Основна проблематика -це розуміння ( а точніше, нерозуміння) престижності свідомого вибору військової кар’єри. Нажаль, після Другої світової війни цей престиж зник, саме тому у нас ( у противника, доречі, теж) стільки «совкових» дегенератів досі. Це є результатом небажання адекватних освічених людей обирати шлях кадрового військового і на їх місце приходять малоініціативні середньостатистичні вузькомислячі унікуми. Ці унікуми не будуть будувати систему, яка повинна працювати на країну і так як військовий - професія не престижна, то їм плювати на репутацію, вони підлаштуються під систему, яка працює на «угодних». Якщо ти зручний – тобі дозволять красти, у тебе буде 4 квартири та люксове авто ( ректор якоїсь з військових академій не дасть мені збрехати).
Я захоплююсь молодим поколінням, які свідомо обрали шлях кадрового військового під час війни. Багато з них виховані прикладом героїчних вчинків добровольчих підрозділів, а також, окремих бійців. Багато з них є дітьми та родичами цих героїв. Ці майбутні офіцери – гарантія існування нашої Батьківщини, а значить- це важливо.
І тут виникає когнітивний дисонанс. Бо уявіть, як відчувають себе курсанти, отримуючи 620 грн - вони відчувають себе людьми «нижчого» сорту, у дворовій термінології це називається «проіграний». Проте нагадаю, в моменти, коли приходить наказ – вони висуваються, якщо треба воювати, охороняти кордон або критично важливі об’єкти.
Знов таки, окремо відмічу тих, хто повинен за це думати в першу чергу – начальники військових академій, де курсанти -це підпорядкований особовий склад. Було б бажання, рішення проблеми достатньо швидке, але хтось, сидячі на посаді з 2002 року ( 22 мать його роки, Карл!) не знайшов часу на це.
Що ми маємо на виході:
4 пункт постанови Кабміна № 704 від 30 серпня 2017 року визначає: розміри посадових окладів розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Далі ми маємо наказ Міністерства Оборони № 260 від 07.06.2018 про затвердження порядку виплати грошового забезпечення, де в Загальних положеннях в пункті 6 визначено - грошове забезпечення курсантів включає : курсантську посадову надбавку.

Постанова Кабінета Міністрів № 704 від 30 серпня 2017 р. про грошове забезпечення військовослужбовців Додаток 13 : Схема тарифних коефіцієнтів за посадами курсантів ВНЗ та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти… визначає: курсанти з числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання : що навчаються за освітньо-професійними програмами ступеня вищої освіти «бакалавр»: перший і другий курс – 0,35; третього курсу навчання – 0,4; четвертого курсу навчання- 0,45; магістр -0,45.
Елементарна матиматика – 0,35 від 1762 грн = 616,7 грн.
Таким чином, ми з вами визначили корінь проблеми.

Рішення – переглянути постанову кабміну, та збільшити коефіціенти в додатку 13. По моїй елементарній логіці, курсантська посадова надбавка в військових ВНЗ повинна бути не менша (звичайно, бажано більша) за мінімальну зарплату в поточному році, тому і коефіціент по суті повинен опиратись не на чітко визначену суму ( як в постанові Кабміна №704), а на мінімальну заробітну плату в поточному році. Логічно буде і пункт 4 змінити.

Далі робота за малим, знаходимо відповідальну особу в МО (сподіваюсь такі є), яка відпрацьовує пропозицію, котру підписує Міністр Оборони та подає на Кабмін. Питання наступне – хто з МО готовий за це всязтись? «Дорожня карта» вже є. Якщо що, мій номер ви знаєте. Або знайду час і напишу вам сам, офіційно, мені не важко.

