UIF | Український інститут майбутнього
2.59K subscribers
199 photos
20 videos
32 files
1.26K links
🇺🇦UIF – незалежний український аналітичний центр, що прогнозує зміни та моделює можливі сценарії розвитку подій в Україні.
📞За коментарями експертів звертайтесь: 0667049096 (Ольга Тимків), 0955885664 (Валерія Півень).
👨🏻‍💻Сайт: https://uifuture.org/
Download Telegram
​​⚡️Політика української делегації у ТКГ остаточно з політичної площини перейшла у площину мрій та непримиренних протиріч з РФ.

Політика по Донбасу остаточно перетворилася на обмін мріями. Українська делегація пропонує вже 31 березня 2021 року - вибори в ОРДЛО, після виведення тих, кого "там немає".

На місцевих виборах провели до рад колаборантів, злочинців та ОПЗЖ. Зараз, якщо розпустять парламент, отримаєте те саме ще й у Верховній Раді. І остаточний цвях у труну - ще й вибори у регіоні з патологічним страхом до всього з приставкою "укр". А як щодо воєнних злочинців? Ми справді сподіваємось, що за пару місяців визначмося, хто ці люди?

Перед виборами, щонайменше, потрібна:
▪️норма закону про перехідне правосуддя, в якій буде окрема стаття "про МГБ": ці люди мають бути позбавлені права впливати на політичне життя країни як члени структури, яка підозрюється у масових воєнних злочинах та злочинах проти людяності;
▪️прискіплива фільтрація на приналежність до цих злочинів, на що щонайменше потрібен рік після отримання контролю над ОРДЛО.

Вже зараз треба усвідомити, що в нас є "МГБ" із сотнями "працівників", в нас є з 30 тисяч "ополчення", в нас є 200 тисяч громадян з російськими паспортами, - зрештою, просто місцеві, які ненавидять нас.

І дати всьому цьому право голосу - остаточно розколоти країну.
Так, вибори. Так, після кордону. Але з відтермінуванням хоча би у рік, щоб остаточно не захлинутися у крові...

Станіслав Асєєв, експерт з питань окупованої частини Донбасу UIF

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​​​​​✔️Ідеї ​​Кравчука щодо ОРЛДО — найгірший з варіантів.

Вільна економічна зона на території ОРДЛО — найгірша з ідей, які могли бути озвучені під час обговорення ідеї ВЕЗ як такої.

👉По-перше, ВЕЗ просто «заради відновлення регіону» означатиме створення сірої зони для відмивання грошей і ухилення від податків. Найгірше, що Україна за це буде ще доплачувати із зібраних на інших територіях податкових надходжень.

👉По-друге, Україна, за словами Кравчука, буде вимагати від РФ скасування частини рішень, що стосуються ОРДЛО. Забавно, що зі свого боку запускається процес, а від РФ - «вимагати». Ще більш забавною виглядає перспектива перегляду Кремлем своєї міграційної політики.

👉По-третє, частина олігархічних груп досить оперативно перереєстровуються на колишній території ОРДЛО і тим самим відведуть залишки своїх податків. До того ж, власники бізнесу будуть розповідати, що вони не виводять гроші з країни, адже Донбас — це Україна.

👉По-четверте, регіональні еліти в іншій частині країни побачать наочний приклад, що трохи погрожуючи або повоювавши з центром, можна отримати більше. До війни не дійде, але жорсткий шантаж, навіть з чимось на зразок блок-постів, цілком можливий.

Зрештою, за результатами місцевих виборів можна сперечатися щодо того, яка партія набрала більше, але, з урахуванням договірняків і формування «місцевих осередків», очевидно одне — загальноукраїнська повістка успішно злита, а регіональні клани вже посилилися.

Позитивний приклад з ОРДЛО для них буде дуже заразним. А у Києва, за великим рахунком, не залишилося механізмів стримування.

👉По-п’яте, кращі умови для ведення бізнесу, ніж у іншій частині країни (хоча б з точки зору оподаткування) створять політичні ризики в суспільних відносинах. Складно буде пояснити ветерану війни на Донбасі, що він воював заради того, щоб «на тій стороні лінії фронту» були кращі податки. Навіть не на звільненій території Донбасу, а саме «на тій стороні».

Кравчук подає це як «державницьке»рішення. Що ж, з огляду на перебіг ідей і здатність зазирнути у завтрашній день, я розумію, чому він програв вибори у середині 90-х. Не розумію тільки, навіщо його, як чорта з табакерки, дістали зараз.

З іншого боку, в ТКГ є адекватні люди. Наскільки розумію, поки що ідеї - це концепція для того, щоб промацати ґрунт, а також вони виникли через те, що свій план запропонувала РФ.

Я дуже сподіваюся, що у адекватної частини групи вистачить витримки жорстоко відкинути ідеї Кремля і бажання Кравчука зіграти на тих же тезах, але дещо м'якших.

Ігор Тишкевич, експерт програми «Міжнародна та внутрішня політика» UIF

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​🇦🇲🇦🇿Вірменія і Азербайджан підписали мирну угоду про закінчення війни в Нагірному Карабасі. 🇷🇺За посередництва Росії.

Загалом сталося те, про що говорили багато, і я у тому ж числі, ще наприкінці вересня — про політичні маневри Туреччини і РФ навколо Нагірного Карабаху.

Щоправда, я не очікував, що азербайджанська армія встигне зайняти значний шматок територій на півдні (який залишається за ними за угодами). Хоча я вважав, що вони застрягнуть на більш тривалий час, а їх досягнення будуть скромнішими. У цьому мої припущення виявилися помилковими.

Та в іншому:

👉 Росія і Туреччина розіграли партію на двох, розділили сфери впливу і закріпили свої позиції за рахунок силової зміни статусу-кво, зриву "тимчасової пломби" з Карабаху і демонтажу старих політичних конструкцій і формату переговорів.

👉 Туреччина зайшла в Південний Кавказ в якості одного з стейкхолдерів, і РФ визнала за нею це право. Підтримавши Азербайджан найманцями, зброєю, технологіями, вони посилили свій контроль над Баку, і зв'язали його з собою ще тісніше, особливо його силовий блок.

