Меморандум про співпрацю між АПВУ та Національним союзом судових виконавців Молдови
Сьогодні, 26 липня 2019 року, під час міжнародної конференції «Нові виклики у професії приватного виконавця», яка проходить у гостинній літній Одесі, було урочисто підписано Меморандум про співпрацю між АПВУ та Національним союзом судових виконавців Молдови.
Голова АПВУ Сергій Ніколаєв та президент Національного союзу Валеріу Девдеря відзначили, що підписання угоди стало логічним продовженням дворічних активних і плідних контактів приватних виконавців України з молдавськими колегами, а зазначений Меморандум сприятиме більш глибокому та системному співробітництву обох сторін.
Впевнені - зроблено ще один важливий крок у напрямку інтеграції АПВУ до міжнародної професійної спільноти приватних виконавців!
Сьогодні, 26 липня 2019 року, під час міжнародної конференції «Нові виклики у професії приватного виконавця», яка проходить у гостинній літній Одесі, було урочисто підписано Меморандум про співпрацю між АПВУ та Національним союзом судових виконавців Молдови.
Голова АПВУ Сергій Ніколаєв та президент Національного союзу Валеріу Девдеря відзначили, що підписання угоди стало логічним продовженням дворічних активних і плідних контактів приватних виконавців України з молдавськими колегами, а зазначений Меморандум сприятиме більш глибокому та системному співробітництву обох сторін.
Впевнені - зроблено ще один важливий крок у напрямку інтеграції АПВУ до міжнародної професійної спільноти приватних виконавців!
Мін'юст затвердив Порядок інформаційної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження та Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Мін'юст наказом від 03.07.2019 р. №2008/5 затвердив Порядок інформаційної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження та Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Цей Порядок визначає процедуру інформаційної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Реєстр) шляхом доступу до відомостей Реєстру про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть боржників - фізичних осіб (далі - інформаційна взаємодія) під час виконання державними та приватними виконавцями (далі - виконавці) судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Інформаційна взаємодія здійснюватиметься у режимі реального часу в електронному вигляді інформаційно-телекомунікаційними засобами із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до Закону "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах".
Доступ до інформації про боржника - фізичну особу забезпечуватиметься шляхом формування виконавцем у Системі пошукового запиту до Реєстру за такими відомостями:
прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) боржника - фізичної особи;
дата народження боржника - фізичної особи.
Інформація, що передається з Реєстру у порядку інформаційної взаємодії, використовується з додержанням вимог Законів "Про інформацію", "Про захист персональних даних" під час здійснення виконавцями повноважень, передбачених Законом "Про виконавче провадження", і не може бути передана третій стороні, якщо інше не передбачено законом.
Цей наказ набере чинності з дня його офіційного опублікування. Станом на 26.07.2019 р. не набрав чинності.
Мін'юст наказом від 03.07.2019 р. №2008/5 затвердив Порядок інформаційної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження та Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Цей Порядок визначає процедуру інформаційної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Реєстр) шляхом доступу до відомостей Реєстру про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть боржників - фізичних осіб (далі - інформаційна взаємодія) під час виконання державними та приватними виконавцями (далі - виконавці) судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Інформаційна взаємодія здійснюватиметься у режимі реального часу в електронному вигляді інформаційно-телекомунікаційними засобами із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до Закону "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах".
Доступ до інформації про боржника - фізичну особу забезпечуватиметься шляхом формування виконавцем у Системі пошукового запиту до Реєстру за такими відомостями:
прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) боржника - фізичної особи;
дата народження боржника - фізичної особи.
Інформація, що передається з Реєстру у порядку інформаційної взаємодії, використовується з додержанням вимог Законів "Про інформацію", "Про захист персональних даних" під час здійснення виконавцями повноважень, передбачених Законом "Про виконавче провадження", і не може бути передана третій стороні, якщо інше не передбачено законом.
Цей наказ набере чинності з дня його офіційного опублікування. Станом на 26.07.2019 р. не набрав чинності.
😡Відчувши незворотніть виконання рішення в примусовому порядку, боржники домовляються зі стягувачами та вигадують нові способи як ухилитись від оплати основної винагороди приватному виконавцю.
#БОРЖНИК #СТОРОНИ_ВП #ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР
Після оплати заборгованості напряму в банківську установу банк простив боржнику залишок боргу і видав боржнику довідку що заборгованість відсутня в повному обсязі.
В цій справі боржник намагався визнати виконавчий документ таким що не підлягає виконанню після часткової оплати і спрощення залишку боргу (пеня).
