Віра — це згода з невідомою та недостовірною інформацією, як із відомою та достовірною.
💯11❤6
Коли ти вже народиш нам онуків?
Таке питання часто ставлять батьки своїм донькам, намагаючись їх «мотивувати», що створює тиск та роздратування.
От нещодавно звернулась клієнтка з таким запитом: «Що мені відповідати батькам, коли вони мені ставлять таке питання?».
За 5 хвилин консультації прийшли до дуже простої відповіді: «Приведіть мені чоловіка, від якого я маю завагітніти і я завагітнію». Після декількох відповідей батьки перестали питати про вагітність)
Така ж відповідь може працювати і для чоловіків: «Приведіть мені жінку, з якою я маю одружитись і яка має вам народити онуків».
Таке питання часто ставлять батьки своїм донькам, намагаючись їх «мотивувати», що створює тиск та роздратування.
От нещодавно звернулась клієнтка з таким запитом: «Що мені відповідати батькам, коли вони мені ставлять таке питання?».
За 5 хвилин консультації прийшли до дуже простої відповіді: «Приведіть мені чоловіка, від якого я маю завагітніти і я завагітнію». Після декількох відповідей батьки перестали питати про вагітність)
Така ж відповідь може працювати і для чоловіків: «Приведіть мені жінку, з якою я маю одружитись і яка має вам народити онуків».
❤10
А=А
Одна з моїх пристрастей — це давати прості і зрозумілі визначення важливим поняттям. Особливо таким поняттям, сутність яких можна сплутати.
Коли я навчався на психолога, на першому курсі у нас був предмет «Філософія» і наш викладач казав: «Якщо ви хочете себе вважати розумною людиною, ви повинні самостійно навчитись давати визначення поняттям».
Далі він «піднімав» студента і питав у нього: «Що таке стіл?». Ми всі добре знаємо, що таке стіл, але дати визначення столу виявилось складно.
Таким чином він нас вчив першому закону логіки, закону тотожності: «А=А».
Він звучить так: «У процесі мислення кожне поняття чи судження має використовуватися в одному єдиному тлумаченні. Не можна змінювати визначення понять під час обговорення». Коли поняття для нас чітко не визначені, ми можемо підміняти їх зовсім іншими поняттями та вкладати різні значення. Значення та визначення слів є важливою складовою нашого життя, оскільки вони формують наше мислення і поведінку. Це основа будь якої дискусії. Якщо ми говоримо про «Любов», спочатку нам треба визначити, що таке «Любов», і тільки після цього починати дискусію.
Філософ Едвард Ільєнков в своїй книзі «Діалектична логіка», писав наступне: «Визначення понять повинні характеризуватися універсальністю та необхідністю, тобто вони мають бути сформульовані так, щоб жоден майбутній досвід не зміг їх спростувати».
В цьому каналі буду ділитись своїми визначеннями різних понять, які краще допоможуть розуміти слова, які ми вживаємо в житті.
#поняття
Одна з моїх пристрастей — це давати прості і зрозумілі визначення важливим поняттям. Особливо таким поняттям, сутність яких можна сплутати.
Коли я навчався на психолога, на першому курсі у нас був предмет «Філософія» і наш викладач казав: «Якщо ви хочете себе вважати розумною людиною, ви повинні самостійно навчитись давати визначення поняттям».
Далі він «піднімав» студента і питав у нього: «Що таке стіл?». Ми всі добре знаємо, що таке стіл, але дати визначення столу виявилось складно.
Таким чином він нас вчив першому закону логіки, закону тотожності: «А=А».
Він звучить так: «У процесі мислення кожне поняття чи судження має використовуватися в одному єдиному тлумаченні. Не можна змінювати визначення понять під час обговорення». Коли поняття для нас чітко не визначені, ми можемо підміняти їх зовсім іншими поняттями та вкладати різні значення. Значення та визначення слів є важливою складовою нашого життя, оскільки вони формують наше мислення і поведінку. Це основа будь якої дискусії. Якщо ми говоримо про «Любов», спочатку нам треба визначити, що таке «Любов», і тільки після цього починати дискусію.
Філософ Едвард Ільєнков в своїй книзі «Діалектична логіка», писав наступне: «Визначення понять повинні характеризуватися універсальністю та необхідністю, тобто вони мають бути сформульовані так, щоб жоден майбутній досвід не зміг їх спростувати».
В цьому каналі буду ділитись своїми визначеннями різних понять, які краще допоможуть розуміти слова, які ми вживаємо в житті.
