🇷🇺💣Санкції проти РФ: що насправді може зламати режим Путіна
📄На чому тримається політична стійкість путіна, а також фінансова, економічна та зовнішньополітична стійкість РФ? Чим насправді вразливий кремлівський режим? Про це читайте у новій доповіді від Українського інституту майбутнього.
З головного👇
📌Внутрішньополітична стійкість РФ на даний момент виглядає високою. Протестні настрої у РФ низькі, значного елітного розколу не відбулося, а лояльність силовиків поки що не ставиться під питання. Незначне незадоволення наслідками війни спостерігається у невеликої частини еліт серед “технократів” і “старих чиновників”.
📌Величезний розрив між молоддю і старшим поколінням у РФ за певних умов може стати джерелом тріщини, яка призведе до якісних політичних змін, адже саме це нині — слабке місце російської політичної системи. Молодь до 30 років та середній міський клас — найбільш постраждалі від нинішньої ситуації верстви населення, здатні до протесту.
📌Основа внутрішньої стабільності в РФ — особистий імідж В. Путіна і абсолютна довіра до нього ОСОБИСТО з боку населення, а не уряду, парламенту чи влади в цілому. На ньому тримається елітний консенсус, а також суспільний договір у Росії, який він сам гарантує та уособлює.
📌Фінансова система РФ є досить стійкою. За будь-якими із загальновизнаних міжнародних критеріїв, незаморожені резерви ЦБ перевищують рівень достатності. За збереження високих цін на нафту (навіть з урахуванням дисконту для Росії) та відсутності ембарго з боку Китаю та Європи ми не бачимо будь-яких серйозних загроз з точки зору платіжного балансу та забезпечення потреб валютного ринку.
📌Поки тримаються високі ціни на нафту і Росія її продає, ризиків для бюджетної стійкості РФ також немає. Фактори, що можуть критично вплинути на бюджетну стійкість РФ: а) ціни на нафту (їх падіння); б) ембарго на купівлю нафти з боку Європи та/або Китаю + вторинні санкції за порушення ембарго.
📌Економіка РФ входить у піке. Санкції матимуть критичні наслідки для рівня та якості життя росіян у найближчі 10 років, що прискорюватиме процес еміграції і поглиблюватимуте демографічну кризу. Однак ефект санкцій матиме довгостроковий тренд, жоден із них не створює загрозу режиму у перспективі 1-2 років.
📌Найбільшого удару від санкцій зазнають авіасектор, автопром, машинобудування, сектор електроніки, нафтогазовий сектор (його модернізація) та металургія. Що технологічніше виробництво – то вища в ньому частка імпортних комплектуючих, і, відповідно, тим більше воно постраждає від санкцій.
📌У зовнішній політиці стійкість Росії залежить від нейтралітету \ співпраці з більшістю незахідних держав, включаючи “важковаговиків” Китай, Індію, Туреччину, ОАЕ, Саудівську Аравію тощо.
📌Ті, хто не приєднався до санкцій, здебільшого не хочуть цього робити з політико-ідеологічних причин, не пов’язаних з Україною як такою або ситуацією всередині України. Це або політичний розрахунок, або залежність від стратегічних ресурсів, або комерційні інтереси, або небажання порушувати традиції нейтралітету, або небажання підпорядковуватися США проти Росії і створювати прецедент.
📌Ключові завдання РФ у цій галузі — недопущення приєднання до санкцій незахідних країн, збереження співпраці з ними, переведення торгівлі у національні валюти, переорієнтація на їхні ринки, налагодження поставок товарів через треті країни.
📄На чому тримається політична стійкість путіна, а також фінансова, економічна та зовнішньополітична стійкість РФ? Чим насправді вразливий кремлівський режим? Про це читайте у новій доповіді від Українського інституту майбутнього.
З головного👇
📌Внутрішньополітична стійкість РФ на даний момент виглядає високою. Протестні настрої у РФ низькі, значного елітного розколу не відбулося, а лояльність силовиків поки що не ставиться під питання. Незначне незадоволення наслідками війни спостерігається у невеликої частини еліт серед “технократів” і “старих чиновників”.
📌Величезний розрив між молоддю і старшим поколінням у РФ за певних умов може стати джерелом тріщини, яка призведе до якісних політичних змін, адже саме це нині — слабке місце російської політичної системи. Молодь до 30 років та середній міський клас — найбільш постраждалі від нинішньої ситуації верстви населення, здатні до протесту.
📌Основа внутрішньої стабільності в РФ — особистий імідж В. Путіна і абсолютна довіра до нього ОСОБИСТО з боку населення, а не уряду, парламенту чи влади в цілому. На ньому тримається елітний консенсус, а також суспільний договір у Росії, який він сам гарантує та уособлює.
📌Фінансова система РФ є досить стійкою. За будь-якими із загальновизнаних міжнародних критеріїв, незаморожені резерви ЦБ перевищують рівень достатності. За збереження високих цін на нафту (навіть з урахуванням дисконту для Росії) та відсутності ембарго з боку Китаю та Європи ми не бачимо будь-яких серйозних загроз з точки зору платіжного балансу та забезпечення потреб валютного ринку.
📌Поки тримаються високі ціни на нафту і Росія її продає, ризиків для бюджетної стійкості РФ також немає. Фактори, що можуть критично вплинути на бюджетну стійкість РФ: а) ціни на нафту (їх падіння); б) ембарго на купівлю нафти з боку Європи та/або Китаю + вторинні санкції за порушення ембарго.
📌Економіка РФ входить у піке. Санкції матимуть критичні наслідки для рівня та якості життя росіян у найближчі 10 років, що прискорюватиме процес еміграції і поглиблюватимуте демографічну кризу. Однак ефект санкцій матиме довгостроковий тренд, жоден із них не створює загрозу режиму у перспективі 1-2 років.
📌Найбільшого удару від санкцій зазнають авіасектор, автопром, машинобудування, сектор електроніки, нафтогазовий сектор (його модернізація) та металургія. Що технологічніше виробництво – то вища в ньому частка імпортних комплектуючих, і, відповідно, тим більше воно постраждає від санкцій.
📌У зовнішній політиці стійкість Росії залежить від нейтралітету \ співпраці з більшістю незахідних держав, включаючи “важковаговиків” Китай, Індію, Туреччину, ОАЕ, Саудівську Аравію тощо.
📌Ті, хто не приєднався до санкцій, здебільшого не хочуть цього робити з політико-ідеологічних причин, не пов’язаних з Україною як такою або ситуацією всередині України. Це або політичний розрахунок, або залежність від стратегічних ресурсів, або комерційні інтереси, або небажання порушувати традиції нейтралітету, або небажання підпорядковуватися США проти Росії і створювати прецедент.
📌Ключові завдання РФ у цій галузі — недопущення приєднання до санкцій незахідних країн, збереження співпраці з ними, переведення торгівлі у національні валюти, переорієнтація на їхні ринки, налагодження поставок товарів через треті країни.
⚡️Не радіти, але насторожитися
☝️Відступ від Києва не повинен бути причиною ейфорії, Путін не може вийти з України без ефектної перемоги, щоб внутрішній аудиторії пояснити, чому вони "перемогли".
Тому на Схід чекають дуже спекотні тижні. Маріуполь узагалі врятував Україну. Те, що відбувається у Маріуполі за межею взагалі. Вся Україна має вклонитися цим 7000 особам, які зламали всі плани Путіна.
🔺Росії потрібно буде показати або взяття Маріуполя, або казан на Донбасі, або вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. А тому вони вже будуть формувати або не формувати переговорні позиції. Вони зрозуміли, що не можуть досягти результату розпорошення сил, тому тепер концентрують їх на Донбасі та Слобожанщині.
Якщо у них все вийде на Сході, то вони знову підуть на Київ чи Одесу. Тобто загроза нікуди не поділася. Дивіться на те, що відбувається крізь логіку довгої волі. Ненависть Путіна до України нікуди не подінеться, укладемо ми перемир'я, чи не укладемо.
❗️Тому досить впадати в ейфорію. Росія швидко вчиться і робить висновки зі своїх помилок та входить у стан мобілізації. Це їхній природний стан, вони так довго верещали про стан обложеної фортеці, що ось до нього прийшли. І в цьому стані вони обґрунтують усе.
І, навпаки, в Україні багато хто вирішив, що ось-ось усе закінчиться. Все тільки починається. А ми ще навіть не розпочали побудову соціальної організації, яка відповідає цьому виклику. У нас немає військової економіки, планів розвитку військової економіки, перебудови всього, з огляду на цю реальність.
Україна має стати волом, який уперто тягне цю лямку. Меми набриднуть, ейфорія погасне, а лямку треба буде тягнути рік за роком, щоб вижити. Нам світять лише кров, піт та сльози у наступні роки. Це буде ціна за місце під сонцем. Великі народи платять за це місце на повну. Завжди.
👤 Юрій Романенко, співзасновник UIF
☝️Відступ від Києва не повинен бути причиною ейфорії, Путін не може вийти з України без ефектної перемоги, щоб внутрішній аудиторії пояснити, чому вони "перемогли".
Тому на Схід чекають дуже спекотні тижні. Маріуполь узагалі врятував Україну. Те, що відбувається у Маріуполі за межею взагалі. Вся Україна має вклонитися цим 7000 особам, які зламали всі плани Путіна.
🔺Росії потрібно буде показати або взяття Маріуполя, або казан на Донбасі, або вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. А тому вони вже будуть формувати або не формувати переговорні позиції. Вони зрозуміли, що не можуть досягти результату розпорошення сил, тому тепер концентрують їх на Донбасі та Слобожанщині.
Якщо у них все вийде на Сході, то вони знову підуть на Київ чи Одесу. Тобто загроза нікуди не поділася. Дивіться на те, що відбувається крізь логіку довгої волі. Ненависть Путіна до України нікуди не подінеться, укладемо ми перемир'я, чи не укладемо.
❗️Тому досить впадати в ейфорію. Росія швидко вчиться і робить висновки зі своїх помилок та входить у стан мобілізації. Це їхній природний стан, вони так довго верещали про стан обложеної фортеці, що ось до нього прийшли. І в цьому стані вони обґрунтують усе.
І, навпаки, в Україні багато хто вирішив, що ось-ось усе закінчиться. Все тільки починається. А ми ще навіть не розпочали побудову соціальної організації, яка відповідає цьому виклику. У нас немає військової економіки, планів розвитку військової економіки, перебудови всього, з огляду на цю реальність.
Україна має стати волом, який уперто тягне цю лямку. Меми набриднуть, ейфорія погасне, а лямку треба буде тягнути рік за роком, щоб вижити. Нам світять лише кров, піт та сльози у наступні роки. Це буде ціна за місце під сонцем. Великі народи платять за це місце на повну. Завжди.
👤 Юрій Романенко, співзасновник UIF
UIF | Український інститут майбутнього pinned «🇷🇺💣Санкції проти РФ: що насправді може зламати режим Путіна 📄На чому тримається політична стійкість путіна, а також фінансова, економічна та зовнішньополітична стійкість РФ? Чим насправді вразливий кремлівський режим? Про це читайте у новій доповіді від…»
🔺Стратегічні записки 39 днів війни
⚡️Росія
1. Путін таки визнав провал і вивів війська з Київської області. Це означає, що він ніякий не божевільний. Це для нас хороша і погана новина. Хороша, бо це означає, що обсяг втрат має значення для Путіна, погана - бо робота над стратегічними помилками російського Генштабу буде дорого нам коштувати на фронті.
2. Як я казав, Путін не піде з війни без реальної перемоги. Тому битва на Донбасі буде особливо жорсткою. Росіяни прагнутимуть досягнути переваги 1 до 10. Незабаром 9 травня, і Путін точно не хоче виступати на ньому з мирним договором. А його маніакальну залежність від символічних дат ми вже відчули на власній шкірі.
3. Концентрація на Донбасі не означає полегшення для всієї країни. Ціль Путіна завдати страшних руйнувань, щоб ми роками не могли встати на ноги. Атака на нафтобази - це цілеспрямована робота на підрив посівної і провокації голоду. Тому він буде продовжувати ракетні удари по всій країні.
4. Російська еліта і суспільство згуртувались. Тут немає нічого дивного. Вони всі разом перебувають в “бункері Гітлера”. Всі хто лишився - не мають іншого вибору як підтримувати Путіна. Насправді - це тимчасова історія. Через 3-6 місяць ця згуртованість посиплеться. На жаль, це не призведе до вбивства диктатора, але еліта буде розбігатись.
5. Всі розмови про мирний договір станом на сьогодні є виключно розмовами. Тільки результати битви за Донбас будуть робити контури мирного договору. Тому не захоплюйтесь ілюзіями.
⚡️Захід
1. Захід пройшов точку неповернення. Надання Україні важкого озброєння остаточно ставить крапку на потенційному швидкому відновленні стосунків з РФ.
2. Довго запрягають. На жаль, головна проблема - це довготривалість прийнятих рішень. Для нас важлива кожна хвилина, а Захід не спішить. Це об’єктивна реальність тому, що домовлятись такій великій кількості держав одночасно - завжди довго. Всі необхідні рішення щодо нашої підтримки і санкцій будуть прийняті. Але “ложка дорога до обіду”...
