Велика Палата Верховного Суду вказала скаржнику виконавця на календарні дні!
#БОРЖНИК #ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
Є нагальна необхідність провести роботу над помилками Закону «Про виконавче провадження», в тому числі щодо чіткого визначення строків у виконавчому провадженні.
Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року було визначено можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у судовому порядку до суду, який видав виконавчий документ, або ж, у певних випадках, до адміністративного суду. Строк на подання такої скарги (позову в адміністративному судочинстві) на той час визначався не вказаним законом, а відповідними процесуальними кодексами. І ГПК, і ЦПК, і КАС було передбачено, що скаргу (позов) на дії чи бездіяльність державного виконавця слід подати протягом 10 днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, а у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій — у триденний строк.
5 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII. У ньому, на відміну від попереднього закону, строк на оскарження рішень та дій виконавця законодавцем вже було визначено. Так, відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів Державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, а рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів.
При цьому ані в Цивільний процесуальний кодекс України, ані в Кодекс адміністративного судочинства відповідних змін щодо обрахунку строку на подання скарги в робочих днях внесено не було, з чого і почалася колізія, про яку піде мова у цій публікації.
Андрій Авторгов,
приватний виконавець, к.ю.н
ПОВНА СТАТТЯ
#БОРЖНИК #ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
Є нагальна необхідність провести роботу над помилками Закону «Про виконавче провадження», в тому числі щодо чіткого визначення строків у виконавчому провадженні.
Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року було визначено можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у судовому порядку до суду, який видав виконавчий документ, або ж, у певних випадках, до адміністративного суду. Строк на подання такої скарги (позову в адміністративному судочинстві) на той час визначався не вказаним законом, а відповідними процесуальними кодексами. І ГПК, і ЦПК, і КАС було передбачено, що скаргу (позов) на дії чи бездіяльність державного виконавця слід подати протягом 10 днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, а у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій — у триденний строк.
5 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII. У ньому, на відміну від попереднього закону, строк на оскарження рішень та дій виконавця законодавцем вже було визначено. Так, відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів Державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, а рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів.
При цьому ані в Цивільний процесуальний кодекс України, ані в Кодекс адміністративного судочинства відповідних змін щодо обрахунку строку на подання скарги в робочих днях внесено не було, з чого і почалася колізія, про яку піде мова у цій публікації.
Андрій Авторгов,
приватний виконавець, к.ю.н
ПОВНА СТАТТЯ
Telegraph
Велика Палата Верховного Суду вказала скаржнику виконавця на календарні дні
Є нагальна необхідність провести роботу над помилками Закону «Про виконавче провадження», в тому числі щодо чіткого визначення строків у виконавчому провадженні. Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року було визначено можливість…
ВП ВС: Відомості про обтяження рухомого майна можуть вноситися до Державного реєстру обтяжень рухомого майна як на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи так і на підставі рішення суду (ВС/ВП № 640/4301/17 від 27 березня 2019 р.)
#ЗАСТАВА #ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
У даному випадку судами розглядався спір господарського товариства та приватного нотаріуса про визнання протиправними дій приватного нотаріуса щодо проведення державної реєстрації припинення обтяження рухомого майна, а саме автомобіля, та зобов’язання приватного нотаріуса поновити приватного нотаріуса державну реєстрацію обтяження цього автомобіля.
Свої позовні вимоги товариство обґрунтовувало тим, що у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором третьою особою, воно отримало право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (легкового автомобіля). Приватний нотаріус протиправно провела державну реєстрацію припинення обтяження вказаного автомобіля, оскільки товариство як єдиний належний суб’єкт подання заяви про вилучення обтяження рухомого майна із такою заявою до відповідача не звертався. Відповідач не повідомляв позивача про припинення обтяження рухомого майна. Крім того, жодних постанов про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано не було, що виключає виконання рішення суду відповідним відділом державної виконавчої служби.
Приватний нотаріус заперечила проти позову, вказавши, що суди порушили правила предметної юрисдикції, розглянувши у порядку цивільного судочинства спір, який підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Також суди не врахували, що відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяжень реєструються на підставі рішення суду або заяви стягувача. Надання реєстратору рішення суду, яке набрало законної сили та на час реєстрації не скасовано, є достатньою підставою для реєстрації відомостей про припинення обтяження рухомого майна.
