Договори щодо відчуження майна спрямовані уникнення звернення стягнення на майно є фіктивними
▫️Банк звернувся до суду із позовом про визнання договору дарування недійсним мотивуючи його тим, що вироком суду особу засуджено до покарання та тим же вироком стягнуто суму заподіяних злочином збитків.
▫️Відчужуючи нерухоме майно на користь своїх дітей, засуджений знав про судове рішення про стягнення з нього боргу на користь позивача, тому міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а отже оспорювані правочини є фіктивними.
▫️Судом першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд вказаний позов задовольнив виходячи з того, що відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно на користь своїх дітей, відповідач знав про вирок суду, що набрав законної сили, яким стягнуто з нього на користь позивача суму боргу, тому міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку невиконання вироку суду.
▫️На зазначені рішення відповідачем подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що банком не доведено жодної правової підстави для виникнення у нього цивільних прав щодо нерухомого майна, яке було відчужено. Водночас на момент укладення оскаржуваних правочинів відповідач був єдиним власником будинку та земельної ділянки і мав право розпоряджатися ними на власний розсуд оскільке згадане нерухоме майно не мало жодних обтяжень права власності, не перебувало ні під арештом, ні під заставою.
🔸Натомість Велика Палата Верховного Суду із такими доводами не погодилась та касаційну скаргу не задовольнила мотивуючи своє рішення наступним.
☑️Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
☑️Велика Палата зробила висновок про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
▫️Банк звернувся до суду із позовом про визнання договору дарування недійсним мотивуючи його тим, що вироком суду особу засуджено до покарання та тим же вироком стягнуто суму заподіяних злочином збитків.
▫️Відчужуючи нерухоме майно на користь своїх дітей, засуджений знав про судове рішення про стягнення з нього боргу на користь позивача, тому міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а отже оспорювані правочини є фіктивними.
▫️Судом першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд вказаний позов задовольнив виходячи з того, що відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно на користь своїх дітей, відповідач знав про вирок суду, що набрав законної сили, яким стягнуто з нього на користь позивача суму боргу, тому міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку невиконання вироку суду.
▫️На зазначені рішення відповідачем подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що банком не доведено жодної правової підстави для виникнення у нього цивільних прав щодо нерухомого майна, яке було відчужено. Водночас на момент укладення оскаржуваних правочинів відповідач був єдиним власником будинку та земельної ділянки і мав право розпоряджатися ними на власний розсуд оскільке згадане нерухоме майно не мало жодних обтяжень права власності, не перебувало ні під арештом, ні під заставою.
🔸Натомість Велика Палата Верховного Суду із такими доводами не погодилась та касаційну скаргу не задовольнила мотивуючи своє рішення наступним.
☑️Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
☑️Велика Палата зробила висновок про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
«З 1 жовтня ми плануємо заборонити використання і обмін між державними органами папірцями», — про це 2 вересня під час зустрічі Президента України Володимира Зеленського з керівництвом Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та правоохоронних органів розповів прем’єр-міністр Олексій Гончарук.
За словами Гончарука, він розуміє, що цей процес не простий, проте ставить завданням повний перехід документообігу в електронний вигляд.
«2020 рік — рік цифровізації. Після 2020 року держава має бути дійсно повністю у смартфоні», — наголосив новопризначений прем’єр.
Крім того, вже у 2019 році мають бути підготовлені складні системні реформи, такі як лібералізація ринку праці, ринку землі, повна валютна лібералізація.
Як запевняє Олексій Гончарук, у новому уряді відмовляться від показухи. Будуть переформатовані засідання уряду. «Ми не про процес, ми про результат», — наголосив прем’єр.
За словами Гончарука, він розуміє, що цей процес не простий, проте ставить завданням повний перехід документообігу в електронний вигляд.
«2020 рік — рік цифровізації. Після 2020 року держава має бути дійсно повністю у смартфоні», — наголосив новопризначений прем’єр.
Крім того, вже у 2019 році мають бути підготовлені складні системні реформи, такі як лібералізація ринку праці, ринку землі, повна валютна лібералізація.
Як запевняє Олексій Гончарук, у новому уряді відмовляться від показухи. Будуть переформатовані засідання уряду. «Ми не про процес, ми про результат», — наголосив прем’єр.
ДО ВІДОМА ОСІБ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ
Міністерство юстиції України повідомляє, що 16.09.2019 о 10 год. 00 хв. у приміщеннях Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі – Управління) буде проведено установчі з’їзди приватних виконавців регіонів.
