Як робляться імпульсивні покупки

От я колись проходив курс по наративному дизайну. Пройшов не до кінця, але то інша історія. Тоді ж я трошки погрався з редактором Unreal Engine 5. Був вражений, але далі тиць-тиць-вау діло не пішло.

На днях побачив новину в каналі GameDev DOU, що десь там зараз за $30 віддають бандл з купою моделей для UE5, цінність якого майже $3,5k.

Пішов за посиланням, попускав слину на моделі і купив.

А тепер от сиджу і думаю, що мені з цим бандлом робити? Купив вже.

Мабуть треба буде повернутись до освоєння UE5 у вільний час. Не пропадати ж добру.

Для розуміння про що попередній пост.
В бандлі було 61 ітем. Ось лише один з них. Набір моделей оточення. Це ж скільки локацій можна зібрати на всьому цьому добрі.

https://youtu.be/o7FkxwqY4XI?si=9Sb8GD8767PLYA-F

Терпіти — чинити зло проти себе

Коли з'являється подразник, який створює нам дискомфорт (психологічний чи фізичний) імхо є 3 базові стратегії реагування.

1. Адаптуватись до подразника
2. Усунути подразник
3. Терпіти дискомфорт

Перші дві — конструктивні, бо ведуть до зникнення дискомфорту. Третя — диструктивна. Бо не веде до вирішення ситуації, а лише веде до накопичення напруги.

Адаптуватись = визнати, що з подразником нічого не вдієш. І це тепер частина реальності. І змінитись самому. Щоб вчорашній подразник перетворився на частину нової нормальності. І тим самим перестав викликати дискомфорт.

Усунути подразник = визнати, що я маю вплив на нього і можу з ним взаємодіяти. Чітко ідентифікувати джерело дискомфорту, справжню проблему і вирішити її. Тоді зникне подразник і пов'язаний з ним дискомфорт.

Терпіти = нічого не робити. Злитися, жалітися. Але нічого по факту не робити. Не змінюватися самому і не змінювати зовнішню реальність. Накопичувати дискомфорт, отруюючи власне життя.

Саме тому, коли я бачу, як хтось на щось жаліється, але по факту нічого з цим не робить... Мені дивно. Бо це зі сторони виглядає наче бити палкою собі ж по голові. Ефектно, провокує увагу та співчуття, але...

Для мене зона комфорту — це наслідок того, що я змінююсь та змінюю. Постійно.

І якщо я відчуваю, що мені дискомфортно, то це означає лише те, що я десь пропустив проблему і наразі не можу її чітко ідентифікувати. Наслідки відчуваю, а джерела не бачу.

В мене до тебе серйозна розмова

Тому прошу хвилинку уваги.
Мова піде про донати. Емоційні та стратегічні.

В моєму житті було 2 великих емоційних донати в районі 50к грн. Перший був ще до повномасштабки - на обладнання ЛБЗ системами відеоспостереження. Щоб військові не висовувались з окопів і не підставлялись під снайперські кулі. Другий - нещодавно, на Зубаті Лопати для 3 ОШБ.

Всі інші емоційні донати - це 100, 500, 1000, 5000 на різні збори. Дрони, тачки, такмед і т.д.

Скільки можу, кому довіряю.

Але є й інша історія. Щомісяця, коли я отримую ЗП, я роблю 3 транзакції одразу. На сімейні операційні місячні витрати. На заощадження. І регулярний донат в 15к грн на Весту.

Я оплачую частину зарплат юристів, які щодня працюють з військовими, ветеранами та членами їх сімей. Надають консультації, допомагають в типових і не дуже ситуаціях, готують документи і т.д.

Тут немає красивих відосиків і звітів мертвої русні. Тут є історії військових, їх дружин та близьких, яким потрібна юридична допомога. Бо не все слава богу.

І Веста в т.ч. з моєю підтримкою це вирішує. Працює в полях. Працює професійно. І зростає. Бо запит є і він гіганський.

А ще юристи фонду бачать реальні проблеми, з якими стикаються військові та їх сім'ї. І системні пройоби проблеми в законодавстві, через які ця хуєта виникає.

