Інтерв'ю з Ростиславом Кірпіченко, що виріс в Україні та є громодянином Литви. Його фільм "Весна" - єдина українська копродукція в Каннах цього року

Не мій улюблений Рьофн, але все ж Рьофн

Спеціально для DIVOCHE.MEDIA Наталія Серебрякова поговорила з Ізабель Юппер про її нову роль у фільмі Ульріке Оттінгер «Кривава графиня», який покажуть на «Тижні австрійського кіно». У фільмі акторка знову з’являється в образі, що виходить за межі звичного психологічного кіно. Це розмова про жіночу присутність на екрані, свободу інтерпретації та про персонажів, які не зводяться до простих визначень, а існують як символи, енергії й погляди на світ.

«Я не шукаю ролей, для мене головне — зустріч із режисером»: Ізабель Юппер про свободу гри і жіночі образи

собаки, пейзажі, жінки. інтерв'ю с Домінгою Сотомайор про її фільм La Perra

аніме is not my cup of tea, але цікаво було поговорити з людиною, яка глибоко в індустрії

Трохи аналітики по Каннським призерам. Я щаслива, що фільм Звягінцева не переміг, але була б ще більше щаслива, якщо б цього фільму взагалі не було б в програмі.

інтерв'ю з режисеркою короткого метру про юних балерин, які здійснюють містичний ритуал, аби гарно виступити на сцені

рецензія на короткометражний фільм "Дві сльози" про дівчаток-балерин, які мають виступити під "Лускунчика" ;)

Я ніколи не була фанаткою Антона Птушкіна як телеведучого, але він зняв дійсно важливий фільм про українських тваринок під час війни. Це перша війна в історії людства, коли люди не покидають тварин у біді і беруть їх з собою, як в еміграцію, так і рятують з-під завалів. В той самий час дуже засмучена недавньою новиною, що не вижила кішка Артеміда, яка три дні знаходилася під руїнами 😔

А ось PDF мого дебютного інтерв’ю для журналу KINAS, де я говорю з Вієстурсом Кайрішем про його новий каннський тайтл Ulya — про баскетбольну діву, її життя та пошук ідентичності.
Це не традиційний байопік. Як зазначає режисер:

«Для мене було важливо знайти поетичну мову. Інакше історія могла б стати надто простою. Ми почали зйомки в Латгалії, у селі, і це одразу створило поетичну атмосферу фільму. Потім ми дуже обережно переносили це відчуття в місто, у Ригу, і навіть на баскетбольний майданчик. Від самого початку вся команда відчувала, що ми створюємо щось особливе. Ми добре знали одне одного, між нами була сильна творча хімія. Наша головна мета — увійти у внутрішній світ героїні, відчути те, що відчуває вона, і знайти кінематографічну мову, яка це передасть».

Журнал KINAS можна придбати та прочитати литовською мовою, якщо ви в Вільнюсі .

Моє інтерв’ю з лауреатом «Золотої пальмової гілки» 2018 року Хірокадзу Коре-едою. Круглий стіл, у якому я брала участь, проходив у маленькому, тісному дворівневому готельному номері. Під час розмови з прогулянки повернулася його дружина з маленькою дитиною і буквально стояла в дверях до самого кінця інтерв’ю, поки хлопчик спокійно їв банан. Ох, ці ввічливі й стримані японки.
Ми говорили з Коре-едою про його новий фільм Hako no naka no hitsuji — своєрідну концентрацію тем, до яких він постійно повертається: діти, родина та тонкі емоційні зв’язки між людьми. Від нього йде якась дивна, майже гіпнотична енергетика — я ледь не заснула під час інтерв’ю, так само як трохи не заснула раніше на його фільмі. І водночас він розумний, теплий і з неочікуваним почуттям гумору. Повне інтерв’ю можна прочитати литовською за посиланням.

Kinas розпочинає серію публікацій, присвячених різним національним кінопреміям. Перший матеріал — це моя розмова з Дітою Рієтумою, директоркою Національного кіноцентру Латвії, про латвійську кінопремію Lielais Kristaps, оскарівський успіх Flow, а також про загальний акцент латвійського кіновиробництва на анімації на міжнародній арені.