🇺🇸 Президент США Дональд Трамп відклав саміт G7 до осені й допустив, що запросить на зустріч Росію.
💬 Ідея Трампа запросити Путіна на саміт Великої Сімки мені не подобається. Сподіваюся, що вона не сподобається і Путіну, адже їхати у статусі "запрошеного" для нього очевидне приниження.
Таким чином його повертають у 90-ті, в єльцинські часи, коли Росія також була "запрошеною", потім отримала місце у Вісімці, звідки її викинули. Але Путін може поїхати, і в цьому для нас криється небезпека. Він поїде, якщо вважатиме, що має шанс виторгувати пом’якшення санкцій та повернутися у "світову вищу лігу".
Путін може обставити свою участь ширмою на кшталт саміту постійних членів Ради безпеки ООН, що теж не обіцяє нам нічого доброго, адже обговорення нас за нашою спиною може погано завершитися якоюсь домовленістю, де Україна має лише виконувати визначену їй іншими роль.
Це також означає, що стосовно Донбасу нічого позитивного до цього часу, а насправді до виборів у США, не буде. Поганого може бути багато, від провокацій до ескалації, а позитивного - ні. Все, що відбуватиметься навколо - це свого роду ритуальні танці.
Оскільки саме відмова Меркель поїхати на саміт до США спричинила його перенесення на осінь, потрібно працювати з нею, щоб не було в когось спокуси нас "здати". Вона і Німеччина в цілому зараз основний "драйвер" української тематики у Великій Сімці.
Павло Клімкін, керівник європейських, регіональних та російських досліджень UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
💬 Ідея Трампа запросити Путіна на саміт Великої Сімки мені не подобається. Сподіваюся, що вона не сподобається і Путіну, адже їхати у статусі "запрошеного" для нього очевидне приниження.
Таким чином його повертають у 90-ті, в єльцинські часи, коли Росія також була "запрошеною", потім отримала місце у Вісімці, звідки її викинули. Але Путін може поїхати, і в цьому для нас криється небезпека. Він поїде, якщо вважатиме, що має шанс виторгувати пом’якшення санкцій та повернутися у "світову вищу лігу".
Путін може обставити свою участь ширмою на кшталт саміту постійних членів Ради безпеки ООН, що теж не обіцяє нам нічого доброго, адже обговорення нас за нашою спиною може погано завершитися якоюсь домовленістю, де Україна має лише виконувати визначену їй іншими роль.
Це також означає, що стосовно Донбасу нічого позитивного до цього часу, а насправді до виборів у США, не буде. Поганого може бути багато, від провокацій до ескалації, а позитивного - ні. Все, що відбуватиметься навколо - це свого роду ритуальні танці.
Оскільки саме відмова Меркель поїхати на саміт до США спричинила його перенесення на осінь, потрібно працювати з нею, щоб не було в когось спокуси нас "здати". Вона і Німеччина в цілому зараз основний "драйвер" української тематики у Великій Сімці.
Павло Клімкін, керівник європейських, регіональних та російських досліджень UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
🇺🇸 Протести в США - це не просто про вбивство Джорджа Флойда. Це набагато більш глибинні проблеми, що накопичувалися протягом багатьох років.
Те, що ми зараз бачимо в Штатах, відображає глибоку кризу сприйняття американцями свого життя і країни, на який накладаються невирішені і непроговорені до кінця питання колективної пам'яті та історії.
Ну і на додачу до всього, соціально-економічні наслідки коронавірусного локдауну:
- 39 млн. безробітних (багато хто позбавлений медстрахування);
- трильйони доларів, надрукованих для утримання ситуації;
- безробіття підскочило з 6% до 15% за 3 місяці;
- найбільший з 1987 року обвал фондових ринків;
- обвал світових цін на нафту, які стоять на позначці $ 20;
- просідання ВВП на 5% за 3 місяці, і очікування подальшого обвалу до 15% до кінця року;
- майже 95% в тотальному локдауні на момент середини квітня;
- споживчі витрати населення впали на 8%.
Ну а адміністрація Дональда Трампа за останні 3 роки постаралася, щоб нічого особливо не змінилося, а суспільство наелектризоване до такої міри, що тепер боїться уявити, як пройдуть вибори у листопаді.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Те, що ми зараз бачимо в Штатах, відображає глибоку кризу сприйняття американцями свого життя і країни, на який накладаються невирішені і непроговорені до кінця питання колективної пам'яті та історії.
Ну і на додачу до всього, соціально-економічні наслідки коронавірусного локдауну:
- 39 млн. безробітних (багато хто позбавлений медстрахування);
- трильйони доларів, надрукованих для утримання ситуації;
- безробіття підскочило з 6% до 15% за 3 місяці;
- найбільший з 1987 року обвал фондових ринків;
- обвал світових цін на нафту, які стоять на позначці $ 20;
- просідання ВВП на 5% за 3 місяці, і очікування подальшого обвалу до 15% до кінця року;
- майже 95% в тотальному локдауні на момент середини квітня;
- споживчі витрати населення впали на 8%.
Ну а адміністрація Дональда Трампа за останні 3 роки постаралася, щоб нічого особливо не змінилося, а суспільство наелектризоване до такої міри, що тепер боїться уявити, як пройдуть вибори у листопаді.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
⚡️Сьогодні відбулась робоча поїздка Керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака та Міністра закордонних справ Дмитра Кулеби до Берліна.
Що привезла наша делегація до столиці Німеччини та найголовніше - що вони повинні привезти назад до Києва?
Чи зможемо ми вибудувати конструктивний дискурс з найпотужнішою країною Європи?
Поговоримо про це у WHITE HOUSE TALKS з керівником європейських, регіональних та російських досліджень UIF - Павлом Клімкіним ⬇️
https://youtu.be/i4aa4MUBd6E
Що привезла наша делегація до столиці Німеччини та найголовніше - що вони повинні привезти назад до Києва?
Чи зможемо ми вибудувати конструктивний дискурс з найпотужнішою країною Європи?
Поговоримо про це у WHITE HOUSE TALKS з керівником європейських, регіональних та російських досліджень UIF - Павлом Клімкіним ⬇️
https://youtu.be/i4aa4MUBd6E
YouTube
Що привезли Кулеба та Єрмак до Берліну? | UIF
Сьогодні відбулась робоча поїздка Керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака та Міністра закордонних справ Дмитра Кулеби до Берліна.
Що привезла наша делегація до столиці Німеччини та найголовніше - що вони повинні привезти назад до Києва?
Чи зможемо…
Що привезла наша делегація до столиці Німеччини та найголовніше - що вони повинні привезти назад до Києва?
Чи зможемо…
🚬Тютюнові компанії протягом останніх років стабільно входять до десятки найбільших платників податків України.
Разом чотири найбільші виробники сигарет України сплатили до держбюджету 48,879 мільярда гривень.
Деякі українські виробники сигарет входять в ТОП-15 найбільших платників податків країни.
Насправді сума доходів від тютюнової галузі дещо більша, оскільки в ТОП-100
найбільших платників податків входять ТзОВ «ВІННІКІВСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА» (31 місце в рейтингу із сумою сплачених податків близько 1,7 мільярда гривень), ТОВ «Філіп Морріс СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ’ЮШН» з оціночною сумою сплачених податків близько 0,9 мільярда гривень.
Отже, можна стверджувати, що виробництво тютюнових виробів, поряд із видобутком нафти і газу, відноситься до одного з основних джерел податкових надходжень – учасники ринку сплачують як мінімум удвічі більше податків, ніж весь металургійний комплекс країни разом узятий.