На порядок денний виноситься питання про обрання голів та членів рад приватних виконавців регіонів.
Звертаємо увагу, що в день проведення з’їзду приватним виконавцям відповідного виконавчого округу необхідно прибути за адресою Управління, мати при собі посвідчення приватного виконавця та паспорт громадянина України.
Міністерство юстиції України повідомляє, що 16.09.2019 о 10 год. 00 хв. у приміщеннях Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі – Управління) буде проведено установчі з’їзди приватних виконавців регіонів.
На порядок денний виноситься питання про обрання голів та членів рад приватних виконавців регіонів.
Звертаємо увагу, що в день проведення з’їзду приватним виконавцям відповідного виконавчого округу необхідно прибути за адресою Управління, мати при собі посвідчення приватного виконавця та паспорт громадянина України.
Канал «Я і Закон» https://tttttt.me/yaizakon висвітлює правові події в Україні та за кордоном, публікує роз'яснення суддів, посадовців, аналітичні огляди та коментарі юристів-практиків.
Хочеш бути в курсі коррупційних скандалів 💵 та судових новин ⚖️? Вся важлива інформація з доставкою в твій телефон 📲, приєднуйся! https://tttttt.me/yaizakon
Хочеш бути в курсі коррупційних скандалів 💵 та судових новин ⚖️? Вся важлива інформація з доставкою в твій телефон 📲, приєднуйся! https://tttttt.me/yaizakon
Володимир Зеленський: До 1 жовтня подати законопроекти, а до 1 грудня парламенту зняти мораторій та ухвалити закон про обіг землі🙈
До кінця 2019 року в Україні планують скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення та запустити ринок сільгоспземель.
⚠️Про це в інтерв'ю Bloomberg заявив заступник керівника Офісу президента Олексій Гончарук - "У нашій команді є розуміння, що якщо цього не зробити цього року, то буде досить складно", - сказав Гончарук. "Ми шукаємо найменш болючу та найбільш ефективну модель", - зазначив Гончарук.
Модель відкриття ринку сільгоспземель нині розробляють спільно зі Світовим банком. Найбільш радикальна модель забезпечить прискорення економічного зростання України на 3% щороку, найменш радикальна – на 0,5%.
Раніше про скасування мораторію на продаж землі заявив президент Володимир Зеленський.
А лідер партії "Слуга народу" Дмитро Разумков тиждень тому зазначив, що ринок землі в Україні потрібно відкривати. Коли саме це буде – ще невідомо, адже потрібно підготувати законопроекти, узгодити проблемні моменти тощо. Чи буде подовжений мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення на наступний рік, Разумков також ще не знає. Виносити це питання на референдум поки що не вважає доцільним, адже немає самого законодавства щодо референдумів, інший нюанс – питання ринку землі потрібно ще обговорити та узгодити.
У Світовому банку підрахували, що відсутність ринку сільгоспземель в Україні гальмує зростання ВВП на 1% щороку.
⚠️Зазначимо, що за всі роки незалежності в Україні майже постійно діє мораторій на продаж земель сільгосппризначення. Був лише невеликий період, коли між мораторіями було "вікно" й люди встигли продати свою землю. У травні 2018 року Європейський суд з прав людини визнав, що мораторій на продаж землі в Україні порушує права людини, рекомендував скасувати його.
До кінця 2019 року в Україні планують скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення та запустити ринок сільгоспземель.
⚠️Про це в інтерв'ю Bloomberg заявив заступник керівника Офісу президента Олексій Гончарук - "У нашій команді є розуміння, що якщо цього не зробити цього року, то буде досить складно", - сказав Гончарук. "Ми шукаємо найменш болючу та найбільш ефективну модель", - зазначив Гончарук.
Модель відкриття ринку сільгоспземель нині розробляють спільно зі Світовим банком. Найбільш радикальна модель забезпечить прискорення економічного зростання України на 3% щороку, найменш радикальна – на 0,5%.
Раніше про скасування мораторію на продаж землі заявив президент Володимир Зеленський.
А лідер партії "Слуга народу" Дмитро Разумков тиждень тому зазначив, що ринок землі в Україні потрібно відкривати. Коли саме це буде – ще невідомо, адже потрібно підготувати законопроекти, узгодити проблемні моменти тощо. Чи буде подовжений мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення на наступний рік, Разумков також ще не знає. Виносити це питання на референдум поки що не вважає доцільним, адже немає самого законодавства щодо референдумів, інший нюанс – питання ринку землі потрібно ще обговорити та узгодити.
