❗️У Німеччині заарештували ймовірного виконавця вбивства Андрія Портнова

Про це повідомляє Національна поліція Іспанії. За даними правоохоронців, вони затримали підозрюваного у німецькому місті Гайнсберг.

Нагадаємо, 21 травня стало відомо, що ексзаступника голови адміністрації експрезидента Віктора Януковича Андрія Портнова застрелили в Мадриді - це сталося неподалік школи, куди він привів дітей.

Пізніше ЗМІ з посиланням на джерела повідомляли, що нападник зробив щонайменше дев’ять пострілів у спину, оскільки на місці злочину було знайдено дев’ять гільз. Також повідомлялось, що поліція вважає, що вбивство скоїли троє людей. Пізніше суд Іспанії засекретив слідство про вбивство Портнова.

Затриманий ймовірний підозрюваний у вбивстві Портнова має громадянство РФ

Видання Українська правда оприлюднило імена ймовірних підозрюваних у вбивстві ексзаступника голови адміністрації президента Віктора Януковича Андрія Портнова – це брати-уродженці Донеччини Олександр та Велі Азізови.

Вони, за даними «УП», певний час мешкали на території Росії, але, як йдеться в матеріалі журналістів, їм не вдалося підтвердити інформацію про наявність російського громадянства у Азізових.

«Схеми» (Радіо Свобода) перевірили дані цих братів і встановили, що Азізови в 2023-2024 роках отримали російські паспорти.

Згідно з верифікованими даними з витоків з реєстрів РФ, Олександр Азізов отримав російський паспорт у червні 2023 року у Ростовській області, а його брат – у квітні 2024 року на території окупованої Донеччини.

Журналісти перевірили за допомогою російського сервісу «Госуслуги» паспорт Олександра Азізова за 2023 рік – він значиться «дійсним».

Паспорт Велі Азізова, вказаний як «недійсний». Крім того, Велі Азізов мав також інший російський паспорт, виданий ще у 2015 році, який теж значиться «недійсним». Водночас сам по собі факт «недійсності» паспорту громадянина РФ не означає автоматичний вихід з російського громадянства.

Які розслідування медіа перетворилися на гучні справи НАБУ та САП?

Журналістські розслідування не замінюють роботу правоохоронців. Проте саме з них часто починаються перевірки, які переростають у провадження, підозри та реальну відповідальність для фігурантів.

Спільно з колегами зі Схем, УП, Слідства.Інфо та hromadske ми зібрали кейси, які перетворилися на гучні справи НАБУ і САП або ж виявили нові докази у вже існуючих справах.

👉 Продовження – у цьому матеріалі.

Або читайте на сайті Радіо Свобода.

«Да, я был у*бком. <...> Он по моей команде расстреливал людей. Но обезьян конченых, врагов. <...> Он закапывал их. Лопатой работать тяжело. Вспотели все, бл**ь. <...> Это несколько раз было. <...> Красавчик, молодец. Смерти не боится. <...> И убивает стойко, даже глаз не дергается».

Так у голосовому повідомленні у січні 2024-го російський генерал Роман Дємурчієв описував військові «досягнення» протеже – свого двоюрідного брата, Артема Плошкіна, його матері.

Це той самий генерал, про якого ми у «Схемах» розповіли нещодавно – зараз його зізнання у воєнних злочинах, якими він вихвалявся в особистих переписках, обговорюють у всьому світі (якщо ви пропустили розслідування тут). Журналісти проєкту «Система» продовжили вивчати масив даних, щоб детальніше дослідити, як влаштована система непотизму і збагачення російських генералів на війні.

Повертаючись до Плошкіна – саме Дємурчієв допоміг влаштуватися йому на службу в 42-у мотострілецьку дивізію РФ, яку сам очолював, на посаду «вожатий сторожових собак комендантської роти». Також він працював водієм в свого дядька-генерала і виконував дрібні доручення. Але судячи з голосового повідомлення, яке Дємурчієв пізніше записував матері Плошкіна, іноді його обов'язки включали і вбивства.

Всього через два місяці служби, в травні 2023 року, командир службових собак рядовий Плошкін отримав свою першу державну нагороду: орден Святого Георгія IV ступеня, який дають за конкретну «бойову заслугу» або «героїчний вчинок». Дємурчієв сам вручив цю нагороду братові і надіслав йому його ж фото: Плошкін стоїть на тлі дерев з хрестом на грудях.

У новому матеріалі журналісти також наводять ще одну цитату Дємурчієва вже за 2024 рік, в якій він також говорить про вбивства українців – на цей раз він погрожував жорстоко помститися мешканцям українського села після смерті свого товариша полковника Михайла Нікіліна від снаряда ЗСУ:

«Я деревню кончу послезавтра спланировано. <...> За всех отомщу. <...> Местные все умрут. Пусть меня на Лубянку забирают. За геноцид».

Нове розслідування про владу та ієрархію в російській армії, її устрій зсередини від першої особи – буквально з вуст російського генерала – за посиланням. Також доступна англійська версія.

Український політолог Руслан Бортнік – серед авторів доповідей за гроші Кремля під час великої війни

Політичний аналітик та коментатор Руслан Бортнік, який до 2022 року був частим гостем проросійських телеканалів та продовжує публічну діяльність в Україні, виявився співавтором низки доповідей російського історика, який залучає на них гроші з Кремля. Ці дослідження, які повторюють тези російської пропаганди, проводились як до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, так і після. Наприклад, опублікована при Московському економічному інституті у 2023 році за їхнього співавторства доповідь «про утиски росіян» в Україні та країнах Європи.

Це встановили «Схеми» (Радіо Свобода), проаналізувавши та верифікувавши документи витоку з «Правфонду», створеної Володимиром Путіним організації з «підтримки співвітчизників за кордоном».

Дослідження проводили під керівництвом російського історика Валерія Енгеля, який мешкає у Латвії та очолює зареєстрований там «Європейський центр розвитку демократії», а йшлося в них, серед іншого, про нібито дискримінацію росіян в Україні та країнах Європи. Гроші на фінансування цих доповідей шукав сам Енгель. Зокрема, у російському державному «Правфонді».

У 2022 році на запит Енгеля «Правфонд» виділив 22,4 тисячі євро для підготовки доповіді за назвою «Экстремизм, ксенофобия и преступления ненависти на пространстве ОБСЕ, 2021-2022 гг.». З-поміж 13 країн, які охопило дослідження Енгеля, Україну, експертом з якої виступив Бортнік – згадують найчастіше. Зокрема, в контексті нібито «різкого росту впливу праворадикальної ідеології в країні після початку війни» та «утисків» УПЦ. У доповіді також ставиться під сумнів депортація українських дітей до РФ і існування там фільтраційних таборів.

У коментарі журналістам Бортнік та Енгель все заперечили.

Детальніше про згадки українського політолога у витоку документів російського «Правфонду» – читайте у новому розслідуванні «Схем»