​​Учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця🔥🔥🔥#Реалізація_майна #Дії_бездії #Арешт_майна

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", при цьому у своїй діяльності суб'єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому державний виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна. Залучивши суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діяв відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно із складеним звітом про оцінку майна.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку дії державного виконавця щодо оцінки майна відповідають положенням статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

​​🔥(Апеляція)
Відомості про дату народження боржника-фізичної особи є обов'язковим реквізитом виконавчого документу, а відтак за відсутності таких відомостей — повернення виконавчого документу без прийняття до виконання є правомірним!

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що виконавцю надано право отримувати від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, колегія суддів відмічає наступне .

Так, за змістом частин 1та 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

⚠️Отже, такі дії виконавець має право вчиняти виключно під час виконавчого провадження, тобто, після його відкриття.

Окрім того, слід звернути увагу на абз. 7 частини 2 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі Положення) згідно якого, під час реєстрації виконавчого документа" відповідальна особа (посадова особа органу державної виконавчої служби, на яку покладені обов'язки) (приватний виконавець або його помічник) зобов'язана(ий) внести до Системи такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) для фізичної особи - стягувача; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), число, місяць, рік народження для фізичної особи - боржника".

Відомості про дату народження боржника-фізичної особи є обов'язковим реквізитом виконавчого документу, а відтак за відсутності таких відомостей — повернення виконавчого документу без прийняття до виконання є правомірним водночас, звернення виконавця до відповідних реєстрів можливе лише після відкриття виконавчого провадження, інакше це буде порушенням основоположного конституційного принципу законності дій суб'єктів владних повноважень, закріпленого в частині другій статті 19 Конституції України

Оголошено другий конкурс на вакантні посади Міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції. (в тому числі посада Управління забезпечення примусового виконання рішень)
Ми шукаємо заступників начальників міжрегіональних управлінь:
▪️Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),
▪️Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),
▪️Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),
▪️Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
▪️Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);
▪️Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);
▪️Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
▪️Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

❗️Заяви від охочих взяти участь у конкурсному відборі приймаються до 19 листопада 2019 року.

Перший етап конкурсу – тестування – відбудеться 25 листопада 2019 року о 10:00 за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73.

З умовами проведення конкурсу ви можете ознайомитись на сайті за посиланням https://minjust.gov.ua/m/konkurs-na-posadi-kerivnikiv-mijre…

Інформація про конкурс також розміщена на Єдиному порталі вакансій державної служби Національного агентства України з питань державної служби: https://career.gov.ua/

​​Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 921/346/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, позов АТ «Ощадбанк» до Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області та Державної казначейської служби України задоволено повністю. Стягнуто з Держави Україна на користь АТ «Ощадбанк» 742 098,43 грн шкоди, завданої неправомірними діями Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області.

Судові рішення мотивовані встановленням неправомірності дій державного виконавця у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа щодо неперерахування коштів у сумі 742 098,43 грн за судовим рішенням у справі № 2-5966/11 та доведенням позивачем належними засобами доказування причинно-наслідкового зв‘язку між протиправними діями відповідача 1 та шкодою, завданою АТ «Ощадбанк» у зв'язку з порушенням його права на належне виконання рішення суду та отримання ним задоволення своїх вимог за результатом виконавчого провадження у встановленому порядку, у тому числі з урахуванням валюти договірних відносин.

Погодившись із висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових і фактичних підстав для задоволення позову, КГС ВС звернув увагу на таке.

Притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення з нього шкоди є можливим за таких трьох умов: наявність неправомірних дій цього органу, шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (ст. 11 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.

Тож при розгляді спорів про стягнення шкоди з органу ДВС у зв'язку протиправністю відповідних дій, рішень чи бездіяльності під час здійснення виконавчого провадження господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази без наявності відповідного судового рішення.
t.me/supremecourtua

​​Раніше вже публікувався схожий пост щодо правового регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів через генеральну довіреність!
#Арешт_майна #Реалізація_майна
Цього разу Верховний Суд досліджував ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ, ВЧИНЕНИЙ У ПРОСТІЙ ПИСЬМОВІЙ ФОРМІ.
🔸Позивач просив суд визнати за ним право власності на автомобіль та зняти з нього арешт. В обґрунтування позову позивач вказував на те, що у 2012 році він придбав у товариства автомобіль, про що було укладено договір купівлі-продажу. На виконання цього договору йому було передало свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та довіреність на володіння, розпорядження, користування указаним автомобілем. У силу важких життєвих обставин та дійсності довіреності до 2017 року він не знімав та не ставив автомобіль на облік, не переоформив на себе право власності на нього.
❌Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Суди зазначили про те, що договір купівлі-продажу вчинений у простій письмовій формі, без зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків переходу права власності від продавця до покупця, а, отже, спірний автомобіль у власність позивача не переходив, у зв'язку з чим відсутні підстави для зняття з нього арешту.
👍ВС визнав правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку (постанова від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц).