У Світовому банку підрахували, що відсутність ринку сільгоспземель в Україні гальмує зростання ВВП на 1% щороку.
⚠️Зазначимо, що за всі роки незалежності в Україні майже постійно діє мораторій на продаж земель сільгосппризначення. Був лише невеликий період, коли між мораторіями було "вікно" й люди встигли продати свою землю. У травні 2018 року Європейський суд з прав людини визнав, що мораторій на продаж землі в Україні порушує права людини, рекомендував скасувати його.
Чим приватний виконавець відрізняється від державного?
З середини 2017 року, паралельно з державними, в Україні працюють приватні виконавці. Вони допомагають виконати судове рішення й повернути борг.
❗️5 ключових відмінностей між приватниками й державниками:
🔷 Фінансова модель == Державні виконавці отримують фіксовану зарплатню з можливістю незначної винагороди. Заробіток приватників повністю залежить від суми поверненого боргу, тож вони орієнтовані на результат!
🔷 Структура == Приватники ведуть власну справу. Вони не отримують зарплатню від держави. Орендують офіс, наймають команду та відповідають за власну ефективність перед клієнтом та співробітниками.
🔷 Повноваження == Приватні фахівці не займаються виселенням з квартир, не можуть відбирати дітей за рішенням суду, стягувати борги держпідприємств і комунальників.
🔷 Стимули == Кредитор може укласти з приватником договір на додаткову винагороду в разі стягнення боргу. Це додатково стимулює виконавців вирішувати проблемну заборгованість.
🔷 Навантаження == Приватник самостійно регулює кількість проваджень, з якими працює. Натомість у держструктурі на одного виконавця може припадати до тисячі судових рішень. Це впливає на результативність та швидкість роботи.
Якщо вам не повернули борг і ви маєте невиконане рішення суду на руках – не зволікайте! Звертайтеся до виконавців 🙏 www.apvu.com.ua
З середини 2017 року, паралельно з державними, в Україні працюють приватні виконавці. Вони допомагають виконати судове рішення й повернути борг.
❗️5 ключових відмінностей між приватниками й державниками:
🔷 Фінансова модель == Державні виконавці отримують фіксовану зарплатню з можливістю незначної винагороди. Заробіток приватників повністю залежить від суми поверненого боргу, тож вони орієнтовані на результат!
🔷 Структура == Приватники ведуть власну справу. Вони не отримують зарплатню від держави. Орендують офіс, наймають команду та відповідають за власну ефективність перед клієнтом та співробітниками.
🔷 Повноваження == Приватні фахівці не займаються виселенням з квартир, не можуть відбирати дітей за рішенням суду, стягувати борги держпідприємств і комунальників.
🔷 Стимули == Кредитор може укласти з приватником договір на додаткову винагороду в разі стягнення боргу. Це додатково стимулює виконавців вирішувати проблемну заборгованість.
🔷 Навантаження == Приватник самостійно регулює кількість проваджень, з якими працює. Натомість у держструктурі на одного виконавця може припадати до тисячі судових рішень. Це впливає на результативність та швидкість роботи.
Якщо вам не повернули борг і ви маєте невиконане рішення суду на руках – не зволікайте! Звертайтеся до виконавців 🙏 www.apvu.com.ua
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду☝️
Нормами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні положення містять і Цивільний та Господарський процесуальні кодекси України.
Однак у зв’язку із нестабільністю судової практики, поширеними випадками винесення судами касаційної інстанції судових рішень які протирічать одне одному у практикуючих юристів виникає закономірне питання – яку саме правову позицію слід використовувати при побудові стратегії судового захисту.
У постанові Великої Палати, яке пропонується до уваги, остання спробувала відповісти на таке питання.
В цій справі точкою зіткнення правових позицій сторін у справі стало те, яку ж саме позицію Великої Палата та Верховного Суду необхідно застосувати для визначення юрисдикційного спору щодо оскарження дій приватного нотаріуса як державного реєстратора речового права.
В своїй постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Нормами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні положення містять і Цивільний та Господарський процесуальні кодекси України.
Однак у зв’язку із нестабільністю судової практики, поширеними випадками винесення судами касаційної інстанції судових рішень які протирічать одне одному у практикуючих юристів виникає закономірне питання – яку саме правову позицію слід використовувати при побудові стратегії судового захисту.