І вони це змінюють. Богдана Левицька, засновниця фонду Веста, входить до Громадської Ради при Міністерстві Ветеранів. І через неї проходить купа всього, пов'язаного з цим Міністерством.

І вони розробляють зміни до законодавства та купи регулюючих документів для того, щоб військовим, ветераном та їх сім'ям було простіше. Щоб держава їх насправді підтримувала, а не створювала проблеми.

І для підсилення саме цього законотворчого напрямку в фонд зараз потрібні окремі юристи. Бо існуюча команда тупо не вигрібає постійно зростаючий потік консультацій + законотворчу діяльність.

І на це потрібно додатково +25к грн щомісячних донатів на оплату зп юристам.

Я знаю, що серед мого оточення є достатньо людей, які норм заробляють. І можуть собі дозволити 2-5-10к щомісячно інвестувати в системні зміни в державі.

Якщо це про тебе — напиши мені в приватні. Розкажу всі деталі.

Хуйня в регулюючих документах і законах щодо військових, ветеранів та членів їх сімей — це подразник, який треба усувати. В т.ч. тому, що кожен з нас завтра може стати тим, хто відчує існуючу хуйню на собі.

Хотів ще сісти попрацювати, але вимкнули світло. Це знак, що час не працювать, а спать.

Світло пропало прям під час робочого міту. Але цього разу я був готовий 😈.

Перепідключився з мобільного і за декілька хвилин все перепідключив на резервне живлення. Ніхто навіть не помітив.

Можна далі працювати )))

Реалії сучасного суворого українського IT.

Я здається десь рік-півтора тому вже писав про щось подібне тут.

Але по результатам сьогоднішнього дня сиджу з кристально-чистим розумінням, що мені ще вчитись і вчитись.

І коли здається, що все враховано і все готово, то... нє, чувак, тримай реальність. І тепер живи з цим.

ChatGPT 4o — це вже зовсім інший рівень. Ще й голосовий асистент.

«На завтра відключення не прогнозуються»

Зараз вже не треба навіть уточнювати, відключення чого саме мається на увазі. Але...

Багатьох людей це заспокоює. І багато хто ігнорує чи недооцінює ситуацію, в якій ми насправді опинились. Тому поговоримо про світло.

Цього разу відключення світла з нами надовго. А жара влітку та похолодання взимку скоріш за все поставлять систему на коліна. І треба бути до цього готовими.

Спробую пояснити простими словами, як працює енергосистема.

1. Електроенергію неможливо зберігати у масштабах країни.

Тому в мережі завжди підтримується баланс генерації та споживання. Попит і пропозиція завжди мають бути рівні.

2. Є 3 типу генерації. Постійна, регульована та запозичена.

Постійна - це в основному АЕС. Їх в нас багато, але вони по-замовчанню не покривають 100% попиту. Бо попит коливається, а в атомки немає тумблера, який можна прикрутити. А ще окремі енергоблоки уходять періодично на ремонт.

Регульована - це в основному ТЕС та ГЕС. Саме ними зазвичай балансується підвищений попит споживання в мережі. В ТЕС (вугілля+газ) просто можна "піддати жару", а в ГЕС за потреби в години-пік спускають більше води, яка накопичилась в водосховищах.

Запозичена - це те, що ми імпортуємо з Європи.

3. Можливість балансувати підвищений попит наразі вичерпані повністю.

Навесні 2024 року енергосистема України витримала найбільшу в історії світу скоординовану атаку. В результаті всі (!) ТЕС та ГЕС пошкоджені. Деякі повністю виведені з ладу.

Компенсувати це імпортом ми не можемо, бо просто пропускна здатність проводів, по яким надходить електроенергія з Європи має стелю.

Зараз нас спасають СЕС (сонячні електростанції). Ніколи б не подумав, що набудовані під «зелений тариф» по суті збиткові станції стануть в нагоді таким чином. І нам дуже повезло, що майже всі найбільші потужності СЕС знаходяться на підконтрольній території. Саме тому, коли сонячна погода, то відключень практично немає. І важку техніку (пралки і т.д.) радять вмикати саме вдень. А вночі навпаки бачимо відключення.

4. Ремонти всього цього діла - це надовго.

Відновлення Дніпровської ГЕС - це проєкт на декілька років.

