ПРЯМИЙ ЕФІР🎥 з Залу засідань Великої палати щодо скасування адвокатської монополії: http://ccu.gov.ua/stream/zal-zasidan-velykoyi-palaty?fbclid=IwAR0KZJliw_w7Xk2KRWPKpHtoRx4P5_qi4S77x_H259b0Ju4o6BQf-OpxikM

Представляти інтереси юросіб у суді зможуть штатні юристи: новий законопроект!

15 жовтня група народних депутатів від фракції «Слуга народу» (Костін А.Є., Венедіктова І.В., Кучер О.В. та ін.) подали на розгляд до Верховної Ради проект закону №2261 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді.

Конституцією України у статті 1312 закріплено виключне право адвокатів на представництво іншої особи в суді, при цьому не заборонено особі представляти себе саму.

Поняття «самопредставництва», зокрема, розкривається в Господарському процесуальному кодексі України (ст. 56), Кодексі адміністративного судочинства України (ст. 55), Цивільному процесуальному кодексі України (ст. 58).

Як зазначають автори, реформами 2017 року скасовано право юридичних осіб на особисте представництво в судах їх штатними працівниками. З урахуванням того, що Конституція України не регулює питання представництва в суді особою самої себе, а лише правила представництва в суді іншої особи, питання самопредставництва юридичної особи регулюються законом, власне — процесуальними кодексами.

Так, на думку нардепів, закріплення права на самопредставництво тільки за керівником органу державної влади, місцевого самоврядування, керівником або членом виконавчого органу великих юридичних осіб публічного та приватного права (державні або комунальні підприємства, транспортні підприємства, банки, страхові компанії, інфраструктурні компанії тощо), які здійснюють свою діяльність на загальнодержавному або регіональному рівні, перетворюють таке право на фікцію. Фактично право керівника, наприклад, органу державної влади або місцевого самоврядування на самопредставництво очолюваної ним юридичної особи не може бути реалізоване, якщо така юридична особа (як трапляється на практиці) є одночасно стороною в десятках чи навіть сотнях судових справ. Фактична неможливість реалізації юридичними особами права на самопредставництво потребує законодавчого врегулювання.

Наразі автори законопроекту виділяють такі проблеми, пов’язані із залученням адвоката:

- неможливість працевлаштувати адвокатів, оскільки, відповідно до Законів України «Про запобігання корупції» та «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», робота на посадах осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є несумісною з діяльністю адвоката;

- залучення адвоката потребує фінансових ресурсів, адже оплата правничої допомоги такого адвоката здійснюватиметься з відповідного бюджету, що призведе до збільшення його видаткової складової. Водночас джерела такого фінансування наразі відсутні;

- відсутність прямого, чіткого механізму замовлення правничої допомоги адвоката, який гарантуватиме раціональне використання бюджетних коштів з одного боку та надання якісної правничої допомоги адвокатом — з іншого.

Інформуємо щодо внесення змін до законодавства!

Доводимо до Вашого відома, що з 17.10.2019 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, статтю 55 викладено у наступній редакції:
«Стаття 55. Майно, на яке не може бути звернено стягнення
1. Не допускається звернення стягнення на об’єкт довірчої власності за зобов’язаннями довірчого власника, а також на майно, зазначене в Додатку до цього Закону».

Також звертаємо увагу на те, що з 21.10.2019 р. набере чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження».

Сьогодні вводиться в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 р. № 2597-VIII
⚠️Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника – юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
⚠️З дня його введення визнається таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

​​У разі зміни місця обслуговування (обліку) платника податків не відбувається фактичного (компетенційного) або процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва контролюючих органів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду, переглянувши в касаційному порядку скаргу ГУ ДФС у Луганській області у справі за позовом ПАТ «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління цього Офісу.

Суть спору полягає в тому, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління зобов’язано внести заяву ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Згодом Офіс ВПП ДФС звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі у зв’язку з переведенням позивача на облік до ДПС у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області.

