротестовать и вернуть все к исходному варианту. А тех, кто творил беззаконие — привлечь в ответственности», — прокомментировал UBR.ua ситуацию старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.
По его словам, подобных дел было очень много.
«Это даже не сотни, а тысячи случаев. Ведь это было очень удобно для банков. Не нужно идти в суд: нотариус наложил исполнительную надпись, и финучреждение забрало квартиру. Особенно активно этим пользовался Приватбанк», — отметил Кравец.
Таким образом нотариальные надписи осуществленные с 22.02.2017 являются незаконными, а нотариусы их осуществившие подлежат привлечению к ответственности‼️
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Хто такі Андрій Довбенко і Петро Пінкас? Чому керівні кадри, які призначає в Мін’юст міністр-нарфронтівець Павло Петренко, виявляються знайомими "смотрящого" Довбенка? Вперше представники нової підконтрольної Мін’юсту професії - приватних виконавців - розкажуть про схеми, запроваджені під прикриттям реформи.
ВП ВС: Відомості про обтяження рухомого майна можуть вноситися до Державного реєстру обтяжень рухомого майна як на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи так і на підставі рішення суду (ВС/ВП № 640/4301/17 від 27 березня 2019 р.)
#ЗАСТАВА #ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
У даному випадку судами розглядався спір господарського товариства та приватного нотаріуса про визнання протиправними дій приватного нотаріуса щодо проведення державної реєстрації припинення обтяження рухомого майна, а саме автомобіля, та зобов’язання приватного нотаріуса поновити приватного нотаріуса державну реєстрацію обтяження цього автомобіля.
Свої позовні вимоги товариство обґрунтовувало тим, що у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором третьою особою, воно отримало право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (легкового автомобіля). Приватний нотаріус протиправно провела державну реєстрацію припинення обтяження вказаного автомобіля, оскільки товариство як єдиний належний суб’єкт подання заяви про вилучення обтяження рухомого майна із такою заявою до відповідача не звертався. Відповідач не повідомляв позивача про припинення обтяження рухомого майна. Крім того, жодних постанов про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано не було, що виключає виконання рішення суду відповідним відділом державної виконавчої служби.
Приватний нотаріус заперечила проти позову, вказавши, що суди порушили правила предметної юрисдикції, розглянувши у порядку цивільного судочинства спір, який підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Також суди не врахували, що відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяжень реєструються на підставі рішення суду або заяви стягувача. Надання реєстратору рішення суду, яке набрало законної сили та на час реєстрації не скасовано, є достатньою підставою для реєстрації відомостей про припинення обтяження рухомого майна.
Суди першої та апеляційної інстанції погодилися з доводами позивача, зазначивши, що приватний нотаріус не мала права приймати від боржника заяву про скасування приватного обтяження, оскільки таке право на звернення передбачено лише для обтяжувача, у тому числі в порядку примусового виконання рішення.
Приватний нотаріус із таким рішенням не погодилась та подала касаційну скаргу.
В результаті касаційна скарга нотаріуса була задоволена, її дії визнані законними, у позові господарського товариства відмовлено у повному обсязі.
📎ПОВНА СТАТТЯ⏬
#ЗАСТАВА #ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
У даному випадку судами розглядався спір господарського товариства та приватного нотаріуса про визнання протиправними дій приватного нотаріуса щодо проведення державної реєстрації припинення обтяження рухомого майна, а саме автомобіля, та зобов’язання приватного нотаріуса поновити приватного нотаріуса державну реєстрацію обтяження цього автомобіля.
Свої позовні вимоги товариство обґрунтовувало тим, що у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором третьою особою, воно отримало право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (легкового автомобіля). Приватний нотаріус протиправно провела державну реєстрацію припинення обтяження вказаного автомобіля, оскільки товариство як єдиний належний суб’єкт подання заяви про вилучення обтяження рухомого майна із такою заявою до відповідача не звертався. Відповідач не повідомляв позивача про припинення обтяження рухомого майна. Крім того, жодних постанов про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано не було, що виключає виконання рішення суду відповідним відділом державної виконавчої служби.
Приватний нотаріус заперечила проти позову, вказавши, що суди порушили правила предметної юрисдикції, розглянувши у порядку цивільного судочинства спір, який підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Також суди не врахували, що відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяжень реєструються на підставі рішення суду або заяви стягувача. Надання реєстратору рішення суду, яке набрало законної сили та на час реєстрації не скасовано, є достатньою підставою для реєстрації відомостей про припинення обтяження рухомого майна.
Суди першої та апеляційної інстанції погодилися з доводами позивача, зазначивши, що приватний нотаріус не мала права приймати від боржника заяву про скасування приватного обтяження, оскільки таке право на звернення передбачено лише для обтяжувача, у тому числі в порядку примусового виконання рішення.
Приватний нотаріус із таким рішенням не погодилась та подала касаційну скаргу.
В результаті касаційна скарга нотаріуса була задоволена, її дії визнані законними, у позові господарського товариства відмовлено у повному обсязі.
📎ПОВНА СТАТТЯ⏬
ОРГАНИ ДВС І ПРИВАТНІ ВИКОНАВЦІ НЕ НАДІЛЕНІ ПОВНОВАЖЕННЯМИ ПЕРЕВІРКИ ФАКТУ ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВИ ПРО НАКЛАДЕННЯ ШТРАФУ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ
Позивач просив адміністративний суд скасувати постанову відділу державної виконавчої служби (ДВС) про відкриття виконавчого провадження.
