Ірина Мудра, заступниця голови Офісу Президента України залишається на своїй посаді та буде продовжувати роботу над координацією всього юридичного блоку, правосуддя та притягнення країни-агресора до відповідальності. Про це Ірина написала на своїй сторінці в ФБ. Таким чином, єдиним претендентом на крісло міністра юстиції залишається голова Комітету ВР з правової політики Денис Маслов.

Дуже багато запитів від колег-журналістів з приводу того, чим закінчилось засідання фракції.
Перш за все, воно ще не закінчилось. А триває.
Заслухали Федорова із слайдами щодо плану роботи в Міноборони. Крізь багато цифр і загальних фраз, зрозуміла для себе, що Федоров готовий перекривати дефіцит бюджету Міноборони непопулярними рішеннями. Якими саме — підготує після призначення і принесе в Верховну Раду. Презентація Федорова та Q&A тривала більше години.
Зараз почалася промова Шмигаля. Бачу по настрою, що він не в захваті, але акцентує, що працював і працюватиме в команді з усім Кабміном на чолі з премʼєр-міністеркою. Юлія Анатоліївна поки не промовила ні слова.
Повернемось на початок засідання фракції. Давид Арахамія сказав, що голосування за звільнення Малюка завтра відбудеться. Сьогодні Комітет не підтримав це звільнення тому, що Давида не було на Комітеті. Принаймні так він сказав. Завтра, я так зрозуміла, Давид на Комітет піде й голоси після того зʼявляться. Але чи змінить це розстановку сил в залі під час голосування за відставку — не впевнена, побачимо.
Щодо призначення Маслова в Мінʼюст. Давид сказав, що не знайшли заміну Маслову в Комітет, що дивно. Бо така ж проблема з призначенням Наталухи в ФДМУ, там по заміні теж не вирішили, тим не менш, Наталуху завтра готові відпустити.
Не зовсім логічно було створювати кризу з кадрами в Комітетах, маючи притомну кандидатуру Ірини Мудрої на Мінʼюст.

Проголосували виклик Малюка в залу засідань перед процедурою голосування за відставку. За — 177 голосів.

Страта українських захисників. Довічне для воєнного злочинця

Ця справа не про складність доказів і не про юридичні конструкції.
Вона про те, що навіть у війни є межі.
І про те, що ці межі були свідомо, послідовно і неодноразово порушені.

Вона про те, за що воює Україна.
І чим ми принципово відрізняємося від ворога.

Сьогодні російського військовополоненого Сергія Тужилова, позивний «Алтай», засуджено до довічного позбавлення волі за страту українських військовополонених.

Тужилов був командиром гранатометного відділення мотострілецької роти 82-го мотострілецького полку 69-ї мотострілецької дивізії зс рф. Під час повторного вторгнення на Харківщину він разом з іншими російськими військовими зайняв територію Вовчанського агрегатного заводу.

У червні 2024 року беззбройний український військовослужбовець, втративши орієнтацію в зоні бойових дій, потрапив на позиції ворога. Не маючи зброї та шансів на опір, він здався в полон.
Після допиту, ворог передав інформацію командуванню. Звідти надійшов наказ вбити полоненого.

Саме Тужилов запропонував виконавця, детально інструктував, обрав місце страти, це контрольно-пропускний пункт на території заводу і особисто контролював страту- розстріл українського захисника пострілом у голову.

На початку липня 2024 року ще двоє українських військових потрапили в полон. Їх прив’язали до стовпів на території заводу. Після допиту знову пролунав наказ: «Отправьте их к Бандере».

Цього разу Тужилов особисто взяв участь у вбивстві. Разом з іншим військовим вони узгодили план і кожен зробив постріл у потилицю полоненому.

24 вересня 2024 року під час звільнення території заводу спецпідрозділи ГУР взяли російських військових у полон, серед них і «Алтая». Прокурори одразу зафіксували всі обставини злочинів і зібрали докази.

