​​Сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою закінчення виконавчого провадження.
#Дії_бездії #Боржник

▫️14 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 408/7181/16-а, адміністративне провадження №К/9901/21742/18 (ЄДРСРУ № 89217677) та від 29 січня 2020 року у справі № 127/2606/17, адміністративне провадження № К/9901/2139/18 (ЄДРСРУ № 87268897) досліджував питання щодо неможливості виконання рішення суду боржником, як підстава для закінчення виконавчого провадження.
▫️Порядок виконання рішень, за якими боржник зобовязаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, ▫️визначений ст. 63 Закону.

⚠️Однак вчинення дій визначених ст. 63 Закону, як то, накладення штрафу та направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
🔸Накладення штрафу та направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку Закону України «Про виконавче провадження» не є єдиними та останніми діями після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після яких державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо притягнення боржника до відповідальності (накладення штрафу), а також повідомлення уповноважених органів про невиконання обовязкового рішення суду.
🔸Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобовязані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою закінчення виконавчого провадження.
🔸Законом встановлений окремий порядок, який передбачає винесення постанови про закінчення виконавчого провадження після внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до кримінальної відповідальності, однак судова практика свідчить про те, що вказане не є підставою для закінчення виконавчого провадження, а вказує лише про вжиття виконавцем передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обовязкового рішення суду.
⚠️Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 18 червня 2019 року (справа № 826/14580/16), від 10 вересня 2019 року (справа №320/1801/16-а(2а/320/96/16)).

Мін’юст розробив законопроект про порядок тимчасового обмеження права виїзду за межі України
Міністерство юстиції України розробило проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законопроектом пропонуються зміни до низки нормативних актів, які регулюють порядок обмеження виїзду з України.

▫️За пропозиціями Мін’юсту право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він не виконує зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
▫️Сьогодні Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» це питання регулює не так жорстко, поки що мова йде умисне ухилення від виконання зобов’язань.
▫️Таке обмеження сьогодні встановлюється за рішенням суду, проте Міністерство висловлює бажання надати виконавцю право виносити мотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
⚠️Щоправда, законопроект містить обмеження цього права, оскільки стаття 36-1, яку пропонується включити в Закон України «Про виконавче провадження» спочатку відсилає виконавця в суд, якщо мова йде про стягнення періодичних платежів.

❗️ Виконавець буде виносити постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у таких випадках :
✅У разі невиконання протягом двох місяців з дня відкриття виконавчого провадження боржником – фізичною особою рішення, за яким сума стягнення перевищує двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП;
✅у разі повторного невиконання боржником рішень, за якими він зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
✅У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці виконавець також буде виносити постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
🔸Постанова державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України буде затверджуватися керівником органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
🔸Постанова приватного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України буде погоджуватися керівником структурного підрозділу територіального органу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень на території виконавчого округу приватного виконавця.
#Обмеження

Чашка кави за 20.000 грн❗️
До 30.06.2020 боржник, який сплатив заборгованість на суму від 20 000 грн, може прийти до Ковпаківського відділу ДВС з чеком і отримати чашку кави від заступника!☕️

​​Вебінар .StreamKo – «Сучасні реалії виконавчого провадження»
Дата – 22.05.2020, Час: 11.00 – 12.30, Формат – StreamKo, Спікер: Андрій Авторгов, приватний виконавець, к.ю.н.

✅Серед питань:
1. Приватний чи державний виконавець: до кого звернутися? Законодавчі обмеження щодо рішень які можуть виконуватися приватними виконавцями. Стягнення з державних підприємств. Чи всі «державні» підприємства є дійсно державними?
2. Місце виконання рішення та вибір виконавця. Як підтвердити, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця. Законодавство та судова практика.
3. Зведене виконавче провадження. Виконання рішень стосовно одного й того ж боржника різними виконавцями та органами ДВС.
4. Проблемні питання стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця.
5. Судовий контроль за виконанням рішень. Практика вирішення судами питань, що виникають у виконавчому провадженні.