Позивач покликався на те, що виконавче провадження було відкрито передчасно, виконавчий документ - постанова Департаменту архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) про накладення штрафу оскаржується позивачем до суду, а відтак у силу приписів статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) вона законної сили не набрала, а державний виконавець повинен був повернути її стягувачу без виконання.
Окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення відділом ДВС спірної постанови про відкриття виконавчого провадження постанова ДАБІ не набрала законної сили, проте, оскільки позов позивача згодом було залишено без розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав визнавати протиправною оскаржувану постанову.
Апеляційний адміністративний суд скасував таке рішення та ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправною та скасував постанову відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду зазначив, що стаття 291 КУпАП у редакції, яка діяла на час винесення постанови, визначає, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже з урахування приписів статей 289, 291 КУпАП постанова була предметом оскарження та законної сили не набрала.
Тому ВС визнав вірним висновок апеляційного суду про неможливість звернення постанови до примусового виконання станом на момент відкриття виконавчого провадження та, відповідно, про наявність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд касаційної інстанції, з урахуванням мотивування судом першої інстанції висновків щодо законності спірної постанови про відкриття виконавчого провадження з огляду на факт залишення без розгляду позовної заяви до ДАБІ, нагадав, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття (вчення) оспорюваних рішення, дії чи допущення бездіяльності.
Поряд з цим, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що на час звернення ДАБІ із заявою про примусове виконання постанови інформації про її оскарження в судовому порядку державному виконавцю не надано.
А органи ДВС і приватні виконавці в силу Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку.
Тому, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження протиправною та виключив зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вказівку на протиправність оскарженої постанови ДВС.
З огляду на відсутність у спірної постанови відділу ДВС такої властивості, як протиправність, Верховний Суд визнав належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача скасування цієї постанови (постанова від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17).
Позивач просив адміністративний суд скасувати постанову відділу державної виконавчої служби (ДВС) про відкриття виконавчого провадження.
Позивач покликався на те, що виконавче провадження було відкрито передчасно, виконавчий документ - постанова Департаменту архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) про накладення штрафу оскаржується позивачем до суду, а відтак у силу приписів статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) вона законної сили не набрала, а державний виконавець повинен був повернути її стягувачу без виконання.
Окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення відділом ДВС спірної постанови про відкриття виконавчого провадження постанова ДАБІ не набрала законної сили, проте, оскільки позов позивача згодом було залишено без розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав визнавати протиправною оскаржувану постанову.
Апеляційний адміністративний суд скасував таке рішення та ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправною та скасував постанову відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду зазначив, що стаття 291 КУпАП у редакції, яка діяла на час винесення постанови, визначає, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже з урахування приписів статей 289, 291 КУпАП постанова була предметом оскарження та законної сили не набрала.
Тому ВС визнав вірним висновок апеляційного суду про неможливість звернення постанови до примусового виконання станом на момент відкриття виконавчого провадження та, відповідно, про наявність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд касаційної інстанції, з урахуванням мотивування судом першої інстанції висновків щодо законності спірної постанови про відкриття виконавчого провадження з огляду на факт залишення без розгляду позовної заяви до ДАБІ, нагадав, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття (вчення) оспорюваних рішення, дії чи допущення бездіяльності.
Поряд з цим, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що на час звернення ДАБІ із заявою про примусове виконання постанови інформації про її оскарження в судовому порядку державному виконавцю не надано.
А органи ДВС і приватні виконавці в силу Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку.
Тому, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження протиправною та виключив зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вказівку на протиправність оскарженої постанови ДВС.
З огляду на відсутність у спірної постанови відділу ДВС такої властивості, як протиправність, Верховний Суд визнав належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача скасування цієї постанови (постанова від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17).
Спори про оскарження оцінки майна в процесі виконавчого провадження: позиція ВП ВС
Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця. Тож оскаржити можна рішення та дії виконавців.
Судові рішення першої та другої інстанції мотивовано тим, що на спірні правовідносини не поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки вони виникли з приводу оскарження висновків суб'єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні, які є результатом його підприємницької діяльності.
На думку Великої Палати Верховного Суду, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа — сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності — здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Оскільки в цьому випадку оцінка майна здійснена в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, то за вимогою частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідачем у такому випадку має бути орган державної виконавчої служби, а суб'єкт оціночної діяльності може бути залучений як третя особа.
📎 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2019 року м. Київ Справа № 821/197/18/4440/16
Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця. Тож оскаржити можна рішення та дії виконавців.
Судові рішення першої та другої інстанції мотивовано тим, що на спірні правовідносини не поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки вони виникли з приводу оскарження висновків суб'єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні, які є результатом його підприємницької діяльності.
На думку Великої Палати Верховного Суду, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа — сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності — здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Оскільки в цьому випадку оцінка майна здійснена в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, то за вимогою частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідачем у такому випадку має бути орган державної виконавчої служби, а суб'єкт оціночної діяльності може бути залучений як третя особа.
📎 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2019 року м. Київ Справа № 821/197/18/4440/16