​​Зняття арешту з майна боржника за позовом особи, яка не є строною виконавчого провадження🔥#Арешт_майна, #Боржник, #Сторони_вп

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, оскільки предметом оскарження є дії державної виконавчої служби, пов’язані з виконанням рішення господарського суду. Тож до повноважень цього суду належить і контроль за виконанням ухваленого ним судового рішення на стадії виконавчого провадження, зокрема й за діями державного виконавця.

ВП ВС у постанові від 3.07.2019 наголосила, що не погоджується з позицією апеляційного суду. Вона вказала на таке: коли суд господарської юрисдикції ухвалив рішення в межах предмета спору, а державний виконавець на стадії виконання цього рішення використав свої повноваження, як-от: наклав арешт на майно боржника, оголосив обмеження на його відчуження й таким чином порушив право чи пріоритет на це майно третьої особи (особи, яка не була стороною чи учасником провадження в господарському суді та не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні), то є підстави резюмувати, що в такому правовому відношенні державний виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює насамперед публічно-владні, обов’язкові управлінські функції, які нерідко забезпечуються примусом. У цьому разі державний виконавець набуває статусу посадової особи – суб’єкта владних повноважень.

Отже, якщо суб’єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси, зокрема юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, остання вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати захисту. Адже саме цей суд є тим органом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юрособи із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, або #Дії_бездії.

Вопрос применение исковой давности при обращении взыскания на предмет ипотеки до сих пор остается открытым. В этом решении Верховного суда мы еще раз демонстрируем, что исковая давность может распространятся на споры связанные со взысканием задолженности путем обращения взыскания на предмет ипотеки.

​​Вимога про визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав! Це не є належним способом, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №916/3156/17.

Так, ВП ВС погодилася з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі №6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі №357/3394/16-ц, відповідно до яких якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Водночас ВП ВС звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відповідно до викладеної в позові вимоги позивача суд може визначити спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача сприятиме ефективному захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС:
🔸від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18),
🔸від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18),
🔸від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).

​​ДЕНИС МАЛЮСЬКА: В УКРАЇНІ ЗАПРАЦЮЄ СИСТЕМА ПРОДАЖУ МАЙНА БОРЖНИКІВ ЧЕРЕЗ ЕЛЕКТРОННІ АУКЦІОНИ «ПРОЗОРО.ПРОДАЖІ»
Уряд схвалив постанову, за якою майно боржників буде продаватися через електронні аукціони «Прозоро.Продажі». Про це повідомив Міністр юстиції України Денис Малюська.

«Сьогодні Кабінетом Міністрів прийнято постанову «Питання функціонування електронної торгової системи з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність)», розроблену на виконання вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Її мета – створення конкурентних і сприятливих умов для організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство. Цією постановою державне підприємство «Прозорро.Продажі» визначено відповідальним за забезпечення функціонування електронної торгової системи. Це дозволить забезпечити прозорість процедури та збільшити ціну продажу майна боржників, включаючи майно неплатоспроможних банків», – зазначив Денис Малюська.

Крім того, постановою визначено порядки функціонування електронної торгової системи, процедуру авторизації електронних майданчиків та вимоги до їх операторів, надання доступу авторизованим електронним майданчикам до системи та розмір плати за такий доступ. Також встановлено порядок організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність) та сплати винагороди операторів авторизованих електронних майданчиків, розмір гарантійного внеску, порядок його сплати та повернення.

Денис Малюська поінформував, що електронна торгова система починає працювати вже зараз, а перші продажі відбуватимуться за кілька тижнів.

«Положення постанови щодо визначення державного підприємства «Прозорро.Продажі» адміністратором електронної системи, щодо порядку функціонування цієї системи та порядку авторизації електронних майданчиків та надання їм доступу до системи набирають чинності одночасно з набранням чинності постановою – з дня її офіційного опублікування. Водночас здійснення продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства та Порядку організації та проведення аукціонів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, здійснюватиметься на електронних аукціонах з моменту введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства – з 21 жовтня 2019 року», – пояснив Денис Малюська.

​​ЩОДО ЮРИСДИКЦІЇ СПОРІВ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ З ПРИВОДУ ВИКОНАННЯ ВИКОНАВЧОГО НАПИСУ ПРИВАТНОГО НОТАРІУСА🔥
#Дії_бездії, #Боржник
⚠️Правова позиція Верховного Суду: порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби на час звернення зі скаргою до суду був урегульований у ст. 74 Закону “Про виконавче провадження” (далі- Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
🔸Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.2 ст.74 Закону № 1404-VIII).
🔸Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання.
🔥Висновки: з огляду на те, що скаржник подала скаргу на дії відділу ДВС з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою, а не судом, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про підвідомчість спору адміністративному суду.

Доведіть цю позицію до ДП "НАІС"‼️
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц щодо підстав для повернення виконавчого листа.

