​​⚡️На скільки вистачить Євгенія Пригожина?

Максимальний мобілізаційний потенціал Пригожина — близько 100 тис. осіб (як мінімум, третину із цих ста тисяч може «забрати собі» Міноборони). За нинішньої інтенсивності «утилізації» вагнерівців цього вистачить на 8-9 місяців. Це чудово розуміє Пригожин, і це чудово розуміють у Міноборони та Кремлі. Тому в Кремлі поки що ухвалено рішення як мінімум на півроку підвісити в повітрі політичне (і не тільки) майбутнє Пригожина.

☝️Євгеній Пригожин став одним із ключових ньюзмейкерів російсько-української війни. Тож у цьому огляді Український інститут майбутнього показує, чим володіє Пригожин, як працює його медіаімперія та які реальні політичні та військові перспективи «кухаря Путіна».

👀 Читайте матеріал українською, англійською та російською мовами.

​​📝Тарифні петиції. Платежі за ЖКГ стали єдиною протестною віддушиною для росіян

У січні 2023 року росіяни отримали рахунки за комунальні послуги за новими тарифами. Теоретично вони не повинні були збільшитися більш ніж на 9% (максимальний ліміт, встановлений для разового підвищення).

Насправді ж, у багатьох суб’єктах федерації цей показник виявився перевищеним, у деяких — дуже суттєво. Це викликало негативну реакцію росіян та призвело до перших за останній рік проявів масової громадянської активності населення.

Окрім обурень у соцмережах і на інтернет-форумах (відповідні публікації на сайтах локальних ЗМІ збирають сотні коментарів), в окремих регіонах розпочався збір підписів під петиціями з проханням про перегляд тарифів (у досить стислий термін було зібрано тисячі підписів). На цей момент протести не мають системного характеру, а вимоги незадоволених не виходять за межі простого перерахунку цифр у платіжках.

Основні претензії громадяни висувають місцевій владі, на яку намагаються «знайти управу» через скарги президенту або керівникам правоохоронних органів. Лише в окремих випадках їхня організація є плодом діяльності політичної сили (місцевих осередків КПРФ). Вже в середньостроковій перспективі цілком можливе «розширення» кола тих, чиєю роботою висловлюватиметься незадоволення — зокрема, центральним урядом і парламентом.

☝️У будь-якому випадку, «тарифна» проблематика найближчими місяцями залишатиметься одним із основних факторів посилення суспільного невдоволення (на тлі наростання інших соціально-економічних проблем) і протестної активності по всій країні.

🗳Очевидно також, що вона стане однією з найважливіших тем виборчих кампаній з виборів глав 21 суб’єктів федерації та виборів до законодавчих (представницьких) органів державної влади у 16 суб’єктах РФ (всі голосування мають відбутися 10 вересня 2023 року).

👀Детальніше читайте у новому дайджесті українською, англійською та російською мовами.

​​⚡️Сьогодні анонсована повна зміна керівництва митниці.

Але ця зміна, з великою долею імовірності (дуже хочу помилятися) не призведе ні до чого. Точно так само, як введення в санаційний список головних контрабандистів не дало ніякого результату.

Причин дві. Як мінімум, половина митних схем взагалі не належить до компетенції митниці. Так, просто, щоб всі зрозуміли повторю: половина схем не є юрисдикцією митниці. Але ні митниця про це вголос не говорить, ні ті, хто за ці юрисдикції відповідає. Друга причина - там крутиться кілька мільярдів щомісяця. Далі пояснень не потрібно.

А тепер, про те, що треба зробити. Український інститут майбутнього два роки досліджував митницю, і вся митна корупція наразі зводиться до 12 головних схем (не сто, не тисяча, а всього 12). Про ці схеми знали всі керівники митниці (новим також покажемо, а якщо комусь цікаво - лінк на дослідження тут).

Що важливо: є такі схеми, які, можуть дати величезний ефект для детінізації. Є такі, які приносять мінімум в казну, але в них задіяні тисячі людей в прикордонних територіях. Кожен новий голова митниці завжди старався взятися саме за останні схеми, отримував бунти і відступав, говорячи, що контрабандисти проплачують мітинги.

Але при цьому ніхто не брався ламати інші 11 схем, які є найбільш прибутковими.

