Вітаю з ще одним фронтовим Різдвом

Сегодня ночью на Запорожском направлении фронта, во время выполнения боевой задачи героически погиб наш командир - Денис «WhiteRex» Капустин. По предварительным данным - прилет FPV-дрона.

Все подробности будут оглашены позже - пока устанавливаются детали произошедшего.

Мы обязательно отомстим, Денис.

Твое дело живет.

Благодатный огонь горит – значит, воюем дальше

Бригади ТрО матимуть по два батальйони безпілотних систем - Сирський

В штатах бригад ТрО зменшать кількість піхотних батальйонів та створять по два батальйони безпілотних систем

Тебе не надо думать про экипажи, вступающие в стрелковый бой, если они и есть пехота.

День мертвих: сакральна традиція воїнів Третього армійського корпусу

В найдовші ночі року, під час містерії, яку проводить Хорунжа служба корпусу, ми згадуємо своїх полеглих побратимів. Без суму, але з клятвою помститися за тих, хто навічно з нами в одному строю.

Так, наприкінці року в кожному з підрозділів корпусу ми запалюємо вогні, згадуємо імена тих, хто за цей рік віддав життя за Україну та клянемося продовжувати їхній шлях в боротьбі.

Обираємо бути достойними їхнього чину, будувати, воювати і змагатись за Україну.

Пам'ятаємо. Помстимося!

Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Не підбивайте підсумки
Припасуйте підсумки
Йде Третя світова

Не відвідуйте магазини
Споряджайте магазини
Йдуть криваві жнива

З новим, 2026 роком

Оскар Перес, как и другие репрессированные до смерти десятки тысяч венесуэльцев, все же были отомщены

Штурмовик РДК «Эней» о смерти и войне.

Полное интервью Энея для The Insider

Українські чоловіки не мають виїжджати до ЄС, а мають проходити військову службу в Україні, я звернувся до Зеленського, щоб він це вирішив, — канцлер Німеччини Мерц

А я казав

Коли приїхав на відновлений КП

Белгород подвергся массированному ракетному обстрелу, сразу из четырех установок «хаймарс» одновременно.

Работать надо не 12 часов, а осколочным по Белгороду

ПЕРЕМЕНЫ, происшедшие за последние годы в вооружении и организации современных армий, столь значительны, что заставляют по-новому и по иному подходить к основным вопросам ведения боя. [...]

[...]Введение новых средств производства, роль которых в армии выполняют средства борьбы, вызывает новый характер управления «человеко-убойной промышленностью». При этом разумеется значительно легче применить новую машину в ее самостоятельном действии, чем организовать управление ею в массовом применении. Разрешение проблемы управления имеет поэтому тенденцию запаздывать по сравнению с тактическим решением вопроса применения новых технических средств. При этом необходимо учесть, что если технические средства борьбы сулят более легкое и быстрое решение боевых задач, та сама природа боя, ее организация и управление — словом весь комплекс элементов, который объединяет понятие тактики, — неимоверно усложняется, выдвигая целый ряд новых и сложных вопросов. Управлению боем принадлежит среди них едва ли не первое место.

[...]Управлению предъявляются ныне требования беспрерывности, гибкости и динамики. Бой должен быть управляем на каждом этапе, каждом шаге своего развития. И чем меньше масштаб войсковой единицы, тем чаще будут факты управления, последовательно ведущие войска от одного рубежа к другому. Если исследование вопросов военного искусства на рубеже XX века привело Шлихтинга к выводу, что «нет ничего опаснее, как преувеличенная деятельность начальника в предположении что он приносит в бою большую пользу тем, что много приказывает» (Шлихтинг. Основы современной тактики и стратегии, ч. II. Мысли о боевых приказаниях), то ныне эта преувеличенная деятельность в смысле управления каждым шагом своей части на поле боя является обязательной.
Управление стало перманентным — таков первый вывод о характере управления современным боем.

[...]Само содержание управления боем в значительной степени меняет свой Характер. Было бы в корне неправильным все дело управления сводить ныне к одному распоряжению наличными силами и средствами во времени и пространстве. Так, также мог стоять вопрос в еще недалеком прошлом, когда ограниченный арсенал самих средств борьбы придавал вопросу их совместного применения в бою очень примитивный характер. Вся сложность применения современных многообразных средств в бою заключается, разумеется, но в использовании каждого из них в отдельности.
Управлять современными средствами в бою значит организовать их взаимодействие. И это обстоятельство огромной важности придает содержанию управления новый организационный характер. Его выдвигает однако ныне и природа боя и организация войскового соединения.