Участь у заході - БЕЗКОШТОВНА‼️

Реєстрація обов’язкова за посиланням
Після реєстрації Вам на ел-адресу буде відправлено посилання на вебінар.
Захід відбудеться на платформі Zoom

Щодо тлумачення строків, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIII
#Дії_бездії #Відкриття_ВП
▫️Фабула справи:
Позивач (ДАБІ) звернувся з позовом до відділу державної виконавчої служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову про скасування процесуального документу та повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова про накладення штрафу не є постановою, прийнятою у справі про адміністративне правопорушення, а є постановою, прийнятою у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності в порядку, визначеному Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон № 208/94-ВР) та в розумінні ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) є іншим виконавчим документом, строк предявлення до виконання якого становить один рік, якщо інше не передбачено законом. У цьому зв'язку позивач продовжив, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 208/94-ВР постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути подана до виконання протягом двох років з дня її винесення.
✅Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, відмовив у задоволенні позову.

🔥Правова позиція Верховного Суду:
🔸Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання в такі строки: < …> 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
🔸Відповідно до ч.ч. 2,4 ст. 4 Закону № 208/94-ВР постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у ч. 2 ст. 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.
🔸Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.
З 05.10.2016 набрав чинності Закон «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до ч.1 ст. 12 якого виконавчі документи можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
🔸Водночас, відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, предявляються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
⚠️Висновки: строк, який передбачено ч. 4 ст. 4 Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, не є строком предявлення виконавчого документа до примусового виконання. Норми вказаної статті визначають строк, після закінчення якого постанова про накладення штрафу не підлягає виконанню, а не протягом якого її можна звернути до примусового виконання. Щодо останнього, то в аспекті спірних правовідносин варто зауважити, що спеціальним для них є Закон № 1404-VIII, який в редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин, не передбачає можливості застосування інших строків предявлення виконавчих документів до виконання, аніж ті, які визначені цим Законом.

"Заява АПВУ щодо інформації прес-служби Прокуратура міста Києва про затримання приватного виконавця
21 травня столична прокуратура повідомила про те, що в межах розслідування кримінального провадження «затримано приватного виконавця під час надання неправомірної вигоди заступнику директора одного із державних підприємств, що входять до сфери управління Державного агентства резерву України, за сприяння у відчуженні майна вказаного підприємства».
В світлі наведених фактів, просимо прес-службу столичної прокуратури не спекулювати на професійній приналежності затриманої особи, оскільки такі інформаційні маніпуляції вводять в оману суспільство і ставлять під сумнів професіоналізм співробітників комунікаційного відділу столичної прокуратури.
У зв'язку з тим, що виникли підозри саме до представника професійної спільноти приватних виконавців України, АПВУ вважає за доцільне роз'яснити деякі моменти.
1. Дійсно, затриманий є приватним виконавцем Львівського округу. За час діяльності приватним виконавцем жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Скарг на його роботу з боку учасників виконавчих проваджень ні до Ради приватних виконавців, ні до Мін’юсту не надходило.
2. Затриманий також є арбітражним керуючим.
3. Згідно чинного законодавства приватний виконавець не може реалізовувати судові рішення, боржником по яких виступає державне підприємство. До того ж, співробітники прес-служби столичної прокуратури в коментарях приватним виконавцям в мережі «Фейсбук» підтвердили, що затримана особа передавала кошти за дії, що не пов'язані з професією приватного виконавця."

