Мирноград в оточенні. Вихід звідти навіть вночі практично неможливий.
Люди сидять і чекають або «деблокуючого удару Манштейна», або поки їх вивезе «4 флот Герінга».

Сіверськ під контролем росіян. Незважаючи на практично безпрецедентний героїзм і відчайдушний опір наших підрозділів. На жаль, відсутність піхоти і низка неправильних рішень призвели до того, що місто окуповане червоною заразою.

По Куп'янську. Звільнення значної частини міста - це результат, коли вдумливо використовують свої ресурси і помилки противника. Операція продемонструвала, що навіть практично в безнадійній ситуації за рахунок вмілого маневру власних сил і засобів можна досягти дуже хорошого результату.

Поки Оболенський і Драпатий реально зачищали Куп'янськ, є ненавчені, які продовжують вважати, що можна утримувати населені пункти в Інтернеті, не привертаючи увагу санітарів населення.

Противник у Святогірську. Окремі групи, але тривожний знак.

Куп'янськ.
Центр під нашим контролем, але війна там не закінчилася.
Розвідувально-ударна група північноамериканських добровольців бригади «Хартія» штурмом взяла будівлю Куп'янської міськради. 2-й корпус НГУ встановив контроль над центром і веде зачистку.
Що важливо:
1. Росіяни в місті є. Їх чимало. Вони чинять запеклий опір, працюють малими групами, з підвалів, промзони та околиць.
2. Логістика противника не перерізана повністю. Підвезення людей, БК і дронів йде — з перебоями, під вогнем, але йде.
3. Наша піхота спокійно діє в центрі — це ознака локального контролю, але не «місто очищене». У сучасній війні місто не беруть «одним прапором». Його вигризають квартал за кварталом.

Аналогія тут проста і неприємна — Бахмут.
Там теж спочатку закріпилися в центрі, а потім місяцями йшли бої за розв'язки, багатоповерхівки і околиці, противник зберігав логістику довше, ніж здавалося, лінія фронту всередині міста жила своїм життям.
Можна згадати і Мар'їнку, і Авдіївку — контроль над ключовими точками не означає кінець боїв. Це лише перехід до наступної, найбільш виснажливої фази.
Можна фіксувати, що Куп'янськ — в активній фазі штурму, центр — за ЗСУ, противник ще не вибитий, місто буде «горіти» довго. Попереду важка, в'язка, правильна робота.
Але факт залишається фактом: противника повільно, але невідворотно перемелюють.

Кінець війни — найнебезпечніший час (частина 1)

Парадокс будь-якої війни:
чим ближче фінал, тим вищі внутрішні ризики для армії.
Не через поразки.
Через втому, очікування і питання, яке крутиться у всіх в голові:
«А що далі?»
На цьому етапі війна ще триває, але психологічно багато хто вже живе після неї.
І саме тут армії найчастіше починають ламатися — тихо, без бунтів і вибухів.

Історія це проходила десятки разів. ЗСУ — не виняток.

Солдат наприкінці війни: вже не «перемогти», а «дожити»

Головний перелом — зміна мотивації.

Поки війна сприймається як довга дистанція:
— ризик виправданий
— втрати мають сенс
— наказ сприймається як необхідність
Коли з'являється відчуття близького кінця:
— ризик виглядає безглуздим
— кожна смерть здається зайвою
— наказ починає перевірятися на «адекватність»

Звідси:
1. зростання обережності
2. відхід від ініціативи
3. цинізм замість гасел
4. роздратування на тил
5. емоційна порожнеча

Це психологія людини, яка занадто довго була на війні і хоче вижити.

Дисципліна «пливе», навіть якщо армія не розвалюється

Наприкінці війни дисципліна падає не через розпад,
а через виснаження.

Зовні все виглядає нормально:
— позиції тримаються
— накази виконуються
— підрозділи існують

Всередині:
— формальність
— мінімум надзусиль
— логіка «роблю рівно стільки, скільки потрібно»

Армія ще працює. Але вона вже не живе війною — вона її переживає.

Молодший офіцер: найвразливіша людина фінального етапу (частина 2)

Молодший офіцер наприкінці війни затиснутий між трьома тисками:
— втомлені солдати
— обережний штаб
— власне майбутнє після війни

Відбувається розкол. Одні вибирають:
«Головне — довести людей живими»

Інші думають: «Треба зафіксувати внесок, поки не пізно»

Звідси:
1. формалізм
2. відмова від ініціативи без прямого наказу
3. холод між командиром і особовим складом

Не тому що вони погані.
Тому що війна закінчується в голові раніше, ніж в реальності.

Штаби: війна ще триває, але підсумки вже підбивають

На верхніх рівнях війна закінчується першою.

Фокус зміщується:
— з реальних рішень на політичні
— з ефективності на керованість
— з правди на «красиву картинку»

З'являється:
1. обережність до паралічу
2. небажання псувати фінальний звіт
3. замовчування проблем
4. боротьба за інтерпретацію подій

Армія починає жити не війною,
а тим, як її будуть описувати після.

Негативні фактори, які з'являються майже завжди (частина 3)

Історія вперта. Список повторюється:
1. Самозбереження починає перемагати загальну мету
2. Дисципліна розмивається від втоми
3. Виникають сірі зони і неформальні домовленості
4. Деморалізація стає прихованою, а не явною
5. З'являється страх бути забутим після війни

Найнебезпечніше тут — не кожен пункт окремо,
а їх збіг у часі.