Отже, спірним у цій справі було питання щодо можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження через переведення платника податків на обслуговування до іншого контролюючого органу з причин, не пов’язаних зі зміною місцезнаходження такого платника.
Колегія суддів у складі судової палати визнала наявність підстав для задоволення касаційної скарги ГУ ДФС у Луганській області з огляду на таке.

Підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб’єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб’єктом владних повноважень.

Суди встановили, що Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління не перебуває в процесі припинення або ліквідації, відповідно, підстав правонаступництва в розумінні ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України немає.
Фактичного (компетенційного) адміністративного правонаступництва також не відбулося, оскільки відсутні врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від Офісу ВПП ДФС в особі Харківського управління до ГУ ДФС у Луганській області.

Діяльність і адміністративна компетенція, а відтак і зобов’язання Офісу ВПП ДФС в особі Харківського управління (боржника у виконавчому провадженні) не припинялися та до інших органів державної влади не переходили.

Отже, Верховний Суд сформулював такий правовий висновок.

У разі зміни місця обслуговування (обліку) платника податків не відбувається фактичного (компетенційного) або процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва контролюючих органів. Обставини, з якими Закон України «Про виконавче провадження» і ст. 379 КАС України пов’язують можливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження, у такому разі відсутні, відповідно, органом, який має забезпечити виконання судового рішення та відновити права платника податків, є той, якого зобов’язано судовим рішенням, що набрало законної сили, вчинити певні дії.

З постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16 (адміністративне провадження № К/9901/20481/19) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень - http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відстеження судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень не є обов’язком учасника справи

Згідно зі ст.251 КАС України повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» не прирівнюється до вручення судового рішення;
Така відмітка не давала підстав для підтвердження факту належного повідомлення сторони, зокрема, не визначала чи адресат відмовився від отримання повідомлення, чи він відсутній.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За правилами ч.ч.10, 11 ст. 251 КАС судові рішення вручаються шляхом їх надсилання (видачі).
Тож висновок суду про неповажність причин пропуску строку оскарження з посиланням на можливість ознайомлення з ухвалою у ЄДРСР є помилковим.

​​Законом України "Про виконавче провадження" чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При чому постанова про #Виконавчий_збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Здійснюючи правовий аналіз норм наведеного вище Закону № 1404-УІІІ, що регулює питання виконавчого збору Суд зазначає, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.

⚠️Так, у першому випадку, таке питання вирішується відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-УІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

⚠️У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанова про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

​​Як казав Лі Куан Ю, один з творців сінгапурського «економічного дива», підтримання будинку в чистоті – свого роду постійна боротьба.
Коли я розпочав роботу на посаді профільного заступника міністра, розумів, що напрям, який стосується ДВС, є чи не одним з найбільш корумпованих. Розумів, що роботи буде дуже багато.

Ми поставили собі амбітну ціль - в рази збільшити відсоток виконання судових рішень в Україні. Щоб її досягти, мусимо, в першу чергу, прибрати механізми, які гальмують процес виконання рішень.
Система працюватиме ефективно і без перебоїв лише у тому випадку, якщо раз і назавжди викорінити з неї корупційну складову. Ми уже майже зробили це на рівні центрального апарату та очільників територіальних управлінь юстиції.
Однак на місцях ще залишилися люди, які вирішили, що можна продовжити працювати за хабарі.
От вам трохи корупційних історій, які вдалося викрити за вересень-жовтень...
Зі сторінки Заступника Міністра з питань виконавчої служби Андрія Гайченко

​​Держвиконавець, якого звинувачували у хабарництві, відсудив 251 тис. грн компенсації!
Донецький апеляційний суд залишив без задоволення скаргу прокуратури на рішення, яким громадянину з держави Україна стягується 251 тис. грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів слідства, прокурори і суду.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на постанову від 16 жовтня.

