Безпрецедентна активність королівської родини

Криза світової безпеки, яка відбувається останнім часом, змушує королівську родину на безпрецедентні кроки - полишити свою традиційну "церемоніальну роль" і почати відігравати більш активну політичну заангажованність.

Редактор у справах королівської родини видання The Telegraph Ханна Фарнесс зазначає, що "ніколи за правління короля і рідко за правління пізньої королеви монарх був настільки публічно втягнутим у глобальні поточні події".

Як писав нещодавно, принц Вільям став одною з ключових осіб в налагодженні контактів Лондона з командою Дональда Трампа. Король Чарльз запросив Дональда Трампа з другим державним візитом, що стало ще одним кроком в налагодженні відносин. Тепер король приймає Володимира Зеленського одразу після кризової ситуації в Овальному кабінеті.

Як зазначає Фарнесс, король тепер стає важливою фігурою в проблемному трикутнику Вашингтон-Лондон-Київ і разом з Кіром Стармером буде намагатись допомогти подолати безпекову кризу Європи.

Журналіст Роберт Пестон:

"Рішення президента Трампа про припинення військової допоомги Україні шокуюче. Іншої можливої реакції немає.

Але чи означає це, що США під керівництвом Трампа полишає країну, на яку напав Путін та їх європейських союзників по НАТО? Що ще гірше - це є це першим кроком до виходу США з НАТО?

За словами осіб близьких до прем'єр-міністра, Кір Стармер не трактує це так.

Стармер бачить це як засіб тиску на Володимира Зеленського, щоб той "сідав за стіл переговорів" для укладення мирної угоди.

Отже, хоча ця ознака розриву між США та американськими союзниками викликає жаль, вона не збиває Стармера, президента Макрона та генерального секретаря НАТО Рютте з обраного ними курсу.

Як я повідомляв минулої ночі, вони цілодобово працюють із Зеленським над розробкою рамок для припинення вогню, яке дозволить розпочати офіційні мирні переговори.

Трамп в будь-якому випадку підвищив важливість формування такого плану якнайшвидше.

Ми можемо побачити план припинення вогню вже в четвер або в п'ятницю. І тоді настане момент істини, бо саме тоді її представлять Трампу для його схвалення та імпрематури.

Якщо Трамп розцінить це як прояв того, що завдяки його тиску Зеленскьий "готовий до миру", тоді може початися процес пошуку врегулювання, який збереже Україну як суверенну дежраву.

Але якщо він відкине цей план, настане найгірша криза у відносинах між Європою та США з часів Другої світової війни і ці відносини стануть глибоко травматичними.

Важко переоцінити те, що зараз поставлено на карту".

Джей Ді Венс принизив британських військових

Віце-президент США Джей Ді Венс в інтерв'ю Шону Хенніті принизив британських військових, коли стверджував, що "угода по копалинам буде кращим захистом" ніж "20 тисяч військ з рандомної країни, яка не воювала останні 30 чи 40 років".

Оскільки на розміщення військ в Україні зголосилась першою саме Британія, Джей Ді Венс явно натякав на британські війська.

Проте британські війська брали участь у бойових операціях, при чому найчастіше в інтересах США. Британські війська брали участь у війні в "Перській затоці" у 1990- 1991 роках, були розміщені в подальшому в Кувейті для захисту перш за все американського союзника, брали найбільш активну участь з усіх членів НАТО у війнах в Іраку та Афганістані, коли США, поки єдина країна з членів НАТО, застосувала 5 статтю після терактів 2001 року. Сотні британців загинули, допомогаючи США у військових операціях.

Ідея розміщення європейських військ в Україні належала саме шефу Венса, і Британія разом з Францією поки єдині, хто зголосилися з ідеями Трампа взяти на себе цей тягар, при цьому найліпші друзі Трампа і Венса в Європі, на кшталт Орбана, Фіцо, Мелоні чи Дуди висловлюють скептицизм і не особливо хочуть реалізовувати ідеї Дональда Трампа.

