#Україна Любов любов’ю, а корисна інформація на #Uchoose за розпорядком! Пропонуємо нашим друзям і читачам крутезну статтю від співзасновниці проекту #StopFake про те, як не стати жертвою маніпуляцій із експертними оцінками.

http://uchoose.info/yak-ne-staty-zhertvoyu-manipulyatsij-iz-ekspertnymy-otsinkamy/

Лайк, репост - бо цей матеріал просто випромінює корисні посилання і довідкову інформацію, яку завжди варто мати під рукою.

Сьогодні ми опублікували новий #огляд головних трендів у соцмережах та подій за минулий тиждень, які обговорювала вся #Україна у період з 4 по 11 травня 2020.
Детальніше в пості:
https://www.facebook.com/UchooseInfo/posts/3202181226459421

#Україна, якщо раптом хтось хоче уявити, що він #Зеленський, тобто пограти у президента країни, то вам сюди: http://game.uchoose.info.

Забиваєте будь-яке ім'я або прізвище у поле (можна своє, можна вигаданого вами героя, наприклад, на ілюстрації ми вказали "Зеленський"), натискаєте "грати" і після проходження гри отримуєте оцінку.

Пройти гру можна не тільки на посаді президента, але і інших героїв: прем'єра, депутата/депутатки або голови ОТГ.

Якщо вам сподобалась гра - перешліть її друзям та запросіть їх підписатись на канал Uchoose 😉

Тут ми поширюємо здоровий глузд, цікаві ігри, квізи та матеріали, які сприяють розвитку критичного мислення. Все найкраще для України та українців!

"Краще взяти і винайти завтрашній день, ніж переживати про те, що вчорашній був так собі".

(с) Стів Джобс - американський підприємець і винахідник. Був засновником корпорації #Apple.

#критичномислячі #Україна

"Він популяризує українську мову в #TikTok. Його дивляться сотні тисяч людей. І переходять на українську. А серед ваших знайомих є ті, хто перейшов на українську?"
#Україна
Джерело: DW (українською)
https://www.facebook.com/155438574470276/videos/723369215192748/

#Україна огляд соцмереж за #листопад 2020.
http://uchoose.info/lystopad-2020/

"Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів".

(с) В'ячеслав Липинський - відомий український політичний діяч, історик, соціолог, публіцист.

#критичномислячі #Україна

“У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна”.

(с) Ліна Костенко — українська письменниця, поетеса-шістдесятниця.
#критичномислячі #Україна

«Українці хочуть, щоб 8 березня залишалося вихідним днем» – такі заголовки можна побачити після опитування в «Дії», в якому взяли участь понад 2,1 млн українців. 1,3 млн висловилися за вихідний цього дня, 703 тисяч проти і 110 тисяч не визначилися. Та чи можна тепер стверджувати, що «українці хочуть», якщо опитали далеко не всіх? Ні. Думка людей, звісно, важлива і вирішальна, але питати треба після того, як їм пояснять, про що йдеться. Національна пам'ять, герої, свята – речі дуже складні, вони потребують великої роботи, в тому числі й інформаційної, а конче в такому постколоніальному суспільстві, як наше. У таких питаннях найгірше – це зробити вигляд, що тема закрита, пославшись на такі опитування.

Ну, і дивна сама постановка питання про вихідний, адже дискусія в суспільстві точиться не так за вихідний (який дуже відносний для людей, які працюють не в бюджетній сфері), як за переосмислення цього свята і ставлення до жінок загалом. Ідеться не про вихідний/робочий, а про права людини 365 днів на рік.

Наскільки ж добре саме ви знаєте історію 8 березня покаже квіз👇
Не тюльпани, а права!
https://uchoose.info/kviz-ne-tyulpany-a-prava

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | twitter | FB | telegram

Актуальні зараз поради з медіагігієни:

Якщо ви хочете посилити свій допис так званим ілюстративним фото, себто тим, на якому зображено щось на ту тему, але не там, не тоді і не зовсім те, — просто не робіть цього. Запостіть краще чорний квадрат.

