​​Дональда Трампа тепер не люблять навіть виборці "Партії реформ"

80% британців мають негативне ставлення до Дональда Трампа і лише 15% позитивне. З 17 лютого по 5 березня несприйняття Трампа збільшилось з 73% до 80%, а позитивне ставлення впало з 22% до 15%.

Найбільш драматичні зміни відбулися серед виборців партії Найджела Фараджа, який називає себе другом Трампа. Якщо на 17 лютого 66% виборців партії ставилися позитивно до Трампа і 28% негативно, то на 3 березня позитивне ставлення впало до 45%, а несприйняття досягло 53%.

Серед виборців Консервативної партії негативне ставлення до Трампа зросло з 68% до 81%, а позитивне впало з 28% до 16%.

В той же час за цей час позитивне ставлення до Зеленського зросло з 64% до 71%, а негативне впало з 16% до 14%. Навіть виборці "Партії реформ" збільшили позитивне сприйняття Зеленського з 49% до 62%.

В Партії Реформ почалися внутрішні чвари на тлі стагнації рейтингів і діяльності Дональда Трампа

Партія Реформ, яка в минулому швидко зростала в рейтингах, схоже вперлася у стелю і вже три тижні їхній рейтинг стагнує в районі 25%, в той час як на фоні дій США рейтинги Лейбористської партії і особистий рейтинг Кіра Стармера зросли.

Депутат Руперт Лоу, колишній керівник клубу "Саутгемтон", розкритикував лідера партії, заявивши, що він не впевнений, що той був би хорошим прем'єр-міністром і поскаржився на його "мессіанські тенденції".

Ілон Маск, який раніше посварився з Фараджем і заявив, що "в нього немає необхідних якостей бути лідером", зробив ставку на Руперта Лоу і намагається ним замінити Фараджа, тому Лоу має підтримку "з-за океана".

Фарадж за словом в кишеню не поліз, і в інтерв'ю TalkTV заявив, що без його лідерства партія не отримала б жодного місця в парламенті, а у самого Лоу не було б жодного шансу в житті стати депутатом. Що, до речі, правда.

Партія реформ і сам Найджел Фарадж схоже зробили помилку почавши дуже тісно асоціювати себе з Дональдом Трампом та його рухом MAGA. Після останніх подій, як я вже писав, навіть більшість виборців Партії реформ мають негативне ставлення до Трампа, що впливає на партію. До того ж розкол партії підігріває одіозний мільярдер Ілон Маск, який намагається влаштувати в партії, яка по-суті завжди була "театром одного актора", regimе change. Все це не йде на користь "реформістам".

Як нещодавно написав Алістер Хіт в The Telegraph, що не дивлячись на очікування протилежного, Дональд Трамп підриває праві сили по всій західній півкулі. Він підірвав позиції Консервативної партії в Канаді, зараз підриває Партію реформ в Британії. "По всій Європі патріотичні виборці відчувають алергію на те, як залякують їхніх політиків, і вони справедливо стурбовані торгівельними санкціями" - зазначає Хіт.

Керівництво "Партії Реформ" написало заяву в поліцію на фаворита Ілона Маска

Після того, як депутат "Партії Реформ" Руперт Лоу, якого Ілон Маск просуває на посаду керівника партії, відкрито розкритикував лідера партії Найджела Фараджа, формальне керівництво партії подало на нього заяву в поліцію.

Зокрема формальний голова партії Зія Юсуф і "батіг" партії Лі Андерсон написали заяву про те, що Лоу погрожував керівнику партії Юсуфу фізичною розправою. Також вони повідомили, що він "булив" двух співробітниць свого офісу, а також робив "неприйнятні зауваження про жінок та людей з інвалідністю".

В Британській розвідці бояться, що Трамп «агент впливу»

Джерело в британській розвідці повідомило журналісту Дену Ходжесу, що вони бояться ділитись чутливою інформацію зі США.

«Зараз ми не можемо ризикувати, надаючи США інформацію про наші людські активи. Є ризик, що наші агенти будуть скомпрометовані. Трамп дуже близький до Путіна. В службі розглядають можливість, що він агент впливу» - повідомило джерело в британській розвідці.

Джеремі Кларксон назвав Джей Ді Венса "мудаком", а Трампа, Маска та Путіна - мерзотниками

Популярний ведучий, а нині вже коло-політик, Джеремі Кларксон, в своїй традиційній недільній колонці в The Sunday Times розкритикував адміністарцію Трампа, назвавши віце-президента США "мудаком", а Трампа та Ілона Маска - "мерзотниками".

