«В той день, коли я прийшов до Верони, чотири гравці пішли. Перше, що я дізнався, – дуже багато гравців основи залишили клуб. Атмосфера була дивна», – розповідав Тіджані Нослін. 

Серед тих, хто був проданий – Сіріль Нґонґе та Милан Джурич, найкращі бомбардири команди, шість та п’ять голів відповідно. Гравці, що їх замінили – не давали гарантій. Той таки Нослін, що прийшов з нідерландської Фортуни, вперше зіграв на професійному рівні у 22, три роки тому. «Я був кур’єром, розвозив сендвічі Subway Амстердамом, а мама розсилала листи різним клубам, щоб мене взяли на перегляд», – розповідав Тіджані.

Верона врятувалася, Нослін забив п’ять голів та зробив чотири асисти. Він – найрезультативніший гравець команди за весь чемпіонат. Відзначився Тіджані в матчах з Ювентусом, Міланом, Аталантою, Фіорентиною та Інтером. Непогано, чи не так?

«Мені допомагає бог, – впевнений футболіст. – Протягом всього життя я отримую підтвердження його існування. І перехід в Верону, і цей успіх – теж завдяки йому».

Тренер Верони Марко Бароні очолив Лаціо.

Лаціо придбав Тіджані Носліна за 15 млн євро.

🌐 ДжанлукаЛападула

Фаворити Євро довели, чому саме вони – фаворити!

12-00, давайте з нами.

https://www.youtube.com/live/t1tjYewZQaA

💌 @eurofootballpodcast

Директор Лечче Пантелео Корвіно розумів, що переговори щодо нового контракту з Лукою Ґотті будуть непростими.

«Я запросив його до готельного комплексу, що належить моєму другу, там зазвичай спокійно та тихо, – розповідає Корвіно. – За вечерею ми обговорювали контракт, не домовилися, сиділи довго, пішли спати».

Корвіно прокинувся від стукоту в двері. Це був Ґотті. Пожежа.

«Ми намагалися вийти з будівлі, але дуже диміло, я ледь не знепритомнів. Вистрибнули у вікно, пощастило, що то був перший поверх. Лука заспокоював мене, бачив, що я наляканий».

Коли Корвіно зрозумів, що вони в безпеці, то запитав Ґотті: «Яку зарплату ти хочеш? Дам вдвічі більше».

Наступного дня тренер підписав контракт.

🌐 ДжанлукаЛападула

Сльози, розпач, радість – черговий день на Євро-2024.

І ваше улюблене шоу о 12-00.

https://www.youtube.com/live/VoABWV-STMQ

💌 @eurofootballpodcast

З 2013-го до 2015-го, три чемпіонати поспіль, Вінченцо Монтелла робив Фіорентину четвертою командою чемпіонату. Він тренував Рому, Мілан, Севілью, його команди грали в Лізі Європи та Лізі чемпіонів.

Але повернення до Флоренції у 2019-му перекреслило все. Чотири перемоги за 24 матчі чемпіонату, звільнення, втеча з Італії, до турецького клубу Адана Демірспор.

«Це нормально, коли судять за результатами. Деякі з них були не дуже хорошими, я це визнаю. Але мені шкода, що мене вважали холодним і зарозумілим. Коли на тебе вішають ярлик у футболі, тобі важко його зняти, і, можливо, роки і роки роботи, зусиль, прогресу і результатів затьмарюються цим ярликом.

У моєму ставленні ніколи не було зверхності, лише стриманість і повага до ролей. Як і після голів моїх команд: коли мої гравці радіють, я роздумую, що робити далі, але це не означає, що всередині я не відчуваю тієї ж радості.

У мене було велике бажання довести, що кілька невдалих сезонів не підірвали мого бажання бути тренером. Що помилки, яких я теж припускався, не зламали мене, а навпаки, стали приводом для роздумів і зростання. І що м'яч, який котиться, - це те, що дає мені найбільше енергії та адреналіну в житті.