У постанові Великої Палати, яке пропонується до уваги, остання спробувала відповісти на таке питання.
В цій справі точкою зіткнення правових позицій сторін у справі стало те, яку ж саме позицію Великої Палата та Верховного Суду необхідно застосувати для визначення юрисдикційного спору щодо оскарження дій приватного нотаріуса як державного реєстратора речового права.
В своїй постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Фрудаторний правочин не може використовуватися для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
"Фрудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах зокрема:
☑️ у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»);
☑️ при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);
☑️ у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.
Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом".
"Фрудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах зокрема:
☑️ у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»);
☑️ при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);
☑️ у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.
Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом".
Генеральна довіреність – не право власності, або "зніміть арешт - це моє майно, а не боржника"‼️
#Боржник #Дії_бездії #Арешт_майна
▫️Правове регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
▫️Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.
▫️У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб
▫️Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.
▫️У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає вчинення певних дій, до вчинення яких продавець не вправі відчужувати транспортний засіб, а покупець його придбавати.
Сутність же та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
🔸За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
🔸Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
⚠️Договір купівлі-продажу – це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов’язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
🔥Таким чином видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
#Боржник #Дії_бездії #Арешт_майна
▫️Правове регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
▫️Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.
▫️У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб
єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між субєктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.▫️Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.
▫️У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає вчинення певних дій, до вчинення яких продавець не вправі відчужувати транспортний засіб, а покупець його придбавати.
Сутність же та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
🔸За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
🔸Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
⚠️Договір купівлі-продажу – це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов’язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
🔥Таким чином видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
Для визнання торгів недійсними з підстави закінчення строку дії оцінки майна необхідно, щоб такі порушення порядку одночасно порушували права чи законні інтереси особи, яка оскаржує торги.
#Реалізація_майна
❗️За правилами проведення прилюдних торгів, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою, та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності.
▫️На момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним. Однак у вказаній справі на час проведення прилюдних торгів строк дії оцінки майна закінчився. Повторна оцінка майна не проводилася.
▫️Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, - а саме частини п'ятої статті 58 Закону № 606-XIV, пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.
❗️Разом з тим, для визнання торгів недійсними з підстави закінчення строку дії оцінки майна необхідно, щоб такі порушення порядку одночасно порушували права чи законні інтереси особи, яка оскаржує торги.
▫️З огляду на норми частини першої статті 16 ЦК України проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює і доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює прилюдні торги.
🔥Саме такі висновки є сталими та містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року (провадження № 6-1749цс15), від 29 червня 2016 року (провадження № 6-370цс16), від 06 липня 2016 року (провадження № 6-3174цс15), від 12 жовтня 2016 року (справа № 369/5994/14-ц), а також від 29 листопада 2017 року (справа № 668/5633/14-ц), неодноразово підтримані Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, в тому числі й постановах від 25 квітня 2018 року (провадження № 61-8527св18), від 27 лютого 2019 року (провадження № 61-11800св18), а також від 12 вересня 2018 року(провадження № 61-22798св18), і Велика Палата Верховного Суду підстав для відступу від вказаних висновків не вбачає.
#Реалізація_майна
❗️За правилами проведення прилюдних торгів, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою, та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності.
▫️На момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним. Однак у вказаній справі на час проведення прилюдних торгів строк дії оцінки майна закінчився. Повторна оцінка майна не проводилася.
▫️Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, - а саме частини п'ятої статті 58 Закону № 606-XIV, пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.
❗️Разом з тим, для визнання торгів недійсними з підстави закінчення строку дії оцінки майна необхідно, щоб такі порушення порядку одночасно порушували права чи законні інтереси особи, яка оскаржує торги.
▫️З огляду на норми частини першої статті 16 ЦК України проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює і доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює прилюдні торги.
🔥Саме такі висновки є сталими та містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року (провадження № 6-1749цс15), від 29 червня 2016 року (провадження № 6-370цс16), від 06 липня 2016 року (провадження № 6-3174цс15), від 12 жовтня 2016 року (справа № 369/5994/14-ц), а також від 29 листопада 2017 року (справа № 668/5633/14-ц), неодноразово підтримані Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, в тому числі й постановах від 25 квітня 2018 року (провадження № 61-8527св18), від 27 лютого 2019 року (провадження № 61-11800св18), а також від 12 вересня 2018 року(провадження № 61-22798св18), і Велика Палата Верховного Суду підстав для відступу від вказаних висновків не вбачає.