​​Cтягнення #Виконавчий_збір (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання.

🔸Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
🔸Таким чином, фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору.
🔸Доводи скаржника, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
⚠️Вказану норму Закону України «Про виконавче провадження» викладено в такій редакції відповідно до Закону України від 03.07.2018 № 2475 № «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», які набрали чинності 28.08.2018, тобто до відкриття виконавчого провадження і до винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
⚠️Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.05.2018 (справа № 908/2356/16) та від 03.03.2018 (справа № 925/1788/15) є безпідставним, оскільки предметом оскарження у вказаних справах були постанови про стягнення виконавчого збору, винесені від 08.08.2017 та 02.06.2017 відповідно, тобто винесені під час дії попередньої редакції частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачала стягнення виконавчого збору у відсотках від стягнутої суми.

Один день із життя державних виконавців🎥👨‍💼👩‍🔧

До якого суду оскаржувати #Дії_бездії державного виконавця: думки суддів розділилися🔥
Велика Палата Верховного Суду у справі №826/16025/18 дійшла висновку, що справа з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
⚠️Незгода скаржника з висновками судів про непоширення юрисдикції адміністративного суду на цю справу була обґрунтована тим, що ані стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, ані стаття 287 КАС не визначають порядку оскарження дій та рішень виконавця особою, яка не є учасником виконавчого провадження, зокрема і до суду, який видав виконавчий документ.
На підтвердження свого висновку ВП ВС посилається на наступне.
Для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.
ЦПК передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, які виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.
Так, суддя Великої Палати Верховного Суду Прокопенко О. Б. вважає, що висновки судів про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, є помилковими.
⚠️Суддя звертає увагу, що після надходження на виконання виконавчого документа виконавець починає діяти як публічна посадова особа органа державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення.
Виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та законом, повинен вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
🔸Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов'язують використовувати свої повноваження таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси як учасників виконавчого провадження, так і інших осіб.
🔸За частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду.
⚠️Суддя зазначає: якщо суд цивільної юрисдикції ухвалив рішення в межах предмета спору, а виконавець на стадії виконання цього рішення використав свої повноваження, як-от наклав арешт на майно, частково належне не боржнику, а іншій особі, яка не була стороною чи учасником провадження у суді і не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні, то є підстави вважати, що в такому правовому відношенні виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює насамперед публічно-владні, обов'язкові, нерідко забезпечувані примусом управлінські функції.
⚠️У цьому разі державний виконавець набуває статусу посадової особи — суб`єкта владних повноважень.
🔸Якщо суб'єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, адже саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Мін'юст вказав, скільки аліментів повинен платити підприємець!
#Аліменти
Фахівці Мін'юсту роз'яснили, як визначають заборгованість по аліментах, і яку мінімальну суму повинен платити підприємець на дитину.

Заборгованість по аліментах платника аліментів, який є ФОП і знаходиться на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Таке роз'яснення надали фахівці Мін'юсту з посиланням на ч. 2 ст. 195 СКУ.

Також вони відзначили: мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Разом з тим відповідно до ч. 2 ст. 182 СКУ розмір аліментів повинен бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Таке роз'яснення Мін'юсту зазначено в листі від 11.09.2019 р № 33737.

​​Формально у виконавця є чимало можливостей легально не вчиняти активних дій щодо виконання судового рішення, тим самим сприяти боржнику уникнути виконання. Проте тепер Верховний Суд сформулював позицію, за якої, по-перше, державну виконавчу службу можна притягати до відповідальності за бездіяльність, а по-друге, зобов’язувати покрити заподіяну моральну шкоду.

У Legal High School 3 грудня, з 10:00 до 13:30, відбудеться інтенсив «Відповідальність за невиконання/несвоєчасне виконання судових рішень», де ми поговоримо про нюанси відповідальності боржника, судову практику про стягнення моральної шкоди, а також розглянемо санкції за невиконання судових рішень.

Програма заходу:
✔️ Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця — санкція за невиконання чи плата за виконання судових рішень
Андрей Авторгов, приватний виконавець, к.ю.н.
✔️ Відповідальність боржника за тривале невиконання судового рішення. Можливості перерахунку боргу та накладення додаткових санкцій
Олександр Кузь, завідувач навчально-методичного кабінету підвищення кваліфікації Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, приватний виконавець, екс-директор Департаменту ДВС Міністерства юстиції України
✔️ Судова практика стягнення з виконавчої служби моральної шкоди, заподіяної невиконанням або неналежним виконанням судового рішення
Vadym Baranovsky, радник, керівник відділу стягнення заборгованості ЮФ EVERLEGAL

Заняття у залі — 700 грн.
Заняття онлайн — 950 грн.
Вартість повного доступу — 1200 грн.

Кількість місць обмежена!
Реєстрація: https://lhs.net.ua/cart/?add-to-cart=11829&skidka=0