Неудавшиеся судебное взыскание банка по кредиту или как отменить заочное решение 2014г. Пять лет спустя ‼️+готовый текст апелляционной жалобы (в деле № 200/534/14-ц от 16 января 2019 г.)
Днепровским апелляционным судом полностью отменено заочное решение 2014 г. о взыскании с нашего клиента долга по кредиту в связи с пропуском банком исковой давности (такое основание для удовлетворения апелляции крайне редки, т.к. исковая давность обычно применяется судом в первой инстанции). Также с банка взысканы судебные издержки за подачу клиентом апелляции.
Интересно данное дело тем, что исковую давность применил именно суд апелляционной инстанции, т.к. при принятии заочного решения ответчик не был надлежащим образом проинформирован про рассмотрение дела и поэтому не мог воспользоваться своим правом на подачу заявления о применении исковой давности в суде первой инстанции.
Дело выиграно полностью благодаря многолетнему опыту в кредитных делах юристов Гильдии профессиональных юристов. Хотя дело совсем не простое, что видно из его хронологии:
04.03.2014 г. принято, без уведомления клиента, заочное решения о взыскании долга по кредиту в пользу ПриватБанка.
02.04.2014 г. клиент подал заявление о пересмотре заочного решения, но суд оставил заявление без движения до момента уплаты клиентом судебного сбора за подачу заявления.
18.04.2014 г. суд вернул клиенту заявления о пересмотре заочного решения т.к. так и не был уплачен судебный сбор
В начале августа 2018 г. клиент обратился в Гильдию профессиональных юристов для отмены взыскания исполнительной службой по выданному исполнительному листу на основании заочного решения 2014 г.
22.08.2018 г. Васильевым Павлом Сергеевичем юристом Гильдией профессиональных юристов было подготовлено и поданно повторное Смеюсь заявление о пересмотре заочного решения. Суд отказал в удовлетворении заявления, мол необоснованно
На отказ суда в виде ухвалы, была подана апеляция.
16.01.2019 г. Днепровский апелляционный суд принял постановление которым полностью удовлетворил апелляционную жалобу‼️😂, подготовленную Васильевым Павлом Сергеевичем юристом Гильдией профессиональных юристов, и было отменено заочное решение о взыскании кредита с клиента на основании применения исковой давности в апелляционной инстанции.
👉РІШЕННЯ СУДУ
👍ТЕКСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Днепровским апелляционным судом полностью отменено заочное решение 2014 г. о взыскании с нашего клиента долга по кредиту в связи с пропуском банком исковой давности (такое основание для удовлетворения апелляции крайне редки, т.к. исковая давность обычно применяется судом в первой инстанции). Также с банка взысканы судебные издержки за подачу клиентом апелляции.
Интересно данное дело тем, что исковую давность применил именно суд апелляционной инстанции, т.к. при принятии заочного решения ответчик не был надлежащим образом проинформирован про рассмотрение дела и поэтому не мог воспользоваться своим правом на подачу заявления о применении исковой давности в суде первой инстанции.
Дело выиграно полностью благодаря многолетнему опыту в кредитных делах юристов Гильдии профессиональных юристов. Хотя дело совсем не простое, что видно из его хронологии:
04.03.2014 г. принято, без уведомления клиента, заочное решения о взыскании долга по кредиту в пользу ПриватБанка.
02.04.2014 г. клиент подал заявление о пересмотре заочного решения, но суд оставил заявление без движения до момента уплаты клиентом судебного сбора за подачу заявления.
18.04.2014 г. суд вернул клиенту заявления о пересмотре заочного решения т.к. так и не был уплачен судебный сбор
В начале августа 2018 г. клиент обратился в Гильдию профессиональных юристов для отмены взыскания исполнительной службой по выданному исполнительному листу на основании заочного решения 2014 г.
22.08.2018 г. Васильевым Павлом Сергеевичем юристом Гильдией профессиональных юристов было подготовлено и поданно повторное Смеюсь заявление о пересмотре заочного решения. Суд отказал в удовлетворении заявления, мол необоснованно
На отказ суда в виде ухвалы, была подана апеляция.
16.01.2019 г. Днепровский апелляционный суд принял постановление которым полностью удовлетворил апелляционную жалобу‼️😂, подготовленную Васильевым Павлом Сергеевичем юристом Гильдией профессиональных юристов, и было отменено заочное решение о взыскании кредита с клиента на основании применения исковой давности в апелляционной инстанции.
👉РІШЕННЯ СУДУ
👍ТЕКСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
ТАК ТАК ТАК, ШО ТУТ У НАС!? #АЛІМЕНТИ
НАКАЗ Про затвердження Порядку автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів‼️
НАКАЗ Про затвердження Порядку автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів‼️
Законодавство України
Про затвердження Порядку автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення…
Наказ Міністерства юстиції України; Порядок від 16.04.2019 № 1203/5
Участники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця‼️🔥🔥, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #РЕАЛІЗАЦІЯ_МАЙНА
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»
👉Правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).
