Лайкаю чисто дізнатись як там діла

Мужчіна з Криму не отвічає (мабуть закінчився інтернет), тому в мене нова пригода
Stay Tuned

Мужчіна з каструлями на аватарці

У мене є такий прикол — дофантазовувати чоловікам особистість, приписуючи їм риси, які їм навряд чи властиві.

Так я один раз пішла пити Кінгс Брідж із сухариками, думаючи, що мене запросили з суперметаіронічним підтекстом. Як виявилось, мене буквально запросили на Кінгс Брідж і сухарики, ніби нам по 15, а завтра контрольна з алгебри. Мужчіна тоді прийшов у бриджах, розстібнутій сорочці і з великим хрестом на грудях. Судячи з усього, божественна сила захистила його від демона в моїй особі, бо я втекла через 10 хвилин.

Сьогодні трапилась схожа історія, бо я пішла на побачення з мужчиной з красивими кастрюлями на аватарці і смішним підписом, думаючи, що це суперіронічне і нестандартне знайомство. Ми трошки попереписувались, трошки поприкалувались, мені здалось, що у нас схоже почуття гумору і стиль комунікації. І я така: «А чого б і нє». Душа вимагала пригод, і всесвіт мені їх щедро запропонував. Як завжди, дуже буквально.

Мужчіна з каструлями написав, що в Києві тільки на вихідні і завтра їде, але я вихована на трилогії «Перед» Лінклейтера, тому моя фантазія домалювала, що це може бути щось дуже цікаве і дуже романтичне. Фантазія, як ви розумієте, вкотре грає проти мене.

Ми зустрілися в центрі повечеряти. Мужчіна з каструлями виявився дуже симпатичним, але дуже малоемоційним і не говірким. Дуже швидко стало зрозуміло, що ми не стільки розмовляємо, скільки по черзі розказуємо один одному різні історії. На всі мої він кивав і іноді сміявся. На всі його я робила приблизно те саме.

Він мені розповідав про свої бізнес-плани: заснувати власний бренд одягу, відкрити СТО і ще два бізнеси, про які я прослухала, бо дуже сміялась з його мотивації заснувати бренд одягу. Каже, йому подобаються красиво вдягнені жінки, а більшість жінок вдягаються некрасиво.

Далі у нас з'явилась перша цікава тема, бо він розповідав, як ходив на побачення з дівчиною з «Холостяка», але не пам'ятає, як її звати, тому я по пам'яті перебирала всіх схожих за описом учасниць, вийшовши на ту саму.

В якийсь момент теми закінчились. Ми ще чесно намагались витягувати їх із повітря, але, здається, розмова померла ще десь між брендом одягу і СТО. Тому вечеря органічно завершилася, а я навіть не встигла випити більше одного (!!!) келиху вина.

Ми зробили напівмовчазне коло центром, зупинились біля якогось готелю і мужчіна запитав, чи не хочу я до нього в номер на совіньйон блан.

Мене в цій жізні запрошували в готель після першого побачення аж один раз, але там хоч для цього був який-не-який привід у вигляді удушення біля водоспаду (олди цього каналу повинні пам'ятати).

Але тут ми навіть до флірту не дійшли, а отже пропозиція виглядала максимально ненативно.

Тому ми побажали одне одному хорошого вечора, а я традиційно пішла пити коктейлі і вкотре думати про те, що мені треба перестати знайомитись із чоловіками, яких уже встигла вигадати у себе в голові.

+1

Вирішила даблчекнути
Мені знадобилось 3 хвилини, щоб знайти на фейсбуці його дружину і трьох дітей. Суцільна неповага до моїх навичок 😒

А робоча схема

Думала, що після стріп-бару на лівому березі, мене вже нічим не здивувати

Але нє

Оце купила нову насадку на дайсон не для подібного 😒

Підозрюю, що не підходимо, але я покваплюсь

Тре порада

За найкреативнішу ідею дарую розкладік на таро

(мова про цю історію https://xn--r1a.website/pzdc_svdnk/174)

Зазвичай я дуже люблю подібну дурістіку: повертатися в старі нездорові історії, думаючи, що цього разу я зроблю все інакше, а мужчіна нарешті зрозуміє, який він дурачок і кого втратив.

