Спадкоємець боржника повинен повернути увесь залишок кредиту відразу, умови договору щодо сплати кредиту частинами НЕ застосовуються на підставі ст. 1282 ЦК України ВС/КЦС у справі № 759/12484/15-ц від 11 березня 2019 р.
#ІПОТЕКА #БОРЖНИК #ЗАСТАВА
Не тільки дивна, а і абсолютно «непідйомна» інтерпретація статті 1282 ЦК України – «обов’язок спадкоємців задовільнити вимоги кредитора», яка зокрема в частині другій передбачає, що «вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.»
Яким чином, спадкоємцю відразу знайти усю суму неповернутого спадкодавцем кредиту, і чому спадкоємець повинен втрачати право власності на предмет іпотеки, якщо не домовиться з банківським клерком про нові можливо гірші умови кредитування.
Так дійсно «шляхом одноразового платежу», але що є вимогою по кредитному договору на певний момент часу, і чому умови кредитного договору із смертю боржника щодо строків повернення кредиту чи сплату його частинами не застосовуються? Якщо договір банком не розривається, вимогою може бути лише заборгованість по простроченому періодичному платежу і не більше, а решта сума кредиту ще не набуває статусу боргу.
В цій справі ситуацію для спадкодавця врятувало недотримання банком при поданні позову про стягнення предмету іпотеки присічного строку пред’явлення вимог у шість місяців передбаченого статтею 1281 ЦК України. ВС підтвердивши зазначений вище висновок при незастосування права спадкоємця про повернення спадкового кредиту частинами все ж такі відмовив банку із підстави порушення ним ст. 1281 ЦК України.
Суд касаційної інстанції підкреслив, що відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. І оскільки банк пропустив цей строк, то боргові зобов'язання спадкоєммця перед банком припиняються.
ПОЩАСТИЛО :)
Автор: Веб-ресурс "Протокол"
#ІПОТЕКА #БОРЖНИК #ЗАСТАВА
Не тільки дивна, а і абсолютно «непідйомна» інтерпретація статті 1282 ЦК України – «обов’язок спадкоємців задовільнити вимоги кредитора», яка зокрема в частині другій передбачає, що «вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.»
Яким чином, спадкоємцю відразу знайти усю суму неповернутого спадкодавцем кредиту, і чому спадкоємець повинен втрачати право власності на предмет іпотеки, якщо не домовиться з банківським клерком про нові можливо гірші умови кредитування.
Так дійсно «шляхом одноразового платежу», але що є вимогою по кредитному договору на певний момент часу, і чому умови кредитного договору із смертю боржника щодо строків повернення кредиту чи сплату його частинами не застосовуються? Якщо договір банком не розривається, вимогою може бути лише заборгованість по простроченому періодичному платежу і не більше, а решта сума кредиту ще не набуває статусу боргу.
В цій справі ситуацію для спадкодавця врятувало недотримання банком при поданні позову про стягнення предмету іпотеки присічного строку пред’явлення вимог у шість місяців передбаченого статтею 1281 ЦК України. ВС підтвердивши зазначений вище висновок при незастосування права спадкоємця про повернення спадкового кредиту частинами все ж такі відмовив банку із підстави порушення ним ст. 1281 ЦК України.
Суд касаційної інстанції підкреслив, що відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. І оскільки банк пропустив цей строк, то боргові зобов'язання спадкоєммця перед банком припиняються.
ПОЩАСТИЛО :)
Автор: Веб-ресурс "Протокол"
ВП ВС: Відомості про обтяження рухомого майна можуть вноситися до Державного реєстру обтяжень рухомого майна як на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи так і на підставі рішення суду (ВС/ВП № 640/4301/17 від 27 березня 2019 р.)
#ЗАСТАВА #ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
У даному випадку судами розглядався спір господарського товариства та приватного нотаріуса про визнання протиправними дій приватного нотаріуса щодо проведення державної реєстрації припинення обтяження рухомого майна, а саме автомобіля, та зобов’язання приватного нотаріуса поновити приватного нотаріуса державну реєстрацію обтяження цього автомобіля.