☝️У своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.
Залучаючи суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діє відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.
👉Аналогічну правову позицію викладено Касаційним цивільним судом Верховного суду у постанові від 08.05.2019 у справі № 2-79/11 (провадження № 61-831св19).
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #РЕАЛІЗАЦІЯ_МАЙНА
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»
👉Правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).
☝️У своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.
Залучаючи суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діє відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.
👉Аналогічну правову позицію викладено Касаційним цивільним судом Верховного суду у постанові від 08.05.2019 у справі № 2-79/11 (провадження № 61-831св19).
"ПРО НАБОЛІЛЕ" Обмеження у праві виїзду боржника за межі України
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #СТОРОНИ_ВП
Майже рік діє НОВА редакція ст. 441 ЦПК України відповідно до якої тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб).
Окремо необхідно зазначити, що у відповідності до ч. 5, 6 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов’язкової участі державного (приватного) виконавця.
Тобто, боржник звертається до суду, який обмежив виїзд (не до апеляційного суду). У випадку, коли особі відмовлено у скасуванні обмеження виникає необхідність сплатити судовий збір та подати апеляційну скаргу.
На превеликий жаль, багато суддів вважають, що потрібно відмовляти виконавцям у задоволенні подань про обмеження лише тому, що обов’язково суд апеляційної інстанції скасує таке обмеження, що у свою чергу погіршить статистику.
Прикро сприймати формальну відмову у задоволенні подання про обмеження, коли виконавець фактично надав суду ВСІ докази отримання боржником кореспонденції, вжиття всіх можливих заходів примусового виконання, докази активної поведінки боржника з ухилення (наявність майна, його переховування, невиконання вимог, ненадання декларації, несплата боргу, неодноразовий перетин кордону, обізнаність боржника, тощо).
У випадках задоволення моїх подань всі рішення на 100% були виконані у повному обсязі, а ухвали суду не були скасовані.
Розумію, що обмеження у праві виїзду за межі України є суворим заходом, але дуже часто такий захід є ЄДИНИМ механізмом, який забезпечує виконання рішення.
Майже рік діє нова редакція ст. 441 ЦПК України, передбачений новий інститут скасування обмеження судом першої інстанції, а це унеможливлює апеляційне оскарження ухвал, що у свою чергу надає можливість суддям першої інстанції спокійно задовольняти наші подання, не переймаючись апеляційним оскарженням.
Ілля БАРДІН
Заступник начальника міжрайонного відділу ДВС по Основ’янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області
#ДІЇ_БЕЗДІЇ #СТОРОНИ_ВП
Майже рік діє НОВА редакція ст. 441 ЦПК України відповідно до якої тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб).
Окремо необхідно зазначити, що у відповідності до ч. 5, 6 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов’язкової участі державного (приватного) виконавця.
Тобто, боржник звертається до суду, який обмежив виїзд (не до апеляційного суду). У випадку, коли особі відмовлено у скасуванні обмеження виникає необхідність сплатити судовий збір та подати апеляційну скаргу.
На превеликий жаль, багато суддів вважають, що потрібно відмовляти виконавцям у задоволенні подань про обмеження лише тому, що обов’язково суд апеляційної інстанції скасує таке обмеження, що у свою чергу погіршить статистику.
Прикро сприймати формальну відмову у задоволенні подання про обмеження, коли виконавець фактично надав суду ВСІ докази отримання боржником кореспонденції, вжиття всіх можливих заходів примусового виконання, докази активної поведінки боржника з ухилення (наявність майна, його переховування, невиконання вимог, ненадання декларації, несплата боргу, неодноразовий перетин кордону, обізнаність боржника, тощо).
У випадках задоволення моїх подань всі рішення на 100% були виконані у повному обсязі, а ухвали суду не були скасовані.
Розумію, що обмеження у праві виїзду за межі України є суворим заходом, але дуже часто такий захід є ЄДИНИМ механізмом, який забезпечує виконання рішення.
Майже рік діє нова редакція ст. 441 ЦПК України, передбачений новий інститут скасування обмеження судом першої інстанції, а це унеможливлює апеляційне оскарження ухвал, що у свою чергу надає можливість суддям першої інстанції спокійно задовольняти наші подання, не переймаючись апеляційним оскарженням.
Ілля БАРДІН
Заступник начальника міжрайонного відділу ДВС по Основ’янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області
Розмір відрахувань із доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків... (ч. 1, ст. 70 ЗУ "Про ВП").