От, наприклад, проста регулярна звірка податкових декларацій з митницями сусідніх держав унеможлівлює розмитнення за "вигідним" тарифом. А це не менш за третиту всієї контрабанди. Але з сусідами чомусь про це не домовлялися чи не домовилися.

Одним словом: схеми відомі. Їх можна мінімізувати протягом 2-3 місяців. Було б бажання. Ми готові допомогти.

Вадим Денисенко, виконавчий директор UIF

​​⚡️Навіщо Лавров поїхав в Африку?

Африканський вектор російської зовнішньої політики вирішує для Росії одну велику стратегічну задачу: розтягування часу. У Кремлі чудово розуміють, що війна із Заходом в Україні — це війна на виснаження.

На думку російського керівництва, чим довше розтягувати цей процес, тим більше у РФ шансів зрештою отримати перевагу та переломити ситуацію, вийти на вигідні переговорні позиції, як це було після анексії Криму в 2014 році та інтервенції у Сирію у 2015 році. Виграти час росіяни планують за рахунок:

✅збереження своїх ринків та впливу в незахідних регіонах, де країни готові співпрацювати з РФ заради комерційної та іншої вигоди, і тримають нейтралітет по Україні;

✅пошуку шляхів обходу санкцій Заходу та побудови логістики під свій “паралельний імпорт” для компенсації втрат та технологій;

✅розширення ситуативних політичних партнерств через наявні “точки входу” (наприклад, присутність найманців ПВК “Вагнер”, інтереси видобувних компаній або спільні проекти) або створення нових можливостей, насамперед у незахідних регіонах, оскільки вони є зручними та зрозумілими партнерами, які тримають нейтралітет по Україні, а також через те, що у цих регіонах сильними лишаються антизахідні постколоніальні настрої, на яких Росія уміє грати. Це стосується як Африки, так і Близького Сходу, Латинської Америки та Азії.

☝️При цьому, подібна політика матиме негативні наслідки для Росії. Вона ставатиме дедалі більш залежною від багатьох інших країн, що також використовують їхнє послаблення в Україні на свою користь. Але варто зазначити, що російське політичне керівництво не даний момент не зважає на цей факт, і вважає, що це прийнятна ціна за перелом ситуації у протистоянні із Заходом у середньостроковій перспективі.

Читайте огляд детальніше українською, англійською та російською мовами.

⚡️Святкування 80-річчя Сталінградської битви: чи вірить Путін у захоплення Києва?

Використання минулого для виправдання сьогодення набуло в Росії масштабного розмаху. Особливо це стосується перемоги Радянського Союзу у «Великій Вітчизняній війні» – єдиної по-справжньому універсальної цінності російського суспільства.

Однак «історична мова» все частіше вживається Кремлем і для описання найближчого майбутнього, тому що інших загальнозрозумілих способів пояснення майже не залишилося. Тому промова Володимира Путіна з нагоди 80-річчя перемоги радянських військ над німецькими під Сталінградом може розглядатися саме в якості такого «прогнозу» чи навіть «анонсу».

Путін у виступі 2 лютого 2023 року не лише вкотре назвав Сталінградську битву «корінним переломом» у війні, але й пригрозив європейським країнам, зокрема Німеччині, покаранням за «втягування у нову війну з Росією». Можна припустити, що паралелі між поставками західної техніки, передовсім німецьких танків, в Україну та радянсько-німецькою війною 1941-1945 рр. будуть і далі активно використовуватися в російській пропаганді. Однак оскільки жодних заяв про «корінний перелом» в ході «спецоперації» не прозвучало, є сумніви в наявності у Росії «плану Б».

2 лютого, на честь перемоги над німецькими військами 1943 року Волгоград на день перейменовують на Сталінград, а всього так вчиняють 9 разів на рік. Разом із питанням про винос Леніна із мавзолею проблема перейменування міста регулярно спливає на загальноросійському рівні. При цьому 67% мешканців Волгограду виступають проти повернення старої назви.

Зі свого боку, Путін традиційно відвідує місто в роки виборів (2023-го вони відбудуться 10 вересня). Саме у Волгограді 6 травня 2011 року він закликав до створення Загальноросійського народного фронту.