#поняття
❤36💯3👀1
Тривога та страх
Тривога і страх — це дві базові емоції, які допомагають нам реагувати на небезпеку, але водночас часто стають причиною внутрішнього напруження. Обидві виникають, коли ми відчуваємо загрозу, однак страх зазвичай пов’язаний із конкретною ситуацією — тим, що відбувається «тут і зараз», тоді як тривога стосується можливих подій у майбутньому, часто невизначених або уявних.
Розуміння різниці між цими станами дозволяє краще усвідомлювати свої реакції, відновлювати відчуття контролю й навчитися ефективно заспокоювати себе у стресових ситуаціях.
Страх знаходиться у теперішньому моменті. Це безпосереднє зіткнення з небезпекою. Тривога, на відміну від страху — це невизначеність у майбутньому, в якому потенційно може статись щось погане. Тривога — це тінь небезпеки.
Ми відчуваємо тривогу не з приводу минулого і сьогодення, а тривожимося про те, що може статися. Згадайте свій стан перед іспитами в школі чи університеті. Ми відчуваємо тривогу до іспитів, але вона відразу проходить, коли їх здаємо. Тоді вона трансформується в спокій [якщо іспит склали добре], або в страх [якщо іспит завалили].
Тривога від страху відрізняється відсутністю об'єкта, на який вона спрямована. Наприклад, може бути страх комах, але може бути тривоги комах.
Різниця в тому, що об'єкт тривоги незрозумілий, а у страху зрозумілий.
Наприклад:
До 24 лютого — це тривога. Ми не знаємо почнеться чи не почнеться повномасштабна війна? Але коли війна почалася, коли пролунали вибухи й полетіли ракети — це став страх. Бо загроза стала реальною, фізичною, її вже неможливо ігнорувати.
Також страх може перейти в паніку — коли організм намагається дистанціюватись від небезпеки, втікати від неї.
Тривога і страх — це дві базові емоції, які допомагають нам реагувати на небезпеку, але водночас часто стають причиною внутрішнього напруження. Обидві виникають, коли ми відчуваємо загрозу, однак страх зазвичай пов’язаний із конкретною ситуацією — тим, що відбувається «тут і зараз», тоді як тривога стосується можливих подій у майбутньому, часто невизначених або уявних.
Розуміння різниці між цими станами дозволяє краще усвідомлювати свої реакції, відновлювати відчуття контролю й навчитися ефективно заспокоювати себе у стресових ситуаціях.
Страх знаходиться у теперішньому моменті. Це безпосереднє зіткнення з небезпекою. Тривога, на відміну від страху — це невизначеність у майбутньому, в якому потенційно може статись щось погане. Тривога — це тінь небезпеки.
Ми відчуваємо тривогу не з приводу минулого і сьогодення, а тривожимося про те, що може статися. Згадайте свій стан перед іспитами в школі чи університеті. Ми відчуваємо тривогу до іспитів, але вона відразу проходить, коли їх здаємо. Тоді вона трансформується в спокій [якщо іспит склали добре], або в страх [якщо іспит завалили].
Тривога від страху відрізняється відсутністю об'єкта, на який вона спрямована. Наприклад, може бути страх комах, але може бути тривоги комах.
Різниця в тому, що об'єкт тривоги незрозумілий, а у страху зрозумілий.
Наприклад:
До 24 лютого — це тривога. Ми не знаємо почнеться чи не почнеться повномасштабна війна? Але коли війна почалася, коли пролунали вибухи й полетіли ракети — це став страх. Бо загроза стала реальною, фізичною, її вже неможливо ігнорувати.
Також страх може перейти в паніку — коли організм намагається дистанціюватись від небезпеки, втікати від неї.
❤10💯5
Адекватна та неадекватна тривога
1. Нормальна [виправдана] тривога — це адекватна реакція на реальні загрози, важливі події життя.
Приклад нормальної тривоги: тривога на день пологів, операція у близької людини, виступ на сцені, важливі іспити.
Це важливі події, від яких може залежати наше благополуччя, тому в таких ситуаціях тривожитись нормально.
2. Невротична виникає через хвору уяву. Невротична тривога, як правило є результатом сфабрикованої реальності.
Приклад невротичної тривоги: ми сідаємо в літак, і уявляємо, що цей літак може бути несправним. Чи жінка, яка завагітніла починає накручувати себе, що можливо вона народить хвору дитину, хоча УЗД показує, що все добре.
В такому випадку важливо вчитись керувати своєю уявою, в чому добре може допомагати психотерапія.