«Починаючи з минулої п'ятниці, Мін'юст працює по-новому». Інтерв’ю з міністром Денисом Малюською
"Я вже оголосив складу міністерства про те, що зміни будуть, включно з кадровими. Вони торкнуться переважно тих підрозділів, які займаються виконавчим провадженням і пов’язані з реєстрацією нерухомості та корпоративних прав. Це найбільш ризиковані підрозділи, і, будемо відвертими, їх репутація вже багато років як втрачена. Це потрібно виправляти якомога швидше."
Також "зараз плануємо істотно збільшити кількість приватних виконавців, які працюють в Україні. У нас є Державна виконавча служба – десь 4,5 тисячі людей, які виконують судові рішення. І менше 200 людей, які є приватними виконавцями. Вони набагато ефективніші, ніж державні. Ми це співвідношення хочемо змінити, щоб приватних виконавців стало більше, щоб виконувалося більше судових рішень."
"Я вже оголосив складу міністерства про те, що зміни будуть, включно з кадровими. Вони торкнуться переважно тих підрозділів, які займаються виконавчим провадженням і пов’язані з реєстрацією нерухомості та корпоративних прав. Це найбільш ризиковані підрозділи, і, будемо відвертими, їх репутація вже багато років як втрачена. Це потрібно виправляти якомога швидше."
Також "зараз плануємо істотно збільшити кількість приватних виконавців, які працюють в Україні. У нас є Державна виконавча служба – десь 4,5 тисячі людей, які виконують судові рішення. І менше 200 людей, які є приватними виконавцями. Вони набагато ефективніші, ніж державні. Ми це співвідношення хочемо змінити, щоб приватних виконавців стало більше, щоб виконувалося більше судових рішень."
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Керівник Офісу президента 3 дні веселився на весіллі смотрящого за Мін‘юстом Андрія Довбенка. Але там були і інші гості: юристи, фінансисти, олігархи, судді та люди, яких називають смотрящими у сфері будівництва. Про найяскравіших гостей - в сюжеті Марини Ансіфорової. BIHUS info
Штраф, визначений частиною 14, ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" може бути застосовано за діяння боржника, які він вчинив навіть до 28.08.2018.
Позивач звернувся до суду з позовом з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві про скасування постанови про накладення штрафу за наявність заборгованості зі сплати #АЛІМЕНТИ.
На думку позивача, штраф, визначений частиною 14 ст.71 Закону може бути застосовано лише за діяння боржника, які він вчинив після 28.08.2018р,то у відповідності з нормами ст. 58 Конституції України заборгованість із сплати аліментів з метою застосування до боржника штрафу повинна розраховуватись з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового конання, але не раніше ніж з 28.08.2018р.
❌Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2019 з яким також погодився суд апеляційної інстанції, позовні вимоги залишено без задоволення.
⚠️Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу було відомо про наявність у нього заборгованості з аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018, відтак оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає.
⚠️Отже з 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018 року (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку.
Позивач звернувся до суду з позовом з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві про скасування постанови про накладення штрафу за наявність заборгованості зі сплати #АЛІМЕНТИ.
На думку позивача, штраф, визначений частиною 14 ст.71 Закону може бути застосовано лише за діяння боржника, які він вчинив після 28.08.2018р,то у відповідності з нормами ст. 58 Конституції України заборгованість із сплати аліментів з метою застосування до боржника штрафу повинна розраховуватись з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового конання, але не раніше ніж з 28.08.2018р.
❌Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2019 з яким також погодився суд апеляційної інстанції, позовні вимоги залишено без задоволення.
⚠️Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу було відомо про наявність у нього заборгованості з аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018, відтак оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає.
⚠️Отже з 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018 року (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку.
Приватний виконавець А. Авторгов аналізує пройдений шлях реформування системи виконання судових рішень та пропонує подальші кроки для покращення ситуації
Нещодавно Міністерство юстиції України представило маршрутну карту реформ для нового керівництва відомства - Transition Book. У документі викладені напрями роботи Міністерства юстиції України за останні 5 років, в тому числі у сфері примусового виконання судових рішень.