З огляду на специфіку споживання, бюджетні доходи від галузі стійкіші від падіння під час кризи – шкідливі звички і залежність від куріння обумовлюють реалізацію даного типу продукції.
🗝Докладніше – у доповіді «Контрабанда. Сигарети» 👇🏻
#reportsUIF
Разом чотири найбільші виробники сигарет України сплатили до держбюджету 48,879 мільярда гривень.
Деякі українські виробники сигарет входять в ТОП-15 найбільших платників податків країни.
Насправді сума доходів від тютюнової галузі дещо більша, оскільки в ТОП-100
найбільших платників податків входять ТзОВ «ВІННІКІВСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА» (31 місце в рейтингу із сумою сплачених податків близько 1,7 мільярда гривень), ТОВ «Філіп Морріс СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ’ЮШН» з оціночною сумою сплачених податків близько 0,9 мільярда гривень.
Отже, можна стверджувати, що виробництво тютюнових виробів, поряд із видобутком нафти і газу, відноситься до одного з основних джерел податкових надходжень – учасники ринку сплачують як мінімум удвічі більше податків, ніж весь металургійний комплекс країни разом узятий.
З огляду на специфіку споживання, бюджетні доходи від галузі стійкіші від падіння під час кризи – шкідливі звички і залежність від куріння обумовлюють реалізацію даного типу продукції.
🗝Докладніше – у доповіді «Контрабанда. Сигарети» 👇🏻
#reportsUIF
⚡️Віцепрем'єр України Олексій Резніков пропонує переглянути Будапештський меморандум.
Час від часу починається нова хвиля дискусій навколо Будапештського меморандуму, яка потім «успішно» вщухає. Росія порушувала його ще до 2014 року, згадайте газові війни, що це як не економічний примус, який заборонений Меморандумом. А у 2014 році Росія його знищила остаточно. Вона не збиралася і зараз не збирається його виконувати.
Переписувати Будапештський меморандум – кепська справа, з цього нічого не вийде, а от зобов’язання в рамках Меморандуму потрібно використовувати як аргумент для отримання Україною нових гарантій безпеки.
Це може бути досягнуто двома шляхами. Перший – гарантії безпеки з боку США та можливо інших держав до моменту вступу до НАТО.
Гарантії безпеки дають лише союзникам, а союзницькі відносини можливі лише між країнами, які поділяють спільні цінності та мають довіру один до одного. Як можна довіряти країні, в якій всі всіх пишуть, а потім зливають, а корупція зашкалює – питання зайве. Тому відповідь проста – отримати гарантії безпеки й статус союзника може Україна, якій довіряють і в яку вірять. Це також стосується й членства у НАТО.
Другий шлях – це принципово нова система безпеки, яка може виникнути у майбутньому. Але вона не є ідеальною. Покладатися на цей явно непевний засіб забезпечення нашої безпеки не варто.
Тому повертаємося до пункту першого і розбудовуємо власну спроможність захищатися всіма можливими засобами.
До речі, всі ті, хто зараз так багато каже, що нас «здали» звісно в чомусь мають рацію, але забувають сказати, про те, що вони зробили, а головне не зробили для того, щоб країна могла захищатися. Ось цього мені у всіх «дискусіях» про Будапештський меморандум особливо бракує.
Павло Клімкін, керівник програми європейських, регіональних та російських досліджень UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Час від часу починається нова хвиля дискусій навколо Будапештського меморандуму, яка потім «успішно» вщухає. Росія порушувала його ще до 2014 року, згадайте газові війни, що це як не економічний примус, який заборонений Меморандумом. А у 2014 році Росія його знищила остаточно. Вона не збиралася і зараз не збирається його виконувати.
Переписувати Будапештський меморандум – кепська справа, з цього нічого не вийде, а от зобов’язання в рамках Меморандуму потрібно використовувати як аргумент для отримання Україною нових гарантій безпеки.
Це може бути досягнуто двома шляхами. Перший – гарантії безпеки з боку США та можливо інших держав до моменту вступу до НАТО.
Гарантії безпеки дають лише союзникам, а союзницькі відносини можливі лише між країнами, які поділяють спільні цінності та мають довіру один до одного. Як можна довіряти країні, в якій всі всіх пишуть, а потім зливають, а корупція зашкалює – питання зайве. Тому відповідь проста – отримати гарантії безпеки й статус союзника може Україна, якій довіряють і в яку вірять. Це також стосується й членства у НАТО.
Другий шлях – це принципово нова система безпеки, яка може виникнути у майбутньому. Але вона не є ідеальною. Покладатися на цей явно непевний засіб забезпечення нашої безпеки не варто.
Тому повертаємося до пункту першого і розбудовуємо власну спроможність захищатися всіма можливими засобами.
До речі, всі ті, хто зараз так багато каже, що нас «здали» звісно в чомусь мають рацію, але забувають сказати, про те, що вони зробили, а головне не зробили для того, щоб країна могла захищатися. Ось цього мені у всіх «дискусіях» про Будапештський меморандум особливо бракує.
Павло Клімкін, керівник програми європейських, регіональних та російських досліджень UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
🇺🇸 Протести у США відображають глибину політичної та ідеологічної кризи, у якій опинилися США, а також масштаби соціально-економічних проблем, що були викликані коронавірусною пандемією.
Хоча у більшості міст США протести не мають насильницького характеру, а завдяки діям поліції та Нацгвардії вдалося припинити мародерство та грабежі на вулицях, в окремих місцях все ще спалахують зіткнення.
Тим не менше, навіть якщо у найближчі дні і тижні протести підуть на спад, і влада відновить контроль над ситуацією, це не означатиме завершення кризи, яка лежить в основі протестного руху:
➡️ криза ідентичностей;
➡️ не врегульовані болісні питання національної історії та колективної пам'яті;
➡️ расова дискримінація;
➡️ заклики до реформування правоохоронної системи;
➡️ зростання соціальної нерівності.
У контексті виборів президента, які мають відбутися у листопаді, згідно останніх опитувань, Дональд Трамп програє Джо Байдену на 10-11 пунктів, і цей відрив поки що зростає.
Публічна відмова міністра оборони Марка Еспера підтримати ідею президента про розгортання військових на вулицях для придушення демонстрацій поглибила конфлікт між Пентагоном та Білим Домом та кинула тінь на запевнення президента у тому, що у влади є план врегулювання ситуації. Проти планів залучити армію виступив і екс-міністр оборони Джеймс Меттіс, який відкрито звинуватив президента у "розколі країни".
Подібні різкі заяви, а також критика з боку кількох сенаторів-республіканців, можуть негативно вплинути на подальші рейтинги президента, у той час як Джо Байден вперше за 2 місяці повернувся до активної агітації, виступаючи з мітингами перед своїми прихильниками.
Утім, у стані демократів також спостерігається певна розгубленість через те, як правильно комунікувати з суспільством у такі важкі часи на тлі масштабних протестів та погромів, та як консолідувати людей в умовах, коли довіра до владних інститутів падає.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Хоча у більшості міст США протести не мають насильницького характеру, а завдяки діям поліції та Нацгвардії вдалося припинити мародерство та грабежі на вулицях, в окремих місцях все ще спалахують зіткнення.
Тим не менше, навіть якщо у найближчі дні і тижні протести підуть на спад, і влада відновить контроль над ситуацією, це не означатиме завершення кризи, яка лежить в основі протестного руху:
➡️ криза ідентичностей;
➡️ не врегульовані болісні питання національної історії та колективної пам'яті;
➡️ расова дискримінація;
➡️ заклики до реформування правоохоронної системи;
➡️ зростання соціальної нерівності.