Прокурор звернувся до суду із скаргою на дії заступника начальника районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - заступник начальника районного відділу ДВС).

▫️Суд першої інстанції вимоги скарги прокурора задовольнив частково.
▫️Визнав неправомірними та скасував повідомлення заступника начальника районного відділу ДВС про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_1 на користь прокуратури відшкодування судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.
▫️Апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
▫️Мотивація касаційної скарги: заступник начальника районного відділу ДВС стверджує, що виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановлених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невідповідності яким державний виконавець повертає документ стягувачу без виконання. Стягувач не позбавлений можливості звернутися до суду для приведення виконавчого документа відповідно до вимог закону, однак такі дії прокурор не вчиняв.
⚠️Правова позиція Верховного Суду: ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:
- дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала
- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ
- повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи
- ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності)
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків)
- резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень
- дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
⚠️Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предявлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону (п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавчий збір»).
⚠️П. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження (ОДНАК виконавче провадження не було ж відкрито!!!!!🤦‍♂️") має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

🔥Висновки: відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Знайшовся спосіб довести боржника до виконання судового рішення — потрібно зробити йому боляче😳

Правники розібралися, чому за кордоном ніхто не виконує рішень проти держави, а в нас у втіленні вердикту в життя зацікавлена лише одна особа. Також вирішили, що скасування мораторію на стягнення може бути небезпечним, спершу потрібно викоренити причини відстрочення. А незаконне притягнення до відповідальності за законне невиконання — парадокс, з яким потрібно попрощатися, як і з тим, що реєстри можна купити біля метро.
Повна стаття: https://zib.com.ua/ua/139487-znayshovsya_sposib_primusiti_borzhnika_vikonati_sudove_rishe.html

​​Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільного або господарського зобов’язання, у тому числі в частині строків його виконання – ВП ВС

Чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов’язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Детальніше за посиланням: http://bit.ly/2AWvFLK

Суд задовольнив позов дитини до своїх батьків!

Сімейний кодекс України передбачає право дитини, яка досягла 14 років, безпосередньо звернутись до суду за захистом свого права або інтересу.
Користуючись таким правом, 14 - річний житель м.Тростянець, батьки якого розлучились і який проживав останні роки постійно з бабусею, звернувся до Тростянецького районного суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з обох батьків на свою користь аліменти.
Зокрема, дитина просила суд стягнути на свою користь аліменти з матері у мінімальному розмірі визначеному законом (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), а також просив припинити перерахування аліментів, вже стягнутих у 2007 році рішенням суду з батька, які сплачувались матері на утримання дитини. Хлопець просив суд стягувати аліменти з батька безпосередньо на його користь, оскільки вважав, що мати неналежно, не в його інтересах ними розпоряджається.

У період розгляду судом справи хлопець досяг 15 років, закінчив 9 класів школи, вступив до училища у м.Харкові, де і проживає наразі у гуртожитку.
Суд, всебічно розглянувши справу, заслухавши пояснення всіх учасників справи (дитини, матері, батька, бабусі), свідків, дослідивши всі подані сторонами докази, 1 жовтня 2019 року ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю.
При вирішенні справи суд керувався положеннями статті 179 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

З рішенням суду, яке набере законної сили через 30 днів, можна буде ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень, справа № 588/674/19.
За повідомленням прес-служби суду

Навчальне відео для державних виконавців на тему:
«Порядок здійснення розподілу стягнутих з боржника коштів за зведеним виконавчим провадженням»☝️

​​Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й пересвідчитись у отримані боржником цього документу!

Скаргу вмотивовано тим, що боржник навіть і не зав, о він має такий статус, оскільки копії постанови про відкриття виконавчого провадження не отримував. Водночас державний виконавець не пересвідчився в отриманні постанови про відкриття виконавчого провадження банком, а банк не міг дотриматися встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення суду, адже не знав про даний строк.
Ухвалою районного суду, з якою погодився і апеляційний суд, у задоволені скарги відмовлено, оскільки, на думку суду, державний виконавець не зобов'язаний перевіряти отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Банку було відомо про постановлення рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні, проте банк його добровільно не виконав і після накладення штрафу державним виконавцем.
На вказані рішення банком було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тими ж самими доводами, що й скаргу на дії державного виконавця, яку подано до суду першої інстанції.

Касаційний цивільний суд із такими доводами погодився та у своїй постанові зазначив наступне.
Положеннями статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (статті 28 Закону у новій редакції)державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
В свою чергу за нормами ч.ч. 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Отже відповідно до змісту наведених норм, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує накладення штрафу на боржника.

Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.

Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
У разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.

