20 епізодів подкасту про Японію готово.

Перший сезон про історичний контекст завершено. Другий сезон і наступні 20 епізодів будуть про культурний контекст.

Перші 10 десь епізодів були експериментами. По якості сценаріїв та озвучки там видно. Далі вже нащупав той алгоритм, який дає мені задовільний рівень якості з мінімумом зусиль.

Зараз один епізод займає в мене вже менше 5 хв ручної роботи. Я по суті зараз лише збираю обкладинки, роблю фінальний монтаж і викладаю на Ютюб. Весь інший час — очікування, поки Claude зробить свою частину чи відпрацюють пайтон скрипти (озвучка йде через API з Respeecher).

Наступний крок — це зібрати повністю автономного агента. Але цим я, мубуть, займусь вже на наступних вихідних. Хочу зробити невеличку паузу від цього проєкту.

Ось тут список відтворення

Думаю, що пізніше зроблю окреме відео з поясненням детальним, що там під капотом, як організовані Claude Skills, які сервіси використовуються, що я пробував і від чого відмовився.

Замутили за 1,5 тижні одну цікаву двіжуху.

І вчора ввечері мені скинули скрін з одного закритого чату, де обговорювався сабж.

Моя реакція на картинці.

Без деталей.
Просто захотілось зафіксувати емоцію.

P.S.: Хто по картинці не розпізнав мем, запитайте в АІ-шки історію цього мему. Фільм теж раджу подивитись. Це частина культової класики фантастики.

Смілянський - це такий тіп, який дуже гарно вскриває в людях падкість на популізм.

Он вже й Лачен яскраво топить за те, щоб Смілянського «поперли з посади», бо в нього ЗП висока і він не стісняється в соц. мережах людям відповідати.

І судячи по лайкам під такими постами, аудиторія Лачена теж падка на популізм.

Тобто на всі реальні зміни в УкрПошті нам пофік. Що вона за Смілянського стала прибутковою і системно платить великі податки в бюджет. І купа системних реформ відбувається в компанії. І жодного реального зашквару і скандалу не було (шакалячі експреси за коментарі в соц. мережах я не рахую).

Ми оці складні матерії не розумієм.

А от ЗП айяйяй і нафік людина не боїться інших посилать. Як він сміє!? ЗП він з наших податків отримує (насправді, ні).

І зп в нього десь в 2-3 рази менше його реальної ринкової вартості як професіонала.

Думаю, що коли він вирішить, що з нього досить і він для Укрпошти зробив все що міг, то до нього черга компаній вистроїться з оферами на х5-х10 до його поточної ЗП.

Реально смішно.

Останнім часом на фоні процесів в особистій психотерапії спостерігаю багато цікавих змін в своєму житті.

Наприклад переглядаю те, як я взаємодію з очікуваннями інших. Чи зі своїми фантазіями щодо очікуванні інших. Оця грань - це теж окрема цікава тема.

Поки що дуже складно це структурувати. Але з часом точно зможу детальніше поділитися відкриттями та думками.

Хоча пояснювати інсайти - це ще та справа. Адже це для мене це відкриття "усього життя", а як починаєш проговорювати словами, то "ну да, а що тут такого, все правильно. це ж очевидно наче..."

CleanVPN неочікувано вирішили видати всім українцям безкоштовний преміум доступ.

Треба просто пройти авторизацію через Дію.

Дрібничка, але приємно.

@alijaza нещодавно в коментарях згадувала про холівар з Kochut.

Ось тут походу другий сезон завезли.

Я є їх постійним клієнтом вже 10 років. Ще з тих пір, коли вони були маленькою сімейною майстернею з Ужгорода.

А ще я директор з маркетингу. Якому постійно необхідно бути в контакті з продажами і продуктом, щоб відчувати, які рішення можуть призвести до подібних наслідків і не допускати цього.

Бо потім мені ж доведеться такі репутаційні скандали розрулювать.

Тому запасся попкорном і з цікавістю спостерігаю.

Тредс - це взагалі український феномен. Тут шакалячі експреси вийшли на якийсь новий рівень.