Річ не лише в тому, що ви засмічуєте інфопростір і розмиваєте межі реальності. Можна сперечатися, чи песики у воді з Пхукета виглядають так само, як песики з Каховки, яких ніхто не сфотографував.

Але рано чи пізно пхукетське походження песиків вилізає на поверхню, і це знецінює не лише фото, а й зміст допису. Раз ви могли видати чужоземного кота в тазику за херсонського, хтозна, чи ви так само не збрехали про винуватців трагедії? І так далі.

Особливо це впливає на сприйняття іноземців, яким не болить так, як вам. Пхукетські песики переводять вас для них у категорію fake news. Якщо вам це байдуже, то ви, ем, недалекоглядні.

До речі, цієї проблеми б не існувало, якби люди робили найпростішу й найелементарнішу річ: публікуючи фото, завжди зазначали його автора і першоджерело.
©Отар Довженко


Знову бачу у стрічці пости українців про вчорашню трагедію, що проілюстровані фотографіями, які не мають ніякого стосунку до неї. Хлопчик у воді тримає над собою щеня, киця пливе в мисці і так далі. Друзі, дивіться, можна натиснути на зображення, яке вас вразило, й обрати опцію "Пошук зображення через Google". Може миттєво виявитися, що це фото не має ніякого стосунку до України.

Якщо ми будемо ілюструвати наші слова фотографіями інших трагедій, ми підриватимемо довіру до цих слів. Є забагато бажаючих звинуватити Україну у фейках нині. Нас всіх вкотре накрило вчора горем, але будьмо уважні, це важливо.
©Ірина Цілик

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | twitter | FB | telegram

©️Валерій Пекар: у значної кількості людей є відчуття, що вони роблять недостатньо. Психологи пояснюють причину цього відчуття, яке, я певен, багато хто з нас поділяє; а популярні блогери запевняють: що б ти не робив задля перемоги, це важливо. Навіть ті, хто тримає в руках автомат, часом переживають, що комусь на інших напрямках оборони набагато важче, а вони ще живого окупанта на очі не бачили.

А я хочу запропонувати трохи інший погляд на цю справу. Я вже писав, що фундаментальна причина української перемоги та російської поразки — перевага українського мережевого суспільства вільних людей над ієрархічно-централізованою системою людей-гвинтиків. Ця мережа вперше яскраво проявилася і була вивчена на Майдані. Саме там стало вперше зрозуміло: сила такого суспільства в тому, що кожен і кожна самостійно робить речі, які вважає за потрібне та варте своїх зусиль; а далі спрацьовує “закон великих чисел” — і без наказів все виявляється зроблено. Перемогти таку систему неможливо. Захопити центр такої системи неможливо, бо в неї немає центру (нагадаю, Інтернет народився як рішення проблеми вразливості централізованої системи комунікацій). Випадіння окремої ланки нічого не означає, бо відбувається багаторазове й незалежне дублювання функцій. Це дублювання, але з різними стратегіями, бо кожна команда сама собі свою придумала, призводить до того, що монстр помирає від “тисячі порізів” (стара китайська стратагема), а одна з незалежно випущених (часто навмання) стріл, ймовірно, потрапить в око дракона.

Путін думав, що російська армія має зустрітися з українською армією, яку він, звісно ж, недооцінив, але яка все одно набагато менша за потужністю. Але російська армія зустрілася з українським суспільством, і в такому протистоянні шансів у російської армії немає.

