A union of offended revanchists: Serbia and Hungary are testing Europe's strength

On 1 April, an event took place in Belgrade that most European centuries have overlooked. And for good reason: the defence ministers of Serbia and Hungary signed a strategic defence agreement. In the presence of Vucic, the '90s-style guarantor of stability, and with the traditional smiles against the backdrop of flags.

But in reality, it was more than just a document, because it was a declaration of intent: the formalisation of the revanchist axis.

The agreement provides for: joint military exercises (79 events in 2025 - twice as many as last year); military-technical cooperation (i.e. weapons, systems, logistics); political synchronisation within the framework of "regional stability" (which always ends in instability for some reason).

In fact, it is an alliance against reality.

Serbia wants revenge for Kosovo. Hungary - for Trianon. Both states are arming themselves, both are flirting with Moscow, both hate the Brussels order. And both are partners of the West, on paper. This paradoxical status quo is a direct result of Europe's long patience, bordering on suicidal.

And now the question arises: who will be the third act in this show?

Belarus? Or maybe Slovakia, led by Fico? And what about the Serbian republic, which tomorrow or the day after tomorrow will start moving towards "independence" according to the "Transnistrian" option?

Hungary and Serbia are a test. A test for the blurring of red lines. This is a signal that the collective West is losing control of its flanks because it is too busy moralising and bureaucratising in the centre.

Because if Belarusian officers (actually Russians with Belarusian passports) come to Novy Sad tomorrow for training, no one will even say "oops".

We have to admit that Europe has received a new test of strength. The only difference is that this time it is being tested on a flank that has been considered "less problematic" for too long. Serbia and Hungary are no longer just partners - they are allies in a revanchist project where history weighs more than law, and the lost past is more precious than the future.

The question is not when this alliance will turn into something more. The question is why it has not yet been noticed in Berlin and Brussels.

Because when the next player joins the camp, it will be too late to look for leverage. After that, we'll have to count the fronts.

P.s. - if you want to help Ukraine's counter-propaganda, please contact 4441111068433840

PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com

Patreon.

https://www.patreon.com/fashdonetsk

Btc -

bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

Союз ображених реваншистів: Сербія і Угорщина тестують Європу на міцність

1 квітня в Белграді відбулася подія, яку більшість європейських століть пропустила повз увагу. А дарма - міністри оборони Сербії та Угорщини підписали стратегічну угоду в галузі оборони. За присутності Вучича — гаранта стабільності в стилі 90-х — і з традиційними усмішками на фоні прапорів.

Але насправді підписано дещо більше, ніж документ, бо це була декларація намірів: формалізація осі реваншистів.

Угода передбачає: спільні військові навчання (79 заходів уже в 2025 — вдвічі більше, ніж торік); військово-технічну кооперацію (тобто озброєння, системи, логістика); політичну синхронізацію в межах “регіональної стабільності” (яка завжди чомусь закінчується нестабільністю).

Фактично це союз проти реальності.

Сербія хоче реваншу за Косово. Угорщина — за Тріанон. Обидві держави озброюються, обидві фліртують із москвою, обидві ненавидять брюссельський порядок. І обидві — партнери Заходу, на папері. Цей парадоксальний статус-кво — прямий результат тривалого європейського терпіння, що межує з самогубством.

І от тепер з’являється питання: хто буде третім у цьому шоу?

Білорусь? Чи можна Словаччина на чолі з фіцо? А як щодо республіки сербської, яка завтра-післязавтра почне рухатися в сторону «незалежності» за «придністровським» варіантом?

Угорщина й Сербія — це тест. Перевірка на розмитість червоних ліній. Це сигнал, що колективний Захід втрачає контроль над флангами, бо надто зайнятий моралізаторством та бюрократією в центрі.

Бо якшо завтра на навчання до Нового Сада приїдуть білоруські офіцери (насправді росіяни з білоруськими паспортами) — ніхто навіть не скаже “ой”.

Маємо визнати, що Європа отримала новий тест на міцність. Різниця лише в тому, що цього разу тестують на фланзі, який занадто довго вважали “менш проблемним”. Сербія і Угорщина вже не просто партнери — вони союзники у реваншистському проєкті, де історія важить більше за право, а втрачене минуле — дорожче за майбутнє.

Питання не в тому, коли цей союз перетвориться на щось більше. Питання в тому, чому його досі не помітили в Берліні і Брюсселі.

Бо коли до табору долучиться наступний гравець — буде пізно шукати важелі. Після цього доведеться рахувати фронти.

P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840

PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com

Патреон -

https://www.patreon.com/fashdonetsk

ВТС -

bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

Міф про «адіннарот» і спектакль в Клайпеді або мова має значення

Преамбула. Іноді навіть невеликий культурний захід може вивести на поверхню імперську зарозумілість. Саме так сталося з українським спектаклем «Будьте вы счастливы», що гастролював країнами Балтії і раптово опинився в центрі мовного скандалу у литовській Клайпеді. Те, що мало стати історією про мистецтво, єдність і підтримку, перетворилося на ще одну ілюстрацію того, наскільки крихкий і хибний міф про «адіннарот».