👉 Росія не стала кидатися в конфронтацію з Туреччиною заради Вірменії, і через ослаблення Єревана після боїв у Карабасі, проштовхнула давно заготовлену ідею про розгортання російських миротворців в Карабасі і вздовж Лачинського коридору.

Ще й повернули своїх прикордонників ФСБ на кордон із західними районами Азербайджану. До того ж, з'явилася можливість істотно послабити позиції Нікола Пашиняна, або зовсім змусити його піти у відставку через політичний тиск, який неодмінно буде наростати після таких новин.

👉 Азербайджан повернув прикордонні райони, які вважає своїми. Алієв буде продавати будинки як військову перемогу, хоч і ціною частини суверенітету. Принаймні, це нейтралізує критику на адресу Алієвих через просідання в економіці і корупції останніх років.

👉 Вірменія залишає собі ядро ​​Нагірного Карабаху зі Степанакертом + 5 км Лачинського коридору для зв'язку з Вірменією, а також буде за свій рахунок будувати нові транспортні комунікації з регіоном. Всі біженці можуть повернутися в Карабах під наглядом ООН.

В цілому, я думаю, що Пашиняна знесуть і зроблять головним цапом-відбувайлом, а в регіоні посіють зерна для нового конфлікту у найближчому майбутньому. Для Баку і Єревана ця війна не закінчена, судячи з настроїв і політичних процесів в обох столицях.

✔️Росія і Туреччина — головні вигодонабувачі з цієї військової кампанії. Як я і писав, вони плюс-мінус реалізували свою партію, яку намагаються розіграти в Лівії і частково реалізували в Сирії. Чи надовго? Не думаю.

🇺🇦А для України, до речі, тут не дуже хороший урок. Проєктуючи цю ескалацію на нашу ситуацію (і тих, хто це робить), я скажу, що ми тут виступаємо якраз у ролі слабкої сторони, яку можуть також спокійно розіграти шляхом нехитрих закулісних домовленостей.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики UIF


#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​🇷🇺 «Росія зрадила вірмен», впустила Туреччину і програла у Нагірному Карабасі. Чи так це?

Помітив таку тезу, що «Росія зрадила вірмен», впустила Туреччину і програла у Нагірному Карабасі.

Почнемо з того, що приймаючи політичне рішення щодо Карабаху, Росія не враховувала думку вірмен у Карабасі. Їм взагалі начхати на них. У РФ немає стратегічних інтересів в Карабасі. Тому і поняття "зрада" тут не може бути застосовано, Росія нічим не зобов'язана Карабаху.

Я не думаю, що у багатьох були ілюзії з приводу істинного сприйняття відносин РФ з Вірменією. Що вони повинні були робити? Воювати за Карабах проти Азербайджану і Туреччини? Заради чого? І навіщо, якщо можна скористатися ситуацією для вирішення своїх більш глобальних завдань?

📍Та стався до банальності класичний розмін: частина непотрібної росіянам, але дуже потрібної азербайджанцям і туркам території, в обмін на розширення військової присутності в Південному Кавказі, посилення стратегічного впливу на Єреван і Баку та підтримка наративу про "конструктивного миротворця" для Заходу.

Минулого року таку ж схему розіграли США в Сирії, коли "зрадили" курдів, дозволивши Туреччині зайняти частину їх територій на північному сході країни. Теж було багато обурень з приводу "зради" в морально-етичному сенсі. Але фактично, як би курди не були до них лояльними, американці не були зацікавлені тягнути на собі їх національний проєкт. І хоч їх відносини з Вашингтоном погіршилися, їм нема куди дітися, і вони продовжують залишатися в їх обоймі.

До того ж, прихід до влади в 2018 році Нікола Пашиняна в умовах революційної ситуації в столиці був сприйнятий Росією як ворожий акт. Ставлення до Пашияна залишалося обережно-скептичним. Це не були відносини союзників або хороших партнерів. Тому, як тільки з'явилася можливість, росіяни послабили Пашиняна і нав'язали йому свої домовленості.

Таким чином, Росія в коротко- і середньостроковій перспективі зберігає свій політичний вплив у Вірменії, як би того не хотіли місцеві. Так само, як військово-політична вага РФ у грузинському напрямку посилилася після війни 2008 року, незважаючи на те, що місцеве населення, безумовно, відносилося до Москви вкрай негативно після цього.

Зрозуміло, якщо Вірменія коли-небудь вийде з глухого кута та складе свій геополітичний пазл, то ситуація може якісно змінитися за рахунок диверсифікації російського впливу, але це вже буде зовсім інша історія.

🇹🇷Саме по собі входження Туреччини в Карабах не є поразкою Росії. Москва нічого не втратила, і тактично посилилася за рахунок розділу сфери впливу з Туреччиною, прокресливши з ними "червоні лінії" і відсунувши в бік Францію і США.

У Туреччини з РФ інша проблема: вони поки що не здатні виходити на довгострокове стабільне врегулювання. На всіх кризових майданчиках, де Анкара і Москва взаємодіють, їм вдалося тактично заморозити ситуацію і створити конструкції тендітні, нестабільні і недовгострокові. Це як поставити «тимчасову пломбу» замість постійної. Карабах - не виняток, і тому угоди 10 листопада є тимчасовими.

Коли і якщо Туреччина і РФ знайдуть спосіб створити передбачувану і стійку модальність врегулювання своїх суперечок, тоді у багатьох країн регіонів виникне реальна проблема.

📌На фото — карта розташування російських миротворців в Карабасі👇

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики UIF

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​​​🧐Ви думали, що залишилося 2 місяці, і кошмарний 2020 й рік закінчиться? А це не так...

🇪🇹Адже поки ми всі спостерігали за тим, як рахують голоси в Пенсільванії і Джорджії, в Ефіопії почалася громадянська війна, що підводить межу під централізованим етно-федералізмом держави, здатним втягнути в заміс Еритрею і Судан, а також зруйнувати військово-політичний баланс сил в Південному Сомалі.