3. Гуманітарні рішення ще навіть не почали “запрягати”. Ми вже звільнили Київську область, а Захід ще не почав роботу над повноцінною гуманітарною допомогою. Це, звісно, і питання до нас, на жаль, ми це відсунули на потім. Але масове повернення людей в свої домівки на Київщині, створює серйозні загрози гуманітарній ситуації. Ця ситуація буде ще погіршуватись.
⚡️Ми
1. Наша стратегія зосередитись на втратах ворога, а не на територіях - спрацювала. На жаль, ми заплатили високу ціну невинних жертв. Але Київська область була звільнена. Зараз треба продовжити цю стратегію на Донбасі. І тут увага до всіх нас - не треба панікувати в разі втрати міст чи населених пунктів.
2. Донбас не єдина ціль Путіна. Йому треба буде утримати Херсон, і сковувати наші війська в інших областях. Херсон і інші території йому потрібні для майбутніх торгів на переговорах.
3. Зброя поступає, резерви виступають. Але поки не в достатньому обсязі. Молимось за наших героїв, бо саме їхня жертовність сьогодні зупиняє ворога.
4. Нам треба витримати два тижні надпотужного штруму на Донбасі. Якщо ворог зазнає значних втрат - він відступить і розпочне переговори.
5. Уряд залишається однією з найбільших управлінських проблем. Провал не тільки по управлінню і організації тилів, провал в тому числі, по залученню гуманітарної допомоги. Вони постійно на крок назад. Відсутнє будь-яке прогнозування проблем. Відразу скажу, що на місці уряду давно мав бути створений воєнний кабінет, який в ручному режимі жорстко вирішує поставлені завдання. Без ігор в бюрократію і процедури. Час має значення, ми використовуємо його не ефективно.
6. Щодня ми дізнаватимемося про наші реальні втрати. Вони значні. І військових, і цивільних. Немає меж цьому болю. Приймімо це зі смиренністю.
🇺🇦🌾Ми перемагаємо! Ми переможемо! Слава ЗСУ! Слава Україні!
👤Віктор Андрусів, радник Міністра внутрішніх справ України
⚡️Росія
1. Путін таки визнав провал і вивів війська з Київської області. Це означає, що він ніякий не божевільний. Це для нас хороша і погана новина. Хороша, бо це означає, що обсяг втрат має значення для Путіна, погана - бо робота над стратегічними помилками російського Генштабу буде дорого нам коштувати на фронті.
2. Як я казав, Путін не піде з війни без реальної перемоги. Тому битва на Донбасі буде особливо жорсткою. Росіяни прагнутимуть досягнути переваги 1 до 10. Незабаром 9 травня, і Путін точно не хоче виступати на ньому з мирним договором. А його маніакальну залежність від символічних дат ми вже відчули на власній шкірі.
3. Концентрація на Донбасі не означає полегшення для всієї країни. Ціль Путіна завдати страшних руйнувань, щоб ми роками не могли встати на ноги. Атака на нафтобази - це цілеспрямована робота на підрив посівної і провокації голоду. Тому він буде продовжувати ракетні удари по всій країні.
4. Російська еліта і суспільство згуртувались. Тут немає нічого дивного. Вони всі разом перебувають в “бункері Гітлера”. Всі хто лишився - не мають іншого вибору як підтримувати Путіна. Насправді - це тимчасова історія. Через 3-6 місяць ця згуртованість посиплеться. На жаль, це не призведе до вбивства диктатора, але еліта буде розбігатись.
5. Всі розмови про мирний договір станом на сьогодні є виключно розмовами. Тільки результати битви за Донбас будуть робити контури мирного договору. Тому не захоплюйтесь ілюзіями.
⚡️Захід
1. Захід пройшов точку неповернення. Надання Україні важкого озброєння остаточно ставить крапку на потенційному швидкому відновленні стосунків з РФ.
2. Довго запрягають. На жаль, головна проблема - це довготривалість прийнятих рішень. Для нас важлива кожна хвилина, а Захід не спішить. Це об’єктивна реальність тому, що домовлятись такій великій кількості держав одночасно - завжди довго. Всі необхідні рішення щодо нашої підтримки і санкцій будуть прийняті. Але “ложка дорога до обіду”...
3. Гуманітарні рішення ще навіть не почали “запрягати”. Ми вже звільнили Київську область, а Захід ще не почав роботу над повноцінною гуманітарною допомогою. Це, звісно, і питання до нас, на жаль, ми це відсунули на потім. Але масове повернення людей в свої домівки на Київщині, створює серйозні загрози гуманітарній ситуації. Ця ситуація буде ще погіршуватись.
⚡️Ми
1. Наша стратегія зосередитись на втратах ворога, а не на територіях - спрацювала. На жаль, ми заплатили високу ціну невинних жертв. Але Київська область була звільнена. Зараз треба продовжити цю стратегію на Донбасі. І тут увага до всіх нас - не треба панікувати в разі втрати міст чи населених пунктів.
2. Донбас не єдина ціль Путіна. Йому треба буде утримати Херсон, і сковувати наші війська в інших областях. Херсон і інші території йому потрібні для майбутніх торгів на переговорах.
3. Зброя поступає, резерви виступають. Але поки не в достатньому обсязі. Молимось за наших героїв, бо саме їхня жертовність сьогодні зупиняє ворога.
4. Нам треба витримати два тижні надпотужного штруму на Донбасі. Якщо ворог зазнає значних втрат - він відступить і розпочне переговори.
5. Уряд залишається однією з найбільших управлінських проблем. Провал не тільки по управлінню і організації тилів, провал в тому числі, по залученню гуманітарної допомоги. Вони постійно на крок назад. Відсутнє будь-яке прогнозування проблем. Відразу скажу, що на місці уряду давно мав бути створений воєнний кабінет, який в ручному режимі жорстко вирішує поставлені завдання. Без ігор в бюрократію і процедури. Час має значення, ми використовуємо його не ефективно.
6. Щодня ми дізнаватимемося про наші реальні втрати. Вони значні. І військових, і цивільних. Немає меж цьому болю. Приймімо це зі смиренністю.
🇺🇦🌾Ми перемагаємо! Ми переможемо! Слава ЗСУ! Слава Україні!
👤Віктор Андрусів, радник Міністра внутрішніх справ України
⚡️ Нам треба зрозуміти, що ми воюємо без союзників
🇪🇺Багато невдоволення та гніву щодо п'ятого пакету санкцій ЄС проти Росії. Мовляв, не зробили так, як ми хотіли. Слабкі санкції. Беззуба реакція Заходу.
Я думаю, підходити до цього питання треба інакше.
👉По-перше, з початком війни в Україні політичні та економічні розрахунки європейських країн суттєво не змінилися. Так, усі зрозуміли, що РФ неадекватна. Так, всі почали від неї дрейфувати якнайдалі. Так, громадська думка почала ще більше симпатизувати українцям. Однак це не означає, що в керівництві ЄС розучилися рахувати збитки та оцінювати ризики. Звідси й небажання запроваджувати тотальне ембарго, яке поховає їхні правлячі еліти разом із РФ.
👉По-друге, низка країн сподівається на швидке завершення війни, сподіваючись послабити хоча б частину санкцій. Тож рішення про ембарго на імпорт вугілля перенесли на середину серпня. А тотальне ембарго на нафту і газ не вводять, тому що не бажають спалювати всі мости з РФ ще більше, як їм здається, загострюючи конфлікт.
👉По-третє, я вже писав, що низка країн (Британія, США, Польща) хочуть довгострокового ослаблення РФ, втоплення Москви у крові, а для цього швидке завершення війни, яке дозволить Путіну частково вистрибнути з цієї авантюри, не підходить. Тут добре проглядається позиція США, які запроваджують санкції поетапно, фактично залежно від того, як розвивається наша війна, і різко піднімають ставки, коли надходять новини з "полів" мирних переговорів.
👉По-четверте, Захід дійшов межі своїх санкційних можливостей. Повна блокада всього і вся неможлива без величезного ризику внутрішньої політичної реакції та економічної кризи. Крім того, існує думка, що загнання Путіна в кут загрожує ядерними наслідками, а інші вважають, що не можна виштовхувати РФ повністю в обійми Сходу.
Нарешті, у багатьох країнах вважають, що розгін інфляції внаслідок економічних потрясінь, пов'язаних із війною, може знову створити благодатний ґрунт для посилення позицій будь-яких націонал-популістів, як це було у 2014-2015 роках. Зростання антиелітарних настроїв у Європі і так на підйомі, зокрема за підсумками пандемії COVID-19. А недавні вибори в Угорщині - добре тому підтвердження.
Я думаю, що у разі подальшої ескалації ЄС можуть піти на точкові обмеження щодо нафти. З газом все складніше. Багато чого залежатиме від того, чи зможуть в ЄС "пропетляти" між бажанням і надалі фінансувати "зелений перехід" та необхідністю економити газ, паралельно будуючи додаткову інфраструктуру для прийому ЗПГ із США. А ще постало питання збільшення витрат на оборону.
🇺🇦 Нам треба зрозуміти, що ми воюємо без союзників. Війна багато чого змінила та змінить, проте вона не змінює природи міжнародної політики, яка функціонує аж ніяк не за правилами моралі та етики.
З цієї позиції війна в Україні не відрізняється від війни в Сирії або в Ємені, в рамках яких усі теж діяли, з огляду на свої прагматичні інтереси, а не якихось понять справедливості та альтруїзму – змінюючи позиції по 20 разів, точково коригуючи санкції, поставляючи зброю, реагуючи чи реагуючи на мирні переговори тощо.
Realpolitik ніхто не скасовував, і те, що ми спостерігаємо на нашому прикладі зараз - це її яскрава заграва, яка дає нам багато їжі для роздумів та переосмислення нашої зовнішньої політики після війни.
👤 Ілія Куса, експерт з міжнародної політики UIF
🇪🇺Багато невдоволення та гніву щодо п'ятого пакету санкцій ЄС проти Росії. Мовляв, не зробили так, як ми хотіли. Слабкі санкції. Беззуба реакція Заходу.
Я думаю, підходити до цього питання треба інакше.
👉По-перше, з початком війни в Україні політичні та економічні розрахунки європейських країн суттєво не змінилися. Так, усі зрозуміли, що РФ неадекватна. Так, всі почали від неї дрейфувати якнайдалі. Так, громадська думка почала ще більше симпатизувати українцям. Однак це не означає, що в керівництві ЄС розучилися рахувати збитки та оцінювати ризики. Звідси й небажання запроваджувати тотальне ембарго, яке поховає їхні правлячі еліти разом із РФ.
👉По-друге, низка країн сподівається на швидке завершення війни, сподіваючись послабити хоча б частину санкцій. Тож рішення про ембарго на імпорт вугілля перенесли на середину серпня. А тотальне ембарго на нафту і газ не вводять, тому що не бажають спалювати всі мости з РФ ще більше, як їм здається, загострюючи конфлікт.
👉По-третє, я вже писав, що низка країн (Британія, США, Польща) хочуть довгострокового ослаблення РФ, втоплення Москви у крові, а для цього швидке завершення війни, яке дозволить Путіну частково вистрибнути з цієї авантюри, не підходить. Тут добре проглядається позиція США, які запроваджують санкції поетапно, фактично залежно від того, як розвивається наша війна, і різко піднімають ставки, коли надходять новини з "полів" мирних переговорів.
👉По-четверте, Захід дійшов межі своїх санкційних можливостей. Повна блокада всього і вся неможлива без величезного ризику внутрішньої політичної реакції та економічної кризи. Крім того, існує думка, що загнання Путіна в кут загрожує ядерними наслідками, а інші вважають, що не можна виштовхувати РФ повністю в обійми Сходу.
Нарешті, у багатьох країнах вважають, що розгін інфляції внаслідок економічних потрясінь, пов'язаних із війною, може знову створити благодатний ґрунт для посилення позицій будь-яких націонал-популістів, як це було у 2014-2015 роках. Зростання антиелітарних настроїв у Європі і так на підйомі, зокрема за підсумками пандемії COVID-19. А недавні вибори в Угорщині - добре тому підтвердження.
Я думаю, що у разі подальшої ескалації ЄС можуть піти на точкові обмеження щодо нафти. З газом все складніше. Багато чого залежатиме від того, чи зможуть в ЄС "пропетляти" між бажанням і надалі фінансувати "зелений перехід" та необхідністю економити газ, паралельно будуючи додаткову інфраструктуру для прийому ЗПГ із США. А ще постало питання збільшення витрат на оборону.
🇺🇦 Нам треба зрозуміти, що ми воюємо без союзників. Війна багато чого змінила та змінить, проте вона не змінює природи міжнародної політики, яка функціонує аж ніяк не за правилами моралі та етики.
З цієї позиції війна в Україні не відрізняється від війни в Сирії або в Ємені, в рамках яких усі теж діяли, з огляду на свої прагматичні інтереси, а не якихось понять справедливості та альтруїзму – змінюючи позиції по 20 разів, точково коригуючи санкції, поставляючи зброю, реагуючи чи реагуючи на мирні переговори тощо.
