Управління ризиками чи страх ризикувати?

Управління ризиками — це дуже красива концепція, дієвість якої фактично неможливо довести.

Бо її теоритичний успіх полягає в тому, чого не сталося. А це більше питання віри, а не фактажу.

Це не означає, що це не працює. В бізнесі є окремий напрямок — менеджмент ризиків. Зі своїми фреймворками та підходами.

Коли я вперше в житті побачив добротно розписану матрицю ризиків для невеличкого бізнесу я прямо був вражений.

Бо там був відображений чіткий план дій та оцінки потенційного демеджу на різні потенційні ситуації.

І с тих пір я сам постійно користуюсь цією моделлю мислення.

Але...

Оце от «управління ескалацією» на рівні геополітики іноді для мене виглядає як прагнення мати гарне лице при поганій грі.

Усі українці відчувають на собі наслідки такої «обережності». А ще рік тому американці заявляли, що їх стратегія управління ескалацією настільки успішна на близькому сході, що там досягнута стабільність.

Через місяць ХАМАС напав на Ізраїль. Ну і далі понеслось.

Є в мене одне хоббі.

Ну треба ж себе якось розважати і темні куточки душогки вигулювати, коли вже сил взагалі немає.

Я одним оком спостерігаю, як там справи в «російській опозиції».

Ну це типу ті, хто проти путіна та війни. І вже хер знає скільки років мріють про прихід до влади та чудову росію майбутнього.

Нагадаю, що основна мета опозиції - це прихід до влади та реалізація своєї політичної програми.

Для початку там з політичними програмами завжди була системна проблема.

Бо все зводилось до простого «баба яга проти».

Так от там ще та боротьба жаб та гадюк.

А після смерті небутерброда там взагалі на його костях пригають всі, кому не лінь. І замовляють побиття на вулицях одне одного по всьому світу.

Так от сьогодні там вийшло «розслідування», де небутерброда та його тіму звинувачують в тому, що вони допомагали відмазувати тих, хто нагріли «народ» на якісь дурні суми. Наш Коломойський з $5млрд тихо курить в куточку. Хоча схема там була, наскільки я зрозумів, плюс-мінус така сама.

Я вже прям вкушаю те гівно, яке сьогодні-завтра поллється там з усіх труб.

От тому там і така «опозиція».

Просто думки вголос.

Все більше і більше помічаю різницю в світобаченні людей, які фізично живуть в Україні, та тими, хто в різні періоди повномасштабної війни виїхали за кордон.

Найпершим на думку, у вигляді метафори, спадає діалог Пола та Шані з Дюни. Там Атрід, який народився на планеті Каладан ( яка майже вся вкрита морями і океанами), намагається пояснити фременці (яка народилась на Аракісі, який повністю вкритий пустелями), що таке "дощ" і що таке "плавати".

Мабуть щось подібне відчувають наші військові, які в рамках передачі досвіду намагаються пояснити НАТОвським офіцерам, як це збивати розвідувальні дрони фпв-шками.

А є тут хтось, хто знає крутого SMM-спеціаліста. Мені потрібна консультація за гроші. Напишіть в особисті @entorius

З цікавого. Закинув запит на крутого СММ-спеціаліста тут і в фб. Закидали мене контактами. Дехто сам написав.

Дякую усім, хто радив контакти. Я навіть встиг розгубитися.

Встиг попереписуватись з декількома людьми.

Дивує, що навіть ті люди, яких радять як крутих спеціалістів, не вміють читати очима чітко прописаний запит і реагувати відповідно.

Одна людина почала давати поради в стилі ChatGPT з хуйово прописаним промтом. При тому, що я порад не просив.

Життя бентежне.

Star Wars: Outlaws

А мені може хтось пояснити на пальцях чи кинути лінком, за що цю гру всі хейтять?

Бо всі огляди на Ютюбі з негативними заголовками, акції Ubisoft падають, а я на вихідних відлипнути від неї не міг.

В чом прикол?

У кожного є свій куточок пам‘яті і свій куточок ненависті.

Історія одного ноутбука

В 2022 році, коли ми виїхали з окупації, в мене остаточно здох мак.

Я тоді закинув пост в фб і мені підігнали за $50 ноут по знайомству.

На ньому я працював якийсь час, доки не привіз свій стаціонарний комп. А далі він лежав, як резервна машина.

На днях я побачив в фб пост з запитом на ноути від військових. І цей ноут вже поїхав на ЛБЗ, допомагати робити смерть ворогам.

Я його отримав від людини, яку не знав. І віддав людині, яку не знаю.

І для мене цей ноут - це символ довіри і єднання українців в розумінні спільного контексту і спільного ворога.

І це дуже додає віри в наше спільне майбутнє.

Останнім часом багато думаю про амбітність, швидкість розвитку та стрес,

Амбітні цілі — це завжди щось, що радикально виходить за твій поточний рівень.