А нещодавно в Марокко почали військову операцію проти сепаратистів в Західній Сахарі, тим самим розваливши майже 30-річне перемир'я і ризикуючи зірвати ще одну "тимчасову пломбу" замороженого конфлікту на тілі світового порядку.

Оскільки міжнародні інститути слабшають щодня, і глобальні \ регіональні гравці це все частіше демонструють на практиці, то і заморожених конфліктів, які стали спадщиною минулого порядку, стане менше. Правда, це зовсім не означає, що вони будуть врегульовані.

Приклад Нагірного Карабаху нам показує, що розморожування конфлікту справа нескладна, якщо є воля, сили і ресурси, але от створити щось нове: новий простір, ініціативу, довгострокове рішення - практично ніхто не здатний. А це або ще раз заморожує конфлікт, але під печаткою іншого пояснення і балансу, або посилює його ще більше, дроблячи на фрагменти, встромляє в тіло всіх, хто знаходиться поруч.

Найбільш нестабільна ситуація зараз якраз в країнах Африки і Близького Сходу. Глобального лідерства зараз немає. США свого часу упустили, а зараз не хочуть і не можуть. Китай і Індія не готові. Росія не може і не зможе.

А міжнародне співтовариство продовжує стискатися, розділяючись на окремі частини, де превалює економічний націоналізм, політичний егоїзм і resentment \ образи як інструмент мобілізації і виправдання своїх дій.

☝️Цей період, зрозуміло, коли-небудь пройде, і настане якийсь порядок. Але поки що, 2020 й рік - це ще не кінець, як мені здається.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики UIF

#фаховий_аналіз_трендівUIF
📷Фото: 2001 рік, Еритрея, агентство Reuters.
​​​​✔️Після карантину вихідного дня – змішана форма навчання
 
«А після карантину вихідного дня настає змішана форма навчання». Так можна було би назвати виставу абсурду у виконанні органів влади.

Зокрема, МОН. Невеликий «синопсис»: 13 листопада МОН розіслало керівникам закладам вищої і фахової перед вищої освіти листа з рекомендаціями про перехід із 16 листопада на змішану форму навчання.

Здавалося б, у чому проблема?

Адже змішана форма навчання (або Blending Learning) ще з початку 2000-х визнана найдієвішою формою організацією освітнього процесу. Адже розвиває у студентів самокерованість, здатність самостійно опрацьовувати контент і виділяти з нього головне, розв’язувати реальні фахові ситуації.

Це все так, але тоді до чого тут Постанова КМУ № 641 мета якої – «встановлення карантину посилення проти епідеміологічних заходів» - на яку покликається МОН?!

Змішане навчання, нагадаємо, передбачає поєднання очного навчання та веб-технологій (наприклад, віртуальний клас, самопідготовку, спільне навчання тощо).

А ЗВО, як пам’ятаємо, із вересня 2020 року вже по суті перейшли в режим карантинного навчання. І виходити з останнього на сьогодні немає підстав. Як з огляду на зростання кількості випадків захворювань на covid, так і через технічну, методологічну і елементарно – людську неготовність університетів і коледжів.

Крім того, своїм листом МОН фактично влізло у правову колізію, адже поняття «змішана форма навчання» не закріплене законодавчо.

Микола Скиба, експерт програми «Освіта» UIF

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​💰Цієї п'ятниці в першому читанні Парламент розглядає закон, який тихенько збільшує податкове навантаження на всіх працівників України та їх роботодавців!

Робиться все це під приводом запуску накопичувальної пенсійної системи. Ідея хороша і потрібна. Сам Прем'єр сказав, що через 15 років у Українців майже не буде пенсії.

Але з усіх варіантів пропонується не перерозподіляти існуючі відрахування ЄСВ в накопичувальні фонди, а збільшити навантаження на зарплату для цього. 1% на працівника і 2% на роботодавця з можливістю збільшення...

Законодавці все мудро прорахували, крім одного:

✔️Зростання навантаження на ЗП призведе не до зростання надходжень до недержавних пенсійних фондів, а до зростання тіні і податкового навантаження на бізнес.

✔️Відрахування 3% в НПФ із ЗП не створить базу накопичень для українців. Для накопичення достатньої суми, потрібно відраховувати до 7% -12% із ЗП мінімум протягом 20-25 років.

Те, що дає пропонована реформа — напівзаходи і профанація.

Тож дорогі українці, чекайте п'ятницю і затягніть пояси)

📃 Текст закону і пояснювальна записка.
📃 Порядок денний.

Читайте, робіть висновки, готуйтеся)

Анатолій Амелін, керівник економічних програм UIF

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​🇲🇰🇧🇬🇪🇺Болгарія заблокувала вступ Північної Македонії до ЄС.

Переговори між Північною Македонією та Брюсселем щодо вступу до складу ЄС так і не розпочалися через вето з боку Болгарії. Офіційна Софія висунула цілу низку вимог до Північної Македонії, більшість з яких стосуються двосторонніх суперечок щодо трактування історії, національної ідентичності та мови.

Зокрема, Болгарія вимагає виконати три ключові вимоги, щоб розблокувати переговори з ЄС:

👉Замінити формулювання “македонська мова” на “офіційна мова Республіки Північна Македонія”. Болгарія не визнає македонську мову як окрему, а вважає діалектом болгарської.

👉Зробити основою переговорів про вступ Північної Македонії до ЄС дорожню карту в межах Договору про дружбу та добросусідство 2017 року, у якому визначено необхідність і план врегулювання територіальних суперечок між Північною Македонією і Болгарією.

👉Обов’язкове включення у дорожню карту пункту про “не підтримку претензій македонської меншості” у Болгарії. Софія розглядає македонців, які проживають на її території як своїх слов’янських “братів”, яких просто розділила історія та кордони. Болгарія не визнає македонську спільноту як окрему меншину, а як нащадків біженців, які втекли до Болгарії після війни 1913 року.
 