І можливості повторних обстрілів ніхто не відміняв. Русаки вже чітко зрозуміли, як працює ця гра, нажаль.

5. Зараз весняна неспекотна погода, а ми вже сидимо в лімітах споживання.

Найближчий кризовий період - це літня спека 2024. Вентилятори і кондиціонери.

Але найцікавіше буде взимку. Бо у багатьох опалення зав'язано саме на електроенергію. В моєму будинку навіть вода зникає, коли немає світла. Бо на 22 поверх її тільки насосом під тиском запхаєш.

Тому те, що ми побачимо влітку, буде тизер-трейлером того, що нас чекає взимку.

Це все про побачити і визнати реальність існування загрози. Вона 100% позначиться на кожному з нас та на наших клієнтах. І це треба враховувати, як при плануванні особистого / сімейного комфорту, так і при плануванні робочому.

Один з висновків, який можна зробити вже зараз...

Енергонезалежність робочого місця - це тепер гігієнічна норма. GPON інтернет, павербанк на вай-фай та екофлошка під комп - наші найкращі друзі. Одразу після зубної щітки та туалетного паперу.

Накидаю в коментарях посилання, де можна трошки більше почитати про все це, якщо цікаво, звідки я то все взяв.

В моєму житті дуже проста система пріоритетів.

Я
Моя дружина
Мій син
Робота
Все інше

Саме в такому порядку.

Я розраховую свій час і енергію так, щоб на перші 4 пункти енергії та часу вистачало гарантовано. Це як критична інфраструктура.

Все інше по залишковому принципу. Іноді (або ж часто) на все інше просто не вистачає сил і часу.

Дивилися з малим книжку з наліпками по Гаррі Поттеру. І він вперше вимовив «Гарі Потер» та «Дамблдор». Я чуть не розплакався.

#fyi
Ми з дружиною великі фанати франшизи. І в нас вдома є купа офіційного мерчу, включаючи палочки і т.д.

Останнім часом я в багатьох спільнотах спостерігаю дискусії про те, що робити з невизначеністю. І в них чітко видні типові логічні помилки людської психіки. Тому сьогодні хочу поділитися деякими думками з цього приводу. Це лонгрід, але імхо воно того варте.

І для початку варто розділити базові поняття.

1. Невизначеність vs Небезпека

Невизначеність - це про неможливість передбачити, яка саме небезпека може тебе спіткати. Або ж неможливість передбачити, коли саме тебе може спіткати відома небезпека.

Робота в умовах невизначеності — це насправді нормально для будь-якого бізнесу. Успішні підприємці та менеджери стають успішними саме завдяки здатності приймати ефективні рішення в умовах невизначеності.

Наша ситуація зараз на рівні країни «дещо гостріша». Бо наша невизначеність несе з собою на фоні небезпеку смерті. Тому всіх і плавить.

Але є дуже простий (і складний для більшості) спосіб з цим взаємодіяти. Єдиний спосіб впорядкування невизначеності (і повернення собі контролю) - це план.

План дає готовність реагувати на небезпеку, коли вона стане явною. І повертає відчуття контролю.

Для того, щоб отримати готовність, треба:

1) визнати реальність небезпеки. Тобто перестати заперечувати, що саме зі мною це в принципі може відбутися;

2) чітко ідентифікувати характер небезпеки;

3) розробити план дій;

4) підготуватися до його реалізації, щоб в разі настання небезпеки бути готовим реагувати миттєво.

Декілька років тому в сусідньому будинку повністю вигоріла квартира на 24 поверсі. В Києві є лише одна пожежна машина з достатньо довгою драбиною, щоб дотягнутися так високо. І вона не змогла під'їхати достатньо близько, бо все подвір'я було запарковано автівками. В тій квартирі загинула людина. Ще одну людину вдалось врятувати, бо вона вилізла через вікно назовні і стояла на кондиціонері на висоті 24 поверхів, доки її не зняли пожежники, висунувшись через вікно квартири нижче.

Тоді я дуже швидко пройшов 4 кроки, описані вище.