[...]Организационным характером не исчерпывается все содержание управления современным боем. Огромное значение приобретает в нем элемент предвидения, прогноза, построения определенной тактической перспективы течения боя, без чего его ведение в такой же малой степени обеспечено, как и без четкой организации. Это обстоятельство не является разумеется новым; но его масштаб и огромное значение придают ему иное качественное содержание, вытекающее из природы завязки современного боя. Дистанция наземного боевого соприкосновения сторон, определяющая момент завязки боя, имеет на протяжении исторического процесса тенденцию к беспрерывному возрастанию. Причиной тому — рост дальности огневого воздействия, прогрессирующей с техническим развитием средств борьбы. Дальнобойность современных огневых средств (полевая тяжелая артиллерия до 20 км) и особенно радиус действий авиации обусловливает значительно увеличившиеся дистанции завязки современного боя. Для нашей эпохи и в частности для начального периода войны характерно положение, когда сходящиеся стороны, не имея еще никакого наземного соприкосновения, — или имея его лишь между передовыми частями в частности.

[...]Если в предвидении эволюции военного искусства на рубеже XX века Шлихтинг писал: «В настоящее время нельзя так близко подходить к противнику, как прежде... дальнобойное оружие нашего времени повелительно отодвигает эту границу» (Шлихтинг. Основы современной тактики и стратегии. Ч. II), то прогноз на будущее отодвигает эту границу на значительно большую дистанцию до одного перехода.

[...]Не головная походная застава должна ныне вести войскового начальника, а наоборот, он должен вводить ее в бой. В этом смысле можно сказать, что бой будут ныне завязывать комдивы и даже комкоры и первые выстрелы будут даваться во времени и пространстве по их предначертанию. В этом состоит сейчас все искусство управления боем, которое должно много предвидеть и иметь ясную перспективу того, что и где предстоит.

[...]Предвидение каждой инстанции измеряется разумеется своим масштабом. Если перспектива комдива должна строиться на целый переход, то предвидение комбата охватит очевидно глубину в 5—6 км. Но и для того и для другого это требование явится одинаково обязательным. Управлять современным боем без предвидения — это значит не знать, что вообще предстоит, и очертя голову бросаться в неизвестность. Но слишком велика ответственность войскового начальника, чтобы он мог на такой опрометчивый шаг решиться.

[...]Подходим ли мы сейчас к тому этапу, когда управление боем не требует искусства и ограничивается техническим содержанием расчета и организации? Мы это отрицаем. Материальная база и насыщенная техника возводят управление современным боем на высшую ступень искусства. Непрерывное управление, органически сросшееся с тактической природой боя; управление, определяемое как организация и предвидение— не может покоиться на базе стандартного расчета и типовой организации. Своеобразие форм здесь столь же закономерно, как и своеобразие обстановки в каждом бою. Прежнее искусство управления строилось на основах творчества тактического замысла.

Современное искусство управления строится на основах беспрерывной организации и широкого предвидения. Это есть искусство управления.

"Характер управления современным боем" Г. Иссерсон // Война и революция. 1931

Початок 2026 року та 5 року повномасштабки то тут, то там змушує замислитись відносно стратегії котру обрало\обирає наше військово-політичне керівництво. Так чи інакше, але суцільно, що Україна, що наші союзники, спромоглись на утворення цілого рядку взаємопов'язаних помилок.

Після успіху перших місяців повномасштабної війни було обрано, як виявилось, помилкову стратегію «вирішального бою» де противник понесе такі втрати, що змусить його відступити та відмовитись від намірів. Ретроспективно як ми знаємо це виявилось помилковою стратегією, бо відштовхувались від намірів противника змінити політичний режим в країні.

Хоча це рішення противника саме по собі було помилковим, бо первинне стратегічне розгортання (2016-2021 років) сил та засобів майже повністю виконало поставлене перед сформованим угрупуванням завдання по пробиванню коридора в Крим та ліквідації угрупування ЗСУ в зоні ООС.

Останнє завдання не було виконано якраз через помилкове рішення про перенаправлення удару 1 ТА на інший напрямок, першочергово удар мав бути на Ізюм з виходом на Слов'янськ та оточенням угрупуванням на Донбасі.

Харківська наступальна операція ЗСУ стала останнім проявом маневреної фази війни. Фактично тоді було досягнуто військову ціль згідно «вирішального бою». Було розгромлено 1 ТА, противник втікав аж до самого Старобільська і лише відсутність глибини резервних порядків не дозволив просунутися глибше на Луганщину Збройним Силам.