У контексті виборів президента, які мають відбутися у листопаді, згідно останніх опитувань, Дональд Трамп програє Джо Байдену на 10-11 пунктів, і цей відрив поки що зростає.
Публічна відмова міністра оборони Марка Еспера підтримати ідею президента про розгортання військових на вулицях для придушення демонстрацій поглибила конфлікт між Пентагоном та Білим Домом та кинула тінь на запевнення президента у тому, що у влади є план врегулювання ситуації. Проти планів залучити армію виступив і екс-міністр оборони Джеймс Меттіс, який відкрито звинуватив президента у "розколі країни".
Подібні різкі заяви, а також критика з боку кількох сенаторів-республіканців, можуть негативно вплинути на подальші рейтинги президента, у той час як Джо Байден вперше за 2 місяці повернувся до активної агітації, виступаючи з мітингами перед своїми прихильниками.
Утім, у стані демократів також спостерігається певна розгубленість через те, як правильно комунікувати з суспільством у такі важкі часи на тлі масштабних протестів та погромів, та як консолідувати людей в умовах, коли довіра до владних інститутів падає.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
🇧🇾 Лукашенко відправив у відставку уряд Білорусі.
Зміна уряду насамперед пов’язана з виборами, оскільки є певний запит суспільства на зміни.
Зараз є 2 групи: старий електорат Лукашенка, який хоче чогось нового і також заляканий пандемією та економічною кризою. І є достатньо цікава та вже велика група – це, так званий, середній клас. Це така ж група, як і та, що привела Зеленського у другий тур в Україні. У Білорусі вона також є і там дещо ширший запит на модернізацію економіки.
Оскільки обидві групи зараз активізувались на моменті збору підписів на підтримку кандидатів у президенти і зростає протестний настрій, то заміна уряду була прогнозована.
Йдеться про те, що Лукашенко змінює уряд, залишаючи ключових «реформаторів» - достатньо відомих людей середнього класу, авторитетних міністрів, чиновників, залишаючи чи підвищуючи їх. При цьому ж, прибираючи людей старого покоління. Тож Лукашенко відповідає на запит суспільства на модернізацію.
Він розраховує відтягнути від протестних настроїв частину середнього класу, адже вони мають гроші і досвід самоорганізації. Лукашенко хоче перетягнути їх хоча б на нейтральну позицію. Друга частина з вірогідністю в 90% відбудеться під час презентації Лукашенком своєї програми, де, швидше за все, буде сказано, що вона розроблена новим урядом і багато у чому спрямована на модернізацію держави.
Та говорити, що зараз починаються швидкі реформи у Білорусі, я б не став, адже сказати - ще не означає зробити.
Новому уряду доведеться приймати непопулярні рішення під час кризи. Лукашенку це вигідно у будь-якому випадку: якщо реформи будуть успішними, то громадяни будуть завдячувати його ініціативі щодо зміни уряду, якщо ж ні – він з легкістю звинуватить в усьому нових «риночників-реформаторів».
Ігар Тишкевіч, експерт програми «Міжнародна та внутрішня політика» UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Зміна уряду насамперед пов’язана з виборами, оскільки є певний запит суспільства на зміни.
Зараз є 2 групи: старий електорат Лукашенка, який хоче чогось нового і також заляканий пандемією та економічною кризою. І є достатньо цікава та вже велика група – це, так званий, середній клас. Це така ж група, як і та, що привела Зеленського у другий тур в Україні. У Білорусі вона також є і там дещо ширший запит на модернізацію економіки.
Оскільки обидві групи зараз активізувались на моменті збору підписів на підтримку кандидатів у президенти і зростає протестний настрій, то заміна уряду була прогнозована.
Йдеться про те, що Лукашенко змінює уряд, залишаючи ключових «реформаторів» - достатньо відомих людей середнього класу, авторитетних міністрів, чиновників, залишаючи чи підвищуючи їх. При цьому ж, прибираючи людей старого покоління. Тож Лукашенко відповідає на запит суспільства на модернізацію.
Він розраховує відтягнути від протестних настроїв частину середнього класу, адже вони мають гроші і досвід самоорганізації. Лукашенко хоче перетягнути їх хоча б на нейтральну позицію. Друга частина з вірогідністю в 90% відбудеться під час презентації Лукашенком своєї програми, де, швидше за все, буде сказано, що вона розроблена новим урядом і багато у чому спрямована на модернізацію держави.
Та говорити, що зараз починаються швидкі реформи у Білорусі, я б не став, адже сказати - ще не означає зробити.
Новому уряду доведеться приймати непопулярні рішення під час кризи. Лукашенку це вигідно у будь-якому випадку: якщо реформи будуть успішними, то громадяни будуть завдячувати його ініціативі щодо зміни уряду, якщо ж ні – він з легкістю звинуватить в усьому нових «риночників-реформаторів».
Ігар Тишкевіч, експерт програми «Міжнародна та внутрішня політика» UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
⚡️Поки Міністерство юстиції створює в СІЗО платні VIP-камери, німецький суд відмовляє в екстрадиції підозрюваних в Україну!
Нещодавно у Німеччині Вищий земельний суд Ольденбурга відмовив в екстрадиції в Україну одного з підозрюваних через загрозу недотримання мінімальних стандартів міжнародного права щодо умов утримання в українських тюрмах, у тому числі Європейської конвенції з прав людини.
При цьому, суд не взяв до уваги інформацію української сторони, в якій умови тримання під вартою описувалися в загальних рисах. Натомість послався на доповідь експертів Європейського комітету із запобігання катуванням Ради Європи, які вказували на нелюдські умови утримання ув’язнених в Україні, що принижують людську гідність, за результатами їх візиту ще в 2017 році.
У зв’язку з цим, виникає справедливе питання: невже декілька років не вистачило чиновникам Мін’юсту, щоб виправити ситуацію в українських в’язницях та підготувати вагомі і обґрунтовані аргументи, у тому числі для Німецького суду для підтримки позиції нашої держави? Чи просто всі чиновники зайняті створенням платних VIP-камер та приватних СІЗО?
До-речі, а чи допоможе Мінюсту створення таких VIP-камер в Київському СІЗО та інших установах поліпшити позицію нашої держави в аналогічних справах та чи виграє від цього Україна?
Відповідь на це питання очевидна - ні, адже створення належних умов тримання під вартою відповідно до практики Європейського суду з прав людини - це обов’язок держави для всіх в’язнів, а не лише для тих, хто має фінансову можливість за це заплатити.
Крім того, це пряма дискримінація в’язнів за ознакою майнового стану, що суперечить Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який набрав чинності у 2012 році.
В свою чергу, ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка була ратифікована Верховною Радою України ще у 1997 році, також забороняє дискримінацію, у тому числі за майновою ознакою. І не складно спрогнозувати позицію Європейського суду з прав людини за скаргами українських в’язнів або їх родичів проти держави Україна.
Шкода, що за всі ці помилки буде розраховуватися держава коштами державного бюджету на сотні мільйонів гривень по програним справам в Європейському суді з прав людини.
Сергій Колесник, експерт програми реформи правоохоронних органів та судової влади UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Нещодавно у Німеччині Вищий земельний суд Ольденбурга відмовив в екстрадиції в Україну одного з підозрюваних через загрозу недотримання мінімальних стандартів міжнародного права щодо умов утримання в українських тюрмах, у тому числі Європейської конвенції з прав людини.
При цьому, суд не взяв до уваги інформацію української сторони, в якій умови тримання під вартою описувалися в загальних рисах. Натомість послався на доповідь експертів Європейського комітету із запобігання катуванням Ради Європи, які вказували на нелюдські умови утримання ув’язнених в Україні, що принижують людську гідність, за результатами їх візиту ще в 2017 році.