Що ми маємо на сьогодні?
1.Витяг з ЄРДР є. Пару днів назад повторно давав свідчення в ДБР. Також свідчення дали, два полковника – Героя України ( ще влітку). Станом на зараз кожен хто вважає що він або його побратими, рідні постраждали від дій генерала Юрія Содоля – може звернутись в ДБР посилаючись на номер ЄРДР, і ті мають прийняти ваші свідчення. В той самий час в заяві моє буте визначено обов’язково місце, час та склад злочину. Для цього рекомендую проконсультуватись з юристами, щоб все було складено «згідно відповідно». Це важливо, для того щоб панове генерали знали що після того як вони використовують особовий склад як м'ясо, потім виступають в Верховній раді з проханням проголосувати за мобілізаційний закон без визначених строків зі словами « Ми вас не підведемо», після цього звільняючись по ВЛК, не зможуть уникнути покарання. Мені написали багато історій на різних напрямках, де я особисто не перебував і не можу підтвердити ці ситуації, але ви як безпосередні учасники цих подій – можете. Це ваш борг перед загиблими побратимами, в першу чергу борг командирів.
2. Заробітна платня курсантам- військовослужбовцям. В той день коли я написав пост по зп курсантам- на мене вийшов представник міністерства оборони, з проханням написати доповідну на міністра оборони стосовно проблематики та методів її вирішення. Доповідну мені допоміг зробити мій побратим Юрій «Мілан» Гаврилишин ( Начальник центру комплектації 12брСпП «Азов»), він безпосередньо приймав участь в бойових діях з 2014 після чого навчався в військовому ВНЗ, тому з цією проблемою бореться давно. Станом на зараз, як мені відомо один з заступників м.о. займається вирішенням цієї проблеми, зворотній зв'язок пообіцяли через пару тижнів.

Теж саме, для лінивих

Спробую пояснити цивільним, бо військовим точно все зрозуміло.
Втрати противника на напрямку залежать від багатьох факторів.
Так, один з них – це рішення командира.
І якби це був єдиний фактор – тоді окей, можна було б зробити статистику втрат противника і втрат своїх сил, але…
«о Боже, вона вже є!» вже ведеться і ГШ її має, і вона не публічна – що є повністю нормальним.
Але давайте перелічимо інші фактори (хоча я впевнений, що теж можу декілька впустити).

- Комплектація особовим складом.
- Рівень та час підготовки особового складу.
- Комплектація озброєнням, технікою АТ/БТ, засобами РЕР, РЕБ,БПЛА, боєприпасами.Умовно у однієї бригади немає тих технічних можливостей вражати таку кількість противника, а у іншої є.
- Моральний стан (залежить від безлічі факторів).
- Час перебування на лінії бойового зіткнення.
- Керування своїм або приданим підрозділом (нагадаю, зараз 90 відсотків, якщо не 100, бригад мають в підпорядкуванні безліч приданих підрозділів) які в свою чергу готують, комплектують їх штатні командири.
- ІНТЕНСИВНІСТЬ напрямку – умовно є напрямок, де не відбуваються штурми місяцями, а на іншому - кожен день по 5-10 штурмових дій. Наприклад бригада, яка стоїть на лівому березі Дніпра в Херсоні – буде вбивати менше противника, тому що в них така обстановка, проте у комбрига буде "низький рейтинг" хоч від нього це не залежить.
- Географія місцевості та кількість особового складу противника, в тому числі засоби старшого начальника ПРОТИВНИКА. Поле, лісиста місцевість, болота, місто, село без капітальних будівель- диктують умови ведення бойових дій. Також включимо сюди протяжність лінії бойового зіткнення - хтось тримає смугу в 5 км, інші в 15-25 км, і це також тягне за собою комплектацію особовим складом.
- Керування власними силами взагалі - приклад бригади, які повністю розділили по батальйонам по різним напрямкам і командир бригади взагалі не керує своїм особовим складом.
- Умови ведення бойових дій – старший начальник може перекидати бригаду з напрямку на напрямок безкінечну кількість раз в будь який проміжок часу (бо от він так хоче, він так баче) – чи винен комбриг ? В тому числі старший начальник може забирати в тебе твої підрозділи на провальні напрямки, і давати замість непідготовлених мобілізованих, або не давати нікого.
- Засоби старшого начальника – умовно перекидання засобів з одного ОТУ на інше, котрі обирає по своїм особистим міркуванням вище військове керівництво.
- Втрати особового складу та втрати позицій – знов таки обов’язковий фактор, який не має права бути публічним до кінця війни.