❗️П.С. не нужно быть гением чтобы найти ФИО исполнителя Львовской области + арбитражного управляющего (ГУГЛ в помощь, а конкретно https://erpv.minjust.gov.ua/ + https://ak.minjust.gov.ua/)

​​Щодо юрисдикції спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є сторонами виконавчого провадження
#Сторони_вп #Дії_бездії

☝️Фабула справи: ТОВ звернулося з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу, в якому просило визнати протиправним та скасувати пп. 3 п. 1 постанови про арешт майна у виконавчому провадженні щодо накладення арешту на право оренди земельної ділянки.
▫️Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство не є стороною виконавчого провадження і не може в інший спосіб захистити своє порушене право користування земельною ділянкою як її орендар.
❎Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
🔻Відмовляючи у відкритті провадження, суди виходили з того, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що Товариство повинне звернутися до загального місцевого суду з позовом про визнання права власності на майно та про зняття з нього арешту.

⚠️Правова позиція Верховного Суду: у цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач не є стороною виконавчого провадження, в якому приватним виконавцем прийнято постанову про, серед іншого, накладення арешту на право оренди земельної ділянки, орендарем якої є ТОВ «Аграрні системні технології».
🔸Оскільки ГПК України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
⚠️Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 815/2255/16 та від 27 березня 2019 року в справі № 823/359/18, від 05 червня 2019 року в справі № 917/2267/14, від 03 липня 2019 року в справі № 826/14603/17 та ін.
🔸Отже, відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 287 КАС України рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця можуть бути оскаржені особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

🔥Висновки: враховуючи те, що позивач не є стороною виконавчого провадження і не наділений правом щодо оскарження дій приватного виконавця щодо прийняття постанови про арешт коштів боржника в передбаченому ГПК України порядку, Верховний Суд вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, оскільки згідно з приписами ч. 1 ст. 287 КАС України та ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розгляд такого позову віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Теперь даже не представляю, какие еще будут "наименования" покупателей по другим интересным лотам 😁

​​Замминстра юстиции рассказал о планах дальнейшей диджатализации исполнительного производства
Андрей ГАЙЧЕНКО: «Мы планируем присоединиться к сервису государственных услуг «Дія» — разместить вкладку для возможности получения должниками информации об имущественных обязательствах и онлайн-оплаты задолженности по таким обязательствам»

​​ОБЕРЕЖНО ‼️Прокуратура відкрила полювання на виконавців. (У всіх свої показники)

🤬Київською місцевою прокуратурою № 5 скеровано до суду обвинувальний акт відносно 32-річного державного виконавця державного відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який допустив безпідставне стягнення з підприємства 45 млн гривень (ч. 2 ст. 367 КК України).

😡За процесуального керівництва Харківської місцевої прокуратури № 2 повідомлено про підозру старшому державному виконавцю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

😳Керівництвом Білоцерківської прокуратури повідомлено про підозру начальнику місцевого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість, що спричинило тяжкі наслідки). В ході досудового розслідування з'ясувалось, що підозрюваний, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, подав до державного підприємства заяву на реалізацію арештованої квартири, в якій проживають та зареєстровані неповнолітні діти.

🥵Начальника місцевого відділу держвиконкомслужби Головного територіального управління юстиції в Київській області судитимуть за незаконні операції з нерухомістю. Встановлено, що обвинувачений, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, подав до державного підприємства заяву на реалізацію арештованої квартири вартістю понад 250 тис грн, в якій проживають та зареєстровані неповнолітні діти.

Продовження мему 🐶🐶🐶🐶

​​🔥Зміни у правилах виконавчого провадження: чого чекати

Реформа виконавчого провадження та перехід до змішаної, приватно-державної, системи виконання судових рішень, незважаючи на попередні побоювання скептиків, виявилися доволі успішним кроком. Зокрема, не відбулося «легалізації колекторів», якої багато хто боявся (хоча, на думку представників Мін'юсту, цей ринок усе-таки потребує унормування на рівні закону, оскільки трапляються випадки, коли колектори переходять червоні лінії у своїй діяльності. Але це тема окремої великої розмови). Потрохи зменшується навантаження на органи Державної виконавчої служби, що не може не сприяти поліпшенню ситуації з оперативністю виконання судових рішень.