Для Північної Македонії така постановка питання є доволі складною і навіть небезпечною. Фактично, Болгарія змушує Скоп’є визнати, що їхня мова, частина історії, культури та сам народ — болгарські, а не македонські. Таке визнання підтвердило б багаторічну позицію Софії щодо болгарських македонців, яких вони не визнають як окремий народ. До того ж, це закріпило би в Європі болгарський наратив про те, що нібито македонська ідентичність є штучною, і ніколи насправді не існувала. Такий дискурс суперечить національним інтересам Скоп’є, і дає Болгарії карт-бланш на мовно-культурне домінування та право претендувати на македонську історію як частину своєї.

Для Болгарії ці вимоги — частина їхньої боротьби за балканський історичний спадок і проти того, що вони називають “анти-болгарською соціалістичною ідеологією” ще за часів Югославії. Офіційна Софія також активно наполягає на тому, щоб Скоп’є реабілітував болгар, яких після Другої Світової війни переслідували за те, що Болгарія виступила на боці нацистської Німеччини.

Утім, навряд чи уся ця суперечка — лише про мову та ідентичність. Виглядає так, що Болгарія, висуваючи такі надскладні вимоги до македонців, умисно блокує процес переговорів і затягує їх з більш прагматичних причин. Вони пов’язані, найімовірніше, з внутрішньополітичною кризою в Софії, де третій місяць тривають антиурядові акції протесту з вимогою відставки уряду та прем’єр-міністра Бойко Борисова. Наступного року в Болгарії відбудуться нові вибори, а відтак, актуалізуються популярні теми, на яких влада має намір зіграти, “продаючи” електорату. Мова, віра, ідентичність та історія завжди лишалися доволі чутливими та гучними темами в болгарському політичному полі.

Насамкінець, жорсткість позиції Болгарії вірогідно обумовлена бажанням скористатися важелями впливу, які у них є у питаннях євроінтеграції Західних Балкан, щоб вибити для себе додаткове фінансування з бюджету ЄС або інші торговельно-економічні та фінансові преференції.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики UIF


#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​​​​​⚡️Нагірний Карабах: сторони закріплюють позиції.

Туреччина, Росія та Азербайджан посилюють свої позиції у Нагірному Карабаху після нещодавно підписаних мирних заяв, які завершили активну фазу конфлікту, що тривав з кінця вересня.

🇷🇺Російська Федерація перекинула у Карабах практично усіх військовослужбовців, які братимуть участь у миротворчій місії, передбаченій тристоронніми мирними заявами по Карабаху. Разом із солдатами, у регіон перекинули бронетехніку, зброю, гелікоптери і навіть РСЗВ “Град”. Це свідчить про те, що Москва має намір закріпитися у Карабаху надовго, і також посилити свою групу військ для недопущення нової ескалації у найближчому майбутньому.

До того ж, нещодавні коментарі Володимира Путіна про нагірно-карабахські тристоронні переговори мали на меті змінити політичний баланс сил у Вірменії. Його м’яка критика поведінки прем’єр-міністра Нікола Пашиняна (який, за його словами, з невідомих причин відмовився підписувати більш вигідний для вірмен договір у середині жовтня) фактично дає “зелене світло” на старт передвиборчої кампанії у Вірменії. Для Кремля це можливість скористатися політичною кризою у Єревані, та привести до влади представників опозиції, які були б більш лояльні до Москви.

🇹🇷🇦🇿Тим часом, Туреччина та Азербайджан закріплюють свої позиції на щойно зайнятих землях. Офіційний Баку запустив проект будівництва залізниці за маршрутом Баку-Нахічевань. Це в перспективі дозволить Туреччині стати гравцем у Каспійському регіоні та налагодити транзитні маршрути для товарів з Центральної Азії до Європи. До того ж, сам Азербайджан виділяє кошти на відновлення інфраструктури азербайджанських районів Карабаху та прокладення відповідної логістики. Все це має на меті, з одного боку, продемонструвати, що повернуті території можна відбудувати і розвивати, а з іншого боку — закріпити військово-політичну перемогу, відродивши комунікацію регіону з Азербайджаном.

У Єревані у самому розпалі політична боротьба за владу. Користуючись різким послабленням позицій Нікола Пашиняна після підписання мирних заяв, якими значна частина вірмен лишилася невдоволеною, опозиція намагається мобілізувати прихильників і розчарованих у столиці на акції протесту, а також об’єднатися перед можливим достроковими виборами. Влада кілька разів намагалася вирішити кризу силовим шляхом, у тому числі через затримання лідерів опозиції. Утім, їх швидко відпустили, і це поглибило кризу в Єревані ще більше.

☝️Найімовірніше, тристоронні домовленості щодо Карабаху дотримуватимуться у найближчій перспективі, попри протести вірмен і невдоволення частини патріотично-налаштованих азербайджанців. Принаймні тактично, Росія і Туреччина робитимуть усе, щоб ці домовленості зберігалися, адже вони приносять їм вигоду та дозволяють посилити свій вплив на Закавказзя.

Більше того, судячи з останніх заяв, Захід також прийняв домовленості Путіна-Алієва-Пашиняна.

США та європейські країни в цілому підтримали мирні заяви. Запуск дням Транс-Адріатичного трубопроводу, який дозволяє перекачувати газ з Каспію в Європу, вигідний проєкт для ЄС, у якому ключову роль грає Азербайджан.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики UIF

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​🇪🇹Громадянська війна в Ефіопії.

Конфлікт, який спалахнув 2 тижні тому на півночі Ефіопії, добігає своєї кульмінації.

Федеральні урядові війська розпочинають останній широкомасштабний наступ на місто Мекеле — столицю бунтівного регіону Тиграй, де тривають бойові дії.

Наземний військовий наступ під прикриттям авіації, на думку уряду, має стати завершальним етапом громадянської війни між федеральним центром та повстанцями з регіону Тиграй, недоволеними правлінням нинішнього прем’єр-міністра Абій Ахмеда. Водночас, керівництво регіону заявляє, що позиції не здадуть, і воюватимуть до самого кінця.

