Надія на Господа — непохитна основа

Ті, котрі покладають надію на Господа, як гора Сіон. Вона не захитається, а стоятиме повік. (Пс 125:1)

Читав зранку.
Надихаюсь.
Якщо я маю надію всередині — це моя непохитна основа.

Я не захитаюсь і буду стояти повік.

Це дає силу і ресурс.
І це те, що надихає зранку.

Якщо це корисно — поставте 🔥
А якщо цікаві інші — знайдете їх тут #ранкове
@obodrenie

Проповідуйте Євангеліє, а коли треба — навіть словами.

Фома Аквінський - теолог, філософ-схоласт, монах-домініканець, учитель Церкви та католицький святий. Один із найвизначніших та найвпливовіших мислителів всесвітньої історії.
Підписуйтесь на канал з думками відомих богословів епохи Реформації:
@obodrenieReformation

Бог став людиною, щоб бути поруч із нами, не лише коли все добре, але навіть тоді, коли ти переживаєш труднощі та долину болю. Різдво — це нагадування, що Бог із нами у всіх обставинах.

Крег Грошел
Джерело: проповідь God With Us In the Valley, серія God With Us (переклад на основі публічних проповідей Groeschel).

(Підписуйтесь на канал з думками відомого християнського лідера і служителя Крега Грошела:
@CraigGroeschelWriting)

«Там, де любов велика, ніякі труднощі не страшні.»

Іоан Золотоустий, Гомілії на Матвія, 7
Підписуйтесь на канал з думками мислителів ранньої церкви:
@obodrenieEarlyChristianity

Бог приходить у світ не в силі, а в беззахисності. Саме так Він бере владу.

Дітріх Бонхеффер, Листи і записки з в’язниці, Різдвяні роздуми, 1944 р.
@obodrenieForMen

Коли я не можу простежити Божу руку, я можу довіряти Його серцю.

Чарльз Сперджен
Attributed; commonly cited from Spurgeon’s writings and sermons; closest thematic parallel — Sermon “A Happy Christian” (No. 3020).

Підписуйтесь на канал з думками відомого християнського богослова:
@obodrenieSpurgeon

Біблійна ціль родини — глибока зміна характеру через глибоку дружбу.

Тім Келлер
@obodrenieTimKeller

Поетичність Святого Письма, а не сухий перелік законів.

Як же я люблю те, що Святе Письмо таке прекрасне і поетичне.
Зараз читаю Книгу Йова і Книгу Ісайі.
І мені так подобається, що Святе Письмо - це не просто набір коротких тез, що робити, а що не робити.

Ось почитайте, це Господь звертається до Йова

Чи ти знаєш про час, коли народжують гірські кози, або може ти спостерігав болі ланей при пологах?
Хіба це ти встановлював, скільки місяців вони мають ходити вагітними, і чи тобі відомий час, коли вони будуть народжувати?
Вони стають навколішки й народжують своїх малят, звільняючись таким чином від своєї вагітності.
Їхня малеча підростає, набирається сил на відкритому просторі, потім залишає своїх матерів, і більше до них не повертається.» (Йов 39:1-4)

Тут важливо додати, що автор книги Йова добре розбирається в флорі і фауні.
Бо дикі кози, усвідомлюючи небезпеку - ховаються в неприступних горах на час народження.
Там вони народжують. І там підростають їхні малята, набираючись сил без жодної допомоги. Але під невсипущою опікою Бога, Який наділив їх інстинктом самозбереження.

Це текст показує, що Господь все сформував мудро. А людина обмежена.

Але як це написано. Вчитайтесь ще раз. Це дуже поетично і гарно.
Для мене читати Святе Письмо - це насолода.

Це ранкові роздуми. Якщо корисне ранкове - поставте 🔥
Інші роздуми можна знайти тут: #ранкове
Якщо це корисно - поділіться з іншими.
@obodrenie

Сила Божа, хаос цього світу і моє правильне положення перед Богом. Образ Левіяфана.

Продовжую вивчати книгу Йова.
Мене дуже зацікавив і захопив образ Левіяфана. Я почав вивчати і копати - це доволі цікавий образ, на який звертали увагу і Отці Церкви.
Ось, що я знайшов.

Левіяфан у Книзі Йова - це багатозначний образ, який має поетичний, богословський і символічний рівні, а не лише буквальний.