Свої позовні вимоги товариство обґрунтовувало тим, що у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором третьою особою, воно отримало право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (легкового автомобіля). Приватний нотаріус протиправно провела державну реєстрацію припинення обтяження вказаного автомобіля, оскільки товариство як єдиний належний суб’єкт подання заяви про вилучення обтяження рухомого майна із такою заявою до відповідача не звертався. Відповідач не повідомляв позивача про припинення обтяження рухомого майна. Крім того, жодних постанов про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано не було, що виключає виконання рішення суду відповідним відділом державної виконавчої служби.
Приватний нотаріус заперечила проти позову, вказавши, що суди порушили правила предметної юрисдикції, розглянувши у порядку цивільного судочинства спір, який підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Також суди не врахували, що відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяжень реєструються на підставі рішення суду або заяви стягувача. Надання реєстратору рішення суду, яке набрало законної сили та на час реєстрації не скасовано, є достатньою підставою для реєстрації відомостей про припинення обтяження рухомого майна.
Суди першої та апеляційної інстанції погодилися з доводами позивача, зазначивши, що приватний нотаріус не мала права приймати від боржника заяву про скасування приватного обтяження, оскільки таке право на звернення передбачено лише для обтяжувача, у тому числі в порядку примусового виконання рішення.
Приватний нотаріус із таким рішенням не погодилась та подала касаційну скаргу.
В результаті касаційна скарга нотаріуса була задоволена, її дії визнані законними, у позові господарського товариства відмовлено у повному обсязі.
📎ПОВНА СТАТТЯ⏬
#ЗАСТАВА #ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
У даному випадку судами розглядався спір господарського товариства та приватного нотаріуса про визнання протиправними дій приватного нотаріуса щодо проведення державної реєстрації припинення обтяження рухомого майна, а саме автомобіля, та зобов’язання приватного нотаріуса поновити приватного нотаріуса державну реєстрацію обтяження цього автомобіля.
Свої позовні вимоги товариство обґрунтовувало тим, що у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором третьою особою, воно отримало право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (легкового автомобіля). Приватний нотаріус протиправно провела державну реєстрацію припинення обтяження вказаного автомобіля, оскільки товариство як єдиний належний суб’єкт подання заяви про вилучення обтяження рухомого майна із такою заявою до відповідача не звертався. Відповідач не повідомляв позивача про припинення обтяження рухомого майна. Крім того, жодних постанов про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано не було, що виключає виконання рішення суду відповідним відділом державної виконавчої служби.
Приватний нотаріус заперечила проти позову, вказавши, що суди порушили правила предметної юрисдикції, розглянувши у порядку цивільного судочинства спір, який підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Також суди не врахували, що відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяжень реєструються на підставі рішення суду або заяви стягувача. Надання реєстратору рішення суду, яке набрало законної сили та на час реєстрації не скасовано, є достатньою підставою для реєстрації відомостей про припинення обтяження рухомого майна.
Суди першої та апеляційної інстанції погодилися з доводами позивача, зазначивши, що приватний нотаріус не мала права приймати від боржника заяву про скасування приватного обтяження, оскільки таке право на звернення передбачено лише для обтяжувача, у тому числі в порядку примусового виконання рішення.
Приватний нотаріус із таким рішенням не погодилась та подала касаційну скаргу.
В результаті касаційна скарга нотаріуса була задоволена, її дії визнані законними, у позові господарського товариства відмовлено у повному обсязі.
📎ПОВНА СТАТТЯ⏬
Мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання: Велика Палата
#ЗАСТАВА #ІПОТЕКА #МОРАТОРІЙ
Велика Палата нагадала, що мораторій лише тимчасово забороняє примусове стягнення майна.
Велика Палата у справі №726/1538/16-ц сформулювала позицію щодо дії мораторію на заставлене майно.
Мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, мораторій, встановлений Законом №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з п. 4 Закону №1304-VII, протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.
#ЗАСТАВА #ІПОТЕКА #МОРАТОРІЙ
Велика Палата нагадала, що мораторій лише тимчасово забороняє примусове стягнення майна.
Велика Палата у справі №726/1538/16-ц сформулювала позицію щодо дії мораторію на заставлене майно.
Мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, мораторій, встановлений Законом №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з п. 4 Закону №1304-VII, протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.