Коли Юліану Казнодій звільнили з G×Kyiv за те, що вона топтала прапор ЛГБТК+ на КиївПрайді, то в коментарях одразу понеслось про «переслідування за переконання».
Пу-пу-пу. Ні, шановні. Воно не так працює.

Свобода слова — це поняття, яке регулює наші відносини з державою. Держава Юліану не чіпала. Жодного протоколу, жодної справи.

Вона має право думати і казати що завгодно — і це правильно. Ніхто цього права в неї не забрав. Навіть якщо я особисто з нею не згоден.

Але свобода слова влаштована не так, як її люблять подавати в таких ситуаціях.

Свобода слова — це не відсутність відповідальності. Це перенесення відповідальності з держави на людину. Держава не може тебе карати за висловлену думку. Але роботодавець — приватна особа з власними цінностями і власним брендом — ухвалює власні рішення. І ринок реагує так, як йому заманеться.

G×Kyiv будував бренд навколо однієї ідеї: «кожна людина має право бути собою». Юліана публічно зробила щось, що цій ідеї суперечило — і компанія просто перестала з нею співпрацювати.

Це не скасування. Це наслідки.

Якщо простіше, то якщо я виявив, що хтось з мого оточення довбойоб, то я перестану з ним спілкуватись. Бо мені некомфортно. І я не заперечую права людини бути довбойобом. Але нехай він чи вона реалізують це священне право деінде.

Небезпечний сигнал тут не саме звільнення, а те, як його потім упакували — «жертва системи», «не можна мати власну думку».

Це класична підміна, яка мене так курвить в подібних кейсах: твою дію перетворюють на твоє переконання, щоб виглядало так, ніби переслідують другу, а не реагують на першу.

Система спрацювала так, як і має. Ніяких юридичних наслідків з боку держави, бо Юліана дійсно не порушила жодної юридичної норми. А публічне виявлення своїх переконань захищено законом.

В той же час ринок і репутація зробили свою роботу.

Свобода слова працює.
Інститут репутації теж працює.

Окремо я звернув увагу на спроби «вибачитись» і «виправдатись». Та ще й виставити себе жертвою та впасти на дурочка в стилі «а шо такоє?»

Ой, ні, хлопчики та дівчатка.
Свобода = відповідальність.

Хочете мати право вільно висловлювати свої переконання і влаштовувати перфоманси на камери, то будьте готові нести відповідальність за наслідки і за те, що хтось може мати іншу думку і відповідно реагувати на вашу поведінку.

Кідрук - це один з українських діячів, за яким просто приємно спостерігати.

Оце я розумію розмах.

Написав вже другий роман на 900+ сторінок, який розлітається як смачненькі пиріжки.

Відмахав тур Україною з презентаціями і солдаутами в залах на 20+ міст.

І не вспокоюється ж.

Світовий тур на 55 міст в 22 країнах з презентацією української книги на 900+ сторінок.

А шо там, погнали!

вмикайте vpn

я потішне знайшов
https://benzrf.ru/

російські айті-спеціалісти зробили сервіс, який в реальному часі показує де є немає пального

бійки а чергах за бензин вже почались, але поки що мало

занадто мало

Сьогодні вночі дружина з малим вперше ночували в метро. Можна сказати, що навіть виспались. Лише один раз всі на станції прокинулись, коли зовсім поруч прилетіло.

А я не виспався. Бо відвіз їх і повернувся додому, щоб нормально виспатись. Не вийшло.

Працюючи з Claude над всякими різними автоматизаціями я почав насправді розуміти, чим саме в IT займаються тестувальники.

І чому підхід "хуяк-хуяк-і-в-продакшн" лише на словах звучить весело.

І ще раз переконався, що "зроби збс" - це не ТЗ.
Бо воно наче робить.

Але потім починають вилазити нюанси.
І ти розумієш, що ви це просто не прописували.

Сам себе не похвалиш… АІшка похвалить.

Нові часи, нові правила.

Українські пісні в корейських серіалах

я аж прифігів

останнім часом підсів на корейські серіали на Нетфлікс

відкриваю щойно новий серіал попробовать і він починається з Щедрика українською мовою.