Realpolitik ніхто не скасовував, і те, що ми спостерігаємо на нашому прикладі зараз - це її яскрава заграва, яка дає нам багато їжі для роздумів та переосмислення нашої зовнішньої політики після війни.
👤 Ілія Куса, експерт з міжнародної політики UIF
🇺🇦 3 шоки ціна за 3 перемоги
Я багато разів писав, що нам треба бути готовим до шоків від того, що побачимо на звільнених територіях. Але ми виявилися зовсім не готові до Бучі. Можливо до цих шоків взагалі не можливо підготуватись. Я всеодно вирішив розповісти вам про шоки, які нам можливо доведеться пережити.
1.Шок від руйнувань. Війна триває і ми ще не в повній мірі усвідомили масштаб руйнувань. Бородянка шокувала нас. Ще більше шоків ми отримаємо, коли побачимо Харків, Маріуполь, Волноваху, Ізюм...
2.Шок від наших втрат. Ми поки не чуємо і не знаємо наших військових і цивільних втрат. А це тисячі. І коли ми їх почуємо - переживемо шок.
3.Шок від втрати міст і територій. З великою ймовірністю ми ще переживемо тимчасові втрати міст і територій. Але після Бучі ми знаємо, що таке російська окупація, і житимемо в шоці за долі мешканців цих міст та територій.
Ці шоки є ціною за три перемоги, які ми отримали станом на сьогодні.
👉 Захід дав зброю. ППО та перші 100 танків, артилерія, скоро будуть і літаки - все це, на жаль, стало можливим виключно через шоки і ціну, яку ми заплатили. Шкода, що це не було зроблено наперед, а робиться по - факту. Але вже як є.
👉 Російські війська втратили 30% боєздатності, відступили від Києва, і зупинились всюди, окрім Донбасу і Харківської області. Ціна цього - Маріуполь, і тисячі полеглих захисників.
👉 Росія програла війну за захоплення України, і зосередилась на захопленні окремих територій Донбасу та Півдня. Станом на сьогодні ситуація російських військ та втрати не дозволяють їм розглядати план окупації більшої частини території України. Навряд чи це взагалі можливо в найближчі роки, особливо з огляду на те,що боєприпаси та техніку Путін контрабандою таскає з Ірану.
👤Віктор Андрусів, радник Міністра внутрішніх справ України
Я багато разів писав, що нам треба бути готовим до шоків від того, що побачимо на звільнених територіях. Але ми виявилися зовсім не готові до Бучі. Можливо до цих шоків взагалі не можливо підготуватись. Я всеодно вирішив розповісти вам про шоки, які нам можливо доведеться пережити.
1.Шок від руйнувань. Війна триває і ми ще не в повній мірі усвідомили масштаб руйнувань. Бородянка шокувала нас. Ще більше шоків ми отримаємо, коли побачимо Харків, Маріуполь, Волноваху, Ізюм...
2.Шок від наших втрат. Ми поки не чуємо і не знаємо наших військових і цивільних втрат. А це тисячі. І коли ми їх почуємо - переживемо шок.
3.Шок від втрати міст і територій. З великою ймовірністю ми ще переживемо тимчасові втрати міст і територій. Але після Бучі ми знаємо, що таке російська окупація, і житимемо в шоці за долі мешканців цих міст та територій.
Ці шоки є ціною за три перемоги, які ми отримали станом на сьогодні.
👉 Захід дав зброю. ППО та перші 100 танків, артилерія, скоро будуть і літаки - все це, на жаль, стало можливим виключно через шоки і ціну, яку ми заплатили. Шкода, що це не було зроблено наперед, а робиться по - факту. Але вже як є.
👉 Російські війська втратили 30% боєздатності, відступили від Києва, і зупинились всюди, окрім Донбасу і Харківської області. Ціна цього - Маріуполь, і тисячі полеглих захисників.
👉 Росія програла війну за захоплення України, і зосередилась на захопленні окремих територій Донбасу та Півдня. Станом на сьогодні ситуація російських військ та втрати не дозволяють їм розглядати план окупації більшої частини території України. Навряд чи це взагалі можливо в найближчі роки, особливо з огляду на те,що боєприпаси та техніку Путін контрабандою таскає з Ірану.
👤Віктор Андрусів, радник Міністра внутрішніх справ України
📉EconomyNowUa – канал з якісним економічним аналізом
Зараз на інформаційному фронті України багато різної інформації 📊
Але дуже мало економічного аналізу.
На телеграм-каналі EconomyNowUa🇺🇦 є хороша аналітика та свіжі економічні новини.
Читайте:
✅ До Укрпатенту подано дев'ять заявок, які містять фразу про російський військовий корабель.
✅ Індія досить довго тримала нейтралітет щодо війни в Україні, але нещодавно відмовилася від закупівлі російської нафти Urals. Що означає цей крок?
✅ Навіщо росіяни віджали дрони для сільського господарства на одному із підприємств Херсонщини?
☝️Рекомендуємо підписатись: https://tttttt.me/economyNowUkraine
Зараз на інформаційному фронті України багато різної інформації 📊
Але дуже мало економічного аналізу.
На телеграм-каналі EconomyNowUa🇺🇦 є хороша аналітика та свіжі економічні новини.
Читайте:
✅ До Укрпатенту подано дев'ять заявок, які містять фразу про російський військовий корабель.
✅ Індія досить довго тримала нейтралітет щодо війни в Україні, але нещодавно відмовилася від закупівлі російської нафти Urals. Що означає цей крок?
✅ Навіщо росіяни віджали дрони для сільського господарства на одному із підприємств Херсонщини?
☝️Рекомендуємо підписатись: https://tttttt.me/economyNowUkraine
📣 Стратегічні оцінки напередодні битви за Донбас
🇺🇦 Ми рухаємося до рубікону в цій війні. Я переконаний, що на стратегічному рівні Путін вже програв війну. Я навіть переконаний, що він внутрішньо це визнав, оскільки зрозумів, як його обдурило оточення. Тому його поразка, як він вважає, не від українців, а через зраду своїх.
Але перемога на стратегічному рівні - це перемога в принципі, а на оперативному рівні - це ще може зайняти дуже багато часу, і дуже багато жертв.
🔺Росія
1.Ситуація є дуже складною. Інформація про те, що Кремль контрабандою отримує боєприпаси і техніку з Ірана - співпадає з інформацією про звернення до Китаю. Отже в військовому плані в РФ все зовсім не дуже. Це свідчить про те, що битва за Донбас для них остання велика військова операція на дуже довгий час.
2.Також дуже серйозні проблеми з мобілізацією. В прихований спосіб її провести не вдалось. А кількість солдат, яких треба замістити - десятки тисяч. За це можна подякувати нашим інформаційним операціям, про які я ще обов’язково розповім.
3.Проведення успішної наступальної операції на Донбасі також під серйозним питанням. Якщо за 40 днів війни РФ втратила 30% своєї боєздатності, то в скільки обійдеться успіх на Донбасі, де власне ми їх і чекали з перших днів? Чи виправданий ризик таких втрат на фоні цінності здобутих територій? Чесно, у мене поки є серйозні сумніви, що росіяни таки почнуть настільки ж велику операцію, як лякають нею.
4.В оперативному плані навіть перемога з виходом на кордон Донецької і Луганської областей створює для РФ більше проблем чим рішень. В них буде велика лінія фронту, для утримання якої необхідно тримати велику армію. З огляду на те, що ми ведемо активну оборону - це означає шалені втрати впродовж тривалого часу.
5.Кремль вбиває свою економіку, в погоні за хорошими новинами. Так, зміцнення рубля ціною мільярдів доларів - чиста профанація. Їм, як експортерам, вигідний слабкий рубль. Сильний рубль здорожчує їх ресурси, які весь світ опускає до мінімуму. Ну і бажання самих себе загнати в дефолт відмовою платити в доларах - найкращі новини для нас.
🔺 Захід
1.Довго запрягали, але поїхало. Танки, артилерія, літаки, протикорабельні комплекси, ППО і навіть літаки та гелікоптери. Це доказ одного - Захід визначився. І це саме те, що робить нашу перемогу не минучою на стратегічному рівні.
2.Захід визначився воювати в довгу. В США навіть відбулась ціла нарада з приводу довготривалої військової підтримки України. А це підтверджує мою тезу, що вихід на кордони Донецької і Луганської областей - нічого не вирішує для Путіна.
3.Санкції перестають бути бутафорними. Прийнявши рішення, що це надовго, Захід визначив санкції як не відворотний інструмент перемоги у війні.
🔺 Україна
1.Маріуполь нас рятує. По-перше, завдяки нашим героям ми виграли час. Як бачите, потрібно була аж 40 днів найбільшої війни в світі з часів Другої Світової, щоб нам дали зброю. По-друге, захист Маріуполя підриває наступ на Донбасі. Вони сковують 12 БТГ, що в умовах кризи мобілізації і мотивації воювати - колосальний ресурс.
2. Час таки працював на нас, і не тільки в питанні міжнародної допомоги. Одна з серйозних проблем російського наступу на Донбасі.... розлив річок. Це серйозно їх затримує на фоні зруйнованих мостів. Незабаром все зазеленіє, і в тилах росіян почне дуже сильно палати. Можливо і на території РФ.
3.Те, що до Києва приїжджають лідери інших країн свідчить про віру в нашу перемогу. І це ще більше підкреслює нашу перемогу під Києвом.
4. Додаткова техніка і зброя дозволить перекинути наші резерви. Росіяни не матимуть такої грандіозної переваги, на яку розраховують.
5. На жаль, на нас суне економічний цунамі. Я не втомлююсь про це говорити, але поки уряд не справляється з викликами. Час діяти військовим шляхом вже давно перезрів. В економічному плані нам може стати не менш важко, чим і у військовому.
Ми перемагаємо. Платимо високу ціну, але перемагаємо. Буде не легко, і не скоро. Але вже точно буде.
👤Віктор Андрусів, радник Міністра внутрішніх справ України
🇺🇦 Ми рухаємося до рубікону в цій війні. Я переконаний, що на стратегічному рівні Путін вже програв війну. Я навіть переконаний, що він внутрішньо це визнав, оскільки зрозумів, як його обдурило оточення. Тому його поразка, як він вважає, не від українців, а через зраду своїх.
Але перемога на стратегічному рівні - це перемога в принципі, а на оперативному рівні - це ще може зайняти дуже багато часу, і дуже багато жертв.
🔺Росія
1.Ситуація є дуже складною. Інформація про те, що Кремль контрабандою отримує боєприпаси і техніку з Ірана - співпадає з інформацією про звернення до Китаю. Отже в військовому плані в РФ все зовсім не дуже. Це свідчить про те, що битва за Донбас для них остання велика військова операція на дуже довгий час.
2.Також дуже серйозні проблеми з мобілізацією. В прихований спосіб її провести не вдалось. А кількість солдат, яких треба замістити - десятки тисяч. За це можна подякувати нашим інформаційним операціям, про які я ще обов’язково розповім.
3.Проведення успішної наступальної операції на Донбасі також під серйозним питанням. Якщо за 40 днів війни РФ втратила 30% своєї боєздатності, то в скільки обійдеться успіх на Донбасі, де власне ми їх і чекали з перших днів? Чи виправданий ризик таких втрат на фоні цінності здобутих територій? Чесно, у мене поки є серйозні сумніви, що росіяни таки почнуть настільки ж велику операцію, як лякають нею.
4.В оперативному плані навіть перемога з виходом на кордон Донецької і Луганської областей створює для РФ більше проблем чим рішень. В них буде велика лінія фронту, для утримання якої необхідно тримати велику армію. З огляду на те, що ми ведемо активну оборону - це означає шалені втрати впродовж тривалого часу.
5.Кремль вбиває свою економіку, в погоні за хорошими новинами. Так, зміцнення рубля ціною мільярдів доларів - чиста профанація. Їм, як експортерам, вигідний слабкий рубль. Сильний рубль здорожчує їх ресурси, які весь світ опускає до мінімуму. Ну і бажання самих себе загнати в дефолт відмовою платити в доларах - найкращі новини для нас.
🔺 Захід
1.Довго запрягали, але поїхало. Танки, артилерія, літаки, протикорабельні комплекси, ППО і навіть літаки та гелікоптери. Це доказ одного - Захід визначився. І це саме те, що робить нашу перемогу не минучою на стратегічному рівні.
2.Захід визначився воювати в довгу. В США навіть відбулась ціла нарада з приводу довготривалої військової підтримки України. А це підтверджує мою тезу, що вихід на кордони Донецької і Луганської областей - нічого не вирішує для Путіна.
3.Санкції перестають бути бутафорними. Прийнявши рішення, що це надовго, Захід визначив санкції як не відворотний інструмент перемоги у війні.
🔺 Україна
1.Маріуполь нас рятує. По-перше, завдяки нашим героям ми виграли час. Як бачите, потрібно була аж 40 днів найбільшої війни в світі з часів Другої Світової, щоб нам дали зброю. По-друге, захист Маріуполя підриває наступ на Донбасі. Вони сковують 12 БТГ, що в умовах кризи мобілізації і мотивації воювати - колосальний ресурс.