Кларксон написав:

"Зараз я не хочу опускатись до його рівня, але я збираюсь це зробити. Венс - бородатий святоша, який вважає, що жінок треба змушувати народжувати, якщо їх згвалтували. Я шукав підходяще слово, щоб його описати і, здається, це слово "мудак". Він також не має жодного уявлення про історію.

Тому що не пізніше ніж 30 чи 40 років тому, наших хоробрих хлопців розривало на шматки в якійсь Богом забутій пустелі, щоб підтримати якийсь безумний план, який американський президент затіяв на цьому тижні. І давайте не будемо забувати, що поки вони там помирали в агонії, Велика Британія все ще виплачувала усю ту зброю, яку ми в них купили, щоб перемогти Гітлера у Другій світовій війні. Фактично останній платіж за цю "допомогу" склав 43 мильйони фунтів у 2006 році...

Багато коментаторів зараз бігають навкруги і кажуть, що саме цього треба очікувати, якщо ми передамо владу мільярдерам. Хм. Я знаю доволі багато дуже багатих людей. Переважно вони добрі і нормальні люди, які займаються благодійністю. Але є декілька мерзотників, і я підозрюю, що Трамп, Ілон Маск та Владімір Путін потрапляють в цю категорію.

Вони вважають, що оскільки вони просто трудоголики, яким пощастило - ще все, що потрібно аби стати мільярдером - вони чимось краще інших людей. Вони дійшли до того, що почали вважати, що усі, хто заробляє менше них, мают бути їхніми услужливими клерками. І якщо такі приходять до влади в найбільш могутній країні світу, вони застосовують цю логіку на інші країни. Кому цікаво, що думають Греція чи Латвія? Вони лише офісний планктон".

Відновлення стримуючого потенціалу британської армії потребує не менше 10 років

Журналіст Роберт Пестон стверджує, що Стратегічний огляд з питань оборони, який ініціював Кір Стармер після обрання прем'єр-міністром закінчено і він "на столі". Проте уряд поки не наважується його публікувати, оскільки в ньому містяться доволі неприємні висновки.

Згідно з висновками Огляду, за останні 25 років британська армія була настільки "випорожнена", що вона на сьогодні не має стримуючого потенціалу, відповідного викликам.

Хороша новина в тому, що потенціал британської армії підлягає відновленню. Погана - це потребує не менше 10 років і значні фінансові інвестиції, які мають бути поєднані з промисловою політикою, яка поверне в Британію виробничі потужності.

Також Огляд рекомендує розвивати власні технологічні можливості і зменшувати залежність від США. При чому до таких висновків спеціалісти та військові дійшли до того, як Дональд Трамп вчинив низку одіозних і ворожих дій до Європи та України.

Джерела в уряді, з якими спілкувався Пестон, не знають, коли цей Огляд буде опубліковано і чи буде опубліковано взагалі.

Одна з ймовірних причин чому уряд не хоче пубілкувати звіт є те, що він продемонструє наскільки важко буде збройним силам Британії, якщо вони будуть розгорнуті в Україні для підтримання миру. Фактично, якщо Британія це зробить, то це унеможливить для неї брати участь в будь-якому іншому конфлікті через брак особового складу, техніки та боєприпасів.

​​Ілон Маск і "Битва в телефонній будці"

Партія Реформ є найменшою в британському парламенті і налічує "цілих" 4 людини. Неймовірно, але вони зуміли влаштувати в цій тісній компанії громадянську війну.

Коментатор Тім Стенлі назвав "громадянську війну" в партії - "Битва в телефонній будці". Депутат Руперт Лоу підставів під сумнів лідерські якості Найджела Фараджа, а Фарадж, як дотепно пише Стенлі, "відреагував тактично і скромно - викликав поліцію (truly the Right has gone woke)".

Проте каталізатором цієї епічної битви (Тім Стенлі: "Поки я це пишу, Фарадж душить Лоу трубкою, а Лоу намагається засунути Фараджу монтку в око") є Ілон Маск.

Ілон Маск спочатку пообіцяв Партії Реформ мілйьони долларів, збираючись привести їх до влади. Однак була проблема - Найджел Фарадж хоче цих грошей, але Найджел Фарадж ніколи не дозволить іноземному вискочці керувати в його пісочниці. Коли Маск зрозумів, що Фарадж, який в політиці з часів Маргарет Тетчер не збирається бути маріонеткою хлопця, який в політиці з часів Дональда Трампа, Ілон Маск вирішив просто влаштувати "regime change". Занадто багато для хлопця, який звинувачує усіх навколо у "глобалістських проектах".