У зв’язку з цим, виникає справедливе питання: невже декілька років не вистачило чиновникам Мін’юсту, щоб виправити ситуацію в українських в’язницях та підготувати вагомі і обґрунтовані аргументи, у тому числі для Німецького суду для підтримки позиції нашої держави? Чи просто всі чиновники зайняті створенням платних VIP-камер та приватних СІЗО?
До-речі, а чи допоможе Мінюсту створення таких VIP-камер в Київському СІЗО та інших установах поліпшити позицію нашої держави в аналогічних справах та чи виграє від цього Україна?
Відповідь на це питання очевидна - ні, адже створення належних умов тримання під вартою відповідно до практики Європейського суду з прав людини - це обов’язок держави для всіх в’язнів, а не лише для тих, хто має фінансову можливість за це заплатити.
Крім того, це пряма дискримінація в’язнів за ознакою майнового стану, що суперечить Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який набрав чинності у 2012 році.
В свою чергу, ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка була ратифікована Верховною Радою України ще у 1997 році, також забороняє дискримінацію, у тому числі за майновою ознакою. І не складно спрогнозувати позицію Європейського суду з прав людини за скаргами українських в’язнів або їх родичів проти держави Україна.
Шкода, що за всі ці помилки буде розраховуватися держава коштами державного бюджету на сотні мільйонів гривень по програним справам в Європейському суді з прав людини.
Сергій Колесник, експерт програми реформи правоохоронних органів та судової влади UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
⚡️ 5 проблем Президента Зеленського, а значить і наших.
У Президента є монобільшість у парламенті, а прем’єра і міністрів він погоджує особисто. Отже, він особисто несе відповідальність за все, що відбувається в країні.
Проблема №1 – компетенції. Це той самий ефект Даннінга Крюгера. Коли відсутність компетенцій (наприклад, у держуправлінні, економіці, політиці) не дозволяє адекватно оцінити ситуацію, найняти правильних людей та поставити їм правильні завдання. Топменеджеру не обов’язково мати спеціальні знання. Він завжди може посилити себе необхідними фахівцями. Адже «свита робить короля», але для цього потрібно бути сильним менеджером, який прагне до мети і не боїться посилити себе професіоналами.
Проблема №2 – цілі. Володимир Зеленський міг би увійти до числа великих лідерів, які зробили Україну успішною, а українців заможними, якби думав про наступні покоління. У програмі кандидата Зеленського, на жаль, немає, стратегічних цілей. Є важливі, але тактичні завдання, але навіть вони не виконуються, бо немає розуміння того, як їх виконати. У країни так і не з’явилася довгострокова візія та пріоритети, які є одним з атрибутів справжнього лідера.
Проблема № 3 – несприйняття критики і залежність від овацій. Напевно, це головна проблема. Заперечення его не дає Зеленському адекватно реагувати на конструктивну критику. Відкидаються хороші ідеї, які пропонують критики.
Проблема №4 – кадри. Це проблема виникає з попередніх. Справжній лідер не боїться брати собі в команду сильних менеджерів і людей. Вони роблять його сильнішим. Зеленський міг би бути найкрутішим лідером Європи, якби в команду брав сильних менеджерів і лідерів з баченням, досвідом.
Проблема №5 – у Зеленського немає свого Бендукідзе. Всі перераховані проблеми не були б проблемами, якби поруч з Володимиром був наставник, який має бачення й великий управлінський досвід.
Майбутнього не знає ніхто, але є очевидні сценарії.
1. Основний. Песимістичний. За ним ми йдемо зараз. Зеленський втрачатиме керованість системою. Монобільшість розвалиться. Роль регіональних князьків зростатиме. Для рішень у парламенті все більше будуть проявлятися союзи з проросійськими силами. Разом з падінням рейтингу, звужуватиметься коридор можливостей для Зеленського. Економіка продовжить стагнувати, рівень життя людей падатиме, а за ним буде падати рейтинг Зеленського. Зростатиме рейтинг проросійських сил та ймовірність дострокових парламентських виборів, а за ними і дострокова відставка Зеленського.
2. Можливий. Вирішення проблеми починається з її усвідомлення. Зміна Зеленським свого оточення на професіоналів, людей з баченням, досвідом, мотивацією в рази поліпшить якість керованості системи. Так, Бендукідзе свого немає, але можна мати свого колективного Бендукідзе – внутрішній аналітичний центр. Ухвалення довгострокових цілей для України дозволить бізнесу, іноземним інвесторам, громадянам почувати себе комфортніше. Наявність відповідної стратегії знизить хаос в Парламенті та поліпшить комунікації із зовнішніми партнерами. Наявність цілей і оновленої команди для їх реалізації швидко дасть ефект для економіки та людей. А разом з ними і підтримку рейтингів Зеленського.
Який сценарій обере Володимир, побачимо найближчим часом. Поки для оптимізму підстав мало.
Анатолій Амелін, директор економічних програм UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
У Президента є монобільшість у парламенті, а прем’єра і міністрів він погоджує особисто. Отже, він особисто несе відповідальність за все, що відбувається в країні.
Проблема №1 – компетенції. Це той самий ефект Даннінга Крюгера. Коли відсутність компетенцій (наприклад, у держуправлінні, економіці, політиці) не дозволяє адекватно оцінити ситуацію, найняти правильних людей та поставити їм правильні завдання. Топменеджеру не обов’язково мати спеціальні знання. Він завжди може посилити себе необхідними фахівцями. Адже «свита робить короля», але для цього потрібно бути сильним менеджером, який прагне до мети і не боїться посилити себе професіоналами.
Проблема №2 – цілі. Володимир Зеленський міг би увійти до числа великих лідерів, які зробили Україну успішною, а українців заможними, якби думав про наступні покоління. У програмі кандидата Зеленського, на жаль, немає, стратегічних цілей. Є важливі, але тактичні завдання, але навіть вони не виконуються, бо немає розуміння того, як їх виконати. У країни так і не з’явилася довгострокова візія та пріоритети, які є одним з атрибутів справжнього лідера.
Проблема № 3 – несприйняття критики і залежність від овацій. Напевно, це головна проблема. Заперечення его не дає Зеленському адекватно реагувати на конструктивну критику. Відкидаються хороші ідеї, які пропонують критики.
Проблема №4 – кадри. Це проблема виникає з попередніх. Справжній лідер не боїться брати собі в команду сильних менеджерів і людей. Вони роблять його сильнішим. Зеленський міг би бути найкрутішим лідером Європи, якби в команду брав сильних менеджерів і лідерів з баченням, досвідом.
Проблема №5 – у Зеленського немає свого Бендукідзе. Всі перераховані проблеми не були б проблемами, якби поруч з Володимиром був наставник, який має бачення й великий управлінський досвід.
Майбутнього не знає ніхто, але є очевидні сценарії.
1. Основний. Песимістичний. За ним ми йдемо зараз. Зеленський втрачатиме керованість системою. Монобільшість розвалиться. Роль регіональних князьків зростатиме. Для рішень у парламенті все більше будуть проявлятися союзи з проросійськими силами. Разом з падінням рейтингу, звужуватиметься коридор можливостей для Зеленського. Економіка продовжить стагнувати, рівень життя людей падатиме, а за ним буде падати рейтинг Зеленського. Зростатиме рейтинг проросійських сил та ймовірність дострокових парламентських виборів, а за ними і дострокова відставка Зеленського.