Саме тому чимало аналітиків прогнозували чергову програмну промову Путіна під час цього візиту, проведення нових «червоних ліній» тощо. І хоча не можна сказати, що російський президент вразив слухачів якось оригінальною думкою, його виступ, з одного боку, цілком вкладався в тренд на ототожнення «спецоперації» з «Великою Вітчизняною», з іншого – був реакцією на прогнозовані зміни в перебігу бойових дій.

📄Читайте детальніше українською, англійською та російською мовами.

🇺🇦Виграти війну і не програти відбудову. Новий суспільний договір

Український інститут майбутнього сьогодні розпочав велику дискусію про наше майбутнє: «Виграти війну і не програти відбудову».

Розпочав цикл дискусій виконавчий директор UIF Вадим Денисенко, який презентував доповідь про новий суспільний договір, як основу для всього нашого майбутнього життя.

На жаль, 30 років ми жили в межах договорів, де майже не було держави і практично не було людини. Були певні представники еліт і певні представники влади.

Коли ми говоримо про майбутнє, маємо пам’ятати: суспільство готове терпіти труднощі лише за умови виконання двох речей: вичищення проросійських і російських елементів з нашого життя та реальна боротьба з корупцією. Саме тому починати (і вже зараз) треба з двох речей:

☝️Люстрація проросійських політиків. Без цього ні суспільство, ні бізнес не зможуть зрозуміти, що правила гри змінилися (кількість люстрованих може бути відносно обмеженою, це не мають бути сотні тисяч людей).

☝️Повна ревізія та зміна антикорупційної політики держави. Вже ясно, що та модель, яка зараз існує, може лише точково відкривати кримінальні провадження проти заздалегідь визначених осіб. Призначення нового керівника НАБУ, прокуратури, ДБР і т.д. не впливає на систему в цілому. Посадка умовного заступника міністра не вплине на дірки в "Прозорро". Ми старими методами намагаємося боротися із системною проблемою держави. Питання не в інституціях і не в прізвищах, проблема в тому, що в країні немає системи боротьби з корупцією. Є лише інституції, які лімітовано імітують боротьбу з нею.

Коли ми говоримо про введення в дію суспільних договорів, то всі зацікавлені на словах сторони майбутніх домовленостей спробують саботувати цей процес. І в кожного буде своя мотивація:

🔹Влада стає драйвером нових суспільних договорів тільки тоді, коли їй щось загрожує;
🔹Зовнішні гравці штовхають до нових суспільних договорів тільки тоді, коли щось загрожує їхнім впливам;
🔹Громадянське суспільство і ЗМІ штовхають до нових суспільних договорів тільки тоді, коли щось загрожує їхньому комфорту.

Для подолання цієї "первинної" кризи маємо зібрати відносно невелику, але впливову групу зацікавлених: це угода тих, хто готовий поступитися амбіціями. На першому етапі, повторимося, достатньо відносно невеликої, але впливової групи людей.

🔸Перший етап — це етап укладання нового порядку денного. Громадський сектор і ЗМІ не можуть змусити людей по-іншому думати, але вони можуть змушувати говорити саме про певні речі. Вони задають саме порядок денний. На цьому етапі знаходяться ті формулювання, які дозволять об’єднати різношерстні групи людей, які готові і хочуть змін.

🔸На другому етапі через зміну порядку денного потрібно не лише розширити коло учасників, а почати змушувати політиків говорити публічно про зміну системи уравління держапаратом та стосунки з бізнесом (не «бла-бла-бла», а повторювати головні наративи, напрацьовані на першому етапі і розширені на цьому етапі). Це період обіцянок політиків, які змушені грати за правилами нового порядку денного.

🔸Третій етап: договір 20-30 (цифра умовна) ключових стейкхолдерів про незмінність базових правил гри. Хто ці стейкхолдери? Це люди за посадами, моральні авторитети, представники бізнесу, бажано церкви та армії, представники ЗМІ тощо. Тут немає чіткого критерію, хто ці люди: головний принцип — впливовість у важливих групах, які приймають ті чи інші важливі рішення.

Зараз багатьом такий принцип і підхід може видатися дещо ідеалістичним, але іншого варіанту в нас немає. Зрештою, наша новітня історія показала, що такі підходи цілком реалістичні, бо без них не було б ні революцій, ні народного підйому 24.02.2022. Іншого шляху у нас просто немає.

📄Повний текст доповіді читайте на нашому сайті.