В даному випадку боржник діє не добросовісно і намагається підмінити поняття з метою уникнення свого обов’язку по сплаті основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, що явно виходить за межі принципу справедливості, добросовісності та розумності статті 2 ЦПК України.
Приємно що Миколаївський апеляційний суд розглянув мою апеляційну скаргу з урахуванням засад (принципів) цивільного судочинства як: верховенство права, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
🔥Суд зазначив:
Таким чином, враховуючи, що припинення обов'язку боржника відбулося після початку примусового виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у розумінні вимог статті 432 ЦПК України.
Викладене, на думку колегії суддів, не суперечить позиції Верховного Суду у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 2-2407/11, від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13ц, щодо підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, передбачених ст.369 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.
За такого, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність передбачених ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню."
Автор: Дмитро Куліченко
#БОРЖНИК #СТОРОНИ_ВП #ВИКОНАВЧИЙ_ЗБІР
Після оплати заборгованості напряму в банківську установу банк простив боржнику залишок боргу і видав боржнику довідку що заборгованість відсутня в повному обсязі.
В цій справі боржник намагався визнати виконавчий документ таким що не підлягає виконанню після часткової оплати і спрощення залишку боргу (пеня).
В даному випадку боржник діє не добросовісно і намагається підмінити поняття з метою уникнення свого обов’язку по сплаті основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, що явно виходить за межі принципу справедливості, добросовісності та розумності статті 2 ЦПК України.
Приємно що Миколаївський апеляційний суд розглянув мою апеляційну скаргу з урахуванням засад (принципів) цивільного судочинства як: верховенство права, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
🔥Суд зазначив:
Таким чином, враховуючи, що припинення обов'язку боржника відбулося після початку примусового виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у розумінні вимог статті 432 ЦПК України.
Викладене, на думку колегії суддів, не суперечить позиції Верховного Суду у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 2-2407/11, від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13ц, щодо підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, передбачених ст.369 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.
За такого, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність передбачених ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню."
Автор: Дмитро Куліченко
У Дніпропетровській області продають пам'ятник Леніна, щоб заплатити борги із зарплат
Борги із зарплат перед працівниками комунального підприємства в Жовтих Водах становлять понад 97 тис. грн. Пам'ятник Леніну, який виконавча служба продає через систему електронних торгів, має стартову ціну 514,5 тис. грн.
Аукціонні торги мають відбутися 8 серпня, стартова ціна – 514,5 тис. грн. Пам'ятник наразі в Жовтих Водах.
У СЕТАМ зазначили, що бронзова фігура належить комунальному підприємству (КП) "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міськради. Пам'ятник продає Державна виконавча служба через борги КП із зарплати, які становлять понад 97 тис. грн.
"Купивши пам'ятник, покупець зможе поповнити колекцію артефактів соцреалізму, а також допомогти робітникам отримати зарплату", – прокоментував появу лота гендиректор СЕТАМ Віктор Вишньов.
Борги із зарплат перед працівниками комунального підприємства в Жовтих Водах становлять понад 97 тис. грн. Пам'ятник Леніну, який виконавча служба продає через систему електронних торгів, має стартову ціну 514,5 тис. грн.
Аукціонні торги мають відбутися 8 серпня, стартова ціна – 514,5 тис. грн. Пам'ятник наразі в Жовтих Водах.
У СЕТАМ зазначили, що бронзова фігура належить комунальному підприємству (КП) "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міськради. Пам'ятник продає Державна виконавча служба через борги КП із зарплати, які становлять понад 97 тис. грн.
"Купивши пам'ятник, покупець зможе поповнити колекцію артефактів соцреалізму, а також допомогти робітникам отримати зарплату", – прокоментував появу лота гендиректор СЕТАМ Віктор Вишньов.
setam.net.ua
Кольоровий метал відповідного класу — лита бронза, вага 6 тон у вигляді статуї В.І.Леніна (демонтований та декомунізований колишній…
🔥Виконавець стягує з боржника #АЛІМЕНТИ у розмірі, визначеному виконавчим документом (справа про стягнення фіксованої суми), але не менше мінімального гарантованого розміру БЕЗ ВІДПОВІДНИХ РІШЕНЬ СУДУ.
