When the Wind Blows / Коли дме вітер, 1986
Dir. Jimmy T. Murakami

Пара британських пенсіонерів готується до ядерної війни згідно з офіційною брошурою, взятою у бібліотеці. Вони чітко виконують всі зобов'язання уряду щодо укриття, іноді відволікаючись на приємні спогади про Другу світову.

"Добре було під час війни, насправді.. Бомбосховища, блекаути, чашки чаю.." — згадує бабуся. І що це? Спроба знайти просвіток у найтемніших часах чи найтемніше було єдиним, що можна згадати? А може така сама романтизація на зразок совку.

Бомба падає, світ напевно зник, але жінка переживає про те, що вдома не прибрано, а чоловік думає, що от-от з'явиться служба спасіння, адже влада вже давно має план щодо таких подій.

Взагалі страшний анімаційний фільм, який заграє з глядачем смішними діалогами та формою оповідання, а потім поступово стискає все тіло. От ніби знаєш, що буде далі, а все одно продовжуєш дивитись, як вони самі для себе вигадують відмовки, втіхи, позитивне мислення — одночасно сліпа віра у владу та неможливість повірити в найгірше.

Тригерний і депресивний — що ще потрібно для хорошого настрою..