​​Встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади під час розгляду справ про відшкодування шкоди – позиція ВП ВС
#ДІЇ_БЕЗДІЇ

Питання наявності між сторонами деліктних зобов’язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України в рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Сумській області: збитків, понесених у зв’язку із втратою майна; упущеної вигоди; збитків, що складаються зі стягнутих з позивача на користь третьої особи за судовим рішенням штрафних санкцій і судового збору. Мотивуючи позов тим, що збитки, заявлені до стягнення, понесені ним у зв’язку з бездіяльністю ГУНП в Сумській області, яке не повернуло вилучений на підставі ухвали суду товар після скасування арешту на цей товар у повному обсязі та своєчасно.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що визначений законом обов’язок повернути майно не виконаний і держава у спірних правовідносинах не надала жодних гарантій повернення майна, не встановила строку повернення такого майна, у зв’язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв’язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173 та 1174 Цивільного кодексу України.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.

ВП ВС зазначила, що представник прокуратури не врахував того, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв’язку з втратою тимчасово вилученого майна, тобто, через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК України, та помилково стверджував про необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження як підставу для відшкодування шкоди.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/81013412.

Сотрудницы отделения федеральной службы судебных приставов по Иркутской области записали песню «Плати», адресованную должникам. За основу была взята популярная композиция украинской группа KAZKA «Плакала».😆😆😆
Чекаємо відповідь від Мінюсту України!!!

​​Не проведення суб'єктом оцінювання огляду об'єкта оцінки є підставою для визнання протиправною оцінки майна відповідно до звіту про незалежну оцінку та - незаконними дій державного виконавця.
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #РЕАЛІЗАЦІЯ_МАЙНА

ТОВ звернулось до господарського суду зі скаргою на дії державної виконавчої служби, в якій просило: - визнати неправомірними дії державного виконавця по визначенню вартості майна відповідно до звіту про оцінку майна, що належить позивачеві.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.09.2016, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2016, дії державного виконавця по визначенню вартості майна цього товариства визнано неправомірними.ВГСУ вказані судові рішення залишив без змін, виходячи з наступних міркувань.

Оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" (затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 № 1442) з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 (затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440), яким визначено загальні засади.

Згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Ст. 11 Закону України цього ж Закону визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Фактичне ознайомлення з майном, яке є предметом оцінки, можливе при доступі оцінювача до цього майна. Зважаючи на характер об'єкта оцінки (готельно-ресторанний комплекс), ознайомлення з таким майном не може відбуватися без обстеження приміщень на дату оцінки та відповідно потребує доступу до них, який має забезпечити боржник.

Між тим, судами було встановлено, що належних та допустимих доказів проведення особистого огляду суб'єктом оціночної діяльності об'єкта оцінки матеріали звіту не містять, зокрема відсутні фотографії об'єкта оцінки.

Таким чином, не проведення суб'єктом оцінювання огляду (обстеження) об'єкта оцінки створює підстави для визнання незаконними дій державного виконавця ВДВС України по проведенню оцінки майна та визнання протиправною оцінки майна відповідно до звіту про незалежну оцінку.

​​Звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником #АРЕШТ_КОШТІВ
15 грудня цього року вступив в силу Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України (далі – ГПК України), Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Статтею 440 ЦПК України та статтею 336 ГПК України введено нову процедуру звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка покликана сприяти стягненню присуджених грошових коштів.

Відтепер Стягувач або державний/приватний виконавець в разі не достатності майна може звернутися з заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником. Однак, законом встановленні деякі обмеження щодо строку звернення з такою заявою, які слід врахувати при поданні.

Заява Стягувачем подається до суду, що розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи

З метою забезпечення виконання майбутнього рішення суду останній за заявою Стягувача може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Умовою для такого забезпечення є наявність судового рішення або відсутність заперень існування боргу особи, яка має заборгованість перед боржником.

Таким чином, законодавець обмежив перелік майна на яке може бути накладений арешт, а саме не можливість накласти арешт на майно, майнові права, цінні папери тощо.