2. Час таки працював на нас, і не тільки в питанні міжнародної допомоги. Одна з серйозних проблем російського наступу на Донбасі.... розлив річок. Це серйозно їх затримує на фоні зруйнованих мостів. Незабаром все зазеленіє, і в тилах росіян почне дуже сильно палати. Можливо і на території РФ.
3.Те, що до Києва приїжджають лідери інших країн свідчить про віру в нашу перемогу. І це ще більше підкреслює нашу перемогу під Києвом.
4. Додаткова техніка і зброя дозволить перекинути наші резерви. Росіяни не матимуть такої грандіозної переваги, на яку розраховують.
5. На жаль, на нас суне економічний цунамі. Я не втомлююсь про це говорити, але поки уряд не справляється з викликами. Час діяти військовим шляхом вже давно перезрів. В економічному плані нам може стати не менш важко, чим і у військовому.
Ми перемагаємо. Платимо високу ціну, але перемагаємо. Буде не легко, і не скоро. Але вже точно буде.
👤Віктор Андрусів, радник Міністра внутрішніх справ України
🇨🇳Війна в Україні: позиція та інтереси зовнішніх гравців. Китай
Політична позиція Китаю щодо війни в Україні за весь час зазнала лише однієї, але суттєвої зміни. Після перших двох тижнів війни, коли стало зрозуміло, що просування російських військ в Україні проходить не настільки легко, швидко та ефективно, як очікувалося, офіційний Пекін поступово змінив акценти і пом’якшив риторику.
🤔То чи віддалився Китай від риторики РФ, які головні наслідки війни в Україні для Китаю та які інтереси переслідує КНР у контексті російсько-української війни?
📖Про це читайте у новій доповіді Українського інституту майбутнього.
Політична позиція Китаю щодо війни в Україні за весь час зазнала лише однієї, але суттєвої зміни. Після перших двох тижнів війни, коли стало зрозуміло, що просування російських військ в Україні проходить не настільки легко, швидко та ефективно, як очікувалося, офіційний Пекін поступово змінив акценти і пом’якшив риторику.
🤔То чи віддалився Китай від риторики РФ, які головні наслідки війни в Україні для Китаю та які інтереси переслідує КНР у контексті російсько-української війни?
📖Про це читайте у новій доповіді Українського інституту майбутнього.
🇺🇦Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою
🔔Український інститут майбутнього презентує план післявоєнного відновлення країни.
На жаль, у нас не вийде спочатку закінчити війну, а потім говорити про відновлення. Ми маємо паралельно і воювати, і думати, як і що будемо відновлювати.
Багато хто вважає, що план відновлення – це про гроші. І чим більше їх буде, тим швидше все можна відбудувати. Але цей підхід приведе нас до наших старих грабель: «чим більше дадуть, тим більше хтось вкраде». І потім ми вийдемо на нашу улюблену гру в боротьбу з корупцією та пошук іноземного смотрящого, який нічого не вирішать.
☝️ВиграЄ не той, хто має більше ресурсів, а той, хто має ресурси і правильну організацію всіх процесів. Як би це дивно не звучало, але наша післявоєнна відбудова має розпочатися зі зміни організації влади, і як би це комусь не хотілося чути – з певного закручування гайок.
Повоєнні роки дадуть Україні безпрецедентну можливість перезавантажити систему державного управління. Цей шанс — мабуть, чи не ширше «вікно можливостей», ніж те, що мали деякі країни Центральної та Східної Європи та Балтії до 2004 року, коли вони вступили до ЄС. Аби скористатися такою нагодою, потрібен консенсус ключових гравців щодо моделі управління та чітке розуміння супротивних сил.
✅Для ефективної післявоєнної відбудови країни потрібно вирішити чотири базові проблеми, які є основою для майбутньої економіки країни:
👉Зміна системи управління;
👉Повернення населення (демографічне вирівнювання);
👉Зміна підходів до зовнішньої політики;
👉Побудова нової (новітньої) економічної моделі, заснованої на економіці 21 століття, а не на принципах радянської економічної моделі, яку ми отримали в 1991 році.
Наш аналіз саме про те, як це зробити і не втратити свій шанс. Бо ми вже втратили 1991, 2004 і 2014 роки.
Цей документ – це майданчик для дискусій. Дискусій про те, як нам побудувати сильну країну, а не про портфелі. Дискусія про портфелі, на жаль, вже почалася, і за нею дуже важливо, не втратити зміст.
🔔Український інститут майбутнього презентує план післявоєнного відновлення країни.
На жаль, у нас не вийде спочатку закінчити війну, а потім говорити про відновлення. Ми маємо паралельно і воювати, і думати, як і що будемо відновлювати.
Багато хто вважає, що план відновлення – це про гроші. І чим більше їх буде, тим швидше все можна відбудувати. Але цей підхід приведе нас до наших старих грабель: «чим більше дадуть, тим більше хтось вкраде». І потім ми вийдемо на нашу улюблену гру в боротьбу з корупцією та пошук іноземного смотрящого, який нічого не вирішать.
☝️ВиграЄ не той, хто має більше ресурсів, а той, хто має ресурси і правильну організацію всіх процесів. Як би це дивно не звучало, але наша післявоєнна відбудова має розпочатися зі зміни організації влади, і як би це комусь не хотілося чути – з певного закручування гайок.
Повоєнні роки дадуть Україні безпрецедентну можливість перезавантажити систему державного управління. Цей шанс — мабуть, чи не ширше «вікно можливостей», ніж те, що мали деякі країни Центральної та Східної Європи та Балтії до 2004 року, коли вони вступили до ЄС. Аби скористатися такою нагодою, потрібен консенсус ключових гравців щодо моделі управління та чітке розуміння супротивних сил.
✅Для ефективної післявоєнної відбудови країни потрібно вирішити чотири базові проблеми, які є основою для майбутньої економіки країни:
👉Зміна системи управління;
👉Повернення населення (демографічне вирівнювання);
👉Зміна підходів до зовнішньої політики;
👉Побудова нової (новітньої) економічної моделі, заснованої на економіці 21 століття, а не на принципах радянської економічної моделі, яку ми отримали в 1991 році.
Наш аналіз саме про те, як це зробити і не втратити свій шанс. Бо ми вже втратили 1991, 2004 і 2014 роки.
Цей документ – це майданчик для дискусій. Дискусій про те, як нам побудувати сильну країну, а не про портфелі. Дискусія про портфелі, на жаль, вже почалася, і за нею дуже важливо, не втратити зміст.
🌏Зовнішня політика 2022: Якими мають бути гарантії безпеки України?
🇺🇦Ми презентували доповідь «Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою».
⚡️У ній наші експерти виділили короткотермінові та негайні завдання зовнішньої політики, які постануть після війни:
👉Домовленості щодо гарантій безпеки і нейтрального статусу.
👉Судове переслідування Росії і притягнення до відповідальності винних у цій війні.
👉Пошук і залучення ресурсів для післявоєнної відбудови.
👉 Адаптація санкційної політики.
👉Налаштування зв’язку із закордонними діаспорами та повернення біженців.
Якщо ми приймаємо за основу ті загальні домовленості, які стали результатом Стамбульських мирних переговорів 29 березня, ми виходимо з того, що Україна відмовляється від вступу до НАТО і приймає ту чи іншу форму нейтралітету під зовнішні гарантії безпеки. Насправді, немає значення, як саме назвати цей статус. Позаблоковість або нейтралітет є цілком прийнятними за умови, якщо будуть відповіді на ключові для нас питання:
🔺Чи передбачатиме цей статус обмеження на розвиток власного ВПК та Збройних сил? Якщо так, він суперечитиме державним інтересам. Україні необхідно першим же кроком запобігти появі будь-яких пунктів у мирних домовленостях з РФ, які б накладали на нас подібні обмеження. Більше того, у якості компенсації за відмову від західної «парасольки безпеки» та як складової політики нейтралітету, Україна має наполягати на зобов’язаннях США, Британії, Німеччини, Франції, Японії та інших країн НАТО та їхніх партнерів щодо створення на території України промислових об’єктів для виробництва критичної елементної бази для ВПК.
🔺Які саме гарантії безпеки нададуть зовнішні гравці і як буде виписаний гарантійний механізм? Якщо це буде повторення «Будапештського меморандуму», така угода вважатиметься слабкою і безсилою перед потенційною новою агресією Росії. Відтак, важливою буде робота над тим, щоб міжнародні гарантії безпеки були виписані максимально чітко, мали юридичну силу для підписантів і включали військові зобов’язання по захисту України. Лише це стане альтернативою “парасольці безпеки” НАТО.
🔺Чи передбачатиме цей статус обмеження у зовнішній політиці? Якщо в ньому будуть пункти, що обмежують право України здійснювати зовнішню політику або мати зв’язки з певними країнами, такий договір є неприйнятним для України. Нейтральний статус не має обмежувати право держави на самооборону або здійснення зовнішньої політики, навпаки: він має розширювати ці можливості.
⚡️Зокрема Україні варто поставити в центр зовнішньої політики:
🔺Принцип «Свободи»
Це здатність мислити самостійно, приймати рішення самостійно, усвідомлювати свою самостійність і незалежність, свободу від чужих концептів або наративів.
«Свобода» – це політична свобода, економічна свобода, військова свобода, інформаційна свобода.
🔺Принцип «Прагматизму»
Для виправлення цього, Україні необхідно поставити примат державних інтересів над приватними та політичними, що й визначає прагматизм у зовнішній політиці. При цьому, прагматизм — не тотожний цинізму.
🔺Принцип «Інтеграції»
Цей принцип не має відношення до інтеграції у різноманітні інституції або структури. Він радше про інформаційно-аналітичну інтеграцію України до світового порядку, участь України у формуванні, корегуванні або спрямуванні міжнародного порядку денного замість того, щоб просто бути пасивним спостерігачем і очікувати на новини із зовнішнього світу.
🔺Принцип «Мобільності»
Війна в Україні прискорила процес переходу системи до нової «біполярності» між КНР і США, під якою будуть формуватися не довгострокові ціннісно-орієнтовані коаліції на кшталт НАТО, а ситуативні, гнучкі регіональні альянси, зосереджені на досягненні конкретних задач, взаємовигідних для сторін.
👀 Читати більше...
🇺🇦Ми презентували доповідь «Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою».
⚡️У ній наші експерти виділили короткотермінові та негайні завдання зовнішньої політики, які постануть після війни:
👉Домовленості щодо гарантій безпеки і нейтрального статусу.
👉Судове переслідування Росії і притягнення до відповідальності винних у цій війні.
👉Пошук і залучення ресурсів для післявоєнної відбудови.
👉 Адаптація санкційної політики.
👉Налаштування зв’язку із закордонними діаспорами та повернення біженців.
Якщо ми приймаємо за основу ті загальні домовленості, які стали результатом Стамбульських мирних переговорів 29 березня, ми виходимо з того, що Україна відмовляється від вступу до НАТО і приймає ту чи іншу форму нейтралітету під зовнішні гарантії безпеки. Насправді, немає значення, як саме назвати цей статус. Позаблоковість або нейтралітет є цілком прийнятними за умови, якщо будуть відповіді на ключові для нас питання:
🔺Чи передбачатиме цей статус обмеження на розвиток власного ВПК та Збройних сил? Якщо так, він суперечитиме державним інтересам. Україні необхідно першим же кроком запобігти появі будь-яких пунктів у мирних домовленостях з РФ, які б накладали на нас подібні обмеження. Більше того, у якості компенсації за відмову від західної «парасольки безпеки» та як складової політики нейтралітету, Україна має наполягати на зобов’язаннях США, Британії, Німеччини, Франції, Японії та інших країн НАТО та їхніх партнерів щодо створення на території України промислових об’єктів для виробництва критичної елементної бази для ВПК.
🔺Які саме гарантії безпеки нададуть зовнішні гравці і як буде виписаний гарантійний механізм? Якщо це буде повторення «Будапештського меморандуму», така угода вважатиметься слабкою і безсилою перед потенційною новою агресією Росії. Відтак, важливою буде робота над тим, щоб міжнародні гарантії безпеки були виписані максимально чітко, мали юридичну силу для підписантів і включали військові зобов’язання по захисту України. Лише це стане альтернативою “парасольці безпеки” НАТО.
🔺Чи передбачатиме цей статус обмеження у зовнішній політиці? Якщо в ньому будуть пункти, що обмежують право України здійснювати зовнішню політику або мати зв’язки з певними країнами, такий договір є неприйнятним для України. Нейтральний статус не має обмежувати право держави на самооборону або здійснення зовнішньої політики, навпаки: він має розширювати ці можливості.
⚡️Зокрема Україні варто поставити в центр зовнішньої політики:
🔺Принцип «Свободи»
Це здатність мислити самостійно, приймати рішення самостійно, усвідомлювати свою самостійність і незалежність, свободу від чужих концептів або наративів.
«Свобода» – це політична свобода, економічна свобода, військова свобода, інформаційна свобода.
🔺Принцип «Прагматизму»
Для виправлення цього, Україні необхідно поставити примат державних інтересів над приватними та політичними, що й визначає прагматизм у зовнішній політиці. При цьому, прагматизм — не тотожний цинізму.