Часто буває, що боротьба з невротичною тривогою впливає на бажання контролювати реальність, що не завжди можливо. Оскільки майбутнє завжди невідоме, ми намагаємося мінімізувати ризики за допомогою ретельного планування, намагаючись уникнути потенційної небезпеки. Звідси виникає бажання все контролювати. Ми можемо шукати допомоги в науці та релігії, які дають відчуття [ілюзію], що майбутнє передбачуване. А якщо передбачити майбутнє не можемо, вибираємо уникнення можливих небезпек [коли хочемо сподобатися людям, але не можемо передбачити їх реакції, вибираємо уникнення спілкування].
Ми хочемо уберегти себе від чогось поганого, тому намагаємось контролювати світ, нескінченно моделюючи різні небезпечні ситуації. Такий спосіб мислення викликає почуття постійної тривоги, що у своїй суті виникає через бажання неможливого, саме контролювати все.
Уявімо, що ми постійно хвилюємось за своїх рідних. Ми телефонуємо чоловіку, жінці чи дитині по кілька разів на день, щоб переконатися, що з ними все гаразд. Якщо хтось не відповідає одразу — у голові починають крутитися десятки сценаріїв: «А раптом щось сталося?», «Може, аварія?», «Може, його хтось образив?». Це не тому, що нам хочеться хвилюватися — просто наш мозок намагається передбачити й контролювати небезпеку, щоб уберегти себе від болю. Але світ непередбачуваний, і коли ми намагаємося контролювати те, що поза нашою владою, тривога лише посилюється. Так ми опиняємося у пастці власних думок — наче намагаємося втримати річку руками.
Нам дуже складно відпустити контроль. Нам здається, що якщо ми передбачимо все наперед — зможемо уникнути болю чи небезпеки. Але насправді це неможливо. Світ не підкорюється нашим планам, і чим більше ми намагаємось усе контролювати, тим сильнішою стає тривога. Тому важливо навчитися розрізняти: що ми можемо контролювати, а що — ні.
В таких випадках важливо прийняти, що світом керує Бог, доля, детермінізм… Можна назвати як завгодно, але ми залишаємось відповідальними тільки за свій стан. Це означає, що ми можемо зосередитись не на зовнішніх подіях, а на тому, як реагуємо на них. Якщо відчуваємо тривогу чи невизначеність — важливо сказати скажи собі: «Коли справді буде загроза, я зможу розібратися на місці, контролюючи себе». Така проста фраза повертає відчуття опори, допомагає залишатися в теперішньому моменті й не дозволяє тривозі розростатися у страшні уявні сценарії.
Коли відчуття тривоги проявляється надто пізно, з'являються переляк та паніка. Організму це потрібно, щоб уникнути протистояння з якоюсь небезпекою. Адже шок та травма виникають, коли щось трапляється несподівано. Тому переляк і паніка — форми тривоги тією мірою, що вони включають очікування «страшного невідомого», яке може нам нашкодити або нас убити.
1. Нормальна [виправдана] тривога — це адекватна реакція на реальні загрози, важливі події життя.
Приклад нормальної тривоги: тривога на день пологів, операція у близької людини, виступ на сцені, важливі іспити.
Це важливі події, від яких може залежати наше благополуччя, тому в таких ситуаціях тривожитись нормально.
2. Невротична виникає через хвору уяву. Невротична тривога, як правило є результатом сфабрикованої реальності.
Приклад невротичної тривоги: ми сідаємо в літак, і уявляємо, що цей літак може бути несправним. Чи жінка, яка завагітніла починає накручувати себе, що можливо вона народить хвору дитину, хоча УЗД показує, що все добре.
В такому випадку важливо вчитись керувати своєю уявою, в чому добре може допомагати психотерапія.
Часто буває, що боротьба з невротичною тривогою впливає на бажання контролювати реальність, що не завжди можливо. Оскільки майбутнє завжди невідоме, ми намагаємося мінімізувати ризики за допомогою ретельного планування, намагаючись уникнути потенційної небезпеки. Звідси виникає бажання все контролювати. Ми можемо шукати допомоги в науці та релігії, які дають відчуття [ілюзію], що майбутнє передбачуване. А якщо передбачити майбутнє не можемо, вибираємо уникнення можливих небезпек [коли хочемо сподобатися людям, але не можемо передбачити їх реакції, вибираємо уникнення спілкування].
Ми хочемо уберегти себе від чогось поганого, тому намагаємось контролювати світ, нескінченно моделюючи різні небезпечні ситуації. Такий спосіб мислення викликає почуття постійної тривоги, що у своїй суті виникає через бажання неможливого, саме контролювати все.