2. Можливий. Вирішення проблеми починається з її усвідомлення. Зміна Зеленським свого оточення на професіоналів, людей з баченням, досвідом, мотивацією в рази поліпшить якість керованості системи. Так, Бендукідзе свого немає, але можна мати свого колективного Бендукідзе – внутрішній аналітичний центр. Ухвалення довгострокових цілей для України дозволить бізнесу, іноземним інвесторам, громадянам почувати себе комфортніше. Наявність відповідної стратегії знизить хаос в Парламенті та поліпшить комунікації із зовнішніми партнерами. Наявність цілей і оновленої команди для їх реалізації швидко дасть ефект для економіки та людей. А разом з ними і підтримку рейтингів Зеленського.
Який сценарій обере Володимир, побачимо найближчим часом. Поки для оптимізму підстав мало.
Анатолій Амелін, директор економічних програм UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
⚡️Нещодавно до Верховної Ради було внесено законопроєкт №3553, згідно з яким можна буде призивати резервістів без оголошення мобілізації.
Наш експерт розповість, які проблеми та колізії створює цей документ та на що потрібно звернути увагу військово-політичному керівництву.
У сьогоднішньому випуску WHITE HOUSE TALKS - Іраклій Джанашия, експерт з національної безпеки Українського інституту майбутнього👇🏻
https://youtu.be/BLVrFBltAGA
Наш експерт розповість, які проблеми та колізії створює цей документ та на що потрібно звернути увагу військово-політичному керівництву.
У сьогоднішньому випуску WHITE HOUSE TALKS - Іраклій Джанашия, експерт з національної безпеки Українського інституту майбутнього👇🏻
https://youtu.be/BLVrFBltAGA
YouTube
Перетворимо резервістів на рабів?! | UIF
Нещодавно до Верховної Ради було внесено законопроєкт №3553, згідно з яким можна буде призивати резервістів без оголошення мобілізації. Наш експерт розповіст...
⚡️Журналісти Сергій Гармаш і Денис Казанський братимуть участь у засіданнях Тристоронньої контактній групі з врегулювання конфлікту на Донбасі як представники ОРДЛО.
Запрошення Сергія Гармаша та Дениса Казанського до роботи на майданчику Тристоронньої контактної групи в Мінську – це правильна історія.
На прогрес щодо Донбасу це ніяк не вплине. Росії та Путіну це зараз не потрібно, але така імітація процесу і наших зусиль в сто разів краща, ніж російський сценарій з так званою Консультативною радою.
Достойні на довіру люди повинні не дати протягнути черговий ляпас у Мінську і, звісно, не дати використати себе як прикриття для якихось «мєждусобойчиків» з РФ. На останнє я б звернув особливу увагу.
Павло Клімкін, керівник програми європейських, регіональних та російських досліджень UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Запрошення Сергія Гармаша та Дениса Казанського до роботи на майданчику Тристоронньої контактної групи в Мінську – це правильна історія.
На прогрес щодо Донбасу це ніяк не вплине. Росії та Путіну це зараз не потрібно, але така імітація процесу і наших зусиль в сто разів краща, ніж російський сценарій з так званою Консультативною радою.
Достойні на довіру люди повинні не дати протягнути черговий ляпас у Мінську і, звісно, не дати використати себе як прикриття для якихось «мєждусобойчиків» з РФ. На останнє я б звернув особливу увагу.
Павло Клімкін, керівник програми європейських, регіональних та російських досліджень UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
🎓Про колегію МОН та про те, чи будуть проводити ДПА (у вигляді ЗНО) у випускних класах.
Аргументів, чому це конче слід робити, навіть попри епідеміологічну загрозу, кілька.
Меркантильний полягає у тому, що надруковано тестові зошити і на це витрачено бюджетні кошти.
Але наразі більше хочу зосередитися на політичному: мовляв, неможна створювати прецедентів відмови від ЗНО. Він справді істотний і переконливий.Тим більше, з огляду на демарш вузівсього істеблешменту. Але прецеденти, насправді, вже були раніше. Наприклад, для випускників шкіл з окупованих територій. І там теж йшлося про надзвичайні обставини. Але це деталі.
Основне - тим, хто на сьогодні забезпечує якість і доброчесність освіти варто зайняти проактивну наступальну позицію і запропонувати ініціативи, що будуть випереджати "поползновения" тих, хто намагатиметься повернути все так як було до запровадження ЗНО.
Чесний розбір слабкостей і сліпих зон теперішньої системи підсумкового оцінювання буде сильним кроком і дозволить забезпечити життєстійкість системи незалежного оцінювання ще на десятиліття принаймні.
І не менш істотне - трансформація системи вищої освіти: створення спроможних університетів з високою якістю дослідження, навчання, культури доброчесності, які перші мають отримати право набирати студентів відповідно до своєї місії і специфіки.
Микола Скиба, експерт з питань освіти на навичок 21 ст UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Аргументів, чому це конче слід робити, навіть попри епідеміологічну загрозу, кілька.
Меркантильний полягає у тому, що надруковано тестові зошити і на це витрачено бюджетні кошти.
Але наразі більше хочу зосередитися на політичному: мовляв, неможна створювати прецедентів відмови від ЗНО. Він справді істотний і переконливий.Тим більше, з огляду на демарш вузівсього істеблешменту. Але прецеденти, насправді, вже були раніше. Наприклад, для випускників шкіл з окупованих територій. І там теж йшлося про надзвичайні обставини. Але це деталі.
Основне - тим, хто на сьогодні забезпечує якість і доброчесність освіти варто зайняти проактивну наступальну позицію і запропонувати ініціативи, що будуть випереджати "поползновения" тих, хто намагатиметься повернути все так як було до запровадження ЗНО.
Чесний розбір слабкостей і сліпих зон теперішньої системи підсумкового оцінювання буде сильним кроком і дозволить забезпечити життєстійкість системи незалежного оцінювання ще на десятиліття принаймні.
І не менш істотне - трансформація системи вищої освіти: створення спроможних університетів з високою якістю дослідження, навчання, культури доброчесності, які перші мають отримати право набирати студентів відповідно до своєї місії і специфіки.
Микола Скиба, експерт з питань освіти на навичок 21 ст UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
🇸🇾 Нинішні протести у сирійських містах необхідно розглядати не як єдине ціле (або частина якогось одного процесу), а як збірну солянку факторів, які змінюються залежно від того, про який регіон або місто йде мова
Наприклад, протестна хвиля, що з перервами спалахує в північному регіоні Ідліб і на окупованих Туреччиною територіях – це одна історія зі своїм набором мотивацій або факторів, а демонстрації в південних сирійських провінціях, підконтрольних владі – зовсім інша.
Протести є наслідком кризи, яка триває вже кілька років. Вона має кілька рівнів:
1. Фінансово-економічний. Сирійська економіка в умовах післявоєнної відбудови колапсує. Ціни на продукти підвищуються, валюта падає, безробіття зростає, а відновлення постраждалих від війни регіонів просуваються повільно і складно. Сюди ж додалася катастрофічна коронавірусна пандемія.
2. Емоційно-символічний. Вбивство Джорджа Флойда в США і поява глобальної протестної хвилі не обійшло і Сирію.
3. Політичний. Остання перетряска сирійських правлячих еліт на тлі фінансових труднощів і звуження внутрішнього ринку, які спонукають головних олігархів воювати між собою для перекроювання повоєнних потоків, додала масла у вогонь.
4. Міжнародний. Санкції США, які посилюватимуть 17 червня, призвели до зубожіння значної частини населення, банкрутства підприємств і банків, а також до удушення сирійської економіки. Обвалення сирійської ліри – наслідок паніки, яка викликана прийдешнім санкційним пакетом, який вдарить по населенню. Сюди ж додалися санкції ЄС, закриті кордони, тиск Туреччини, нестабільність в Іраку і проблеми в Ірані.