І тем не менш Венс вирішив принизити британські війська своїми недолугими коментарями, при чому торпедуючи ініціативи самого Трампа.

Британський військовий Ендрю Фокс прокоментував слова Венса: "Лол. Я британський військовий і воював в більшій кількості війн ніж Джей Ді Венс".

Не дивлячись на те, що про-республіканська пропаганда створювала Джей Ді імідж "ветерана війни в Іраку", насправід Джей Ді працював військовим журналістом і переважно писав статті та робив фотографії у безпечних місцях, не взявши участі в жодному боєвому зіткненні. Тому Джей Ді Венс дуже умовний "військовий" і не має права говорити про справжніх військових.

Damage control від Джей Ді Венса: ще більше damage

Віце-президент США вирішив мінімізувати шкоду, яку завдали його вчерашні коментарі на Fox News щодо британської та французької армії. Але б краще він цього не робив.

Джей Ді написав в себе в Х: "Це абсолютно нечесно. Я навіть не згадував Британію чи Францію, які хоробро воювали разом зі США останні 20 років і до того".

На момент інтерв'ю Венс добре знав, що Британія та Франція були єдиними країнами, які висловили готовність надіслати свої віійська в Україну в якості миротворців. Тому або він бреше, або він просто ляпнув не подумавши, щоб потім намагатись виправити шкоду.

Але якби ж він на цьому зупинився. Через деякий час, навіщось, Венс вирішив додати (напевно, щоб не виглядати слабко перед своєю ідеологічною фан базою): "Але давайте будьмо відверті: є багато країн, які добровільно допамагають (приватно чи публічно), у яких немає ані бойового досвіду, ані обладнання, щоб робити щось значуще".

Британський журналіст Ден Ходжес прокоментував:

"Давайте я спробую це зрозуміти. Джей Ді Венс зараз атакує європейські країни, які готові виступити проти Путіна і захищати Західну Європу. Він провів минулий місяць, нападючи на ті самі країни за те, що вони недостатньо роблять для захисту. Цей хлопець клоун".

Джей Ді Венса не підтримав навіть великий його друг Найджел Фарадж, який в ефірі GB News заявив, що "Джей Ді Венс помиляється, помиляється, помиляється".

Британський ветеран війни в Афганістані, колишній капітан 29-го полку командос Королівської артилерії та колишній міністр з питань озброєнь в консервативному уряді Джоні Мерсер (Консервативна партія) відповів Джей Ді Венсу:

"Цьому клоуну потрібно перевірити свої привілегії. Я прочитав книу Джей Ді Венса, зробивши помилку, оскільки вважав його цікавим. За його власним зізнанням, час у морській піхоті він проводив "за написанням статей і фотографуванням.

Можливо, якби він забруднив руки, служачі своїй країні, як багато його колег, американських та британських ветеранів, переслідуючи божевільні зовнішньополітичні ідеї його країни, він би не відкидав так поспішно їхню жертву".

Капітан Мерсер неодноразово брав участь в бойових діях в Афганістані і став знаменитим, коли розповів історію, як його полк попав в засідку в Гельменді (найбільш гаряча провінція тих часів) і йому довелось 40 хвилин вести пораненого Ленса Чендлера до бази, однак Ленс всеодно загинув.

Здобутки Джей Ді Венса як "ветерана" десяток статей і пару фотографій. Але він розмірковує, хто вміє воювати, хто ні (спойлер: Джей Ді Венс не вміє).

"Плану Б" немає

Прем'єр-міністр Кір Стармер останні дні інтенсивно займався одним питанням - спробою мінімізувати провальну зустріч між Трампом та Зеленським.

План кабінету № 10 полягає в тому, щоб виходити з об'єктивної реальності, що склалася і досягти максимум з можливого. Звідси і план Стармера, над яким він працював разом з президентом Франції Емманюелем Макроном та генсеком НАТО Марком Рютте. Він полягає в тому, щоб поставити Україну в якомога більш сильну позицію перед перемовинами.

