⚡️Інфляція в РФ і девальвація рубля неминучі
У Росії зростають проінфляційні ризики. Про це заявляє голова ЦБ РФ, Е.Набіулліна, і на це вказують статдані, що публікуються.
З початку 2023 року інфляція в Росії продовжила згасати і в квітні ІСЦ впав до 2,3% р/р. Однак у травні тренд переломився – показник у річному обчисленні підвищився до 2,5% р/р, дані за 19 днів червня вказують на прискорення зростання цін до 3% р/р.
На перший погляд здається, що це невеликі цифри, особливо в порівнянні з показниками інфляції у світі, де навіть у найрозвиненіших країнах вона все ще становить 4-6% (зазвичай у розвинених країн інфляція нижче, ніж в країнах, що розвиваються, до яких належить і Росія).
Але тут є два важливі нюанси:
👉Перший – питання коректності методики, що використовується Росстатом, для розрахунку ІСЦ. Слід зазначити, що зростання цін, яке середньостатистичний росіянин «відчуває за своїм гаманцем», традиційно вище, ніж інфляція, яку показує Росстат. Так, інфляція, яку населення «спостерігало» в травні, була 14,1%, що майже в 6 разів вище за офіційну.
👉І друге – це тенденція. Наша увага має бути прикута зараз не до самих цифр, а до зміни тренду і тих тривожних дзвіночків, які сигналізують про серйозні інфляційні ризики в Росії в другій половині 2023 року.
Що означає інфляція для російської економіки та росіян – читайте у новому матеріалі від наших економістів🔽
🇺🇦 UKR
🇬🇧 ENG
# RUS
У Росії зростають проінфляційні ризики. Про це заявляє голова ЦБ РФ, Е.Набіулліна, і на це вказують статдані, що публікуються.
З початку 2023 року інфляція в Росії продовжила згасати і в квітні ІСЦ впав до 2,3% р/р. Однак у травні тренд переломився – показник у річному обчисленні підвищився до 2,5% р/р, дані за 19 днів червня вказують на прискорення зростання цін до 3% р/р.
На перший погляд здається, що це невеликі цифри, особливо в порівнянні з показниками інфляції у світі, де навіть у найрозвиненіших країнах вона все ще становить 4-6% (зазвичай у розвинених країн інфляція нижче, ніж в країнах, що розвиваються, до яких належить і Росія).
Але тут є два важливі нюанси:
👉Перший – питання коректності методики, що використовується Росстатом, для розрахунку ІСЦ. Слід зазначити, що зростання цін, яке середньостатистичний росіянин «відчуває за своїм гаманцем», традиційно вище, ніж інфляція, яку показує Росстат. Так, інфляція, яку населення «спостерігало» в травні, була 14,1%, що майже в 6 разів вище за офіційну.
👉І друге – це тенденція. Наша увага має бути прикута зараз не до самих цифр, а до зміни тренду і тих тривожних дзвіночків, які сигналізують про серйозні інфляційні ризики в Росії в другій половині 2023 року.
Що означає інфляція для російської економіки та росіян – читайте у новому матеріалі від наших економістів🔽
🇺🇦 UKR
🇬🇧 ENG
# RUS
Відносно Запорізької АЕС💥
Вадим Денисенко, виконавчий директор UIF, прокоментував ситуацію довкола ЗАЕС:
Вже неодноразово писав: головний комплекс Путіна - комплекс карибської кризи. Він вважає, аби Хрущов не злякався, то Америка б перестала існувати, як велика держава. Він хоче переграти цю саму кризу, вважаючи, що перед ним слабак Байден, який в останній момент злякається.
Зараз іде гра «в кого міцніші яйця». І наша задача довести, що саме у нас. Вірогідність підриву саме АЕС - мінімальна. Хоча провокації, включно з невеликим забруднення локальних територій існують (це ні в якому разі не прямий ядерний удар тактичною зброєю).
Найближчі дні будуть найтяжчі, з точки зору психології. 22-23.02.22
Якщо страшно, виїжджайте. Не виїхали, не переливайте з пустого в порожнє.
І подумайте про тих, хто зараз тут на передовій і все це читає.🙏
Вадим Денисенко, виконавчий директор UIF, прокоментував ситуацію довкола ЗАЕС:
Вже неодноразово писав: головний комплекс Путіна - комплекс карибської кризи. Він вважає, аби Хрущов не злякався, то Америка б перестала існувати, як велика держава. Він хоче переграти цю саму кризу, вважаючи, що перед ним слабак Байден, який в останній момент злякається.
Зараз іде гра «в кого міцніші яйця». І наша задача довести, що саме у нас. Вірогідність підриву саме АЕС - мінімальна. Хоча провокації, включно з невеликим забруднення локальних територій існують (це ні в якому разі не прямий ядерний удар тактичною зброєю).
Найближчі дні будуть найтяжчі, з точки зору психології. 22-23.02.22
Якщо страшно, виїжджайте. Не виїхали, не переливайте з пустого в порожнє.
І подумайте про тих, хто зараз тут на передовій і все це читає.🙏
Чи можливий підрив росіянами ЗАЕС?:
Anonymous Poll
49%
Так😡
24%
Ні😏
27%
Все буде залежати від ситуації на фронті👊
📈"Ілюзія зростання": в UIF презентували прогноз економіки України на 2023-2024 роки
В Українському інституті майбутнього відбулась презентація доповіді "Ілюзія зростання. Прогноз економіки України 2023-2024". У рамках прогнозу директор економічних програм Анатолій Амелін та експертка економічних програм Яна Лаврик виділили два сценарії розвитку економіки України.
📌Негативний сценарій (найімовірніший) – «ЕКОНОМІКА ДЕФІЦИТІВ І ВІДСУТНОСТІ СТИМУЛІВ».
👉Війна продовжується, але восени 2023 р. – I пів. 2024 р. завершується активна фаза бойових дій.
👉Зберігаються ризики блекаутів під час опалювального сезону.
👉В суспільстві, уряді зростають внутрішні протиріччя, відсутній консенсус щодо стратегії та вектору руху України далі.
👉Населення скорочується ще на кілька мільйонів (-1,5-2 млн). Зняття військового стану призводить до виїзду чоловіків, небезпека стримує більшу частину українських мігрантів від повернення.
👉В Україну повертаються переважно ті, хто не влаштувався на роботу в Європі та інших країнах. Тут вони потребують соціальної допомоги, а це додаткове навантаження на Бюджет.
📌Позитивний сценарій (з низькою ймовірністю) – «ПОВОЄННЕ ВІДНОВЛЕННЯ».
👉Під позитивним експерти розглядають сценарій, за якого економіка України зростатиме на 10-15% на рік, що було б очікуваним після падіння на 29% у 2022 році. І хоча ймовірність позитивних змін в Україні до кінця 2024 року є невисокою, експерти розглянули фактори та події, які можуть призвести до реалізації позитивного сценарію та їх позитивні ефекти для економіки.
👉Деокупація територій до кордонів до 24.02.2022, налагодження логістики – +3-5% зростання реального ВВП на рік: створення додаткового ВВП за рахунок повернення територій; нарощення обсягів експорту, зокрема завдяки використанню морського транспорту.
👉Продовження отримання допомоги в значущому для нас обсязі (≥ 30 млрд дол. на рік) на відновлення транспортної, енергетичної, соціальної інфраструктури, розмінування територій – +3-5% ВВП на рік. Проекти відновлення стануть першим поштовхом для зростання економіки в 2024 році, зокрема через інвестиції, зростання обсягів виробництва, створення нових робочих місць, збільшення доходів населення, зростання споживання.
📘Що може стати драйверами до змін в економічній політиці та прогноз основних макроекономічних показників України 2023-2024 дізнавайтесь у доповіді. 👉
В Українському інституті майбутнього відбулась презентація доповіді "Ілюзія зростання. Прогноз економіки України 2023-2024". У рамках прогнозу директор економічних програм Анатолій Амелін та експертка економічних програм Яна Лаврик виділили два сценарії розвитку економіки України.
📌Негативний сценарій (найімовірніший) – «ЕКОНОМІКА ДЕФІЦИТІВ І ВІДСУТНОСТІ СТИМУЛІВ».
👉Війна продовжується, але восени 2023 р. – I пів. 2024 р. завершується активна фаза бойових дій.
👉Зберігаються ризики блекаутів під час опалювального сезону.
👉В суспільстві, уряді зростають внутрішні протиріччя, відсутній консенсус щодо стратегії та вектору руху України далі.