Суди першої та апеляційної інстанції погодилися з доводами позивача, зазначивши, що приватний нотаріус не мала права приймати від боржника заяву про скасування приватного обтяження, оскільки таке право на звернення передбачено лише для обтяжувача, у тому числі в порядку примусового виконання рішення.
Приватний нотаріус із таким рішенням не погодилась та подала касаційну скаргу.
В результаті касаційна скарга нотаріуса була задоволена, її дії визнані законними, у позові господарського товариства відмовлено у повному обсязі.
📎ПОВНА СТАТТЯ⏬
#ЗАСТАВА #ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
У даному випадку судами розглядався спір господарського товариства та приватного нотаріуса про визнання протиправними дій приватного нотаріуса щодо проведення державної реєстрації припинення обтяження рухомого майна, а саме автомобіля, та зобов’язання приватного нотаріуса поновити приватного нотаріуса державну реєстрацію обтяження цього автомобіля.
Свої позовні вимоги товариство обґрунтовувало тим, що у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором третьою особою, воно отримало право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (легкового автомобіля). Приватний нотаріус протиправно провела державну реєстрацію припинення обтяження вказаного автомобіля, оскільки товариство як єдиний належний суб’єкт подання заяви про вилучення обтяження рухомого майна із такою заявою до відповідача не звертався. Відповідач не повідомляв позивача про припинення обтяження рухомого майна. Крім того, жодних постанов про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано не було, що виключає виконання рішення суду відповідним відділом державної виконавчої служби.
Приватний нотаріус заперечила проти позову, вказавши, що суди порушили правила предметної юрисдикції, розглянувши у порядку цивільного судочинства спір, який підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Також суди не врахували, що відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяжень реєструються на підставі рішення суду або заяви стягувача. Надання реєстратору рішення суду, яке набрало законної сили та на час реєстрації не скасовано, є достатньою підставою для реєстрації відомостей про припинення обтяження рухомого майна.
Суди першої та апеляційної інстанції погодилися з доводами позивача, зазначивши, що приватний нотаріус не мала права приймати від боржника заяву про скасування приватного обтяження, оскільки таке право на звернення передбачено лише для обтяжувача, у тому числі в порядку примусового виконання рішення.
Приватний нотаріус із таким рішенням не погодилась та подала касаційну скаргу.
В результаті касаційна скарга нотаріуса була задоволена, її дії визнані законними, у позові господарського товариства відмовлено у повному обсязі.
📎ПОВНА СТАТТЯ⏬
Окрема думка суддів ВП ВС, частина якої присвячена виконавчому провадженню...
#ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
"Чи є оскарження рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування у земельних правовідносинах та зобов'язання цих органів вчинити дії ефективним способом захисту права?
Дійсно, рішення про зобов'язання вчинити певні дії підлягають примусовому виконанню.
Разом з тим порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачений у статті 63 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). У цій статті передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Тобто, у разі ухвалення рішення про зобов'язання вчинити дії колегіальним органом, ефективний спосіб примусового виконання вказаного рішення Законом № 1404-VIII не передбачено. Оскільки як сплата штрафу, так і притягнення до кримінальної відповідальності колегіального органу є сумнівним і не поновлює право стягувача у виконавчому провадженні."
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79250491
Автор: Андрей Авторгов
#ДІЇ_БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
"Чи є оскарження рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування у земельних правовідносинах та зобов'язання цих органів вчинити дії ефективним способом захисту права?
Дійсно, рішення про зобов'язання вчинити певні дії підлягають примусовому виконанню.
Разом з тим порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачений у статті 63 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). У цій статті передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Тобто, у разі ухвалення рішення про зобов'язання вчинити дії колегіальним органом, ефективний спосіб примусового виконання вказаного рішення Законом № 1404-VIII не передбачено. Оскільки як сплата штрафу, так і притягнення до кримінальної відповідальності колегіального органу є сумнівним і не поновлює право стягувача у виконавчому провадженні."
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79250491
Автор: Андрей Авторгов