Одночасно, суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

Задовольняючи відповідну заяву Боржника суд поставляє ухвалу та одночасно визнає виконавчий документ, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Конституція України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у статтях 1, 11 Закону України «Про судоустрій України», із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов’язків цивільного характеру. У справі «Горнсбі проти Греції» суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов’язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

З повагою,Керуючий партнер Адвокатського об'єднання"Єфремов і Донець"адвокат Єфремов Вадим Валерійович

Невиправдані очікування: боржники не бажають — банки не можуть
#ІПОТЕКА

Офіційною підставою для ухвалення закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3.06.2014 №1304-VII стала втрата значних коштів громадянами внаслідок різких коливань курсу на валютному ринку та знецінення гривні. Можновладці розуміли, що Україну очікує падіння національної валюти, й у такий спосіб, заперечуючи проблему, ігноруючи об’єктивні економічні процеси, поглибили кризу, аби уникнути масових протестів боржників. Минуло майже 5 років, а мораторій досі діє та дозволяє багатьом недобросовісним позичальникам не платити за рахунками. Як наслідок, значно погіршилися показники банківського сектору, оскільки виплати на обслуговування кредитів у валютних позичальників знизилися до мінімуму, що не може не впливати на економіку України.

Станом на квітень 2019 р. в нашій країні більшість нерухомості, наданої як забезпечення кредитів у валюті, підпадає під дію закону №1304-VII. Більшість таких забезпечень оформлювали до 2012 р. На той момент банки пропонували вигідні умови кредитування саме під валюту, тому поточний стан унеможливлює стягнення на «мораторну» іпотеку шляхом проведення конкретних виконавчих дій, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цих положень на період чинності закону про мораторій. Проте тодішніх ставок в Україні більше немає, і головними причинами цього стало падіння економіки, ринкові фактори, девальвація гривні, зовнішні борги, дефіцит бюджету, відсутність валютних резервів Національного банку.

Із самого початку закон №1304-VII мав виключно соціальну спрямованість, адже зупиняв примусове відчуження майна власників. Передусім це стосувалося нерухомості, яка мала оформлені кредити у валюті. Відповідно до акта мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів у валюті, діє, якщо:
✅ боржник є громадянином України;
✅ боржник постійно проживає в помешканні, яке стало іпотечним, і не має іншої житлової нерухомості;
✅ нерухомість відповідає обмеженням за площею: 140 м2 для квартири та 250 м2 — для житлового будинку.

Проте є кілька нюансів. Скажімо, важливо брати до уваги також інші норми закону, які на практиці органи примусового виконання або боржники часто ігнорують. Незважаючи на те що мораторій поширюється тільки на громадян України, як зазначалося вище, існує невеликий відсоток справ, за якими іпотека, надана як забезпечення кредитів у валюті, оформлювалася нерезидентами України.
⏬ПОВНА СТАТТЯ З ПРОТОКОЛУ

​​ПОСТАНОВА
18.04.2019 № 60
Про затвердження Положення про порядок надання банками інформації про відкриття/закриття рахунків фізичних осіб, унесених до Єдиного реєстру боржників, до органів державної виконавчої служби або приватних виконавців
Відповідно до статей 7, 15, 56 Закону України "Про Національний банк України", статті 62-1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про порядок надання банками інформації про відкриття/закриття рахунків фізичних осіб, унесених до Єдиного реєстру боржників, до органів державної виконавчої служби або приватних виконавців, що додається.

2. Банки надсилають повідомлення про відкриття/закриття рахунків фізичних осіб, унесених до Єдиного реєстру боржників, до органів державної виконавчої служби або приватних виконавців у паперовому вигляді до отримання повідомлення Національного банку України про початок роботи електронного сервісу інформаційної взаємодії, що запроваджується адміністратором автоматизованої системи виконавчого провадження, визначеним Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256.

3. Департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку (Олександр Яблунівський):
1) після офіційного опублікування довести до відома банків України інформацію про прийняття цієї постанови;
2) проінформувати банки про початок роботи електронного сервісу інформаційної взаємодії після його запровадження.
4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України Сергія Холода.
5. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.
⬇️ПЕРШОДЖЕРЕЛО

​​ВС/КАС: Відсутність печатки органу ДФС на запиті про надання інформації є підставою не надавати запитувану інформацію (ВС/КАС № 826/9082/15 від 26.02.2019)

Нормами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

При цьому цією ж нормою визначено, що такі запити підписуються керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати та печатку контролюючого органу.
У даній справі на адресу підприємства надійшов запит органу ДФС про надання інформації щодо його господарської діяльності.