👉Населення скорочується ще на кілька мільйонів (-1,5-2 млн). Зняття військового стану призводить до виїзду чоловіків, небезпека стримує більшу частину українських мігрантів від повернення.
👉В Україну повертаються переважно ті, хто не влаштувався на роботу в Європі та інших країнах. Тут вони потребують соціальної допомоги, а це додаткове навантаження на Бюджет.
📌Позитивний сценарій (з низькою ймовірністю) – «ПОВОЄННЕ ВІДНОВЛЕННЯ».
👉Під позитивним експерти розглядають сценарій, за якого економіка України зростатиме на 10-15% на рік, що було б очікуваним після падіння на 29% у 2022 році. І хоча ймовірність позитивних змін в Україні до кінця 2024 року є невисокою, експерти розглянули фактори та події, які можуть призвести до реалізації позитивного сценарію та їх позитивні ефекти для економіки.
👉Деокупація територій до кордонів до 24.02.2022, налагодження логістики – +3-5% зростання реального ВВП на рік: створення додаткового ВВП за рахунок повернення територій; нарощення обсягів експорту, зокрема завдяки використанню морського транспорту.
👉Продовження отримання допомоги в значущому для нас обсязі (≥ 30 млрд дол. на рік) на відновлення транспортної, енергетичної, соціальної інфраструктури, розмінування територій – +3-5% ВВП на рік. Проекти відновлення стануть першим поштовхом для зростання економіки в 2024 році, зокрема через інвестиції, зростання обсягів виробництва, створення нових робочих місць, збільшення доходів населення, зростання споживання.
📘Що може стати драйверами до змін в економічній політиці та прогноз основних макроекономічних показників України 2023-2024 дізнавайтесь у доповіді. 👉
Росія компенсує брак доходів за рахунок примусової праці школярів
В новому навчальному році російські школярі будуть в обов’язковому порядку залучені до суспільно-корисної праці – відповідний законопроект уже проголосований у першому читанні 28 червня. Поширення примусової праці в Росії дозволить почасти компенсувати зменшення її трудових ресурсів, а безпосередньо в школах – ще й відтворити радянську модель виховного процесу.
Сам факт ухвалення такого закону однозначно свідчитиме про наростаючі негаразди як в російській економіці, так і у сфері патріотичного виховання. І якщо примусова праця ще матиме якийсь короткотривалий позитивний економічний ефект, то в дальшій перспективі це призведе до ще більшого відчуження російської молоді від правлячого режиму.
Більше про це – у новому матеріалі👇
🇺🇦 UKR
🇬🇧 ENG
# RUS
В новому навчальному році російські школярі будуть в обов’язковому порядку залучені до суспільно-корисної праці – відповідний законопроект уже проголосований у першому читанні 28 червня. Поширення примусової праці в Росії дозволить почасти компенсувати зменшення її трудових ресурсів, а безпосередньо в школах – ще й відтворити радянську модель виховного процесу.
Сам факт ухвалення такого закону однозначно свідчитиме про наростаючі негаразди як в російській економіці, так і у сфері патріотичного виховання. І якщо примусова праця ще матиме якийсь короткотривалий позитивний економічний ефект, то в дальшій перспективі це призведе до ще більшого відчуження російської молоді від правлячого режиму.
Більше про це – у новому матеріалі👇
🇺🇦 UKR
🇬🇧 ENG
# RUS
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну виповнилося 500 днів💥🙏🇺🇦
За цей час на мапі України з’явилися ще десять міст-героїв, а на стінах пам’яті – тисячі нових фотографій полеглих героїв-захисників.
І хоча запеклі бойові дії на території України тривають, проте об’єктивно доказовим є той факт, що РФ приречена на поразку.
Фатальна помилка Путіна вторгнутися повномасштабною війною в Україну та ряд стратегічних і тактичних помилок запустили механізм падіння найбільшої імперії сучасності – самої ж Росії.
Технологічний розвиток РФ знаходиться у великій ямі. Від Росії відмежовуються все більше країн та іноземних компаній: уряди країн вводять технологічні санкції, забороняють експорт та імпорт певних товарів, зарубіжні компанії добровільно припиняють свою діяльність в РФ. Відбувається виключення російських виробників із міжнародних виробничих ланцюжків. Російська промисловість втрачає доступ до технологій, комплектуючих, обладнання. Залежність російської економіки від західного імпорту дуже висока.
У середньостроковій перспективі РФ відчує гостру нестачу кваліфікованої робочої сили без варіантів її поповнення та зіткнеться з поступовою деградацією вищої освіти. Це своєю чергою може спричинити незворотні наслідки для російської промисловості — падіння рівня кваліфікації працівників без можливості виправити ситуацію. Зокрема, природний приріст у національних автономіях, де немає розвиненої промисловості та обмежений ринок праці, призводить до міграції.
До того ж, Росія вже стратегічно програла у зовнішньополітичному контексті, оскільки не заручилися практичною підтримкою жодної країни світі і не має справжніх союзників для війни в Україні; дозволила країнам НАТО розширити кількість своїх членів, запустити масштабні програми переозброєння та розпочати регулярну пряму військову підтримку України, чого раніше ніколи не було; дала США нову основу для посилення своїх позицій та експансії у світі, розширення контролю над Європою та посилення співпраці з неєвропейськими союзниками в Азії, на Близькому Сході та в Африці; втратила ексклюзивні можливості впливати на колишні радянські республіки; загнала себе у стратегічну залежність від вузького кола партнерів, які будуть користуватися послабленням РФ та її ізоляцією.
Детальніше про кожну зі сфер, в яких Росія програє щодня і щогодини, читайте у нашій доповіді “Чому Путін програв?”. 👉
За цей час на мапі України з’явилися ще десять міст-героїв, а на стінах пам’яті – тисячі нових фотографій полеглих героїв-захисників.
І хоча запеклі бойові дії на території України тривають, проте об’єктивно доказовим є той факт, що РФ приречена на поразку.
Фатальна помилка Путіна вторгнутися повномасштабною війною в Україну та ряд стратегічних і тактичних помилок запустили механізм падіння найбільшої імперії сучасності – самої ж Росії.
Технологічний розвиток РФ знаходиться у великій ямі. Від Росії відмежовуються все більше країн та іноземних компаній: уряди країн вводять технологічні санкції, забороняють експорт та імпорт певних товарів, зарубіжні компанії добровільно припиняють свою діяльність в РФ. Відбувається виключення російських виробників із міжнародних виробничих ланцюжків. Російська промисловість втрачає доступ до технологій, комплектуючих, обладнання. Залежність російської економіки від західного імпорту дуже висока.
У середньостроковій перспективі РФ відчує гостру нестачу кваліфікованої робочої сили без варіантів її поповнення та зіткнеться з поступовою деградацією вищої освіти. Це своєю чергою може спричинити незворотні наслідки для російської промисловості — падіння рівня кваліфікації працівників без можливості виправити ситуацію. Зокрема, природний приріст у національних автономіях, де немає розвиненої промисловості та обмежений ринок праці, призводить до міграції.
До того ж, Росія вже стратегічно програла у зовнішньополітичному контексті, оскільки не заручилися практичною підтримкою жодної країни світі і не має справжніх союзників для війни в Україні; дозволила країнам НАТО розширити кількість своїх членів, запустити масштабні програми переозброєння та розпочати регулярну пряму військову підтримку України, чого раніше ніколи не було; дала США нову основу для посилення своїх позицій та експансії у світі, розширення контролю над Європою та посилення співпраці з неєвропейськими союзниками в Азії, на Близькому Сході та в Африці; втратила ексклюзивні можливості впливати на колишні радянські республіки; загнала себе у стратегічну залежність від вузького кола партнерів, які будуть користуватися послабленням РФ та її ізоляцією.
Детальніше про кожну зі сфер, в яких Росія програє щодня і щогодини, читайте у нашій доповіді “Чому Путін програв?”. 👉
Те, що Україна та Польща почали робити низку політичних заходів, повʼязаних із примиренням щодо Волинської трагедії - це величезний крок вперед.🇺🇦🇵🇱
У цьому переконаний Вадим Денисенко, виконавчий директор UIF.
У той же час експерт наголошує, що ми маємо одну глобальну проблему, яка може перекреслити всі позитивні починання. І ця проблема - відсутність нашої (української) історії Другої світової війни.
“Поки ми до неї навіть не приступили. Маємо або підшаманені релізи радянських наративів або ж глорифікацію українських повстанців. І тут має бути бажання і фінансування держави для цієї історії. Складної історії з багатьма неприємними для нас аспектами. Поки, на жаль, всі бояться навіть говорити про це. Півтора роки війни - але страх перемагає”, - наголошує Вадим Денисенко.