Війна в Ефіопії має яскраво виражений етно-політичний характер. Вона формально розпочалася після того, як центральний уряд Абій Ахмеда звинуватив збройні підрозділи Народного фронту визволення Тиграя (НФВТ) — правлячої на півночі місцевої влади — у нападі на армійські блокпости та представників федеральної влади, після чого прем’єр віддав наказ розпочати військову операцію у Тиграї. Утім, реальні причини конфлікту глибші.

Серед основних:

👉Антагонізм між прем’єр-міністром Абій Ахмедом і тиграйським керівництвом, які вважають, що його погляди суперечать ідеї ефіопського етно-федералізму, а сам він має намір узурпувати владу.

👉Завершення війни між Ефіопією і Еритреєю, проти чого виступали тиграйці, оскільки отримували велику кількість державних замовлень і підрядів для своєї військово-промислової інфраструктури, а також через погані відносини з президентом Еритреї Ісайясом Афеверкі.

👉Неврегульовані територіальні суперечки між регіоном Тиграй і сусіднім штатом Амхара. Перші вважають, що прем’єр-міністр і його партія діють в інтересах амхарців, і не зважають на Тиграй.

👉Люстрація чиновників та політиків з числа представників тиграйців, які фактично видавлювали зі столиці, і це призвело до політичного конфлікту, який переріс спершу в відкрите регіональне протистояння, а потім у пряму конфронтацію. До приходу Абій Ахмеда Алі до влади, саме НФВТ майже 30 років керував Ефіопією.

👉Ліберальна політика Абій Ахмеда, прогресивно-реформістські ідеї якого викликають спротив старих консервативних еліт кількох регіонів, включаючи Тиграй та його рідний штат Оромія.
 
Конфлікт в Ефіопії є серйозною загрозою для регіону та світу. Хоча федеральна армія і розпочала “фінальний наступ”, немає впевненості, що це завершить війну. Дестабілізація 108-мільйонної Ефіопії, яка побудована по принципу етно-політичного федералізму, потенційно може перекинутися на сусідні Судан та Еритрею, а це призведе до гуманітарної катастрофи та нової хвилі біженців з Африки.

До того ж, якщо в Ефіопії не буде стабільності, це може підірвати військово-політичний баланс сил у південному Сомалі, який тримається на ефіопських миротворцях.

У результаті 2-тижневих боїв вже майже 30 тисяч людей стали біженцями, більшість тікають до сусіднього Судану. За даними правозахисних організацій, були навіть повідомлення про здійснення етнічних чисток сторонами конфлікту, у яких загинули сотні людей. На думку експертів-африканістів, у війну можуть втягнутися Єгипет і Судан на боці НФВТ.

У конфлікті уже бере участь Еритрея на боці федерального уряду Ефіопії. На глобальному рівні Ефіопія є надзвичайно важливою країною для США і Китаю, які намагаються створити тут східно-африканський форпост.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики UIF

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​​​⚡️Голова української делегації у ТКГ Леонід Кравчук заявив про те, що українська сторона збирається звільнити з полону 11 людей.

Станіслав Асєєв, експерт з питань окупованої частини Донбасу UIF
зазначив, що питання обміну знаходиться у повній залежності від політичних питань на перемовинах. І це вже аксіома.

💬 «Я постійно перебуваю у гуманітарному процесі, але навіть я, на жаль, не можу сказати, про кого йде мова у заяві пана Кравчука. Знаю, що наша сторона хотіла б окремо звільнити хоча б тих бранців, чий фізичний стан у полоні критичний.

Можливо, мова йде саме про них, але тоді незрозуміло, які документи ми могли підготувати, бо це має робити сторона бойовиків.

Загалом можу сказати, що питання обміну - у повній залежності від політичних питань на перемовинах. І це вже аксіома. Раніше бойовики за наказом РФ вимагали для проведення обміну скасувати постанову українського парламенту щодо виборів в окупації.

Місцеві вибори пройшли - стало неактуально. Тож тепер вони "згадали" про процесуальне очищення тих, хто вже рік як на свободі. Але й це не вирішить питання, бо зверху вони ще й додали умову погодження з боку українського парламенту з так званою дорожньою картою "ЛДНР".

Якщо виконати це (що нереально) - буде ще щось. Це - класичний шантаж терористів, з яким вже треба вирішувати питання системно та жорстко, інакше нашою політичною емоційністю РФ буде користуватись завжди», — зазначив він.

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​🇾🇪Новий мирний план урегулювання конфлікту в Ємені.

Сторони конфлікту в Ємені розпочали новий раунд мирних переговорів про завершення війни.

🇸🇦Саудівська Аравія запропонувала нову мирну ініціативу, яка б дозволила їм вийти з війни та почати процес політичного урегулювання конфлікту.
За даними джерел, близьких до процесу переговорів, офіційний Ер-Ріяд пропонує про-іранським хуситам, з якими вони вже 4 роки воюють в Ємені, укласти угоду про перемир’я.

Саудівська Аравія готова послабити торгово-економічну та транспортну блокаду Ємену. Але вимагає, щоб хусити погодилися на створення буферного “поясу безпеки” на саудівсько-єменському кордоні на півночі.

Прикордонні ділянки між північним Єменом (оплот хуситів) та південними регіонами Саудівської Аравії контролюються переважно збройними підрозділами бойовиків. Це створює постійну небезпеку для об’єктів нафтової інфраструктури королівства, а відтак, Ер-Ріяд прагне зробити цю зону буферною територією, щоб убезпечити себе від потенційних атак далекобійної артилерії, ракет або дронів.

Поява нових умов для мирних переговорів з боку Саудівської Аравії ймовірно пов’язана також із військовою ситуацією.

Кілька днів тому, озброєні загони хуситів завдали поразки про-саудівським урядовим військам у боях за стратегічну опорну базу в одній з центральних провінцій країни. Це дозволило хуситам підійти на відстань прямого удару по адміністративному центру провінції — місту Маріб. Якщо його захоплять, для хуситів це стане переломним моментом у війні і вагомою військовою перемогою.

