Сьогодні, у День пам'яті жертв політичних репресій, ми згадуємо мільйони українців, чиї життя були зламані або відібрані московитами.

Ця трагедія не оминула й мою родину. Коли моїй Мамі було всього чотири роки, у їхню хату ввірвалися совєцькі “визволителі” з червоними кривавими зірками на “фуражках”. Бабусі дали лише десять хвилин на збори, після чого її разом з дітьми завантажили у вантажівку, повезли на вокзал і вислали на довгі вісім років до Сибіру, у Томську область на лісоповали. Моя маленька Мама та вся її родина стали жертвами репресій лише через те, що були родиною українського греко-католицького священика, який відмовився зрадити свою віру та перейти на московське православіє.

Сьогодні історія повторюється. Ми знову ведемо боротьбу проти московської орди та цієї імперії зла. Їхні методи не змінилися з більшовицьких часів – вони прагнуть знищити все українське.

Вічна пам'ять усім жертвам політичних репресій.
Пам'ятаємо, мстимося.

Ми обов'язково переможемо! Слава Україні! 🇺🇦
І москва впаде! 💥

Вишиванка сьогодні – це не лише традиція чи елемент одягу. Це наш генетичний код, який ми захищаємо щодня, на рівні із нашою українською мовою, культурою і правдивою історією!

Я бачу цей зв'язок по-особливому. Візерунки на наших сорочках – це як цифрові коди на екранах моніторів керування. Вони так само переплітають нашу історію, нашу лють і нашу незламність. Раніше українці вишивали сорочки як обереги від злого ока та ворожої кулі. Кожен хрестик на тканині – це крок до соборності. Кожен виліт нашого безпілотника – це крок до очищення землі від окупанта.

Одягайте вишиванки, підтримуйте військо, стіймо разом до Перемоги.
З Днем вишиванки!
Слава Україні і москва впаде!

НАША ЗЕМЛЯ — НАШІ ГЕРОЇ!

Щодо перепоховання Голови Проводу ОУН полковника Андрія Мельника та спроб зовнішнього втручання в українську політику національної пам'яті.

Повернення на рідну землю праху видатного борця за українську державність, полковника Армії УНР, Голови Проводу Організації Українських Націоналістів Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник – це історичний акт справедливості та відновлення нашої національної гідності. Принагідно звертаємо увагу представників влади, що на Пантеоні Національних Героїв мають бути перепоховані всі Герої національно-визвольної боротьби за Україну та присвоєно їм звання Героя України (посмертно).

Водночас Всеукраїнське Об'єднання «Свобода» заявляє: жодна іноземна держава не має права вказувати українцям, кого шанувати, як будувати свій національний Пантеон та якими іменами називати свої вулиці і бойові бригади.

Далі…

У Калуші свободівці підписали меморандум про партнерство з Конотопом

У Калуші під час урочистої сесії міської ради з нагоди Дня міста відбулася знакова подія — підписання Меморандуму про партнерську співпрацю між Калуською та Конотопською громадами. Участь у заході взяли міський голова Калуша свободівець Андрій Найда та міський голова Конотопа свободівець Артем Семеніхін. 

Документ передбачає співпрацю громад у сферах освіти, культури, економіки, обміну досвідом, а також реалізацію спільних проєктів та залучення міжнародної допомоги.

Свободівці наголошують: єдність українських громад, взаємна підтримка та спільна праця — важлива складова зміцнення української держави в умовах війни.

🫡Честь і повага, з Днем Сил безпілотних систем!

Це технологічна міць та нищівна каральна рука нашого війська, яка щодня змінює хід цієї війни та випалює ворога з нашої землі.

Дякую кожному за філігранну точність, залізну витримку та інноваційний підхід до знищення окупантів.

Зі святом, побратими – тримаємо стрій, вдосконалюємо майстерність та разом вибиваємо нашу Перемогу!

Слава Україні!
москва впаде!