Серед здобутків, зокрема, зазначили забезпечення Міністерством доступу до професії приватного виконавця та створення системи моніторингу та контролю за діяльністю приватних виконавців; створення професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» (АПВУ); створення інтегрованої інформаційної системи у виконавчому процесі (АСВП); запровадження Єдиного реєстру боржників; забезпечення доступу сторін виконавчого провадження до інформації АСВП та удосконалення електронного обміну інформацією про боржника та його майно між виконавцями та державними органами; запровадження механізму мотивації державних виконавців - отримання винагороди.
Чи все дійсно так райдужно виглядає у сфері примусового виконання судових рішень? На моє особисте переконання - ні.
Нещодавно Міністерство юстиції України представило маршрутну карту реформ для нового керівництва відомства - Transition Book. У документі викладені напрями роботи Міністерства юстиції України за останні 5 років, в тому числі у сфері примусового виконання судових рішень.
Серед здобутків, зокрема, зазначили забезпечення Міністерством доступу до професії приватного виконавця та створення системи моніторингу та контролю за діяльністю приватних виконавців; створення професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» (АПВУ); створення інтегрованої інформаційної системи у виконавчому процесі (АСВП); запровадження Єдиного реєстру боржників; забезпечення доступу сторін виконавчого провадження до інформації АСВП та удосконалення електронного обміну інформацією про боржника та його майно між виконавцями та державними органами; запровадження механізму мотивації державних виконавців - отримання винагороди.
Чи все дійсно так райдужно виглядає у сфері примусового виконання судових рішень? На моє особисте переконання - ні.
Як стягнути #Виконавчий_збір по виконавчим провадженням що відкриті до прийняття Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, якщо постанову про стягнення виконавчого збору НЕ ВИНЕСЕНО після спливу 7-денного терміну для добровільного виконання ?
🔸До 05 жовтня 2016 року чинним був Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року.
🔸З 05.10.2016 року набрав чинностіЗакон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII(далі по тексту -Закон від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ).
☑️Відповідно до пункту 7 РозділуXIIIПрикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цьогоЗакону.
При цьому, в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ вказано порядок виконання та правового регулювання саме «виконавчих дій», а не «виконавчого провадження».
▫️Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, так іЗакону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ, виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню. Тобто з урахуванням ▫️Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІслід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.
▫️Постанова про стягнення виконавчого збору прийнята виконавцем 07.02.2018 року, тобто вже в період дії Закону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ.
▫️При цьому, приписамиЗакону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ(статті 40, 42 Закону) передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3статті 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІвизначено те, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першоїстатті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятоюстатті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першоїстатті 39 цього Закону, ЯКЩО ВИКОНАВЧИЙ ЗБІР НЕ СТЯГНУТО, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
⚠️Тобто, після набрання чинності Законом від 02.06.2016 року № 1404-VІІІвиконавчий збір необхідно стягувати в порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно зі статтею 37 Закону.
🔸До 05 жовтня 2016 року чинним був Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року.
🔸З 05.10.2016 року набрав чинностіЗакон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII(далі по тексту -Закон від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ).
☑️Відповідно до пункту 7 РозділуXIIIПрикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цьогоЗакону.
При цьому, в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ вказано порядок виконання та правового регулювання саме «виконавчих дій», а не «виконавчого провадження».
▫️Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, так іЗакону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ, виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню. Тобто з урахуванням ▫️Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІслід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.
▫️Постанова про стягнення виконавчого збору прийнята виконавцем 07.02.2018 року, тобто вже в період дії Закону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ.
▫️При цьому, приписамиЗакону від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ(статті 40, 42 Закону) передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3статті 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІвизначено те, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першоїстатті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятоюстатті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першоїстатті 39 цього Закону, ЯКЩО ВИКОНАВЧИЙ ЗБІР НЕ СТЯГНУТО, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
⚠️Тобто, після набрання чинності Законом від 02.06.2016 року № 1404-VІІІвиконавчий збір необхідно стягувати в порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно зі статтею 37 Закону.
Десять РОБОЧИХ чи десять КАЛЕНДАРНИХ? (господарська юрисдикція)
▫️Враховуючи положення статті 115 Господарського процесуального кодексу України та рішення Конституційного Суду України від 07.07.1998 №11-рп/98, десятиденний строк, зазначений у пункті "а" частини 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно обчислювати в календарних днях.
▫️Оскарження рішень, #ДІЇ_БЕЗДІЇ виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення передбачено нормами як Закону України "Про виконавче провадження" (частина 1 статті 74), так і нормами Господарського процесуального кодексу України (стаття 339).