Але я також виросла на фільмі «Ефект метелика». Там головний герой зрештою розуміє, що найкращий спосіб усе виправити не чергова спроба переграти минуле, а не запускати його взагалі. Якщо це не режисерська версія, то він там просто не знайомиться з дівчиною, бо вони приносили одне одному лише хаос.

От я і подумала: ну цього іностранця нахер. І видалила діалог 💅

Цей день настав

Don’t do it for the plot

За весь період ведення цього каналу, а йому, на секундочку, вже майже 10 років, у мене жодного разу не було думки піти з побачення. А якщо і була — то я видумувала якісь причини з розряду «домашку зʼїла собака» і вичікувала підходящого моменту.
Я пояснювала це жагою до контенту. Насправді ж я просто вихована журналом Cosmopolitan і порадами в стилі «Як зацікавити мужчіну» і оце все.
Мовляв, цікаве побачення — це моя відповідальність. А якщо чоловікові зі мною нудно, значить, це я недостатньо цікава/весела/симпатична/легка і не така як в інтернетах.

Думка про те, що на побаченні в першу чергу має бути цікаво мені, прийшла в мою голову буквально нещодавно і досі сприймається як революційна.
А варіант, що з побачення можна просто піти, якщо тобі там не окей, взагалі ніколи не розглядався. Навіть у ситуаціях, коли побачення виходило за межі «поганого побачення» і потенційно переходило в розряд кримінальної хроніки.

Вчора стався, не побоюсь цієї фрази, ✨історичний момент✨
Я сходила на класичне посереднє побачення. Попередньо ми трохи попереписувалися в застосунку, хлопець здавався максимально нейтральним. Не було жодних очевидних сигналів, що зараз я проведу вечір у соціальному експерименті.

Я трохи запізнилась, вибачилась і почала стандартний смолток: хто як провів день, як робота, як життя. У відповідь отримувала переважно одне слово. Коли розмова нарешті виходила на щось більше, ніж обмін репліками, і передбачала хоч якусь думку, позицію або можливість розвинути тему, він починав пояснювати, що це не має сенсу, і якось прив'язувати все це до діалогів Платона.

Враховуючи, що антична література — мій особистий сорт героїну, я, звісно, не могла не попросити про ✨менсплейнінг✨. Бо, як на мене, наша розмова була буквально і суттю діалогів Платона, де через обмін думками й через питання та незгоду приходимо до якихось висновків. Він мене перебив і сказав, що там усе було зовсім не так. А як саме там було, то він не хоче пояснювати, бо треба напрягатися і згадувати.

Це, до речі, було його універсальною відповіддю на всі мої відкриті питання.
Я питала, що він любить.
— Пригоди.
— Які саме?
— Не хочу напрягатись і згадувати.
Я питала, що він не любить, окрім татуювань на тілі (ми чомусь це зачепили)
Була така сама відповідь.

Після того як у мене закінчився келих вина, я запропонувала завершити цю зустріч, бо вже втомилась від цієї Q&A сесії, в якій питань більше, ніж відповідей.
Він засміявся і сказав, що, якщо мене щось конкретно цікавить, то я можу ставити наводящі питання.

Тут стало смішно вже мені. Начебто він прийшов до мене на інтервʼю чи співбесіду, а я тепер маю за допомогою правильних питань розкрити складного героя для аудиторії. Тому так і сказала: це не співбесіда, не інтервʼю і я не модератор дискусії. Мені тут нецікаво і некомфортно, тому я піду.

Я запропонувала заплатити за своє вино, бо келих там коштував як пляшка вина не по акції, але він сказав, що він мужчина і щоб я не парилась.

А я і не парилась. І от уже другий день я трохи (сильно) в захваті від того, що нарешті це зробила. Не витягувала з людини розмову щипцями, не вигадувала, як зробити це побачення цікавим і не чекала «підходящого моменту», щоб придумать якусь достойну і не ранящу чоловіче его відмазку.

Я і моя типова розмова з консьєржкой

Апдейт: холостяку 49 років
Не готова, навіть якщо там трьохкімнатна квартира з пшонківським ремонтом