Уявімо, що ми постійно хвилюємось за своїх рідних. Ми телефонуємо чоловіку, жінці чи дитині по кілька разів на день, щоб переконатися, що з ними все гаразд. Якщо хтось не відповідає одразу — у голові починають крутитися десятки сценаріїв: «А раптом щось сталося?», «Може, аварія?», «Може, його хтось образив?». Це не тому, що нам хочеться хвилюватися — просто наш мозок намагається передбачити й контролювати небезпеку, щоб уберегти себе від болю. Але світ непередбачуваний, і коли ми намагаємося контролювати те, що поза нашою владою, тривога лише посилюється. Так ми опиняємося у пастці власних думок — наче намагаємося втримати річку руками.
Нам дуже складно відпустити контроль. Нам здається, що якщо ми передбачимо все наперед — зможемо уникнути болю чи небезпеки. Але насправді це неможливо. Світ не підкорюється нашим планам, і чим більше ми намагаємось усе контролювати, тим сильнішою стає тривога. Тому важливо навчитися розрізняти: що ми можемо контролювати, а що — ні.
В таких випадках важливо прийняти, що світом керує Бог, доля, детермінізм… Можна назвати як завгодно, але ми залишаємось відповідальними тільки за свій стан. Це означає, що ми можемо зосередитись не на зовнішніх подіях, а на тому, як реагуємо на них. Якщо відчуваємо тривогу чи невизначеність — важливо сказати скажи собі: «Коли справді буде загроза, я зможу розібратися на місці, контролюючи себе». Така проста фраза повертає відчуття опори, допомагає залишатися в теперішньому моменті й не дозволяє тривозі розростатися у страшні уявні сценарії.
Коли відчуття тривоги проявляється надто пізно, з'являються переляк та паніка. Організму це потрібно, щоб уникнути протистояння з якоюсь небезпекою. Адже шок та травма виникають, коли щось трапляється несподівано. Тому переляк і паніка — форми тривоги тією мірою, що вони включають очікування «страшного невідомого», яке може нам нашкодити або нас убити.
❤8🫡8💯3
Відпустка
Перед різдвяними святами я вигорів. Лягаючи спати подумав, що давно не був у відпустці. Далі, як це часто буває, почав думати про сутність слова «Відпустка». Прийшов до досить простих, але, як на мене, цікавих та важливих ідей.
Етимологічно, слово «Відпустка» складається з двох частин:
• від — префікс зі значенням відокремлення, припинення дії;
• пустити — дозволити рух, дати піти.
Тобто, у відпустці, людині треба по справжньому відпустити [перестати тримати] роботу, а роботі — відпустити [перестати тримати] людину. Якщо це вдасться зробити — реалізується суть відпустки — відновлення та накопичення сил.
#поняття
Перед різдвяними святами я вигорів. Лягаючи спати подумав, що давно не був у відпустці. Далі, як це часто буває, почав думати про сутність слова «Відпустка». Прийшов до досить простих, але, як на мене, цікавих та важливих ідей.
Етимологічно, слово «Відпустка» складається з двох частин:
• від — префікс зі значенням відокремлення, припинення дії;
• пустити — дозволити рух, дати піти.
Тобто, у відпустці, людині треба по справжньому відпустити [перестати тримати] роботу, а роботі — відпустити [перестати тримати] людину. Якщо це вдасться зробити — реалізується суть відпустки — відновлення та накопичення сил.
#поняття
❤24💯8
Критика та самокритика
Існує багато емоційно забарвлених слів, які асоціюються з чимось негативним. Наприклад, слова «пропаганда», «маніпуляція» у своїй суті не несуть нічого негативного, якщо в них розібратись. Їхня оцінка залежить від змісту та мети застосування. Туди можна віднести й слово «критика».
Етимологічно, слово «критика» походить від давньогрецького κριτική — «мистецтво розрізняти». Корінь — κρίνω — «відділяти, розрізняти».
Первинне значення: здатність розрізняти істинне і хибне, добре і погане; зважене судження.
Отже, історично критика не означала «осуд» або «негатив», а саме аналіз і оцінку з метою кращого розуміння та вдосконалення.
Коли ми критикуємо когось, чи критикуємо себе, важливо розуміти, якої мети ми прагнемо досягнути, вдосконалення чи руйнації?
Якщо ми відчуваємо «краще розуміння та вдосконалення» спілкуючись з собою — це орієнтир, що мета [само]критики в первинному значенні була досягнута. Якщо ж результатом стає пригніченість і знецінення, йдеться вже не про критику, а про саморуйнування.