📝У травні 2017 року ОСОБА1 звернувся з позовом до ОСОБА2 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позивач вважав, що розмір присуджених аліментів вказаним рішенням в частині стягнення аліментів на неповнолітнього сина має бути збільшений, оскільки відбулись зміни у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», відповідно до яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА1 просив суд змінити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина з 500 грн до 1 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з часу подачі позову і до досягнення ним повноліття.
✅Рішенням міськрайонного суду позов ОСОБА1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, з 500 до 1000 грн. але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що існують підстави для задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру присуджених аліментів, оскільки відбулись зміни в законодавстві щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину.
❌Рішенням Апеляційного суду рішення міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА1 відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зміна в законодавстві не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
❌Рішенням Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Касаційну скаргу ОСОБА1 , яка підписана представником ОСОБА3 , залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду залишено без змін.
⚠️Верховний Суд звернув увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
📝У травні 2017 року ОСОБА1 звернувся з позовом до ОСОБА2 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позивач вважав, що розмір присуджених аліментів вказаним рішенням в частині стягнення аліментів на неповнолітнього сина має бути збільшений, оскільки відбулись зміни у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», відповідно до яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА1 просив суд змінити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина з 500 грн до 1 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з часу подачі позову і до досягнення ним повноліття.
✅Рішенням міськрайонного суду позов ОСОБА1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, з 500 до 1000 грн. але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що існують підстави для задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру присуджених аліментів, оскільки відбулись зміни в законодавстві щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину.
❌Рішенням Апеляційного суду рішення міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА1 відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зміна в законодавстві не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
❌Рішенням Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Касаційну скаргу ОСОБА1 , яка підписана представником ОСОБА3 , залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду залишено без змін.
⚠️Верховний Суд звернув увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
🔥🔥🔥Важливий висновок ВС: у разі пред'явлення судового рішення до примусового виконання — відповідальність за його виконання несе держава в особі органу державної виконавчої служби
30. Відповідно до статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
31. Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обовязок. Зокрема, зазначений обовязок не залежить від того, подала особа, яку поновлено на роботі, заяву чи виконавчий лист. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
32. Враховуючи те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року в частині поновлення позивача на державній службі добровільно виконана відповідачем шляхом прийняття наказу лише від 19 листопада 2015 року № 930 "По особовому складу", суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
30. Відповідно до статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
31. Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обовязок. Зокрема, зазначений обовязок не залежить від того, подала особа, яку поновлено на роботі, заяву чи виконавчий лист. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
32. Враховуючи те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року в частині поновлення позивача на державній службі добровільно виконана відповідачем шляхом прийняття наказу лише від 19 листопада 2015 року № 930 "По особовому складу", суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
ВС/ВП: Розстрочення або відстрочення виконання рішення суду не звільняє боржника від сплати інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов’язання‼️
#БОРЖНИК
Нормами статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
❓Однак чи стягуються такі санкції з боржника за період відстрочення або розстрочення виконання рішення суду?
❗️Велика Палата Верховного Суду вирішила, що так – стягується.
У даній справі підприємство звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення із боржника інфляційних витрат та трьох процентів річних, як це визначено ст. 625 ЦК України, у зв’язку із несвоєчасним виконанням рішення суду про стягнення боргу.
Місцевий господарський суд у задоволенні позову відмовив пославшись у своєму рішенні на те, що оскільки боржнику ухвалою господарського суду було розстрочено виконання рішення, то таке розстрочення не призводить до наслідків порушення грошового зобов''язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.
З таким висновком погодився і апеляційний суд.
На зазначені рішення кредитором було подано касаційну скаргу мотивуючи її тим, що актами цивільного законодавства не встановлено випадків, за яких ухвала про надання розстрочки виконання рішення суду є підставою виникнення цивільних прав та обов''язків, тому як наслідок, ухвала не змінює строків виконання грошового зобов'язання за договором та умов прострочення боржника в такому зобов''язанні.
В цілому Велика Палата із такими доводами позивача погодилась на у своїй постанові зазначила наступне.
⚠️Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов''язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
⚠️Одночасно положеннями ст. 599 ЦК України визначено, що зобов''язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов''язує припинення зобов''язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов''язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов''язання та підстав виникнення відповідного боргу.
⚠️Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
#БОРЖНИК
Нормами статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
❓Однак чи стягуються такі санкції з боржника за період відстрочення або розстрочення виконання рішення суду?
❗️Велика Палата Верховного Суду вирішила, що так – стягується.
У даній справі підприємство звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення із боржника інфляційних витрат та трьох процентів річних, як це визначено ст. 625 ЦК України, у зв’язку із несвоєчасним виконанням рішення суду про стягнення боргу.
