Що ще нам потрібно, щоб поглянути правді в
очі?
Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних
можливостей!
Ні, вони не народжуються такими!
Ні, це не вина школи і системи!
Так, якби боляче нам не було це визнавати, в
багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі
допомогти своїм дітям!

Що не так:
Сучасні діти позбавлені основ здорового
дитинства, таких як:
Емоційно доступні батьки.
Чітко окреслені межі й настанови.
Обов’язки.
Збалансоване харчування і достатній сон.
Рух і свіже повітря.
Творчі ігри, спілкування, вільне проведення
часу.

Замість цього діти мають:
Абстрактних батьків.
Батьків, які дозволяють дітям все.
Відчуття, що їм всі винні.
Незбалансоване харчування та недостатній сон.
Сидячий домашній спосіб життя.
Нескінченну стимуляцію, технічні забави,
миттєве задоволення.
Хіба можна виховати здорове покоління в таких
хворих умовах? Звичайно, ні!
Людську природу обдурити неможливо: без
батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо,
наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства
діти розплачуються втратою емоційного щастя.

Як це виправити?
Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли
щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і
повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому
що сотні моїх клієнтів бачили позитивні зміни в
емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких
випадках навіть днів) після реалізації ї цих
рекомендацій:

Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви —
батьки дитини, а не її друзі.
Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм
хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх
бажання розходяться з потребами.
Давайте здорову їжу та обмежуйте снеки.
Проводьте в день час на природі.
Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.
Грайте в настільні ігри.
Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну,
прибирати іграшки, розвішувати білизну, розкладати
пакети, накривати на стіл і т. д.).
Вкладайте дитину спати в один і той же час, не
дозволяйте брати в ліжко гаджети.

Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не
захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати
життєві перешкоди:
Не складайте і не носіть за дитиною портфель, не
приносьте їй до школи їжу/домашню роботу, яку вона
забула вдома, не очищуйте банан для 5-річної
дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.

Навчіться бути терплячими й дайте можливість
вільно проводити час, щоб у дитини була можливість
занудьгувати і проявити свої творчі пориви:
Не оточуйте дитину постійними розвагами.
Не підсовуйте техніку як ліки проти нудьги.
Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в
машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини
вчиться самостійно розганяти «нудьгу».

Будьте емоційно доступними, вчіть дітей соціальних
навичок:
Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з
дитиною.
Навчіть дитину справлятися зі злістю та
роздратуванням.
Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися,
співчувати, гарно поводитися за столом і в розмові.
Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся,
цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте,
стрибайте й повзайте з нею разом!

Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо
ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу
залишається все менше…
Вікторія Прудей (Victoria Prooday) має ступінь
магістра з працетерапії в Медичній школі при
університеті Торонто. У неї великий досвід
роботи з дітьми та батьками.

Отцы: Будьте первыми кающимися в своем доме, потому что вы, скорее всего, первые грешники там. Будьте примером жизни и надежды на Евангелие !

Чтобы ребенок рос с ощущением безопасности, он должен знать, что можно и чего нельзя, что хорошо и что плохо, твердую разницу между "да" и "нет". Табу необходимы для того, чтобы сформировать в растущем человеке основы законов общества.

В детях необходимо развивать способность ждать и способность терпеть. Эти умения нужно формировать буквально с младенчества, постепенно наращивая ожидание и помня о себе, что вопрос чувства меры это всегда вопрос культуры. Ребенок, в процессе воспитания которого формируются навыки терпения и ожидания, растет спокойнее, вырастает более устойчивым к стрессам, более гибким и, как результат, в жизни становится более успешным.

«Нет воспитания хуже, чем устроить борьбу мнений и вести с ребенком бесконечные споры о том, кто главнее», - писал Русо. Ребенок родителю не ровня и тенденция дружить «на равных» приводит к горьким последствиям, когда ребенок, отчаявшись получить вожака, в котором от природы нуждается, начинает предпринимать действия, чтобы заполнить образовавшуюся пустоту и стать лидером сам. Ребенка в таком положении можно приравнять к преданному, оставленному в одиночестве, т.к. ему не предоставлен пример взрослого человека, который отвечает за свои слова, свои действия и последствия таковых.

Все судьбинные, все серьезные, все «взрослые» вопросы родители должны решать самостоятельно и к совещаниям детей не привлекать, т.е. не советоваться с ребенком, что взрослому делать. Ребенок может выбрать носки, которые ему надеть, но также он должен быть готов к тому, что придется надеть другие, если желанные не высохли после стирки, и в этом плане слова взрослого должны быть для ребенка непререкаемыми. Законный выбор ребенка должен находиться в пределах его игровой площадки, да и то с поправками на поведение. Ответственность за прочие выборы перекладывать на ребенка неправильно, непедагогично, а порой даже жестоко.

Неотвратимость объявленного и спокоствие, я думаю, в моем опыте были залогом того, что мне всегда удавалось с детьми подобные санкции как придумать, так и провести. Внутренняя сила - это самое убедительное, с чем может столкнуться ребенок без ропота. Дети в основной массе еще честны, они еще не испорчены до того, чтобы ненавидеть внутреннюю силу опонента, они еще способны ее уважать, но доказательства этой силы должны светиться из глаз.

Один из лучших даров, который родитель может преподнести своему ребенку, это научить его вести себя в обществе, дружить, развивать командные свойства, чтобы ребенок умел ощущать и дарить дружескую поддержку. Ребенок настроенный не на «я», а на «мы», готовый трудиться ради «мы», осознающий себя членом общества, будет иметь больше шансов чувствовать себя в жизни удовлетворенным. Если ваш ваш ребенок талантлив, вам также стоит обучить его искусству общения. Настоящий талант делает своего носителя профессионалом одиночества, поэтому вашему талантливому ребенку умение общаться и дружить по-настоящему необходимо.

Мысль, что педагог является представителем обслуживающего персонала, абсурдна. Разумный родитель должен самостоятельно изменять недопустимое отношение своих детей к педагогам, пока социум не осознает своих ошибок и их не исправит. Безусловно, педагог, как и любой взрослый, должен вести себя подобающе, но и дети обязаны находиться в рамках уважительного отношения к своим учителям и не доводить учителей до отчаяния и срыва, когда любой человек способен произнести слово, за которо его потом общество радостно линчует.
Слабость и неспособность сопротивляться хамству вполне может быть присуща хорошему учителю и хорошему человеку, и за слабость карать нельзя. Требовать профессионализма от учителей и не требовать сдержанности и соблюдения рамок уважения к старшим от детей это путь формирования в детях жестокости и бесчеловечности.

А.И. Гайкалова родителям, о воспитании детей.

До подросткового возраста один из главных акцентов воспитания: привить стандарты и научить послушанию.

В подростковом же возрасте главным акцентом должно быть милосердие и благодать к грешнику, который нарушает стандарты и сталкивается лицом к лицу с собственной греховностью!