Улюбленець Маска депутат і колишній керівник футбольного клубу "Саутгемтон" Руперт Лоу має усі якості (за Маском), щоб бути лідером "правої революції" в Британії - він пише багато твітів. І безумовно Руперт Лоу, окрилений підтримкою одіозного мільярдера і обіцяними мільйонами долларів, не міг не піти в атаку. Однак дуже швидко обидва дізналися, що життя це не Твіттер (або Х, адже при Маску він змінив свій гендер).

Ілон Маск, як і у випадку з Німеччиною, вкотре довів, що він ні біса не розуміє в британській політиці, хоча вважає, що він спеціаліст з усіх питань - від політики Лесото (про яке не чув навіть Дональд Трамп) до демографії.

Партія Реформ, як і партія Брексіта до неї, як і партія UKIP до них, це завжди був сольний номер Найджела Фараджа. Фарадж і є партія. Фарадж і є програма партії. Не можна проводити політику Фараджа без Фараджа, як не можна проводити політику трампізма без Трампа (спитайте у Де Сантіса наскільки успішні такі проекти за межами одного штату).

Я думаю ми ще побачимо, як розвалиться картковий будинок МАГА, коли не стане Дональда Трампа (не стане в широкому сенсі, навіть як лідера-emeritus, коли він ще зможе підтримувати це на плаву, видаючи енцикліки з Мар-а-Лаго своїй пастві) і ніякий Маск чи Венс його не замінять. Якби Маску і Лоу вдався їх переворот, то так би швидко розсипалися і "реформи". Однак цього не сталося, адже усі, хто формально належить до партії розуміють, що Фарадж для них важливіше за мільйони Маска. Бо Фарадж і є партія. А Маск просто ні біса не тямить в британській політиці.

Новий "зірковий" прем'єр-міністр Канади занадто переоцінений?

Новий лідер Ліберальної партії Канади та невдовзі новий прем'єр-міністр Майк Карні вважається "зірковим", оскільки має довгий послужний список роботи в транснаціональних корпораціях, таких як Goldman Sachs та фінансових установах різних країн. Він вважається "елітарним глобалізованним технократом", чого не заперечує сам і нещодавно в одному з канадських подкастів сказав, що "саме це Канада і потребує зараз".

Зокрема він дуже знайомий у Британії, оскільки працював головою Банка Англії. Однак в Британії репутація його неоднозначна.

Британський фінансовий журналіст Меттью Лінн в колонці "The Telegraph" пише, що Карні "цар Мідас навпаки" і звинувачує його у поганому перформансі на чолі Банка Англії.

Лінн пише:

"Але правда менш гламурна. За вісім років роботи в Банку Англії Карні був у кращому випадку індиферентним головою, а в гіршому — розчаровуючим невдахою. Незважаючи на його величезну зарплату понад 600 000 фунтів стерлінгів на рік, більше, ніж отримували будь-які його попередники, він, здавалося, мало відчував цю роль. В Сіті його швидко прозвали «ненадійним бойфрендом» за його постійні зміни напрямків щодо процентних ставок.

Він надрукував забагато грошей після фінансової кризи, а потім знову повторив цю помилку після референдуму про вихід з ЄС, відреагувавши так, ніби перебував у фінансовій кризі, замість того, щоб мати справу з незначним спалахом у торгових відносинах. У той же час регуляторні стандарти були посилені, і Сіті почало втрачати свою роль як одного із головних світових фінансових центрів, перетворившись на місце із надто складними правилами, які стримують компанії від розміщення своїх акцій у Лондоні.

До того часу, коли він пішов з посади, Карні створив безлад, який його наступники намагалися виправити. Інфляція підскочила до піку в 11,1 відсотка у Великій Британії, порівняно з 5,2 відсотками у Франції або 8 відсотками в Італії, країні, яка навряд чи відома тим, що ефективно контролює ціни, головним чином через те, що Банк надрукував занадто багато грошей".

Філіпп Інман та Річард Парлінгтон писали для "The Guardian" у 2020 році, коли Карні покидав свою посаду:

"На своєму першому квартальному звіті про інфляцію в серпні 2013 року він сказав, що падіння безробіття з 7,8% до рівня нижче 7% призведе до підвищення процентних ставок з їхнього історичного мінімуму в 0,5%.