5. Своє ОРДЛО. Звичайно, в окремих районах Сирії (зокрема, південна провінція Дараа) варто говорити і про фактор післявоєнної реінтеграції територій. На відміну від північних і центральних районів, на півдні реінтеграція була реально провалена. Це призвело до постійної нестабільності, вбивств і викрадання людей, підпалів врожаїв, невдалої комунікації, сплеску криміналу тощо.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Наприклад, протестна хвиля, що з перервами спалахує в північному регіоні Ідліб і на окупованих Туреччиною територіях – це одна історія зі своїм набором мотивацій або факторів, а демонстрації в південних сирійських провінціях, підконтрольних владі – зовсім інша.
Протести є наслідком кризи, яка триває вже кілька років. Вона має кілька рівнів:
1. Фінансово-економічний. Сирійська економіка в умовах післявоєнної відбудови колапсує. Ціни на продукти підвищуються, валюта падає, безробіття зростає, а відновлення постраждалих від війни регіонів просуваються повільно і складно. Сюди ж додалася катастрофічна коронавірусна пандемія.
2. Емоційно-символічний. Вбивство Джорджа Флойда в США і поява глобальної протестної хвилі не обійшло і Сирію.
3. Політичний. Остання перетряска сирійських правлячих еліт на тлі фінансових труднощів і звуження внутрішнього ринку, які спонукають головних олігархів воювати між собою для перекроювання повоєнних потоків, додала масла у вогонь.
4. Міжнародний. Санкції США, які посилюватимуть 17 червня, призвели до зубожіння значної частини населення, банкрутства підприємств і банків, а також до удушення сирійської економіки. Обвалення сирійської ліри – наслідок паніки, яка викликана прийдешнім санкційним пакетом, який вдарить по населенню. Сюди ж додалися санкції ЄС, закриті кордони, тиск Туреччини, нестабільність в Іраку і проблеми в Ірані.
5. Своє ОРДЛО. Звичайно, в окремих районах Сирії (зокрема, південна провінція Дараа) варто говорити і про фактор післявоєнної реінтеграції територій. На відміну від північних і центральних районів, на півдні реінтеграція була реально провалена. Це призвело до постійної нестабільності, вбивств і викрадання людей, підпалів врожаїв, невдалої комунікації, сплеску криміналу тощо.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
⚡️Україна стала членом Програми розширених можливостей НАТО
Програма розширених можливостей НАТО – це як отримати кошик для подальшого наповнення. Все залежить від довіри до нас і реформ.
«Розширення можливостей» з Альянсом – це завжди добре, але сам факт рішення не менш важливий. Це такий собі «товстий натяк» Росії, що НАТО не буде дотримуватися тактики «не дратувати Кремль», а час рішення напередодні параду в Москві та голосування конституційних поправок щодо обнулення путінських термінів не є випадковим.
Загалом Програма розширених можливостей – це ще не про дружбу з Альянсом, а про приятелювання. Але щоб отримати перше, треба спочатку навчитися другому. Починаємо наповнювати кошик.
Павло Клімкін, керівник програми європейських, регіональних та російських досліджень UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Програма розширених можливостей НАТО – це як отримати кошик для подальшого наповнення. Все залежить від довіри до нас і реформ.
«Розширення можливостей» з Альянсом – це завжди добре, але сам факт рішення не менш важливий. Це такий собі «товстий натяк» Росії, що НАТО не буде дотримуватися тактики «не дратувати Кремль», а час рішення напередодні параду в Москві та голосування конституційних поправок щодо обнулення путінських термінів не є випадковим.
Загалом Програма розширених можливостей – це ще не про дружбу з Альянсом, а про приятелювання. Але щоб отримати перше, треба спочатку навчитися другому. Починаємо наповнювати кошик.
Павло Клімкін, керівник програми європейських, регіональних та російських досліджень UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
🇧🇷Коронавірусний антирекорд у Бразилії
Минулої доби Бразилія стала другою у світі країною за кількістю заражених та померлих від коронавірусу.
Загалом, 868 тисяч хворих та 43 тисячі загиблих. Єдина країна, яка випереджає Бразилію — це США.
Причини такого стрімкого зростання кількості хворих — запізніла реакція на спалах коронавірусної пандемії, скепсис президента Жаїра Болсонару щодо хвороби, конфлікти між різними гілками влади щодо того, як правильно боротися з епідемією, а також занадто раннє відкриття частини підприємств у кінці квітня.
Ситуація з коронавірусом набула яскравого політичного виміру, і відтепер безпосередньо впливає на баланс сил усередині правлячих еліт.
Рекордне серед усіх світових лідерів (- 17%) падіння рейтингів президента Жаїра Болсонару та новий виток спалаху конфлікту між виконавчою гілкою влади та парламентом, а також між президентом та місцевими керівниками провінцій та міст поставило Бразилію на межу гострої політичної кризи.
Президент мобілізує прихильників, намагаючись звинуватити в усіх негараздах своїх опонентів у парламенті, суддів Верховного суду, а також нелояльних губернаторів. У свою чергу, опозиція намагається ініціювати імпічмент президенту через парламент, але голосів поки що немає.
Коронавірусна пандемія у Бразилії не лише перенесла центр світової епідемії з Європи до Латинської Америки, але й поставило питання про майбутнє виживання політичного режиму Жаїра Болсонару, який прийшов до влади 2 роки тому на хвилі анти-системної політики та розчарування населення у своїх попередниках.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Минулої доби Бразилія стала другою у світі країною за кількістю заражених та померлих від коронавірусу.
Загалом, 868 тисяч хворих та 43 тисячі загиблих. Єдина країна, яка випереджає Бразилію — це США.
Причини такого стрімкого зростання кількості хворих — запізніла реакція на спалах коронавірусної пандемії, скепсис президента Жаїра Болсонару щодо хвороби, конфлікти між різними гілками влади щодо того, як правильно боротися з епідемією, а також занадто раннє відкриття частини підприємств у кінці квітня.
Ситуація з коронавірусом набула яскравого політичного виміру, і відтепер безпосередньо впливає на баланс сил усередині правлячих еліт.
Рекордне серед усіх світових лідерів (- 17%) падіння рейтингів президента Жаїра Болсонару та новий виток спалаху конфлікту між виконавчою гілкою влади та парламентом, а також між президентом та місцевими керівниками провінцій та міст поставило Бразилію на межу гострої політичної кризи.
Президент мобілізує прихильників, намагаючись звинуватити в усіх негараздах своїх опонентів у парламенті, суддів Верховного суду, а також нелояльних губернаторів. У свою чергу, опозиція намагається ініціювати імпічмент президенту через парламент, але голосів поки що немає.
Коронавірусна пандемія у Бразилії не лише перенесла центр світової епідемії з Європи до Латинської Америки, але й поставило питання про майбутнє виживання політичного режиму Жаїра Болсонару, який прийшов до влади 2 роки тому на хвилі анти-системної політики та розчарування населення у своїх попередниках.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
🇦🇲 Політична криза у Вірменії.
У Вірменії набирає обертів політичний конфлікт між владою та опозицію.
Прем’єр-міністра Нікола Пашиняна звинувачують у спробах узурпації влади, провалі усіх обіцяних реформ, політичних репресіях та вкрай невдалій боротьбі з коронавірусной пандемією.
Після цілої низки гучних критичних заяв від провідних опозиційних політичних сил, поліція затримала Гагіка Царукяна — олігарха, лідера найбільшої опозиційної партії “Процвітаюча Вірменія”, та провела обшуки у його будинку. Це спровокувало протести його прихильників, які завершилися зіткненням біля будівлі Служби національної безпеки у Єревані.