1. Контекст у Книзі Йова

Левіяфан описаний у Йов 40–41 (за єврейською традицією — гл. 41), у промові Бога до Йова. Бог перелічує створіння, які людина не здатна контролювати, але які цілком підвладні Творцеві. Мета — показати межі людської влади й знання.

«Чи можеш ти витягти Левіяфана вудкою?..» (Йов 41:1)

2. Що це за істота?

А) Не просто тварина
Опис Левіяфана перевищує можливості реальної зоології:
• тіло, наче вкрите щитами;
• з пащі — «полум’я»;
• не боїться зброї;
• викликає жах навіть у богів (образно).

Це гіперболізований, міфопоетичний опис, характерний для стародавнього Близького Сходу.

Б) Міфологічний образ хаосу
У біблійній традиції Левіяфан:
• пов’язаний із первісними водами;
• символізує хаос, загрозу, неконтрольовану силу.

Паралелі:
• Пс. 73(74):14 — Бог ламає голови Левіяфана;
• Іс. 27:1 — Левіяфан як «вуж швидкий», якого Господь знищить.

Це перегукується з давньосемітськими міфами (Угарит), але Біблія радикально їх переосмислює: Левіяфан не бог і не рівний Ягве — він створіння.

3. Богословський сенс у Йові

У книзі Йова Левіяфан означає:
• реальність зла і хаосу, які людина не здатна подолати;
• межу людського контролю;
• нагадування, що Бог володарює навіть над тим, що людині здається абсолютним жахом.

Важливо: Бог не пояснює, чому Левіяфан існує — Він показує, що Він сильніший за нього.

Психологічно-екзистенційний вимір

Якщо читати Йова не лише теологічно:
• Левіяфан — це те, що людину лякає, перевищує і руйнує її уявлення про контроль;
• травма, війна, смерть, безглузде страждання — «левіяфанічні» реальності;
• Бог не заперечує їх існування, але залишається присутнім і сильнішим.

Ось що про нього пишуть Отці церкви
➡️ Оріген
«Левіяфан — це сила супротивника, що перебуває в глибинах світу й душі; і жодна людська рука не може витягти його без Бога».
(Homiliae in Iob, frg. ad Iob 41)

«Той, хто намагається боротися з Левіяфаном сам, уже переможений, бо самовпевненість є його першою здобиччю».

Оріген читає Левіяфана як духовну реальність усередині людини, пов’язану з ілюзією контролю.

➡️ Августин Блаженний
«Левіяфан — це смерть, що панує нині, але над якою Христос уже здобув перемогу».
(Enarrationes in Psalmum 73 [74], 14)

«Бог створив навіть те, що лякає нас, не для зла, а щоб показати межу нашої сили».
(Enarrationes in Psalmos, 103 [104])
У Августина Левіяфан — смертність і гріховність світу, які Бог тримає в межах.

➡️ Іоан Золотоуст
«Бог говорить про Левіяфана не для того, щоб налякати Йова, а щоб навчити його смиренню».
(Homiliae in Iob, hom. 35)

Навіщо нам це знати?
Левіяфан у Книзі Йова - це не просто істота, а символ хаосу і некерованої сили, над якою Бог має повну владу.
Його функція - не налякати, а поставити людину в правдиве положення перед Творцем.
Розуміння своїх обмежень мене не принижує, а ставить в правильне положення перед Богом.
Для мене це те, що дає ресурс і розуміння довіри Всевишньому.

Сьогодні такі ранкові роздуми.
Це ранкові роздуми. Якщо корисне ранкове - поставте 🔥
Інші роздуми можна знайти тут: #ранкове
Якщо це корисно - поділіться з іншими.
@obodrenie

Як Господь піклується про людину у втраті: роздуми на основі книги Рут

Господь піклується у втратах. Про це книга Рут.

“Не називайте мене Ноемі, а називайте мене Марою*, адже велику гіркоту визначив для мене Всемогутній” (Рут 1:20)

Мара - (“гіркота” з давньогебрейської)

Книга Рут починається з серії втрат: Ноемі втрачає чоловіка і двох синів у чужій землі Моаву. Текст не применшує її болю і прямо передає її скаргу: вона називає себе Марою, тобто гіркою, визнаючи пережиту втрату як глибоко екзистенційну подію. Це свідчить, що в біблійному наративі втрата не заперечується і не духовізується.