▫️Однак , норми Закону України "Про виконавче провадження" та норми Господарського процесуального кодексу України, які є законодавчими актами однакової юридичної сили, встановлюють неоднаковий строк для оскарження рішень, дій або бездіяльності державного, приватного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.
▫️Так , за приписами частини 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Натомість , приписами пункту "а" частини 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
▫️Стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статтей 339-341 Господарського процесуального кодексу України, оскільки застосовується до більш широкого кола відносин, а саме: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів Державної виконавчої служби.
⚠️Таким чином, під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень Господарського процесуального кодексу України, передбачених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18.
▫️Враховуючи положення статті 115 Господарського процесуального кодексу України та рішення Конституційного Суду України від 07.07.1998 №11-рп/98, десятиденний строк, зазначений у пункті "а" частини 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно обчислювати в календарних днях.
▫️Оскарження рішень, #ДІЇ_БЕЗДІЇ виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення передбачено нормами як Закону України "Про виконавче провадження" (частина 1 статті 74), так і нормами Господарського процесуального кодексу України (стаття 339).
▫️Однак , норми Закону України "Про виконавче провадження" та норми Господарського процесуального кодексу України, які є законодавчими актами однакової юридичної сили, встановлюють неоднаковий строк для оскарження рішень, дій або бездіяльності державного, приватного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.
▫️Так , за приписами частини 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Натомість , приписами пункту "а" частини 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
▫️Стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статтей 339-341 Господарського процесуального кодексу України, оскільки застосовується до більш широкого кола відносин, а саме: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів Державної виконавчої служби.
⚠️Таким чином, під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень Господарського процесуального кодексу України, передбачених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18.
Об’єднана палата КЦС ВС надала розширювальне тлумачення переліку видів доходів, які враховуються при призначенні аліментів.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги про скасування складеної державним виконавцем довідки-розрахунку заборгованості за аліментами, відповідно до якої визначена заборгованість боржника за аліментами з урахуванням доходів у вигляді процентів за банківськими вкладами.
Апеляційний суд скасував ухвалу районного суду та прийняв нову постанову, якою визнав неправомірними дії державного виконавця, які полягали в нарахуванні аліментів із процентів за депозитними вкладами боржника, виходячи з того, що проценти за депозитними вкладами не є доходом, включеним до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі ухвалу суду першої інстанції, зробивши такі висновки про застосування норм права.
Положення ст. 81 та ч. 3 ст. 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.
Зміст положень зазначеного Переліку включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.
Крім того, у п. 13 Переліку вказано, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміна «дохід» після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку.
Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, не є вичерпним.
З урахуванням системного способу тлумачення вказаний Перелік є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги про скасування складеної державним виконавцем довідки-розрахунку заборгованості за аліментами, відповідно до якої визначена заборгованість боржника за аліментами з урахуванням доходів у вигляді процентів за банківськими вкладами.
Апеляційний суд скасував ухвалу районного суду та прийняв нову постанову, якою визнав неправомірними дії державного виконавця, які полягали в нарахуванні аліментів із процентів за депозитними вкладами боржника, виходячи з того, що проценти за депозитними вкладами не є доходом, включеним до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі ухвалу суду першої інстанції, зробивши такі висновки про застосування норм права.
Положення ст. 81 та ч. 3 ст. 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.
Зміст положень зазначеного Переліку включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.
Крім того, у п. 13 Переліку вказано, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміна «дохід» після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку.
Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, не є вичерпним.
З урахуванням системного способу тлумачення вказаний Перелік є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий.
Офіційний вебпортал парламенту України
Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб
Постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146
Дії органів державної влади щодо обмеження виїзду можуть перевірятися в судовому порядку за скаргою особи, яка зазнала обмеження, в порядку адміністративного судочинства.
Законом № 3857-XII ( ЗУ Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України") не передбачено можливості у цивільному судочинстві тимчасово обмежувати виїзд за кордон боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду саме як забезпечення виконання рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства, відповідно до статті 383 ЦПК України.
З огляду на вказане апеляційний суд правильно вважав, що дії відповідних органів державної влади щодо обмеження виїзду ґрунтуються на нормах статті 6 зазначеного Закону і можуть перевірятися в судовому порядку за скаргою особи, яка зазнала обмеження, в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з поданням та розгляду справи в суді першої інстанції, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні до виконання зобов'язань за рішенням суду не підлягало розгляду в порядку цивільного судочинства, то апеляційний суд правильно закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України.