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | twitter | FB | telegram

- Україна знову стане політичною картою, яку будуть розігрувати на виборах США. Наші противники - трампісти серед республіканців та ліві серед демократів качають питання зменшення підтримки України. Їхні основні аргументи: ізоляціонізм, найбільша загроза - Китай, а не Росія і “та у вас корупція, вам не можна довіряти гроші”. Росіяни, звісно, усіляко підтримують ці тези інформаційно.
- F16 - дуже дороге задоволення, за яке хтось має заплатити. Їх нам дадуть, але дуже важливо наголошувати, аби дали якомога швидше. Ідеально - вже цього вересня. Серед численних аргументів “проти” ми почули від республіканців, наближених до Трампа - “Чому ми вам маємо давати F16, якщо Тайвань вже заплатив за них і має отримати їх перший. Якщо завтра Китай нападе на Тайвань, їм не буде чим захищатись, бо ми все віддали Україні”.
- НАТО цьогоріч зайняте приєднанням Швеції та Фінляндії. На саміт у Вільнюсі в липні краще не мати завищених очікувань. Натомість, нам треба всерйоз думати про гарантії для України від західних союзників і як забезпечити, щоб ці гарантії не стали Будапештським меморандумом. Як зробити так, аби був чіткий протокол виконання цих зобов’язань у випадку нападу на Україну. Це може передбачати зміну законодавства, проте добитись цього буде непросто.
- Страх ядерної війни залишається. Після підриву дамби він посилився.
- Нам часто говорили про шкоду паплюження іміджу ООН як інституції українцями. “Критикуйте окремі місії, окремих представників, але не інституцію, яка надає як дипломатичну, так і гуманітарну підтримку Україні”. Ніхто не знає як реформувати ООН і забрати право вето у країни-засновновниці, що порушила Статут, але резолюції - це важливий індикатор підтримки України.
- Усі хочуть швидких блискавичних історій успіху. Контрнаступ вимагає терпіння. Деякі вже вирішили, що він не виправдовує очікувань. І це може бути ще одним аргументом, що пора сідати і домовлятись. Це ми розуміємо, що Росія лише хоче чергового Мінська, аби заспокоїти партнерів, зняти санкції, зменшти підтримку Україні і продовжувати нас вбивати, але інші так це не бачать.
- Серед країн Глобального Півдня часто звучить теза, що Україна забирає усі ресурси на свій конфлікт, в той час коли в світі є інші. Зрозуміло, що ця думка підігрівається російською пропагандою
- Українцям треба навчитись бути вдячними. Ми не раз почули про те, що українці - як від держави, так від громадянського суспільства - приїжджають і з претензійним виглядом вимагають нового озброєння. Істерики та ультиматуми не працюють. Тези про те, що “ми там вмираємо за вас” вже теж не сприймаються.
- Фоточки з нічних клубів і курортів сильно не допомогають пояснити нашим партнерам, що нам конче потрібна їхня зброя, за яку мають заплатити їхні платники податків. Це все видно і це багатьох обурює. Уявляю, як це сприймається з окопів. Усі, хто переключився повністю на внутрішню боротьбу і забув про війну, а також хто на війні наживається, сподіваюсь, історія буде безжальна до вас.
- Російські ліберали не сплять. Боряться вони переважно за образ хороших рускіх і зняття санкцій проти російських олігархів. З позитивного - вони усі посварені одне з одним і єднання або компроміс - навіть не на горизонті.
Ще недавно ми порівнювали західних партнерів з героями фільму “Don’t look up”. Мовляв, світ котиться в прірву, а вони не розуміють рівень загрози, яку представляє Росія. Так от зараз мені вперше здається, що ми самі перетворились на цих людей: ми часто зосереджені на внутрішніх чварах, не розуміючи, що картинка навколо нас змінються дуже швидко. Ми були супергероєм з початку повномасштабної агресії. Коли битва затягується і супергерой не показує вражаючих подвигів, глядач перемикається. Це дуже цинічна правда, яку треба прийняти і змусити себе зосередитись винятково на боротьбі. Так, ми будемо вбивати ворога незалежно від того, хто що каже і думає, але краще робити це зі зброєю і мінімальними людськими втратами…»

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | twitter | FB | telegram

Важливе від СЕО Superhumans Center Ольги Руднєвої:

Обговорювали як краще звертатися до військових та людей з інвалідністю. Як дякувати та як не ділити світ на «нас» та «них»
Якщо коротко з нашої дискусії за участі Уляна Пчолкіна та суперлюдей:

Жартувати про залізні ноги можна. Але тільки, якщо ви близькі та знаєте через що проходить людина. На ці жарти має бути дозвіл. Як сказав Олексій, який втратив обидві ноги: «Мені можна. Тобі - ні»

Дякувати - нормально. Просто підійти та сказати: «дякую» або прикласти руку до серця. Маленький жест поваги, якому маємо навчитися

Питати: «що сталося?», «як отримав поранення?», «а ти вбивав?» та казати «одужай!», «тримайся!» та інша підбадьорююча фігня - не нормально. Якщо людина захоче, - розповість сама, що сталося. Ноги не відростають, не всі люди з інвалідністю отримали інвалідність внаслідок війни, і люди, які втратили кінцівки, не хворі.