⚡️Нафтогазові доходи РФ у 2023 році впадуть, як мінімум, на 25%

Від 5 лютого вступило в дію ембарго ЄС на поставки нафтопродуктів з обмеженням цін, а раніше, з 5 грудня чинності набули аналогічні ж заходи щодо постачань російської сирої нафти. Ринок країн, які ввели ембарго на нафтопродукти, складали 2/3 усього російського експорту дизпалив та мазуту.

Санкції щодо сирої нафти матимуть помірний вплив на показники видобутку та експорту нафти у РФ, проте суттєвіший вплив на доходи, через застосування цінового обмеження. За нашими оцінками (базові сценарії прогнозів цін та дисконтів), загальне падіння доходів від експорту нафти РФ може скласти 25-46 % порівняно із 2021 роком, у разі якщо РФ не вдасться до маніпуляцій та шантажу на ринку у відповідь на ембарго.

Зміну на ринку нафтопродуктів після початку роботи ембарго та прайс-кепів спрогнозувати значно складніше, ніж у випадку сирої нафти. Проте експорт нафтопродуктів може скоротитися на 20-35%. При цьому, скоротивши обсяги нафтопереробки, Росія намагатиметься відправити цю нафту на експорт, але хно ж таки буде продавати її зі знижкою: «дружні» країни хоч і не підтримали санкцій, але вимагають знижок, користуючись безвихідним положенням РФ. Водночас значно більші відстані до Китаю та Індії, порівняно із країнами ЄС, означають вищі транспортні витрати, а відтак необхідність знижувати ціну нафти, щоб конкурувати. Ключовими ринками для РФ будуть Індія та Китай, які перероблятимуть російську нафту та експортуватимуть нафтопродукти, окремо і в ті регіони, які раніше були російським ринком.

📌Детальніше читайте у новому огляді від наших експертів українською, англійською та російською мовами.

⚡️Рамзан Кадиров у 2023 році: менше військових і політичних амбіцій, більше дистанціювання від Москви

Про гіпотетичну майбутню війну в Європі Рамзан Кадиров говорить зараз охочіше, аніж про реальні бої на Донбасі. Наприклад, 6 січня він закликав «денацифікувати» Польщу і почати боротися там із «сатанізмом».

Водночас на тлі геополітичних загроз, які б за своєю стилістикою більше підійшли Дмитру Медведєву, з кадирівського Телеграм-каналу практично зникла критика керівництва Міноборони та Генштабу.

Також у Телеграм-каналі Рамзана Кадирова цього року зникли і згадки про його колишнього союзника Євгена Пригожина. Очевидно, Кадиров вирішив дистанціюватися від поточного конфлікту між керівництвом Міністерства оборони та ПВК «Вагнера», розраховуючи потім приєднатися до переможця. Який, власне кажучи, визначиться за підсумками боїв за Бахмут.

Крім того, вслід за парламентом Татарстану, який узаконив за главою республіки назву «раїс», депутати парламенту Чечні запропонували внести до Конституції назву посади Кадирова як «мекх-да», що в перекладі з чеченської означає «батько народу». Характерно, що раніше саме з подання Кадирова до російського законодавства внесли положення, яке забороняє главам суб’єктів федерації називатися «президентами».

☝️Тож очевидно, що глава Чечні помітно охолонув до боїв на Донбасі, натомість він укріплює свої позиції в республіці.

📌 Детальніше читайте у матеріалі українською, англійською та російською мовами.

​​⚡️На скільки вистачить грошей у Росії?

З високою імовірністю, дефіцит бюджету РФ цього року буде набагато вищим запланованих 3 трлн руб. (або 2% ВВП ), і може становити, за оцінками UIF, 5-6 трлн рублів, якщо, звичайно, не будуть вжиті якісь додаткові дії, як от девальвація рубля та/або підвищення податків.

Де Росія візьме ресурси покриття дефіциту? За досвідом 2022 року джерелом, з високою імовірністю, може стати Фонд Національного Добробуту (ФНБ), в якому акумулювалися раніше надприбутки від експорту енергоресурсів.

При цьому ліквідна частина ФНБ на 1 лютого 2023 року склала 6,3 трлн рублів.

Чи означає це, що гроші фонду можуть закінчитися вже до кінця поточного року чи на початку 2024 року?