У суді він повторював:
«Я человек военный, выполнял приказ».

Але виконання очевидно злочинного наказу не виправдання. Це свідомий воєнний злочин.
Грубе порушення правил ведення війни і всіх міжнародних конвенцій.

Я знаю, про що говорю.
Я документував воєнні злочини на Київщині під час та після окупації.
І кожного разу бачив одне й те саме: фанатично-божевільне бажання вбивати мирних жителів та військових, а накази, коли вони були, лишень формальний дозвіл, на реалізацію страшних бажань.

Сьогодні суд визнав Сергія Тужилова винним у жорстокому поводженні з військовополоненими, поєднаному з умисними вбивствами, вчиненими за попередньою змовою групою осіб
(ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України), та призначив максимальне покарання, довічне позбавлення волі.

Я розумію, якого покарання прагнуть українці, втомлені війною і шоковані жорстокістю окупантів.
Але ми не відповідаємо злочином на злочин. Ми відповідаємо законом і дотриманням всіх норм: право комбатанта брати безпосередню участь у бойових діях передбачає імунітет від переслідування за законні воєнні дії, але комбатанти не мають такого імунітету у разі порушень міжнародного гуманітарного права – порушення законів і звичаїв війни, скоєння злочинів щодо захищених осіб.

Саме цим ми відрізняємося від ворога.
Саме це робить нас державою, яка має право вимагати справедливості в спеціальному трибуналі.

За кожним доказом у цій справі стоїть людське життя, обірване не в бою, а в полоні. Зламані долі матерів, дружин і дітей.

Тому вирок, максимально справедливий, який міг бути у цій ситуації.

Я переконаний: кожен воєнний злочин має закінчуватися саме так: довічним увʼязненням. Ані відстань, ані час не стануть на заваді справедливому покаранню
Вічна памʼять Героям

265 голосів за відставку Дениса Шмигаля з посади міністра оборони

Верховна Рада звільнила Михайла Федорова з посади міністра цифрової трансформації та першого віце-премʼєра.
Переходимо до розгляду питання щодо відставки В. Малюка. В залі він відсутній

Рада проголосувала за відставку Малюка. За 235

Верховна Рада не проголосувала за призначення Шмигаля. 210 за

Федорова призначили міністром оборони. За 277.

Так звана «група Павлюка» в складі Слуг народу голосів за призначення не дала.

Воєнний стан продовжили ще на 90 днів. За — 330

За 248. Шмигаля призначено міністром енергетики.

Дмитра Наталуху призначено головою Фонду держмайна.

Фонд державного майна був без постійного керівника півтора роки.

Верховна Рада провалила включення в порядок денний проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо впровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи».
Цей законопроект був надзвичайно важливий для нашого бюджету та для перемовин з МВФ.

❌ Верховна Рада не підтримала ратифікацію угоди з Польщею щодо діяльності BGK в Україні

Верховна Рада України відхилила проєкт Закону про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польща про діяльність Bank Gospodarstwa Krajowego (BGK) в Україні (урядовий проєкт подано 18.11.2025).

📄 Угода мала створити правову основу для роботи польського державного банку BGK в Україні та дозволити йому надавати фінансову й технічну допомогу нашій державі.

Зокрема, відповідно до ст. 3 Угоди, BGK міг:
▪️ надавати позики, гранти, гарантії та інші фінансові інструменти в євро, доларах США чи інших валютах Уряду України, органам місцевого самоврядування, державним і приватним компаніям;
▪️ надавати технічну допомогу, навчання та підтримку розвитку спроможностей для державних і приватних суб’єктів та фінансових установ;
▪️ надавати безумовні та безвідкличні гарантії на першу вимогу українським банкам.

⚖️ Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про міжнародні договори України», така угода підлягала обов’язковій ратифікації парламентом.

➡️ Рішення про відхилення означає, що її перереєструють та подадуть на розгляд ВР наступної сесії.