У цьому переконаний Вадим Денисенко, виконавчий директор UIF.
У той же час експерт наголошує, що ми маємо одну глобальну проблему, яка може перекреслити всі позитивні починання. І ця проблема - відсутність нашої (української) історії Другої світової війни.
“Поки ми до неї навіть не приступили. Маємо або підшаманені релізи радянських наративів або ж глорифікацію українських повстанців. І тут має бути бажання і фінансування держави для цієї історії. Складної історії з багатьма неприємними для нас аспектами. Поки, на жаль, всі бояться навіть говорити про це. Півтора роки війни - але страх перемагає”, - наголошує Вадим Денисенко.
💥Про що говорить зустріч Пригожина з Путіним, яка відбулася 29 червня?
Ситуацію прокоментував Вадим Денисенко, виконавчий директор UIF:
📍1. Різке ослаблення Путіна. Ще в серпні минулого року він перестав бути альфа самцем в політиці. Тепер він «колективний Путін», який буде приймати всі рішення з оглядкою на своє оточення.
📍2. Оприлюднення самого факту такої зустрічі свідчить те, що в РФ немає секретів. Там все тече. Рішення про оприлюднення було зроблене, судячи з усього, на випередження. Якесь із західних ЗМІ мало дати цей «ексклюзив».
📍3. З великою долею ймовірності можемо говорити про те, що «завів» Пригожина до Путіна Ковальчук. Треба буде слідкувати, але виглядає так, що Ковальчуки в тандемі з Кірієнком стають найвпливовішою групою в Кремлі. Для нас це не найкращий сигнал: цей тандем - найрозумніший і найсистемніший в оточенні Путіна.
📍4. Щодо керівництва армії, то тут Путін продовжує грати в стару «сирійську гру»: не створювати нових “жукових” (в Сирії керівник воєнного угрупування РФ тримався на керівній посаді 7-9 місяців). Зараз те саме буде і з керівництвом, так званого, СВО. При цьому, Путін впевнений, що Україна не зможе продавити мінні поля на півдні України і, вважає, що можна за війну особливо не переживати.
📍5. Щодо Пригожина, то він так і не закрив свій медіа-холдинг і залишається головним росіянином в Африці. Він «зменшив оберти», але точно чекає слушної нагоди, щоб увірватися в політику. І Путін не може його ліквідувати, ні зараз, ні в короткостроковій перспективі (причини - читай п.1).
📍6. В цілому, зараз, судячи з усього, ситуацію в верхах вдалося дещо застабілізувати. Але ця стабілізація полягає в створенні віртуального світу для комфорту однієї людини - Путіна. Групи впливу будуть певний період часу підтримувати в Путіні ілюзію його всевладності, щоб ним маніпулювати. Як довго триватиме це затишшя, поки дуже складно сказати. Єдине, що можна впевнено говорити, так це те, що ця конструкція не може бути довговічною. Головне питання полягає в тому, чи наважаться групи впливу Кремля почати транзит влади ще до наступних виборів президента. Поки вірогідність такого процесу 30 на 70. І це при тому, що 2-3 місяці тому вірогідність такого сценарію наближалася до нуля.
Ситуацію прокоментував Вадим Денисенко, виконавчий директор UIF:
📍1. Різке ослаблення Путіна. Ще в серпні минулого року він перестав бути альфа самцем в політиці. Тепер він «колективний Путін», який буде приймати всі рішення з оглядкою на своє оточення.
📍2. Оприлюднення самого факту такої зустрічі свідчить те, що в РФ немає секретів. Там все тече. Рішення про оприлюднення було зроблене, судячи з усього, на випередження. Якесь із західних ЗМІ мало дати цей «ексклюзив».
📍3. З великою долею ймовірності можемо говорити про те, що «завів» Пригожина до Путіна Ковальчук. Треба буде слідкувати, але виглядає так, що Ковальчуки в тандемі з Кірієнком стають найвпливовішою групою в Кремлі. Для нас це не найкращий сигнал: цей тандем - найрозумніший і найсистемніший в оточенні Путіна.
📍4. Щодо керівництва армії, то тут Путін продовжує грати в стару «сирійську гру»: не створювати нових “жукових” (в Сирії керівник воєнного угрупування РФ тримався на керівній посаді 7-9 місяців). Зараз те саме буде і з керівництвом, так званого, СВО. При цьому, Путін впевнений, що Україна не зможе продавити мінні поля на півдні України і, вважає, що можна за війну особливо не переживати.
📍5. Щодо Пригожина, то він так і не закрив свій медіа-холдинг і залишається головним росіянином в Африці. Він «зменшив оберти», але точно чекає слушної нагоди, щоб увірватися в політику. І Путін не може його ліквідувати, ні зараз, ні в короткостроковій перспективі (причини - читай п.1).
📍6. В цілому, зараз, судячи з усього, ситуацію в верхах вдалося дещо застабілізувати. Але ця стабілізація полягає в створенні віртуального світу для комфорту однієї людини - Путіна. Групи впливу будуть певний період часу підтримувати в Путіні ілюзію його всевладності, щоб ним маніпулювати. Як довго триватиме це затишшя, поки дуже складно сказати. Єдине, що можна впевнено говорити, так це те, що ця конструкція не може бути довговічною. Головне питання полягає в тому, чи наважаться групи впливу Кремля почати транзит влади ще до наступних виборів президента. Поки вірогідність такого процесу 30 на 70. І це при тому, що 2-3 місяці тому вірогідність такого сценарію наближалася до нуля.
👉Друзі, нагадуємо, що вже цієї середи, 12 липня, о 18:00, в Українському інституті майбутнього (м. Київ, пров. Памви Беринди, 6) відбудеться дуже актуальний захід – «Розібратися в білорусах: як не виглядати безглуздо, намагаючись впливати на політичні процеси в Білорусі»
Для того, аби потрапити на офлайн-подію в Українському інституті майбутнього просимо заповнити гугл-форму.
📹Пряма трансляція події також відбудеться на нашій Фейсбук-сторінці.
Ключові питання презентації:
📍Розкол білоруського суспільства – міф чи реальність;
📍Джерело стійкості (і нестійкості) білоруської влади;
📍Якою є формула успіху у зміні влади.
👤Спікер: Ігор Тишкевич, експерт програми «Міжнародна і внутрішня політика» UIF
Також у заході братиме участь Артем Брухан, аналітик Народного антикризового управління.
Крім того, співорганізатором дискусії є полк імені Кастуся Калиновського.
😉 Дуже радимо послухати Ігоря Тишкевича, який добре розбирається у тих процесах, які насправді проходять зараз в Білорусі.👍
Для того, аби потрапити на офлайн-подію в Українському інституті майбутнього просимо заповнити гугл-форму.
📹Пряма трансляція події також відбудеться на нашій Фейсбук-сторінці.
Ключові питання презентації:
📍Розкол білоруського суспільства – міф чи реальність;
📍Джерело стійкості (і нестійкості) білоруської влади;
📍Якою є формула успіху у зміні влади.
👤Спікер: Ігор Тишкевич, експерт програми «Міжнародна і внутрішня політика» UIF
Також у заході братиме участь Артем Брухан, аналітик Народного антикризового управління.
Крім того, співорганізатором дискусії є полк імені Кастуся Калиновського.
😉 Дуже радимо послухати Ігоря Тишкевича, який добре розбирається у тих процесах, які насправді проходять зараз в Білорусі.👍
Росія щодня недоотримує $172 млн через обмеження на максимальну вартість нафти, які були запроваджені після початку війни в Україні☕️🍵
Такі дані наводить дослідницький центр CREA.
Наприклад, на харчування одного учня молодших класів в Омську передбачено $0,66, Казані – $0,74, у Пермі – $0,83. У старших класах безкоштовне харчування отримують лише пільгові категорії, інші платять самі. Середня вартість шкільного обіду в російських школах коливається від $0,88 до $1,9 (залежно від регіону).
Тобто ці кошти могли б бути витрачені на 120 млн. порцій. ❗️
При цьому в Росії дітей до 18 років нараховується близько 30 мільйонів.
Таким чином, на ці кошти від продажу нафти, які країна втрачає щодня, можна було б годувати всіх школярів та дітей в дитсадках у РФ й не один раз на день.
Такі дані наводить дослідницький центр CREA.
Наприклад, на харчування одного учня молодших класів в Омську передбачено $0,66, Казані – $0,74, у Пермі – $0,83. У старших класах безкоштовне харчування отримують лише пільгові категорії, інші платять самі. Середня вартість шкільного обіду в російських школах коливається від $0,88 до $1,9 (залежно від регіону).