✅ Читайте у новому дайджесті українською, англійською та російською мовами.

⚡️Війни всередині Кремля: навіщо отруїли близького друга Кадирова?

Отруєння Апти Алаутдінова слід розглядати як частину внутрішньополітичного протистояння у Росії. Традиційні елітні групи та силові структури намагаються стримувати нетрадиційні, несистемні групи, що останнім часом посилили свої позиції на тлі війни в Україні та агресивної воєнної пропаганди у РФ.

До таких «нових силових центрів» відносяться чеченські підрозділи, лояльні особисто Рамзану Кадирову, найманці приватної військової компанії «Вагнер» Євгена Пригожина та окремі громадські та медійні персони на кшталт Ігоря Гіркіна, Володимира Соловйова та ряду, так званих, воєнкорів.

Отруєння одного з найближчих до Кадирова людей є посланням самому голові Чечні та іншим несистемним групам, із якими Кремль поки що не знає, що робити, та у які структури інтегрувати, не створюючи для себе потенційної загрози. Центральна влада намагається втримати керованість процесами, не втратити монополію на насилля та не допускати занадто відвертого «самостійництва» у силовому секторі, який нині виходить на перший план з огляду на війну в Україні.

📌Детальніше читайте у новому дайджесті українською, англійською та російською мовами.

​​🗳Цикл виборів у РФ 2023-2026 рр.: замість дискусії про майбутнє – «бетонування» морально та фізично застарілого режиму

Кремль має намір використати цикл виборів 2023-2026 років у РФ для того, щоб максимально зміцнити режим особистої влади Путіна. Ідею «транзиту» відкинуто. Цілком ігнорується об'єктивна необхідність створення образу майбутнього Росії. Ставка – на гарантоване збереження режиму до фізичної смерті Путіна.

Весь передвиборчий порядок денний формуватиметься навколо української тематики. Водночас цілі війни в Україні не просто не озвучуються. Вони відсутні. Як цілі артикулюватимуться ситуативні потреби чи інтереси влади.

Паралельно російська влада намагатиметься розколювати українські еліти, які сприймає як підконтрольні Зеленському та залежні від Заходу. Над цим завданням працюватимуть Медведчук, Козак та (можливо) Сурков. Кремль вкотре неправильно визначає свого контрагента в Україні: це не еліти та не «західні куратори», а українське суспільство. Проєкт «п'ятої колони 2.0» буде провальним, як і його попередник, який з 2014 р. реалізовувався Медведчуком.

📄Детальніше – у новому дайджесті українською, англійською та російською мовами.

🎙Російська медіаімперія ізсередини

Про російську пропаганду й узгоджене просування кремлівських наративів різними, на перший погляд, не пов’язаними між собою медіа вперше заговорили на межі 2008 року. У 2014 році тема інформаційних операцій РФ стала актуальною в країнах Європи, не кажучи вже про пострадянський простір. У 2022 році вплив російських ЗМІ за кордонами РФ спробували обмежити. При цьому окремі тези російської пропаганди виглядають часто абсурдно. І, на перший погляд, легко розбиваються об реальні факти.

Проте пропаганда працює. І настрої всередині російського суспільства — тому найяскравіше підтвердження. Причиною є інформаційна бульбашка довкола жителя РФ, яка створювалася протягом останніх 20 років. Вона охоплює не лише традиційні ЗМІ, а й так звані нові медіа. У кожному із сегментів інформаційного поля є свої домінантні гравці, своя специфіка. Об’єднує їх лише одне — переважна більшість інформаційних ресурсів належить (не говорячи вже про контроль) одній чи кільком груп з оточення Путіна. Вони можуть виступати зі своїх позицій, можуть використовуватись як інструмент внутрішньої політичної боротьби. Але вони завжди залишаються у межах загальної пропагандистської конструкції, яка гарантує лояльність населення.

При цьому жодна із груп в оточенні Путіна не може похвалитися контролем усіх сегментів медіаринку. Простіше кажучи, кожна з «веж Кремля» здатна через свої ЗМІ впливати лише на частину населення країни, не маючи можливості виходу на всі групи населення (умовно вікові, регіональні, професійні, майнові тощо). Така сегментація за збереження загального контролю дозволяє Путіну уникнути загрози надзвичайного посилення однієї з груп, що може завершитися «палацовим переворотом».