Але безробіття швидко впало нижче 7% без будь-якого помітного стрибка в заробітній платі, що підштовхнуло б інфляцію та спровокувало зростання ставок. Карні, аутсайдер, неправильно зрозумів гнучкість британського ринку праці та те, як крихко почувалися працівники після фінансової катастрофи.

Через рік член парламенту від Лейбористської партії Пет Макфадден, член спеціального комітету казначейства, звинуватив Карні в тому, що він поводився як «ненадійний бойфренд. За його словами, Карні був людиною, яка багато обіцяла і дуже мало робила. Це була жорстока шутка, яка з ним залишилася назавжди. Однак Карні ніколи не відступав.".

Оглядач Джеймс Снелл в "The Spectator" низиває Карні "хлопцем з нізвідки", порівнюючи його з колишнім лідером канадських лібералів Майклом Ігнатьєффим, який був теж широко відомим мислителем серед глобальної еліти і мешкав переважно за межами Канади в США, і не отримав любові людей в самій Канаді. Він також згадує, що провальна економічна політика уряду Трюдо частково і на совісті Карні, якиц лишався "зовнішнім радником" Джастіна Трюдо.

"Карні може критикувати економічну політику періоду Трюдо – з падінням зростання на душу населення, масовим сплеском міграції, невиправданим дефіцитом витрат – але Карні був одним із найважливіших зовнішніх радників Трюдо. Коли минулого року міністр фінансів Трюдо та віце-прем’єр-міністр Христя Фріланд пішла у відставку та ініціювала падіння Трюдо, Трюдо відкрито погрожував замінити її саме на Карні".

Кір Стармер улюблений іноземний лідер виборців Республіканської партії

Неймовірно, але факт. Прем'єр-міністр Британії з лівоцентристської партії раптом став найулюбленішим іноземним лідером серед республіканців в Америці. Він зумів обігнати навіть таких "зірок" в цих колах, як прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху та президент Аргентини Хав'єр Мілеї.

В той же час Володимир Путін лишається вкрай непопулярним серед республіканських виборців, поступаючись не сприйняттям лише лідеру Китаю Сі Цзінпіню та лідеру Північної Кореї Кім Чен Ину. Щоправда президент України Володимир Зеленський сьогодні теж має негативне сприйняття серед республіканців, проте не любить його менше респубілканців ніж Путіна.

Уряд планує закінчити "супутникову залежність" від США

Міністри британського уряду підтримали план "швидкого реагування" в сфері створення "супутникового суверенітету" на фоні збільшення стурбованністю залежністю Європи від США в цій сфері.

Частиною цього плану було погодження британо-німецького проекту запуску сітки розвідувальних супутників на орбіту не пізніше наступного року.

Це буде перші британські супутники, виведені на орбіту без використання американських технологій чи американських пускових потужностей.

За цим проектом німецька ракетобудівна компанія RFA здійснюватиме запуски з космічного пускового майданчика SaxaVord, який знаходиться на архіпелазі Шетланд в Шотландії. Це перший і поки єдиний повністю ліцензований космічний майданчик вертикального зльоту у Європі.

Пусковий майданчик SaxaVord, розташований на колишній базі ВВС на острові Анст і який користується перевагами видбутку нафти та газу у Північному морі, є найбільш багатообіцяючим майданчиком для запуску супутників на колоземну орбіту через своє розташування.

Більшість Європи є "закриті для космосу" через свою географію та "перевантаження" космічного простору, тому Європейське космічне агентство може запускати супутники лише з французької Гайани та Казахстану.

Географічне розташування SaxaVord робить цей майданчик ключовим у справі запуску розвідувальних супутників, які слідкуватимуть за Арктикою в часи, коли в регіоні активізувалась агресивна політика Росії.

Майк Волтц та Джонатан Пауелл зіграли ключову роль в подоланні україно-американської кризи

Після провальної зустрічі в Овальному Кабінеті радники з національної безпеки США та Британії Майк Волтц та Джонатан Пауелл працювали в контакті один з одним, щоб подолати кризову ситуацію - шлях, який завершився "розрядкою в Джидді".

Восьмого березня Пауелл прибув в Київ для зустрічі з президентом Зеленським, щоб узгодити деталі, в тому числі питання перемир'я, а також команда Пауелла готувала українську сторону до перемовин.