3 лютого 2011 року прокуратурою Жовтневого району м. Маріуполя Донецької області порушено кримінальну справу. 12 лютого 2011 державного виконавця Жовтневої ДВС взяли під варту за підозрою в отримання 4 тис. грн хабара за зволіканням із описом і виставленням на торги частини квартири.

21 березня 2012 року запобіжний захід змінили з тримання під вартою на підписку про невиїзд. У травні 2012 чоловіка визнали винним за ч.1 ст.368 ККУ і призначили 6 місяців арешту із забороною обіймати деякі посади строком на 1 рік. У листопаді 2012 обвинувальний вирок скасовано і справу скеровано до суду першої інстанції на новий розгляд. 11 липня 2013 року чоловіка знову визнано винним за ч. 1 ст. 368 ККУ і засуджено до 6 місяців арешту із тимчасовою забороною обіймати посади. Але у березні 2014 апеляція вирок скасувала. За третім разом суд першої інстанції повернув справу прокуророві на додаткове розслідування у зв’язку з неправильністю досудового слідства. У лютому 2016 прокурор закрив справу за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення.

Позивач перебував під арештом в ІТТ, а у подальшому під вартою у слідчому ізоляторі 14 місяців і 15 днів. А до моменту закриття справи був під підпискою. Загальний період перебування під слідством та судом – 60 місяців 5 днів.

Чоловік переконував, що від таких подій зазнав моральної шкоди. Він був державним службовцем, по телебаченню показали сюжет про його арешт, камера зафіксувала його руки у кайданках. Також у засобах масової інформації надрукована стаття з інтерв’ю слідчого прокуратури Хая Д.В., у провадженні якого перебувала кримінальна справа. Підозрюваний був відсторонений від посади і залишався без постійного заробітку та засобів до існування. Три роки він ходив до суду у судові засідання практично щомісячно. Перші 14 місяців його возили із слідчого ізолятору та водили до залу судових засідань у кайданках. У приміщенні суду іноді перебували його знайомі. Перебуваючи під підпискою про невиїзд, позивач майже чотири роки не міг виїхати з міста. Стосунки з оточенням були напружені, оскільки постійно доводилося приховувати свій статус підсудного у кримінальній справі, йому було соромно за те, що його тримали під вартою у СІЗО як злочинця. Після закриття справи йому довелося судитися про поновлення на роботі.

Жовтневий районний суд Маріуполя Донецької області 26 липня 2019 позов задовольнив і ухвалив стягнути чоловікові 251 тис. грн моральної шкоди шляхом списання з єдиного казначейського рахунку. Апеляційний суд залишив це рішення без змін і воно набуло законної сили.

Невже епоха затягування примусової реалізації закінчилась ?
На сайті Верховної Ради опубліковано текст законопроекту про внесення змін до ГПК, ЦПК та КАСУ.
"Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які мають своїм наслідком припинення, відкладення чи зупинення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних процедур, які проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну процедуру".

Щодо #Арешт_коштів боржника!

Виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці. Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Однак, не надання боржником жодного обґрунтування щодо суми грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, а також не підтвердження тієї обставини, що арештований рахунок використовувався виключно з метою оплати праці та здійснення пов'язаних відрахувань, наявності інших рахунків, які використовуються з метою забезпечення господарської діяльності підприємства, або інших обставин, які підтверджують неможливість використання арештованого рахунку для ведення господарської діяльності, можуть свідчити про зловживання боржником своїми правами та про безпідставне звільнення від обв'язку виконання судового рішення, що є неприпустимим, тому наведені скаржником доводи не є достатніми для задоволення його вимог.

З сторінки Верховний Суд: Друзі! Ділимося дайджестом судової практики Верховного Суду у спорах, що виникають на стадії виконання судових рішень.
Дайджест містить ключові правові позиції Верховного Суду за період з 1 березня 2018 року по 15 липня 2019 року, зокрема щодо:
▫️визначення юрисдикції у спорах, що виникають в рамках виконавчого провадження;
▫️зняття арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження;
▫️виконання виконавчого напису приватного нотаріуса;
▫️оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Державної казначейської служби України.

