Все професійне життя мене переслідує один парадокс. Думати чи діяти.

З однієї сторони моя психика заточена на розуміння навколишнього світу, пошук причинно-наслідкових зв'язків і знаходження рішень складних задач. Рішень, які враховують усі вводні та потреби усіх зацікавлених сторін.

А для цього треба багато думати, аналізувати, вивчати інформацію.

Але... результат цього процесу — це розуміння. Тобто певні сформовані нейронні шляхи в моїй голові.

І для моїх базових налаштувань — це фініш. Тобто задача виконана, розуміння віднайдене.

Проблема в тому, що сам факт розуміння не приводить до фактичних змін в навколишній реальності.

І маємо ситуацію в стилі «чого ви такі бідні, якщо такі розумні».

А ще більш підступна ситуація, коли в умовах невизначеності і за відсутності усіх вводних кінцева картинка не чітка і чіткого розуміння досягти в принципі не можливо.

Саме тому я дуже схильних зависати в роздумах і фактично нічого не робити.

Усе своє професійне життя я вчився переходити від стадії роздумів, до стадії дій.

І тому мені дуже подобаються такі мантри, як:
- Just do it.
- Не думай, дій.
- Не пробуй вдарити. Бий.

Колись я для себе знайшов гарну формулу, яка допомагає проламувати оцей бар'єр між розумінням і діями.

В оригіналі він називався принципом «спалених мостів», але я для себе це називаю принципом доміно.

Є процеси, які після того, як вони вже запущені легше продовжувати, ніж з них зіскочити. І саме важливе - це зробити перший крок.

Наприклад, назначити зустріч.

Ти можеш достобіса довго продумувати різні варіанти, але після того, як ти написав людині і призначив зустріч, все — процес запущено. Розберешся по ходу справи. Бо виникли зовнішні забов'язання.

І відмінити зустріч вже набагато складніше, ніж на неї прийти і рухатись до наступного кроку.

Ба більше. З кожним пройденим кроком ти отримуєш позитивне підкріплення і дофаміновий буст. Що допомагає рухатись далі.

Головне просто зробити перший крок.

Це звичайно діє не завжди. Але дуже допомагає не підвисати в ситуаціях, де об'єктивно варто перестати думати і почати діяти.

Сьогодні можливість виграти прапор з підписом Залужного перетворився з сувеніру на артефакт. Тому задонатити 500+ грн - це прям маст хев.

Моя колега збирає регулярний збір для дружнього підрозділу. 👇

Вітання, колеги!
Відкриваю черговий збір, але сьогодні він буде досить комплексний, ми збираємось укомплектувати 30 аптечок + необхідні розхідники медицини для одного взводу.

Мені надійшов запит від моїх друзів на забезпечення аптечками медичну роту Командного пункту Повітряних сил Збройних сил України в/ч А0535, м. Вінниця, оскільки попередньо частину спорядження було знищено на виїздах у різні точки фронту. КМС каже, що ті аптечки, що у них є – якісні, проте це викликає багато сумнівів (як приклад).

Орієнтовний перелік медицини, яка їм потрібна, надана на скріні.

Якщо хтось зможе відкрити свою банку на 30к (або менше чи більше – на будь яку суму) і зібрати їх - напишіть мені, я буду вдячна будь-якій допомозі.

🔗Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/7RRTmYvjU9

💳Номер картки банки: 5375 4112 1154 8818

Серед всіх, хто задонатить більше 500 грн – має можливість отримати прапор із підписом пана Залужного 🙌🏻

Походу Малюк сам так охуїв, що махнув шашкою. 👇

Виконувачем обов'язків керівника ДЗНД тимчасово обрано Андрія Іщука, — дані Bihus.info

Фігуранти по справі розслідування вірогідно відправлені в зону бойових дій у Донецькій та Луганській областях, згідно відповіді СБУ.

Сьогодні один мій знайомий в ФБ написав пост з запитом "кого можете порекомендувати по упаковці, брифуванню і лендосам".

5 з 9 коментаторів тегнули мене в якості рекомендації.

Я майже півтора роки не брав фріланс проєктів. А люди досі пам'ятають.

Моє его прям тече.

Якщо ви хотіли знати, як треба робити цінність для клієнтів, то це виглядає якось так.

Пашинському походу гайки.

Розумні люди кажуть, що якщо в тебе в голові бринить питання "а чи не ідіот я?", то це навпаки ознака високого інтелекту та рівня рефлексії.

Але коли оте питання в голові бринить, ця інфа взагалі ніфіга не допомагає )))

Як шуткують маркетологи, коли дуже втомлені, але в хорошому гуморі...