Чи уповноважений виконавець здійснювати вирахування податків у випадку нарахування аліментів боржнику як непрацюючому ?
Чи уповноважений виконавець здійснювати вирахування податків у випадку нарахування аліментів боржнику як непрацюючому ?
Anonymous Poll
22%
Так
78%
Ні
ДАРУЄМО "Посібник правових висновків Верховного Суду у справах щодо виконання судових рішень та виконавчого провадження"!
Збірник містить правові висновки Верховного Суду щодо виконання судових рішень та виконавчого провадження. Допомагає узагальнити та проаналізувати судову практику Верховного Суду (господарська юрисдикція). Правові висновки розташовані відповідно до розділів, що зручно для пошуку необхідної інформації. Збірник розрахований на суддів господарських судів, державних та приватних виконавців, арбітражних керуючих, юристів, викладачів, студентів, наукових працівників та аспірантів.
ПРАВИЛА КОНКУРСУ:
✅- Приєднатись до Телеграм-каналу "ВИКОНАВЕЦЬ": t.me/vyconavec;
✅- Відправити боту @vyconavecb_bot наступне повідомлення:
Я "ВИКОНАВЕЦЬ".
Переможець буде обраний 28.06.2019 14:01 за допомогою сервісу random.org !
Фактичного Вам виконання!
Збірник містить правові висновки Верховного Суду щодо виконання судових рішень та виконавчого провадження. Допомагає узагальнити та проаналізувати судову практику Верховного Суду (господарська юрисдикція). Правові висновки розташовані відповідно до розділів, що зручно для пошуку необхідної інформації. Збірник розрахований на суддів господарських судів, державних та приватних виконавців, арбітражних керуючих, юристів, викладачів, студентів, наукових працівників та аспірантів.
ПРАВИЛА КОНКУРСУ:
✅- Приєднатись до Телеграм-каналу "ВИКОНАВЕЦЬ": t.me/vyconavec;
✅- Відправити боту @vyconavecb_bot наступне повідомлення:
Я "ВИКОНАВЕЦЬ".
Переможець буде обраний 28.06.2019 14:01 за допомогою сервісу random.org !
Фактичного Вам виконання!
Суть справи: позивач оскаржив дії державного виконавця у адміністративному суді. Оскаржувані дії виконавець вчинив на підставі виконавчого листа, виданого районним судом на рішення про задоволення цивільного позову у кримінальній справі.
Місцевий суд відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний же суд скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі. Він вказав, що такий спір повинен розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Велика Палата ВС погодилась із висновком апеляційного суду.
Верховний Суд вказав, що ч. 1 ст. 181 КАС, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ст. 383 ЦПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, порушено їх права чи свободи.
ВС нагадав, що така скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Відповідну постанову по справі № 806/2886/17 ВС прийняв 10.04.2019.
Місцевий суд відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний же суд скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі. Він вказав, що такий спір повинен розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Велика Палата ВС погодилась із висновком апеляційного суду.
Верховний Суд вказав, що ч. 1 ст. 181 КАС, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ст. 383 ЦПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, порушено їх права чи свободи.
ВС нагадав, що така скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Відповідну постанову по справі № 806/2886/17 ВС прийняв 10.04.2019.
Исполнительная надпись не порождает возникновения права взыскателя на взыскание денежных сумм или истребование от должника имущества. Такое заключение сделал ВС в постановлении №201/11696/16-ц. (ТЕКСТ РІШЕННЯ ПУБЛІКУЄ «Закон и Бизнес».)
Учинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов’язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі й унаслідок цивільно-правової відповідальності, — це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 закону «Про нотаріат»).
Учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів стст.15, 16, 18 ЦК, стст.50, 87, 88 закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Учинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов’язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі й унаслідок цивільно-правової відповідальності, — це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 закону «Про нотаріат»).
Учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів стст.15, 16, 18 ЦК, стст.50, 87, 88 закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Закон и Бизнес
Спорная задолженность
Исполнительная надпись не порождает возникновения права взыскателя на взыскание денежных сумм или истребование от должника имущества. Такое заключение сделал ВС в постановлении №201/11696/16-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Суд має брати до уваги інтереси й інших осіб, права яких можуть бути порушені. Суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення.
👉 ПОСТАНОВА ВС reyestr.court.gov.ua/Review/81263950
У ст.124 Конституції визначено принцип обов’язковості судових рішень.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті — це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Визначений ст.152 ЦПК перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види.Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову та забороняючи держвиконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії щодо виконання виконавчого напису, суди не звернули уваги на права й обов’язки держвиконавця, визначені в ст.11 закону «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми, держвиконавець зобов’язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного й повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
👉 ПОСТАНОВА ВС reyestr.court.gov.ua/Review/81263950
У ст.124 Конституції визначено принцип обов’язковості судових рішень.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті — це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Визначений ст.152 ЦПК перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види.Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову та забороняючи держвиконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії щодо виконання виконавчого напису, суди не звернули уваги на права й обов’язки держвиконавця, визначені в ст.11 закону «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми, держвиконавець зобов’язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного й повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Стягнення коштів в іноземній валюті (поширено з pv.net.ua).