#поняття
Існує багато емоційно забарвлених слів, які асоціюються з чимось негативним. Наприклад, слова «пропаганда», «маніпуляція» у своїй суті не несуть нічого негативного, якщо в них розібратись. Їхня оцінка залежить від змісту та мети застосування. Туди можна віднести й слово «критика».
Етимологічно, слово «критика» походить від давньогрецького κριτική — «мистецтво розрізняти». Корінь — κρίνω — «відділяти, розрізняти».
Первинне значення: здатність розрізняти істинне і хибне, добре і погане; зважене судження.
Отже, історично критика не означала «осуд» або «негатив», а саме аналіз і оцінку з метою кращого розуміння та вдосконалення.
Коли ми критикуємо когось, чи критикуємо себе, важливо розуміти, якої мети ми прагнемо досягнути, вдосконалення чи руйнації?
Якщо ми відчуваємо «краще розуміння та вдосконалення» спілкуючись з собою — це орієнтир, що мета [само]критики в первинному значенні була досягнута. Якщо ж результатом стає пригніченість і знецінення, йдеться вже не про критику, а про саморуйнування.
#поняття
💯14❤7
Ознака дурості — це не не знати.
Ознака дурості — знати, як правильно, і продовжувати робити неправильно.
Ознака дурості — знати, як правильно, і продовжувати робити неправильно.
💯18❤4🫡3
Позиція дитини в сім`ї та подальший вплив на становлення особистості
Сьогодні зі студентами на першій парі в п'ятницю розбирали адлеріанську психотерапію. Почав заслуховувати доповіді студентів з його легендарної цитати: «Скажи ні першій парі в п'ятницю"))
Альфред Адлер багато говорив про те, як порядок народження в сім’ї впливає на формування особистості. Говорили про позиції дитини в сім’ї:
1. Старша дитина — часто «маленький дорослий». Може рано дорослішати, бути відповідальною за молодших сестер/братів, не до кінця прожити власне дитинство. Коли з’являються молодші діти, вона може відчувати, що уваги стало менше, бо фокус батьків зміщується.
2. Середня дитина — живе «між». Може постійно змагатися, шукати своє місце, вчитися бути гнучкою, дипломатичною, але інколи — відчувати, що її недобачають.
3. Наймолодша дитина — може відчувати себе меншою, слабшою, «після когось». Доношувати речі старших — символічно і буквально. Бачить, що старші вже мають більше свободи, досвіду, стосунків, сексуального життя — а вона ще ні. Це може викликати переживання неповноцінності та сильне бажання швидше подорослішати.
І коли я запитав: «То якою ж дитиною краще народитися?»
Студентки відповіли дуже точно: «Найкраще — жити в сім’ї, де тебе люблять.» ❤️
З цим я 100% погоджусь. І думаю, Адлер теж.
*ідеї Адлера варто враховувати в синхроні з кривою нормального розподілу та з конкретним життєвим контекстом людини.
Сьогодні зі студентами на першій парі в п'ятницю розбирали адлеріанську психотерапію. Почав заслуховувати доповіді студентів з його легендарної цитати: «Скажи ні першій парі в п'ятницю"))
Альфред Адлер багато говорив про те, як порядок народження в сім’ї впливає на формування особистості. Говорили про позиції дитини в сім’ї:
1. Старша дитина — часто «маленький дорослий». Може рано дорослішати, бути відповідальною за молодших сестер/братів, не до кінця прожити власне дитинство. Коли з’являються молодші діти, вона може відчувати, що уваги стало менше, бо фокус батьків зміщується.
2. Середня дитина — живе «між». Може постійно змагатися, шукати своє місце, вчитися бути гнучкою, дипломатичною, але інколи — відчувати, що її недобачають.
3. Наймолодша дитина — може відчувати себе меншою, слабшою, «після когось». Доношувати речі старших — символічно і буквально. Бачить, що старші вже мають більше свободи, досвіду, стосунків, сексуального життя — а вона ще ні. Це може викликати переживання неповноцінності та сильне бажання швидше подорослішати.
І коли я запитав: «То якою ж дитиною краще народитися?»
Студентки відповіли дуже точно: «Найкраще — жити в сім’ї, де тебе люблять.» ❤️
З цим я 100% погоджусь. І думаю, Адлер теж.
*ідеї Адлера варто враховувати в синхроні з кривою нормального розподілу та з конкретним життєвим контекстом людини.
1❤20
Самотність
Коли ми є спостерігачами, ми відчуваємо відстороненість. Коли стаємо учасниками, відстороненість і самотність трансформуються у співпричетність та залученість.
Залученість — антидот від самотності.
Коли ми є спостерігачами, ми відчуваємо відстороненість. Коли стаємо учасниками, відстороненість і самотність трансформуються у співпричетність та залученість.
