Друзі, ось вам #юридичний\_лайфхак від Віталія Чепурного, як не виконувати рішення суду про стягнення боргу.

Якщо у вас є боргові зобов'язання і ви не хочете їх виконувати просто віддайте ВСЕ своє майно в заставу! Брату, сестрі, тещі, куму. І ані приватні, ані державні виконавці не зможуть нічого вам зробити. Зараз поясню чому.
Закон України «Про виконавче провадження» передбачає можливість звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, що не є заставодержателем. Відповідно до частини 1 статті 51 Закону стягнення на заставне майно боржника може бути звернено у разі, якщо:
- право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів
- вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Наприклад, якщо вартість заставного майна 100 000 грн., а боржник залишився винен 50 000 грн. банку – заставодержателю, тож виконавець може звернути стягнення на це майно. При цьому спочатку треба погасити 50 000 грн боргу банку - заставодержателю, а залишок грошей піде на користь стягувача;
- наявна письмова згода заставодержателя. Умовно, банк говорить: «Ми згодні, продавайте майно, але спочатку сплатіть борг перед нами, а з того, що залишиться, погашайте борг своїм кредиторам».
Здавалося б, все зрозуміло. Є три окремі законні підстави для звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в заставі, для повернення боргу стягувачу, який не є заставодержателем цього майна.
Але судова практика Верховного суду України вказує на те, що застосувати дану норму можна тільки за наявності ВСІХ ТРЬОХ ЧИННИКІВ одночасно: і рішення суду має бути раніше, ніж договір застави, і вартість майна має бути більше, ніж боржник повинен заставодержателю, ще й письмова згода заставодержателя має бути.
Тобто, оформляйте майно під заставу в банк, недоплачуйте 1 грн., щоб майно постійно залишалося під заставою, і тоді приватний чи державний виконавець ніколи не зможе звернути стягнення на нього. Ви запитаєте: «А як довго можна прикриватися договором застави?» Відповідаю, дуже довго - багато років.
Вважаю, таке трактування закону помилковим, бо воно породжує лазівки для боржників. На мою думку норма від самого початку була написана «нечітко». Тому зараз її тлумачать, як наявність всіх трьох підстав одночасно.
Чому Міністерство юстиції України варто звернути увагу на цю норму закону?
По-перше, формується негативна судова практика.
По-друге, впродовж багатьох років боржник може прикриватися договором застави й уникати виконання своїх фінансових зобов'язань.
Який є вихід з ситуації? Один з найпростіших - уточнити формулювання статті словом «або». І проблема буде вирішена.
Це не критична ситуація, але хтось має цим зайнятись, інакше виграють лише недобросовісні боржники.
Хочу вірити, що Верховний Суд читає дану норму помилково ненавмисно, через недогляд, тому що законодавець не виклав її чітко і зрозуміло. Якщо це дійсно так, мають були внесені зміни та доповнення, які перекриють всі лазівки для боржників.
P.S Посилання на текст Постанови
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86961710
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87422630