Крім того, не виключено, що нові саудівські мирні ініціативи пов’язані зі зміною адміністрації у 🇺🇸США. Саудівська Аравія вже давно розмірковує над тим, щоб вийти з війни у Ємені, на яку витрачаються великі гроші, і в якій вони не зуміли досягти жодного результату. Прихід до влади у Вашингтоні Джо Байдена змінює все. Він та його команда критично налаштовані до Саудівської Аравії, і виступають проти війни у Ємені.

Відтак, саудівські дипломатичні маневри можуть бути грою на випередження: спробою мінімізувати вірогідні санкції з боку США за конфлікт у Ємені через активізацію мирного процесу.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики UIF


#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​🇺🇦🇷🇺В очікуванні нової доби газових воєн між Росією та Україною?

Після розпаду СРСР Росія стала глибоко залежною від транзитних потужностей України і, звісно ж, чинила спроби отримати українську ГТС у власність, чи хоча б встановити контроль над нею.

Така політика зазнала невдачі і тому Росія почала споруджувати нові газопроводи в обхід України. Ба більше, для легітимізації своїх дій Кремль всіляко намагався продемонструвати європейським країнам, що Україна ставить під загрозу європейську енергетичну безпеку, а на додачу ще й спровокував наймасштабніші «газові війни» 2005-2006, 2008-2009 років і конфлікт 2014 року, який врешті-решт закінчився Стокгольмським арбітражем.

Але на цьому історія газових криз не закінчилася.

Андріан Прокіп, експерт програми «Енергетика» UIF у статті для Kennan Focus Ukraine попереджає, що на Україну чекає новий виклик.

📰 «Україна може стати ключовим партнером ЄС у виробництві та експорті водню. У світлі критичного скорочення обсягів транзиту газу через Україну до ЄС, саме водень може стати новим ключем до енергетичної взаємозалежності, довготермінової співпраці та економічної інтеграції України до ЄС.

Наміри розвитку відновлюваної та водневої енергетики ЄС означають, що, ймовірно, впродовж 2030-2040 років Європа може демонструвати суттєве скорочення попиту на природний газ. А це, своєю чергою, означатиме загрозу для російської енергетичної експансії.

Звісно, Росія не готова миритись із таким розвитком подій і вже готується до виходу на водневий ринок Європи та отримання статусу ключового гравця, незважаючи на те, що вона не згадана у Водневій стратегій ЄС.

🔺Тож Україна стоїть перед викликом конкурування із Росією у майбутніх поставках водню до Європи. І Росія, яка добре досвідчена у веденні енергетичних воєн та шантажах, може виявитись серйозним суперником у такій боротьбі.

Для України, щоб виграти цю гонку, недостатньо бути лише включеною у плани ЄС зі статусом ключового партнера. Натомість і уряд, і енергетичні компанії повинні почати підготовку до водневих проєктів вже сьогодні.

Якщо держава не зробить потрібних кроків для сприяння розвитку водневої енергетики, всі ці плани залишаться на папері, як часто вже бувало», — застерігає експерт.

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​💰Анатолій Амелін: Ми не маємо відповіді на питання, звідки держава візьме гроші на виплату 8 тисяч підприємцям

Анатолій Амелін, керівник економічних програм UIF зазначає, що ініціатива Президента про підтримку представників малого бізнесу у розмірі 8 тисяч гривень є позитивною, але під питанням залишається джерело, з якого уряд має виділяти кошти.

💬«Даного законопроєкту ще немає, але сама ініціатива Володимира Зеленського є позитивною. Але треба враховувати той факт, що наразі в Україні немає на це грошей. Ми маємо дефіцит бюджету, хіба що є антиковідний фонд.

Такий підхід вже є у Європі і добре, що ми беремо з неї приклад. Хоча і виплати пропонуються суттєво нижчими за європейські.

Ще треба не забувати про те, що незабаром на нас чекають святкові заходи, а можливо, і жорсткий локдаун. І за таких умов запропонована сума навряд чи зможе покрити витрати людей», — зазначив він.

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​​​⚡️Микола Скиба: Шкільні підручники мають перестати бути джерелом знань, а стати навігатором для учнів

Нещодавно в одному з підручників з хімії для дев'ятикласників автори запропонували лікувати онкологічні захворювання содою. Микола Скиба, експерт напрямку «Освіта» UIF розповідає, що до цієї події також були схожі випадки. Наприклад, колись у підручнику з Історії України було вказано, що Київ був заснований у 19 столітті.

💬 «Друкування підручників — це ласий шматок для частини видавництв, тому десятиліттями навколо цього відбуваються не зовсім позорі процеси. Проблеми почались ще у 90-х, коли просів книжковий ринок і єдиною можливістю фінансування було отримати державне замовлення на друк підручників. Відтоді напрацювались певні схеми, які живі і досі.

Щодо реакції міністерства на цю подію, то на її хвилі, представники Міносвіти відчувать себе «на білому коні» та, начебто, підримують підвищення якості контенту підручників та зміну наявної системи проведення конкурсного відбору експертів. Міносвіти давно знаходиться у спробах реанімувати Інститут модернізації змісту освіти, який є ключовим у процесі видачі дозволів на підручники та вже був помічений у зловживаннях.

☝️Я вважаю, що має бути створений Market Place, який буде містити дидактичні матеріали, які будуть доступними для завантаження після фахової перевірки. Треба переходити до того, що замість книжок мають бути переважно дидактичні матеріали для вчителя, які допомагають йому організувати навчальний процес. Згодом більшість шкіл має підхопити цю практику.

До речі, про це ми будемо говорити на експертній зустрічі наступного тижня, яка транслюватиметься на Фейсбуці UIF.

Тож підручники мають перестати бути джерелом знань, а бути навігатором для учнів. Особливо, є науки, де інформація оновлюється надто швидко і підручники вже не будуть актуальними, на відміну від інформації від науковців. Краще не боротись з помилками, а вирішувати проблему системно», — говорить експерт.