Щоб російські ракети не вбивали українців, ворог має бути знищений. І саме для цього щодня працюють наші військові.

До нас звертаються військові, які служать в одному з підрозділів військової розвідки ГУР МО України. Через специфіку їхньої роботи ми не можемо називати імен чи показувати обличчя, але запевняємо: багатьох із цих хлопців ви добре знаєте. І саме вони щодня роблять дуже боляче русні.

Сьогодні їм потрібна наша допомога — збираємо 200 000 гривень на автомобіль для підрозділу.

Спробуймо разом закрити цей важливий запит для тих, хто тихо й ефективно робить свою роботу заради України.

На авто для ГУР:
🔗 моно https://send.monobank.ua/jar/RTsoXyUNR
💳 4874 1000 3865 2296

🔗 приват https://www.privat24.ua/send/jvqgy
💳 5168 7521 5233 5793

📧 PayPal: olha.albert.ukraine@gmail.com

Благодійний фонд "Завжди Надія"

​​БІЛИЙ ОРЕЛ ЗАЮШЕНИЙ НЕВИННОЮ УКРАЇНСЬКОЮ КРОВ'Ю:
Сагринь..
Ми НЕ забули!!!

Поки ми понуро чи толерантно мовчимо, нас звинувачують і топчуть нашу національну памʼять. Чи є пояснення, хто і за що безжально закатував на своїй землі сотні українських жінок, дітей і людей похилого віку в Сагрині?

Сагринь – нині село в Люблінському воєводстві Польщі. 10 березня 1944 року каральні підрозділи польської армії крайової та батальйонів хлопських влаштували тут криваву різню, забравши життя у від 800 до 1240 мирних українців. Село вважалося відносно безпечним, тому сюди стікалися біженці з навколишніх поселень Холмщини. Польські горлорізи спалили церкву, парафіяльні споруди та понад 260 хат невинних українців.

Події 10-11 березня 1944 року стали найчорнішими днями для української Холмщини. Тоді польські бандити з армії крайової атакували цілу низку українських сіл: Андріївка, Березів, Бересть, Верешин, Ласків, Маличі, Малків, Модринь, М’ягке, Ріплин, Сагринь, Стрижівець, Теребінець, Теребінь, Турковичі, Шиховичі. Загалом за кілька тижнів цієї каральної операції було вбито від 1500 до 2000 українців.

Людей знавісніло і безжально розстрілювали, жінок кололи вилами та багнетами, немовлят живцем кидали у вогонь…

Свідчення очевидців з протоколів від 26 квітня 1944 року. Ці спогади неможливо читати без здригання. Це факти, які світ має знати.

Зіна Малимон: «Побачила я, як польська банда нападала на Сагринь і стріляла із запальних куль. Мама моя Ольга, сестра Ліда, тітка Марія Л. і я втікли на станицю. По дорозі мене ранили в обидві ноги... За якийсь час прийшли бандити... Вирубали двері і вдерлись нагору. Побили всіх мужчин. Вбиваючи, проклинали. Жінок з дітьми зігнали на діл, а нагорі запалили. Вбили мою маму Ольгу і сестру Ліду. Один з них стрілив в мене. Ранено мене в голову і я впала. Бандита стріляв ще раз в мене і попав в руку. Я лежала, не ворушилася зовсім. Бандити думали, що я вбита, й відійшли. Сестра моя Ліда була тільки ранена в руку, встала і хотіла втікати. На цей раз надійшов бандита і стрілив її в голову...»

Ольга Шидловська: «Банда мала місцевих провідників. Ця партія бандитів мала за провідників 2–ох малих хлопців, поляків, одному 14, а другому 12 літ. Ці хлопці показали сховище Стельмащука, з якого бандити витягнули 9 осіб і вбили... Малі Білики водили бандитів по цілому селі і показували сховища...»