От ви ж розумієте, що посил на хуй - це по суті Call to Action.

А йти чи не йти - це вже рішення користувача. Він сам приймає його. Там навіть конверсію можна порахувати, якщо статистично значима вибірка посланих. Можна навіть A/B тести робити, на який саме заклик реагують краще.

Вибачте, п'ятничне...

Як пуші впливають на ретеншн та частотність покупок

Вчора нарешті доїхав до свого барбера. І лише тому, що він дослухався моєї поради.

Я йому колись сказав...

Ось дивись, я до тебе в середньому приїзжаю раз на 2 місяці. Коли вже так заростаю, що на лісовика схожий.

Бо поїздка до тебе - це рішення, яке мені треба прийняти. А оскільки це не пріоритетна задача, то мені простіше не приймати рішення взагалі, доки не почне припікать.

А по хорошому треба стригтись щомісяця, щоб завжди норм виглядати. І я це головою розумію. І не проти. І твоя задача - допомогти мені прийняти рішення про поїздку для тебе.

Для цього достатньо просто запланувати собі в календар і в певний момент написати мені «Привіт. Пора постригтися. На коли тебе записати?»

І тоді ми вже приймаємо рішення про час запису, а не сам його факт.

В результаті я виглядаю збс і не заростаю. За що вдячний тобі. А ти з мене починаєш заробляти в 2 рази більше на одиницю часу. І теж мені за це вдячний. Всі в виграші.

Все що треба - просто 1 повідомлення. І в ТГ, який я читаю. А не в вайбер, блт, який я взагалі не відкриваю.

І якщо таке зробити з усіма клієнтами, то це просто x1.5 мін до доходу на рівному місці.

До нього не одразу дійшло. Він декілька місяців тупив. Але потім почав проактивно мені писати. Ще й допродав мені якусь мазьку для фіксації волосся.

Ну молодець, же ж.

І ще одна історія від барбера...

Під час стрижки ми не говоримо. Бо я не дуже комунікабельний. І навіщо людину відволікати від роботи. Я зазвичай якісь інтерв'ю слухаю. Он вчора слухав якраз про те, як Refocus закрився.

А от після стрижки зробили кави і пішли на перекур. І трошки розбалакались.

Так ось він сказав, що останнім часом половина його клієнтів виїхала закордон. Вони прям приходили і казали, що це остання стрижка. А частина з тих, хто залишився, думають над тим, як порішать за білий квиток.

А барбер тачки ганяє для ЗСУ, їбашить збори з друзями і т.д. Ну і я теж багато чого роблю по мірі своїх скромних сил.

Ну ми з ним разом поплювались з цього. І розійшлись до наступного разу.

В мене є один давній знайомий, про якого я точно знаю, що він Тису перепливав. І я чітко розумію, що ніколи в житті не подам йому руки. Бо це мерзко.

І я не розумію, як він в очі дітям буде дивитись. І що розповідати про війну.

Якось трошки сумно стало.

Що люди, які +/- щось реально заробляють, щоб ходити до барбера за норм прайс, при цьому в статистично значимій пропорції виявляються тими самими мамкіними кукурузінками.

І готові реально ставити собі чорну мітку на біографії, шоб тільки не випадати з "зони комфорту".

Я цього реально не розумію. Для мене це якось настільки за гранню, що я не можу це раціоналізувати взагалі.

Це я роблю вигляд, що я студійний гномик і в теорії маю бути невидимий.

Вчора записали вже третє GoIT Talk Show. Говорили про жінок в IT.

Трошки замахався, але завтра знову понеділок і скоро починається Q2. А це означає планування, OKR, KPI і інші страшні слова, з якими доведеться мати справу.

Вже давно такого не було, щоб ППО починало працювати через кілька секунд після початку тривоги.

Прям посеред міту майже миттєво дьорнувся в коридор, бо явно балістика.

Не ігноруйте тривоги, бо уламки можуть впасти будь-куди.

Це вже навіть не смішно.
Бо психічні захворювання не смішні.

В столиці держави-терориста відбувається теракт.

Інша квазі-держава-терорист бере на себе відповідальність за теракт.

Держава-терорист «не вірить» (здається це вперше в історії такий прецедент) і звинувачує в теракті іншу державу, в якій держава-терорист сама регулярно влаштовує теракти та проти якої веде агресивну (не оборонну) повномасштабну війну.

Квазі-держава-терорист погрожує новими терактами через катування її терористів.

Держава-терорист продовжує наполягати на своїй версії, яку нездатна нічим підріпити, і до купи звинувачує інші держави в участі в підготовці теракту та погрожує терактами у відповідь.