📄Про міфи про свободу преси в рф, а також про те, хто за що відповідає у цій медіаімперії - читайте у новому дайджесті українською, англійською та російською мовами.

​​⚡️ Чи винні “хороші росіяни” у діяннях Путіна?

Підготовка до можливих трансформацій у «Росії після Путіна» включає і мінімізацію наслідків нинішньої військової авантюри для економіки, міжнародного іміджу та репутації РФ. Одним з елементів роботи у цьому напрямку є наполегливий поступ для західної аудиторії тези про росіян як «заручників» та «жертв» деспотичного режиму. Навіть всупереч об’єктивній реальності та соціологічним даним про настрої у російському суспільстві.

Подібна постановка питання (про повне виведення з-під відповідальності «звичайних росіян» за те, що відбувається і збереження російського міжнародного впливу через інструменти «м’якої сили») об’єктивно вигідна не тільки опозиційним «антипутінським» групам, а й більшості інших «державників», які будують плани на збереження при владі/прихід до влади після падіння режиму.

✅ Читайте детальніше у новому дайджесті українською, англійською та російською мовами.

⚡️Промова Путіна: довга війна, ядерний шантаж та стабільність

Двогодинне послання Володимира Путіна, яке так довго чекали та рекламували, можна звести до трьох головних пунктів: ядерний шантаж, нескінченно довга народна війна та стабільність за лекалами «як було до 24.02.22».

При цьому останні два пункти явно конфліктують між собою, але поки є певний грошовий запас міцності у держави, у Кремлі вважають, що зможуть переконати звичайних росіян у тому, що війна та стабільність сумісні. Як мінімум до весни наступного року, коли народ має вкотре обрати Путіна Президентом. І як би це дивно не звучало, його головна мета сьогодні – спокійне переобрання та цементування влади.

✅ Навіщо Москва відмовляється від угоди СНО-3 та які пряники Путін пообіцяв своєму народу читайте у новому дайджесті.

Читайте матеріал українською, англійською та російською мовами.

​​⚡️Чому Путін програв?

Український інститут майбутнього презентує доповідь "Чому Путін програв?".

Російсько-українська війна триває, проте об’єктивно доказовим є той факт, що РФ приречена на поразку. Фатальна помилка Путіна вторгнутися повномасштабною війною в Україну та ряд стратегічних і тактичних помилок запустили механізм падіння найбільшої імперії сучасності – самої ж Росії. Коли та яким чином це трапиться – залишається відкритим питанням, але вже зараз можна навести ряд незаперечних фактів, які так чи інакше призведуть до поразки РФ не лише на полі бою, а і унеможливлять розвиток Росії щонайменше на найближче десятиліття.

Від початку російська військова розвідка не змогла заволодіти належною інформацією щодо нашої країни. Згодом усім стало зрозуміло, що спорядження російського солдата в середньому застаріле та менш функціональне, ніж українського, а ефективність та злагодженість їхньої армії дуже далека від рівню «другої армії світу». На полі бою російська армія несе величезні втрати особового складу та техніки, а ППО окупантів не відповідають заявленим параметрам.

Технологічний розвиток РФ знаходиться у великій ямі. Від Росії відмежовуються все більше країн та іноземних компаній: уряди країн вводять технологічні санкції, забороняють експорт та імпорт певних товарів, зарубіжні компанії добровільно припиняють свою діяльність в РФ. Відбувається виключення російських виробників із міжнародних виробничих ланцюжків. Російська промисловість втрачає доступ до технологій, комплектуючих, обладнання. Залежність російської економіки від західного ім- порту дуже висока.

Відповідно до найсвіжішого прогнозу Міжнародного енергетичного агентства, Росія уже фактично втратила ключовий для себе енергетичний ринок Європи, а внаслідок цього, вже ніколи не зможе перевершити показників видобутку та експорту енергоресурсів за результатами 2021 року, та починає втрачати статус провідного глобального енергетичного гравця.

І незважаючи на те, що природний газ не є головним експортним продуктом РФ, саме він відіграє ключову роль у програші російської енергетики.