Книга Рут - одна з тихих книг. Здається, немає яскравих подій, царів, битв, потопу і вогню.
Але це книга про втрату і відновлення. Це одна з найбільш тихих і водночас глибоких біблійних розповідей про втрату. Тут немає гучних чудес, прямих об’явлень чи драматичних промов Бога. Проте саме в цій тиші розкривається особливий спосіб Божої турботи про людину, яка втратила майже все.
Історія починається з накопичення втрат. Ноемі втрачає землю, бо голод змушує родину покинути Віфлеєм. Вона втрачає чоловіка, а згодом - обох синів. У культурному й соціальному контексті того часу це означало не лише особистий біль, а й повну вразливість, втрату статусу, захисту та майбутнього. Втрата тут не є абстрактною духовною темою - вона дуже зрозуміла всім нам, вона справжня, глибока, екзистенційна і дуже болюча.
Це дуже серйозні втрати. Втрата всього, по суті.

Господня турбота в книзі Рут починається не з усунення болю. Ноемі не отримує негайного полегшення і не чує слів пояснення. Їй дозволено говорити правду про свій стан: «Не називайте мене Ноемі (приємна), називайте мене Мара (гірка)» (Рут 1:20). Цей момент є принципово важливим. Бог не виправляє її мову, не засуджує за гіркоту і не вимагає швидкої вдячності. У біблійному наративі гірке іменування власного досвіду стає частиною зцілення, а не ознакою невіри.

Важливо, що турбота Божа не усуває ініціативу людини. Рут і Ноемі діють, ризикують, планують. Але їхні дії відбуваються в просторі Божої вірності. Поле Вооза не є випадковим місцем. Вооз сам не виглядає як герой-чудотворець, проте його уважність, повага і відповідальність стають продовженням Божої турботи. Через його чесність і милосердя Бог повертає жінкам відчуття гідності.

Кульмінацією Божої турботи стає народження дитини, яка символічно повертає Ноомі майбутнє. Важливо, що дитину кладуть на коліна Ноомі, а не лише Рут. Бог визнає її біль і водночас включає її в нову історію життя. Саме з цієї лінії народиться Давид, а згодом - Месія. Таким чином, особиста втрата вплітається у велику історію спасіння, не заперечуючи її болісності.

Окремої уваги заслуговує процес відновлення імені Ноемі. На початку книги вона називає себе «гіркою», але наприкінці жінки Віфлеєму знову говорять про неї як про ту, кому Господь повернув життя. Це відновлення не відбувається через стирання минулого болю. Втрачені чоловік і сини не повертаються. Але з’являється новий сенс, нове включення в історію, яка виходить за межі особистої трагедії.
Книга Рут показує, що Господь піклується про людину у втраті не через швидке виправлення обставин, а через вірну присутність, людську солідарність, щоденний хліб і поступове повернення гідності. Це турбота, яка не кричить, але витримує час. Вона не знецінює біль, але не дозволяє йому стати останнім словом.
У цьому сенсі книга Рут залишається одним із найглибших біблійних свідчень про те, що Бог близький до тих, хто переживає втрату, навіть тоді, коли здається, що Він мовчить. Мовчання тут не є відсутністю. Воно є формою уважної, терплячої любові.

Бог поруч і в наших втратах. Ноемі пережила цю турботу. І Рут відчули, як Господь відновлює після втрат.

Це ранкові роздуми. Якщо корисне ранкове - поставте 🔥
Інші роздуми можна знайти тут: #ранкове
Якщо це корисно - поділіться з іншими.
@obodrenie

Життя з цінностями дає стійкість

«Всі царські слуги ставали навколішки і кланялись Гаманові, оскільки такою була царська постанова. Проте Мордехай не ставав навколішки й не кланявся» (Естер 3:2)

Мордехай мав цінності і не просто мав, а жив ними. Щодня.
І вірність цінностям була вища за вигоду.
Він розумів, що може отримати серйозні проблеми, але все одно продовжував.
Чому він це робив?
Бо не міг жити без цих цінностей.

Божі цінності дають стійкість. І вони формують особистість.
Читаю книгу Естер і ця думка мене не покидає. Цінності дають стійкість і вони тільки тоді живі - коли ми щодня в них вкладаємо.

Це ранкові роздуми. Якщо корисне ранкове - поставте 🔥
Інші роздуми можна знайти тут: #ранкове
Якщо це корисно - поділіться з іншими.
@obodrenie

Господь сміється над нечестивим.