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​​​⚡️Станіслав Асєєв: Україна нічого не може зробити з тим, що скоро тисячі молодиків Донбасу увійдуть до складу Збройних сил Російської Федерації

За інформацією сепаратистського телеграм-каналу, від лютого 2021 року відбудеться постановка на облік усіх «нових громадян РФ» за місцем фактичної регістрації у «республіках» і за місцем регістрації в РФ. А з квітня 2021 року в РФ буде об’явлений заклик до ЗС РФ з числа жителів «ДНР» та «ЛНР», які отримали російське громадянство.

За словами Станіслава Асєєва, експерта з питань окупованої частини Донбасу UIF, з огляду на таку ситуацію Україна має докорінно переглянути стратегію щодо деокупації Донбасу. Проте, експерт висловив сумніви щодо наявності такої стратегії взагалі.

💬«Власне, навіть якщо це офіційно ще не підтверджено — цього слід очікувати найближчим часом, що цілком логічно. Нерозуміння політичного мислення Росії властиве не тільки українській владі, але й мешканцям окупованих територій, які мали б вже вивчити, що Росія — жорсткий прагматик і нічого просто так не дає. Тож якщо Ви отримали громадянство РФ і є чоловіком призивного віку, цілком зрозуміло, що ця країна буде вимагати від вас “долг родине”, якою тепер для тисяч молодиків окупованого Донбасу може стати Владивосток чи Якутськ, залежно від призивного розподілу. Але турбує інше: ми як держава вже нічого не можемо з цим зробити, навіть немає офіційної реакції від влади. Тож постає питання — що взагалі ми збираємось там повертати?

Військова система — російська, з кадровими військовими та російською технікою; система місцевих “спецслужб” курується ФСБ та ГУ; повністю рубльова зона; система освіти — суміш російської та радянської з відповідними цінностями та ідеалами; система окупаційних законів — повний шаблон з юридичної системи РФ; під 300 тисяч населення, яке вже отримало російське громадянство та частина якого скоро офіційно увійде до складу Збройних сил РФ.

Як на мене, всі ці фактори — суттєвий чинник для докорінного перегляду національної стратегії по окупованому Донбасу, якщо у влади взагалі така є», — заявив він.

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​⚡️Станіслав Асєєв: Україна не має адекватних підстав відключити Росію від міжнародної платіжної системи SWIFT

Леонід Кравчук заявив, що у разі невиконання Росією своїх зобов'язань по "Мінську" — з наступного року Україна буде вимагати нових санкцій щодо РФ у вигляді відключення Росії від міжнародної платіжної системи SWIFT.

Станіслав Асєєв, експерт з питань окупованої частини Донбасу UIF вважає, що в України немає підстав реалізувати свої вимоги, та й світ навряд чи підтримає їх.

💬 «Є така загальна суспільна аксіома, що увійшла у суспільство з криміналу: «Не витягай ножа, якщо не зможеш вдарити». Але у випадку з заявою пана Кравчука ситуація ще гірша: ми погрожуємо навіть не вдарити, а тільки витягти ніж. Бити, вочевидь, має за нас Захід, який на це за нинішніх обставин не піде. Чому? Бо не пішов на це навіть за критичних складових: повномасштабної війни 2014-15 років і відсутності компромісу з боку РФ у перемовинах щодо Донбасу.

Що змінилось цього разу? Нічого, крім вже панічного бажання України знайти хоч якийсь важіль впливу на Росію. Але ж навіть якщо розглядати таку заяву у якості суто політичного тиску, все рівно мають бути хоч якісь адекватні підстави для реалізації своїх погроз, чого у ситуації з SWIFT ми не маємо.

Звичайно, можливий і політичний форс-мажор, як у ситуації з санкціями по "Північному Потоку", коли Сполучені Штати, захищаючи свої економічні інтереси, водночас і грають на боці інтересів України. Але це все ж виняток, а не правило.

Виходить, що ми вистрілили собі у ногу: заяву зробили, в РФ посміялись, а світ навряд чи підтримає. Дуже сподіваюсь, що це лише чергова емоція наших можновладців, а не реальний план Б щодо Донбасу», — зазначив він.

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​​​⚡️Штурм Капітолію у США: основні висновки

🇺🇸Масові протести у Вашингтоні 6 січня стають кульмінацією 4-річного правління президента Дональда Трампа.

Захоплення протестувальниками будівлі Капітолію — символу американської демократії та самої політичної системи — стало безпрецедентним явищем, що, тим не менше, продемонструвало наскільки розбалансованою є сама система і розколотим лишається суспільство.

За результатами того, що сталося у США, можна зробити декілька дуже важливих висновків про внутрішню і зовнішню політику США:

✔️Політичні та ідеологічні протиріччя в американському суспільстві поглиблюватимуться. Прихильники демократів і республіканців не змінили своїх фундаментальних поглядів на країну, її розвиток та зовнішній світ.

Заворушення у Вашингтоні показали високий рівень протестної активності та соціальної фрустрації частини населення і це створюватиме серйозні виклики для системи;

✔️Штурм Капітолію змусить нову адміністрацію Джо Байдена діяти жорстко та безкомпромісно: знайти винних і покарати, щоб таких прецедентів не було у майбутньому.

Це неодмінно призведе до зіткнення із електоральним ядром Дональда Трампа і створить привід для початку кримінального переслідування ультраправих прихильників президента і у такий спосіб відкриває нову главу у протистоянні двох умовних “Америк”, розділених партійно-ідеологічними, культурними та політичними лініями, що їх засвідчили вибори президента;

✔️Події під Капітолієм (а також ранішні літні протести у великих містах) показали готовність частини суспільства до насилля та радикальних силових дій для захисту своїх позицій;

✔️Відбувся частковий розрив між Трампом і республіканським істеблішментом. Чимало республіканців, включно з віце-президентом Майклом Пенсом, віддалилися від риторики та дій Трампа напередодні та під час заворушень. Це прискорить переосмислення партією своєї ролі у системі та оновлення керівництва.

