Forwarded from Горюшко
167000. Орлов Станислав
Цей чорт тут буде обовʼязково. Я його дуже довго чекав. Поки «авансом». А там видно буде.
Цей чорт тут буде обовʼязково. Я його дуже довго чекав. Поки «авансом». А там видно буде.
🔥2🤡2💩1
Forwarded from hromadske
Командир сказав, що «не міг стояти осторонь жахливих подій, які спіткали наш підрозділ у минулому».
За словами Володимира Фокіна, відразу після призначення у жовтні він вирішив оцінити рівень компетентності офіцерського складу.
Він сформував «офіцерські дозори» й направив їх у Куп’янськ, «де була потреба у додатковому підсиленні через складну ситуацію, низький моральний стан особового складу та необхідність якісно організувати оборону»
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤡3🤔1🤯1💩1
Forwarded from inlandempire
When the Wind Blows / Коли дме вітер, 1986
Dir. Jimmy T. Murakami
Пара британських пенсіонерів готується до ядерної війни згідно з офіційною брошурою, взятою у бібліотеці. Вони чітко виконують всі зобов'язання уряду щодо укриття, іноді відволікаючись на приємні спогади про Другу світову.
"Добре було під час війни, насправді.. Бомбосховища, блекаути, чашки чаю.." — згадує бабуся. І що це? Спроба знайти просвіток у найтемніших часах чи найтемніше було єдиним, що можна згадати? А може така сама романтизація на зразок совку.
Бомба падає, світ напевно зник, але жінка переживає про те, що вдома не прибрано, а чоловік думає, що от-от з'явиться служба спасіння, адже влада вже давно має план щодо таких подій.
Взагалі страшний анімаційний фільм, який заграє з глядачем смішними діалогами та формою оповідання, а потім поступово стискає все тіло. От ніби знаєш, що буде далі, а все одно продовжуєш дивитись, як вони самі для себе вигадують відмовки, втіхи, позитивне мислення — одночасно сліпа віра у владу та неможливість повірити в найгірше.
Тригерний і депресивний — що ще потрібно для хорошого настрою..
Dir. Jimmy T. Murakami
Пара британських пенсіонерів готується до ядерної війни згідно з офіційною брошурою, взятою у бібліотеці. Вони чітко виконують всі зобов'язання уряду щодо укриття, іноді відволікаючись на приємні спогади про Другу світову.
"Добре було під час війни, насправді.. Бомбосховища, блекаути, чашки чаю.." — згадує бабуся. І що це? Спроба знайти просвіток у найтемніших часах чи найтемніше було єдиним, що можна згадати? А може така сама романтизація на зразок совку.
Бомба падає, світ напевно зник, але жінка переживає про те, що вдома не прибрано, а чоловік думає, що от-от з'явиться служба спасіння, адже влада вже давно має план щодо таких подій.
Взагалі страшний анімаційний фільм, який заграє з глядачем смішними діалогами та формою оповідання, а потім поступово стискає все тіло. От ніби знаєш, що буде далі, а все одно продовжуєш дивитись, як вони самі для себе вигадують відмовки, втіхи, позитивне мислення — одночасно сліпа віра у владу та неможливість повірити в найгірше.
Тригерний і депресивний — що ще потрібно для хорошого настрою..
❤4🤯1💩1🤡1💔1