З одного боку лідери країн Європи продемонстрували підтримку президенту Зеленському, з іншого - за зачиненими дверима сказали, що іншого виходу ніж налагодження відносин з адміністрацією Трампа немає.

В Лондона досі сподіваються, що припинення військової підтримки "театральний жест" і що конструктивні відносини, які зумів налагодити Лондон з адміністрацією Трампа, дозволять йому стати "містком".

Основними компонентами над яким працює зараз Лондон, це по-перше пропозиція щодо поетапного припинення вогню, друга - це гарантії безпеки, які полягатимуть у іноземних військах, яких буде в тій чи іншій міри підтримувати США.

Очікується, що в "контингент" увійдуть військові Британії, Франції, Скандинавських країн, Канади, Австралії та Туреччини. Поки малоймовірно, що до цього складу доєднається хтось ще, оскільки Італія, Іспанія, Польща, Німеччина висловлюють скептицизм. В той же час, в уряді є розуміння, що план не дієвий, якщо США не дадуть ті чи інші гарантії, об'єм яких схоже буде предметом дискусій.

В той же час, в команді Стармера визнають, що "плану Б" не існує. Європа не в змозі перекрити американські поставки озброєнь Україні і вона не зможе діяти без підтримки США. В разі якщо розкол не вдасться подолати, очкується найгірший сценарій, коли Україна та Європа увійдуть в перемовний процес в дуже слабкій позиції.

​​Дональда Трампа тепер не люблять навіть виборці "Партії реформ"

80% британців мають негативне ставлення до Дональда Трампа і лише 15% позитивне. З 17 лютого по 5 березня несприйняття Трампа збільшилось з 73% до 80%, а позитивне ставлення впало з 22% до 15%.

Найбільш драматичні зміни відбулися серед виборців партії Найджела Фараджа, який називає себе другом Трампа. Якщо на 17 лютого 66% виборців партії ставилися позитивно до Трампа і 28% негативно, то на 3 березня позитивне ставлення впало до 45%, а несприйняття досягло 53%.

Серед виборців Консервативної партії негативне ставлення до Трампа зросло з 68% до 81%, а позитивне впало з 28% до 16%.

В той же час за цей час позитивне ставлення до Зеленського зросло з 64% до 71%, а негативне впало з 16% до 14%. Навіть виборці "Партії реформ" збільшили позитивне сприйняття Зеленського з 49% до 62%.

В Партії Реформ почалися внутрішні чвари на тлі стагнації рейтингів і діяльності Дональда Трампа

Партія Реформ, яка в минулому швидко зростала в рейтингах, схоже вперлася у стелю і вже три тижні їхній рейтинг стагнує в районі 25%, в той час як на фоні дій США рейтинги Лейбористської партії і особистий рейтинг Кіра Стармера зросли.

Депутат Руперт Лоу, колишній керівник клубу "Саутгемтон", розкритикував лідера партії, заявивши, що він не впевнений, що той був би хорошим прем'єр-міністром і поскаржився на його "мессіанські тенденції".

Ілон Маск, який раніше посварився з Фараджем і заявив, що "в нього немає необхідних якостей бути лідером", зробив ставку на Руперта Лоу і намагається ним замінити Фараджа, тому Лоу має підтримку "з-за океана".

Фарадж за словом в кишеню не поліз, і в інтерв'ю TalkTV заявив, що без його лідерства партія не отримала б жодного місця в парламенті, а у самого Лоу не було б жодного шансу в житті стати депутатом. Що, до речі, правда.

Партія реформ і сам Найджел Фарадж схоже зробили помилку почавши дуже тісно асоціювати себе з Дональдом Трампом та його рухом MAGA. Після останніх подій, як я вже писав, навіть більшість виборців Партії реформ мають негативне ставлення до Трампа, що впливає на партію. До того ж розкол партії підігріває одіозний мільярдер Ілон Маск, який намагається влаштувати в партії, яка по-суті завжди була "театром одного актора", regimе change. Все це не йде на користь "реформістам".