Криза навколо уряду Нікола Пашиняна, який прийшов до влади на хвилі анти-елітарної революції 2018 року, відображає пастку реформатора, у яку потрапив прем’єр-міністр. Намагаючись провести радикальні, часто непопулярні, реформи у країні, його уряд не встиг напрацювати та узгодити з суспільством чіткий план дій та бачення реформованої Вірменії. До того ж, його протиріччя з зовнішніми партнерами (Німеччиною, ЄС, Росією) та частиною вірменської діаспори поставили його уряд у фактичну міжнародну ізоляцію, яка поглиблювала кризу та призвела до розчарування частини населення у новому прем’єрі.
Ситуація у Вірменії розвивається дуже швидко. Існує висока ймовірність щонайменше значних кадрових перестановок (а щонайбільше, його відставки) в уряді до кінця 2020 року і спалаху нового протистояння між владою і суспільством.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
У Вірменії набирає обертів політичний конфлікт між владою та опозицію.
Прем’єр-міністра Нікола Пашиняна звинувачують у спробах узурпації влади, провалі усіх обіцяних реформ, політичних репресіях та вкрай невдалій боротьбі з коронавірусной пандемією.
Після цілої низки гучних критичних заяв від провідних опозиційних політичних сил, поліція затримала Гагіка Царукяна — олігарха, лідера найбільшої опозиційної партії “Процвітаюча Вірменія”, та провела обшуки у його будинку. Це спровокувало протести його прихильників, які завершилися зіткненням біля будівлі Служби національної безпеки у Єревані.
Криза навколо уряду Нікола Пашиняна, який прийшов до влади на хвилі анти-елітарної революції 2018 року, відображає пастку реформатора, у яку потрапив прем’єр-міністр. Намагаючись провести радикальні, часто непопулярні, реформи у країні, його уряд не встиг напрацювати та узгодити з суспільством чіткий план дій та бачення реформованої Вірменії. До того ж, його протиріччя з зовнішніми партнерами (Німеччиною, ЄС, Росією) та частиною вірменської діаспори поставили його уряд у фактичну міжнародну ізоляцію, яка поглиблювала кризу та призвела до розчарування частини населення у новому прем’єрі.
Ситуація у Вірменії розвивається дуже швидко. Існує висока ймовірність щонайменше значних кадрових перестановок (а щонайбільше, його відставки) в уряді до кінця 2020 року і спалаху нового протистояння між владою і суспільством.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
⚡️Україна та НАТО
Вступ України до Програми розширеного партнерства НАТО — це позитивний і правильний крок для розвитку взаємовідносин між Альянсом та Україною.
Утім, один лише факт вступу ще не означає самого вступу в Альянс. Багато чого у подальшому залежить від самої України.
Зокрема, ключовими факторами успішного використання Україною вступу до Програми є:
➡️ Кадрова політика. Кого відправлять у штаб-квартиру НАТО в Брюсселі для гідного, правильного, осмисленого та професійного представлення України в Альянсі та призначення на адміністративні посади?
➡️ Довіра та легітимність. Які позиції українських представників у Альянсі та чи мають вони можливості та вплив, щоб здійснювати належну комунікацію із представниками НАТО? Хто з ними буде розмовляти? Які у України є можливості просування своїх ініціатив?
➡️ Цілісність політики. Яким чином українська влада допомагатиме представникам у НАТО? Чи існує концепція взаємодії України з Альянсом, щоб представники України знали про стратегічні задачі, які вони захищатимуть у штаб-квартирі НАТО.
Без відповіді на ці три питання участь України у Програмі розширених можливостей залишиться непоміченою, а наші позиції — маргінальними у євроатлантичному дискурсі.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Вступ України до Програми розширеного партнерства НАТО — це позитивний і правильний крок для розвитку взаємовідносин між Альянсом та Україною.
Утім, один лише факт вступу ще не означає самого вступу в Альянс. Багато чого у подальшому залежить від самої України.
Зокрема, ключовими факторами успішного використання Україною вступу до Програми є:
➡️ Кадрова політика. Кого відправлять у штаб-квартиру НАТО в Брюсселі для гідного, правильного, осмисленого та професійного представлення України в Альянсі та призначення на адміністративні посади?
➡️ Довіра та легітимність. Які позиції українських представників у Альянсі та чи мають вони можливості та вплив, щоб здійснювати належну комунікацію із представниками НАТО? Хто з ними буде розмовляти? Які у України є можливості просування своїх ініціатив?
➡️ Цілісність політики. Яким чином українська влада допомагатиме представникам у НАТО? Чи існує концепція взаємодії України з Альянсом, щоб представники України знали про стратегічні задачі, які вони захищатимуть у штаб-квартирі НАТО.
Без відповіді на ці три питання участь України у Програмі розширених можливостей залишиться непоміченою, а наші позиції — маргінальними у євроатлантичному дискурсі.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
✔️Кабмін презентував оновлену програму діяльності уряду
Програма уряду – це документ, спрямований на досягнення стратегічних цілей, яких у країни наразі немає.
Методологічно, Програма урядів спрямована на досягнення цілей, визначених парламентом, який Кабмін і призначає. Ви про них щось знаєте?
Цілі, досягненню яких служить Програма, повинні бути досяжними, а не абстрактними «розширити, поглибити, підвищити».
До речі, монобільшість і Кабмін у нас – представники однієї вертикалі. Отже, це відповідальність того, хто її очолює.
Ви говорите, що мало цифр і конкретики, але звідки їм узятися в умовах, коли Програма уряду відштовхується не від цілей, а від пропозицій відділів міністерств, які зайвого на себе не візьмуть. І пропозицій депутатів, які часто виглядають як вінігрет, не маючи між собою нічого спільного.
Тут доречно згадати досвід Польщі. У 2011 році в країні ухвалили стратегію до 2030 року. І уряд кожні 5 років (по суті, Новий Кабмін) у рамках цієї стратегії затверджує 5-ти річний план дій за 9-ма напрямками. З конкретними цілями, які досягає. І абсорбує українців для їх досягнення.
Тому не треба скиглити, якщо не здатні створити свою стратегію?
А країни без стратегії – ресурс для країн зі стратегією. Доказом тому є досвід Польщі.
Анатолій Амелін, директор економічних програм UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Програма уряду – це документ, спрямований на досягнення стратегічних цілей, яких у країни наразі немає.
Методологічно, Програма урядів спрямована на досягнення цілей, визначених парламентом, який Кабмін і призначає. Ви про них щось знаєте?
Цілі, досягненню яких служить Програма, повинні бути досяжними, а не абстрактними «розширити, поглибити, підвищити».
До речі, монобільшість і Кабмін у нас – представники однієї вертикалі. Отже, це відповідальність того, хто її очолює.
Ви говорите, що мало цифр і конкретики, але звідки їм узятися в умовах, коли Програма уряду відштовхується не від цілей, а від пропозицій відділів міністерств, які зайвого на себе не візьмуть. І пропозицій депутатів, які часто виглядають як вінігрет, не маючи між собою нічого спільного.
Тут доречно згадати досвід Польщі. У 2011 році в країні ухвалили стратегію до 2030 року. І уряд кожні 5 років (по суті, Новий Кабмін) у рамках цієї стратегії затверджує 5-ти річний план дій за 9-ма напрямками. З конкретними цілями, які досягає. І абсорбує українців для їх досягнення.
Тому не треба скиглити, якщо не здатні створити свою стратегію?