У середньостроковій перспективі РФ відчує гостру нестачу кваліфікованої робочої сили без варіантів її поповнення та зіткнеться з поступовою деградацією вищої освіти. Це своєю чергою може спричинити незворотні наслідки для російської промисловості — падіння рівня кваліфікації працівників без можливості виправити ситуацію. Зокрема, природний приріст у національних автономіях, де немає розвиненої промисловості та обмежений ринок праці, призводить до міграції.

До того ж, Росія вже стратегічно програла у зовнішньополітичному контексті, оскільки не заручилися практичною підтримкою жодної країни світі і не має справжніх союзників для війни в Україні; дозволила країнам НАТО розширити кількість своїх членів, запустити масштабні програми переозброєння та розпочати регулярну пряму військову підтримку України, чого раніше ніколи не було; дала США нову основу для посилення своїх позицій та експансії у світі, розширення контролю над Європою та посилення співпраці з неєвропейськими союзниками в Азії, на Близькому Сході та в Африці; втратила ексклюзивні можливості впливати на колишні радянські республіки; загнала себе у стратегічну залежність від вузького кола партнерів, які будуть користуватися послабленням РФ та її ізоляцією.

📌Детальніше про кожну зі сфер, в яких Росія програє щодня і щогодини, читайте у доповіді українською та англійською мовами.

⚡️Весняний наступ РФ. Де і коли?

Де Росія наступатиме? Коли розпочнеться новий наступ? І, нарешті, який характер він носитиме? Всі ці питання активно обговорюються у ЗМІ і діапазон версій відрізняється від ідей про повторення 2022 року до тези про те, що «наступ вже йде» і ресурсів для посилення тиску РФ не має.

Експерти UIF спробували поглянути на процеси, змоделювати можливі алгоритми виходячи з накопичених Російською Федерацією ресурсів та логіки вже прийнятих управлінських рішень. А також процесів у ключових галузях економіки та процесів усередині суспільства країни-агресора.

📃Більше читайте у новому дайджесті українською, англійською та російською мовами.

📌 Відтепер дайджести щодо РФ виходитимуть на сайті: http://news.uifuture.org

⚡️Бенефіціари кривавої війни: чи виправдаються надії на «велике будівництво»?

У циклі аналітики «Бенефіціари війни» ми писатимемо про сектори економіки та страти населення Росії, які стали вигодонабувачами в результаті війни та пов’язаних із нею наслідків (санкцій, мобілізації, трансформацій бюджетної та економічної політики тощо).

Перший наш випуск у цьому циклі буде присвячений будівельній галузі, яка показала безпрецедентні результати за підсумками 2022 року і, згідно із заявами перших осіб російської держави, включно з президентом Путіним, продовжить свій зліт у 2023 році.

Якими були причини зростання будівельної галузі минулого року і чи є підстави вважати, що результати 2023 року будуть аналогічними, – наші експерти проаналізували у новій аналітичній записці.

Читайте матеріал українською, англійською та російською мовами.

⚡️Розпад Росії: Путін апелює до глибинних страхів еліти та рядових росіян

Сергій Шойгу, Володимир Путін та Дмитро Медведєв синхронно заявили про небезпеку розпаду Росії внаслідок поразки у війні. Збереження територіальної цілісності Росії – ідея-фікс з початку 90-х, яку активно експлуатував Путін з першого року свого правління і яка набула нової актуальності в останні два роки.

Шукаючи додаткової суспільної підтримки агресії проти України, Кремль намагається представити її у вигляді «народної війни». Попередні невдачі та необхідність мобілізації пояснювалися тим, що Україна вже нібито програла, а тепер Росії протистоїть на полі бою «колективний Захід». Віднедавна мова зайшла про неприпустимість поразки, результатами якої начебто стане знищення Росії та колективна відповідальність її населення.
Причинами нинішньої актуалізації наративу про війну за цілісність Росії стали: затягування бойових дій та відсутність помітних успіхів на полі бою; природні страхи росіян перед повторенням «лихих 90-х» внаслідок розвалу країни після поразки; збільшення західної допомоги Україні та виступи окремих аналітиків і публіцистів; актуалізація теми розпаду Росії в Україні та поява емігрантських структур, націлених на проголошення незалежності низки російських регіонів.