Тобто ці кошти могли б бути витрачені на 120 млн. порцій. ❗️
При цьому в Росії дітей до 18 років нараховується близько 30 мільйонів.
Таким чином, на ці кошти від продажу нафти, які країна втрачає щодня, можна було б годувати всіх школярів та дітей в дитсадках у РФ й не один раз на день.
Про НАТО і чому ми не маємо право ображатися💥
Вадим Денисенко, виконавчий директор UIF, прокоментував саміт НАТО, який зараз проходить у Вільнюсі:
📍1. Чи мали ми шанс отримати дату вступу до НАТО? Ні не мали. Тому всі слова про те, як Україна програла свій шанс - це спекуляції. І головна причина - ні США, ні Німеччина, ні Франція не знають, а що ж для них є перемога.
📍2. Чи витиснули ми все з цього саміту? В цілому так. Головне - ми отримали довготермінові гарантії підтримки. Звичайно, ми знаємо ціну цим гарантіям, але на 2024 рік ми ці гарантії маємо. А в нинішній час, термін один рік - це дуже багато.
📍3. Чи сталося щось критичне для нас? Точно ні. Попереду дуже складний період, адже наприкінці осені ми маємо отримати (або не отримати) план по вступу до ЄС. Тому зараз це має стати одним з головних фокусів нашої дипломатії. І паралельно потрібно думати, як прискорити процес надання чіткої дати вступу до НАТО. Але якщо ми не отримаємо чіткий план по ЄС, НАТО стане на порядок віддаленішими від нас.
📍4. Про що росіяни почали писати вже вчора і що підхоплюють наші ідіоти? НАТО показало віслюку (тобто нам) морквинку і віслюк іде. Так от, нешановні диванні ідіоти: найдурніше, що ми можемо зробити, так це образитися. Образитися - це підіграти росіянам і втратити і НАТО і ЄС.
З кого нам треба брати приклад? З Туреччини🇹🇷, яка з 90-х чекає вступ до ЄС 🇪🇺і яка не образилася, а використала цей час, щоб стати потужним гравцем.
Це той шлях, який має обрати Україна.🇺🇦
Вадим Денисенко, виконавчий директор UIF, прокоментував саміт НАТО, який зараз проходить у Вільнюсі:
📍1. Чи мали ми шанс отримати дату вступу до НАТО? Ні не мали. Тому всі слова про те, як Україна програла свій шанс - це спекуляції. І головна причина - ні США, ні Німеччина, ні Франція не знають, а що ж для них є перемога.
📍2. Чи витиснули ми все з цього саміту? В цілому так. Головне - ми отримали довготермінові гарантії підтримки. Звичайно, ми знаємо ціну цим гарантіям, але на 2024 рік ми ці гарантії маємо. А в нинішній час, термін один рік - це дуже багато.
📍3. Чи сталося щось критичне для нас? Точно ні. Попереду дуже складний період, адже наприкінці осені ми маємо отримати (або не отримати) план по вступу до ЄС. Тому зараз це має стати одним з головних фокусів нашої дипломатії. І паралельно потрібно думати, як прискорити процес надання чіткої дати вступу до НАТО. Але якщо ми не отримаємо чіткий план по ЄС, НАТО стане на порядок віддаленішими від нас.
📍4. Про що росіяни почали писати вже вчора і що підхоплюють наші ідіоти? НАТО показало віслюку (тобто нам) морквинку і віслюк іде. Так от, нешановні диванні ідіоти: найдурніше, що ми можемо зробити, так це образитися. Образитися - це підіграти росіянам і втратити і НАТО і ЄС.
З кого нам треба брати приклад? З Туреччини🇹🇷, яка з 90-х чекає вступ до ЄС 🇪🇺і яка не образилася, а використала цей час, щоб стати потужним гравцем.
Це той шлях, який має обрати Україна.🇺🇦
У вирішенні проблеми дефіциту кадрів Росія перетворюється на СРСР
У РФ спостерігається рекордний дефіцит робітників з 1996 року через особливості демографії, мобілізацію та еміграцію.
Тож з нестачею робочої сили країна-агресорка бореться за допомогою примусових робіт для бездомних, залучення до праці ув’язнених, використання праці підлітків тощо.
🤔І що ж це означає для економіки РФ?
Дізнавайтесь у новому матеріалі від наших експертів 👇
🇺🇦 UKR
🇬🇧 ENG
# RUS
У РФ спостерігається рекордний дефіцит робітників з 1996 року через особливості демографії, мобілізацію та еміграцію.
Тож з нестачею робочої сили країна-агресорка бореться за допомогою примусових робіт для бездомних, залучення до праці ув’язнених, використання праці підлітків тощо.
🤔І що ж це означає для економіки РФ?
Дізнавайтесь у новому матеріалі від наших експертів 👇
🇺🇦 UKR
🇬🇧 ENG
# RUS
UIF
У вирішенні проблеми дефіциту кадрів Росія перетворюється на СРСР - UIF
У Росії фіксують рекордний дефіцит робітників з 1996 року. За даними опитування Інституту економічної політики ім. Є. Гайдара у квітні 2023 р. близько 35% російських промислових підприємств скаржилося на дефіцит кадрів. У січні 2023 року про нестачу працівників…
📕Розібратися в білорусах: в UIF презентували доповідь щодо особливостей білоруського суспільства
Експерт програми “Міжнародна та внутрішня політика” UIF Ігар Тышкевіч презентував доповідь “Розібратися в білорусах: як не виглядати безглуздо, намагаючись впливати на політичні процеси в Білорусі”.
За його словами, Лукашенко є співучасником агресії проти України, але при цьому всередині країни відбуваються два, на перший погляд не узгоджені між собою процеси:
- Становище білоруських владних еліт стабілізується. Це фіксують не лише білоруські державні соціологи, а й незалежні дослідники, яких важко запідозрити у симпатіях до Лукашенка.
- Водночас у суспільстві фіксується стійкий консенсус щодо неучасті білоруських ЗС у бойових діях проти України.
❗️Таким чином, питання «Що робити з Білоруссю?» у 2023 році стало як ніколи актуальним.
Тож , для України (за умови бажання впливати на ситуацію в Білорусі) існує дві ключові цілі:
📍Підтримувати консенсус у білоруському суспільстві з питань неучасті ЗС Білорусі у війні. Це певний обмежувач для дій Лукашенка: ухвалення рішення, яке не сприймає понад 70% населення, не лише похитне його владу, а й створить можливості для широкої підтримки населенням дій у відповідь.
📍Стимулювати популярність ідей дистанціювання Білорусі від Росії. Не лише зараз, під час війни, а й у майбутньому.
📍Впливати на зміни настроїв громадян Білорусі, які можуть стати основою створення стійкої, національно орієнтованої (білорусоцентричної) конфігурації у суспільстві. А вона, своєю чергою, призведе до зміни політичного режиму в сусідній країні.
📕Читайте доповідь “Розібратися в білорусах: як не виглядати безглуздо, намагаючись впливати на політичні процеси в Білорусі” та дізнавайтесь про:
📍Розкол білоруського суспільства – міф чи реальність;
📍Джерело стійкості (і нестійкості) білоруської влади;
📍Якою є формула успіху у зміні влади.
Експерт програми “Міжнародна та внутрішня політика” UIF Ігар Тышкевіч презентував доповідь “Розібратися в білорусах: як не виглядати безглуздо, намагаючись впливати на політичні процеси в Білорусі”.
За його словами, Лукашенко є співучасником агресії проти України, але при цьому всередині країни відбуваються два, на перший погляд не узгоджені між собою процеси:
- Становище білоруських владних еліт стабілізується. Це фіксують не лише білоруські державні соціологи, а й незалежні дослідники, яких важко запідозрити у симпатіях до Лукашенка.
- Водночас у суспільстві фіксується стійкий консенсус щодо неучасті білоруських ЗС у бойових діях проти України.
❗️Таким чином, питання «Що робити з Білоруссю?» у 2023 році стало як ніколи актуальним.
Тож , для України (за умови бажання впливати на ситуацію в Білорусі) існує дві ключові цілі:
📍Підтримувати консенсус у білоруському суспільстві з питань неучасті ЗС Білорусі у війні. Це певний обмежувач для дій Лукашенка: ухвалення рішення, яке не сприймає понад 70% населення, не лише похитне його владу, а й створить можливості для широкої підтримки населенням дій у відповідь.