Однак підприємство повідомило податковий орган про неможливість надати затребувані інформацію та документи, оскільки запит відповідача оформлено з порушенням пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а саме не містить печатки податкового органу.

Така відмова стала підставою для про проведення документальної позапланової виїзної перевірки згаданого підприємства.

Законність наказу про проведення перевірки став предметом розгляду адміністративного суду, який ініційовано підприємством.

Постановою суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, у задоволенні позову було відмовлено.

Така відмова стала підставою для звернення позивача до Касаційного адміністративного суду зі скаргою.

Переглядаючи вказані рішення КАС погодився з позицією про незаконність наказу про проведення перевірки та скасував його.

Своє рішення суд касаційної інстанції вмотивував тим, що відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Розпочав роботу Центр технічної підтримки користувачів ЄСІТС‼️
Фактично Центр технічної підтримки користувачів ЄСІТС - це сервіс "допомоги" з актуальними статтями, інструкціями та відповідями на найпоширеніші питання роботи в системі.

Сайт зручний та простий у використанні:
🔹створено окремі блоки «для всіх користувачів» та «для співробітників судів»;
🔹блок щодо створення запиту;
🔹блок власних побажань з приводу додавання статті та ін.

Щоб скористатися перевагами сервісу 👉 https://wiki.court.gov.ua/

​​Оскаржити дії виконавчої служби можна за правилами цивільного судочинства: Велика Палата ВС
#ДІЇ_БЕЗДІЇ

Якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби, це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ. Такого висновку дійшла Велика Палата у справі №806/2886/17 (К/9901/35876/18).

Ч. 4 та 5 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Згідно з ч. 2 ст. 384 цього Кодексу, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи Державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими ст. 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи Державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Отже, право на звернення зі скаргою та порядок її розгляду й постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства та його примусовим виконанням.

ДО ВІДОМА ОСІБ, ЯКІ ВИЯВИЛИ НАМІР ЗДІЙСНЮВАТИ ДІЯЛЬНІСТЬ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ

Кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі – Комісія) повідомляє, що згідно протоколів засідань Комісії від 22.04.2019 № 36 та № 37 Комісією затверджений графік складання кваліфікаційного іспиту особами, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця (інформація про дату і місце проведення іспиту додається).

Комісія звертає увагу на те, що в день проведення іспиту особам, допущеним до його складання, необхідно мати при собі паспорт громадянина України.

Комісія попереджає, що облікові записи (імена доступу та паролі), надані учасникам перед початком іспиту, потрібно зберігати протягом всього часу автоматизованого анонімного тестування у зв’язку з тим, що для переходу до кожного наступного етапу іспиту необхідна авторизація в електронній системі тестування.

ДАТА ТА МІСЦЕ ІСПИТУ ТУТ!

ТАКОЖ‼️
Графік проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців на 2019 рік
Зміни до графіка проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців на 2019 рік

Велика Палата заборонила звертати стягнення на мораторійну іпотеку
#ІПОТЕКА
Ще один правовий висновок Верховного Суду який вказує на неможливість звернення стягнення на іпотеку, яка підпадає під мораторій

У мережі інтернет доволі часто можна зустріти дискусії правників з приводу можливості використання позасудових способів звернення стягнення на іпотеку на яку поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Одні кажуть, що можна так як позасудовий спосіб не відноситься до примусової реалізації, інші навпаки кажуть, що позасудовий спосіб теж є примусовою реалізацію, а тому звертати стягнення не можна.

Судова практика теж розділилася з цього питання. Так, у Постанові від 13.06.2018 року у справі № 645/5280/16-ц суд прийшов до висновку, що кредитор може звернути стягнення на підставі іпотечного застереження при тому, що майно боржника підпадало під дію мораторію. У Постанові від 31.10.2018 року у справі № 465/1310/17суд навпаки вказав, що не можна. Детально зазначені рішення я вже розбирав у своїй іншій статті, тому не буду акцентувати на них увагу.
ПОВНА СТАТТЯ⏬

Оскарження дій виконавця стосовно виконання судових рішень щодо конфіскації майна: ВП ВС визначила юрисдикцію
#КОНФІСКАТ

Обставини справи
Позивач, якого засудили до обмеження волі з конфіскацією майна, що було засобом вчинення злочину, звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії державного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження про конфіскацію автомобіля незаконними і передчасними та зобов’язати його повернути стягувачу виконавчий документ, який не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у відкритті провадження, зазначивши, що вирок суду, дії державного виконавця з виконання якого оскаржуються, ухвалено відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, яким не встановлено порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Тому скарга на дії державного виконавця не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції адміністративного суду.