Курс на «народну війну», метою якої буде недопущення розпаду Росії – тренд як ближньої, так і далекої перспективи. Використання цього аргументу дозволить закрити рота критикам і укріпити позиції особисто Путіна; мобілізувати громадян якщо не на добровільну участь у війні, то на затягування пасків; підживити антиамериканські та антиукраїнські настрої серед еліт та простонароддя, а також дати відсіч емігрантським ініціативам. Правильне розігрування цієї карти дозволить зберігати сталість режиму Путіна навіть за тривалої війни та відсутності успіхів на фронті (але не за умови тотального зубожіння).

📃Більше читайте у новому дайджесті українською, англійською та російською мовами.

​​⚡️Вежі Кремля. Хто буде ділити спадок Путіна?

Український інститут майбутнього презентував доповідь "Вежі Кремля. Хто буде ділити спадок Путіна?"

Одним із найбільших недоглядів України після 2014 року стала відсутність системного вивчення Росії: економіки, культури, ціннісних рамок мешканців, механізмів політики. У результаті, за 8 років війни (а війна почалася у 2014, а не у 2022), так і не прийшло розуміння того, як приймаються і, найголовніше, як виконуються рішення в РФ. Навіть у спорті тренери та спортсмени вивчають суперника, ми ж вважали це зайвим, намагаючись проєктувати на російську реальність наше сприйняття, звичні для нас механізми. І часто помилялися. Але й далі намагаємося створювати міфи, в які самі віримо. Як, наприклад, широкий "національно-визвольний рух", здатність російської ліберальної опозиції не перехопити владу, а контролювати територію своєї країни. Зрештою, давайте згадаємо, скільки разів відзначали "рік економічного колапсу РФ" і як дивувалися, коли наміченого нами не відбувалося.

З іншого боку, продовжувалось паразитування на російському інформаційному полі. Наприклад, більшість українських ЗМІ інформацію про події в пострадянському просторі, в Азії, та й навіть у ряді країн ЄС, черпали з російських джерел. Потім, змінюючи термінологію, образно кажучи, змінюючи "добре та погане місцями", пропонували продукт українському споживачеві. Тим самим множачи нерозуміння ворога і, при цьому непомітно для себе, поширюючи російську тезову конструкцію висвітлення подій у світі. Заголовки змінювалися, ключові тези, можливо, теж, а решта павутиння неявного російського щедро пропонувалася (і пропонується) українському споживачеві.

Ворога потрібно знати. Саме знання створює фундамент для адекватної оцінки ризиків та грамотного планування своїх дій.

Український інститут майбутнього випустив уже кілька тематичних доповідей щодо РФ. Ця робота замислювалася ще у 2021 році. Лютий 2022 року вніс свої корективи, але до теми повернулися. Ключова ідея роботи – дати розуміння того, як і ким приймаються рішення у Російській Федерації. Тобто розкрити тему "Веж Кремля", про які говорили багато хто, але описати їх здатні одиниці.

Простіше кажучи, це – зріз російських еліт, де, за відправну точку (чи критерій аналізу персони) береться його здатність проводити рішення на своєму рівні, а не публічність, активність у соціальних мережах чи частота згадок російськими ЗМІ.

У доповіді виділено групи впливу, групи взаємної підтримки. Але, найголовніше (і в цьому відмінність від інших аналогічних робіт), зроблено спробу оцінити комплексний потенціал кожної з груп — наскільки вона має весь набір необхідних ресурсів (силовий, економічний, політичний, медійний, кадровий). Тому що від повноти ресурсного забезпечення залежить здатність претендувати на перехоплення влади. Є все необхідне – можеш діяти сам. Бракує одного чи кількох ресурсів — мова вже йде про необхідність коаліції. І тут настав час оцінювати потенційних союзників і противників.

Описана схема, звичайно, не статична. І вже через рік-півтора вимагатиме суттєвого доопрацювання. Ми також не претендуємо на "еталонність" підходу, оскільки впевнені, що є люди, організації, здатні зробити краще. Наше завдання, як ми його бачимо, - дати набір інформації для роботи та аналізу вже зараз та створити стимул для активізації "російських досліджень" іншими. А схеми, наведені в нашій доповіді, будуть регулярно доповнюватися і оновлюватися.

Тож, якщо хочете дізнатись про вірогідне майбутнє владних баталій у рф після смерті Путіна, а також про те, як приймаються рішення в Росії і що таке «Вежі Кремля» – запрошуємо до прочитання нової доповіді.