🔺Принцип «Інтеграції»
Цей принцип не має відношення до інтеграції у різноманітні інституції або структури. Він радше про інформаційно-аналітичну інтеграцію України до світового порядку, участь України у формуванні, корегуванні або спрямуванні міжнародного порядку денного замість того, щоб просто бути пасивним спостерігачем і очікувати на новини із зовнішнього світу.
🔺Принцип «Мобільності»
Війна в Україні прискорила процес переходу системи до нової «біполярності» між КНР і США, під якою будуть формуватися не довгострокові ціннісно-орієнтовані коаліції на кшталт НАТО, а ситуативні, гнучкі регіональні альянси, зосереджені на досягненні конкретних задач, взаємовигідних для сторін.
👀 Читати більше...
🏢Відродження України: основні принципи створення інфраструктури майбутньої України
🇺🇦Попри те, що активна фаза війни триває, масштаби завданих внаслідок бойових дій руйнувань вже зараз є найбільшими в Європі з часів Другої світової війни. Тож створювати план відновлення інфраструктури ми маємо вже зараз. У доповіді «Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою» UIF пропонує свій варіант створення інфраструктури майбутньої України.
🔺Створення «Агентства для відбудови» та модернізація стандартів
Ще до завершення війни доцільно створити централізований орган, який зможе координувати планування та фінансування відновлення інфраструктури. Його ціллю має бути ефективна координація донорів, спільне з українською стороною погодження інфраструктурних проєктів та супроводження процесу їх втілення.
Висновки проведеної в США ревізії програми відновлення Іраку продемонстрували, що багато проєктів завершилися нереалізованими саме через відсутність стратегічного планування і тісної координації у процесі їх виконання.
🔺Реагування на критичні поточні виклики
👉Створення інфраструктурних можливостей для експорту в умовах блокади українських морських портів.
👉Очищення територій від мін та інших вибухонебезпечних предметів,що є необхідною умовою для подальшої відбудови інфраструктури.
👉Відновлення критичної інфраструктури у звільнених регіонах, що постраждали від бойових дій, але масштаби руйнувань в яких порівняно невеликі.
👉Вирішення проблеми житла для внутрішньо переміщених осіб (ВПО)
🔸Анонсована Офісом Президента програма придбання у забудовників декількох десятків тисяч квартир для внутрішньо переміщених осіб у 10 безпечних регіонах Центральної і Західної України. Йдеться про використання вже наявних можливостей (проєкти на завершальній стадії будівництва) для створення державного житлового фонду, водночас умови (вартість за кожним об’єктом) мають бути оприлюднені;
🔸Запустити програми компенсацій для відновлення вцілілого, але пошкодженого житла у звільнених регіонах, передбачивши запобіжник для нецільового використання коштів.
🔸Запустити програму швидкого будівництва багатоквартирного житла як тимчасового для ВПО у безпечних регіонах. Разом зі швидкістю, мають бути враховані вимоги до енергоефективності та планування такого житла, а також запроєктоване створення соціальної інфраструктури. Кошторис будівництва цих об’єктів має бути оприлюднено. Після того, як частина ВПО зможуть повернутися до своїх відбудованих міст, це житло зможуть отримати медики, вчителі та військові.
🔸Окремо потрібно готувати комплексні програми відновлення міст, де внаслідок бойових дій знищений як житловий фонд, так і ключові промислові об’єкти, що були найбільшими роботодавцями (Маріуполь, Тростянець тощо), або будівництва нових. При розробці програм ревіталізації міст можна розглянути можливість використання досвіду Сінгапуру, з урахуванням місцевих особливостей. Відновлені міста мають стати «вітриною відновленої України», що сприятиме поверненню їх до життя.
🔸Також варто розглянути можливість програми надання підтримки роботодавцям за умови надання житла для працівників-ВПО з можливістю його пільгового викупу тощо.
🔺Основні принципи створення «інфраструктури майбутньої України»
👉Транспортна мережа має розвиватися у напрямку розширення можливостей у напрямку ЄС (залізниця, автомагістралі, трубопроводи), що дозволить спрямовувати український експорт до Європи чи європейських транспортних хабів.
👉Аналогічним чином необхідно сформувати проєкт перебудови енергетичної інфраструктури. Очевидно, що відновлювати електромережі до довоєнного стану після інтеграції України до ENTSO-E не має потреби (особливо, в напрямку РФ, РБ).
👉Основою відбудови промислової інфраструктури має стати можливість радикально підвищити якість виробничого комплексу України, зменшити енергозатратність виробництва, закласти фундамент довгострокового зростання та більше інтегрувати Україну до світової економіки.
🇺🇦Попри те, що активна фаза війни триває, масштаби завданих внаслідок бойових дій руйнувань вже зараз є найбільшими в Європі з часів Другої світової війни. Тож створювати план відновлення інфраструктури ми маємо вже зараз. У доповіді «Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою» UIF пропонує свій варіант створення інфраструктури майбутньої України.
🔺Створення «Агентства для відбудови» та модернізація стандартів
Ще до завершення війни доцільно створити централізований орган, який зможе координувати планування та фінансування відновлення інфраструктури. Його ціллю має бути ефективна координація донорів, спільне з українською стороною погодження інфраструктурних проєктів та супроводження процесу їх втілення.
Висновки проведеної в США ревізії програми відновлення Іраку продемонстрували, що багато проєктів завершилися нереалізованими саме через відсутність стратегічного планування і тісної координації у процесі їх виконання.
🔺Реагування на критичні поточні виклики
👉Створення інфраструктурних можливостей для експорту в умовах блокади українських морських портів.
👉Очищення територій від мін та інших вибухонебезпечних предметів,що є необхідною умовою для подальшої відбудови інфраструктури.
👉Відновлення критичної інфраструктури у звільнених регіонах, що постраждали від бойових дій, але масштаби руйнувань в яких порівняно невеликі.
👉Вирішення проблеми житла для внутрішньо переміщених осіб (ВПО)
🔸Анонсована Офісом Президента програма придбання у забудовників декількох десятків тисяч квартир для внутрішньо переміщених осіб у 10 безпечних регіонах Центральної і Західної України. Йдеться про використання вже наявних можливостей (проєкти на завершальній стадії будівництва) для створення державного житлового фонду, водночас умови (вартість за кожним об’єктом) мають бути оприлюднені;
🔸Запустити програми компенсацій для відновлення вцілілого, але пошкодженого житла у звільнених регіонах, передбачивши запобіжник для нецільового використання коштів.
🔸Запустити програму швидкого будівництва багатоквартирного житла як тимчасового для ВПО у безпечних регіонах. Разом зі швидкістю, мають бути враховані вимоги до енергоефективності та планування такого житла, а також запроєктоване створення соціальної інфраструктури. Кошторис будівництва цих об’єктів має бути оприлюднено. Після того, як частина ВПО зможуть повернутися до своїх відбудованих міст, це житло зможуть отримати медики, вчителі та військові.
🔸Окремо потрібно готувати комплексні програми відновлення міст, де внаслідок бойових дій знищений як житловий фонд, так і ключові промислові об’єкти, що були найбільшими роботодавцями (Маріуполь, Тростянець тощо), або будівництва нових. При розробці програм ревіталізації міст можна розглянути можливість використання досвіду Сінгапуру, з урахуванням місцевих особливостей. Відновлені міста мають стати «вітриною відновленої України», що сприятиме поверненню їх до життя.
🔸Також варто розглянути можливість програми надання підтримки роботодавцям за умови надання житла для працівників-ВПО з можливістю його пільгового викупу тощо.
🔺Основні принципи створення «інфраструктури майбутньої України»
👉Транспортна мережа має розвиватися у напрямку розширення можливостей у напрямку ЄС (залізниця, автомагістралі, трубопроводи), що дозволить спрямовувати український експорт до Європи чи європейських транспортних хабів.
👉Аналогічним чином необхідно сформувати проєкт перебудови енергетичної інфраструктури. Очевидно, що відновлювати електромережі до довоєнного стану після інтеграції України до ENTSO-E не має потреби (особливо, в напрямку РФ, РБ).
👉Основою відбудови промислової інфраструктури має стати можливість радикально підвищити якість виробничого комплексу України, зменшити енергозатратність виробництва, закласти фундамент довгострокового зростання та більше інтегрувати Україну до світової економіки.
🇺🇦Зміна організації влади – стартова точка відбудови України
⚡Активна фаза війни в Україні створила передумови для перезавантаження не лише влади, а й глибших процесів — трансформації суспільних відносин. У доповіді «Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою» експерти UIF виокремили зміни, які необхідно втілити у системі управління.
Війна стала шоком для суспільства, але зокрема послугувала мобілізаційним фактором. Реакція на виклики окремих осіб та груп дозволяє:
👉провести «зачистку» політичних еліт, позбавившись тих осіб, хто не виправдав очікувань або просто виявив боягузтво, нездатність діяти ефективно. Такі заходи будуть підтримані суспільством після завершення активної фази війни.
👉дії Президента Зеленського дали результат у вигляді зростання підтримки у суспільстві. Цей процес зберігатиметься як мінімум перші повоєнні місяці. Проте не більше року. Тобто на прийняття базових рішень є час до 12 місяців.
👉економіка, побудована на базі «договоряка» кількох олігархічних груп, фактично знищена. Її відновлення у старому форматі (навіть зразка 2021 року) надто ресурсозатратне. Це дозволяє перезавантажити відносини влади та великого бізнесу, запропонувавши нову систему взаємодії. Тобто провести деолігархізацію.
👉 повернення до повної демократії в перші повоєнні місяці неможливе без перехідного періоду. Більше того, такі кроки призведуть до часткового колапсу системи державної влади та економіки. Таким чином, країна (заради виживання) змушена буде виходити на перехідний період.
🔸Доцільно скористуватися такими механізмами:
• визначення пріоритетів на тлі нестачі ресурсів;
• мобілізація суспільства та концентрація на питаннях керованості процесами;
• вирішення питання кадрів та перезавантаження системи рекрутингу громадян у владу.
Тож на певний час логічно залишити систему концентрації владних повноважень для ефективної реакції на зовнішні та внутрішні виклики. Це можливо зробити через перехід країни з режиму воєнного стану до режиму надзвичайного стану. Правові основи та логіка рішення в цьому є – масштаб завдань повоєнного відновлення.
Проте задля запобігання створення «авторитарного режиму» варто одразу визначити, що надзвичайний стан має закінчитися ДО календарної дати наступних виборів до ВР — до осені 2023 року.
🔸Контури нової системи після перехідного періоду (12-24 місяці після війни).
👉 Україна – президентська республіка із сильною концентрацією влади в руках Президента. За аналогією з періодом правління Де Голля (1959-1969 роки) у Франції або з часом правління Пак Чон Хі в Південній Кореї.
👉 Рахункова палата як ключовий орган, що має вичерпну інформацію про стан справ у країні, стає ключовим державним органом.
👉 Створений у перехідний період режим «договорів із великим бізнесом» – законодавчо оформлений. Держава підтримує великий бізнес. А той, своєю чергою, дистанціюється від безпосередньої участі у політиці.
👉Максимальна лібералізація економіки, стимулювання малого та середнього бізнесу. Створення особливих умов приходу технологічних інвесторів.
👉 Зменшення кількості політичних партій (ПП), збільшення порогу кількості членів для створення ПП, норма про ліквідацію ПП за відсутності діяльності або порушення правил фінансування.
👉 Максимальні повноваження (у межах системи президентської республіки) місцевого самоврядування. Адміністративна реформа та впровадження інституту префектів.
👉Збереження практики реалізації державних програм. У контактах із зовнішніми партнерами підтримка практики жорсткої риторики. Зовнішня допомога (на рівні держав) йде на програми, визначені українською (!) владою як пріоритет. Або йде «за російським кораблем». Виняток – програми регіонального співробітництва, що належать до сфери повноважень місцевого самоврядування.
⚡Активна фаза війни в Україні створила передумови для перезавантаження не лише влади, а й глибших процесів — трансформації суспільних відносин. У доповіді «Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою» експерти UIF виокремили зміни, які необхідно втілити у системі управління.
Війна стала шоком для суспільства, але зокрема послугувала мобілізаційним фактором. Реакція на виклики окремих осіб та груп дозволяє:
👉провести «зачистку» політичних еліт, позбавившись тих осіб, хто не виправдав очікувань або просто виявив боягузтво, нездатність діяти ефективно. Такі заходи будуть підтримані суспільством після завершення активної фази війни.
👉дії Президента Зеленського дали результат у вигляді зростання підтримки у суспільстві. Цей процес зберігатиметься як мінімум перші повоєнні місяці. Проте не більше року. Тобто на прийняття базових рішень є час до 12 місяців.
👉економіка, побудована на базі «договоряка» кількох олігархічних груп, фактично знищена. Її відновлення у старому форматі (навіть зразка 2021 року) надто ресурсозатратне. Це дозволяє перезавантажити відносини влади та великого бізнесу, запропонувавши нову систему взаємодії. Тобто провести деолігархізацію.
