🇲🇬🇺🇦 Деякі моряки-українці залишили спогади про свою участь у Цусімській битві, де згадали зокрема і стоянку на Мадагаскарі.

Уродженець Херсонської губернії Володимир Кравченко служив лікарем на крейсерах Изумруд та Аврора (тому самому). Він першим у світі застосував рентгенівське обстеження поранених прямо на борту корабля — для виявлення переломів і уражень осколками. Написав мемуари під назвою «Через три океана» (1-6). Його шлях пролягав червоним маршрутом — через Середземне море та Суецький канал.

Володимир Костенко, народжений в селі Великі Будища (нині Диканського району Полтавської області), служив інженером на броненосці Орёл, провів 9 місяців у японському полоні, а в радянські часи — 4 роки у тюрмах, таборах і шарашках. Написав спогади «На "Орле" в Цусиме» (7-10). Він дістався Нусі Бе синім шляхом, обійшовши всю Африку вздовж західного узбережжя.

🇮🇷 Іран знову в центрі уваги, і це хороший привід подивитися меми про Персію (так, тепер це канал з мемами).

Окрім картинок про Іран до революції та трансгендерів в інтернетах також глузують з фотографій так званої “принцеси Каджар”, що ніби-то була ідеалом краси та довела до самогубства кількох своїх залицяльників. Світлини можуть бути різними [1,2] але завжди на них є жінка, що максимально не відповідає сучасним західним стандартам краси. Кількість закоханих самогубців також може відрізнятись, проте завжди згадується вбивча силу шарму красуні.

Але ніякої “принцеси Каджар” ніколи не існувало. Жінку на фото 1 звати Фатіма Ханум Ісмат ад-Доуле. На фото 2 – взагалі дві різні людини. Справа – Ісмат ад-Доуле, зліва – Тадж ас-Салтане. Обидві вони жили у другій половині XIX – на початку XX ст. і були дочками шаха Насер ад-Діна з династії Каджарів. Про жодне самогубство через нещасне кохання історія також не знає.

Тадж ас-Салтане була однією з перших іранських феміністок. Вона першою з монаршої родини добровільно зняла хіджаб і вдягнула європейську сукню – під час правління Пехлеві це стане трендом, а для каджарського Ірану це було більше ніж сміливо. Бувши одруженою в 9 років, вона добилась розлучення, що для тієї епохи також було непересічною подією. Ісмат ад-Доуле не може похвалитись такою ж активною громадянською позицією, але саме її фотографії активно гуляють мережею століття по тому.

Батько жінок, шах Насер ад-Дін, як можна бачити на фото 3, був доволі імпозантною людиною. Він цікавився мистецтвом, подорожував Європою і намагався започаткувати на перському ґрунті речі, які бачив під час своїх поїздок. Однією з пристрастей шаха була фотографія. Він не тільки мав придворних фотографів, а й знімав сам. Завдяки цьому його хобі ми маємо багато документів тієї доби. На фото 4 – шах із дружинами. Взагалі, зовнішній вигляд що самого шаха, що його гарему зараз обігрують карикатуристи навіть в самому Ірані [5].

Цікавий аутфіт персіянок зазвичай пояснюють такою гіпотезою. Шах під час своїх поїздок в Росію відвідав балет. Там його настільки вразили балерини в пачках, що повернувшись додому, він зобов'язав всіх своїх жінок носити таки ж спідниці. Проте шах вперше побачив Росію у свідомому віці лише в 1873 році, а зображення жінок в таких сукнях з’являлись і раніше [6].

Іноземці, що відвідували Персію, зазначають, що такий одяг носять всі персіянки, а не лише жінки з шахського оточення. Ось що згадує російський сходознавець Євґєній Бєлозєрскій про свою подорож у 1885-86 роках:

Сколько разъ мнѣ ни приходилось въ городахъ или деревняхъ видѣть персидскихъ женщинъ близко, всѣ онѣ бывали всегда въ одномъ и томъ же костюмѣ: прямо на голое тѣло надѣта ситцевая кофточка, застегнутая рѣдко насаженными пуговицами; подъ ней коротенькая, еле покрывающая колѣна юбка, собранная въ складки на таліи и имѣющая видъ колпака отъ лампы. Ноги съ колѣнъ голыя, на ступняхъ маленькія безпятыя туфли. Такъ обыкновенно одѣты и молодыя, и старыя. Благодаря подобному костюму, при каждомъ движеніи женщины обнажается ея тѣло, что производитъ очень непріятное впечатлѣніе. Такъ какъ она всегда выходитъ подъ покрываломъ, то не особенно и заботится о своемъ костюмѣ.

Стандарти жіночої краси в каджарському Ірані дуже відрізнялись від сучасних європейських. Моноброва була окрасою, її часто домальовували нітратом срібла. Ця деталь завжди присутня на жіночих портретах того періоду [7]. Волосся над верхньою губою вважалось якщо і не привабливим, то абсолютно прийнятним, хоча його і не акцентували. У 20-х роках наступного століття модні тенденції кардинально зміняться.

Бельгійська дослідниця Карла Серена згадує, як гостила в Ісмат ад-Доуле у 1877 році:

Принцеса зацікавилась тим, щоб нафарбувати мене… Спочатку вона нанесла туш на мої брови через все чоло і зробила їх дугоподібними, потім вона пофарбувала мені вії, вкрила щоки білою пудрою та червоними рум’янами, і нарешті нафарбувала мені губи, не забувши намалювати тонкий відтінок вусів над моїми губами, що, мабуть, вважається однією з ознак краси для обличчя іранської жінки.

📷 Women's Worlds in Qajar Iran

🇮🇷 Кінець правління Каджарів настав у 1925 році, і поклали його – козаки. Ну або кАзаки, якщо бажаєте.

В 1870-х роках під час своїх подорожей в Росію шах Насер ад-Дін побачив не тільки балет, а й підрозділи козаків. Шах захотів і собі мати такі ж кавалерійські формування, на що Росія залюбки погодилась і вислала в Персію своїх військових інструкторів – це очевидно давало можливість поширити російський вплив за кордоном.

Російські козацькі юніти були організовані кращі за перську армію, але, скоріш за все, шаху вони сподобались не лише цим: його неймовірно приваблював естетичний компонент. Для новоствореної Перської козацької бригади форму і коней замовляли з самої Росії.

Далеко не всі перські козаки були етнічними персами: велику частину бригади складали тюрки; також були курди, туркмени та вихідці з інших провінцій. Командували підрозділом виключно офіцери з Росії – аж до 1920 року, коли російська держава ослабла через революцію та громадянську війну. Цим швидко скористались Британія, з якою Росія довгий час змагалася за вплив на Персію.

В 1921 році перських козаків очолив бригадний генерал Реза Пехлеві, який віддав підрозділу двадцять сім років свого життя. Того ж року в Персії – не без участі Британії – три-чотири тисячі козаків під керівництвом Рези Пехлеві скоять майже безкровний заколот.

Чотири роки по тому парламент усуне від влади останнього каджарського шаха та проголосить Резу Пехлеві наступним монархом. Так почалося правління династії Пехлеві. Персам воно принесе централізацію, автократію, секуляризацію і права для жінок. Решті світу цей період подарує сотні чудових фотографій в жанрі “Іран до Ісламської революції”. Козацькі підрозділи стануть основою для армії нової держави.

📷 Козак Реза та інші перські козаки