Місцевий господарський суд у задоволенні позову відмовив пославшись у своєму рішенні на те, що оскільки боржнику ухвалою господарського суду було розстрочено виконання рішення, то таке розстрочення не призводить до наслідків порушення грошового зобов''язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.
З таким висновком погодився і апеляційний суд.
На зазначені рішення кредитором було подано касаційну скаргу мотивуючи її тим, що актами цивільного законодавства не встановлено випадків, за яких ухвала про надання розстрочки виконання рішення суду є підставою виникнення цивільних прав та обов''язків, тому як наслідок, ухвала не змінює строків виконання грошового зобов'язання за договором та умов прострочення боржника в такому зобов''язанні.
В цілому Велика Палата із такими доводами позивача погодилась на у своїй постанові зазначила наступне.
⚠️Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов''язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
⚠️Одночасно положеннями ст. 599 ЦК України визначено, що зобов''язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов''язує припинення зобов''язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов''язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов''язання та підстав виникнення відповідного боргу.
⚠️Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Cуми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, є базою нарахування єдиного внеску💰
Верховний Суд погоджується з тим, що суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, є базою нарахування єдиного внеску.
При цьому посилання відповідача, що за Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ не передбачено нарахування податків, зборів та інших платежів на суми стягнутої заробітної плати працівника є необґрунтованим, так як єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
При цьому посилання відповідача на лист - роз'яснення Пенсійного фонду у Львівській області від 27 січня 2012 року № 1070/04-25 щодо відображення та нарахування єдиного внеску за виконавчим листом є помилковим, так як листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому у органах юстиції у порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Верховний Суд погоджується з тим, що суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, є базою нарахування єдиного внеску.
При цьому посилання відповідача, що за Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ не передбачено нарахування податків, зборів та інших платежів на суми стягнутої заробітної плати працівника є необґрунтованим, так як єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
При цьому посилання відповідача на лист - роз'яснення Пенсійного фонду у Львівській області від 27 січня 2012 року № 1070/04-25 щодо відображення та нарахування єдиного внеску за виконавчим листом є помилковим, так як листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому у органах юстиції у порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відмовився встановити заборону на виїзд за кордон боржників, оскільки банк вже пред'явив інший позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідна постанова у справі № 2-173/2011 була ухвалена 29 травня.
Суд нагадав, що Законом «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено три окремих випадки обмеження громадянина України у виїзді за кордон:
⚠️ - до виконання зобов'язань;
⚠️ - до розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках;
⚠️ - до забезпечення зобов'язань заставою.
Оскільки в іншому провадженні банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає підстави для висновку про забезпечення зобов'язань іпотекою, яка є видом застави, отже, на момент вирішення питання про обмеження у праві виїзду за кордон немає правових підстав, визначених Законом .
Верховний Суд також врахував, що банк звернувся до суду з позовом з метою тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за кордон до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Правовою підставою поданого позову визначено правила статей 151-153 ЦПК України 2004 року, тобто норми процесуального права щодо правил застосування судом заходів забезпечення позову.
Фактично банк просив забезпечити позов, пред'явлений до відповідача в іншій справі (№ 2-2081/2010), про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, банк, подавши цей позов, по суті звернувся до суду із заявою про забезпечення іншого позову, а не з окремим позовом для захисту своїх порушених прав.
"Аналіз статей 151-153 ЦПК України 2004 року дає підстави для висновку, що процесуальним законом не було передбачено такого заходу забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. У ст. 16 ЦК України також не передбачено такого способу захисту цивільних прав", - зазначено в постанові суду
Відповідна постанова у справі № 2-173/2011 була ухвалена 29 травня.
Суд нагадав, що Законом «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено три окремих випадки обмеження громадянина України у виїзді за кордон:
⚠️ - до виконання зобов'язань;
⚠️ - до розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках;
⚠️ - до забезпечення зобов'язань заставою.
Оскільки в іншому провадженні банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає підстави для висновку про забезпечення зобов'язань іпотекою, яка є видом застави, отже, на момент вирішення питання про обмеження у праві виїзду за кордон немає правових підстав, визначених Законом .
Верховний Суд також врахував, що банк звернувся до суду з позовом з метою тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за кордон до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Правовою підставою поданого позову визначено правила статей 151-153 ЦПК України 2004 року, тобто норми процесуального права щодо правил застосування судом заходів забезпечення позову.