Як відбувається звернення стягнення на кошти боржника, коли рішення винесено в одній валюті, а виконавцем виявлено кошти в іншій валюті?
З таким питанням часто стикаються як державні так і приватні виконавці. Однак, якщо державні виконавці воліють просто не здійснювати списання коштів в іноземній валюті, то приватні виконавці роблять це швидко і просто.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Так визначає частина 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
У випадку, коли стягненню підлягають кошти в національній валюті, а у боржника на рахунку виявлена іноземна валюта, виконавець зобов’язує фінансову установу продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. Кошти, від реалізації валюти надходять на рахунок виконавця (органу ДВС) і тоді вже після розподілу спрямовуються стягувачеві.
Коли стягненню підлягає іноземна валюта, то виявлена валюта списується в звичайному порядку, а виявлена гривня підлягає реалізації на внутрішньому валютному ринку.
При необхідності виконання рішення в іноземній валюті, необхідно мати відкритих валютний рахунок. Частина 2 статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що органи ДВС та приватні виконавці за потреби можуть відкривати рахунки в іноземній валюті. Однак, приватні виконавці можуть відкрити новий рахунок миттєво, не виходячи з кабінету, а на відкриття нового рахунку для органу ДВС піде певний час.
Відповідно, можливі такі варіанти:
✅- За рішенням про стягнення у національній валюті, виявлено національну валюту;
✅- За рішенням про стягнення у національній валюті, виявлено іноземну валюту;
✅- За рішенням про стягнення в іноземній валюті, виявлено національну валюту;
✅- За рішенням про стягнення в іноземній валюті, виявлено іноземну валюту.
👉ПОВНА СТАТТЯ🔥🔥🔥
Як відбувається звернення стягнення на кошти боржника, коли рішення винесено в одній валюті, а виконавцем виявлено кошти в іншій валюті?
З таким питанням часто стикаються як державні так і приватні виконавці. Однак, якщо державні виконавці воліють просто не здійснювати списання коштів в іноземній валюті, то приватні виконавці роблять це швидко і просто.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Так визначає частина 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
У випадку, коли стягненню підлягають кошти в національній валюті, а у боржника на рахунку виявлена іноземна валюта, виконавець зобов’язує фінансову установу продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. Кошти, від реалізації валюти надходять на рахунок виконавця (органу ДВС) і тоді вже після розподілу спрямовуються стягувачеві.
Коли стягненню підлягає іноземна валюта, то виявлена валюта списується в звичайному порядку, а виявлена гривня підлягає реалізації на внутрішньому валютному ринку.
При необхідності виконання рішення в іноземній валюті, необхідно мати відкритих валютний рахунок. Частина 2 статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що органи ДВС та приватні виконавці за потреби можуть відкривати рахунки в іноземній валюті. Однак, приватні виконавці можуть відкрити новий рахунок миттєво, не виходячи з кабінету, а на відкриття нового рахунку для органу ДВС піде певний час.
Відповідно, можливі такі варіанти:
✅- За рішенням про стягнення у національній валюті, виявлено національну валюту;
✅- За рішенням про стягнення у національній валюті, виявлено іноземну валюту;
✅- За рішенням про стягнення в іноземній валюті, виявлено національну валюту;
✅- За рішенням про стягнення в іноземній валюті, виявлено іноземну валюту.
👉ПОВНА СТАТТЯ🔥🔥🔥
6 червня оприлюднено рішення Європейського суду з прав людини у справі «MOLDAVSKA v. UKRAINE» від 15.05.2019 (заява № 43464/18) щодо виключного права адвокатів на представництво в суді.
У зазначеній справі заявниця фактично поставила під сумнів позицію, викладену в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018 № 915/579/17 (головуючий – Кушнір І. В., судді – Краснов Є. В., Мачульський Г. М.), згідно з якою фізичній особі – підприємцю Молдавській Катерині Макарівні повернуто касаційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2017 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2017, оскільки цю скаргу підписав представник за довіреністю, проте матеріали справи і касаційної скарги, зокрема додана довіреність, не містили відомостей про наявність у цієї особи статусу адвоката.
Молдавська К. М. заявила про на незаконне обмеження доступу до суду касаційної інстанції, що суперечить вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зазначила про наявність винятку із правила щодо представництва адвокатом у разі, якщо справа є малозначною, при цьому на час оскарження законодавчо визначено не було, які саме справи належать до категорії малозначних.