А країни без стратегії – ресурс для країн зі стратегією. Доказом тому є досвід Польщі.
Анатолій Амелін, директор економічних програм UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
🇨🇳🇮🇳Збройні зіткнення Китаю та Індії
Військова ескалація між КНР та Індією на спірних ділянках кордону у Гімалаях призвела до загибелі понад 20 індійських військових та нез’ясованої кількості жертв з китайського боку.
Це перше за довгий час збройне зіткнення між двома ядерними державами уздовж Лінії фактичного контролю.
Причинами ескалації стали нарощування обома країнами військової присутності уздовж кордону, стрімке будівництво логістичної інфраструктури для швидкого стягування військ (дороги, шосе, опорні пункти, перевалочні бази, аеродроми, рокадні траси тощо) з метою отримання територіальних переваг, гальмування мирних переговорів щодо демаркації кордону, розгортання стратегічних протиракетних систем навпроти один одного та підйом націоналістичної риторики у Пекіні та Делі.
Утім, безпосереднім приводом до ескалації, найімовірніше, стала не до кінця з’ясована провокація на місцях на рівні командирів підрозділів, що вилилася у зіткнення китайців та індійців південніше долини річки Галван. При цьому, вони не користувалися стрілецькою зброєю, а радше камінням і кийками.
Хоча Китай та Індія вже провели телефонні переговори для деескалації ситуації, цей інцидент свідчить про загострення взаємних протиріч між двома країнами на спірному кордоні по мірі накопичування там угруповань військ, а також на тлі послаблення глобального впливу США, які до цього багато десятиліть грали роль посередника між Делі та Пекіном. Цього разу, медіацію Вашингтона відкинули як у Китаї, так й в Індії.
Не виключено, що це не остання ескалація між КНР та Індією. По мірі нарощування ними глобальної економічної та політичної ваги, а також переоснащення своїх Збройних сил, територіальні протиріччя загострюватимуться.
✔️Для обох країн є два варіанти: або йти на загострення та, зрештою, спробувати вирішити суперечку збройним шляхом, або ж скористатися цим інцидентом у Галвані як “поганим прикладом”, і прискорити переговори про демаркацію кордону, який перетворить Лінію фактичного контролю на повноцінний кордон між Китаєм та Індією.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Військова ескалація між КНР та Індією на спірних ділянках кордону у Гімалаях призвела до загибелі понад 20 індійських військових та нез’ясованої кількості жертв з китайського боку.
Це перше за довгий час збройне зіткнення між двома ядерними державами уздовж Лінії фактичного контролю.
Причинами ескалації стали нарощування обома країнами військової присутності уздовж кордону, стрімке будівництво логістичної інфраструктури для швидкого стягування військ (дороги, шосе, опорні пункти, перевалочні бази, аеродроми, рокадні траси тощо) з метою отримання територіальних переваг, гальмування мирних переговорів щодо демаркації кордону, розгортання стратегічних протиракетних систем навпроти один одного та підйом націоналістичної риторики у Пекіні та Делі.
Утім, безпосереднім приводом до ескалації, найімовірніше, стала не до кінця з’ясована провокація на місцях на рівні командирів підрозділів, що вилилася у зіткнення китайців та індійців південніше долини річки Галван. При цьому, вони не користувалися стрілецькою зброєю, а радше камінням і кийками.
Хоча Китай та Індія вже провели телефонні переговори для деескалації ситуації, цей інцидент свідчить про загострення взаємних протиріч між двома країнами на спірному кордоні по мірі накопичування там угруповань військ, а також на тлі послаблення глобального впливу США, які до цього багато десятиліть грали роль посередника між Делі та Пекіном. Цього разу, медіацію Вашингтона відкинули як у Китаї, так й в Індії.
Не виключено, що це не остання ескалація між КНР та Індією. По мірі нарощування ними глобальної економічної та політичної ваги, а також переоснащення своїх Збройних сил, територіальні протиріччя загострюватимуться.
✔️Для обох країн є два варіанти: або йти на загострення та, зрештою, спробувати вирішити суперечку збройним шляхом, або ж скористатися цим інцидентом у Галвані як “поганим прикладом”, і прискорити переговори про демаркацію кордону, який перетворить Лінію фактичного контролю на повноцінний кордон між Китаєм та Індією.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
🇹🇷🇮🇶Військова операція Туреччини на півночі Іраку
Початок наземної військової операції “Кіготь тигра” на півночі Іраку віддзеркалює спроби Туреччини, з одного боку, розширити сферу свого військово-політичного впливу у найближчій периферії, а з іншого боку — бажання набити собі ціну та підвищити вагу на переговорах з регіональними гравцями.
Військова операція, вочевидь, має на меті зачистку від курдських сепаратистів прикордонних із Туреччиною гірських районів на крайньому півночі Іраку на території Іракського Курдистану.
З погляду турецької влади, у цьому регіоні розташовані опорні бази курдів, які ведуть партизанську війну проти Анкари з 1980-х років.
Не виключено, що операція була заздалегідь узгоджена з офіційною іракською владою у Багдаді.
За день до початку інтервенції, у країні з неоголошеним візитом побував голова турецької розвідки Хаккан Фідан. Щонайменше для частини іракського уряду курди — політичні конкуренти, які тримають під контролем значну частку контрабанди, яка прямує із Сирії в Ірак і навпаки, у тому числі через райони, які напередодні бомбила турецька авіація.
Імовірно, що після зачистки північних районів турецькі військові закріпляться на кордоні, використовуватимуть посилення своїх позицій в Іраку для прискорення своїх переговорів про розподілення сфер впливу у регіоні, передусім — з Росією.
🔻На мій погляд, всі ці процеси, які нині відбуваються за участю Туреччини — Лівія, Сирія, Ірак, Східне Середземномор’я — пов’язані між собою і мають на меті посилити переговорні позиції Анкари, яка прагне закріпити своє місце як регіональної супер-держави із постійним впливом на території, що колись були частиною Османської імперії.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF
Початок наземної військової операції “Кіготь тигра” на півночі Іраку віддзеркалює спроби Туреччини, з одного боку, розширити сферу свого військово-політичного впливу у найближчій периферії, а з іншого боку — бажання набити собі ціну та підвищити вагу на переговорах з регіональними гравцями.
Військова операція, вочевидь, має на меті зачистку від курдських сепаратистів прикордонних із Туреччиною гірських районів на крайньому півночі Іраку на території Іракського Курдистану.
З погляду турецької влади, у цьому регіоні розташовані опорні бази курдів, які ведуть партизанську війну проти Анкари з 1980-х років.
Не виключено, що операція була заздалегідь узгоджена з офіційною іракською владою у Багдаді.
За день до початку інтервенції, у країні з неоголошеним візитом побував голова турецької розвідки Хаккан Фідан. Щонайменше для частини іракського уряду курди — політичні конкуренти, які тримають під контролем значну частку контрабанди, яка прямує із Сирії в Ірак і навпаки, у тому числі через райони, які напередодні бомбила турецька авіація.
Імовірно, що після зачистки північних районів турецькі військові закріпляться на кордоні, використовуватимуть посилення своїх позицій в Іраку для прискорення своїх переговорів про розподілення сфер впливу у регіоні, передусім — з Росією.
🔻На мій погляд, всі ці процеси, які нині відбуваються за участю Туреччини — Лівія, Сирія, Ірак, Східне Середземномор’я — пов’язані між собою і мають на меті посилити переговорні позиції Анкари, яка прагне закріпити своє місце як регіональної супер-держави із постійним впливом на території, що колись були частиною Османської імперії.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF
#фаховий_аналіз_трендівUIF