Ростислав Савич: «Під вечір тато приніс ще одну страшну звістку: у полі знайшли вбитими мого дядька Івана, його дружину Ірину і двох синів – Сергійка який мав 3,5 років і дворічного Володю. Неподалік третю добу лежала важкопоранена жінка, біля якої повзала і ссала груди матері маленька Надія Медвідь...»

Історія народів часто складна і кривава, і коли кричать про чиїсь “злочини”, нехай будуть готові визнати і відповісти за власні. Ми шануємо чужу пам'ять, але не дозволимо топтати свою. Сагринь – це наш біль, який ми більше не дозволимо замовчувати.

Наступна розповідь про польську різню українців в Павлокомі…

На фото: поляки з армії крайової позують на фоні підпаленого будинку українських селян в Сагрині.

Оскільки я є діючим військовим і не маю права давати політичні оцінки тим чи іншим подіям, однак, зважаючи на значний резонанс, все ж мушу відреагувати на наростаючу істерію навколо “білого орла” серією історичних дописів про звірства польської армії крайової проти мирного українського населення. Це часто замовчувана і невідома сторінка нашої трагічної історії для багатьох українців.

Перебуваючи у лікарні і, відповідно, маючи час на аналіз і пошуки, натрапив у багатьох авторитетних джерелах на фото спаленого поляками села Сагринь, де у 1944 році було знищено армією крайовою понад 1000 мирних українців.

Яким же було моє здивування, коли це саме цю світлину я побачив сьогодні в етері польського інформаційного телеканалу Polsat News, але вже з коментарем, що це нібито фотодоказ, як "УПА мордувало поляків".

На жаль, це вже далеко не вперше, коли польські реакційні кола вдаються до відвертої брехні та маніпуляцій. Всі ми добре пам'ятаємо сумнозвісне фото задушених дітей, вбивство яких багато років поляки, і особливо московити, цинічно приписували українцям. Хоча правда зовсім інша: власних дітей у 1923 році в стані божевілля задушила польська ромка Маріанна Долінська.

Історія потребує правди, а не фальсифікацій і брехні. Тимчасові політичні дивіденди, спроби спекулювати на трагедіях минулого та страх, що Україна після перемоги над московитами стане потужним геополітичним гравцем у Східній Європі, не варті того, щоб зруйнувати стосунки між нашими народами на десятиліття вперед. Особливо перед загрозою одвічного спільного ворога – рашистів.

Закликаю до поваги та історичної чесності!
москва впаде!💥
Слава Україні!🇺🇦

З Днем Конституції України! — Звернення Олега Тягнибока // ВІДЕО 👇

Сьогодні день, який 30 років тому закріпив не лише нашу державність, а й правила, за якими ми як нація живемо, будуємо і захищаємо свою країну.

Конституція – це основний закон, що визначає поведінку громадян у державі, межі наших прав і глибину нашої відповідальності. Українці протягом багатьох поколінь мріяли про власну державу – незалежну, сильну, справедливу. Мріяли жити на своїй землі за власними законами...

https://www.youtube.com/watch?v=-C4ZZ6o_SGM

#Конституція #Україна #Тягнибок

30 червня 1941 року.

У Львові проголошують Акт відновлення Української Держави. На Національних зборах його зачитує щойно призначений голова уряду — Українського державного правління Ярослав Стецько.

Українські війська в місто вводить Роман Шухевич, який цього дня саме святкує свої уродини.

Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери підтверджує факт існування Української Держави і її тяглість з часів УНР. Декларує усьому світові, що ми, українці – законні господарі на СВОїй, БОгом ДАній землі.
За кілька днів гестапо арештовує Бандеру та Стецька. Починаються масові арешти членів ОУН.

Через відмову націоналістів співпрацювати з німцями, їхніх родичів катують до смерті. А їх самих — відправляють в концтабір.

Згадуйте це щоразу, як вам намагаються нав’язати міфи про якусь «співпрацю» ОУН із німцями. І пам‘ятайте, що Україна — правонаступниця УНР, а не УССР. З «рускім міром» ми, українці, не маємо нічого спільного.