ЄСПЛ нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено, оскільки таке право за своєю природою вимагає державного регулювання відповідно до потреб і ресурсів громади та окремих осіб. Здійснюючи таке регулювання, Договірні Держави користуються певною свободою розсуду.
ЄСПЛ також акцентував, що вимога стосовно представництва скаржника перед судом касаційної інстанції саме адвокатом не може вважатися такою, що суперечить положенням статті 6 Конвенції. Ця вимога цілком відповідає особливостям Верховного Суду як вищого суду, який розглядає апеляції з питань права, що є спільною рисою правових систем для ряду держав-членів Ради Європи.
Саме лише обмеження вільного вибору захисника, що полягає у представництві саме адвокатом, не суперечить змісту статті 6 Конвенції, оскільки забезпечення ефективного захисту особи може вимагати запровадження відповідних юридичних кваліфікаційних вимог.
За обставин цієї справи заявниця та її представник повинні були знати про однозначні вимоги перехідних положень Конституції щодо представництва у Верховному Суді виключно адвокатами з 01.01.2017.
Більше того, відповідні статті Господарського процесуального кодексу України не містять жодного положення, яке могло би ввести заявницю в оману щодо можливості застосування зазначених конституційних положень у цій справі.
Отже, обмеження щодо обов'язкового представництва було передбачуваним та обґрунтованим.
ЄСПЛ не визнав за необхідне взяти до уваги аргумент заявниці, що її справу можна було би вважати малозначною і в такому разі заявниця могла би мати право скористатися винятком із правила про обов'язкове представництво адвокатом, оскільки малозначні справи відповідно до процесуальних положень не підлягають оскарженню.
З огляду на викладене скаргу визнано явно необґрунтованою і відхилено відповідно до пунктів 3 (а) та 4 статті 35 Конвенції.
У зазначеній справі заявниця фактично поставила під сумнів позицію, викладену в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018 № 915/579/17 (головуючий – Кушнір І. В., судді – Краснов Є. В., Мачульський Г. М.), згідно з якою фізичній особі – підприємцю Молдавській Катерині Макарівні повернуто касаційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2017 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2017, оскільки цю скаргу підписав представник за довіреністю, проте матеріали справи і касаційної скарги, зокрема додана довіреність, не містили відомостей про наявність у цієї особи статусу адвоката.
Молдавська К. М. заявила про на незаконне обмеження доступу до суду касаційної інстанції, що суперечить вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зазначила про наявність винятку із правила щодо представництва адвокатом у разі, якщо справа є малозначною, при цьому на час оскарження законодавчо визначено не було, які саме справи належать до категорії малозначних.
ЄСПЛ нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено, оскільки таке право за своєю природою вимагає державного регулювання відповідно до потреб і ресурсів громади та окремих осіб. Здійснюючи таке регулювання, Договірні Держави користуються певною свободою розсуду.
ЄСПЛ також акцентував, що вимога стосовно представництва скаржника перед судом касаційної інстанції саме адвокатом не може вважатися такою, що суперечить положенням статті 6 Конвенції. Ця вимога цілком відповідає особливостям Верховного Суду як вищого суду, який розглядає апеляції з питань права, що є спільною рисою правових систем для ряду держав-членів Ради Європи.
Саме лише обмеження вільного вибору захисника, що полягає у представництві саме адвокатом, не суперечить змісту статті 6 Конвенції, оскільки забезпечення ефективного захисту особи може вимагати запровадження відповідних юридичних кваліфікаційних вимог.
За обставин цієї справи заявниця та її представник повинні були знати про однозначні вимоги перехідних положень Конституції щодо представництва у Верховному Суді виключно адвокатами з 01.01.2017.
Більше того, відповідні статті Господарського процесуального кодексу України не містять жодного положення, яке могло би ввести заявницю в оману щодо можливості застосування зазначених конституційних положень у цій справі.
Отже, обмеження щодо обов'язкового представництва було передбачуваним та обґрунтованим.
ЄСПЛ не визнав за необхідне взяти до уваги аргумент заявниці, що її справу можна було би вважати малозначною і в такому разі заявниця могла би мати право скористатися винятком із правила про обов'язкове представництво адвокатом, оскільки малозначні справи відповідно до процесуальних положень не підлягають оскарженню.
З огляду на викладене скаргу визнано явно необґрунтованою і відхилено відповідно до пунктів 3 (а) та 4 статті 35 Конвенції.