📍Стимулювати популярність ідей дистанціювання Білорусі від Росії. Не лише зараз, під час війни, а й у майбутньому.
📍Впливати на зміни настроїв громадян Білорусі, які можуть стати основою створення стійкої, національно орієнтованої (білорусоцентричної) конфігурації у суспільстві. А вона, своєю чергою, призведе до зміни політичного режиму в сусідній країні.
📕Читайте доповідь “Розібратися в білорусах: як не виглядати безглуздо, намагаючись впливати на політичні процеси в Білорусі” та дізнавайтесь про:
📍Розкол білоруського суспільства – міф чи реальність;
📍Джерело стійкості (і нестійкості) білоруської влади;
📍Якою є формула успіху у зміні влади.
📌Для оцінки підсумків саміту НАТО важливо подивитися на реакцію Кремля
У цьому переконаний Ігор Попов, експерт з політичних питань Українського інституту майбутнього.
Щодо відмови і запрошенні України до членства там особливих радощів немає, бо ніхто офіційного запрошення на цьому етапі і не очікував. А от щодо Декларації на підтримку України від G7 – в Москві реагують негативно і з елементами розпачу. Західний альянс публічно обіцяє довготривалу безпекову і економічну підтримку України: зброя, гроші, навчання, розвіддані, розвиток української оборонної промисловості. 👍💣
Деталі пропишуть у двосторонніх договорах. Для Росії офіційний вступ України до НАТО є звичайно питанням символічно-неприпустимим. Проте, для оцінки перспектив закінчення війни гарантії безпеки від G7 є вирішальними. Західний блок не пересварився у Вільнюсі по українському питанню, втоми від війни теж не спостерігається.
По контрнаступу говорять про планування нових наступальних операцій, з додатковими далекобійними ракетами та іншими видами озброєння.
На фоні цієї декларації і системної роботи союзників – побажання РФ щодо нейтрального або позаблокового статусу України виглядають малоперспективними та нелогічними.
Геополітичні рішення ухвалені, і Кремлю треба з ними змиритися.
У цьому переконаний Ігор Попов, експерт з політичних питань Українського інституту майбутнього.
Щодо відмови і запрошенні України до членства там особливих радощів немає, бо ніхто офіційного запрошення на цьому етапі і не очікував. А от щодо Декларації на підтримку України від G7 – в Москві реагують негативно і з елементами розпачу. Західний альянс публічно обіцяє довготривалу безпекову і економічну підтримку України: зброя, гроші, навчання, розвіддані, розвиток української оборонної промисловості. 👍💣
Деталі пропишуть у двосторонніх договорах. Для Росії офіційний вступ України до НАТО є звичайно питанням символічно-неприпустимим. Проте, для оцінки перспектив закінчення війни гарантії безпеки від G7 є вирішальними. Західний блок не пересварився у Вільнюсі по українському питанню, втоми від війни теж не спостерігається.
По контрнаступу говорять про планування нових наступальних операцій, з додатковими далекобійними ракетами та іншими видами озброєння.
На фоні цієї декларації і системної роботи союзників – побажання РФ щодо нейтрального або позаблокового статусу України виглядають малоперспективними та нелогічними.
Геополітичні рішення ухвалені, і Кремлю треба з ними змиритися.
Чому виросла кількість скандалів у соцмережах?👊
Останніми тижнями неможливо було б не помітити, як різко зросла кількість скандалів та й просто нервовості в соцмережах, переконаний Вадим Денисенко, виконавчий директор Українського інституту майбутнього.
Будь-які подібні речі зʼявляються не просто так. Давайте спробуємо розібратися, що стало причинами всіх цих історій.
📍1. Втома. Базова причина всієї цієї нервовості - втома. Півтора роки війни, погіршення життя, розірвані сімʼї - все це потребує окремих великих досліджень. Я неодноразово писав і говорив, що, на жаль, держава не робить регулярних досліджень про психоемоційний стан суспільства. На жаль, тільки Український інститут майбутнього, у межах своїх скромних можливостей раз в квартал робить про це соцдослідження, але воно потребує розширення, через фокус групи, збір інформації від психологів і т.д. Але що ми точно можемо констатувати, так це те, що накопичена втома починає каналізуватиму через примітивізований пошук винних.
📍2. Відсутність діалогу всередині держави і головне, відсутність адекватних відповідей на складні питання. Такою собі тригерною точкою для масового старту срачів, як на мене, став яєчний скандал в Міноборони. Відсутність адекватної відповіді на нього (посадки і відставки) не могло не спричинити реакцію суспільства. Всі подальші історії з барабанами та іншими дорогими речами призводять тільки до одного: до агресії. І ця агресія від втоми, схоже, буде тільки наростати. Люди хочуть чесного діалогу. Я розумію всю складність такого діалогу і бажання різного роду видатних політиків сучасності запустити чергові беззмістовні собачі бої по типу Шустера. Але цей діалог потрібно почати.
Відразу хочу окремо наголосити щодо єдиного марафону: його найбільше критикують ті, хто його не дивиться. Але окремо, варто звернути увагу: телеперегляди в країні впали приблизно в 2 рази, порівняно з 24.02.2022 року. Марафон не є джерелом інформації номер 1. І я персонально, вважаю, що він досі відіграє позитивну роль.
📍3. Дискусія про майбутнє, якої немає, заміняється пошуком простих рішень в складних ситуаціях. Я не скажу нічого нового, коли констатуватиму банальну істину: якщо влада чи опозиція не пропонують картину майбутнього, люди починають копирсатися в сьогоденні і самі вигадувати повістку дня. Я ні в якому разі не звинувачую простих людей. Я просто закликаю і владу, і опозицію чесно почати говорити про майбутнє. Не про вибори (а зараз велика маса експертів і політиків, де-факто, розпочали вибори), а саме про те, як має виглядати Україна потім.
І останнє. Ми маємо всі шанси зайти (напевне, вже почали заходити) на новий круг псевдоборотьби з корупцією. Зараз масово зʼявляється слово корупція в усіх можливих контекстах. Але корупція - це похідна від політичної системи держави. Без розбору причин виникнення такої системи, ми знову спустимося до рівня створення чергових антикорупційних інституцій чи збільшення чиїхось повноважень. Хоча це ніяк не вплине на корупцію. Корупція зменшується не від введення чи відсутності смертної кари. Корупцію ламає тільки домовленість еліт. А от про це, цим самим елітам, які розпочали вибори під антикорупційними гаслами, говорити не хочеться.
Останніми тижнями неможливо було б не помітити, як різко зросла кількість скандалів та й просто нервовості в соцмережах, переконаний Вадим Денисенко, виконавчий директор Українського інституту майбутнього.
Будь-які подібні речі зʼявляються не просто так. Давайте спробуємо розібратися, що стало причинами всіх цих історій.
📍1. Втома. Базова причина всієї цієї нервовості - втома. Півтора роки війни, погіршення життя, розірвані сімʼї - все це потребує окремих великих досліджень. Я неодноразово писав і говорив, що, на жаль, держава не робить регулярних досліджень про психоемоційний стан суспільства. На жаль, тільки Український інститут майбутнього, у межах своїх скромних можливостей раз в квартал робить про це соцдослідження, але воно потребує розширення, через фокус групи, збір інформації від психологів і т.д. Але що ми точно можемо констатувати, так це те, що накопичена втома починає каналізуватиму через примітивізований пошук винних.
📍2. Відсутність діалогу всередині держави і головне, відсутність адекватних відповідей на складні питання. Такою собі тригерною точкою для масового старту срачів, як на мене, став яєчний скандал в Міноборони. Відсутність адекватної відповіді на нього (посадки і відставки) не могло не спричинити реакцію суспільства. Всі подальші історії з барабанами та іншими дорогими речами призводять тільки до одного: до агресії. І ця агресія від втоми, схоже, буде тільки наростати. Люди хочуть чесного діалогу. Я розумію всю складність такого діалогу і бажання різного роду видатних політиків сучасності запустити чергові беззмістовні собачі бої по типу Шустера. Але цей діалог потрібно почати.
Відразу хочу окремо наголосити щодо єдиного марафону: його найбільше критикують ті, хто його не дивиться. Але окремо, варто звернути увагу: телеперегляди в країні впали приблизно в 2 рази, порівняно з 24.02.2022 року. Марафон не є джерелом інформації номер 1. І я персонально, вважаю, що він досі відіграє позитивну роль.