Противник не мав достатньої кількості особового складу, і ця проблема накопичувалась в нього до критичної позначки, яка й призвела до провалу на Харківщині. Що й змусило противника ввести мобілізаційні заходи вже офіційно. А отже було помилково, в тому числі й мною, розглядалась мобілізаційна кампанія як та котра призведе до порушення соціального договору в Росії, та нестабільності в суспільстві.

Прийнявши цю данність за істину, союзники та ЗСУ проігнорували перші індикатори позиційної війни під час Херсонської оборонної операції з боку росіян. Тоді вибиття логістики та врешті-решт знаходження слабкого місця в обороні противника на півночі дозволило повернути територію, встати по Дніпру, але не нанести суттєвих втрат з військової точки зору. Фактично противник не дивлячись на втрати особового складу, зміг провести організований відступ зберігши ядро управління підрозділів котрі були суттєво вибиті, що фактично не означає їх розгром.

Увесь 2023 рік разом з битвою за Бахмут та контрнаступом можна назвати фінальними цвяхами в маневрову фазу війни. Передусім помилково було вже з боку союзників ізолювати театр бойових дій суто українськими територіями з одного боку, та з іншого посилена піар кампанія відносно часу та місця контрнаступу задля концентрації уваги та допомоги від союзників. Думка про ще одну «вирішальну битву» призвела до того, що було втрачено ініціативу, дорогоцінний людський ресурс та погіршення морально-психологічного стану війська.

Вибудова стратегії виходячи від бажання досягнути перемовин на прийнятних для Києва умовах призвело до переходу від неправильно вибудованної стратегії виснаження та вирішальної битви, до боротьби в соціально-політичній площині маючи позиційний тупік весь 24-й та 25-й роки. Курськ як явище пошуку виходу виявився запізнілим рішенням, хоч і вирішував задачі на інших ділянках фронту.

Виходячи з дій військово-політичного керівництва, можна зробити висновки, що на 25-й та 26-й роки цільної стратегії дій стосовно війни відсутня. Нанесення втрат особового складу противника не є критичним для нього у разі відсутності розгрому організаційного ядра підрозділів, економічні втрати на фоні витрат на ВПК противником також вважається прийнятним, навіть відсутність світла в обласних центрах таких як Мурманськ та Білгород не є чимось, що якось впливає на стан супротивника.

Противник відчуває наявність ініціативи з свого боку, обрав стратегію дій та продовжує перманентне стратегічне розгортання з метою виконання наступних завдань, таких як вихід на молдавський кордон та окупація Харківської та Дніпропетровської областей.

Заради чого провадить формування нових з'єднань дивізійного рівня, вибудовування системи військової та військово-медичної освіти яка б задовольняла потреби виконання стратегічного розгортання.

Чи є за метою нового етапу стратегічного розгортання виключно зайняття окреслених територій? Ні, масштаби розгортання свідчать про повноцінну підготовку для війни на Балтиці. Без України та ЗСУ, котра фактично виконала власне стратегічне розгортання - косо, криво, неправильно, але на відміну від європейських країн воно є, колективна Європа не в змозі ефективно протидіяти російській армії котра на етапі закінчення стратегічного розгортання.

Це не означає, що Європа не «збере раму» в довгостроковій перспективі, але намір РФ розрахований на швидке оволодіння балтійськими країнами та позиційне закріплення в тому вигляді, яке дозволяло б не втручання в конфлікт країн НАТО котрі не зацікавлені у збройному протистоянні з РФ (такі країни як Італія, Іспанія, та інші).

Відсутність на початок 26-го року стратегії дій в України та союзників призводить звузило прийняття рішень до типу «день простояти та ніч протриматись», що не є стратегією загалом. З одного боку Україна принципово відмовляється від виходу з контрольованих районів Донбасу, що правильно, і нічого не робить для закріплення та посилення Збройних Сил, що неправильно.

З іншого боку Європа бачить (з острахом) стратегічне розгортання Росії, і тому робить зі свого боку принципові дії по продовженню війни на території України якомога довше, при тому не вирішуючи питання життєздатності України та її оборони – це й економічна інтеграція, вирішення питання з російськими активами, надсилання моб.ресурсу України до ЗСУ.

Не змінюючись, це призведе до того що Україна не знатиме що робити, та про що домовлятись в час коли ЗСУ вибьють з Донбасу, а Європа буде остаточно відсунута від вирішення безпекових питань на континенті, ба більше стане наступною жертвою агрессора.

Життя не без іронії.

The two federal immigration agents who fired during the Minneapolis encounter that killed protester Alex Pretti have been identified as Border Patrol agent Jesus Ochoa and Customs and Border Protection officer Raymundo Gutierrez.

Коли йде передача посади матеріально відповідальної особи.