При цьому апеляційний суд зазначив, що державний виконавець мав повноваження, передбачені статтею 5 Закону № 606-XIV, для вжиття необхідних заходів для виконання рішення суду.
Законом № 3857-XII ( ЗУ Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України") не передбачено можливості у цивільному судочинстві тимчасово обмежувати виїзд за кордон боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду саме як забезпечення виконання рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства, відповідно до статті 383 ЦПК України.
З огляду на вказане апеляційний суд правильно вважав, що дії відповідних органів державної влади щодо обмеження виїзду ґрунтуються на нормах статті 6 зазначеного Закону і можуть перевірятися в судовому порядку за скаргою особи, яка зазнала обмеження, в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з поданням та розгляду справи в суді першої інстанції, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні до виконання зобов'язань за рішенням суду не підлягало розгляду в порядку цивільного судочинства, то апеляційний суд правильно закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України.
При цьому апеляційний суд зазначив, що державний виконавець мав повноваження, передбачені статтею 5 Закону № 606-XIV, для вжиття необхідних заходів для виконання рішення суду.
Верховна Рада на ранковому засіданні 19 вересня прийняла Закон (законопроект № 1066) щодо перезавантаження влади.
Закон набуде чинності з дня, наступного за опублікуванням, крім положень щодо контракту про проходження державної служби (та деяких інших), які набудуть чинності з 1 січня 2020 року. З цієї ж дати Кабмін визначатиме розміри посадових окладів та інших складових оплати праці, грошового забезпечення працівників державних органів.
До 31 грудня 2021 року керівники державної служби у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати держслужбовцям додаткові стимулюючі виплати.
Посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей.
В Законі про державну службу запроваджується контрактна форма проходження державної служби. Посади, за якими укладається контракт, визначатиме суб'єкт призначення або керівник державної служби до проведення конкурсу. Контракт може передбачати дистанційну роботу (поза приміщенням державного органу), у тому числі з віддаленим доступом за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
Визначено підстави припинення контракту.
Тимчасово вводиться спрощена процедура звільнення держслужбовців категорії А (керівники центральних органів виконавчої влади).
Наказ (розпорядження) про звільнення держслужбовця при ліквідації, реорганізації держоргану, скорочення штату, негативних оцінках, дисциплінарному проступку може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Разом з тим, контракт можуть пролонгувати за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання відповідних змін.
Спеціальні вимоги до кандидатів в держслужбовці також можуть визначатися суб'єктом призначення у контракті, але порядок визначить Кабмін. Уряд затвердить і типові контракти про проходження державної служби.
Випробування встановлюється строком від трьох до шести місяців.
Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється на Єдиному порталі вакансій державної служби, а також на веб-сайті державного органу, у якому оголошено конкурс.
Закон набуде чинності з дня, наступного за опублікуванням, крім положень щодо контракту про проходження державної служби (та деяких інших), які набудуть чинності з 1 січня 2020 року. З цієї ж дати Кабмін визначатиме розміри посадових окладів та інших складових оплати праці, грошового забезпечення працівників державних органів.
До 31 грудня 2021 року керівники державної служби у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати держслужбовцям додаткові стимулюючі виплати.
Посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей.
В Законі про державну службу запроваджується контрактна форма проходження державної служби. Посади, за якими укладається контракт, визначатиме суб'єкт призначення або керівник державної служби до проведення конкурсу. Контракт може передбачати дистанційну роботу (поза приміщенням державного органу), у тому числі з віддаленим доступом за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
Визначено підстави припинення контракту.
Тимчасово вводиться спрощена процедура звільнення держслужбовців категорії А (керівники центральних органів виконавчої влади).
Наказ (розпорядження) про звільнення держслужбовця при ліквідації, реорганізації держоргану, скорочення штату, негативних оцінках, дисциплінарному проступку може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Разом з тим, контракт можуть пролонгувати за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання відповідних змін.
Спеціальні вимоги до кандидатів в держслужбовці також можуть визначатися суб'єктом призначення у контракті, але порядок визначить Кабмін. Уряд затвердить і типові контракти про проходження державної служби.
Випробування встановлюється строком від трьох до шести місяців.
Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється на Єдиному порталі вакансій державної служби, а також на веб-сайті державного органу, у якому оголошено конкурс.