📍3. Дискусія про майбутнє, якої немає, заміняється пошуком простих рішень в складних ситуаціях. Я не скажу нічого нового, коли констатуватиму банальну істину: якщо влада чи опозиція не пропонують картину майбутнього, люди починають копирсатися в сьогоденні і самі вигадувати повістку дня. Я ні в якому разі не звинувачую простих людей. Я просто закликаю і владу, і опозицію чесно почати говорити про майбутнє. Не про вибори (а зараз велика маса експертів і політиків, де-факто, розпочали вибори), а саме про те, як має виглядати Україна потім.
І останнє. Ми маємо всі шанси зайти (напевне, вже почали заходити) на новий круг псевдоборотьби з корупцією. Зараз масово зʼявляється слово корупція в усіх можливих контекстах. Але корупція - це похідна від політичної системи держави. Без розбору причин виникнення такої системи, ми знову спустимося до рівня створення чергових антикорупційних інституцій чи збільшення чиїхось повноважень. Хоча це ніяк не вплине на корупцію. Корупція зменшується не від введення чи відсутності смертної кари. Корупцію ламає тільки домовленість еліт. А от про це, цим самим елітам, які розпочали вибори під антикорупційними гаслами, говорити не хочеться.
👉Друзі, нагадуємо, що вже цього вівторка, 18 липня, о 18:00, в Українському інституті майбутнього (м. Київ, пров. Памви Беринди, 6) відбудеться дуже актуальний захід – «Основи російської державності» як нова ідеологія Росії на «після Путіна»
Для того, аби потрапити на офлайн-подію в Українському інституті майбутнього просимо заповнити гугл-форму.
📹Пряма трансляція події також відбудеться на нашій Фейсбук-сторінці.
Ключові питання презентації:
📍 Хто є головним ідеологом в путінській Росії?
📍Що спільного між «Основами російської державності», «науковим комунізмом» та імперською тріадою?
📍Як розбудовувалася російська ідеологія у 2022-2023 рр.?
👤Спікер: Сергій Громенко, керівник програми «Історична та культурна політика» Українського інституту майбутнього
😉 Дуже радимо послухати Сергія Громенка, який професійно розкладе по поличкам питання російської державності.👍
Для того, аби потрапити на офлайн-подію в Українському інституті майбутнього просимо заповнити гугл-форму.
📹Пряма трансляція події також відбудеться на нашій Фейсбук-сторінці.
Ключові питання презентації:
📍 Хто є головним ідеологом в путінській Росії?
📍Що спільного між «Основами російської державності», «науковим комунізмом» та імперською тріадою?
📍Як розбудовувалася російська ідеологія у 2022-2023 рр.?
👤Спікер: Сергій Громенко, керівник програми «Історична та культурна політика» Українського інституту майбутнього
😉 Дуже радимо послухати Сергія Громенка, який професійно розкладе по поличкам питання російської державності.👍
Росія та зернова угода 🌾
Пєсков заявив про вихід РФ із зернової угоди. І це було прогнозовано. Як і те, що Кремль повернеться до неї, але трохи згодом. Ближче до середини вересня
Чому? Відповідь на це питання дав Ігор Тишкевич, експерт «Міжнародна і внутрішня політика» Українського інституту майбутнього:
Логіка Росії у цьому питанні - намагатися намацати варіанти, в яких можна створювати прецеденти призупинення санкцій без вирішення проблеми сутнісно. Нагадаю, що паралельно з ще першою зерновою угодою було припинено обмеження на експорт із РФ добрив (всіх видів), імпорт частини комплектуючих для техніки. За рахунок надприбутків на добривах (а ціна злетіла в рази) Кремль частково компенсував втрату частини нафтових доходів і, граючи на штучному заниженні ціни для "своїх", посилював вплив на небагаті країни. А також, з огляду на те, що білоруський експорт добрив заблокований (калійне добриво Мінськ продавав більше за Москву), з'явився додатковий важіль тиску й на Лукашенко.
Зараз Росія спробувала вимагати виходу Россельхозбанку з-під обмежень (підключення до SWIFT), розмороження частини активів у країнах ЄС та трохи інших "дрібниць". Але переговори йшли так собі. Тобто без гарантовання нових поступок. Шантаж у вигляді зменшення кількості кораблів, що пропускаються (непроведення перевірки російською стороною оглядових груп) так само вказував на швидке припинення дії угод. На цьому фоні відбувається успішна атака України на Кримський міст. Відповісти Кремлю, по суті, нема чим. Крім, звичайно, використання цього кейсу як приводу сказати "ми образилися і ми пішли".
Якби не було приводу – все одно б "образилися". Адже є необхідність у черговий раз підняти ставки та пожвавити розмови про необхідність заморозки війни. А так само створити невелику знервованість на ринку, яка підніме ціни на продовольство і, що найголовніше, на добрива.
Тож, підходимо до термінів "повернення" РФ до угоди. Чому вересень? Тому що ринок добрив – сезонний. І один з піків укладання угод припадає на вересень-листопад місяці. Перш ніж повернутися до угоди можна спробувати, використовуючи ажіотаж, накрутити ціни для країн, які не підтримують санкції. А потім і для всіх інших. Та й новий врожай зерна на експорт вже буде готовий до продажу. Останнє не менш важливе, адже потужності для довготривалого зберігання зерна в Росії (як і в Україні) обмежені. Тобто треба продавати цьогорічний урожай, щоб був сенс сіяти наступний.
Чи може повернення Росії відбутися раніше?
Цілком. І тут треба уважно стежити за Туреччиною. Нагадаю, що перед втечею з Херсона росіяни також погрожували припиненням роботи "зернового коридору". Анкара відповіла тезою про можливість огляду кораблів турецькою стороною, якщо росіяни не хочуть. І відповідно конвоювання зерновозів силами турецьких ВМС.
Теоретично, сьогодні Ердогану🇹🇷 нічого не заважає повторити призабуту тезу. І Кремлю знову не буде, чим відповісти по суті. Адже значна частина експорту (у тому числі сірого), а також паралельного імпорту йде через Туреччину. Але навіть, якщо турецька сторона вирішить поки не піднімати ставки, РФ все одно повертатиметься до зернової угоди. Поки що ж пауза на місяць-два.
Пєсков заявив про вихід РФ із зернової угоди. І це було прогнозовано. Як і те, що Кремль повернеться до неї, але трохи згодом. Ближче до середини вересня
Чому? Відповідь на це питання дав Ігор Тишкевич, експерт «Міжнародна і внутрішня політика» Українського інституту майбутнього:
Логіка Росії у цьому питанні - намагатися намацати варіанти, в яких можна створювати прецеденти призупинення санкцій без вирішення проблеми сутнісно. Нагадаю, що паралельно з ще першою зерновою угодою було припинено обмеження на експорт із РФ добрив (всіх видів), імпорт частини комплектуючих для техніки. За рахунок надприбутків на добривах (а ціна злетіла в рази) Кремль частково компенсував втрату частини нафтових доходів і, граючи на штучному заниженні ціни для "своїх", посилював вплив на небагаті країни. А також, з огляду на те, що білоруський експорт добрив заблокований (калійне добриво Мінськ продавав більше за Москву), з'явився додатковий важіль тиску й на Лукашенко.
Зараз Росія спробувала вимагати виходу Россельхозбанку з-під обмежень (підключення до SWIFT), розмороження частини активів у країнах ЄС та трохи інших "дрібниць". Але переговори йшли так собі. Тобто без гарантовання нових поступок. Шантаж у вигляді зменшення кількості кораблів, що пропускаються (непроведення перевірки російською стороною оглядових груп) так само вказував на швидке припинення дії угод. На цьому фоні відбувається успішна атака України на Кримський міст. Відповісти Кремлю, по суті, нема чим. Крім, звичайно, використання цього кейсу як приводу сказати "ми образилися і ми пішли".
Якби не було приводу – все одно б "образилися". Адже є необхідність у черговий раз підняти ставки та пожвавити розмови про необхідність заморозки війни. А так само створити невелику знервованість на ринку, яка підніме ціни на продовольство і, що найголовніше, на добрива.
Тож, підходимо до термінів "повернення" РФ до угоди. Чому вересень? Тому що ринок добрив – сезонний. І один з піків укладання угод припадає на вересень-листопад місяці. Перш ніж повернутися до угоди можна спробувати, використовуючи ажіотаж, накрутити ціни для країн, які не підтримують санкції. А потім і для всіх інших. Та й новий врожай зерна на експорт вже буде готовий до продажу. Останнє не менш важливе, адже потужності для довготривалого зберігання зерна в Росії (як і в Україні) обмежені. Тобто треба продавати цьогорічний урожай, щоб був сенс сіяти наступний.
Чи може повернення Росії відбутися раніше?