Залученість — антидот від самотності.
❤19
Антидепресанти VS психотерапія
Зараз працюю з лікарем-психіатром в команді на ветеранському кемпі. Слухав його лекцію про антидепресанти. Сподобалась його аналогія про антидепресанти та психотерапію (автор аналогії не він, і не я)).
Антидепресанти — це рятувальний круг, який не дає потонути. Але він не вчить плавати.
Психотерапія — розвиває навички плавати і вчить долати перешкоди самостійно.
Обидва потрібні. Просто в різний момент і з різною метою.
Зараз працюю з лікарем-психіатром в команді на ветеранському кемпі. Слухав його лекцію про антидепресанти. Сподобалась його аналогія про антидепресанти та психотерапію (автор аналогії не він, і не я)).
Антидепресанти — це рятувальний круг, який не дає потонути. Але він не вчить плавати.
Психотерапія — розвиває навички плавати і вчить долати перешкоди самостійно.
Обидва потрібні. Просто в різний момент і з різною метою.
❤28💯9👀3
Пекло
Пекло символізує дурну нескінченність. Подію, яка триває і не може завершитися. Символічно його описували як вічне страждання: гориш у полум’ї, але померти не можеш.
У нашому житті пекло — це не щось невідоме чи містичне. Це те, що повторюється знову і знову.
Деструктивні стосунки, які давно варто було б завершити, але ми не можемо. Робота, від якої нудить, але з якої ми роками не звільняємося. Щодня обіцяємо собі «ще трохи потерпіти». Таких прикладів багато.
Нещодавно один близький клієнт запитав мене, як мої справи. Вийшов кумедний діалог:
- Зараз я в Миколаєві, їду назад автобусом. Найбільше в житті я ненавиджу дві речі: кацапів, які напали на нас, і нічні переїзди автобусом 😄.
- Уяви, що тобі треба всю ніч їхати в автобусі з кацапами.
- Ахаха. Це і є пекло.
А чи є пекло в вашому житті, яке треба закінчити?)
Пекло символізує дурну нескінченність. Подію, яка триває і не може завершитися. Символічно його описували як вічне страждання: гориш у полум’ї, але померти не можеш.
У нашому житті пекло — це не щось невідоме чи містичне. Це те, що повторюється знову і знову.
Деструктивні стосунки, які давно варто було б завершити, але ми не можемо. Робота, від якої нудить, але з якої ми роками не звільняємося. Щодня обіцяємо собі «ще трохи потерпіти». Таких прикладів багато.
Нещодавно один близький клієнт запитав мене, як мої справи. Вийшов кумедний діалог:
- Зараз я в Миколаєві, їду назад автобусом. Найбільше в житті я ненавиджу дві речі: кацапів, які напали на нас, і нічні переїзди автобусом 😄.
- Уяви, що тобі треба всю ніч їхати в автобусі з кацапами.
- Ахаха. Це і є пекло.
А чи є пекло в вашому житті, яке треба закінчити?)
❤19💯6
Метафора, як працює психотерапія
Одну з найкращих і найпростіших метафор професійної роботи консультанта запропонувала сімейна терапевтка та велика знавчиня проблем спілкування Вірджинія Сатір.
Клієнт на самому початку роботи нагадує супермаркет після землетрусу: стелажі повалені, усі товари розкидані, проходи завалені, порядку немає — хаос. Точніше, певний порядок усе ж зберігся, але його недостатньо, щоб супермаркет нормально функціонував.
Консультант організовує роботу з розкладання товарів по місцях. Жодних нових «надходжень» у результаті його роботи не відбувається, нічого нового не привноситься — виноситься лише сміття та безнадійно зіпсовані товари. Натомість з’являється порядок, а разом із ним — спокій, надія, радість від подолання труднощів і досвід успішного проходження випробувань.
Одну з найкращих і найпростіших метафор професійної роботи консультанта запропонувала сімейна терапевтка та велика знавчиня проблем спілкування Вірджинія Сатір.
Клієнт на самому початку роботи нагадує супермаркет після землетрусу: стелажі повалені, усі товари розкидані, проходи завалені, порядку немає — хаос. Точніше, певний порядок усе ж зберігся, але його недостатньо, щоб супермаркет нормально функціонував.
Консультант організовує роботу з розкладання товарів по місцях. Жодних нових «надходжень» у результаті його роботи не відбувається, нічого нового не привноситься — виноситься лише сміття та безнадійно зіпсовані товари. Натомість з’являється порядок, а разом із ним — спокій, надія, радість від подолання труднощів і досвід успішного проходження випробувань.
