🇵🇰 Чергові новини з пакистанського дивокраю

32-річна американка Онія Ендрю Робінсон приїхала до Карачі в жовтні 2024 року, щоб зустрітися та вийти заміж за 19-річного пакистанця Нідала Ахмеда Мемона. Пара довго переписувалась онлайн, і хлопець дав Онії свою реальну адресу. Коли ж та з'явилась на його порозі, виявилось, що Нідал одружуватись зовсім не був готовий, до того ж його батьки радикально проти такого союзу.

Кажуть, Онія використовувала маски під час онлайн спілкування, тому на екрані виглядала не тільки привабливішою, але й білішою. Але коли зустріч нарешті відбулась, юний пакистанець зрозумів, що його надіям на біляву дружину та американський паспорт не судилося збутися.

Так чи інакше, Онія не дала задню, а просто залишилась жити на парковці нідалового будинку. Там її хтось зафільмував та виклав у соцмережі. Пакистанцям ніщо людське не є чужим, і вони так само люблять тягнути прикола з неадекватів у інтернеті. Відоси з Онією швидко поширились соцмережами, і вона притягнула увагу місцевого соціального робітника. Це зробило ситуацію ще більш вірусною, бо люди почали кепкувати, що він хоче одружитись із нею замість Нідала. Інші чоловіки почали писати — жартома та всерйоз — що вони теж не проти зайняти місце Нідала, і одруження з Онією заради громадянства стало окремим мемом.

Тим часом, термін візи Онії добіг кінця, але ніхто не збирався її депортовувати. Натомість відео з нею стали транслювати не тільки блогери, а й пакистанське телебачення.

Онія почала вимагати від держави — судячи з усього, пакистанської — "сто тисяч доларів або більше" для покращення життя в Пакистані. А ще то дві, то п'ять, то двадцять тисяч — сума щоразу змінювалась — для власних витрат у Пакистані. Потім заявила, що поїде з Нідалом в Дубай і народить там дитину. Волонтери ніби-то збирали гроші Онії на зворотний квиток, але вона від них відмовилась.

Тим часом знайшлася людина, яка представилась її сином та заявила, що у жінки психічний біполярний розлад, і ні про яке весілля не було й мови: вона мала поїхати в Карачі лише щоб зустрітись з Нідалом. За останньою інформацією, Онію таки змогли відправити літаком додому.

В Пакистані поширене явище під назвою комплекс ґори — це відчуття неповноцінності в порівнянні з білою людиною. Якщо європеєць підходить до магазину з чергою, його пропускають поперед місцевих. Поліція опікуватиметься безпекою білої людини набагато більше, ніж пакистанця. А ще всі будуть відчувати непідробну радість від того, що біла людина зволила відвідати їхню багатостраждальну вітчизну. Часто це можна сплутати з традиційною для цього регіону гостинністю, але на таку "гостинність" ніколи не зможуть розраховувати гості зі, скажімо, сусіднього Афганістану.

Слово "ґора" перекладається як "білий", але у випадку з Онією це про паспорт, а не про писок — подивіться, як підкреслено ввічливо спілкуються пакистанці з неадекватною жінкою. В той час, як до тих самих афганців тут не мають жодних сентиментів: протягом останніх півтора років з країни депортували десятки тисяч афганців нелегалів і змусили залишити країну більш як пів мільйона людей — багато з них ніколи не були в Афганістані, хтось чекав на дозвіл, щоб поїхати в Європу чи Америку, але під примусом вони відправились під владу талібів.