Фактично банк просив забезпечити позов, пред'явлений до відповідача в іншій справі (№ 2-2081/2010), про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, банк, подавши цей позов, по суті звернувся до суду із заявою про забезпечення іншого позову, а не з окремим позовом для захисту своїх порушених прав.
"Аналіз статей 151-153 ЦПК України 2004 року дає підстави для висновку, що процесуальним законом не було передбачено такого заходу забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. У ст. 16 ЦК України також не передбачено такого способу захисту цивільних прав", - зазначено в постанові суду
Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування акту про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна - неналежний спосіб захисту.
#РЕАЛІЗАЦІЯ_МАЙНА #ДІЇ_БЕЗДІЇ
⚠️Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
⚠️Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
⚠️Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.
⚠️Зазначена правова позиція була висловлена у постанові від 22.02.2017 Верховного Суду України у справі № 6-2677цс16 і Суд з нею погоджується.
🔥 Позивач протягом усього часу розгляду справи судами не заявляв вимоги про визнання торгів, проведених 28.04.2010, недійсними. Лише просив скасувати Акт про проведення прилюдних торгів від 18.05.2010.
⚠️ Зазначений акт від 18.05.2010 самостійних правових наслідків для боржника, власника його майна не становить. Тому суд апеляційної інстанції, обґрунтовано перевіривши оскаржувані позивачам дії виконавчої служби на предмет дотримання Закону України «Про виконавче провадження», та дійшов правильного висновку про відмову в позові. Скасування зазначеного акту не спричиняє в даному разі захисту чи відновлення прав позивача.
#РЕАЛІЗАЦІЯ_МАЙНА #ДІЇ_БЕЗДІЇ
⚠️Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
⚠️Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
⚠️Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.
⚠️Зазначена правова позиція була висловлена у постанові від 22.02.2017 Верховного Суду України у справі № 6-2677цс16 і Суд з нею погоджується.
🔥 Позивач протягом усього часу розгляду справи судами не заявляв вимоги про визнання торгів, проведених 28.04.2010, недійсними. Лише просив скасувати Акт про проведення прилюдних торгів від 18.05.2010.
⚠️ Зазначений акт від 18.05.2010 самостійних правових наслідків для боржника, власника його майна не становить. Тому суд апеляційної інстанції, обґрунтовано перевіривши оскаржувані позивачам дії виконавчої служби на предмет дотримання Закону України «Про виконавче провадження», та дійшов правильного висновку про відмову в позові. Скасування зазначеного акту не спричиняє в даному разі захисту чи відновлення прав позивача.
Накази приведено у відповідність до прийнятого рішення КСУ щодо авансування виконавчого провадження
Мін'юст оновив деякі свої накази щодо виконавчого провадження в частині сплати стягувачем авансового внеску. Як раніше писала ЮРЛІГА, держвиконавці не мають права вимагати сплату авансового внеску. Відповідний наказ № 2165/5 від 16 липня 2019 року міністерство зареєструвало 18 липня.
У наказі Мін'юсту № 954/5 щодо розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження установлено, що плата за користування цією системою органами ДВС здійснюється за рахунок стягнутих з боржника за цим виконавчим провадженням коштів на витрати такого провадження.
В Інструкції з організації примусового виконання рішень оновлено розділ III щодо загальних умов і порядку здійснення виконавчого провадження. З дня набрання чинності наказом Мін'юсту № 2165/5 заява про примусове виконання рішення подаватиметься до органу ДВС або приватного виконавця в письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. Прибрано положення щодо сплати стягувачем авансового внеску.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження. На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачу необхідно подати окрему заяву про примусове виконання рішення.
☝️Витрати виконавчого провадження складатимуться з мінімальних та додаткових витрат.
⚠️Виконавець виноситиме постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про його відкриття (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень ЄСПЛ) та надсилатиме її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складатимуться з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: ✅відкриття виконавчого провадження; ✅стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);✅ стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); ✅ стягнення витрат виконавчого провадження;✅ закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: ⚠️виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); ⚠️пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати, які не визначені як мінімальні.
Якщо під час примусового виконання рішення органом ДВС (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум винесе ⚠️постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень ЄСПЛ), в якій зазначить розміри та види додаткових витрат, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Якщо витрати було здійснено за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску за рахунок стягнутих з боржника витрат виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.