Що з цього вже можна застосувати до ЗСУ

Без героїзації та без паніки.

Вже відчувається або посилиться:
— втома від невизначеності
— зміщення мотивації до особистого виживання
— роздратування розривом «фронт — тил»
— скепсис до заяв про терміни
— болюча реакція на «пізніх героїв»

При цьому критично важливо:
— підрозділи тримаються
— горизонтальна довіра жива
— масового саботажу немає

Це означає, що каркас ще цілий.

❗️Але найнебезпечніший момент — очікування кінця

Лиман. Геометрія помилок
Іноді для аналізу війни не потрібні інсайди, карти і зведення. Достатньо геометрії. Лиман зараз — саме такий випадок. Тут зійшлися фактори, які окремо можуть виглядати терпимо, але разом складаються в стійку і добре впізнавану пастку.

Перший фактор. Фланги. Повторюється знайома схема: поступове продавлювання, розширення сірих зон, наростання загрози без формального прориву. Це не виглядає драматично в даний момент, але системна помилка Бахмута, Авдіївки, Вугледара, Покровська знову помітна. Флангові проблеми знову сприймаються як другорядні, хоча саме вони визначають подальшу геометрію бою.
Другий. У тилу — річка Сіверський Донець. Формально — річка в глибині оборони. Фактично — природна ізоляція району бойових дій. Річка в такій конфігурації не захищає, а обмежує: стискає час на прийняття рішень, скорочує варіанти маневру, робить логістику вразливою за визначенням. Район оборони поступово перетворюється на півострів.
Третій. Класичний «котел» тут не потрібен. Російським військам не потрібно замикати оточення. Достатньо тримати під вогневим контролем дві-три переправи, контролювати підходи до них за допомогою БПЛА та артилерії. Виникає вогневе оточення — психологічно майже рівне котлу, але набагато підступніше.
Четвертий. Найнебезпечніший, випливає з третього фактора. Коли командири починають воювати не за плацдарм, а за вихід з нього, район оборони вже програний концептуально. Формально все ще «тримається», але управління, ініціатива і свобода маневру починають зникати швидше, ніж позиції на карті.

Фактично лиманський напрямок — район тимчасового перебування військ через невирішені вчасно проблеми і геометрію помилок.

Валера!? Герасимов?

Шо там Купянск-узловой?

На яйца не давит? 🤣 Ну ты заскакивай при случае 🤣🤣🤣

---------------------------------------------
Координати, фото 🇷🇺 🐏 баранів сюди 👉 @osint_bees_bot все уважно перевіримо і віддамо знайомому Фламінго🦩💥

Всім адептам «енергетичного перемир'я» і можливості закінчити війну за один день росіяни піднесли ще один наочний урок.

На запорізькому напрямку в районі Терноватого росіянам демонструють, що як і в Куп'янську - контрудари є нашою сильною стороною. Так, перехопити стратегічну ініціативу сил немає і до кінця війни не буде, але болючі удари можна наносити в досить несподіваних місцях.

Про блокування Телеграму на ЛБЗ у росіян.

Телеграм у всій рф виконував функцію неофіційного резервного, а в більшості випадків і основного, каналу зв'язку як «по горизонталі», так і «по вертикалі». Минулого року вони його уповільнили так, що їхній особовий склад не міг дзвонити. Сьогодні вони у себе остаточно заблокували Телеграм.

Тепер після блокування Старлінк зв'язку на тій стороні практично немає. Так, є штатні засоби, але ними в умовах наявності на фронті Старлінк і Телеграм, зі слів допитаних полонених, ніхто ніколи не користувався або користувався дуже рідко, або тільки на тактичному рівні.

Зараз ми спостерігаємо, як тотем «совкової армії» зіграв на нашому боці.

Відповіді на питання в боті.

Чи змінилася тактика росіян у порівнянні хоча б з минулим роком?

Минулого року відбулося масштабування тактики інфільтрації піхоти на всю лінію фронту. У 2024 році це ще не було мейнстрімом, зараз інфільтрація піхоти - це must у кожному штурмовому підрозділі противника.

Чи буде весняний наступ росіян?

Він у них не закінчувався з часів Авдіївки. Повзучий наступ триває досі.

Чи захоплять Слов'янськ і Краматорськ?

Якщо нагорі не врахують досвід минулих помилок, то тими темпами, як рухається зараз РФ, Слов'янськ – з високою ймовірністю встигнуть охопити з флангів, а далі будуть міські бої, Краматорськ – цього року ні. Це без урахування різкого обвалу фронту з будь-якої причини.

Коли закінчиться війна?

З боку росіян — через 2-2,5 роки. Саме стільки, за їхніми даними, у них є запасів золота у Фонді національного добробуту. Це їхній мінімальний резерв на випадок, якщо перекриють нафту, газ та інші доходи. 2-2,5 роки вони протримаються мінімум.

Гуляйполе.

На стику Запорізької та Дніпропетровської областей, в районі Терноватого йде контрнаступ. Тернове за нами. Південніше йдуть зустрічні бої. Обидві сторони форсували Гайчул, кожна на своїй ділянці.

❗️Попередньо обидві сторони проспали наступ одна одної і почали з коліс реалізовувати свій план, коригуючи його під відповідні дії противника. Звідси хаос в інформації і суперечливі відомості з місць.

Судячи з концентрації військ, аналізу перекидання сил і засобів з обох сторін фронту, запорізький напрямок стане основним на 2026 рік.