Що сталося? Рускослишасчіє ухі нє асілілі мови - виставу, поставлену одеською режисеркою Наталею Прокопенко, в анонсах у п’яти містах Балтії, зокрема у Клайпеді, було заявлено як російськомовну. Проте вже на сцені актори несподівано для публіки говорили українською.

Глядачі були дезорієнтовані, дехто — розлючений. Соцмережі загуділи, мов осиний вулик. А потім почалося найцікавіше - імперська отрута дала про себе знати

Режисерка чітко заявила: «Ми не граємо мовою агресора», а коментарі для каналу «Новая Клайпеда. Новости» Наталя Прокопенко висловила щире здивування тим, що хтось взагалі міг подумати про гру російською:

«В Одесі з 24 лютого 2022 року спектакль іде тільки українською, перехід на іншу мову під час вистави був неможливий. Для акторів це був шок, вони не очікували такого прийому».

Плюс вона додала риторичне питання, яке мало би зняти всі сумніви: «Ви справді вважаєте, що люди, які щодня працюють під бомбардуваннями, без світла й води, будуть грати мовою агресора?»

Так, в афіші говорили інше. Це правда. Але, якшо російськомовні є адіннарот з українцями, то я не бачу різниці, на якій мові вистава іде. І взагалі, якшо вірити роспропаганді, українці з кацапами «браття». Тому «брат» має розуміти мову «брата» - кацапи ж нібито теж словʼяни. Чи ні? (Якшо вони словʼяни, то мій кіт наполовину лебідь, бо теж вміє шипіти)

На афішах усіх міст Балтії спектакль було заявлено як такий, що йде російською. Чи це обман очікувань? Не зовсім. Так, один з організаторів заявив, що саме трупа нібито надала недостовірну інформацію, а режисерка уникла прямої відповіді, сказавши, що не знає, чому так сталося, але…

Але, блядь… ви серйозно? Вата Клайпеди дійсно очікувала актори шо з України будуть виступати на російській після такої великої кількості ракет? Це ж не ані лорак приїхала

Чи можна вважати, що ситуація дійшла до абсурду (ніхто не винен, винуваті тільки глядачі)? Як на мене, то більше питання до розумових здібностей глядачів, які очікували виступу російською - по Одесі кацапи не цукерки кидають з неба. Чи це так важко зрозуміти?

В даному випадку знову міф про «адіннарот» здох. Бо рускаслишасчіє ухі нє асілілі української

Конфлікт з виставою маленький, але дуже показовий. Тому шо він не лише про спектакль і мову - він про імперський наратив, який десятиліттями нав’язували під виглядом «ми ж адін нарот».

Насправді ж ми бачимо національну свідомість з Одеси, де актори чітко розуміють шо мова має значення, шо вони з України + принципово не хочуть говорити російською

Глядачі ж з пострадянського простору все ще чекають «русскій язик», бо інші мови вони не можуть осилити.

Хтось скаже шо в даній ситуації всім трохи ніяково: актор почуваються зрадженими, публіка — обдуреною, організатори — винними без вини.

Проте міф про «адіннарот» остаточно валяється в багнюці. Без шансів на повернення на сцену. Бо якщо ми були б «одним народом», то проблеми не було б

Тому, якшо адіннарот, то давайте краще виставу дивитися українською. Чи нарот все ж таки не адін?

А ви шо думаєте?

Кінець

P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840

PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com

Патреон -

https://www.patreon.com/fashdonetsk

ВТС -

bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

Вітаю, шановне панство!

Красунчик із Соцміста, з якого зняли понад 100 кліщів...
Тільки під час першого огляду на ньому було 91 кліщ.

Знесилений, виснажений, він прийшов до людей за допомогою… Це був його останній шанс. І він знайшов правильну людину – ту, яка одразу зрозуміла, що щось не так, і звернулася до нас.

Хлопчика врятували, але він досі знаходиться у клініці. Лікування продовжено ще на 4 дні.

У нас є лише ці 4 дні, щоб знайти для нього дім.
Спроби знайти його колишніх господарів не дали жодних результатів.

На сьогодні в клініці @paradise.vet за лікування Хасіка (так ми його назвали) вже накопичився борг – 11 780 грн.
Ми просто не маємо можливості його погасити: в клініках залишаються важкохворі тварини, які потребують цілодобового нагляду…

Хасік – неймовірний!
Ласкавий, красивий, дуже схожий на вовка. Активний, тому шукає таку ж активну родину.

👇Зв'язок:👇

🐾 +380 68 63 00 816 🐾

@for1166

Йому близько року, після лікування буде кастрований і вакцинований.
Можливе перевезення за кордон!

Вирішив провести ще один батл зі штучним інтелектом! Закінчений варіант своєї роботи додам трохи пізніше. Чекаю ваших думок у коментарях!
http://patreon.com/PetrenkoAndryi