Стверджувані порушення правил предметної юрисдикції
У касаційній скарзі представник позивача стверджувала, що суди не врахували те, що заявник оскаржував дії державного виконавця, пов’язані з виконанням вироку суду, які підлягають розгляду в порядку, визначеному ст.539 КПК, а тому справа має розглядатися в порядку кримінального, а не адміністративного чи цивільного судочинства.

Позиція Великої Палати Верховного Суду
Вирішуючи порушене у касаційній скарзі питання щодо юрисдикційної належності спору, Велика Палата ВС звернула увагу на те, що справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи Державної виконавчої служби розглядає суд за загальними правилами Цивільного процесуального кодексу з особливостями, установленими ст. 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

«Отже, як право на звернення зі скаргою в порядку цивільного судочинства, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов’язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом державної виконавчої служби чи приватним виконавцем.

У разі оскарження дій державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, який був виданий на виконання задоволеного в межах кримінального провадження цивільного позову, такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства», — йдеться у постанові ВП ВС від 27 березня 2019 року.

ПОВНА СТАТТЯ⬇️

​​Мін'юст визначив Порядок автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів.
#АЛІМЕНТИ
Відповідний наказ від 16 квітня 2019 року № 1203/5 Міністерство зареєструвало того ж дня.

ДП "Національні інформаційні системи" у тримісячний строк з дня набрання чинності відповідним наказом доручено розробити регламент інформаційної взаємодії в електронному вигляді та оприлюднити його на своєму веб-сайті, а також вжити заходів для забезпечення готовності автоматизованої системи виконавчого провадження до інформаційної взаємодії в електронному вигляді і повідомити Нацбанк.

Установлено, що до запровадження інформаційної взаємодії в електронному вигляді обмін документами між державними, приватними виконавцями та банками здійснюватиметься в паперовому вигляді засобами поштового зв'язку.

Затверджений Порядок визначає процедуру автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) через інформаційну взаємодію державних чи приватних виконавців і банків.

Изменился порядок допуска к профессии частного исполнителя‼️
Приказом Министерства юстиции от 12 апреля 2019 N 1191/5 внесены изменения в Порядок допуска к профессии частного исполнителя.

Отныне стажировка в органе государственной исполнительной службы обеспечивается Главными территориальными управлениями юстиции Министерства.

Стажировка у частного исполнителя обеспечивается Советом частных исполнителей региона. В случае отсутствия Совета частных исполнителей региона, за стажировку ответственный Совет частных исполнителей Украины.

Расширен перечень лиц, которые могут быть руководителями стажировки. Теперь это не только руководители органов государственной исполнительной службы Главного территориального управления юстиции, но и частный исполнитель, срок деятельности которого составляет более одного года и к которому в течение последнего года не применялись дисциплинарные взыскания.
Стажировку у частного исполнителя могут проходить одновременно не более трех человек.
👉ПОВНА СТАТТЯ⬇️

🕵🏻‍♂️🕵🏼‍♀️Вишукуєш цікаві заходи юридичної тематики? Вже облазив весь Фейсбук і так не знайшов в того, чого хотів?📝Без паніки! Вам допоможе канал Law & Events - @lawandevents. Тут ти знайдеш безліч тематичних курсів, конференцій, правничих шкіл, турнірів, лекцій, поради щодо нетворкінгу, побудови власного бренду, лигалтек новини.
☺️А щоб не проґавиш жодної цікавинки, також підпишись на сторінки у соцмережах:
Facebook – https://www.facebook.com/LawNEvents/
Instagram- https://www.instagram.com/lawandevents/
🤜🏻Лише уяви: колись взагалі не було такої кількості класних івентів, а тепер усі заходи юридичної України у твоєму гаджеті!

Постанова КЦС ВС від 11.04.2019 № 750/2395/17 (61-45949св18):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/81360331
#АЛІМЕНТИ

Ключові КЦС:
✅Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
✅Ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
✅Суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням найкращих інтересів дитини, встановивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, беручи до уваги той факт, що батько дитини спілкується й бажає продовжувати спілкуватися з сином, а також відсутність інших передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в даній справі.
✅Не заслуговують на увагу посилання на те, що батько не спілкується з сином та не піклується про нього, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження зазначених обставин.