👉 повернення до повної демократії в перші повоєнні місяці неможливе без перехідного періоду. Більше того, такі кроки призведуть до часткового колапсу системи державної влади та економіки. Таким чином, країна (заради виживання) змушена буде виходити на перехідний період.
🔸Доцільно скористуватися такими механізмами:
• визначення пріоритетів на тлі нестачі ресурсів;
• мобілізація суспільства та концентрація на питаннях керованості процесами;
• вирішення питання кадрів та перезавантаження системи рекрутингу громадян у владу.
Тож на певний час логічно залишити систему концентрації владних повноважень для ефективної реакції на зовнішні та внутрішні виклики. Це можливо зробити через перехід країни з режиму воєнного стану до режиму надзвичайного стану. Правові основи та логіка рішення в цьому є – масштаб завдань повоєнного відновлення.
Проте задля запобігання створення «авторитарного режиму» варто одразу визначити, що надзвичайний стан має закінчитися ДО календарної дати наступних виборів до ВР — до осені 2023 року.
🔸Контури нової системи після перехідного періоду (12-24 місяці після війни).
👉 Україна – президентська республіка із сильною концентрацією влади в руках Президента. За аналогією з періодом правління Де Голля (1959-1969 роки) у Франції або з часом правління Пак Чон Хі в Південній Кореї.
👉 Рахункова палата як ключовий орган, що має вичерпну інформацію про стан справ у країні, стає ключовим державним органом.
👉 Створений у перехідний період режим «договорів із великим бізнесом» – законодавчо оформлений. Держава підтримує великий бізнес. А той, своєю чергою, дистанціюється від безпосередньої участі у політиці.
👉Максимальна лібералізація економіки, стимулювання малого та середнього бізнесу. Створення особливих умов приходу технологічних інвесторів.
👉 Зменшення кількості політичних партій (ПП), збільшення порогу кількості членів для створення ПП, норма про ліквідацію ПП за відсутності діяльності або порушення правил фінансування.
👉 Максимальні повноваження (у межах системи президентської республіки) місцевого самоврядування. Адміністративна реформа та впровадження інституту префектів.
👉Збереження практики реалізації державних програм. У контактах із зовнішніми партнерами підтримка практики жорсткої риторики. Зовнішня допомога (на рівні держав) йде на програми, визначені українською (!) владою як пріоритет. Або йде «за російським кораблем». Виняток – програми регіонального співробітництва, що належать до сфери повноважень місцевого самоврядування.
📕Іван Віссаріонович Путін. Як працює історична машина РФ
🔥UIF презентує нову доповідь "Іван Віссаріонович Путін. Як працює історична машина РФ".
В усіх суспільствах історія є одним з важливих інструментів пошуку та конструювання власної ідентичності. Але у багатих розвинених країнах вагомішими джерелами ідентифікації можуть бути поточні соціально-економічні досягнення чи висока культура, у бідних, але динамічних – візія майбутнього.
Однак існує низка держав, в яких і теперішня ситуація безрадісна, і майбутні перспективи неясні – і саме в них головним предметом гордості більшості населення стає «славна історія». До таких належить і Росія 🇷🇺.
Надзвичайна соціально-економічна та культурно-релігійна фрагментація населення, а також підтримувана елітами ностальгія за минулою «стабільністю» і «величчю» призвела до того, що саме історія стала головним інструментом самоідентифікації сучасних росіян.
В перший свій термін Путін пропонував росіянами стабільність і перемогу над сепаратизмом в обмін на лояльність. В другий – нафтові прибутки. Але заступаючи на посаду втретє, після численних фальсифікацій та мільйонних акцій протесту, на тлі неконкурентоспроможної економіки він не міг би дати нічого іншого, крім тамування ресентименту. Так з 2013 р. і до сьогодні почав діяти новий суспільний договір – «велич в обмін на лояльність».
Відтепер Росія – це «держава з тисячолітньою історією», саме історія є найбільшою символічною цінністю країни, а гордість за минуле – основою національної єдності. Крим (як «відновлення історичної справедливості») важливіший за хліб.
Основоположним елементом російської історичної політики є концепт «Великої Перемоги». За великим рахунком, у російського суспільства немає жодної альтернативної «скрєпи», яка б об’єднувала представників усіх етнокультурних, релігійних, соціально-економічних і політичних верств, громад і течій. З іншого боку, у російської влади не залишилося жодного аргументу, крім спадкоємства у «переможців», який виправдовував би незмінність очільників Кремля.
На нинішньому етапі «Велика Перемога» остаточно перетворилася на фактично квазірелігію, що використовується в якості індульгенції сучасної російської зовнішньої політики. Переможці не можуть чинити злочинів. Росіяни – нащадки переможців, вони не можуть коїти злочини. Переможці облаштували світовий устрій в Ялті у 1945 р. Росіяни – нащадки переможців, вони мають право впливати на світові рішення. Всі, хто проти Росії тоді і зараз – фашисти.
А відсутність в сучасній Росії справжньої політики призвела до того, що дебати про історію стали чимось більшим за просто суперечки про минуле. Це – дебати про сьогодення. Якщо немає змоги критикувати Путіна – критикують Сталіна. Не можуть виправдати ГУЛАГ, виправдовують Івана Грозного. Ця непроговореність відображається у фантастиці. Всюди в світі популярні романи про альтернативну історію, але немає країни, де було б так багато «потраплянців» в літературі – і в добу Сталіна, і в добу Ніколая ІІ.
☝️Історія в Росії – більше ніж історія.
🔥UIF презентує нову доповідь "Іван Віссаріонович Путін. Як працює історична машина РФ".
В усіх суспільствах історія є одним з важливих інструментів пошуку та конструювання власної ідентичності. Але у багатих розвинених країнах вагомішими джерелами ідентифікації можуть бути поточні соціально-економічні досягнення чи висока культура, у бідних, але динамічних – візія майбутнього.
Однак існує низка держав, в яких і теперішня ситуація безрадісна, і майбутні перспективи неясні – і саме в них головним предметом гордості більшості населення стає «славна історія». До таких належить і Росія 🇷🇺.
Надзвичайна соціально-економічна та культурно-релігійна фрагментація населення, а також підтримувана елітами ностальгія за минулою «стабільністю» і «величчю» призвела до того, що саме історія стала головним інструментом самоідентифікації сучасних росіян.
В перший свій термін Путін пропонував росіянами стабільність і перемогу над сепаратизмом в обмін на лояльність. В другий – нафтові прибутки. Але заступаючи на посаду втретє, після численних фальсифікацій та мільйонних акцій протесту, на тлі неконкурентоспроможної економіки він не міг би дати нічого іншого, крім тамування ресентименту. Так з 2013 р. і до сьогодні почав діяти новий суспільний договір – «велич в обмін на лояльність».
Відтепер Росія – це «держава з тисячолітньою історією», саме історія є найбільшою символічною цінністю країни, а гордість за минуле – основою національної єдності. Крим (як «відновлення історичної справедливості») важливіший за хліб.
Основоположним елементом російської історичної політики є концепт «Великої Перемоги». За великим рахунком, у російського суспільства немає жодної альтернативної «скрєпи», яка б об’єднувала представників усіх етнокультурних, релігійних, соціально-економічних і політичних верств, громад і течій. З іншого боку, у російської влади не залишилося жодного аргументу, крім спадкоємства у «переможців», який виправдовував би незмінність очільників Кремля.
На нинішньому етапі «Велика Перемога» остаточно перетворилася на фактично квазірелігію, що використовується в якості індульгенції сучасної російської зовнішньої політики. Переможці не можуть чинити злочинів. Росіяни – нащадки переможців, вони не можуть коїти злочини. Переможці облаштували світовий устрій в Ялті у 1945 р. Росіяни – нащадки переможців, вони мають право впливати на світові рішення. Всі, хто проти Росії тоді і зараз – фашисти.
А відсутність в сучасній Росії справжньої політики призвела до того, що дебати про історію стали чимось більшим за просто суперечки про минуле. Це – дебати про сьогодення. Якщо немає змоги критикувати Путіна – критикують Сталіна. Не можуть виправдати ГУЛАГ, виправдовують Івана Грозного. Ця непроговореність відображається у фантастиці. Всюди в світі популярні романи про альтернативну історію, але немає країни, де було б так багато «потраплянців» в літературі – і в добу Сталіна, і в добу Ніколая ІІ.
☝️Історія в Росії – більше ніж історія.
💵 Модернізація фінансової системи України
📘У доповіді «Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою» експерти UIF розглянули слабкі місця української фінансової системи.
✅Тут пропонуємо ознайомитись з рядом ключових факторів для стабільності фінансової системи👇
🔸Безготівкова платіжна інфраструктура.
У результаті паніки серед населення, а також недостатньо розвиненої платіжної інфраструктури, в перший місяць війни спостерігалися великі черги до банкоматів. За місяць населення зняло з банкоматів 40 млрд грн готівки. Відчувався дефіцит готівки в регіонах активних бойових дій через неможливість її вчасної доставки інкасаторськими службами банків. Почастішали випадки відмови підприємців, власників торгових точок та АЗС приймати безготівкову оплату.
Це збільшило навантаження на банківську систему та відтягувало додаткові ресурси на забезпечення готівковими коштами та інкасацію. Окрім того, довжелезні черги загрожували життю громадян та працівників банків, які і так працювали в посиленому режимі.
🔸Стабільність банківської системи, загроза банкопаду.
Економіка скоротилася на 50%. На стільки ж скоротилася і банківська система України.
В шокову ситуацію економіці ще доведеться опуститися. Після закінчення активних бойових дій, НБУ доведеться відпустити ручне управління. Деякі банки підуть з ринку, системні можуть бути націоналізовані.
Щоб уникнути повторення банкопаду, держава та регулятор мають розробити програму підтримки банківської системи, в тому числі і за рахунок докапіталізації банків та видачі кредитів рефінансування.
🔸Стратегія управління непрацюючими кредитами (NPL), які отримали такий статус внаслідок війни.
Оцінити зростання рівня непрацюючих кредитів можливо буде лише після війни. Це може бути 50% або всі 80%. В умовах відсутності додаткового капіталу для формування нових резервів (який формується з прибутку або за рахунок грошей акціонерів) українська банківська система ризикує зупинитися. Тому держава, як гарант стабільності, повинна взяти на себе функції управління цими кредитами.
Раціональним виходом з ситуації буде створення спеціальної державної інституції, яка візьме на себе тягар управління проблемними кредитами. Держава, шляхом викупу у банків найбільш проблемних кредитів за допомогою НБУ або західних партнерів, повинна передати цій інституції кредити NPL.
🔸Іпотечне кредитування, відновлення інфраструктури.
Самостійно держава не зможе все відбудувати, а тому актуальними будуть програми доступної іпотеки, в яких українські банки гратимуть ключову роль. Такі програми мають забезпечити житлом громадян України, чиї домівки зруйновано.
Банки можуть видавати та адмініструвати іпотечні кредити, водночас самі кредити будуть передані на баланс спеціалізованої державної установи. Таким чином, зменшуватиметься навантаження на капітали банків, які не будуть зобов’язані роботи резервування під іпотеку.
Крім того, економіка потребуватиме пільгових кредитів на відбудову зруйнованих та запуск зупинених підприємств, закупівлю обладнання, модернізацію та поповнення обігових коштів.
🔸Базовий дохід.
Мільйони українців залишилися без засобів для існування. Вони втратили домівки та роботу. Уряд уже протестував програму єПідтримка для постраждалих від війни, зокрема громадянам, які втратили доходи, виплачується по 6,5 тис. грн через Дію.
У майбутньому єПідтримка може бути масштабована на більшу кількість громадян, і Україна може стати однією з перших країн, в якій запроваджено мінімальний базовий дохід.
🔸Залучення іноземних фінустанов.
Європейські фінансові інститути можуть зайти в капітал українських банків і врятувати їх від банкрутства. Таке входження можливе шляхом відкриття кредитних ліній для фінустанов України з можливою їхньою конвертацією в капітал банків. Водночас ці кредити мають спрямовуватися на відновлення післявоєнної економіки.
🔸Укрексімбанк має стати банком, який просуває експорт спільно з експортним агентством. Держава має почати реально стимулювати наші експортні операції.
👀Читати більше...
📘У доповіді «Україна 2022. Як не втратити свій шанс стати сильною державою» експерти UIF розглянули слабкі місця української фінансової системи.
✅Тут пропонуємо ознайомитись з рядом ключових факторів для стабільності фінансової системи👇
🔸Безготівкова платіжна інфраструктура.
У результаті паніки серед населення, а також недостатньо розвиненої платіжної інфраструктури, в перший місяць війни спостерігалися великі черги до банкоматів. За місяць населення зняло з банкоматів 40 млрд грн готівки. Відчувався дефіцит готівки в регіонах активних бойових дій через неможливість її вчасної доставки інкасаторськими службами банків. Почастішали випадки відмови підприємців, власників торгових точок та АЗС приймати безготівкову оплату.
Це збільшило навантаження на банківську систему та відтягувало додаткові ресурси на забезпечення готівковими коштами та інкасацію. Окрім того, довжелезні черги загрожували життю громадян та працівників банків, які і так працювали в посиленому режимі.
