РЛС 80К6КС1 ( можливо проста 79К6) "Фенікс-1" та її гарна операторка Анна Коломійчук
"Дівчина— аж світиться. І не тільки тому, що скоро буде вдома. А й через заплановане перше побачення. Хоч і зарікалась не будувати стосунки до закінчення війни, та, вочевидь, оператор «Bayraktar TB2» із безліччю крутих бойових історій — виняток.
Радісні думки перервав противний сигнал оповіщення. «Ань, посидь, за монітором крайній раз. Хай нові люди адаптуються…», — «порадував» командир.
—Одразу ж фіксую перші ракети, що увійшли в зону дії РЛС. «Бляха, тільки не сьогодні, будь ласка»,— встигаю подумати… Присвоюю цілям номери, вводжу інформацію про координати у «Віраж», передаю на командний пункт… Бачу наступні ракети – той же алгоритм дій, плюс – оновлюю інформацію про попередні… За ними ще ракети, і ще… Із шаленою швидкістю фіксую — друкую — передаю, а вони все летять і летять… З-поміж того безперервного ланцюжка виділяю групу ракет, що мчить чітко на нас. Вимкнути станцію і залишити позицію – неможливо, від цієї РЛС-ки залежала робота багатьох підрозділів ППО. А ракети ближче і ближче! Вже чую їх акустично! В голові промайнуло: «А день так гарно починався»… Гуркіт! РЛС-ку аж колихнуло. «Жива! Продовжую роботу…» А за кількасот метрів від станції дві ракети, одну за одною, знищує мій хороший друг, ПЗРК-шник, із яким ми разом приїхали у ротацію. Паралельно «працюють» зенітники, знищуючи вже шосту чи сьому ціль. Радію, піт від страху стікає, але далі «веду» цілі…Того разу ворог випустив загалом більше півсотні ракет, за монітором я просиділа аж до вечора…
У свої 24-ри солдат Анна Коломійчук, яка ще кілька років тому проходила прослуховування в університеті культури, працювала на заправці, чула у військкоматі скептичне: «Ти що в армію хочеш?», зафіксувала й «супроводила» сотні російських ракет та дронів.
Тож, коли ви чуєте сигнал «Повітряна тривога!», знайте, що в цей час, десь за монітором РЛС-ки сидить Анна або її колеги і заради вашої безпеки ризикують життям…
Джерело
VANGUARD
#РЛС #РТВ #80К6КС1 #Фенікс_1
"Дівчина— аж світиться. І не тільки тому, що скоро буде вдома. А й через заплановане перше побачення. Хоч і зарікалась не будувати стосунки до закінчення війни, та, вочевидь, оператор «Bayraktar TB2» із безліччю крутих бойових історій — виняток.
Радісні думки перервав противний сигнал оповіщення. «Ань, посидь, за монітором крайній раз. Хай нові люди адаптуються…», — «порадував» командир.
—Одразу ж фіксую перші ракети, що увійшли в зону дії РЛС. «Бляха, тільки не сьогодні, будь ласка»,— встигаю подумати… Присвоюю цілям номери, вводжу інформацію про координати у «Віраж», передаю на командний пункт… Бачу наступні ракети – той же алгоритм дій, плюс – оновлюю інформацію про попередні… За ними ще ракети, і ще… Із шаленою швидкістю фіксую — друкую — передаю, а вони все летять і летять… З-поміж того безперервного ланцюжка виділяю групу ракет, що мчить чітко на нас. Вимкнути станцію і залишити позицію – неможливо, від цієї РЛС-ки залежала робота багатьох підрозділів ППО. А ракети ближче і ближче! Вже чую їх акустично! В голові промайнуло: «А день так гарно починався»… Гуркіт! РЛС-ку аж колихнуло. «Жива! Продовжую роботу…» А за кількасот метрів від станції дві ракети, одну за одною, знищує мій хороший друг, ПЗРК-шник, із яким ми разом приїхали у ротацію. Паралельно «працюють» зенітники, знищуючи вже шосту чи сьому ціль. Радію, піт від страху стікає, але далі «веду» цілі…Того разу ворог випустив загалом більше півсотні ракет, за монітором я просиділа аж до вечора…
У свої 24-ри солдат Анна Коломійчук, яка ще кілька років тому проходила прослуховування в університеті культури, працювала на заправці, чула у військкоматі скептичне: «Ти що в армію хочеш?», зафіксувала й «супроводила» сотні російських ракет та дронів.
Тож, коли ви чуєте сигнал «Повітряна тривога!», знайте, що в цей час, десь за монітором РЛС-ки сидить Анна або її колеги і заради вашої безпеки ризикують життям…
Джерело
VANGUARD
#РЛС #РТВ #80К6КС1 #Фенікс_1