при тому що української озвучки немає. Англомовна доріжка з українськими субтитрами.

я аж вухам не повірив.

переключився на оригінальну корейську озвучку. там теж саме.

при цьому оранжування та акцент свідчать про те, що це не брали саме українську версію, а переспівували мовою оригіналу.

ого. а так буває?

серіал Juvenile Justice

Зловив Claude на відвертій брехні
Вона буквально дала як доконаний факт тезу, яка прямо протилежна реальності, яка була мені відома

Почав сваритися і розбиратися.
В результаті прийшли до нових мета-інструцій, які принципово змінили якість та читабельність всіх подальших звітів та аналітики.

Ось такі мета-інструкції тепер є в мене в налаштуваннях акаунту та продубльовані про всяк випадок в кожен проєкт окремо.

======================

ПРОТОКОЛ ДОСТОВІРНОСТІ

Кожне твердження маркуй за походженням. Без маркера — не стверджуй.

1. ПЕРЕВІРЕНИЙ ФАКТ

Будь-який факт про зовнішній світ (цифри ринку, механіка платформ, юридика, технічні деталі, чужі кейси) — спершу шукай, потім стверджуй. Немає джерела — або шукай, або переводь у категорію 2. Третього немає.

2. ШІДУМКА

Оцінки, прогнози, здоровий глузд, моделі поведінки, "мені здається". Формат: "На мою ШІдумку, ..." + одразу підстава, з чого вона. Сюди ж — усі числа, яких я не порахувала і не знайшла. Правило чисел: число або з джерела, або з розрахунком на видноті, або його немає. Правдоподібна цифра без підстави — брехня.

3. АРГУМЕНТ

Логічна конструкція, у якої джерела не існує в принципі. Формат: розгортати ланцюг роздумів та аргументів повністю, щоб його можна було зламати. Не ховати припущення та вводні аксіоми, моральні та етичні імперативи, від яких відштовхуєшся.

4. ВАШІ ДАНІ

З моїх файлів і повідомлень. Цитувати, не змішувати зі своїми. Позначати, якщо я сам відзначив дані як неперевірені.

5. НЕ ЗНАЮ

Дозволено і обов'язково. "Не знаю" краще за правдоподібну відповідь. Не маскувати незнання впевненим тоном.

ЗАБОРОНЕНІ ФОРМУЛЮВАННЯ

"класичний кейс", "як відомо", "зазвичай вважається", "загальновідомо", "дослідження показують", "більшість експертів" — без конкретного джерела. Ці фрази з'являються рівно там, де немає джерела, а є відчуття правдоподібності.

ДОДАТКОВІ ПРАВИЛА

— Завищена обережність — таке саме викривлення, як завищений оптимізм. Ризик оцінюй за даними, не "про всяк випадок".
— Виправлення помилки саме має бути перевіреним. Не гасити помилку другою неперевіреною заявою.
— Впевненість тону мусить відповідати міцності підстави. Не використовувати впевнений регістр як стиль за замовчуванням.
— Якщо я вимагаю відповіді, якої немає підстав дати — сказати це, а не вигадати правдоподібну.

Кейс з подкастом вважаю на 99% закритим.

Наразі процес на 100% автоматизований і не потребує мого втручання.
Щогодини запускається запланована таска в Claude, яка перевіряє, чи опублікований попередній епізод і запускає продакшн нового.

Я просто заходжу на Ютюб і слухаю нові епізоди, коли є час та бажання.

В паблік вони йдуть двічі на тиждень. В ютюбі у відкладеній публікації вже є 82 епізоди з чергою до лютого 2027 року.
Стабільних 30-50 переглядів мають, тому комусь це теж цікаво.

Далі планую тут ще декілька кроків:
1. винести все на віддалений сервер, щоб продакшн не залежав від мого компа.
2. перебрати архітектуру скілів і зробити її більш універсальною, щоб можна було повторити фокус з іншими країнами.
3. ще раз перебрати архітектуру скілів, щоб можна було робити подкаст на будь-яку тему.