🔸Стабільність банківської системи, загроза банкопаду.
Економіка скоротилася на 50%. На стільки ж скоротилася і банківська система України.
В шокову ситуацію економіці ще доведеться опуститися. Після закінчення активних бойових дій, НБУ доведеться відпустити ручне управління. Деякі банки підуть з ринку, системні можуть бути націоналізовані.
Щоб уникнути повторення банкопаду, держава та регулятор мають розробити програму підтримки банківської системи, в тому числі і за рахунок докапіталізації банків та видачі кредитів рефінансування.
🔸Стратегія управління непрацюючими кредитами (NPL), які отримали такий статус внаслідок війни.
Оцінити зростання рівня непрацюючих кредитів можливо буде лише після війни. Це може бути 50% або всі 80%. В умовах відсутності додаткового капіталу для формування нових резервів (який формується з прибутку або за рахунок грошей акціонерів) українська банківська система ризикує зупинитися. Тому держава, як гарант стабільності, повинна взяти на себе функції управління цими кредитами.
Раціональним виходом з ситуації буде створення спеціальної державної інституції, яка візьме на себе тягар управління проблемними кредитами. Держава, шляхом викупу у банків найбільш проблемних кредитів за допомогою НБУ або західних партнерів, повинна передати цій інституції кредити NPL.
🔸Іпотечне кредитування, відновлення інфраструктури.
Самостійно держава не зможе все відбудувати, а тому актуальними будуть програми доступної іпотеки, в яких українські банки гратимуть ключову роль. Такі програми мають забезпечити житлом громадян України, чиї домівки зруйновано.
Банки можуть видавати та адмініструвати іпотечні кредити, водночас самі кредити будуть передані на баланс спеціалізованої державної установи. Таким чином, зменшуватиметься навантаження на капітали банків, які не будуть зобов’язані роботи резервування під іпотеку.
Крім того, економіка потребуватиме пільгових кредитів на відбудову зруйнованих та запуск зупинених підприємств, закупівлю обладнання, модернізацію та поповнення обігових коштів.
🔸Базовий дохід.
Мільйони українців залишилися без засобів для існування. Вони втратили домівки та роботу. Уряд уже протестував програму єПідтримка для постраждалих від війни, зокрема громадянам, які втратили доходи, виплачується по 6,5 тис. грн через Дію.
У майбутньому єПідтримка може бути масштабована на більшу кількість громадян, і Україна може стати однією з перших країн, в якій запроваджено мінімальний базовий дохід.
🔸Залучення іноземних фінустанов.
Європейські фінансові інститути можуть зайти в капітал українських банків і врятувати їх від банкрутства. Таке входження можливе шляхом відкриття кредитних ліній для фінустанов України з можливою їхньою конвертацією в капітал банків. Водночас ці кредити мають спрямовуватися на відновлення післявоєнної економіки.
🔸Укрексімбанк має стати банком, який просуває експорт спільно з експортним агентством. Держава має почати реально стимулювати наші експортні операції.
👀Читати більше...
🌎Демографічна політика 2022: Як повертати людей з-за кордону
📄У доповіді «Україна 2022: Як не втратити свій шанс стати сильною державою» експерти UIF визначили головні аспекти організації умов повернення наших громадян до України.
🚶🏻♂️Станом на 8 квітня з України, за оцінками ООН, виїхало понад 4,3 млн осіб. Приблизно 90% з тих, що виїхали, складають жінки і діти. Водночас, за даними опитування Центру Разумкова, 79% біженців планують повернутись додому.
Серед причин, вочевидь, незнання мови, проблеми з житлом, нестача робочих місць (у великих містах навіть некваліфіковану роботу знайти складно), бажання повернутись до сім’ї. Навіть за оптимістичного варіанту, за яким 75% тих, хто виїхав, хоче повернутись, Україна втратить значну частину вмотивованого працездатного населення, хоча за найбільш реалістичним сценарієм, до України не повернеться половина біженців.
Але, крім втрати населення, Україна зіткнеться з ще одним викликом – масовим поверненням людей в обставинах, коли країна не має можливості забезпечити їх роботою, доходом, а у випадку біженців із зони бойових дій, можливо, і житлом.
Ключовими заходами, які можуть вирішити проблему, можна назвати:
🔸Перекваліфікація кадрів та проведення інформаційної кампанії на підтримку зміни професії (з фінансовими стимулами від держави). За участі власників бізнесу та за допомогою державного фінансування варто розгорнути мережу установ, що займатимуться навчанням дорослих новим спеціальностям. Пропонувати безкоштовне навчання у разі укладання трудового договору з роботодавцем принаймні на 1 рік, або покриття понад половини вартості навчання у разі самостійного пошуку роботи.
🔸Програму ДПП «Живи і працюй» – за умови створення (перенесення) виробництва інвестором держава зобов’язується співфінансувати (або будувати) житло. Воно пропонується громадянам за умови підписання робочого договору з підприємством. А щоб уникнути проблеми «робочих гуртожитків» передбачити механізм переходу права власності на житло до працівника за умови роботи протягом 3-5 років.
🔸Державні субсидії (або безвідсоткові позики) для бізнесу під час створення нових робочих місць. Тобто підприємець, який має намір офіційно працевлаштувати навіть 1 особу, може отримати кошти на створення робочого місця. У такому разі навіть безвідсоткова позика вигідна — держава отримає «відсотки» у вигляді податкових відрахувань нового працівника.
Окремо слід виділити питання грошових переказів заробітчан, які минулого року склали до 14 млрд$. Держава може запропонувати своїм громадянам, які працюють за кордоном, можливості збереження та збільшення заощаджень. Зокрема:
– через створення програм залучення коштів для створення нових бізнесів. Українець-інвестор (і тут можна також позначити регіони, що потерпілі від війни) може претендувати на знижені податкові ставки на 5-10 років та субсидії (див. вище) на створення нових робочих місць.
У зовнішній політиці України ми маємо також зробити велику ставку на роботу з діаспорою, яка після цієї війни буде вагомим інструментом нашого лобізму, зокрема:
👉Створення системи взаємозв’язку з українцями, які проживають за кордоном. Культурне, інформаційне, освітнє сприяння. Передбачити можливість створення «українських ЗМІ» для регіонів, де є діаспори (українською мовою та мовою країни перебування).
👉Використання діаспори для просування товарів. Створити систему комунікації посольств, ТПП чи інших структур, відповідальних за просування українських товарів на зовнішніх ринках. Передбачити механізми пропозиції українських товарів (і сприяння оформленню угод, митному очищенню) представниками бізнесу, пов’язаними з українською діаспорою.
👀 Читати доповідь
📄У доповіді «Україна 2022: Як не втратити свій шанс стати сильною державою» експерти UIF визначили головні аспекти організації умов повернення наших громадян до України.
🚶🏻♂️Станом на 8 квітня з України, за оцінками ООН, виїхало понад 4,3 млн осіб. Приблизно 90% з тих, що виїхали, складають жінки і діти. Водночас, за даними опитування Центру Разумкова, 79% біженців планують повернутись додому.
Серед причин, вочевидь, незнання мови, проблеми з житлом, нестача робочих місць (у великих містах навіть некваліфіковану роботу знайти складно), бажання повернутись до сім’ї. Навіть за оптимістичного варіанту, за яким 75% тих, хто виїхав, хоче повернутись, Україна втратить значну частину вмотивованого працездатного населення, хоча за найбільш реалістичним сценарієм, до України не повернеться половина біженців.
Але, крім втрати населення, Україна зіткнеться з ще одним викликом – масовим поверненням людей в обставинах, коли країна не має можливості забезпечити їх роботою, доходом, а у випадку біженців із зони бойових дій, можливо, і житлом.
Ключовими заходами, які можуть вирішити проблему, можна назвати:
🔸Перекваліфікація кадрів та проведення інформаційної кампанії на підтримку зміни професії (з фінансовими стимулами від держави). За участі власників бізнесу та за допомогою державного фінансування варто розгорнути мережу установ, що займатимуться навчанням дорослих новим спеціальностям. Пропонувати безкоштовне навчання у разі укладання трудового договору з роботодавцем принаймні на 1 рік, або покриття понад половини вартості навчання у разі самостійного пошуку роботи.
🔸Програму ДПП «Живи і працюй» – за умови створення (перенесення) виробництва інвестором держава зобов’язується співфінансувати (або будувати) житло. Воно пропонується громадянам за умови підписання робочого договору з підприємством. А щоб уникнути проблеми «робочих гуртожитків» передбачити механізм переходу права власності на житло до працівника за умови роботи протягом 3-5 років.
🔸Державні субсидії (або безвідсоткові позики) для бізнесу під час створення нових робочих місць. Тобто підприємець, який має намір офіційно працевлаштувати навіть 1 особу, може отримати кошти на створення робочого місця. У такому разі навіть безвідсоткова позика вигідна — держава отримає «відсотки» у вигляді податкових відрахувань нового працівника.
Окремо слід виділити питання грошових переказів заробітчан, які минулого року склали до 14 млрд$. Держава може запропонувати своїм громадянам, які працюють за кордоном, можливості збереження та збільшення заощаджень. Зокрема:
– через створення програм залучення коштів для створення нових бізнесів. Українець-інвестор (і тут можна також позначити регіони, що потерпілі від війни) може претендувати на знижені податкові ставки на 5-10 років та субсидії (див. вище) на створення нових робочих місць.
У зовнішній політиці України ми маємо також зробити велику ставку на роботу з діаспорою, яка після цієї війни буде вагомим інструментом нашого лобізму, зокрема:
👉Створення системи взаємозв’язку з українцями, які проживають за кордоном. Культурне, інформаційне, освітнє сприяння. Передбачити можливість створення «українських ЗМІ» для регіонів, де є діаспори (українською мовою та мовою країни перебування).
👉Використання діаспори для просування товарів. Створити систему комунікації посольств, ТПП чи інших структур, відповідальних за просування українських товарів на зовнішніх ринках. Передбачити механізми пропозиції українських товарів (і сприяння оформленню угод, митному очищенню) представниками бізнесу, пов’язаними з українською діаспорою.
👀 Читати доповідь
🔔Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (25.04 - 29.04)
⚡️Друзі, ми розпочинаємо цикл підсумків головних подій, пов’язаних з країною агресором.
☝️Відтепер щоп’ятниці ми публікуватимемо аналітику головних подій та трендів у РФ на політичну, військову, економічну та соціальну теми. Та зокрема – працюватимемо над новими доповідями, що зосереджені на вивченні та аналізі країни-агресора.
📌Сьогодні ми пропонуємо вам ознайомитись із підсумками за останній тиждень на нашому сайті.
⚡️Друзі, ми розпочинаємо цикл підсумків головних подій, пов’язаних з країною агресором.
☝️Відтепер щоп’ятниці ми публікуватимемо аналітику головних подій та трендів у РФ на політичну, військову, економічну та соціальну теми. Та зокрема – працюватимемо над новими доповідями, що зосереджені на вивченні та аналізі країни-агресора.
📌Сьогодні ми пропонуємо вам ознайомитись із підсумками за останній тиждень на нашому сайті.
🔔Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (02.05-06.05)
⚡️Друзі, нагадуємо вам, що відтепер щоп’ятниці ми публікуємо аналітику головних подій та трендів у країні-агресорі на політичну, економічну, військову та соціальну теми.
👉🏻 Стисло ключові висновки за останній тиждень:
🔴 1. Путін розпочав аудит політики РФ на територіях так званих ЛДНР з можливою подальшою зміною і самої політики і впливів певних груп на процеси не лише на тимчасово окупованих територіях, але й в самій РФ.
Базові сценарії по відношенню до окупованих територій та колишніх республік, які зараз входять в ОДКБ наступні:
• Анексія окупованих територій
• Створення «народних республік» для подальшого люфту в переговорному процесі
• Спроба в подальшому утворення нового СРСР на базі союзної держави, окупованих територій України та країн, що входять в ОДКБ. Дискусії в російських елітах йдуть про доцільність саме зараз (9 травня) оголошувати анексію територій і заяв про відновлення СРСР
🔴 2. За відсутності реальних успіхів на зовнішньополітичній арені та стикнувшись з економічними труднощами всередині країни, Кремль очікувано взяв курс на посилення ідеологічної обробки населення. З цією метою на держпідприємствах запроваджується інститут замполітів, а на вулицях - культ бабці з радянським прапором.
🔴 3. Результати опитувань громадської думки в РФ свідчать про те, що за час війни російське суспільство стало ще більш закритим, ізольованим від світу, і все ще довіряє Кремлю і пропаганді. «Запас міцності» у суспільній підтримці дозволяє російському керівництву проводити затяжну війну, навіть із оголошенням часткової мобілізації.
🔴 4. Навіть при запровадженні ембарго, за рахунок наявності фінансових резервів та поступовості процесу відмови від російської нафти Європою у 2022 році, економічні наслідки цього кроку не будуть критично відчутними. Проте у 2023 році слід очікувати серйозних проявів економічних наслідків нафтового ембарго.