​​Особливості та порядок оскарження постанови про стягнення #Виконавчий_збір
Адвокат аналізує законодавчі вимоги та позиції Верховного Суду з їх правильного застосування

🔸Згідно з частинами 1, 2 ст. 27 Закону «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
🔸Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 % суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
🔸Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
🔸За своєю природою постанова про стягнення виконавчого збору є рішенням державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
🔸Стаття 55 Конституції України визначає: кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Таким чином, у разі незгоди з вищезазначеним рішенням, особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
🔸Одним із перших питань, з якими практикуючі юристи стикаються при оскарженні постанов про стягнення виконавчого збору є правильне визначення предметної юрисдикції даних спорів: за правилами якого судочинства буде розглядатися справа.

На сайті Міністерства соціальної політики України оприлюднено проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким передбачено зміну порядку визначення розмірів окремих видів грошових доходів, в тому числі державних соціальних допомог та інших соціальних виплат. Пропонується їх встановлювати не у відсотковій або кратній залежності до відповідного прожиткового мінімуму, а затверджувати щороку у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Зокрема, проектом передбачається, що прожитковий мінімум більше не буде застосовуватися для встановлення мінімальної заробітної плати.
Також поняття прожиткового мінімуму не планується застосовувати і у Законі України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». А визначення вартості повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком, яке наразі визначається відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», просто зникає.
Законопроектом взагалі пропонується не прив’язувати матеріальні показники та виплати до прожиткового мінімуму. Так, зокрема, це стосуватиметься аліментів, мінімальний гарантований розмір яких на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проектом акту розмір мінімальних аліментів пропонується затверджувати законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розмір допомоги при народжені дитини також пропонується встановлювати щорічним Державним бюджетом. Власне таке ж обрахування застосовуватиметься і до пенсій за вислугу років.

​​Що буде із системою виконання рішень?
Коротко про ключові зміни:
⚠️1. Справедлива система мотивації для державних виконавців. Вона буде оптимізована таким чином, щоб виконавцям було цікаво виконувати рішення, а не тримати когось «на стопі» чи просто зловживати своїми службовими повноваженнями.
⚠️2. Державна виконавча служба стане більш самостійною. При цьому основним принципом при запровадженні якихось структурних змін буде — не нашкодити діючій системі, не знизити показники.
⚠️3. Достойна конкуренція між державними і приватними виконавцями. Але достойна конкуренція — це коли рівні умови. Поки що ж державні виконавці знаходяться в більш привілейованому становищі. Тому поступово будемо вирівнювати повноваження.
⚠️4. Відкритість роботи Дисциплінарної комісії та запровадження стандартів. Плануємо публікувати усі рішення, нормативну базу зробимо більш якісною, введемо вимоги до самих формулювань, до текстів, до мотивування цих рішень.
⚠️5. Оптимізація структури ДВС - кількість державних виконавців буде залежати від навантаження. Якщо навантаження невелике – плануємо об’єднувати відділи ДВС, залишивши представника державної виконавчої служби тільки у місцевому Центрі з надання адмінпослуг.
⚠️6. Ну і звісно вихід у цифру. До кінця 2020 виконання судових рішень, які можуть бути виконані шляхом списання коштів, а не продажу майна, року має відбуватися в автоматичному режимі. Виглядатиме приблизно так: одним натиском на кнопку арештовується сума боргу на рахунках фізичної особи, іншим натиском — списується сума за виконавчим провадженням разом із виконавчим збором.

​​Чи повинен державний або приватний виконавець фіксувати витрати виконавчого провадження?: висновок ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23 березня 2019 року розглянув справу №750/6794/17 щодо скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Суд зазначив, що належний розрахунок витрат виконавчого провадження не передбачає обов’язку державного або приватного виконавця документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.
Судді ВС зазначили, що, відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Колегія суддів також звернула увагу на те, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Також ВС підкреслив, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (Наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження»).