Я хотів почати все спочатку і не побоявся зробити це в Туреччині з командою, що щойно вийшла до вищої ліги. Є моменти, коли не потрібно робити жодних розрахунків – ти просто занурюєшся в роботу. Життя – це книга, що завжди може подарувати тобі нові захоплюючі глави. Треба лише набратися сміливості, щоб перегорнути сторінку. Якби я не зробив цього два роки тому, то не став би тренером збірної Туреччини.

Жага реваншу – це здорова річ, але у мене немає жодних образ, жалю чи ностальгії. Натомість багато енергії, цілей, що потрібно досягти, і ще більше мрій, які потрібно здійснити. Колись я повернуся до роботи в Італії, але зараз я повністю занурений у цю чудову пригоду і хочу насолодитися нею сповна».

Чвертьфінал чемпіонату Європи – чи не мрія, що здійснилася?

🌐 ДжанлукаЛападула

Меріх Демірал пішов майже тим самим шляхом, що й Монтелла. Поїхав з Італії до Саудівської Аравії, зробив, здавалось, крок у забуття.

Але ж тепер має дві голи на Євро – на два більше за Кріштіану Роналду.

Чому саме Роналду? Бо, за словами Демірала, Кріштіану надихав його в юності, а потім ще й допоміг, коли вони стали одноклубниками.

«Я грав за молодіжку Фенербахче, а він вже взяв Золотий мʼяч. Якось я зміг сфотографуватися з Кріштіану. Прийшов додому і плакав від радості. Коли ми зустрітися в Ювентусі, показав йому те фото, він був шокований.

Якось Роналду забив два голи Удінезе і тренувався сам, після гри. Побачив мене, запросив приєднатися. Ми поговорили, і я зрозумів, скільки в ньому пристрасті до футболу. Роналду сказав тоді: «Якщо хочеш бути переможцем, результат не має значення. Ти просто маєш працювати над собою». То був дуже важливий урок для мене».

🌐 ДжанлукаЛападула

Австрія аут, Туреччина – ін.

Про вчорашні матчі та перші чвертьфінали – як зазвичай, о 12-00.

https://www.youtube.com/watch?v=sIL2jNg5QJo

💌 @eurofootballpodcast

У вересні 2018-го Реал переміг Рому в Лізі чемпіонів 3:0.

19-річний Ніколо Дзаньйоло не звернув уваги на рахунок. «Я дізнався, що зіграю, на ранкових зборах команди. Звичайно, я цього не чекав. Найскладніше було підготуватися до гри. У мене було десять годин, і весь цей час я думав, що вийду на поле проти чемпіонів, за яких учора грав на PlayStation. Увечері було легше. Ти просто виходиш і робиш що вмієш».

Це був перший матч Дзаньоло за Рому. Мало хто дебютує з того, що обігрує Гарета Бейла. «Різниця між примаверою та дорослою командою величезна. Часу подумати значно менше, простору менше. Тож коли бачиш суперника, роби те, що миттєво спадає на думку. Бейл? Не було жодної різниці, хто переді мною. Просто суперник, якого потрібно пройти».

«Давайте визнаємо: Дзаньйоло не був готовий грати з Реалом. Але він показав характер, а Ді Франческо – сміливість", - написав журналіст GdS Фабіо Лікарі. «Я не божевільний, – виправдовувався Еусебіо. - Він провів хороший матч, якщо можна так говорити, коли команда програла 0:3».

За декілька місяців Ді Франческо не потрібно пояснювати свій вибір на користь Ніколо. Матч з Інтером відповів на багато запитань. Це була друга гра Дзаньйоло в старті в серії А, і він був найкращим у Ромі. Його хвалив навіть Франческо Тотті.

«Він здається ветераном. Не переживає, грає дуже просто. Дзаньйоло - вибуховий гравець, потужний, з технікою. У нього є все, щоб вирости у велику зірку. Але не кажіть йому, що я його хвалив».

А директор Роми Мончі запевняв: «Ніколо з нами надовго».

***

Як це було давно. Три дні тому Дзаньйоло відсвяткував 25-й день народження. Подарунок до свята – повернення до Італії, після Галатасарая та Астон Вілли. Надія на краще – Джан П'єро Ґасперіні.

🌐 ДжанлукаЛападула

Майк Меньян шість років провів у ПСЖ, але не дебютував за першу команду і в 20 пішов до Лілля. Втім, тренувався з зірками і познайомився зі Златаном.