Дивитися як на прибульця - не нормально. Дивитися з захопленням та вдячністю - ок. Людина це відчуває. Спитати про протез - нормально. Але тільки якщо вам дійсно цікаво і ви готові слухати про це. Спитати про протез, щоб просто щось спитати, бо вам незручно, - не нормально.

Жаліти - не нормально. Бо жалість до людини, яка може бути сильніше за тебе, - абсурд. Пропонувати гроші - не нормально. Подарувати сувенір або лишити щось символічне - нормально. Це про повагу. Гроші принижують. Хочете допомогти грошима - донатьте.

Тягнути дитину за руку подалі від людини з протезом - не нормально. Пояснити дитині, що деякі частини тіла можуть бути штучними, - нормально. Це частина нашого майбутнього. Якщо хочемо жити довго, всі будемо мати запротезовані частини тіла.

Повторю це ще раз - відсутність кінцівки не робить людину інакшою.
Не робить людину слабкішою.
Не робить людину гіршою за вас.
Чи привертає людина з протезом ваш погляд? Звісно. Але погляди бувають різні.
Навчиться дивитися з повагою та захопленням замість жалю та розпачу.
Ми будемо країною людей з інвалідністю. Це не зробить нас слабкішими. Це ще більше зробить нас нами, бо це частина нашої історії, частина історії, як ми боролися за нашу незалежність та право жити своїм життям🦾

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | twitter | FB | telegram

Рекомендація від Оксани Мороз, експертки з інформаційної гігієни, авторки просвітницької ініціативи "Як не стати овочем":

А хто ж, якщо не Жданов?
Нагадаю список військових експертів, який восени склав Dmytro Lykhoviy. Він головний редактор Новинарня (медіа, яке спеціалізується на військовій тематиці) і військовий у запасі.

Цей перелік невичерпний і суб’єктивний, але допомагає відкривати для себе тему війни та армії з різних експертних сторін (підкреслю - різних).

👉 Тарас Чмут - голова фонду «Повернись живим», учасник АТО, засновник Мілітарного порталу, головний експерт подкасту “Фронтова поплава”
👉 Антон Муравейник - керівник аналітичного відділу фонду “Повернись живим”, учасник АТО, “начальник розвідки” в подкасті “Фронтова поплава”
👉 Євген Дикий - політичний і військовий аналітик, ветеран АТО, колишній командир роти в батальйоні “Айдар” (2014), керівник НАНЦ
👉 Костянтин Машовець - координатор групи "Інформаційний спротив", експерт ЦВПД, учасник АТО, полковник запасу ЗСУ
👉 Віктор Кевлюк - експерт Центру оборонних стратегій, полковник запасу ЗСУ, колишній Начальник цивільно-військового співробітництва об'єднаного Оперативного штабу ЗСУ
👉 Олександр Коваленко - воєнно-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив"
👉 Кирило Данильченко “Ронін” - військовий оглядач
👉 Микола Бєлєсков - аналітик Національного інституту стратегічних досліджень
👉 Сергій Грабський - військовий коментатор, полковник у запасі ЗСУ, співзасновник ГО “Союз учасників миротворчих операцій”
👉 Андрій Риженко - експерт Центру оборонних стратегій, капітан 1-го рангу запасу ЗСУ, заступник начальника штабу ВМС України
👉Сергій Згурець - експерт з питань озброєнь і військової техніки, редактор Defense express
👉 Юрій Бутусов - журналіст (додам від себе: так, у Юрія є "неоднозначні" дописи і коментарі. Але це не забирає у нього експертизу та проінформованість. Саме на основі цього Дмитро і формував список).

І так, це не рейтинг, а саме список.
І так, тут є різні люди, з різною експертизою, аналітикою й поінформованістю, проте разом вони дають досить повну картину.

Підписатися «ОбираєшТи!»
сайт | twitter | FB | telegram