Цілком. І тут треба уважно стежити за Туреччиною. Нагадаю, що перед втечею з Херсона росіяни також погрожували припиненням роботи "зернового коридору". Анкара відповіла тезою про можливість огляду кораблів турецькою стороною, якщо росіяни не хочуть. І відповідно конвоювання зерновозів силами турецьких ВМС.
Теоретично, сьогодні Ердогану🇹🇷 нічого не заважає повторити призабуту тезу. І Кремлю знову не буде, чим відповісти по суті. Адже значна частина експорту (у тому числі сірого), а також паралельного імпорту йде через Туреччину. Але навіть, якщо турецька сторона вирішить поки не піднімати ставки, РФ все одно повертатиметься до зернової угоди. Поки що ж пауза на місяць-два.
Чому осінні мирні мирні переговори поки є ілюзією🙏
Реакція на підрив Кримського мосту показала: горизонт планування Кремля березень-2024. Але в цьому плануванні, осінні переговори, про які так багато говорять останнім часом, мають невеликі шанси на втілення.
У цьому переконаний Вадим Денисенко, виконавчий директор Українського інституту майбутнього:
Хочу зразу сказати: не розглядаю тут модальність чи, тим більше, можливі деталі переговорів. Поки, хочеться проаналізувати саму їх можливість, адже останнім часом дуже багато хто з експертів починає говорити, що восени нас змусять сісти за стіл переговорів.
📍1. З промови Путіна, яку він «виголосив» через 15 годин після вибуху на кримському мосту, ясно одне: в Кремлі прийняли рішення робити вигляд ніби нічого серйозного не відбулося. Очевидно, будуть обстріли української інфраструктури і росіяни скажуть, що щось знищили. Можливо буде масована атака на Київ і урядовий квартал зокрема. Але нічого нового тут нема і не може бути. Всі варіанти для підняття ставок, а їх у Путіна, аж три (зернова угода, ЗАЕС та прямий ядерний удар) так чи інакше вже задіяні. Нового нічого нема, а ядерного удару не буде.
📍2. Головні сподівання Кремля зараз - це Купʼянськ. Ситуація на тому напрямку складна вже, як мінімум, місяць. Росіяни там зосереджують свій ударний кулак не лише, щоб спробувати прорвати оборону на Харківщині, але й для того, щоб змусити нас перекинути частини з Бахмуту та Півдня. В той же час, ми маємо розуміти - це останні резерви Путіна, які він зміг сконцентрувати без мобілізації. І, судячи з усього, всі його сподівання, що тут у нього щось вдасться і тоді не треба оголошувати мобілізації. Якщо не вдасться - теж не проблема. Його план Б полягає в тому, щоб до виборів не втратити Мелітополь та Бахмут (останній має перш за все символічне значення). Всі інші рішення будуть прийматися після виборів.
📍3. Вся державна машина Росії зараз концентрується на президентських виборах березня 2024 року. Головна мета - не допустити політизації процесів і досягти потрібних реальних 60% голосів. Я неодноразово говорив: ті, хто вважає, що Путіну плювати на відсотки, глибоко помиляються. Він впаде без народної легітимності (еліти зрозуміють, що король голий, коли його реальні рейтинги впадуть нижче 40%).
📍4. Головні аспекти майбутньої кампанії: обʼєднання росіян навколо Путіна. Ця заготовка була доволі невдало апробована після маршу Пригожина, але заміну їй поки не пропонують і, можливо, не шукають. А не шукають, бо вона дуже подобається Путіну, який все більше занурюється в віртуальний світ, де комфортно перш за все все йому. Другий аспект виборів: комфортна країна (про це на днях писали російські “Вєдомості”). Комфортна країна - це куди з усіх ящиків буде говоритися про те, як розвивається економіка, як всім добре жити і т.д. І, нарешті, третій аспект: мігранти. При чому цей аспект буде виводитися в окрему мікрокампанію в Москві та області. На цьому фоні війна - щось другорядне.
📍5. Власне в усю цю картину мирні переговори можуть вписатися виключно за однієї умови: повна капітуляція України. Путін, з великою долею ймовірності, не може собі дозволити перед виборами робити напівкроки і говорити про поступки. Тому, виходячи з логіки виборчого процесу і відсутності можливості піднімати ставки, вірогідність переговорів восени відносно не велика.
📍6. За яких умов можуть теоретично початися такі переговори? Є два базових варіанти: а) політична або фізична смерть Путіна; б) спільна жорстка позиція США та Китаю (не поодинці, а саме спільна позиція).
Реакція на підрив Кримського мосту показала: горизонт планування Кремля березень-2024. Але в цьому плануванні, осінні переговори, про які так багато говорять останнім часом, мають невеликі шанси на втілення.
У цьому переконаний Вадим Денисенко, виконавчий директор Українського інституту майбутнього:
Хочу зразу сказати: не розглядаю тут модальність чи, тим більше, можливі деталі переговорів. Поки, хочеться проаналізувати саму їх можливість, адже останнім часом дуже багато хто з експертів починає говорити, що восени нас змусять сісти за стіл переговорів.
📍1. З промови Путіна, яку він «виголосив» через 15 годин після вибуху на кримському мосту, ясно одне: в Кремлі прийняли рішення робити вигляд ніби нічого серйозного не відбулося. Очевидно, будуть обстріли української інфраструктури і росіяни скажуть, що щось знищили. Можливо буде масована атака на Київ і урядовий квартал зокрема. Але нічого нового тут нема і не може бути. Всі варіанти для підняття ставок, а їх у Путіна, аж три (зернова угода, ЗАЕС та прямий ядерний удар) так чи інакше вже задіяні. Нового нічого нема, а ядерного удару не буде.
📍2. Головні сподівання Кремля зараз - це Купʼянськ. Ситуація на тому напрямку складна вже, як мінімум, місяць. Росіяни там зосереджують свій ударний кулак не лише, щоб спробувати прорвати оборону на Харківщині, але й для того, щоб змусити нас перекинути частини з Бахмуту та Півдня. В той же час, ми маємо розуміти - це останні резерви Путіна, які він зміг сконцентрувати без мобілізації. І, судячи з усього, всі його сподівання, що тут у нього щось вдасться і тоді не треба оголошувати мобілізації. Якщо не вдасться - теж не проблема. Його план Б полягає в тому, щоб до виборів не втратити Мелітополь та Бахмут (останній має перш за все символічне значення). Всі інші рішення будуть прийматися після виборів.
📍3. Вся державна машина Росії зараз концентрується на президентських виборах березня 2024 року. Головна мета - не допустити політизації процесів і досягти потрібних реальних 60% голосів. Я неодноразово говорив: ті, хто вважає, що Путіну плювати на відсотки, глибоко помиляються. Він впаде без народної легітимності (еліти зрозуміють, що король голий, коли його реальні рейтинги впадуть нижче 40%).
📍4. Головні аспекти майбутньої кампанії: обʼєднання росіян навколо Путіна. Ця заготовка була доволі невдало апробована після маршу Пригожина, але заміну їй поки не пропонують і, можливо, не шукають. А не шукають, бо вона дуже подобається Путіну, який все більше занурюється в віртуальний світ, де комфортно перш за все все йому. Другий аспект виборів: комфортна країна (про це на днях писали російські “Вєдомості”). Комфортна країна - це куди з усіх ящиків буде говоритися про те, як розвивається економіка, як всім добре жити і т.д. І, нарешті, третій аспект: мігранти. При чому цей аспект буде виводитися в окрему мікрокампанію в Москві та області. На цьому фоні війна - щось другорядне.
📍5. Власне в усю цю картину мирні переговори можуть вписатися виключно за однієї умови: повна капітуляція України. Путін, з великою долею ймовірності, не може собі дозволити перед виборами робити напівкроки і говорити про поступки. Тому, виходячи з логіки виборчого процесу і відсутності можливості піднімати ставки, вірогідність переговорів восени відносно не велика.
📍6. За яких умов можуть теоретично початися такі переговори? Є два базових варіанти: а) політична або фізична смерть Путіна; б) спільна жорстка позиція США та Китаю (не поодинці, а саме спільна позиція).
⚡️«Основи російської державності»: в UIF презентували доповідь про нову ідеологію Росії на «після Путіна»
Сергій Громенко, керівник програми "Історична та культурна політика" Українського інституту майбутнього презентував доповідь «Основи російської державності» як нова ідеологія Росії на «після Путіна».