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Касаційний адміністративний суд зазначив, що витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження заявлені відповідачем правомірно, натомість позивачем не надано суду доказів добровільного виконання судового рішення до моменту звернення стягувача до відповідача.
ВС встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру всіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом №2830/5, при цьому Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на державного або приватного виконавця обов'язку документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Враховуючі обставини справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Чернігівського ОУПФУ про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Суд також зазначив, що твердження позивача щодо заборони використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не може свідчити про протиправність оскаржуваної постанови.

​​ЧИ МОЖНА ВТРАТИТИ КВАРТИРУ ЗА КОМУНАЛЬНІ БОРГИ

Якщо у особи є борги за комунальні послуги, то постачальник таких послуг може вимагати сплати суми заборгованості разом із урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення і 3% річних 😱
Борг може стягуватися з рахунків у банках та карткових рахунків. Якщо їх немає або недостатньо, кошти можуть стягнути з заробітної плати, пенсії чи стипендії 😳
Якщо у боржника для погашення заборгованості відсутні будь-які доходи, стягнення торкнеться майна, яке йому належить.
Але… Така собі новина… Чому зразу забирати квартиру?
Навіть при таких несприятливих обставин Ви зможете себе захистити. А допоможе Вам у цьому канал БЛОГ ПРАВА де все доступно «розкладено по полочкам».
І головне – все це доступне абсолютно безкоштовне.
Підписуємося і починаємо пізнавати свої права.

​​ВІДСУТНІСТЬ КОШТІВ НЕ Є ПОВАЖНОЮ ПРИЧИНОЮ ДЛЯ НЕВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ ТА НЕ ЗВІЛЬНЯЄ #Боржник ВІД ШТРАФУ‼️

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позову та скасування однієї постанови про накладення штрафу, оскільки постанова, якою було встановлено підприємству новий строк виконання до 10 днів, не була направлена та доведена боржнику у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі.

🔥Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій.
Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

⚠️ВС зазначив, що підставою для накладення штрафу є умисне невиконання боржником рішення суду, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, які можуть бути виконані лише боржником у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин.
⚠️Верховний Суд не прийняв до уваги доводи підприємства про наявність поважних причин для виконання рішення суду та визнав їх безпідставними, оскільки відсутність коштів, не дає право боржнику не виконати рішення суду та не являється поважною причиною для його невиконання.

​​Зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення, що необхідно знати?

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
На думку Верховного Суду, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
✅ бути зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим);
✅ бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв’язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов’язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). 🔥Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
✅ строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги
✅ водночас, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов’язань.

Відповідно до частини першої, статті 602 ЦК не допускається зарахування зустрічних вимог:
❌про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
❌про стягнення аліментів;
❌щодо довічного утримання (догляду);
❌у разі спливу позовної давності;
❌ за зобов’язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;
❌в інших випадках, встановлених договором або законом.

🔥Так, законність проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконавчого провадження досліджено судами касаційної інстанції у постанові від 13 грудня 2016 року Справа № 910/6542/16, у постанові від 16 березня 2018 року Справа № 904/10149/16 та використано судом першої інстанції в рішенні від 24.10.2019 Справа № 910/10501/19.
Отже, Закон України "Про виконавче провадження" та Цивільний кодекс України не містить заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення.
Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань.

Дозвіл державному виконавцю на примусове проникнення у помешкання #Боржник

01 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/10431/17, адміністративне провадження №К/9901/735/17 (ЄДРСРУ № 85354633) досліджував питання примусового проникнення виконавця у помешкання боржника.

Пунктом 13 частини 3 статті 18 Закону "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Звертаючись до суду із поданням, виконавцю слід довести наступне:
🔸боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, але чинив цьому перешкоди;
🔸боржник ухиляється від проведення виконавчих дій;
🔸майно належить боржнику або він має право користування ним;
🔸боржник не надавав доступу до майна у відведений для цього час вчинення виконавчих дій.