Накладення арешту на рахунки, які призначені для виплати заробітної плати!
#Арешт_коштів

10 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/1572/19 (ЄДРСРУ № 84847733) досліджував питання щодо правової можливості та законності накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам.
Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 922/808/16, від 16.05.2018 у справі № 905/294/15, від 11.06.2018 у справі № 910/4153/13, від 09.09.2019 у справі № 913/958/16.

Приватну виконавицю відправили під домашній арешт за підозрою в одержанні $1000

Голосіївський суд Києва відправив під нічний домашній арешт приватну виконавицю.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на ухвалу суду.
Прокурор просив взяти жінку під варту, але їй призначили більш м’який запобіжний захід, заборонивши залишати місце проживання з 21.00 год. до 07.00 год. наступної доби. Також підозрювану зобов’язали здати документи для виїзду за кордон.

За матеріалами справи, представник за довіреністю звернувся до приватного виконавця з метою отримання постанови про закінчення виконавчого провадження і припинення арешту майна боржника у зв’язку з повним погашенням заборгованості.

4 вересня 2019 у Києві по вул. Вознесенський узвіз, 23-в, офіс №8 виконавець повідомила, що зараз у зв’язку з перевіркою її діяльності Міністерством юстиції, вона не зможе винести таку постанову. Представник боржника запропонував передати виконавче провадження іншому виконавцю, що не суперечить закону. Але у відповідь жінка начебто сказала передати їй 5000 доларів неправомірної вигоди і тоді вона складе постанову.

24 вересня у тому ж офісі приватний виконавець вже нібито говорила про меншу суму – 1000 доларів. Через два дні представник боржника приніс їй в офіс ці гроші. Після цього працівники поліції провели невідкладний обшук приміщення і вилучили 1000 і 700 доларів, а також печатку приватного виконавця, пластикові банківські картки, мобільний телефон «Iphone 6», виконавче провадження, блокнот, папку з документами і два прозорих поліетиленових пакетики з порошкоподібною речовиною білого кольору.

Слідчий просив про арешт цих речей в якості доказів, але суд 7 жовтня повернув клопотання, побачивши помилки в номерах вилучених грошових купюр.

​​Юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, #Дії_бездії виконавця залежить від типу виконавчого документа, а також суб'єктів їх видання‼️

⚠️Оскільки скаржник подала скаргу на дії відділу ДВС з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою, а не судом, Велика Палата Верховного Суду у справі №346/79/17 погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про підвідомчість спору адміністративному суду.
▫️Скаржник у цій справі оскаржувала дії відділу ДВС щодо виконання не судового рішення у цивільній справі, а документа, виданого приватним нотаріусом.
▫️Скарга мотивована тим, що на виконанні у Коломийському МР ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №2189, вчиненого 09 серпня 2013 року про звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартет» користь АТ «БМ Банк».
▫️30 грудня 2016 року на адресу Банку з Коломийського МР ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області надійшло повідомлення, в якому зазначено, що вартість майна, яке належить ТОВ «Квартет» згідно з оцінкою, складеною Товариством з обмеженою відповідальністю «Віконт-Консалтинг», становить 16 858 989,00 грн без ПДВ. Однак скаржник вважає, що звіт про оцінку майна було складено з порушенням чинного законодавства, а вартість майна, яке належить боржникові, значно завищена.
▫️У зв'язку з викладеним Банк просив скасувати звіт про оцінку майна від 20 грудня 2016 року, складений ТОВ «Віконт-Консалтинг», та зобов'язати Коломийський МР ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області призначити повторну експертизу.
❌Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.
✅Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2017 року скасовано та закрито провадження у справі.
🔸Оскільки ПАТ «БМ Банк» оскаржує дії державного виконавця щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, а не рішення суду загальної юрисдикції, ухваленого в порядку ЦПК України, то така скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
🔥Велика Палата ВС дійшла наступних висновків.
🔸Відповідно до частини першої вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
🔸Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону №1404-VIII).
🔥Тобто юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання.
🔥За правилами адміністративного судочинства мали оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.

​​Державна влада не може аргуменутувати невиконання боргу за рішенням суду відсутністю коштів.
Цілком очевидним є те, що затримка у виконанні рішення може бути виправданою, виходячи із змісту фактичних обставин справи.
Але вона не може бути настільки надмірною, аби призвести до порушення суті права, гарантованого статтею 6 § 1 (Immobiliare Saffi v. Italy ВП, § 74). Аналогічно, складність внутрішньої процедури виконання або державної бюджетної системи не може звільнити державу від її зобов'язання згідно з Конвенцією гарантувати кожному право на виконання обов'язкового та виконавчого судового рішення в розумний термін (Burdov v. Russia (no. 2), § 70; Suzer and Eksen Holding A.$. v. Turkey, § 116).
З Посібника за статтею 1 Протоколу №. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Захист власності
Переклад з англійської мови та опрацювання цього посібника: Олександра Дроздова,
Олени Дроздової,Вероніки Плотнікової,Олександра Вінського, Юлії Ісаєвої