Слава Героям!
Слава Україні!

москва впаде!

Надважлива роль НРК на лінії зіткнення

Командир батальйону «Свобода» Петро Кузик «Апостол» про необхідність і важливість НРК для виконання бойових задач, а також про ситуацію на Добропільсько-Покровському напрямку.

Підтримайте збір на НРК: комплектуючі та спеціальні колеса, що витримують підрив на мінах.

Мета: 500 000 грн

🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4qBCEHbT3H

💳Номер картки Банки
4874 1000 3951 1202

🔗Посилання на конверт ПриватБанку
https://www.privat24.ua/send/jx5ha

Номер картки конверта
5168752153735421

Долучитися можна донатом, репостом, відкриттям допоміжної банки.

Разом до перемоги!
Слава Україні!

Батальйон «Свобода» у соціальних мережах:
🔸Мерч🔸TikTok 🔸Instagram 🔸Facebook🔸YouTube🔸Сайт

Антиукраїнська істерія в Польщі, апогей якої припадає на 11 липня, та й останні гучні скандали і дипломатичні демарші з боку Варшави навколо української історичної пам’яті – це не про раптове «прозріння», а про банальну електоральну математику.

У Польщі стартувала запекла внутрішньополітична боротьба і деякі тамтешні діячі вирішили, що найдешевший спосіб заробити швидкі політичні бали – це влаштувати танці на кістках та вчергове підняти «волинську карту».

Дивує інша закономірність. Чомусь раніше, коли українське військо повертало свої справжні історичні імена, зокрема – героїв УПА – з боку поляків не було такої категоричної істерії.

Наприклад, спеціальний розвідувальний батальйон ЗСУ отримав ім’я полковника, голови ОУН Євгена Коновальця – реакції не було.

Навчальний центр Сил безпілотних систем ЗСУ імені Головного командира УПА Василя Кука – реакції не було.

31 окрема механізована бригада ЗСУ отримала ім’я генерала УПА Леоніда Ступницького – тиша.

Бригада Нацгвардії «Грегіт» імені полковника УПА Василя Андрусяка – знову жодних протестів.

І ось тепер, коли окремому Центру спеціальних операцій ЗСУ присвоїли почесне ім’я Героїв УПА – у Варшаві почався справжній шок, істерика, вимоги повернути нагороди і ледь не міжнародний скандал.

До слова, це саме той підрозділ, у якому я мав честь у 2023 році служити Україні. А після отримання почесного найменування «імені Героїв УПА» я пишаюся своєю службою в ньому ще більше!

Цей вибірковий гнів дуже показовий: він доводить, що справа взагалі не в УПА, а у кон’юнктурній історичній політиці наших сусідів.

Навіть вулиця імені Героїв УПА з’явилася у моєму рідному Львові ще 17 квітня 2008 року – 18 років тому. І весь цей час вона нікому у Польщі не заважала.

У 1990 році встановлено перший памʼятник Степанові Бандері в його родинному селі Старий Угринів.
Близько тисячі памʼятників, хрестів, погрудь в честь УПА, сотні вулиць по всій Україні.

Чому саме тепер, коли Україна переламує хід війни і нам потрібна максимальна підтримка з боку західних партнерів в боротьбі з московитами?

Тут варто згадати грудень 2013 року, коли брат вбитого московитами під смоленськом президента Польщі Леха Качинського та лідер польських консерваторів Ярослав Качинський під час Революції Гідності стояли з нами на сцені київського Майдану. Тоді польські топ–політики без жодних вагань і докорів сумління разом із українцями скандували традиційне бандерівське гасло «Слава Україні!».

У той момент це нікого у Варшаві не обурювало і не лякало, бо тоді їм було геополітично вигідно підтримувати нас.