Ще до зустрічі в Джидді, британське видання The Times повідомляло, що Пауелл радив українській делегації "продемонструвати, що вони йдуть на зустріч вимогам Трампа, щоб зробити зрозумілим, що головною перепоною для миру є Росія, а не Україна".

Також Пауелл та Волтц працювали над тим, щоб за результатами саміту була відновлена допомога України - задача, яку Кір Стармер поставив як пріоритетну і тема, яку Стармер підіймав в розмовах з Дональдом Трампом.

Стармер ліквідує NHS England і обіцяє складні дні для бюрократів

Кір Стармер не писав запальних твітів і не бігав з бензопилою по сцені, проте він несподіванно для усіх увійшов в модус американського DOGE і заявив, що бюрократія стоїть на шляху ефективності держави.

Тому Стармер шокував усіх заявою, що він ліквідовує Систему охорони здоров'я (NHS England) як забюрократизовану та неефективну систему. За словами міністра охорони здоров'я Веса Стрітінга, Британія не може собі дозволити "таку складну систему бюрократії".

Стармер оголосив, що це лише початок і що на черзі інші QANGO, які гальмують реформи та сприяють неефективності.

QANGO - це quasi-autonomous non-governmental organization, по-суті не урядові бюрократичні організації, які фінансуються урядом і мають автономію від уряду і в теорії сприяють професіоналізації державного управління. Чим була і NHS England.

Однак противники QANGOs, зокрема найбільш гучними було праве крило Торі, стверджують, що ці організації забюрократизували державне управління, а самі вони наповнені людьми лівих поглядів.

За словами Стармера, поки Торі лише гучно говорять проти QANGOs, він буде діяти.

Що ж подивимось чим скінчиться ця війна Стармера та бюрократії, і чи буде вона настільки ж хаотичною як і за океаном.

Уряд Кіра Стармера робить те саме, що й адміністрація Трампа (окрім мит), але без психодрами

Якщо прибрати найбільше безглуздя, яким страждає адміністрація Дональда Трампа в США, типу мит на імпорт і в цілому торгівельних воєн, можна помітити, що плейбук Кіра Стармера не дуже відрізняється від його колег з-за океану.

1. З моменту приходу уряду Стармера кількість депортацій нелегальних мігрантів зросла на 24%, а кількість поліцейських рейдів проти нелегальних мігрантів - на 38%.

2. Іноземна допомога скорочена на 40%.

3. Уряд планує скоротити виплати на соціальну допомогу на загальну суму понад 6 мільярдів фунтів.

4. Уряд почав скорочення бюрократії та ліквідації бюрократичних установ, причому почавши з найбільшого бегемота - NHS.

​​За словами міністра охорони здоровʼя Веса Стрітінга ліквідація NHS призведе до скорочення 10 000 посад.

Це зекономить «сотні мільйонів фунтів».

​​Канада стає англофільскою та роялістською

У 2022 році опитування Ipsos показало, що 54% канадців схилялись до думки, що настав час припинити звʼязки країни з британською монархією.

За три роки, особливо після приходу Дональда Трампа в Білий дім, ситуація змінилася, оскільки Оттава схоже вважає, що король Чарльз ледь не головна їхня карта, щоб захиститись від посягань американського президента, який хоче зробити Канаду 51-м штатом.

Новий премʼєр-міністр Марк Карні, який став на чолі Ліберальної партії, колишній голова якої Джастін Трюдо любив говорити про «пост-національну» Канаду, вступаючи на посаду несподівано заговорив про «гордий британський спадок», який формує ідентичність Канади. Якщо вірити Карні, то Канада ніяка не «пост-національна» країна, а є країною, що входить в сімʼю англомовних народів, коріння якої уходять за океан - в Британію.

Важко згадати навіть консервативного премʼєр-міністра, який робив би такі англофільскі заяви.

І як стало відомо Daily Mail, Канада попросила короля Чарльза бути присутнім на відкритті парламенту після наступних виборів. Ідею запрошення Короля в канадський парламент підтримали і ліберали, і консерватори.

Останнього разу британський монарх був присутній при відкритті канадського парламенту у 1957 році.

Окрім того Канада має намір укріплювати як двосторонні звʼязки з Британію, так і укріплювати звʼязки всередині альянсу CANZUK, куди входять окрім цих двох ще Австралія та Нова Зеландія.

Безумовно на тлі поведінки Дональда Трампа, є і рух Британії у цьому напрямку. Канада, Британія, Австралія відкривають для себе «англо-сферу», де Америка більше не бачиться лідером або хоча б зацікавленою у спільному культурному спадку.

