Сьогодні Україна є єдиною державою у світі, яка створила повноцінний платформоцентричний москітний флот безекіпажних надводних апаратів. Ми першими продемонстрували ефективне бойове застосування надводних дронів-камікадзе, за допомогою яких були знищені бойові кораблі другого рангу (зокрема великий десантний корабель «Цезарь Куников»), збиті два багатоцільові гелікоптери Ми-8, а також два винищувачі Су-30.

Цей успіх став результатом комплексного, поступового підходу до розвитку безекіпажних морських платформ, що вилився у формування повноцінного сімейства дронів Magura. До нього входять як легкі одноразові (або, за потреби, багаторазові) флагманські моделі Magura V5, так і важчі, дорожчі платформи Magura W6P та Magura V7, які за масо-габаритними характеристиками вже наближаються до RHIB-катерів і лоцманських суден.

Останні моделі стали базою для інтеграції зенітно-ракетного озброєння на основі ракет класу «повітря-повітря» типу Р-73 та AIM-9, а також зенітно-кулеметних комплексів (не впізнав, що в модулі стоїть— ймовірно, ДШКМ або ПКТ). Таким чином, ми створили багаторівневу екосистему: легкі ударні дрони-камікадзе працюють під прикриттям платформ, здатних протидіяти повітряним і надводним загрозам у ближній зоні. Це збільшує шанси на успішний прорив оборони противника та дії у дальніх морських зонах.

Морські дрони докорінно змінили підходи до ведення бойових дій у закритих та напівзакритих морях, таких як Чорне, Балтійське та Середземне. У таких географічно обмежених акваторіях з розвиненою береговою інфраструктурою, щільною навігацією, розгалуженою системою спостереження, коротким часом підльоту авіації та засиллям берегових ракетних комплексів, безекіпажні платформи дають значну перевагу над флотом великої водотоннажності.

Однак говорити про зміну доктрини ведення океанічних морських війн — поки що зарано. У відкритому океані все ще домінують і ще довго будуть домінувати традиційні платформи, які діють у складі великих ударних груп із надпотужними системами дального радіусу дії (ППО/ПРО, бортові артилерійські системи, морська авіація).

У перспективі платформи на базі Magura W6P і Magura V7 можуть інтегруватися в операції поряд із класичними екіпажами катерами, виконуючи завдання з прикриття десантів, підтримки рейдових дій, охорони мінно-тральних груп під час мінування чи розмінування морських шляхів, а також патрулювання у виключній економічній зоні в інтересах ВМС України та Морської охорони ДПСУ.

Також у майбутньому можна було б розглядати інтеграцію на ці платформи протитанкових/протикорабельних ракет типу Brimstone, AGM-114 Hellfire/RBS-17. Можна навіть помріяти про інтеграцію AIM-120 для забезпечення протиповітряної оборони малого радіуса дії (~20-25 км враховуючи морський старт).

Як на мене, у майбутньому ми маємо переосмислити роль деяких кораблів ВМСУ. Наприклад, варто розглянути питання оснащення корветів «Гетьман Іван Мазепа» та «Гетьман Іван Виговський» пунктами управління морськими дронами та розглянути їх оснащення апаратами на базі Magura V5.

Звісно, Magura — не єдина лінійка надводних безекіпажних апаратів, яку розвиває Україна. Служба безпеки України веде розробку й удосконалення дронів сімейства Sea Baby, оснащених зенітно-кулеметним та некерованим ракетним озброєнням. У свою чергу, Військово-морські сили України працюють над створенням та бойовим застосуванням апаратів серії «Микола» (так, це реальна назва), які вже стали платформами-носіями FPV-дронів.

Однак скоро нам вже потрібно буде стати на шлях уніфікації та оптимізації для вибору єдиної платформи для всіх Сил оборони України, бо розпилювати і без того обмежені ресурси на кілька паралельних проєктів - не варіант.

#ВідАдміна

🦍 First Division