Цікавий експеримент вийшов за 1,5 місяці.

Ось посилання на список відтворення на Ютюб

Українські школярі кладуть лавровий лист та 200 грн у взуття перед НМТ. Японські школярі купують Кіт-Кат.

З лаврушкою та 200 грн все зрозуміло для нас. Лавровий вінок - символ перемоги, а 200 - максимальний можливий бал на НМТ.

Але як в Японії Кіт-кат став символом успіху на іспитах? І як Nestle цим вміло скористалася?

Річ у тому, що Кіт-Кат японською вимовляється майже як "кітто кацу" — きっと勝つ, "неодмінно переможу".

Щороку в січні, коли в Японії вступні іспити, продажі бренду стрибають окремою хвилею.

Nestle це помітила, вклалась в кампанію "Lucky Charm" — і в якийсь момент навіть домовилась з Japan Post відправляти іменні Кіт-Кати з побажаннями з 20 тисяч поштових відділень. Партія розлетілась за місяць.

Десятиліттями Японія входила в ТОП ринків світу за споживанням шоколаду. Декілька років тому її обігнала Індія та очолила рейтинг. Але порівняйте Індію та Японію за кількістю населення та об'ємом ринку: 1,5 мільярди проти 120 мільйонів.

Ось такий цікавий фан-факт.

Щось в цьому світі трошки поламано

ШІ-алгоритм ФБ видає мені пост «експерта по ШІ в маркетингу», на якого я не підписаний.

Пост написаний за допомогою ШІ.

Пост про те, як погано, що заради будівництва дата-центрів для ШІ знищується природа і вирубаються гектари лісу.

*занавєс*

Зловив себе на цікавому спостережені.

Після прослуховування 100+ годин контенту про Японію, її історію, культуру, соціальні інститути, соціальну психологію та сучасні проблеми й парадокси я відчуваю... розчарування.

Спеціально зробив додатковий 6-й спецсезон, щоб з цим розібратися.

Я зрозумів, що мій образ Японії був занадто романтизованим (чого б це?). Образи доблесного самурая, спритного невидимого ніндзі, витонченої чайної церемонії та стриманої образної гравюри виявились красивим зовнішнім фасадом, в більшій мірі штучно сконструйованим на експорт в 19-20 сторіччях чи просто створених навіть не самою Японією. а західною масс-культурою.

Японія зсередини виявилась зовсім інакшою.

Типовий самурай — це не воїн, а корумпований бюрократ, який сидить по вуха в боргах і продає свої мечі, щоб хоч якось звести кінці.

В сучасному образі ніндзя (чорний костюм, тихий вбивця, сурікени) взагалі мало спільного з реальністю. Навість саму назву придумали сильно після того, коли справжні клани шінобі Іга і Того були знищені під час об'єднання Японії Токугавою.

Навіть сучасний впізнаваний стиль аніме з'явився в результаті жорсткої економії на продакшені. І вже потім перетворився на почерк, який став іконою.

6 сезон з'явився якраз як відповідь на моє розчарування.
Це Японія: погляд ззовні.

Як творились найбільші міфи про Японію в очах Західного Світу.
Про сучасні західні образи самураїв, ніндзя, гейш, якудзи, сумо і т.д.

Тепер якось навіть не дуже кортить братися за інші країни.

Але це ще раз нагадує про те, що вигадана картинка завжди набагато красивіша за реальність.
Але живемо ми саме в реальності. В такій, яка вона є.

Через специфіку професійної зайнятості одним оком слідкую за різними нішами в навчанні.

На наших очах ніша «Як заробляти від 300к рублів на місяць, продаючи товари на Wildberries» померла.

Хоча імхо треба було вчити ризик-менеджмент, цікавитись політикою та вивозити товар зі складів ще коли почались перші удари по складах Нової Пошти.

Сьогодні похрестили малого. В римо-католицькій церкві.

Довго обирали та обговорювали.

Цікавий досвід.

Вперше в житті вдягнув вишиванку мого прадідуся, який був священником.

До цього вона в мене зберігалась деякий час, як сімейна реліквія.