Як нещодавно написав Алістер Хіт в The Telegraph, що не дивлячись на очікування протилежного, Дональд Трамп підриває праві сили по всій західній півкулі. Він підірвав позиції Консервативної партії в Канаді, зараз підриває Партію реформ в Британії. "По всій Європі патріотичні виборці відчувають алергію на те, як залякують їхніх політиків, і вони справедливо стурбовані торгівельними санкціями" - зазначає Хіт.

Керівництво "Партії Реформ" написало заяву в поліцію на фаворита Ілона Маска

Після того, як депутат "Партії Реформ" Руперт Лоу, якого Ілон Маск просуває на посаду керівника партії, відкрито розкритикував лідера партії Найджела Фараджа, формальне керівництво партії подало на нього заяву в поліцію.

Зокрема формальний голова партії Зія Юсуф і "батіг" партії Лі Андерсон написали заяву про те, що Лоу погрожував керівнику партії Юсуфу фізичною розправою. Також вони повідомили, що він "булив" двух співробітниць свого офісу, а також робив "неприйнятні зауваження про жінок та людей з інвалідністю".

В Британській розвідці бояться, що Трамп «агент впливу»

Джерело в британській розвідці повідомило журналісту Дену Ходжесу, що вони бояться ділитись чутливою інформацію зі США.

«Зараз ми не можемо ризикувати, надаючи США інформацію про наші людські активи. Є ризик, що наші агенти будуть скомпрометовані. Трамп дуже близький до Путіна. В службі розглядають можливість, що він агент впливу» - повідомило джерело в британській розвідці.

Джеремі Кларксон назвав Джей Ді Венса "мудаком", а Трампа, Маска та Путіна - мерзотниками

Популярний ведучий, а нині вже коло-політик, Джеремі Кларксон, в своїй традиційній недільній колонці в The Sunday Times розкритикував адміністарцію Трампа, назвавши віце-президента США "мудаком", а Трампа та Ілона Маска - "мерзотниками".

Кларксон написав:

"Зараз я не хочу опускатись до його рівня, але я збираюсь це зробити. Венс - бородатий святоша, який вважає, що жінок треба змушувати народжувати, якщо їх згвалтували. Я шукав підходяще слово, щоб його описати і, здається, це слово "мудак". Він також не має жодного уявлення про історію.

Тому що не пізніше ніж 30 чи 40 років тому, наших хоробрих хлопців розривало на шматки в якійсь Богом забутій пустелі, щоб підтримати якийсь безумний план, який американський президент затіяв на цьому тижні. І давайте не будемо забувати, що поки вони там помирали в агонії, Велика Британія все ще виплачувала усю ту зброю, яку ми в них купили, щоб перемогти Гітлера у Другій світовій війні. Фактично останній платіж за цю "допомогу" склав 43 мильйони фунтів у 2006 році...

Багато коментаторів зараз бігають навкруги і кажуть, що саме цього треба очікувати, якщо ми передамо владу мільярдерам. Хм. Я знаю доволі багато дуже багатих людей. Переважно вони добрі і нормальні люди, які займаються благодійністю. Але є декілька мерзотників, і я підозрюю, що Трамп, Ілон Маск та Владімір Путін потрапляють в цю категорію.

Вони вважають, що оскільки вони просто трудоголики, яким пощастило - ще все, що потрібно аби стати мільярдером - вони чимось краще інших людей. Вони дійшли до того, що почали вважати, що усі, хто заробляє менше них, мают бути їхніми услужливими клерками. І якщо такі приходять до влади в найбільш могутній країні світу, вони застосовують цю логіку на інші країни. Кому цікаво, що думають Греція чи Латвія? Вони лише офісний планктон".

Відновлення стримуючого потенціалу британської армії потребує не менше 10 років

Журналіст Роберт Пестон стверджує, що Стратегічний огляд з питань оборони, який ініціював Кір Стармер після обрання прем'єр-міністром закінчено і він "на столі". Проте уряд поки не наважується його публікувати, оскільки в ньому містяться доволі неприємні висновки.