Проте, як і в будь-якій реформі, певні недоліки та вади нової системи можна було виявити лише під час практичного застосування нових норм законів «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Тому не дивно, що через чотири роки після початку реформи зацікавлені сторони, зокрема Міністерство юстиції, розпочали активно працювати над пакетом змін, які б виправили виявлені на практиці системні недоліки. Природно, що погляди на те, що саме є недоліком і які зміни потрібні, розійшлися.

​​Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду роз'яснив, коли рішення ЄСПЛ вважається виконаним повністю:
#Дії_бездії
☝️Спір стосується виконання судового рішення ЄСПЛ від 15 червня 2017 року у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява», у якому Уряд зобов’язався виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро.
🔸Однак, при виконанні зазначеного рішення державний виконавець у встановлений строк не організував перевірки стану виконання рішення національного суду, не вжив заходів щодо його виконання, не повідомив Секретаріату Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ про неможливість виконання рішення національного суду. Отже, вжиті державним виконавцем заходи не призвели до виконання рішення ЄСПЛ, оскільки кошти на підставі вказаних судових рішень на користь позивача не виплачені.
🔸Таким чином, державний виконавець не вчинив дій, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вимогами Порядку № 408 та Порядку № 1989/5.
⚠️Щодо доводів касаційної скарги відповідача про те, що рішення ЄСПЛ є виконаним у зв’язку з тим, що позивачеві проведено виплату відшкодування за цим рішенням, то колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що виконанням рішення є не лише виплата стягувачеві відшкодування, а й вжиття додаткових заходів індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні (ст. 1, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

​​АНДРІЙ ГАЙЧЕНКО: ЗМІНИ ДО ЗАКОНУ ВСТАНОВЛЮЮТЬ СОЦІАЛЬНУ СПРАВЕДЛИВІСТЬ ПІД ЧАС РОЗПОДІЛУ СТЯГНУТИХ З БОРЖНИКА КОШТІВ
Зміни до Закону «Про виконавче провадження» встановлюють соціальну справедливість під час розподілу стягнутих з боржника коштів, а також усувають законодавчі прогалини, які дозволяють реалізовувати «сірі» схеми заволодіння активами. Про це заступник Міністра юстиції з питань виконавчої служби Андрій Гайченко розповів свіжому номері Юридичної газети.

«Чинний Закон «Про виконавче провадження» не врегульовує питання одночасного виконання рішень щодо одного боржника різними виконавцями, що призводить до порушення встановленої вказаним Законом черговості задоволення вимог стягувачів. Виникають ситуації, коли приватний виконавець реалізовує майно для задоволення вимог одного стягувача за наявності в інших виконавців виконавчих проваджень про стягнення заробітної плати, аліментів, шкоди, завданої внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення. Це призводить до порушення прав стягувачів. У таких виконавчих провадженнях, яким зазначені виплати, відповідно до вимог Закону, повинні повертатися першочергово, а тому внесення змін є необхідним кроком», - зазначає автор статті.

Серед інших стратегічних цілей Мін'юсту в царині приватного виконання — усунення законодавчих прогалин, які дозволяли реалізовувати «сірі» схеми заволодіння активами, встановлення соціальної справедливості під час розподілу стягнутих з боржника коштів, сприяння збільшенню кількості приватних виконавців, усунення значної кількості перешкод у роботі приватних виконавців. Зокрема, пропонується скасувати вимогу до осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, проходити відповідне навчання і стажування до подання заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

Також проєкт Закону передбачає зменшення з 6-ти до 3-х місяців строку повторного складання кваліфікаційного іспиту. Окрім того, законопроект надасть приватним виконавцям можливість застосовувати до боржника такий захід впливу як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, без звернення за його встановленням до суду, а також надасть право власною вмотивованою постановою скасовувати винесену ним же у виконавчому провадженні постанову чи інший процесуальний документ (або їх частину).