Схожа гнучкість помітна й у виступах інших польських діячів. Той же Кароль Навроцький ще задовго до своїх теперішніх високих амбіцій розважливо розповідав на камеру красиві речі – мовляв, «кожен народ має право на своїх героїв і свою власну історію». Але ці заспокійливі тези звучали рівно доти, доки це було вигідно особисто йому та його політичній силі на конкретному етапі. Як тільки кон’юнктура змінилася, а на горизонті замайоріли нові вибори й посади – уся ця повага до чужого права на героїв миттєво випарувалася, поступившись місцем жорсткому дипломатичному тиску та спробам диктувати умови воюючій Україні.

Висновок із цієї виборчої істерії лише один. Поки польські політики бавляться в історію заради рейтингів, вони забувають головне: якщо московія переможе в Україні через брак нашої єдності, то наступною вона знищить саме Польщу. І тоді на польських кордонах стоятимуть уже не підрозділи імені Героїв УПА, а мокшанські племена, буряти й кадировці.

Я є палким прихильником тези ідеолога українського націоналізму Степана Ленкавського: «наше майбутнє з Польщею набагато важливіше, ніж наше минуле». Але це має бути двосторонній рух із взаємною повагою.

Слава Україні!
москва впаде!

Сьогодні – День Української Державності!

Символ безперервності боротьби, сили народу і права бути господарями на своїй землі.

Українська державність формувалася століттями – через випробування, втрати і перемоги.

Українська нація є спадкоємицею духовної і матеріальної культури трипільців, скіфів та сотень наступних поколінь українців.

Українці завжди прагнули мати свою державу.

Неперервність сучасної Української Держави була започаткована ще в Київській Руси-Україні, і продовжена Галицько-Волинським князівством, Козацькою Республікою періоду Гетьманщини, Українською Народною Республікою, Західно-Українською Народною Республікою, Карпатською Україною та Українською Державою, відновленою Актом 30 червня 1941 року,

І сучасна Незалежна Україна, яка є правонаступницею УНР, а не УССР, яка насправді була окупаційною адміністрацією, постала як наслідок понад трьохсотлітньої національно-визвольної боротьби українців.

Сьогодні державність тримається на тих, хто захищає її зі зброєю в руках, хто працює, допомагає і не опускає рук.

Державність – це відповідальність кожного.
Це єдність, яка робить нас сильними.
Це віра, яка не дає зламатися.

Ми платимо високу ціну за право бути, але саме ця боротьба остаточно утверджує Україну як вільну і незламну державу.

Бажаю міцності духу, єдності та впевненості у нашій Перемозі.

Пам’ятаймо, хто ми є, і за що стоїмо!

москва впаде!💥

Слава Україні! 🇺🇦

Я вибачаюсь — але які нафіг у Верховної Ради канікули?

Пропозиція, яка підкуповує своєю оригінальністю — не йти на канікули.

До речі, так можна, уявіть.

Особливо коли країна у війні без міністра оборони

Сьогодні минає два роки з дня вбивства Ірини Фаріон.

Із перших днів знайомства Ірина була для мене смолоскипом, який випалював байдужість і освітлював шлях Української Нації до віднайдення себе. Це був той самий «меч духовний», про який вона сама часто говорила, — меч, що бив точно і сильно.

Ірина ніколи не шукала зручних компромісів і не намагалася подобатися всім. Її силою було слово — безкомпромісне, гостре й кришталево чесне.

Ми багато років працювали пліч-о-пліч, і я бачив її різною. Вона вміла бути непохитною на публічних трибунах, але водночас була глибокою, мудрою й чуйною людиною в колі своїх.

Її загибель — це невимовний біль. Але ідеї, які вона відстоювала і поширювала, неможливо знищити. Вони живуть у кожному, хто говорить українською, мислить по-українськи й бореться за Українську державу.

Світла пам’ять великій українці!

Наш обов’язок — продовжувати нашу спільну справу і нашу ідею, ідею Української Нації, яку вона пропагувала.

Слава Україні!
москва впаде!