НЕНАЛЕЖНО ОФОРМЛЕНА ПОСТАНОВА ПРО ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ НЕ СТВОРЮЄ ДЛЯ БОРЖНИКА ЮРИДИЧНИХ НАСЛІДКІВ‼️
#ДІЇ_БЕЗДІЇ
ПОСТАНОВА Верховного Суду від 05.06.2019, справа № 235/4897/14-ц
Заявник просив суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки резолютивна частина виконавчого документа в постанові викладена не у точній відповідності із виконавчим документом, зокрема, скорочено ім`я та по-батькові стягувача та боржника; постанова не містить мотивів, з яких прийнята, а містить лише посилання на норму закону, на підставі якої її винесено; державним виконавцем не зазначено ідентифікатор для доступу, що ставить під сумнів її дійсність. А також постанова не підписана державним виконавцем.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні скарги, проте з різних мотивів.
Суди встановили, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка ним не підписана та не містить ідентифікатора для доступу. Вказана постанова направлена боржнику.
Після отримання постанови боржник направив заяву на адресу відділу державної виконавчої служби, у якій вказав на ці недоліки постанови.
Державним виконавцем повторно направлено боржнику підписану постанову про відкриття виконавчого провадження, яка містить ідентифікатор доступу, а також має повне найменування стягувача та боржника, зміст резолютивної частини постанови відповідає змісту виконавчого листа.
Суд першої інстанції зазначив, що, оскільки державним виконавцем усунуто недоліки постанови, вказані у заяві боржника, підстави для задоволення скарги та визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження.
Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив у задоволенні скарги з інших мотивів.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що у матеріалах виконавчого провадження міститься дві постанови: одна із вказаними боржником недоліками, інша - належним чином оформлена і підписана.
Представник заявника пояснив, що боржником оскаржується саме постанова, яка не підписана державним виконавцем. Інша постанова, яка також міститься у матеріалах виконавчого провадження, ним не оскаржується.
Апеляційний суд виходив з того, що оскільки наявна у виконавчому провадженні неналежно оформлена постанова про відкриття виконавчого провадження не створює для боржника юридичних наслідків, тому його права нею не порушені, а підстави для її скасування відсутні.
Верховний Суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції та зазначив, що, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження, яка не містить підпису державного виконавця, не створює для боржника юридичних наслідків, отже не порушує його права чи свободи, а інша постанова боржником не оскаржується, ВС визнав обґрунтованим висновок апеляційного суду.
#ДІЇ_БЕЗДІЇ
ПОСТАНОВА Верховного Суду від 05.06.2019, справа № 235/4897/14-ц
Заявник просив суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки резолютивна частина виконавчого документа в постанові викладена не у точній відповідності із виконавчим документом, зокрема, скорочено ім`я та по-батькові стягувача та боржника; постанова не містить мотивів, з яких прийнята, а містить лише посилання на норму закону, на підставі якої її винесено; державним виконавцем не зазначено ідентифікатор для доступу, що ставить під сумнів її дійсність. А також постанова не підписана державним виконавцем.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні скарги, проте з різних мотивів.
Суди встановили, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка ним не підписана та не містить ідентифікатора для доступу. Вказана постанова направлена боржнику.
Після отримання постанови боржник направив заяву на адресу відділу державної виконавчої служби, у якій вказав на ці недоліки постанови.
Державним виконавцем повторно направлено боржнику підписану постанову про відкриття виконавчого провадження, яка містить ідентифікатор доступу, а також має повне найменування стягувача та боржника, зміст резолютивної частини постанови відповідає змісту виконавчого листа.
Суд першої інстанції зазначив, що, оскільки державним виконавцем усунуто недоліки постанови, вказані у заяві боржника, підстави для задоволення скарги та визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження.
Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив у задоволенні скарги з інших мотивів.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що у матеріалах виконавчого провадження міститься дві постанови: одна із вказаними боржником недоліками, інша - належним чином оформлена і підписана.
Представник заявника пояснив, що боржником оскаржується саме постанова, яка не підписана державним виконавцем. Інша постанова, яка також міститься у матеріалах виконавчого провадження, ним не оскаржується.
Апеляційний суд виходив з того, що оскільки наявна у виконавчому провадженні неналежно оформлена постанова про відкриття виконавчого провадження не створює для боржника юридичних наслідків, тому його права нею не порушені, а підстави для її скасування відсутні.
Верховний Суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції та зазначив, що, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження, яка не містить підпису державного виконавця, не створює для боржника юридичних наслідків, отже не порушує його права чи свободи, а інша постанова боржником не оскаржується, ВС визнав обґрунтованим висновок апеляційного суду.
НАГАДУЄМО ВАМ, що Ми розігруємо між підписниками Нашого каналу "Посібник правових висновків Верховного Суду у справах щодо виконання судових рішень та виконавчого провадження"!
Переможець буде обраний 28.06.2019 14:01 за допомогою сервісу random.org !