👉ПРЯМИЙ ЕФІР‼️

За наслідками сьогоднішнього засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців жодного приватного виконавця не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

На порядок денний було винесено 11 подань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності.
За наслідками розгляду подань, обговорення підстав притягнення, інших обставин, що мають значення для дисциплінарного розгляду, а також заслуховування пояснень присутніх на дисциплінарній комісії приватних виконавців та їх представників комісією прийнято рішення:

- про відхилення подання та відмову у застосуванні дисциплінарного стягнення стосовно приватних виконавців Попляка В.В., Варави Р.С., Безрукого О.В., Витвицького В.В., Чернецького Ю.Д., Манікіна Д.С.,
Телявського А.М.

- про відкладення розгляду подання відповідно до частини другоі статті 40 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» стосовно приватних виконавців Чулієва А.А., Пиця А.А., Трофименка М.М.

- про відкладення розгляду подання через неможливість приватного виконавця Крегула І.І. бути особисто присутнім на засіданні Комісіі з поважної причини.
Світлана Глущенко

​​ВС/КЦС: Батько має право на участь у вихованні малолітнього сина, побачення з дитиною без присутністі матері чи інших осіб (ВС/КЦС у справі №619/3051/17 від 28.01.2019 р.)

Суд захистив право батько на участь у вихованні, побачення з дитиною без присутністі матері чи інших осіб.
У наведеній справі підставою звернення позивача до суду стало порушення його права, як батька, на участь у вихованні малолітнього сина без присутності матері чи інших осіб, оскільки мати чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною.

Верховний суд встановив, що суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку та обґрунтовано дійшов висновку про встановлення порядку спілкування батька з дитиною без участі матері, оскільки установлено, що позивач, який є батьком дитини, піклується про сина та любить його, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, позитивно характеризується, є матеріально-забезпеченою людиною, має постійне місце роботи та має належні житлові умови.
Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, судом апеляційної інстанції не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того, судом установлено, що мати чинить перешкоди батькові у спілкуванні з їхньою спільною дитиною, тому ухвалюючи рішення виходив з того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, а тому визначив спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина, що не суперечить інтересам дитини.
Автор: Панасенко Павло Петрович

​​Третейский суд не может решать дела о взыскании задолженности по потребительскому кредиту


Суть дела: истец просил отменить решение третейского суда о взыскании задолженности по кредитному договору. Исковое заявление обосновано тем, что в банке у него был открыт только зарплатный счет, а кредитный договор с ответчиком он не заключал. Кроме того, истец указал, что третейский суд рассмотрел это дело без его участия.

Апелляционный суд, действовавший в качестве суда первой инстанции, иск удовлетворил и отменил решение третейского суда.

Коллегия судей Гражданского суда ВС согласилась с таким выводом.

Согласно ч. 1 ст. 5 Закона «О третейских судах», юридические и физические лица имеют право передать на рассмотрение третейского суда любой спор, возникающий из гражданских или хозяйственных правоотношений, кроме случаев, предусмотренных законом.

Законом о внесении изменений относительно подведомственности дел третейским судам статья 6 Закона «О третейских судах» была дополнена п. 14, согласно которому третейские суды не могут рассматривать дела по спорам о защите прав потребителей, в том числе потребителей услуг банка (кредитного союза).

Верховный Суд отметил, что после вступления в силу этого Закона (12.03.2011) соответствующие дела не могут быть предметом третейского разбирательства, несмотря на наличие в договоре третейской оговорки.

Соответствующее постановление по делу № 774/64/18 ВС принял 25.04.2019.

Особі, якій відомо про накладення арешту судом на спірне майно, заборонено цим майном розпоряджатись (в тому числі відчужувати) навіть якщо запис про арешт відсутній у відповідному державному реєстрі (ВСУ від 18 січня 2017р. у справі № 6-2552)
#АРЕШТ_МАЙНА

Надзвичайно корисна постанова, яка стосується ефективності застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (нерухомість).

Правова позиція ВСУ у справі № 6-2552цс16: Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв’язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Той факт, що встановлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо.

👉 ПОВНИЙ ТЕКСТ РІШЕННЯ