З 1 вересня 2023 року на першому курсі всіх спеціальностей і форм навчання в російських вишах буде викладатися нова обов’язкова дисципліна – «Основи російської державності». Попри конституційну заборону ідеології в Росії, весь 2022 рік був присвячений її розробці. За формою та позиціонуванням «Основи» схожі на «науковий комунізм» радянської доби, але за змістом ближчі до імперської тріади: «православ’я, самодержавство, народність». Поява де-факто обов’язкової ідеології є одним з найголовніших маркерів переходу Росії від персонального авторитаризму до тоталітаризму. Головна мета цього процесу – забезпечити збереження сучасного російського режиму в умовах «після Путіна».
Наявність в Росії державної ідеології чи офіційно проголошеної «національної ідеї» – правило, а не виняток. Після 1991 року офіційної ідеології в Російські Федерації немає, однак пошуки її ведуться на найвищому рівні, незважаючи на пряму заборону в 13-й статті конституції.
Головним джерелом ідеології в нинішній Росії є Володимир Путін – його особисті погляди впливають на внутрішню та зовнішню політику країни. Можна упевнено стверджувати, що тріада: необмежений суверенітет (нерозрізнений з імперіалізмом) – консерватизм/традиціоналізм (з акцентом на гомофобію) – патріотизм (точніше, лояльність державі та йому особисто), – становить стрижень світоглядної картини президента, а відтак і всієї російської держави.
В останні кілька років було здійснено кілька спроб сформулювати офіційну російську ідеологію, обійшовши конституційні обмеження: «10 граней патріотизму», «пентабазис» (у двох версіях), «чотири ціннісні константи» та «Основи російської державності», які увібрали в себе попередні напрацювання. З 1 вересня 2023 року «Основи» будуть запроваджені в якості окремого курсу в російських вишах та на окупованих територіях України. Предмет «ОРД» буде задавати рамку для вивчення суспільно-гуманітарних предметів в наступні роки («єдино вірне вчення»).
Концепція «Основ» містить головний постулат нової російської ідеології державництва: «Росія – це окрема держава-цивілізація». Росію роблять унікальними розміри, природні багатства, культурне розмаїття, економіка та успішно пережиті в минулому випробовування. Основу російського світогляду становлять принципи: на рівні країни – єдності різноманіття, держави – суверенітету, суспільства – злагоди та співробітництва, родини – любові та відповідальності, людини – сотворення та розвитку. Головними цінностями російської цивілізації є стабільність, місія, відповідальність та справедливість.
Дві третини принципів та цінностей запозичені «ОРД» із імперської тріади «православ’я, самодержавство, народність», ще третина – з радянського комунізму. Ідеальна картина Росії та світу, викладена в «Основах», передбачає: а) глобальний вплив Росії на міжнародну політику, б) традиційність та непорушність її внутрішнього устрою, в) гордість та патріотизм росіян.
Таким чином, нову російську ідеологію можна виразити тріадою: імперіалізм – авторитаризм – шовінізм. Саме у напрямку посилення кожного з цих елементів і буде скерована діяльність російської влади в найближчому майбутньому. Запровадження єдиної державної ідеології у вишах є маркером переходу російського режиму зі стану персонального авторитаризму до стану тоталітаризму. Ідеологічно обґрунтований тоталітаризм радянського зразка – єдиний шлях збереження сучасного російського режиму після смерті/відходу/усунення Володимира Путіна.
Читайте повну доповідь на нашому сайті 👇
Сергій Громенко, керівник програми "Історична та культурна політика" Українського інституту майбутнього презентував доповідь «Основи російської державності» як нова ідеологія Росії на «після Путіна».
З 1 вересня 2023 року на першому курсі всіх спеціальностей і форм навчання в російських вишах буде викладатися нова обов’язкова дисципліна – «Основи російської державності». Попри конституційну заборону ідеології в Росії, весь 2022 рік був присвячений її розробці. За формою та позиціонуванням «Основи» схожі на «науковий комунізм» радянської доби, але за змістом ближчі до імперської тріади: «православ’я, самодержавство, народність». Поява де-факто обов’язкової ідеології є одним з найголовніших маркерів переходу Росії від персонального авторитаризму до тоталітаризму. Головна мета цього процесу – забезпечити збереження сучасного російського режиму в умовах «після Путіна».
Наявність в Росії державної ідеології чи офіційно проголошеної «національної ідеї» – правило, а не виняток. Після 1991 року офіційної ідеології в Російські Федерації немає, однак пошуки її ведуться на найвищому рівні, незважаючи на пряму заборону в 13-й статті конституції.
Головним джерелом ідеології в нинішній Росії є Володимир Путін – його особисті погляди впливають на внутрішню та зовнішню політику країни. Можна упевнено стверджувати, що тріада: необмежений суверенітет (нерозрізнений з імперіалізмом) – консерватизм/традиціоналізм (з акцентом на гомофобію) – патріотизм (точніше, лояльність державі та йому особисто), – становить стрижень світоглядної картини президента, а відтак і всієї російської держави.
В останні кілька років було здійснено кілька спроб сформулювати офіційну російську ідеологію, обійшовши конституційні обмеження: «10 граней патріотизму», «пентабазис» (у двох версіях), «чотири ціннісні константи» та «Основи російської державності», які увібрали в себе попередні напрацювання. З 1 вересня 2023 року «Основи» будуть запроваджені в якості окремого курсу в російських вишах та на окупованих територіях України. Предмет «ОРД» буде задавати рамку для вивчення суспільно-гуманітарних предметів в наступні роки («єдино вірне вчення»).
Концепція «Основ» містить головний постулат нової російської ідеології державництва: «Росія – це окрема держава-цивілізація». Росію роблять унікальними розміри, природні багатства, культурне розмаїття, економіка та успішно пережиті в минулому випробовування. Основу російського світогляду становлять принципи: на рівні країни – єдності різноманіття, держави – суверенітету, суспільства – злагоди та співробітництва, родини – любові та відповідальності, людини – сотворення та розвитку. Головними цінностями російської цивілізації є стабільність, місія, відповідальність та справедливість.
Дві третини принципів та цінностей запозичені «ОРД» із імперської тріади «православ’я, самодержавство, народність», ще третина – з радянського комунізму. Ідеальна картина Росії та світу, викладена в «Основах», передбачає: а) глобальний вплив Росії на міжнародну політику, б) традиційність та непорушність її внутрішнього устрою, в) гордість та патріотизм росіян.
Таким чином, нову російську ідеологію можна виразити тріадою: імперіалізм – авторитаризм – шовінізм. Саме у напрямку посилення кожного з цих елементів і буде скерована діяльність російської влади в найближчому майбутньому. Запровадження єдиної державної ідеології у вишах є маркером переходу російського режиму зі стану персонального авторитаризму до стану тоталітаризму. Ідеологічно обґрунтований тоталітаризм радянського зразка – єдиний шлях збереження сучасного російського режиму після смерті/відходу/усунення Володимира Путіна.
Читайте повну доповідь на нашому сайті 👇
🌐Росія намагається запровадити тотальний контроль використання Інтернету, проте безуспішно
На початку липня, згідно повідомлень російських ЗМІ, було заплановано проведення наради у керівника Адміністрації Президента РФ А.Вайно на тему «забезпечення державних інтересів у мережі Інтернет».
Нараду було скасовано, проте російська влада продовжує діяльність, спрямовану на посилення контролю над доступом мешканців Росії до інформації в Інтернеті, а також на створення і розвиток власних Інтернет-платформ, які повинні замінити глобальні мережеві проекти.
Перенесення тоталітарних методів контролю суспільства до Інтернету поки що дає обмежені результати, внаслідок слабких технічних можливостей, помилок у менеджменті та масштабної корупції у фінансуванні цифрових проектів.
Більше про це - у новому матеріалі від експертів UIF👇
🇺🇦 UKR
🇬🇧 ENG
# RUS
На початку липня, згідно повідомлень російських ЗМІ, було заплановано проведення наради у керівника Адміністрації Президента РФ А.Вайно на тему «забезпечення державних інтересів у мережі Інтернет».
Нараду було скасовано, проте російська влада продовжує діяльність, спрямовану на посилення контролю над доступом мешканців Росії до інформації в Інтернеті, а також на створення і розвиток власних Інтернет-платформ, які повинні замінити глобальні мережеві проекти.
Перенесення тоталітарних методів контролю суспільства до Інтернету поки що дає обмежені результати, внаслідок слабких технічних можливостей, помилок у менеджменті та масштабної корупції у фінансуванні цифрових проектів.
Більше про це - у новому матеріалі від експертів UIF👇
🇺🇦 UKR
🇬🇧 ENG
# RUS