Мін'юст оновив деякі свої накази щодо виконавчого провадження в частині сплати стягувачем авансового внеску. Як раніше писала ЮРЛІГА, держвиконавці не мають права вимагати сплату авансового внеску. Відповідний наказ № 2165/5 від 16 липня 2019 року міністерство зареєструвало 18 липня.
У наказі Мін'юсту № 954/5 щодо розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження установлено, що плата за користування цією системою органами ДВС здійснюється за рахунок стягнутих з боржника за цим виконавчим провадженням коштів на витрати такого провадження.
В Інструкції з організації примусового виконання рішень оновлено розділ III щодо загальних умов і порядку здійснення виконавчого провадження. З дня набрання чинності наказом Мін'юсту № 2165/5 заява про примусове виконання рішення подаватиметься до органу ДВС або приватного виконавця в письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. Прибрано положення щодо сплати стягувачем авансового внеску.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження. На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачу необхідно подати окрему заяву про примусове виконання рішення.
☝️Витрати виконавчого провадження складатимуться з мінімальних та додаткових витрат.
⚠️Виконавець виноситиме постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про його відкриття (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень ЄСПЛ) та надсилатиме її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складатимуться з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: ✅відкриття виконавчого провадження; ✅стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);✅ стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); ✅ стягнення витрат виконавчого провадження;✅ закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: ⚠️виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); ⚠️пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати, які не визначені як мінімальні.
Якщо під час примусового виконання рішення органом ДВС (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум винесе ⚠️постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень ЄСПЛ), в якій зазначить розміри та види додаткових витрат, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Якщо витрати було здійснено за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску за рахунок стягнутих з боржника витрат виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.
ips.ligazakon.net
Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України | LIGA:ZAKON
Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України. Наказ від 16.07.2019 № 2165/5
"Ось і приватники полетіли"😊
Співробітники Служби безпеки України викрили приватного виконавця та двох державних реєстраторів на незаконній зміні майнових прав в електронних базах Мін’юсту, внаслідок чого справжнім власникам завдано збитки на понад 20 мільйонів гривень.
Оперативники спецслужби встановили, що посадові особи одного з місцевих комунальних підприємств, за змовою з представниками кримінальних кіл регіону, проводили протиправну перереєстрацію нерухомості.
Посадовці, за винагороду, систематично вносили неправдиві дані до державних баз даних, що сприяло легалізації рейдерських захоплень підприємств та нерухомого майна, йдеться у повідомленні прес-служби СБУ.
Приватного виконавця правоохоронці затримали в одній із кавʼярень Рівного під час отримання 34 тисяч гривень ‒ другої частини неправомірної вигоди за відчуження нерухомого майна. Загалом за цю оборудку зловмисники отримали 65 тисяч гривень.
У межах відкритого кримінального провадження проведено низку обшуків за місцем реєстрації комунального підприємства. У ході слідчих дій правоохоронці вилучили претензійні судові документи та інші докази, що підтверджують неправомірну діяльність групи.
Тривають слідчі дії для встановлення всіх обставин справи та притягнення до відповідальності всіх учасників протиправної діяльності.
Заходи із викриття зловмисників проводили під процесуальним керівництвом Рівненської місцевої прокуратури спільно зі слідчими Нацполіції.
Зауважимо, що в СБУ не уточнюють, про яке саме комунальне підприємство йдеться. Додамо також, що ще в травні у Рівному працював один приватний виконавець.
Співробітники Служби безпеки України викрили приватного виконавця та двох державних реєстраторів на незаконній зміні майнових прав в електронних базах Мін’юсту, внаслідок чого справжнім власникам завдано збитки на понад 20 мільйонів гривень.
Оперативники спецслужби встановили, що посадові особи одного з місцевих комунальних підприємств, за змовою з представниками кримінальних кіл регіону, проводили протиправну перереєстрацію нерухомості.
Посадовці, за винагороду, систематично вносили неправдиві дані до державних баз даних, що сприяло легалізації рейдерських захоплень підприємств та нерухомого майна, йдеться у повідомленні прес-служби СБУ.
Приватного виконавця правоохоронці затримали в одній із кавʼярень Рівного під час отримання 34 тисяч гривень ‒ другої частини неправомірної вигоди за відчуження нерухомого майна. Загалом за цю оборудку зловмисники отримали 65 тисяч гривень.
У межах відкритого кримінального провадження проведено низку обшуків за місцем реєстрації комунального підприємства. У ході слідчих дій правоохоронці вилучили претензійні судові документи та інші докази, що підтверджують неправомірну діяльність групи.