Сьогодні був дуже важкий обстріл вночі.
Дуже сильний, інтенсивний і небезпечний. Так багато ракет, балістики і шахедів я не чув, мабуть ніколи. Я піклуюсь про сім’ю, тому більше частину ночі моніторив ситуацію і не спав.

Для підтримки читаю Святе Письмо
Я дуже люблю 37 псалом. Він весь про 2 шляхи життя.
Перший - праведний.
Другий - нечестивий.

І мені дуже подобається, що Давид пише тут в старості. Коли вже він досвідчений і насичений днями.

Мене турбує, що нечестиві обстрілюють цивільних в Україні. І наче немає ніякого покарання.
Але Святе Письмо підтримує мене.

«Господь посміюється над нечестивим, оскільки наперед бачить, що надходить його день» (Пс 37:13)

і ще це

«Ще недовго, і не стане нечестивого» (Пс 37:10)

Уявіть. Господь знає, що кінець буде і знає коли. І просто сміється з потуг нечестивих. Це одне єдине місце в Святому Письмі, де написано, що Господь сміється.

Господь знає, що день прийде.
І нам треба вчитись довіряти Йому. Це важко. Але розуміння, що ті шляхи, які обрав нечестивий - вони приведуть його до повного краху - рано чи пізно - це те, що тримає.

Ще недовго і не стане нечестивого.
Господь бачить, що надходить його день.
Але найбільше надихає шлях праведного:

«Майбутнє за людиною миру» (Пс 37:37)

Обирати мир в серці і рухатись до миру - це те, що дає мені майбутнє.

Це ранкові роздуми. Якщо корисне ранкове - поставте 🔥
Інші роздуми можна знайти тут: #ранкове
Якщо це корисно - поділіться з іншими.
@obodrenie

Коли ми вірні цінностям і Богу - Він міняє реальність навколо і мій внутрішній стан.

«Він прихилився до мене… витягнув мене з погибельної ями… Вклав у мої уста нову пісню - пісню хвали Богу нашому» (Пс 40:4)

Коли все погано - варто продовжувати довіряти Богу.
Бо Господь і мене витягає з труднощів, і міняє внутрішній стан. І реальність навколо.

«Вклав в уста мої нову пісню» - це якраз про це.
Змінив все всередині. І в стані переможця я можу витримати будь-що.

Це ранкові роздуми. Якщо корисне ранкове - поставте 🔥
Інші роздуми можна знайти тут: #ранкове
Якщо це корисно - поділіться з іншими.
@obodrenie

Готувати Богу шлях.

Дуже хороше слово в церкві сьогодні. Хочу поділитись.

Є наша частина, яку ми маємо зробити, щоб Господь прийшов і служив людям.

Євангеліє почалось не з Ісуса.
Воно почалось з того, хто приготував шлях Господу!
Є частина, яку маємо зробити ми, щоб підготувати Господу шлях.

Марка 1:1-3

Ось 3 блока

Господу треба готувати шлях.

3 кроки

1. Голосом

Коли складно — піднімайте голос до Господа.


2. Плечима

1 Хронік 13:1-14

Господь поблагословив дім едомця Оведа, а також все, що йому належало.

В духовних речах відповідальність має бути.
Нові технології — це добре.
Але важливо не уникати відповідальність


Сам ковчег мали нести люди на плечах.

Коли ти перестаєш ходити під вагою.
Навантаження — важливе.
Воно допомагає нам зростати.

Божа мудрість.

Штучний інтелект — це непогано.
Навантаження яке ти несеш дає вагу твоїм словам. І тобі, як людині.

Несучи цю вагу ми стаємо сильніше


Господь поблагословив Оведа

62 людини — нащадки
1 Хронік 26:4-8


Бог благословляє тих, хто бере додаткове навантаження.

Господь дуже благословляє коли ти вірний.


3. Руками

Дорогу готують. Роблять рівною.


Луки 3:10-11
Вирівняти дорогу для Ісуса — це примиритись.

Хто має дві сорочки, нехай дасть тому, хто має їжу, так само нехай робить.


Прості речі.
Давати тому, кому потрібно.


Вирівняти дорогу.
Це робити правильні речі. Правильне.

Не уникати правильних кроків

3 питання собі, щоб підготувати шлях Богу:
1. Де я маю підняти голос?
2. Де я маю взяти вагу?
3. З ким я маю вирівняти відносини?