❤28
.doc
Метафора, як працює психотерапія Одну з найкращих і найпростіших метафор професійної роботи консультанта запропонувала сімейна терапевтка та велика знавчиня проблем спілкування Вірджинія Сатір. Клієнт на самому початку роботи нагадує супермаркет після землетрусу:…
Чи має психотерапевт бути прикладом пропрацьованості?
Вірджинія Сатір вважається однією з найвпливовіших сімейних терапевток, але обидва її шлюби завершилися розлученням. Вона щиро намагалася побудувати у власному житті те, про що навчала інших, однак реальність виявилася значно складнішою. Бо зустріти «свою» людину — це лотерея.
Ми звикли орієнтуватися на уявлення, що хороший терапевт має бути прикладом повної «пропрацьованості». Але в житті все часто виглядає інакше.
Наведу приклад зі свого досвіду.
У квітні 2014 року мене залучили до роботи з військовими, які перебували в російському оточенні в Криму, не зрадили присязі й були переведені на материкову частину України. Бойового досвіду в мене тоді не було, але я спирався на методологію психологічного консультування та психотерапії, якої мене навчали. Семе це дозволяло якісно допомагати.
Уперше я поїхав у зону бойових дій у серпні 2014 року й отримав власний бойовий досвід. Але. На саму методологію роботи це не вплинуло. Влипнуло тільки на створення «терапевтичного альянсу». Коли тебе питають:
— А ти там був?
— Був.
Психологам, які працюють із ветеранами, я б рекомендував хоча б раз побувати в зоні бойових дій — навіть якщо лише для надання психологічної допомоги. Не обов’язково їхати «на нуль». Іноді достатньо побути в прифронтовому місті, на кшталт Краматорськ.
Це може допомогти у встановленні контакту та кращому розумінні контексту. Але якщо такого досвіду немає — не варто комплексувати. Достатньо мати опору на власну методологію психологічного консультування та психотерапії.
Вірджинія Сатір вважається однією з найвпливовіших сімейних терапевток, але обидва її шлюби завершилися розлученням. Вона щиро намагалася побудувати у власному житті те, про що навчала інших, однак реальність виявилася значно складнішою. Бо зустріти «свою» людину — це лотерея.
Ми звикли орієнтуватися на уявлення, що хороший терапевт має бути прикладом повної «пропрацьованості». Але в житті все часто виглядає інакше.
Наведу приклад зі свого досвіду.
У квітні 2014 року мене залучили до роботи з військовими, які перебували в російському оточенні в Криму, не зрадили присязі й були переведені на материкову частину України. Бойового досвіду в мене тоді не було, але я спирався на методологію психологічного консультування та психотерапії, якої мене навчали. Семе це дозволяло якісно допомагати.
Уперше я поїхав у зону бойових дій у серпні 2014 року й отримав власний бойовий досвід. Але. На саму методологію роботи це не вплинуло. Влипнуло тільки на створення «терапевтичного альянсу». Коли тебе питають:
— А ти там був?
— Був.
Психологам, які працюють із ветеранами, я б рекомендував хоча б раз побувати в зоні бойових дій — навіть якщо лише для надання психологічної допомоги. Не обов’язково їхати «на нуль». Іноді достатньо побути в прифронтовому місті, на кшталт Краматорськ.
Це може допомогти у встановленні контакту та кращому розумінні контексту. Але якщо такого досвіду немає — не варто комплексувати. Достатньо мати опору на власну методологію психологічного консультування та психотерапії.
❤27
Мислити чи діяти?
Будь-який мисленнєвий процес спрямований на певний висновок, формулювання завдання та його вирішення. Вибір завершує мислення та закриває проблему. Це остаточна мета мислення. Мета психотерапії — прийти до рішення.
Як це виглядає в житті (коли мислення «застрягає» без вибору):
• Людина місяцями прокручує в голові: «А що він мав на увазі?», «А чому вона так подивилася?», «А раптом усе зміниться?». Мислення працює на повну потужність, але виснажує, бо немає фінального вибору — або відверто поговорити, або завершити ці стосунки.
• Людина роками плануєте відкрити власну справу чи змінити роботу, безкінечно порівнюєте курси, зважуєте ризики, пишете плани в нотатках, але так і не робите перший реальний крок. Проблема не закривається, бо мозок крутиться по колу, замість того щоб прийняти рішення: «Я починаю цього понеділка» або «Я свідомо відмовляюся від цієї ідеї».
Коли терапія допомагає клієнту перейти від нескінченного аналізу («Чому я так почуваюся?») до конкретного вибору («Що я з цим роблю далі?») — саме в цей момент мислення досягає своєї мети, а проблема нарешті закривається.