​​Повільна смерть британського "атлантизму"?

У 2011 році журнал The Economist описав колишнього депутата Європапламента, ветерана Консервативної партії і одного з редакторів онлайн-платформи Conservative Home, барона Деніела Хеннена наступним чином: "його нелюбов до Європейського союзу зіставна лише з його захопленням Америкою".

Довгі роки Хеннен був одним з головних інтелектуалів, що просували "атлантизм" в Британії. Це цікаво, оскільки остання колонка Хеннена в The Telegraph від 15 березня 2025 року носить назву: "Є лише три країни, яким Британія може довіряти. США не в їх числі".

"Зі скількома націями ми маємо такий зв’язок, настільки інстинктивний і автоматичний союз, що не потребує пояснень? Список невеликий, але він, безперечно, включає три країни, з якими ми справді маємо особливі стосунки, а саме Австралію, Канаду та Нову Зеландію.

Нас пов’язує мова, культура та спорідненість. У нас спільна правова система, спираючись на прецеденти один одного. У нас є подібні парламентські форми, церемоніальні булави, церемонії відкриття парламенту, зелені лавки. Ми вітаємо того самого короля...

Протягом десятиліття CANZUK (альянс Канади, Австралії, Нової Зеландії та Британії) трактувався політиками як гідна ідея, але не актуальна. Потім настав другий термін Трампа, тарифні війни та зміна зовнішньої політики США. Обидві основні канадські партії погодилися на угоду типу CANZUK, як і всі три коаліційні партії в Новій Зеландії. У Британії ця ідея також набирає популярності. І ви можете зрозуміти чому...

Раптом CANZUK починає виглядати одночасно неминучим і терміновим. Минулого місяця під час дебатів в гонці на посаду лідера в Ліберальній партії Канади кандидати заперечували один одного, вимагаючи тісніших економічних зв’язків з іншими великими англомовними монархіями – незважаючи на те, що дебати точилися французькою мовою.

Коли цього тижня я запропонував оформити CANZUK в Палаті лордів, високопоставлений міністр, баронеса Чепмен, відповіла, що уряд з розумінням прислухається до будь-якої пропозиції...

Оскільки Георг V приймав різних прем’єр-міністри цих країн, його правнук Чарльз III мав би запросити прем’єр-міністрів своїх чотирьох головних країн – серед яких на той час, якщо пощастить, могли б бути Пітер Даттон з Австралії та П’єр Пуальєвр з Канади, а також Крістофер Лаксон з Нової Зеландії. На цій зустрічі має бути оголошено про офіційне створення секретаріату CANZUK, який базується, з міркувань часового поясу, у Ванкувері, і йому доручено забезпечити вільний рух робочої сили, ринкову взаємність і спільну оборону між чотирма спорідненими націями." - пише Хеннен.

"Атлантизм" в Британії історично був завжди предметом дебатів в обох партіях до часів Маргарет Тетчер, коли він став мейнстрімом по всьому політичному спектру, оскільки і Тоні Блер був не меншим "атлантистом" ніж Тетчер. Скепсис відійшов у крайні позиції, типу позицій крайьно-лівих лейбористів на чолі з Джеремі Корбіним. Але зараз все змінюється, якщо навіть провідні "атлантисти" змінюють свої позиції.

Безумовно про його повну смерть говорити рано. Кір Стармер, теж до речі "атлантист", не готовий до конфронтації чи швидкого роз'єднання з Вашингтоном. В політиці лишається Найджел Фарадж, який має теплі почуття до нинішньої адміністрацїі США, однак щонайменше британський "атлантизм" зараз не на підйомі це точно, натомість ідея CANZUK отримує друге дихання.

США можуть стати асоційованим членом Співдружності

Після повідомлення британської преси про те, що король Чарльз має намір запропонувати президенту США зробити свою країну асоційованим членом Співдружності, Дональ Трамп в соціальній мережі Truth заявив: «Я люблю короля. Це звучить добре».

Співдружність включає 56 країн переважно колишніх британських колоній та домініонів, які обʼєднує англійська мова та спільні історико-культурні звʼязки.

"Труп" Ілона Маска пропливає перед Джеремі Кларксоном

В своїй традиційній недільній колонці в The Sunday Times Джеремі Кларксон вирішив позловтішатись над Ілоном Маском, найбільш ярі клієнти ("еко-хіппі") якого зараз громлять його Tesla.