Я намагаюсь записувати конспект і ділитись їм. Якщо це корисно — поставте 🔥 або + в коментарях.
Інші проповіді можна знайти за хештегом
#проповіді
@obodrenie

Як чинити добро власній душі?

Сьогодні зранку особливо сильне відкриття.
Бути люблячим, бути милосердним і турботливим іноді вважається слабкістю.
Але насправді - це сила. В цьому зломі, грішному світі продовжувати любити і віддавати.

І мені дуже подобається як вчить книга Приповістей

Милосердна людина чинить добро власній душі (Притчі 11:17)

Оце слово «милосердя» важливе і має широке поле значень.
Дане слово є широким за своїм значенням - воно описує правильні взаємини, які мають бути між особистостями (між людьми або між людиною і Богом), пов'язаним взаємним союзом чи завітом, або якимось іншим чином. Це слово включає як значення доброти і милості, так і значення відданості і вірності і, в залежності від контексту, підкреслює той чи інший відтінок значень.

Коли я будую здорові міцні відносини, побудовані на любові - я турбуюсь про інших - я і собі роблю добре. Милосердя - це любов в старозаповітній мові. Це добре ставлення.

Милосердна людина чинить добро власній душі.
Коли я люблю інших - я роблю добро не тільки їм, а й власній душі.
Як же мені це подобається.

Це ранкові роздуми. Якщо корисне ранкове - поставте 🔥
Інші роздуми можна знайти тут: #ранкове
Якщо це корисно - поділіться з іншими.
@obodrenie

3 уроки Неємії у відновлення сенсу.

“Якби це було до вподоби царю, і якщо твій слуга знайшов у тебе ласку, - то прошу - відправ мене в Юдею, в місто, де гробниці моїх батьків, щоб я його відбудував”(Неємія 2:5)

Неємія пережив найгірше. Втрату і повне руйнування міста, яке він так любив - Єрусалима.
Це втрата. І втрата, знайома багатьом українцям.
З точки зору клінічної психології втрата проживається єдиним способом - це горювання.
Чим більша втрата - тим довше може бути горювання.

Неємія коли дізнався про руйнування міста - сів і заплакав.
Але він був дуже дієвою людиною.

Логотерапія Віктора Франкла - це терапія сенсом. Це життя з сенсом.
І завдяки Неємії ми можемо побачити, як це знайти сенс попри втрату.

І ось 3 уроки Неємії
1. Він дозволив собі проживати біль
Коли Неємія почув про зруйнований Єрусалим, він не кинувся одразу “рятувати ситуацію”. Він зупинився, плакав, постив і молився. Психологічно це дуже важливо: він не заглушив біль активністю, а дозволив йому стати внутрішнім запитом.
І тоді з’являється сенс - не як ідея, а як внутрішнє “мене це стосується”.

2. Він почув поклик, який був більший за страх
Неємія мав безпечне життя при дворі царя. Але руїни Єрусалима торкнулися його ідентичності.
Сенс у Франкла завжди пов’язаний із відповідальністю: “це покладено на мене”. Неємія не знав, чи вийде, але знав, що не може жити так, ніби нічого не сталося.

3. Він перетворив сенс у конкретну дію
Сенс для Неємії став планом, переговорами, ризиком, будівництвом стін під загрозою ворогів. У логотерапевтичних термінах - він реалізував сенс через творіння і служіння. Це найглибша форма подолання травми: не просто вижити, а дозволити болю стати частиною історії, яка будує.
Ми ще будемо повертатись до логотерапії і навичок, які допоможуть віднаходити сенс в складні часи.

“Якби це було до вподоби царю, і якщо твій слуга знайшов у тебе ласку, - то прошу - відправ мене в Юдею, в місто, де гробниці моїх батьків, щоб я його відбудував” (Неємія 2:5)

Він проживав втрату дієво.
І так, звісно, ви можете сказати, що у нас, українців ситуація інша. Ми не можемо зараз відбудовувати, бо міста під обстрілами.
Я згоден.

Але ми можемо віднайти свою дію, що робити, щоб підтримувати відчуття сенсу всередині. Попри все.

Це ранкові роздуми. Якщо корисне ранкове - поставте 🔥
Інші роздуми можна знайти тут: #ранкове
Якщо це корисно - поділіться з іншими.
@obodrenie