🔴 5. Незважаючи на санкції Центробанк Росії зміг застабілізувати макроекономічну ситуацію та банківську систему. Відключення низки банків РФ від SWIFT не завдало значних збитків банківській системі Росії, лише обмежило можливість роботи із західними банками. Росія має альтернативні інструменти забезпечення платежів, оскільки в РФ працює власна платіжна банківська система.
🖇 Детальніше ознайомитися з черговим аналізом подій від експертів Українського інституту майбутнього можна на нашому сайті.
⚡️Друзі, нагадуємо вам, що відтепер щоп’ятниці ми публікуємо аналітику головних подій та трендів у країні-агресорі на політичну, економічну, військову та соціальну теми.
👉🏻 Стисло ключові висновки за останній тиждень:
🔴 1. Путін розпочав аудит політики РФ на територіях так званих ЛДНР з можливою подальшою зміною і самої політики і впливів певних груп на процеси не лише на тимчасово окупованих територіях, але й в самій РФ.
Базові сценарії по відношенню до окупованих територій та колишніх республік, які зараз входять в ОДКБ наступні:
• Анексія окупованих територій
• Створення «народних республік» для подальшого люфту в переговорному процесі
• Спроба в подальшому утворення нового СРСР на базі союзної держави, окупованих територій України та країн, що входять в ОДКБ. Дискусії в російських елітах йдуть про доцільність саме зараз (9 травня) оголошувати анексію територій і заяв про відновлення СРСР
🔴 2. За відсутності реальних успіхів на зовнішньополітичній арені та стикнувшись з економічними труднощами всередині країни, Кремль очікувано взяв курс на посилення ідеологічної обробки населення. З цією метою на держпідприємствах запроваджується інститут замполітів, а на вулицях - культ бабці з радянським прапором.
🔴 3. Результати опитувань громадської думки в РФ свідчать про те, що за час війни російське суспільство стало ще більш закритим, ізольованим від світу, і все ще довіряє Кремлю і пропаганді. «Запас міцності» у суспільній підтримці дозволяє російському керівництву проводити затяжну війну, навіть із оголошенням часткової мобілізації.
🔴 4. Навіть при запровадженні ембарго, за рахунок наявності фінансових резервів та поступовості процесу відмови від російської нафти Європою у 2022 році, економічні наслідки цього кроку не будуть критично відчутними. Проте у 2023 році слід очікувати серйозних проявів економічних наслідків нафтового ембарго.
🔴 5. Незважаючи на санкції Центробанк Росії зміг застабілізувати макроекономічну ситуацію та банківську систему. Відключення низки банків РФ від SWIFT не завдало значних збитків банківській системі Росії, лише обмежило можливість роботи із західними банками. Росія має альтернативні інструменти забезпечення платежів, оскільки в РФ працює власна платіжна банківська система.
🖇 Детальніше ознайомитися з черговим аналізом подій від експертів Українського інституту майбутнього можна на нашому сайті.
🔔Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (09.05-13.05)
⚡️Друзі, продовжуємо щотижневу аналітику головних подій та трендів у країні-агресорі на політичну, економічну, військову та соціальну теми від експертів Українського інституту майбутнього.
🔥Ключові висновки цього тижня:
👉1. Події в РФ дозволяють робити висновки про початок процесу, який може призвести до послаблення впливу групи «Роснефти» на чолі з Ігорем Сєчіним та можливої зміни ядра «методологів» у визначенні політики російської держави. При цьому посилюється група умовних «технократів», а її представник Сергій Кирієнко почав зміцнювати свої позиції та набувати суб’єктності в оточенні Путіна.
👉2. Дані Федеральної служби державної статистики Росії щодо втрат РФ у війні в Україні свідчать про те, що жителів Бурятії вбивають в Україні в 420 разів більше, ніж жителів Москви.
👉3. Путін не збирається йти на ніякі переговори. Переговори з Путіним, які йдуть не з точки зору сили, не мають жодного значення для нього. Тільки страх публічного приниження дозволить змусити його сісти за стіл переговорів.
👉4. Ситуація на ринку праці в Росії залишається доволі складною. До кінця 2022 року під загрозою закриття є 2 млн робочих місць в РФ.
👉5. У РФ впродовж цього тижня спостерігалася незвичайна тенденція – було зафіксоване зменшення рівня впливу телевізора на мізки росіян аж на 10%. Крім того, цілком очікувано посилювався «нацистський дискурс» – радикальні висловлювання цього разу звучали з вуст депутатів Держдуми.
📌Детальніше ознайомитися з черговим аналізом подій в РФ можна на нашому сайті.
⚡️Друзі, продовжуємо щотижневу аналітику головних подій та трендів у країні-агресорі на політичну, економічну, військову та соціальну теми від експертів Українського інституту майбутнього.
🔥Ключові висновки цього тижня:
👉1. Події в РФ дозволяють робити висновки про початок процесу, який може призвести до послаблення впливу групи «Роснефти» на чолі з Ігорем Сєчіним та можливої зміни ядра «методологів» у визначенні політики російської держави. При цьому посилюється група умовних «технократів», а її представник Сергій Кирієнко почав зміцнювати свої позиції та набувати суб’єктності в оточенні Путіна.
👉2. Дані Федеральної служби державної статистики Росії щодо втрат РФ у війні в Україні свідчать про те, що жителів Бурятії вбивають в Україні в 420 разів більше, ніж жителів Москви.
👉3. Путін не збирається йти на ніякі переговори. Переговори з Путіним, які йдуть не з точки зору сили, не мають жодного значення для нього. Тільки страх публічного приниження дозволить змусити його сісти за стіл переговорів.
👉4. Ситуація на ринку праці в Росії залишається доволі складною. До кінця 2022 року під загрозою закриття є 2 млн робочих місць в РФ.
👉5. У РФ впродовж цього тижня спостерігалася незвичайна тенденція – було зафіксоване зменшення рівня впливу телевізора на мізки росіян аж на 10%. Крім того, цілком очікувано посилювався «нацистський дискурс» – радикальні висловлювання цього разу звучали з вуст депутатів Держдуми.
📌Детальніше ознайомитися з черговим аналізом подій в РФ можна на нашому сайті.
🔔Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (16.05-20.05)
⚡️Провожуємо огляд головних події та трендів у РФ. Щотижневий аналіз політичної, економічної, військової та соціальної ситуацій у Росії від експертів Українського інституту майбутнього вже доступний на нашому сайті.
🔥Ключові висновки:
1️⃣ У російських регіонах з найбільшим рівнем визнаних втрат істотно нижча середня зарплата, а безробіття істотно вище за середньоросійські показники. Вмирати в Україну відправляють мешканців найменш розвинених територій, що знаходяться на «периферії» РФ. Ми маємо звичний для імперій алгоритм відправлення вмирати за імперські цінності мешканців імперських околиць.
2️⃣ На сьогодні заяви про план приєднання ЗАЕС до енергосистеми РФ на сьогодні є видаванням бажаного з дійсне, спрямоване перш за все на внутрішню аудиторії з меседжем про «досягнення» від окупації територій. Крім цього такі заяви можуть бути спрямованими на стурбованість Європи з приводу надійності роботи української енергосистеми в синхронному режимі з енергомережою континентальної Європи.
3️⃣ Частота згадувань Путіна, який знає, що робить, говорить про розгубленість еліт, які починають втрачати одну з найважливіших речей в житті: прогнозованість майбутнього. Відновлений СРСР це добре, але як все це виглядатиме, особливо з огляду на економічні санкції й закриття половини світу для цих еліт не зрозуміло.
4️⃣ Після смерті В.Жириновського рейтинг партії ЛДПР буде поступово падати, хоча на найближчих виборах вона ще може отримати певний результат. Епатажні заяви В.Жириновського щодо ультиматумів Заходу та територіальних претензій до України тепер стали офіційною позицією Кремля, тому ніша ура-патріотичної партії тепер зайнята владою. Але існує певна вірогідність використання бренду ЛДПР для консолідації «партії яструбів» у російській політиці.
5️⃣ Саміт ОДКБ показав, що усі країни-учасниці не мають бажання надавати допомогу РФ у війні в Україні, а воліють уникати цієї теми, і займатися тими питаннями регіональної безпеки, які їх цікавлять більше, і в яких Росія має обмежений вплив. Попри це, країни-учасниці ОДКБ розуміють проблеми, пов’язані з ситуацією в Україні, і воліють не відмовлятися від зв’язків з Росією для балансування у міжнародній політиці, оскільки для них монополізація впливу Заходом — не краща за домінування Росії або Китаю.
6️⃣ Зміни на правовому полі рф є свідченнями політики “експансії”. Серед головних напрямків такої політики: 1.Максимальне спрощення можливості потрапляння негромадян рф під охоплення “русского мира”; 2. Створення умов для максимально безконтрольного озброєння та ведення агресивної війни; 3. Максимальне виведення з-під відповідальності злочинців з рф. Усі прийняті закони у рф можуть бути використані при притягненні до відповідальності як високопосадовців рф, так і безпосередніх виконавців злочинів спеціально створеним міжнародним воєнним трибуналом, судами іноземних держав в порядку реалізації принципу універсальної юрисдикції та судами України.
7️⃣Учнівська молодь – найслабша ланка у системі кремлівської пропаганди, молоді та освічені росіяни найменше довіряють Путіну та найслабше підтримують війну в Україні. Саме тому ухвалення законопроекту про створення загальноросійського руху дітей та молоді «Большая перемена» та поява політруків у школах – справа вирішена. Єдине, з приводу чого існує невизначеність – примусовість участі у новому рухові. Натомість реально добровільна участь, стимульована освітніми чи політичними пільгами, дозволить краще зцементувати майбутній путінський електорат.
⚡️Провожуємо огляд головних події та трендів у РФ. Щотижневий аналіз політичної, економічної, військової та соціальної ситуацій у Росії від експертів Українського інституту майбутнього вже доступний на нашому сайті.
🔥Ключові висновки:
1️⃣ У російських регіонах з найбільшим рівнем визнаних втрат істотно нижча середня зарплата, а безробіття істотно вище за середньоросійські показники. Вмирати в Україну відправляють мешканців найменш розвинених територій, що знаходяться на «периферії» РФ. Ми маємо звичний для імперій алгоритм відправлення вмирати за імперські цінності мешканців імперських околиць.
2️⃣ На сьогодні заяви про план приєднання ЗАЕС до енергосистеми РФ на сьогодні є видаванням бажаного з дійсне, спрямоване перш за все на внутрішню аудиторії з меседжем про «досягнення» від окупації територій. Крім цього такі заяви можуть бути спрямованими на стурбованість Європи з приводу надійності роботи української енергосистеми в синхронному режимі з енергомережою континентальної Європи.
3️⃣ Частота згадувань Путіна, який знає, що робить, говорить про розгубленість еліт, які починають втрачати одну з найважливіших речей в житті: прогнозованість майбутнього. Відновлений СРСР це добре, але як все це виглядатиме, особливо з огляду на економічні санкції й закриття половини світу для цих еліт не зрозуміло.
4️⃣ Після смерті В.Жириновського рейтинг партії ЛДПР буде поступово падати, хоча на найближчих виборах вона ще може отримати певний результат. Епатажні заяви В.Жириновського щодо ультиматумів Заходу та територіальних претензій до України тепер стали офіційною позицією Кремля, тому ніша ура-патріотичної партії тепер зайнята владою. Але існує певна вірогідність використання бренду ЛДПР для консолідації «партії яструбів» у російській політиці.
5️⃣ Саміт ОДКБ показав, що усі країни-учасниці не мають бажання надавати допомогу РФ у війні в Україні, а воліють уникати цієї теми, і займатися тими питаннями регіональної безпеки, які їх цікавлять більше, і в яких Росія має обмежений вплив. Попри це, країни-учасниці ОДКБ розуміють проблеми, пов’язані з ситуацією в Україні, і воліють не відмовлятися від зв’язків з Росією для балансування у міжнародній політиці, оскільки для них монополізація впливу Заходом — не краща за домінування Росії або Китаю.
6️⃣ Зміни на правовому полі рф є свідченнями політики “експансії”. Серед головних напрямків такої політики: 1.Максимальне спрощення можливості потрапляння негромадян рф під охоплення “русского мира”; 2. Створення умов для максимально безконтрольного озброєння та ведення агресивної війни; 3. Максимальне виведення з-під відповідальності злочинців з рф. Усі прийняті закони у рф можуть бути використані при притягненні до відповідальності як високопосадовців рф, так і безпосередніх виконавців злочинів спеціально створеним міжнародним воєнним трибуналом, судами іноземних держав в порядку реалізації принципу універсальної юрисдикції та судами України.
7️⃣Учнівська молодь – найслабша ланка у системі кремлівської пропаганди, молоді та освічені росіяни найменше довіряють Путіну та найслабше підтримують війну в Україні. Саме тому ухвалення законопроекту про створення загальноросійського руху дітей та молоді «Большая перемена» та поява політруків у школах – справа вирішена. Єдине, з приводу чого існує невизначеність – примусовість участі у новому рухові. Натомість реально добровільна участь, стимульована освітніми чи політичними пільгами, дозволить краще зцементувати майбутній путінський електорат.