«Мені було 17, він знищував мене на тренуваннях, – розповідав Меньян. – М’яч летів зі швидкістью 400 км/г. Буффон і Жуліо Сезар не впоралися б.

Я багато пропускав, Ібра не витримав: «Ти – лайно, а не воротар». Але потім, після одного сейва, я відповів: «А ти – лайно, а не нападник».

Він довго мене ігнорував, проте згодом підійшов і сказав, що цінить такий менталітет».

Минули 10 років, і тепер вже Меньяна порівнюють з Ібрагімовичем.

«Його менталітет – це щось, він справжній чемпіон. Нагадує мені Златана, хоче бути найкращим і працює для цього щодня», – каже Стефано Піолі.

Дідьє Дешам теж оцінив Майка. Той став основним у збірній і чудово відіграв перші матчі в новому статусі: потягнув пенальті від Мемфіса Депая і зробив неймовірний сейв проти Ірландії.

«Майк – неймовірний, – каже тренер французів. – Чудовий воротар і справжній лідер».

🌐 Підписатися

Вітаємо!

На Євро-2024 залишилося пʼять матчів, так само залишилося пʼять епізодів нашого спецпроєкту до чемпіонату Європи.

Чекаємо від вас максимальної активності в чаті, зустрічаємося о 12-00.

https://youtube.com/live/XMcAFfWCJ9g

💌 @eurofootballpodcast

Паулу Фонсека провів першу прес-конференцію як тренер Мілана.

«Ми зобов’язані не забувати про те, що відбувається в Україні».

🇺🇦🇺🇦🇺🇦

🌐 ДжанлукаЛападула

Адріано Ґалліані обрав 9 липня днем презентації Алессандро Нести в Монці, адже 18 років тому Італія стала чемпіоном світу.

Проте Неста вважає, що він став чемпіоном трохи пізніше.

«Восьме січня 2007-го року. Саме тоді я нарешті виграв чемпіонат світу. А до цього дня чогось не вистачало.

Задзвонив телефон. Я був у Маямі, лікував спину після чергового пошкодження. Я постійно відчував біль. А якщо мені ставало краще, то незабаром усе починалося заново. Втомлений і роздратований я взяв слухавку:

– Алло...

– Але, це Ліппі.

– Містере, дуже приємно.

– Мені теж. Послухай, що відбувається.

У мить я все зрозумів. На фоні я почув голос. Пристрасний, із чітким неаполітанським акцентом. У ньому звучала справжня гордість.

«... ми хочемо відзначити цими знаками і нагородити медалями наших спортсменів, переможців чемпіонату світу, а також тренерів і менеджерів, що працювали з ними і посприяли зростанню престижу та міжнародної значущості Італії...»

Говорив президент Республіки Джорджо Наполітано. У Квіринальському Палаці відбувалася церемонія нагородження чемпіонів світу. І був відсутній – нехай і з поважної причини – тільки я. Сонце Флориди мало вилікувати мої рани, але це зробив Ліппі, зателефонувавши: «Але, ми в Римі, нас нагороджують. Ти – один із нас. Ти зрозумів? Ти – один із нас, один із двадцяти трьох, не забувай про це ніколи».

Я щось відчув. Сироти шкірою. Поштовх. До цього моменту я не відчував себе чемпіоном світу на 100% – десь на 80%, можливо, навіть трохи менше. На папері я виграв мундіаль, але не усвідомлював цього повністю. У Зал слави було вписано моє ім'я, але там не було мого серця. Яке завдяки дзвінку Ліппі почало битися так, як і мало би битися: «Алессандро, в тому, що ми тут, є і твоя заслуга. Це все. Бувай».

«Гарного вечора, містер. Дякую».

Я народився заново. Ліппі, велика людина, відкрив мені очі. Я виграв мундіаль, я став чемпіоном світу тільки після його дзвінка. Я знайшов відсутні 20%.