Тривають слідчі дії для встановлення всіх обставин справи та притягнення до відповідальності всіх учасників протиправної діяльності.
Заходи із викриття зловмисників проводили під процесуальним керівництвом Рівненської місцевої прокуратури спільно зі слідчими Нацполіції.
Зауважимо, що в СБУ не уточнюють, про яке саме комунальне підприємство йдеться. Додамо також, що ще в травні у Рівному працював один приватний виконавець.
YouTube
У Рівному СБУ викрила державних реєстраторів на сприянні рейдерству
У Рівному співробітники Служби безпеки України викрили приватного виконавця та двох державних реєстраторів на незаконній зміні майнових прав в електронних ба...
УВАГА‼️
Шановні колеги, важлива інформація для тих, у кого не працює поштова скринька Мінюсту через КВОТУ на сховище (заповнення пошти на/більше як 100%). Видаліть непотрібні листи/вкладення в поштовій скриньці, вичистіть папку Видалені та перезавантажте поштовий клієнт (Thunderbird / Outlook та інше.)⚠️
Шановні колеги, важлива інформація для тих, у кого не працює поштова скринька Мінюсту через КВОТУ на сховище (заповнення пошти на/більше як 100%). Видаліть непотрібні листи/вкладення в поштовій скриньці, вичистіть папку Видалені та перезавантажте поштовий клієнт (Thunderbird / Outlook та інше.)⚠️
Чи будуть органи Пенсійного фонду виконувати «пенсійні» рішення суду, якщо керівника неможливо притягнути до відповідальності за невиконання рішення суду?
Невиконання рішень суду є досить проблемним питання у всій судовій системі України, що неодноразово наголошували численні міжнародні експерти. Зокрема, це невиконання рішень, які стосуються захисту соціальних прав громадян, належних їм за Основним Законом.
Та чи будуть органи Пенсійного фонду України виконувати пенсійні рішення суду, якщо керівника неможливо притягнути до відповідальності за невиконання рішення суду? Чи може сама судова система буде ефективною, якщо доводиться змушувати державні органи виконувати рішення суду? З урахуванням того, що основною метою адміністративної юстиції є захист прав громадян від свавілля держави, цікавим є випадок, який мав місце у справі № 826/13181/18.
Апеляційний суд скасував накладення штрафу на керівника органу Пенсійного фонду за невиконання рішення через те, що ним здійснювалися необхідні дії, хоча й вони не надали необхідного результату.
☝️Позиції адміністративних судів:
Позивачка подала клопотання про встановлення терміну для подачі звіту суду про виконання рішення суду та накладення на керівника ГУ ДФС в м. Києві штраф у розмірі 40 прожиткових мінімумів, половину з яких варто було стягнути на користь позивачки.
Ухвалою суду відповідачу було встановлено додатковий строк для подання звіту. Проте після того як звіт все ж було подано, з його змісту суду стало очевидно, що відповідач по суті відмовився виконувати рішення суду.
Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що внаслідок умисного невиконання рішення суду відповідачем по суті ставиться під сумнів сама сутність існування судової влади.
Відтак, врахувавши всі обставини, суд прийшов до висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для накладення на виконуючу обов'язки начальника ГУ ПФУ в м. Києві штрафу за невиконання рішення суду.
Проте апеляційний адміністративний суд, розглядаючи скаргу відповідача, звернув увагу, що судом було зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві подати до суду протягом 15 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду.
Зазначене рішення набрало законної сили лише після ухвалення апеляційним судом постанови, яка прийнята в порядку письмового провадження та скерована на адресу відповідача через 6 днів.
Як зазначив апелянт, після надходження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду останнім було частково виконано рішення суду, а саме: поновлено виплату пенсії позивача у межах розміру за один місяць.
Окрім цього, ГУ ПФУ в м. Києві звернулося до Пенсійного фонду України з листом, в якому просило надати дозвіл виплатити позивачці борг за піврічний період.
Колегія судів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ГУ ПФУ в м. Києві здійснювалися дії для належного виконання рішення суду, та скасувала накладення на виконуючого обов'язки начальника ГУ ПФУ в м. Києві штрафу за невиконання рішення суду.
Невиконання рішень суду є досить проблемним питання у всій судовій системі України, що неодноразово наголошували численні міжнародні експерти. Зокрема, це невиконання рішень, які стосуються захисту соціальних прав громадян, належних їм за Основним Законом.