Збірник містить правові висновки Верховного Суду щодо виконання судових рішень та виконавчого провадження. Допомагає узагальнити та проаналізувати судову практику Верховного Суду (господарська юрисдикція). Правові висновки розташовані відповідно до розділів, що зручно для пошуку необхідної інформації. Збірник розрахований на суддів господарських судів, державних та приватних виконавців, арбітражних керуючих, юристів, викладачів, студентів, наукових працівників та аспірантів.
ПРАВИЛА КОНКУРСУ:
✅- Приєднатись до Телеграм-каналу "ВИКОНАВЕЦЬ": t.me/vyconavec;
✅- Відправити боту @vyconavecb_bot наступне повідомлення:
Я "ВИКОНАВЕЦЬ".
Фактичного Вам виконання!
Переможець буде обраний 28.06.2019 14:01 за допомогою сервісу random.org !
Збірник містить правові висновки Верховного Суду щодо виконання судових рішень та виконавчого провадження. Допомагає узагальнити та проаналізувати судову практику Верховного Суду (господарська юрисдикція). Правові висновки розташовані відповідно до розділів, що зручно для пошуку необхідної інформації. Збірник розрахований на суддів господарських судів, державних та приватних виконавців, арбітражних керуючих, юристів, викладачів, студентів, наукових працівників та аспірантів.
ПРАВИЛА КОНКУРСУ:
✅- Приєднатись до Телеграм-каналу "ВИКОНАВЕЦЬ": t.me/vyconavec;
✅- Відправити боту @vyconavecb_bot наступне повідомлення:
Я "ВИКОНАВЕЦЬ".
Фактичного Вам виконання!
Дисциплинарный уполномоченный по частным исполнителям: «адвокат» или «свадебный генерал»
Начали работу два дисциплинарных уполномоченных по частным исполнителям: какие задачи стоят перед ними.
Как известно, проблема невыполнения судебных решений в Украине тянется годами. Из года в год в Европейский суд по правам человека поступают жалобы, ЕСПЧ и Комитет министров Совета Европы обращаются к нашему государству с просьбой найти эффективный механизм решения проблемы, европейские эксперты помогают с разработкой изменений, - но воз и ныне там.
В 2016 году были приняты законодательные новации: Закон «Об органах и лицах, осуществляющих принудительное исполнение судебных решений и решений других органов» и Закон «Об исполнительном производстве». Было предусмотрено внедрение института частных исполнителей как эффективной альтернативы государственным исполнителям, призванной обеспечить оперативное сопровождение исполнительного производства.
ПОВНА СТАТТЯ на sud.ua
Начали работу два дисциплинарных уполномоченных по частным исполнителям: какие задачи стоят перед ними.
Как известно, проблема невыполнения судебных решений в Украине тянется годами. Из года в год в Европейский суд по правам человека поступают жалобы, ЕСПЧ и Комитет министров Совета Европы обращаются к нашему государству с просьбой найти эффективный механизм решения проблемы, европейские эксперты помогают с разработкой изменений, - но воз и ныне там.
В 2016 году были приняты законодательные новации: Закон «Об органах и лицах, осуществляющих принудительное исполнение судебных решений и решений других органов» и Закон «Об исполнительном производстве». Было предусмотрено внедрение института частных исполнителей как эффективной альтернативы государственным исполнителям, призванной обеспечить оперативное сопровождение исполнительного производства.
ПОВНА СТАТТЯ на sud.ua
Питання ефективності судових рішень обговорили на конференції «Єдність судової практики: погляд Європейського суду з прав людини та Верховного Суду»
14–15 червня у Києві проходила конференція «Єдність судової практики: погляд Європейського суду з прав людини та Верховного Суду». Участь у заході взяли судді Верховного Суду, судді ЄСПЛ, судді Вищого антикорупційного суду України, представники Вищої ради правосуддя, Міністерства юстиції, адвокатської спільноти та провідні науковці. Конференція відбулася за сприяння Проекту Ради Європи «Підтримка виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини» та Офісу РЄ в Україні.
Реформа системи виконання судових рішень є невід’ємною складовою судової реформи. Про це заявила заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Світлана Глущенко, коментуючи рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич проти України». За її словами, існує нагальна потреба у перегляді та вдосконаленні національного законодавства, зокрема, у частині застосування інституту медіації та самого порядку виконання рішень. Окрім того, заступник Міністра вважає за доцільне проводити облік і моніторинг судових рішень задля того, аби держава могла виділяти достатній обсяг бюджетних коштів для їх виконання.
У свою чергу заступник голови Асоціації приватних виконавців України Олександр Сивокозов зауважив, що за два роки діяльності приватні виконавці зарекомендували себе як професіонали та партнери судової системи і довели ефективність своєї роботи.