Я зіграв два матчі групового турніру, а в третьому, проти Чехії, травмувався. Я почувався абсолютно розгубленим. Останню спробу вийти на поле я зробив у Дортмунді, в день легендарного півфіналу з Німеччиною. До цього я практично не тренувався, щоб уникнути ускладнень. Ліппі все ясно і переконливо мені пояснив: «Завтра подивимося, як ти почуватимешся. Якщо добре – вийдеш із перших хвилин. В основі».

Я старався, але нічого не вийшло. Ми грали тренувальний матч, я спробував випередити когось із хлопців, але доля випередила мене. Цей біль я прекрасно знав. Я плакав від відчаю і злоби. Мені було дуже важко, я почувався непроханим гостем серед здорових людей, що можуть грати. Італія перемагала, але я – ні. Я не зробив свій внесок, взяв участь лише у двох матчах на самому початку турніру, а за найважливішими іграми був змушений просто спостерігати. Мені здавалося, що невезіння тепер завжди буде супроводжувати мене. Я сходив з розуму.

У Франції 1998-го року я отримав травму в матчі з Австрією. У Кореї та Японії, 2002-го – з Хорватією. У Німеччині - з Чехією. Прокляті чемпіонати світу. Сигнали були очевидними, і я дійшов висновку. Я ніколи не думав про те, щоб завершити кар'єру, але зрозумів, що збірну доведеться покинути, тому що фізично я не зможу витримувати таку велику кількість матчів.

11-го жовтня 2006-го року зіграв останній матч за Італію – у Тбілісі, проти Грузії. Це був епілог болісної частини моєї кар'єри, що залишила після себе гіркий присмак, немов нерозділене кохання. Я страждав, усі мої старання не були винагороджені. Принаймні, так я думав до восьмого січня 2007-го: «Але, пам'ятай, ти - чемпіон світу».

Це була правда, яку я просто не міг усвідомити. Моєю нагородою стала нездійснена мрія безлічі футболістів. Я виграв чемпіонат світу. Я все-таки зіграв на ньому два матчі.

Тепер я тренер, і в мене нова мрія. Стати, як Ліппі. Я йому винен».

🌐 ДжанлукаЛападула

І ще про Несту та чемпіонат світу-2006. Розповідає Андреа Пірло:

«Ми жили в номері 205 Коверчано, з Нестою та Де Россі. Сандро отримав травму одразу ж, проти Чехії, в матчу групового турніру. Було багато сліз скільки напруги, він був дуже виснажений і відмовлявся розмовляти з кимось, окрім нас. Ліппі час від часу давав нам вихідний, ми водили Несту на вечерю, намагалися всіляко відволікти, але він повторював одне й те саме: «Я не відчуваю себе частиною цієї команди, я завжди травмований».

Одного разу ми поверталися автівкою з Дюссельдорфа, найближчого великого міста поблизу нашого тренувального табору в Дуйсбурзі. Неста був за кермом. На дорозі спочатку я, а потім Даніеле, ні з того ні з сього, вигукнули одне й те саме: «Ти їдеш не туди, ми мали вийти в Аусфарті».

«Але…»

«Але що? Давай, Сандріно, повертай».

«Ви впевнені?»

«Звісно. Давай, повертай негайно, інакше ми повернемося пізно і нам доведеться заплатити штраф».

Неста різко загальмував, повернув, поїхав за нашими вказівками., Ми опинилися в моторошній місцині: темно, навколо поля. Загубилися.

Ми з Даніеле сміялися, а Неста хвилювався: «Чого ти, бляха, смієтеся? Як нам тепер повертатися?»

«Сандріно...»

«Чорт забирай, я і так щодня читаю в газетах, що розвалююся на шматки, а тепер ще й напишуть, що я перший італійський футболіст в історії чемпіонату світу, що загубився».

«Сандріно...»

«Гей, де це ми, бляха, знаходимося?»

«Сандріно…»

«Ви припините сміятися? Чого вам треба?»

«Сандріно, ausfahrt німецькою означає «вихід»...»

Він не бив нас, інакше пошкодив би ще й руку, але бажання було. Я не думав, що людина може лаятися так багато, як він лаявся тієї ночі, але ми досягли своєї мети: на кілька годин він думав про щось інше, він розважився».

🌐 ДжанлукаЛападула