Уряд та правляча партія розглядають націоналізацію військово-промислових заводів для виробництва боєприпасів, також на порядку денному — реструктуризація оборонної промисловості.

Уряд та правляча партія розглядають націоналізацію військово-промислових заводів і передання їх в управління приватним компаніям для виробництва боєприпасів, щоб забезпечити стабільне постачання боєприпасів, необхідних для тривалого ведення бойових дій Силами самооборони у разі надзвичайної ситуації.

Міністерство оборони вже розпочало консультації з відповідними компаніями та також враховує можливість реструктуризації оборонної промисловості. Передбачається, що цю політику відобразять у трьох документах із безпеки, які планується переглянути цього року, а також у новій стратегії розвитку оборонної промисловості.

Про це повідомили кілька представників уряду та правлячої партії. Розглядається застосування моделі «GOCO» (Government Owned, Contractor Operated), за якою державні військові заводи перебувають у власності уряду, а управління ними здійснюють приватні підрядники.

До Другої світової війни державні військові заводи, підпорядковані безпосередньо армії, називалися «кошьо» (工廠), і нинішня модель GOCO може розглядатися як сучасний аналог «кошьо».

У червні минулого року Комітет із питань безпеки Ліберально-демократичної партії у своїх політичних пропозиціях уряду прямо зазначив про «впровадження державних кошьо».

У жовтні у спільній угоді ЛДП та Японської партії відродження (Nippon Ishin no Kai) також було включено положення про «просування заходів щодо державних косьо та GOCO».

軍事日本 ❁｜Military Japan ❁

🚀Японія вироблятиме основну ракету середньої дальності для F-35 силами вітчизняних виробників.

Міністерство оборони включило до проєкту бюджету на 8-й рік епохи Рейва (2026 фінансовий рік) 300 млн єн на створення виробничої бази для випуску в Японії керованої ракети середньої дальності класу «повітря–повітря» AIM-120 AMRAAM.

Відомство планує розбудовувати вітчизняну інфраструктуру вже з 2026 фінансового року. Таке рішення локалізувати виробництво основної ракети, яку раніше лише імпортували, зумовлене кількома стратегічними чинниками.

Головна причина полягає в тому, що винищувачі F-35A/B, які згодом сформують основу парку Повітряних сил самооборони Японії, технічно не можуть нести озброєння японської розробки, зокрема ракети Type 99.

Поширене пояснення, ніби вітчизняні ракети не підходять за розміром до внутрішніх відсіків F-35, лише частково відображає реальність.

Насправді існують міжнародні домовленості щодо F-35 як продукту спільної розробки: на борт літака дозволено інтегрувати лише те озброєння, яке створили США або країни-партнери програми, як-от Велика Британія чи Норвегія.

Оскільки Японія придбала ці винищувачі через механізм прямих військових продажів (FMS), а не як повноправний учасник розробки, вона зобов’язана закуповувати схвалені міжнародними протоколами зразки, зокрема ракети AMRAAM.

Це обмеження діє навіть попри наявність у Японії власних технологій для виробництва аналогічної продукції.

Завдяки цьому виробництво таких ракет на національних підприємствах надає Японії низку переваг, зокрема у сфері стійкості постачань і контролю над виробничим циклом. Окрім задоволення власних потреб, ракети можуть постачатися й на експорт, що дозволить підтримувати виробничу базу за рахунок значної кількості замовлень.

Станом на сьогодні попит на ракети AIM-120 AMRAAM є дуже високим. Їх замовляють для оснащення винищувачів F-15, F-16 і F-35, а також для наземних систем протиповітряної оборони, зокрема NASAMS. Ці ракети застосовуються в Україні та закуповуються такими країнами, як США, Норвегія, Данія й іншими.

軍事日本 ❁｜Military Japan ❁