Згідно з висновками Огляду, за останні 25 років британська армія була настільки "випорожнена", що вона на сьогодні не має стримуючого потенціалу, відповідного викликам.

Хороша новина в тому, що потенціал британської армії підлягає відновленню. Погана - це потребує не менше 10 років і значні фінансові інвестиції, які мають бути поєднані з промисловою політикою, яка поверне в Британію виробничі потужності.

Також Огляд рекомендує розвивати власні технологічні можливості і зменшувати залежність від США. При чому до таких висновків спеціалісти та військові дійшли до того, як Дональд Трамп вчинив низку одіозних і ворожих дій до Європи та України.

Джерела в уряді, з якими спілкувався Пестон, не знають, коли цей Огляд буде опубліковано і чи буде опубліковано взагалі.

Одна з ймовірних причин чому уряд не хоче пубілкувати звіт є те, що він продемонструє наскільки важко буде збройним силам Британії, якщо вони будуть розгорнуті в Україні для підтримання миру. Фактично, якщо Британія це зробить, то це унеможливить для неї брати участь в будь-якому іншому конфлікті через брак особового складу, техніки та боєприпасів.

​​Ілон Маск і "Битва в телефонній будці"

Партія Реформ є найменшою в британському парламенті і налічує "цілих" 4 людини. Неймовірно, але вони зуміли влаштувати в цій тісній компанії громадянську війну.

Коментатор Тім Стенлі назвав "громадянську війну" в партії - "Битва в телефонній будці". Депутат Руперт Лоу підставів під сумнів лідерські якості Найджела Фараджа, а Фарадж, як дотепно пише Стенлі, "відреагував тактично і скромно - викликав поліцію (truly the Right has gone woke)".

Проте каталізатором цієї епічної битви (Тім Стенлі: "Поки я це пишу, Фарадж душить Лоу трубкою, а Лоу намагається засунути Фараджу монтку в око") є Ілон Маск.

Ілон Маск спочатку пообіцяв Партії Реформ мілйьони долларів, збираючись привести їх до влади. Однак була проблема - Найджел Фарадж хоче цих грошей, але Найджел Фарадж ніколи не дозволить іноземному вискочці керувати в його пісочниці. Коли Маск зрозумів, що Фарадж, який в політиці з часів Маргарет Тетчер не збирається бути маріонеткою хлопця, який в політиці з часів Дональда Трампа, Ілон Маск вирішив просто влаштувати "regime change". Занадто багато для хлопця, який звинувачує усіх навколо у "глобалістських проектах".

Улюбленець Маска депутат і колишній керівник футбольного клубу "Саутгемтон" Руперт Лоу має усі якості (за Маском), щоб бути лідером "правої революції" в Британії - він пише багато твітів. І безумовно Руперт Лоу, окрилений підтримкою одіозного мільярдера і обіцяними мільйонами долларів, не міг не піти в атаку. Однак дуже швидко обидва дізналися, що життя це не Твіттер (або Х, адже при Маску він змінив свій гендер).

Ілон Маск, як і у випадку з Німеччиною, вкотре довів, що він ні біса не розуміє в британській політиці, хоча вважає, що він спеціаліст з усіх питань - від політики Лесото (про яке не чув навіть Дональд Трамп) до демографії.

Партія Реформ, як і партія Брексіта до неї, як і партія UKIP до них, це завжди був сольний номер Найджела Фараджа. Фарадж і є партія. Фарадж і є програма партії. Не можна проводити політику Фараджа без Фараджа, як не можна проводити політику трампізма без Трампа (спитайте у Де Сантіса наскільки успішні такі проекти за межами одного штату).

Я думаю ми ще побачимо, як розвалиться картковий будинок МАГА, коли не стане Дональда Трампа (не стане в широкому сенсі, навіть як лідера-emeritus, коли він ще зможе підтримувати це на плаву, видаючи енцикліки з Мар-а-Лаго своїй пастві) і ніякий Маск чи Венс його не замінять. Якби Маску і Лоу вдався їх переворот, то так би швидко розсипалися і "реформи". Однак цього не сталося, адже усі, хто формально належить до партії розуміють, що Фарадж для них важливіше за мільйони Маска. Бо Фарадж і є партія. А Маск просто ні біса не тямить в британській політиці.

Новий "зірковий" прем'єр-міністр Канади занадто переоцінений?

Новий лідер Ліберальної партії Канади та невдовзі новий прем'єр-міністр Майк Карні вважається "зірковим", оскільки має довгий послужний список роботи в транснаціональних корпораціях, таких як Goldman Sachs та фінансових установах різних країн. Він вважається "елітарним глобалізованним технократом", чого не заперечує сам і нещодавно в одному з канадських подкастів сказав, що "саме це Канада і потребує зараз".

Зокрема він дуже знайомий у Британії, оскільки працював головою Банка Англії. Однак в Британії репутація його неоднозначна.

Британський фінансовий журналіст Меттью Лінн в колонці "The Telegraph" пише, що Карні "цар Мідас навпаки" і звинувачує його у поганому перформансі на чолі Банка Англії.

Лінн пише:

"Але правда менш гламурна. За вісім років роботи в Банку Англії Карні був у кращому випадку індиферентним головою, а в гіршому — розчаровуючим невдахою. Незважаючи на його величезну зарплату понад 600 000 фунтів стерлінгів на рік, більше, ніж отримували будь-які його попередники, він, здавалося, мало відчував цю роль. В Сіті його швидко прозвали «ненадійним бойфрендом» за його постійні зміни напрямків щодо процентних ставок.

Він надрукував забагато грошей після фінансової кризи, а потім знову повторив цю помилку після референдуму про вихід з ЄС, відреагувавши так, ніби перебував у фінансовій кризі, замість того, щоб мати справу з незначним спалахом у торгових відносинах. У той же час регуляторні стандарти були посилені, і Сіті почало втрачати свою роль як одного із головних світових фінансових центрів, перетворившись на місце із надто складними правилами, які стримують компанії від розміщення своїх акцій у Лондоні.

До того часу, коли він пішов з посади, Карні створив безлад, який його наступники намагалися виправити. Інфляція підскочила до піку в 11,1 відсотка у Великій Британії, порівняно з 5,2 відсотками у Франції або 8 відсотками в Італії, країні, яка навряд чи відома тим, що ефективно контролює ціни, головним чином через те, що Банк надрукував занадто багато грошей".

Філіпп Інман та Річард Парлінгтон писали для "The Guardian" у 2020 році, коли Карні покидав свою посаду:

"На своєму першому квартальному звіті про інфляцію в серпні 2013 року він сказав, що падіння безробіття з 7,8% до рівня нижче 7% призведе до підвищення процентних ставок з їхнього історичного мінімуму в 0,5%.

Але безробіття швидко впало нижче 7% без будь-якого помітного стрибка в заробітній платі, що підштовхнуло б інфляцію та спровокувало зростання ставок. Карні, аутсайдер, неправильно зрозумів гнучкість британського ринку праці та те, як крихко почувалися працівники після фінансової катастрофи.

Через рік член парламенту від Лейбористської партії Пет Макфадден, член спеціального комітету казначейства, звинуватив Карні в тому, що він поводився як «ненадійний бойфренд. За його словами, Карні був людиною, яка багато обіцяла і дуже мало робила. Це була жорстока шутка, яка з ним залишилася назавжди. Однак Карні ніколи не відступав.".

Оглядач Джеймс Снелл в "The Spectator" низиває Карні "хлопцем з нізвідки", порівнюючи його з колишнім лідером канадських лібералів Майклом Ігнатьєффим, який був теж широко відомим мислителем серед глобальної еліти і мешкав переважно за межами Канади в США, і не отримав любові людей в самій Канаді. Він також згадує, що провальна економічна політика уряду Трюдо частково і на совісті Карні, якиц лишався "зовнішнім радником" Джастіна Трюдо.