Та чи будуть органи Пенсійного фонду України виконувати пенсійні рішення суду, якщо керівника неможливо притягнути до відповідальності за невиконання рішення суду? Чи може сама судова система буде ефективною, якщо доводиться змушувати державні органи виконувати рішення суду? З урахуванням того, що основною метою адміністративної юстиції є захист прав громадян від свавілля держави, цікавим є випадок, який мав місце у справі № 826/13181/18.
Апеляційний суд скасував накладення штрафу на керівника органу Пенсійного фонду за невиконання рішення через те, що ним здійснювалися необхідні дії, хоча й вони не надали необхідного результату.
☝️Позиції адміністративних судів:
Позивачка подала клопотання про встановлення терміну для подачі звіту суду про виконання рішення суду та накладення на керівника ГУ ДФС в м. Києві штраф у розмірі 40 прожиткових мінімумів, половину з яких варто було стягнути на користь позивачки.
Ухвалою суду відповідачу було встановлено додатковий строк для подання звіту. Проте після того як звіт все ж було подано, з його змісту суду стало очевидно, що відповідач по суті відмовився виконувати рішення суду.
Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що внаслідок умисного невиконання рішення суду відповідачем по суті ставиться під сумнів сама сутність існування судової влади.
Відтак, врахувавши всі обставини, суд прийшов до висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для накладення на виконуючу обов'язки начальника ГУ ПФУ в м. Києві штрафу за невиконання рішення суду.
Проте апеляційний адміністративний суд, розглядаючи скаргу відповідача, звернув увагу, що судом було зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві подати до суду протягом 15 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду.
Зазначене рішення набрало законної сили лише після ухвалення апеляційним судом постанови, яка прийнята в порядку письмового провадження та скерована на адресу відповідача через 6 днів.
Як зазначив апелянт, після надходження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду останнім було частково виконано рішення суду, а саме: поновлено виплату пенсії позивача у межах розміру за один місяць.
Окрім цього, ГУ ПФУ в м. Києві звернулося до Пенсійного фонду України з листом, в якому просило надати дозвіл виплатити позивачці борг за піврічний період.
Колегія судів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ГУ ПФУ в м. Києві здійснювалися дії для належного виконання рішення суду, та скасувала накладення на виконуючого обов'язки начальника ГУ ПФУ в м. Києві штрафу за невиконання рішення суду.
УВАГА, ВАЖЛИВІ ЗМІНИ!
02.08.2019 набув чинності наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України» від 16.07.2019 № 2165/5, яким вносяться суттєві зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень. Зокрема, зміни стосуються відомостей, які зазначаються стягувачем в заяві про примусове виконання рішення.
Окрім цього, наказом №2165/5 запроваджено такі види витрат виконавчого провадження, як мінімальні і додаткові, та передбачено порядок винесення постанов про встановлення їх розміру.
02.08.2019 набув чинності наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України» від 16.07.2019 № 2165/5, яким вносяться суттєві зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень. Зокрема, зміни стосуються відомостей, які зазначаються стягувачем в заяві про примусове виконання рішення.
Окрім цього, наказом №2165/5 запроваджено такі види витрат виконавчого провадження, як мінімальні і додаткові, та передбачено порядок винесення постанов про встановлення їх розміру.
Чи впливають блоги та соціальні мережі на рішення суддів Верховного Суду?
Приводом для написання цього блогу стала надзвичано цікава стаття «Віртуальний брифінг у Верховному Суді» американських дослідників Jeffrey L. Fisher і Allison Orr Larsen, оприлюднена у травні 2019 року. Вчені звертають увагу на те, що в діджтал еру з’явився новий спосіб дебатувати у Верховному Суді США — аргументи, які використовує суд у своїх рішеннях, часто виробляються онлайн, вони формуються в блогах, подкастах, соціальних мережах, правові позиції аналізуються та перевіряються правниками, які не є адвокатами сторін та не подавали дружній висновок (amicus brief) у справі.
Приводом для написання цього блогу стала надзвичано цікава стаття «Віртуальний брифінг у Верховному Суді» американських дослідників Jeffrey L. Fisher і Allison Orr Larsen, оприлюднена у травні 2019 року. Вчені звертають увагу на те, що в діджтал еру з’явився новий спосіб дебатувати у Верховному Суді США — аргументи, які використовує суд у своїх рішеннях, часто виробляються онлайн, вони формуються в блогах, подкастах, соціальних мережах, правові позиції аналізуються та перевіряються правниками, які не є адвокатами сторін та не подавали дружній висновок (amicus brief) у справі.