І от вам інша сторона медалі – навіщо все це, а головне на*уя? На що будуть впливати ці рейтинги? На те, що згідно з рейтингу будуть розподілятись озброєння та техніка, або призначатись комбриги на посади?
Так статистика існує, вона не публічна і ГШ її має, вона просто не працює.
Не працює тому, що це іншими словами перетворюються в «місячну отработку», є безліч способів у*бати фпв в один той самий танк, та подати один танк як 10 - з різних ракурсів, різними підрозділами.
Статистика повинна не заохочувати або карати, вона існує для АНАЛІЗУ – кожне питання треба вивчати окремо, чому так відбулось, чому там виходить, а тут не працює – і робити висновки, може людина не та, може умови не ті, може йому задачі такі ставили генерали «вперед вперед».
І ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ЦЬОГО АНАЛІЗУ відбуваються якісь зміни в середині системи.

Але ж нам треба перетворити все в ШОУ!
Якщо командири почнуть хвилюватись за свої «рейтинги» - нам всім пізда. З повагою ваш "якийсь там підполковник".

Давайте так, щоб по-чесному . По-перше, дякую підрозділу «Азов», колективу та окремо командиру, полковнику Денису Прокопенко за ті роки, які ми пройшли разом, за ті бої та виклики, які ми подолали. Настільки багато найкращих синів та доньок України як в Азові, я не бачив ніде і, впевнений, не побачу. Я такий, який є завдяки підрозділу і людям, з якими провів більш ніж десять років. Дякую тим, хто був поряд і в ті часи, коли «Азов» був батальйоном та новоствореним полком – приємно бачити вас кістяком інших найбільш боєздатних підрозділів. Дякую командувачу НГУ Півненку О.С. за зміни в Національній Гвардії, які призвели до формування бригад НГУ, які є одними з найкращих підрозділів Сил оборони України. Також хочу окремо подякувати Міністру внутрішніх справ Ігорю Клименко за постійну підтримку нашої бригади, а також за величезний вклад в повернення наших бійців з полону. В політику, на превелике щастя недолугих нардепів, не йду, - моя справа війна і з військового сектору я не збираюсь йти, з часом зможу розповісти більше.

Багато прохань почати збір на Ядерку

ОСЬ БАНКА

Вирішив поділитися з вами однією історією —щоб ви просто розуміли, як низько можуть опускатись деякі люди.
Поки я ще був на службі, командир бригади подав мене на нагороду. Процедура не з простих — тривала, бюрократична, але врешті-решт, через чотири місяці, президент підписав указ про моє нагородження.
У середу, 9 квітня 2025 року, друг Калина — заступник командира бригади — привітав мене, надіславши скріншот з офіційного сайту президента, де я був у списку нагороджених.
Пані та панове, вже наступного дня з указу моє прізвище просто зникло.
Чому так сталося? Можливо, через мою чітку позицію щодо заміни головнокомандувача. Хоча, якщо чесно, інших причин я просто не бачу. Але вкотре я переконався — в цій системі ще дуже багато треба змінювати.
Я майже впевнений, що сам президент не давав вказівки прибирати мене з указу, це було б дивно. Отже — в ОП є хтось, хто має повноваження "виправити" указ без погодження з Верховним Головнокомандувачем держави. Хоча все це робиться доволі просто: приносять новий текст указу, кажуть щось на кшталт "там помилка в прізвищі була, ми виправили", і перепідписують, можуть прибрати тих хто не подобається, і додати своїх кентів наприклад.
Насправді — це навіть смішно. Я уявляю собі, як десь хтось б’є кулаком по столу і каже: "От жеж, с*ка, етот Кротевич. Не любить мене. А я тут, бляха, з другою армією світу воюю!" І все стає на свої місця,для них не важливо що ти заслуговуєш та робиш, важливо щоб ти був зручним, слухняним та завжди казав « Так». Але це не для мене. Найкраща нагорода для мене це , коли від’єбуться зі своїми інтригами від адекватних військових та армії нарешті дадуть нормально воювати.
Забавно. Печально. Да й ладно.