При цьому все, що рф може зробити Україні, вона і так вже робить. Тому по факту можна нічого не робити,

А от якщо визнати, що це ІДІЛ, то треба ж якось реагувати.

Он США цілу війну в Іраку почала після 9.11. І закінчилось все спец. операцією з ліквідації Бен Ладена. Про яку навіть декілька фільмів зняли.

Інакше ти терпіла, а не пацан.

Виходить, що русні треба чекати нових терактів.

Щось перебирав старі фотографії та знайшов себе 10 років тому...

Я хз прав я чи ні в цьому переконанні.

Але мій досвід мене навчив виходити з позиції, що я правий рівно до того моменту, доки не доведено зворотнє.

Бо ніц не можливо зробити, якщо постійно сумніватися в своїх експертизі, навичках і судженнях.

Тому, якщо я так бачу, то це правильно. Якщо хтось думає інакше - аргументи на стіл і будемо думати разом.

Якщо аргументів на столі не має, то вперед. Їбашимо і посміхаємось.

Іноді зі сторони мені здається це надмірною самовпевненістю... але я ж знаю, що це захисний механізм від надмірних сумнівів.

От так воно якось і працює.

Цієї п'ятниці, 12 квітня, буду виступати в Києві на WhiteHatTea!

UPD: Залишилось вже 6 місць

👉Тема?
«Психологія прийняття рішення. Як покращити конверсію ваших воронок»

Поговоримо про те, як люди приймають рішення в простих і складних продуктах. Чим відрізняється купівля моркви від купівлі навчання чи секс-іграшок.

Як працюють узагальнення і рамкові сенси. І коли це добре, а коли погано для конверсій.

Чому сенси не працюють без глибокого розуміння базових метрик. І як саме сенси допомагають ці метрики вирощувати.

При цьому розмова в основному буде будуватись на питаннях / відповідях. Коротше, має бути цікаво.

👉Що це?
Чайна церемонія - нетворкінг. Лампова зустріч для якісного спілкування за життя, роботу та бізнес

👉Для кого?
Топові спеціалісти у діджитал сфері, маркетингу, власників бізнесу та сервісів.

👉30 хвилин доповідь. Далі п'ємо чай та відпочиваємо

👉Коли?
12 квітня о 18:00

👉Кіко коштує?
1500 грн

👉Куди сплачувати?
https://send.monobank.ua/jar/AS1ojvpR8R

Для запису написати в приватні https://tttttt.me/olexander_live

👉Де все буде?
Чайний артпростір Just Punk Tea (https://www.instagram.com/justpunktea/) на вулиці Василя Тютюнника 58/1, Київ

Залишилося всього 8 місць

UPD: Вже 6 місць

Одна з моїх болей в роботі, що мені складно пояснювати деякі речі, використовуючи метафори з ігор, книг та кіно класики

але іноді і палка стріляє

Якщо ви хочете поржать з того, що у штатах вважають "військовою журналістикою" - подивіться "Повстання Штатів". Якщо ви хочете поридати, подивіться "20 днів в Маріуполі".

Якщо у вас є друзі / знайомі на Заході, змусьте їх подивитись спочатку перше, потім почитати на це перше відгуки критиків (про те, який це ахуєний фільм), а потім подивитись друге. А потім почитати коментарі Діснея, чому вони вирізали нагородження "20 днів..." з ТВ версії Оскара.

А потім запитайте схуялі США вже півроку блокує руками трампістів допомогу Україні? І що вони особисто про це думають.

На "Повстанні Штатів" в IMAX я ржав. Починаючи з того моменту, коли штурмовий підрозділ бере з собою скажених журналістів і тампонує поранення в живіт, з якого фонтаном б'є "кров" (хто проходив базовий курс по першій мед. допомозі зрозуміє).

В цьому кіно рівень розуміння теми на рівні "уліточка". Але виглядає так, що країні, яка вже десь 150-200 років не знала повномасштабних війн на своїй території така "казочка" зайде на ура.

20 днів в Маріуполі - це оголений нерв. Я матюкався вголос, коли побачив в кадрі йобану пізду (інста-блогерку) з розбомбленого пологового будинку, яка потім вибралась в рф і розповідала про те, що "не все так однозначно" і "українські нацисти бомблять цивільних". Хоча ось тут от на камеру видно, як українські військові витягають її з під завалів.

Я тричі виходив на перекур, бо мене крило флешбеками, що пздц.

Імхо, для 3D ефекту ці два фільми треба дивитись саме в такому порядку. Один за одним. З перервою в один день для осмислення.