Утім, лишаючись одним з найпопулярніших політиків, Трамп все ще зберігатиме контроль над партією протягом деякого часу, хоча він буде не таким сильним, як раніше;

✔️Сполучені Штати вочевидь провалюватимуться у внутрішню політику. Штурм Капітолію ще раз засвідчив, наскільки глибинною є криза у США і що нова адміністрація Джо Байдена однозначно зосереджуватиме увагу на вирішенні передусім внутрішніх проблем і не присвячуватиме багато часу зовнішній політиці, як мінімум на тих напрямках, які не є пріоритетними для Штатів.

☝️Це стосується, серед інших, й України і означає, що робити однозначну ставку на підтримку США у ключових процесах нам не варто, а також необхідно зайнятися розбудовою власної політики у наступні 4 роки.

Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF

 
 #фаховий_аналіз_трендівUIF
​​📚Хто в Україні проти старшої профільної школи?

На початку січня в окремих медіа з’явилися повідомлення про те, що мовляв у вересні 2021 року значна частина шкіл не набиратимуть учнів до 10 – 11 класів. Ба більше, начебто значна частина педагогів буде звільнена. Водночас в офіційних джерелах про такі нововведення інформація відсутня.

Микола Скиба, експерт програми “Освіта” UIF вважає, що ця ідея належить тим, хто прагне щоб українська система була максимально синхронізована з пострадянською, передусім – російською.

💬“Може скластися враження, що це чергова атака на МОН, яке останнім часом справді є за що критикувати. Втім, якщо придивитись уважніше, то можна побачити зв’язок між висловлюваннями теперішнього керівництва відомства та медійними закидами.

Наприклад, Міністр Сергій Шкарлет, ще у статусі претендента на посаду, на одній із зустрічей у комітеті ВРУ висловився за те, що варто розглянути можливість повернути 10-річку. Пізніше він же виступив з ініціативою, що діти мають починати навчання у школі з 5-річного віку. З великою ймовірністю можна припустити, що це навіть не його оригінальні ідеї, а трансльований посил від тих, хто фактично привів пана Шкарлета на посаду.

Тут йдеться навіть не так про персоналії, як про приналежність до певної когорти. Передусім тих, хто проти змін в освіті і за те, щоб українська система була максимально синхронізована з пострадянською, передусім – російською, і подалі від світової”,– розповів він.

За словами експерта, подібні повідомлення у ЗМІ – це своєрідне зондування настроїв певної частини суспільства і фахової спільноти.

💬“Медійні вприскування (зокрема з такого джерела як «Вести») можна розцінювати як своєрідне зондування настроїв певної частини суспільства і фахової спільноти. Чи навіть спробу розхитати ці настрої і домогтися скасування норми законів України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту» щодо запровадження в Україні триступеневої системи освіти із чітко означеними початковою, базовою і старшою профільною школою та запровадженням 12-річки.

Це насправді передбачає спеціалізацію шкіл на початкові школи, гімназії та ліцеї і школи повного циклу. Згадана зміна має відбутися поступово до 2024 року. І ключову роль мають відіграти засновники шкіл. У 98% випадків – це місцеві ради, які самостійно визначають, за якою траєкторією рухатися і коли перепрофільовуватися. Отже, це камінь і у їх «город»”, – зазначив експерт.

#фаховий_аналіз_трендівUIF
​​🇲🇲Військовий переворот у М’янмі — перша серйозна криза у Південно-Східній Азії

Якщо Ви хотіли знати головне про переворот у М’янмі, то Ілія Куса, експерт з міжнародної політики UIF пояснив усе коротко та по суті👇

✔️Причини перевороту криються у конфлікті між цивільним урядом правлячої партії “Національна ліга за демократію” та військовим керівництвом країни, між якими розділена політична влада з 2015 року.

У листопаді 2020 року в М’янмі пройшли парламентські вибори, на яких правляча партія здобула рішучу перемогу (83%). Однак військові не визнали результати голосування.

⚡️Наслідки перевороту у М’янмі мають кілька рівнів.

🇲🇲На національному рівні повернення до влади військової хунти (востаннє військові правили країною у 1962-2011 роках) означає ризик загострення етно-конфесійних протиріч. Керівниця правлячої партії Аун Сан Су Чжі лишається вкрай популярною серед буддистської частини населення. Крім того, існують побоювання, що встановлення військового правління погіршить становище мусульманської меншості М’янми — народу рохінджа, які за останні 5 років зазнали чимало переслідувань. Тисячі їх були убиті військовими, а майже мільйон стали біженцями.

📍На регіональному рівні переворот у М’янмі зачіпає інтереси Китаю та Індії. Пекін розглядає М’янму як один з ключових економічних коридорів у межах своєї глобальної ініціативи “Один Пояс, Один Шлях”. Для них це спосіб оточити Індію зі сходу та диверсифікувати поставки енергоносіїв із Близького Сходу. Індія є розглядає М’янму як свій геополітичний фланг. Країна межує зі штатом Аруначал-Прадеш, який є предметом територіальної суперечки з Китаєм (за окупований Південний Тибет), а південніше узбережжя М’янми на Андаманських та Нікобарських островах Індія має власні військово-морські об’єкти, які були створені для спостерігання за китайською активністю у Південній Азії. Переворот у М’янмі може порушити баланс сил і посприяти активізації індійсько-китайського суперництва у регіоні.

🌍На глобальному рівні переворот — це перший серйозний зовнішньополітичний виклик у Південно-Східній Азії для нової адміністрації Джо Байдена у США. Враховуючи стратегічний курс на стримування Китаю зі ставкою на союзників (а до них Штати відносять Індію, Австралію, Південну Корею, Японію), Вашингтону необхідно буде реагувати на ці події. Найімовірніше, вони закликатимуть до звільнення затриманих міністрів і підтримуватимуть Аун Сан Су Чжі та її “Національну лігу за демократію”, попри дещо зіпсовану репутацію держрадниці через її мовчання з приводу масових убивств мусульман рохінджа у 2016-2018 роках.

#фаховий_аналіз_трендівUIF