🇧🇩 Сьогодні день своєї незалежності святкує волелюбна країна Бангладеш. Тому декілька фактів про цю далеку і теплу державу.

1. Слово Бангладеш в українській мові не відмінюється і де-факто вживається як в чоловічому, так і в жіночому роді.

2. Прапор держави визначний двома рисами: у нього жахлива комбінація кольорів та легка асиметрія — ідеальний подразник для перфекціоністів.

3. В бангладеських паспортах до 2021 року стояла позначка "Дійсний в усіх країнах світу окрім Ізраїлю". Зараз її прибрали. А ще в паспорті Бангладеш можна вказати третю стать.

4. Автором слів бангладеського гімну є всім відомий Рабіндранат Тагор з міста Колката, що в Західній Бенгалії. Він також є й автором гімну Індії і, мабуть, рекордсменом із кількості віршів для сучасних державних гімнів. До речі, індійський гімн довелось перекладати на гінді, оскільки Тагор писав бенгальською мовою.

5. Бангладеш — один із головних постачальників військових до миротворчих сил ООН. За всю історію існування країни в миротворчих операціях прийняло участь трохи менше ніж 200 тисяч бангладешців. Через це в спустошених війнами африканських країнах іноді можна побачити топоніми на кшталт Бангладеської вулиці — на честь військових з Бангладеш, які там знаходились. В 2002 році президент Сьєрра-Леоне на знак подяки бангладешцям проголосив бенгальську мову почесною мовою Сьєрра-Леоне — щоб це не значило. В бенгальских та індійських медіа "почесна" мова чомусь стала "державною" і викликала неабиякий прилив патріотизму і гордістю за досягнення Бангладеш.

І на останок — композиція Джорджа Гаррісона "Бангладеш", написана під час визвольних змагань бенгальського народу:
https://youtu.be/L5Liaf8hUmU

🇰🇪 Вчора у віці 65 років помер американський актор Вел Кілмер. Тридцять років тому він зіграв роль британського полковника Джона Генрі Паттерсона у фільмі "Привид і Темрява" [1, 2]. В основі сюжету лежать реальні події, що сталися в Британській Східній Африці.

1898 року Паттерсон приїхав на південь сучасної Кенії, щоб керувати будівництвом залізничного мосту через річку Цаво. Будівництво опинилося під загрозою, бо одразу після приїзду полковнику пара левів — їм дали прізвиська Привид і Темрява — почала поїдати місцевих робітників. Табір огороджували бар'єрами, на левів ставили пастки — так минуло дев'ять місяців, поки Паттерсон не вбив обох тварин, мало не загинувши при цьому.

У 1907 році вийшла книга "Людоїди Цаво", в якій Паттерсон описав всю цю історію. Завдяки сучасним дослідженням вдалося з'ясувати, що леви вбили близько 35 людей, хоча у книзі кількість жертв — на сотню більше. Опудала левів зараз зберігаються у Філдівському музеї природної історії у Чикаго.

Пізніше під час Першої світової Паттерсон командував одним з єврейських батальйонів у Британській армії і зробив великий внесок у становлення Армії оборони Ізраїлю, але це вже зовсім інша історія.

[3 — Паттерсон і перший убитий лев, 4 — другий убитий лев]

Фільм "Привид і Темрява" з Велом Кілмером і Майклом Дугласом у головних ролях вийшов на екрани у 1996 році. Картині дали Оскар за найкращий звуковий монтаж, але її сценарій дуже далекий від реальних подій. Наприклад, персонаж Дугласа – повністю вигаданий

Кіно знімали в ПАР, проте реальні станція Цаво та міст через річку [5, 6] існують досі. Нині це територія національних парків. Однак ці об'єкти можна побачити, якщо їхати з Найробі до Момбаси автомобілем, а ще краще [7, 8] – новим залізничним мостом, який китайці побудували паралельно британським коліям.

Серед заручників у посольстві США у Тегерані (1979-1981) був і американець українського походження Михайло Метрінко. Себе він ідентифікував так - "We are Lemko-Ukrainians, from the Carpathian Mountains... it was Galicia, Austro-Hungarian Empire". Про цю історію є непоганий голлівудський фільм "Операція "Арго".

🇳🇦 Німецькі поселенці відзначають травневі свята. Віндгук, Південно-Західна Африка, 1939 рік