Будь-який мисленнєвий процес спрямований на певний висновок, формулювання завдання та його вирішення. Вибір завершує мислення та закриває проблему. Це остаточна мета мислення. Мета психотерапії — прийти до рішення.
Як це виглядає в житті (коли мислення «застрягає» без вибору):
• Людина місяцями прокручує в голові: «А що він мав на увазі?», «А чому вона так подивилася?», «А раптом усе зміниться?». Мислення працює на повну потужність, але виснажує, бо немає фінального вибору — або відверто поговорити, або завершити ці стосунки.
• Людина роками плануєте відкрити власну справу чи змінити роботу, безкінечно порівнюєте курси, зважуєте ризики, пишете плани в нотатках, але так і не робите перший реальний крок. Проблема не закривається, бо мозок крутиться по колу, замість того щоб прийняти рішення: «Я починаю цього понеділка» або «Я свідомо відмовляюся від цієї ідеї».
Коли терапія допомагає клієнту перейти від нескінченного аналізу («Чому я так почуваюся?») до конкретного вибору («Що я з цим роблю далі?») — саме в цей момент мислення досягає своєї мети, а проблема нарешті закривається.
❤12💯10
Одним із найкраще досліджених чинників успішності психотерапії є терапевтичний альянс — співпраця, довіра та взаєморозуміння між терапевтом і клієнтом.
Сучасні метааналізи, що охоплюють сотні досліджень і десятки тисяч клієнтів, підтверджують: якість терапевтичного альянсу є одним із найнадійніших предикторів позитивних результатів психотерапії, незалежно від її теоретичного підходу.
Сучасні метааналізи, що охоплюють сотні досліджень і десятки тисяч клієнтів, підтверджують: якість терапевтичного альянсу є одним із найнадійніших предикторів позитивних результатів психотерапії, незалежно від її теоретичного підходу.
❤17
Хвора не людина, а її мова
Безліч проблем виникає через неточність нашої мови. З однією клієнткою ми понад чотири місяці вчилися відходити від узагальнень і драматизації до точного визначення того, що відбувається в її житті. Після того як вона навчилася визначати, що не «День поганий», а «Я забруднила сукню зубною пастою, через це у мене зіпсувався настрій», жити їй стало легше й приємніше.
Точність мови — один із принципів, якими я користуюся під час консультування. Це також фундаментальне положення, яке лежить в основі РЕПТ [раціонально-емотивно-поведінкової] терапії Альберта Елліса, якого я дуже поважаю.
Розглянемо ще один приклад:
Це твердження могло б звучати так:
«Я сприймаю свого начальника як алкоголіка і тирана, а дружину — як жадібну й дурну жінку. На цей момент я не сприймаю і не згадую [або не хочу сприймати й згадувати] в них нічого іншого. Через те, що мій досвід обмежений таким чином і я ігнорую інші чинники, начальник викликає в мене негативні емоції, і так само я схиляюся до того, щоб розлучитися з дружиною».
Перефразування не обов’язково вирішують усі проблеми, але допомагають усвідомлено брати відповідальність за вибір, який ми робимо.
Безліч проблем виникає через неточність нашої мови. З однією клієнткою ми понад чотири місяці вчилися відходити від узагальнень і драматизації до точного визначення того, що відбувається в її житті. Після того як вона навчилася визначати, що не «День поганий», а «Я забруднила сукню зубною пастою, через це у мене зіпсувався настрій», жити їй стало легше й приємніше.
Точність мови — один із принципів, якими я користуюся під час консультування. Це також фундаментальне положення, яке лежить в основі РЕПТ [раціонально-емотивно-поведінкової] терапії Альберта Елліса, якого я дуже поважаю.
Розглянемо ще один приклад:
«Мій начальник — алкоголік і тиран. Я його ненавиджу. А моя дружина — жадібна й дурна жінка. У мене немає іншого вибору, окрім як розійтися з нею».
Це твердження могло б звучати так:
«Я сприймаю свого начальника як алкоголіка і тирана, а дружину — як жадібну й дурну жінку. На цей момент я не сприймаю і не згадую [або не хочу сприймати й згадувати] в них нічого іншого. Через те, що мій досвід обмежений таким чином і я ігнорую інші чинники, начальник викликає в мене негативні емоції, і так само я схиляюся до того, щоб розлучитися з дружиною».
Перефразування не обов’язково вирішують усі проблеми, але допомагають усвідомлено брати відповідальність за вибір, який ми робимо.
❤28💯8