«Дехто вважає, що судовий контроль за виконанням рішень слід обмежити. Однак необхідно розуміти, що суд забезпечує здійснення цієї процедури та може лише певним чином корегувати дії виконавця. Судова влада зацікавлена у виконанні судових рішень, оскільки це безпосередньо впливає на її авторитет», – наголосив Олександр Сивокозов.
ПЕРШОДЖЕРЕЛО
14–15 червня у Києві проходила конференція «Єдність судової практики: погляд Європейського суду з прав людини та Верховного Суду». Участь у заході взяли судді Верховного Суду, судді ЄСПЛ, судді Вищого антикорупційного суду України, представники Вищої ради правосуддя, Міністерства юстиції, адвокатської спільноти та провідні науковці. Конференція відбулася за сприяння Проекту Ради Європи «Підтримка виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини» та Офісу РЄ в Україні.
Реформа системи виконання судових рішень є невід’ємною складовою судової реформи. Про це заявила заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Світлана Глущенко, коментуючи рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич проти України». За її словами, існує нагальна потреба у перегляді та вдосконаленні національного законодавства, зокрема, у частині застосування інституту медіації та самого порядку виконання рішень. Окрім того, заступник Міністра вважає за доцільне проводити облік і моніторинг судових рішень задля того, аби держава могла виділяти достатній обсяг бюджетних коштів для їх виконання.
У свою чергу заступник голови Асоціації приватних виконавців України Олександр Сивокозов зауважив, що за два роки діяльності приватні виконавці зарекомендували себе як професіонали та партнери судової системи і довели ефективність своєї роботи.
«Дехто вважає, що судовий контроль за виконанням рішень слід обмежити. Однак необхідно розуміти, що суд забезпечує здійснення цієї процедури та може лише певним чином корегувати дії виконавця. Судова влада зацікавлена у виконанні судових рішень, оскільки це безпосередньо впливає на її авторитет», – наголосив Олександр Сивокозов.
ПЕРШОДЖЕРЕЛО
Дякую Сергей Жуков за чудовий збірник правових висновків Верховного Суду у справах щодо виконання судових рішень та виконавчого провадження! Дуже зручно знаходити потрібну правову позицію. Інформацію викладено максимально ясно та лаконічно! Один збірник вже чекає свого переможця!
Судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті ‼️
#СТЯГНЕННЯ_ІНОЗЕМНОЇ_ВАЛЮТИ
Постанова Верховного Суду від 12.04.2018, справа № 914/3151/13
У частині 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 524 Цивільного кодексу України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 Цивільного кодексу України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Отже, гривня як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим, частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу. З огляду на зазначене, виконання за виконавчим листом повинно здійснюватися в іноземній валюті.
#СТЯГНЕННЯ_ІНОЗЕМНОЇ_ВАЛЮТИ
Постанова Верховного Суду від 12.04.2018, справа № 914/3151/13
У частині 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 524 Цивільного кодексу України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 Цивільного кодексу України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Отже, гривня як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим, частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу. З огляду на зазначене, виконання за виконавчим листом повинно здійснюватися в іноземній валюті.
Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу НЕ МОЖЕ бути предметом оскарження в скарзі на дії органів судового виконання 🔥
#ДІЇ_БЕЗДІЇ
Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року, справа № 903/1297/14
Що ж до визнання незаконними дій та скасування повідомлення ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.04.2017 № 52633811/20.1/4, то судом апеляційної інстанції встановлено, що за своєю правовою природою повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу є формою супровідного (інформативного) листа, за допомогою якого інформують адресата про здійснення певної дії та надсилання йому документів, що додаються до цього листа, і не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії. Тобто повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу не може бути предметом оскарження.
Згідно із статтею 41 Закону № 1404-VIIІ оскарженою до суду може бути постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу та за наслідками такого розгляду визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку.
Відтак наведені Банком докази не підтверджують незаконності дій державного виконавця Нідченка Д.Є. щодо складення та надіслання повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу.
#ДІЇ_БЕЗДІЇ
Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року, справа № 903/1297/14
Що ж до визнання незаконними дій та скасування повідомлення ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.04.2017 № 52633811/20.1/4, то судом апеляційної інстанції встановлено, що за своєю правовою природою повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу є формою супровідного (інформативного) листа, за допомогою якого інформують адресата про здійснення певної дії та надсилання йому документів, що додаються до цього листа, і не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії. Тобто повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу не може бути предметом оскарження.
Згідно із статтею 41 Закону № 1404-VIIІ оскарженою до суду може бути постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу та за наслідками такого розгляду визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку.
Відтак наведені Банком докази не підтверджують незаконності дій державного виконавця Нідченка Д.Є. щодо складення та надіслання повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу.