​​В добу Модерну монархічні роди виявилися у вкрай двозначному становищі. Навіть в тих країнах, де монархія збереглася, вона була фактично перетворена в механізм, що викликало на династичну монархію шквал критики не тільки з боку лівих, а й з традиціоналістських позицій.

«Час королів пройшов. Те, що тепер називається народом - негідно мати короля» – з гіркотою констатував Ф. Ніцше. Ідею про те, що монарх милістю Божою більш неможливий, оскільки, його просто не будуть вважати таким, висунув Донносо Кортес. У зв'язку з цим, його симпатії звернулися до диктатури.

Вельми критично на адресу сучасних йому монархій висловлювався так само Юліус Евола, що, однак, не завадило йому залишитися переконаним прихильником династичної монархії. Критично до монархії ставився так само Ернст Юнгер, чиє ставлення до неї коливалося від відверто негативного (в 1920-х) до нейтрально-скептичного (у роботі «Ривароль»).

Проте, у сучасних представників августійших родів не можна відняти головного: їх походження, їх крові. Сучасний представник монаршого роду може навіть заперечувати свій сакральний статус, проте, він не може перестати бути тим, ким він є.

Ще менше значення має те, що про нього думають інші люди.

У будь-якому випадку, представники августійших родів залишаються особливими істотами, в жилах яких тече кров дохристиянських богів і християнських святих.

У цьому контексті цікаво те, що представники всіх монарших родів Європи мають у своєму родоводі принаймні кілька загальновизнаних на Сході й Заході християнських святих.

Звернувшись до ведичної традиції, можна піддати критиці сучасні августійші роди, спираючись на твердження про те, що «непосвячений брахман нічим не краще шудри».
Однак, при цьому ми не повинні забувати, що шудра залишиться шудрою в будь-якому випадку. А необізнаний брахман потенційно може пройти процедуру другого народження і знайти свій метафізичний статус у всій повноті.
Ще в більшому ступені це стосується Монарха...

@EdYurchenko 🎓

Подрыв Т-80 ВСРФ в Донецкой обл.