Ця радикальна різниця — це свідчення того, що твоїх поточних навичок, ресурсів, майдсету категорично недостатньо, щоб цього досягти.

Звідси випливає розуміння шляху розвитку. Чого я маю навчитись, який досвід отримати, які ресурси створити, щоб вишкрябтись на той рівень, де мої поточні амбіції - є частиною повсякденної норми і не більше.

І по цьому шляху можна йти з дуже різною швидкістю.

І мені здається, що саме швидкість є причиною стресу, який відчувається в процесі.

Чим більша швидкість розвитку - тим більше стресу.

І тут питання, який рівень стресу я готовий витримувати в режимі марафону. Не коли треба напрягтись, а коли ти в такому стані знаходишся роками.

Цілі ж амбітні. І вони не про те, що зараз як пригнемо, а далі буде легко.

І наскільки я здатен оцю швидкість розвитку і пов'язаний з нею стрес компенсувати за рахунок інших сфер життя.

Задачка на баланс із зірочкою.

Я багато років працював в офісі. Останні 3 роки працюю віддалено.

Сьогодні поїхав в офіс в якості експерименту і мене чесно вистачило на пів дня.

А коли щойно повернувся додому і сів за свій комп домашній, прям відпустило.

Це вже деформація чи просто треба більш ретельно підготувати робоче місце в офісі?

Як покласти додаток.

Вислати «test image push». Далі стартового екрану тепер ніц не йде.

Шкодую, що на автоматі клікнув, а не зробив скрін.

Якщо коротко, резюме сьогоднішнього ранку: ППО України — найкраще в світі.

Навряд, зараз хоч одна армія в світі має такий досвід протидії настільки масованим та системним атакам.

Дякую ППО, ЗСУ та Силам Оборони за щоденну роботу.

Як каже мій малий «Дяді і тьоті позбивали каку. Відбій. Тепер можна йти з калідора»

Якщо чесно, читаючи сьогоднішню статистику по роботі ППО я був вражений. Бо коли почався обстріл думав, що тепер знову почнеться пзд з енергетикою. Але ніц.

Низький уклін

Я вже дуже багато років є євангелістом придбання контенту. Програм, ігор, фільмів і т.д.

Скільки разів я купив Скайрім, складно навіть порахувати. PS3, PS4, PC. Megogo, Netflix і т.д.

Піратство — це відстій.

Але... є занадто багато контенту в світі, який офіційно неможливо придбати в Україні. І це не моя провина. Тому доводиться користатися піратськими сайтами.

Який їх мінус (окрім того, що вони піратські)? Реклама казино. Хоча останнім часом дуже багато реклами ЗСУ (за що низький уклін).

Дивитися 2 рекламних ролики перед кожною 20хв серією аніме - це пздц.

І от позавчора я надибав можливість за донат на Русоріз пана Стерненка звільнити себе від перегляду реклами на UAФлікс.

Яка різниця, як саме донатити на Русоріз? А тут ще й бонус такий.

Короче, за звичний донат отримав 2 роки без реклами на сайті. І це пзд який унікальний досвід.

Бо особисто мене вже реклама космолоту заєбала.

Резюме, донатьте, та будьте щасливі

За купівлю Сталкера на будь-якій платформі монобанк дає ексклюзивні скіни для кота.

Люблю такі неочікувані бонуси та інтеграції.

А ще деякі компанії дозволили брати офіційний відгул на день релізу гри. Для цього достатньо надати скрін купленої гри в своєму акаунті.

А ще гра вже в топ-1 продажів в США та світі в Стім. І там є лише дві озвучки: англійська та українська. Тому купа стрімерів по всьому світу прямо зараз стрімлять гру з українською озвучкою.

Коли щось гарне кажуть про метрики, але ти ніц не розумієш і з розумною пикою киваєш. 👇

Чудові новини привезли

Той неочікуваний момент, коли «Українська сірникова фабрика» усвідомила, що десятки років вже випускає мерч до Сталкер 2.

В Китаї люди на своїй хвилі. Мабуть прочитали українську приказку «готуй воза взимку» і такі… не слова більше.

Багато років тому, в іншому житті, коли я навчався на психотерапевта в методі транзакційного аналізу...

ось тоді я дуже буквально зрозумів тезу, що мої враження та відчуття — це моя відповідальність.

Один з неочевидних та розрившаблоних наслідків стало те, що в мій ДР я почав телефонувати тим, від кого мені важливо отримати привітання. Не очікуючи, що вони самі згадають і зателефонують. Бо це мені важливо і треба привітання саме від них. І я це отримував.

І за роки я до цього привчив частину свого оточення.

От щойно мені зателефонував старий друг. Бо в нього сьогодні ДР. А я хоч і бачив нагадування, але так і не набрав його.

Він молодець, бо засвоїв урок дорослої поведінки. Отримав від мене щире поздоровлення.

Я молодець. Бо я одразу зрозумів, хулі він мені телефонує о 10 вечора.

Всі задоволені.
Ось такий життєвий лайфхак.