"Карні може критикувати економічну політику періоду Трюдо – з падінням зростання на душу населення, масовим сплеском міграції, невиправданим дефіцитом витрат – але Карні був одним із найважливіших зовнішніх радників Трюдо. Коли минулого року міністр фінансів Трюдо та віце-прем’єр-міністр Христя Фріланд пішла у відставку та ініціювала падіння Трюдо, Трюдо відкрито погрожував замінити її саме на Карні".

Кір Стармер улюблений іноземний лідер виборців Республіканської партії

Неймовірно, але факт. Прем'єр-міністр Британії з лівоцентристської партії раптом став найулюбленішим іноземним лідером серед республіканців в Америці. Він зумів обігнати навіть таких "зірок" в цих колах, як прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху та президент Аргентини Хав'єр Мілеї.

В той же час Володимир Путін лишається вкрай непопулярним серед республіканських виборців, поступаючись не сприйняттям лише лідеру Китаю Сі Цзінпіню та лідеру Північної Кореї Кім Чен Ину. Щоправда президент України Володимир Зеленський сьогодні теж має негативне сприйняття серед республіканців, проте не любить його менше респубілканців ніж Путіна.

Уряд планує закінчити "супутникову залежність" від США

Міністри британського уряду підтримали план "швидкого реагування" в сфері створення "супутникового суверенітету" на фоні збільшення стурбованністю залежністю Європи від США в цій сфері.

Частиною цього плану було погодження британо-німецького проекту запуску сітки розвідувальних супутників на орбіту не пізніше наступного року.

Це буде перші британські супутники, виведені на орбіту без використання американських технологій чи американських пускових потужностей.

За цим проектом німецька ракетобудівна компанія RFA здійснюватиме запуски з космічного пускового майданчика SaxaVord, який знаходиться на архіпелазі Шетланд в Шотландії. Це перший і поки єдиний повністю ліцензований космічний майданчик вертикального зльоту у Європі.

Пусковий майданчик SaxaVord, розташований на колишній базі ВВС на острові Анст і який користується перевагами видбутку нафти та газу у Північному морі, є найбільш багатообіцяючим майданчиком для запуску супутників на колоземну орбіту через своє розташування.

Більшість Європи є "закриті для космосу" через свою географію та "перевантаження" космічного простору, тому Європейське космічне агентство може запускати супутники лише з французької Гайани та Казахстану.

Географічне розташування SaxaVord робить цей майданчик ключовим у справі запуску розвідувальних супутників, які слідкуватимуть за Арктикою в часи, коли в регіоні активізувалась агресивна політика Росії.

Майк Волтц та Джонатан Пауелл зіграли ключову роль в подоланні україно-американської кризи

Після провальної зустрічі в Овальному Кабінеті радники з національної безпеки США та Британії Майк Волтц та Джонатан Пауелл працювали в контакті один з одним, щоб подолати кризову ситуацію - шлях, який завершився "розрядкою в Джидді".

Восьмого березня Пауелл прибув в Київ для зустрічі з президентом Зеленським, щоб узгодити деталі, в тому числі питання перемир'я, а також команда Пауелла готувала українську сторону до перемовин.

Ще до зустрічі в Джидді, британське видання The Times повідомляло, що Пауелл радив українській делегації "продемонструвати, що вони йдуть на зустріч вимогам Трампа, щоб зробити зрозумілим, що головною перепоною для миру є Росія, а не Україна".

Також Пауелл та Волтц працювали над тим, щоб за результатами саміту була відновлена допомога України - задача, яку Кір Стармер поставив як пріоритетну і тема, яку Стармер підіймав в розмовах з Дональдом Трампом.