Кларксон нагадує, що він виступив проти Маска і його електрокарів тоді, коли це ще не було модно в прогресивній тусовці, а саме там якраз поставили Ілона на п'єдестал.

"Я казав, що вони (Tesla) ненадійні, так і було; я казав, що вони до смішного дорогі, і це правда, і тому, що вони важили більше за більшість супутників Землі, вони погано керуються. І це теж правда.

Маск був розлючений на мене за це і подав до суду, стверджуючи, що у мене є проблеми з електромобілями і казав, що я написав усе це, навіть ще до того, як сів у машину.

Він програв ту справу, і програв апеляцію, але він так і не пробачив мені. Він досі стверджує, що я був упереджений, і що ми вдавали ніби його машина зламалася. Хоча вона дійсно зламалася.

Мені варто було подати на нього до суду, але я боявся, що він назве мене педофілом, тож замість цього я просто чекав, поки його труп пропливе повз. І тепер це сталося" - написав Кларксон.

Також Кларскон звернувся до колишніх фанатів Маска, які нині його найбільші ненависники:

"Для них він був героєм, а мене ненавиділи за те, що я був таким грубим щодо його ранньої інтервенції на автомобільний ринок. Як я міг бути таким грубим щодо такого доброго філантропа пана Маска? Ага, а що ви відчуваєте зараз, сидячи в своїй Tesla, коли натовп однодумців відбиває їй бокові дзеркала? Я хотів би нагадати всім вам, водіям Tesla, що я попереджав вас 17 років тому, що нічого гарного з вашого вибору не вийде. Але ви мене не послухали. Ви вирішили повірити Ілону Маску" - пише Кларксон.

Рейчел Рівз дістає бензопилу

Міністр фінансів Рейчел Рівз ( ̶д̶і̶с̶т̶а̶л̶а̶ ̶б̶е̶н̶з̶о̶п̶и̶л̶у̶) оголосила, що планує масові звільнення в держслужбовців. За словами міністра планується звільнення коло 10 000 держслужбовців, що в перспективі має зекономити державному бюджету 2 мільярди фунтів.

Рівз заявила Sky News, що воліє витрачати кошти на якісні послуги, а не на роздуті штати держслужбовців, і обіцяє заповнити вакуум за рахунок збільшення продуктивності праці та завдяки новим технологіям.

Як повідомляють журналісти, на наступному тижні державні департаменти отримають листа від Канцлера герцогства Ланкастерського Пета Макфаддена, де їм буде доручено розробити плани скорочення персоналу.

"Як раніше не буде. Зменшивши витрати на адміністративний апарат, ми направимо кошти "на передову" - більше лікарів в лікарнях, більше поліцейських на вулицях" - повідомило джерело в уряді.

Лишається відкритим питання, як Кір Стармер планує уникнути партійної громадянської війни через масові звільнення та скорочення соціальних виплат (які теж заплановані), коли в партії все ще існує ліве крило та в країні все ще існують профспілки, які вже обіцяють уряду "солодке життя"? Уряд очікують в складні часи, адже навіть в США DOGE та адміністрація Трампа переживають складні часи через діяльність "бензопили", а в Британії лейбористи все ще номінально лівоцентристська партія, якщо хтось забув.

Макс Хастінгс: Час говорити правду

Один з провідних військових істориків Макс Хастінгс (автор в т.ч. таких визнаних робіт як "Перша світова війна" та "Друга світова війна") в своїй колонці в The Times закликає британських політиків і європейських політиків в цілому почати говорити правду про військові можливості (чи пак правильніше відсутність таких) європейськхи країн на фоні зміни курсу Вашингтона.

"Однак в нас немає боєприпасів. Найбільш реаілстична опція купляти їх у США та Південної Кореї. Але ця пропозиція лишає питання: якщо Трамп укладе угоду з Путіним, чи дозволить він нам купляти боєприпаси для Києва?...

Наша залежність від США майже абсолютна. Військові комунікації залежать від американських супутників, а наші повітряні можливості незіставні. Всупереч заявам Кіра Стармера, європейські миротворці без підтримки США мертвонароджений проект...

Британська армія виснажена. Європейська націоналістична політика означає, що європейські армії оснащені різним обладнанням, різними видами танків, артилерії, зброї. З 1945 року саме США служило цементом, що поєднувало це все. І схоже тепер вони йдуть...