1) Визнав, що пожежа може бути і в моїй квартирі.
2) Багато прочитав про типові причини виникнення пожеж в квартирах.
3) Дослідив штатні протоколи реагування на виникнення пожежі в приміщенні.
4) Купив декілька вогнегасників в квартиру і пройшов навчання з пожежогасіння.

Подібне було й з формуванням персональних аптечок та проходженням курсів з першої домедичної допомоги. Та багато з чим іншим. А ще до цього з розвитком фінансової грамотності, формуванням фін. подушки та інвест. порфелю.

Вимкнення світла, вручення повістки, приліт ракети та ще багато іншого наш розум може сприймати, як потенційну небезпеку.

Чи станеться це та коли саме - це невизначеність. Єдине, що ми реально можемо зробити - це бути готовими. Мати план і здатність його реалізувати за потреби.

І ось тут ми підходимо до найголовнішого, де більшість спотикається.

2. Вплив vs відповідальність

Невизначеність завжди стосується того, як зовнішній світ може повливати на наше життя. І про нездатність це контролювати. І саме тут більшість підняли ручки і сказали «я ні на що не впливаю і не контролюю».

Але є дещо, що ми здатні контролювати завжди на 100%. Це нашу реакцію на зовнішній влив. І саме наша реакція - це наша 100% відповідальність.

Рішення пройти по описаним 4 пунктам - тільки моє. І відмова ними йти - це теж рішення. І воно теж моє. І відповідальність за наслідки будь-якого рішення щодо моєї реакції на потенційну чи реальну небезпеку - теж моя.

Бути щасливим, ефективним, зосередженим - це моя 100% відповідальність. Бо це про мою реакцію на обставини, а не про самі обставини.

Відповідальність дає план, готовність і контроль. Контроль дає спокій.

Стомився - відпочинь.
Не знаєш - запитай.
Не комфортно - вирішуй.
Але не перекладай відповільність.

Кукуха буде залишатися на місці, якщо їхати з нею в одному напрямку ))

Складне завдання "сказати гітлерівська германія", не використовуючи слова "гітлер", "германія" і "націонал-соціалізм" блискуче виконане.

Болотяні знову щось пищать про мирні перемовони. Але якщо почитати глибше заголовків, то очевидно, що вони пропонують лише чергові умови капітуляції…

Але…

Цього разу їх умови значно менші, ніж раніше.

Воно боїться…

Мер ні в чому не винуватий. Ці всі ваші мости - це ІПСО ЗеОфісу.

Якось так будуть сьогодні виглядати ФБ-срачі та методички в ботоферм. Можете туди не заходити. Не дякуйте.

А якщо серйозно, то на щастя дивом ніхто не постраждав. І наступним мером має бути Бахматов. Бо інакше Києву пздц.

Уявляю гіпотетичну ситуацію.

Дзвонить Буданов Тищенку і каже таким лагідним голосом:

- Миколко, а ти не хочеш записати відеозвернення з публічним вибаченням, стоячи на колінах? Бо щось там розслідувати, судити - це не наша справа. Але якщо щось станеться, то це не ми.

Пояснювальна бригада:
в Дніпрі на діючого військовослужбовця підрозділу "Кракен", який гуляв з немовлям (на цьому моменті мене особливо тригернуло), напали невідомі в пікселі та балаклавах без опізнавальних знаків. Є інформація, що це була охорона Миколи Тищенка, а напад - результат того, що боєць вступив в суперечку з Тищенком. Деталі і контекст поки що не зрозумілий, тому слідкуємо за ситуацією і чекаємо подробиць. Сабж є у Лачена в каналі.

Це прям сигнал про те, що динаміка іде туди, куди треба.

Пост російською, але умова 0, що маєш розуміти українську, бо така культура спілкування в компанії.

З Кодієм я давно знайомий. Файний чувачок, хоча і дивний за певними моментами.

Отак вимахуєшся все життя і думаєш, що недоторканний. А потім до якогось пацана з малюком на вулиці домахався...

і вже люди знімають тіктоки, де дрони носять твої характеристики, а до тебе в гості приходить ДБР.

Це канєшно пздц, якщо задуматись.

Малюку рік і 10 місяців.
Лунає повітряна тривога.
Він прокидається і ще крізь сон говорить «Летить…»

Йбн рсн.