Стармер ліквідує NHS England і обіцяє складні дні для бюрократів

Кір Стармер не писав запальних твітів і не бігав з бензопилою по сцені, проте він несподіванно для усіх увійшов в модус американського DOGE і заявив, що бюрократія стоїть на шляху ефективності держави.

Тому Стармер шокував усіх заявою, що він ліквідовує Систему охорони здоров'я (NHS England) як забюрократизовану та неефективну систему. За словами міністра охорони здоров'я Веса Стрітінга, Британія не може собі дозволити "таку складну систему бюрократії".

Стармер оголосив, що це лише початок і що на черзі інші QANGO, які гальмують реформи та сприяють неефективності.

QANGO - це quasi-autonomous non-governmental organization, по-суті не урядові бюрократичні організації, які фінансуються урядом і мають автономію від уряду і в теорії сприяють професіоналізації державного управління. Чим була і NHS England.

Однак противники QANGOs, зокрема найбільш гучними було праве крило Торі, стверджують, що ці організації забюрократизували державне управління, а самі вони наповнені людьми лівих поглядів.

За словами Стармера, поки Торі лише гучно говорять проти QANGOs, він буде діяти.

Що ж подивимось чим скінчиться ця війна Стармера та бюрократії, і чи буде вона настільки ж хаотичною як і за океаном.

Уряд Кіра Стармера робить те саме, що й адміністрація Трампа (окрім мит), але без психодрами

Якщо прибрати найбільше безглуздя, яким страждає адміністрація Дональда Трампа в США, типу мит на імпорт і в цілому торгівельних воєн, можна помітити, що плейбук Кіра Стармера не дуже відрізняється від його колег з-за океану.

1. З моменту приходу уряду Стармера кількість депортацій нелегальних мігрантів зросла на 24%, а кількість поліцейських рейдів проти нелегальних мігрантів - на 38%.

2. Іноземна допомога скорочена на 40%.

3. Уряд планує скоротити виплати на соціальну допомогу на загальну суму понад 6 мільярдів фунтів.

4. Уряд почав скорочення бюрократії та ліквідації бюрократичних установ, причому почавши з найбільшого бегемота - NHS.

​​За словами міністра охорони здоровʼя Веса Стрітінга ліквідація NHS призведе до скорочення 10 000 посад.

Це зекономить «сотні мільйонів фунтів».

​​Канада стає англофільскою та роялістською

У 2022 році опитування Ipsos показало, що 54% канадців схилялись до думки, що настав час припинити звʼязки країни з британською монархією.

За три роки, особливо після приходу Дональда Трампа в Білий дім, ситуація змінилася, оскільки Оттава схоже вважає, що король Чарльз ледь не головна їхня карта, щоб захиститись від посягань американського президента, який хоче зробити Канаду 51-м штатом.

Новий премʼєр-міністр Марк Карні, який став на чолі Ліберальної партії, колишній голова якої Джастін Трюдо любив говорити про «пост-національну» Канаду, вступаючи на посаду несподівано заговорив про «гордий британський спадок», який формує ідентичність Канади. Якщо вірити Карні, то Канада ніяка не «пост-національна» країна, а є країною, що входить в сімʼю англомовних народів, коріння якої уходять за океан - в Британію.

Важко згадати навіть консервативного премʼєр-міністра, який робив би такі англофільскі заяви.

І як стало відомо Daily Mail, Канада попросила короля Чарльза бути присутнім на відкритті парламенту після наступних виборів. Ідею запрошення Короля в канадський парламент підтримали і ліберали, і консерватори.

Останнього разу британський монарх був присутній при відкритті канадського парламенту у 1957 році.

Окрім того Канада має намір укріплювати як двосторонні звʼязки з Британію, так і укріплювати звʼязки всередині альянсу CANZUK, куди входять окрім цих двох ще Австралія та Нова Зеландія.

Безумовно на тлі поведінки Дональда Трампа, є і рух Британії у цьому напрямку. Канада, Британія, Австралія відкривають для себе «англо-сферу», де Америка більше не бачиться лідером або хоча б зацікавленою у спільному культурному спадку.