...Якщо Стармер хоче налякати росіян ядерною зброєю, то у нього є теоретична оперативна незалежність, щоб стріляти ним, але американці, які виробляють Trident, можуть в цьому перешкодити.

І будьмо обережні щодо нещодавньої риторики ЄС про фінаснування та переозброєння. Кілька країн вже заявили, що вони утримались від голосування за це, а прем'єр-міністр Іспанії заявив, що не скоротить "жодного цента" соціальних витрат. Кабінет міністрів Британії сперечається через символічне скорочення соціальної допомоги на 5 мільярдів фунтів в той час як справжнє переозброєння має початись як мінімум з 20 мільярдів фунтів. Уряд Німеччини зробив історичну заяву щодо витрат на оборону, але я в це повірю лише тоді, коли побачу літаки та танки.

Але урядам не тільки не вистачає заліза, в них немає людей для цього. Усім європейським країнам потрібні солдати. Британський рекрутинг не виконував плани роками. Мій друг військовий припустив, що ми маємо посилит рекрутинг збільшивши виплати, але я не впевнений. Покоління Z не хоче ходити в офіс, про яке поле бою може йти мова?...

Реальна опція полягає в тому, що нестачу людей європейським націям доведеться заповнювати найманцями, так само, як це робить Путін, завозячи північних корейців. 10% британської армії вже люди, які народились за межами країни - фіджийці, гуркхи. І нам потрібно більше.

Що стосується їх фінансування, усунення відчайдушної нестачі інженерів-ядерників у Королівському флоті, покращення жалюгідного стану справності бойових літаків і багато іншого, Стармер повинен почати говорити нам принаймні частку правди про те, скільки ці речі будуть коштувати. Європа набагато багатша за Росію, і вона повинна мати можливість прогнати Путіна. Але це потребує лідерства, волі та жертовності, яких сьогодні немає".

Британський філософ має ключовий вплив на світогляд віце-президента США

Віце-президент США Джей Ді Венс є одним з найбільш анти-європпейські налаштованих чиновників в адміністрації Дональда Трампа, що підтвердила і нещодавно злита переписка щодо бомбардування хуситів, де Венс єдиний виступив проти цього, бо в тому числі це може "допомогти європейцям", більшість торгівлі якої йде через Суецький канал.

Втім, іронія в тому, що людина яка відповідальна за велику частку сформованого світогляду віце-президента це британець.

Висхідна зірка націонал-консервативного руху, можна сказати її мозковий центр, доцент кафедри філософії релігії Кембриджського універистету Джеймс Орр став близьким до Венса у 2019 році, коли Джей Ді Венс навернувся до католицизму.

Орр мало відомий широкій публіці, але за кулісами він набирає вплив по обидві сторони Атлантики, ставши близьким до техно-мільярдера Пітера Тіля та до самого Джей Ді Венса, концентруючи навколо себе філософів консервативного та традиціоналістського толку, маючи підтримку грошей з Кремнієвої долини.

"Ми знайшли спільну мову під час довгих прогулянок та обміну думками про стан справ у світі" - каже Орр про Джей Ді Венса.

У 2023 році сімейство Венсів навіть провело відпочинок в домі Орра на березі річки в Кембриджі. В домі Орра гостював сам Венс, його дружина Аша, їхні діти і навіть батьки Аші.

Вплив Орра відчувається в дискурсі Венса. Наприклад Венс нещодавно вступив в публічну дискусію в X з колишнім британським депутатом від Консервативної партії Рорі Стюартом, де в суперечці щодо міграції посилався на теологічну концепцію Аврелія Августина "Ordo Amoris" (схоже в інтерпретації Святого Фоми Аквінського). Скоріше за все про "Ordo Amoris" він дізнався саме від свого британського гуру, з яким вів довгі розмови про католицизм.

Орр також висловлює думки схожі з позицією Джей Ді Венса. Так виданнюThe Telegraph Орр порівняв Європу з "пацієнтом, який знаходиться в комі довгий час". "Це атрофія м'язів, і по-суті вона фінаснувалася США крапельницею з моменту закінчення Другою світової війни".

Сам Орр заперечує, що Джей Ді Вен "анти-європеєць", стверджуючи, що Венс негативно налаштований не на Європу, а на Європейський союз.

"Під Європой слід розуміти, що Джей Ді має на увазі Європейський союз. Він американський лорд Пальмерстон, ви знаєте - немає вічних союзників, є лише вічні інтереси. Це не ізоляціонізм, це вінтажний реалізм" - стверджує Орр.