Продолжая тему забавных историй, уже на АКХЗ был еще один поучительный случай.

На усиление наших пулеметных позиций иногда к нам на огонек заглядывали снайперы из других организмов. Пару раз уже в новом занятом нами цеху это были какие-то серьезно упакованные ребята из ССО, работавшие тройкой с серьезной ночной оптикой и .338 в руках, и щелкали без проблем достаточно много пехоты с нашей козырной позиции.

Однако, пока мы еще были в старом цеху, единственное что мы видели - это попытки, кажется, 110 бригады "усилить" нас снайпером-двумя с UAR-10 в руках с сомнительными результатами. Насколько я понял, 110 бригада попыталась увеличить количество снайперов вдвое, разделив просто старые снайперские двойки пополам, и в итоге снайпер ходил либо с каким-то случайным солдатиком в помощь, либо вообще один. Вот один раз снайпер с позывным Шуба (единственное что я о нем помню) ночью решил один полазить по нашему цеху, подбирая и готовя себе новые позиции, и очень быстро понял, почему снайперы ходят двойками.

На прилагающемся видео показана та огромная стальная яма, в которую он в итоге своих ночных похождений громко и больно упал. Насколько я понял, эта яма на третьем этаже нужна была, чтобы продукцию из цеха скидывать в вагоны, которые подьезжают внизу, так что эта шестиметровая яма имела вертикальные стальные стенки, а внизу - стальную перегородку, заботливо закрытую рабочими завода перед эвакуацией. Выбраться самостоятельно из ямы было совершенно невозможно, поэтому Шубе оставалось только стонать внизу и надеяться на лучшее.

Я с пулеметчиком по имени Вася тогда дежурил в цеху, и после того как мы услышали громкое падение и стоны - я уже подумал, что к нам в цех просочилась российская пехота и наводит движуху. Уже готовые стрелять куда попало, мы постепенно продвинулись к источнику стонов и поняли, что на самом деле это наш знакомый снайпер, с которым мы пытались до этого продуктивно сотрудничать. Нужно было организовать операцию по спасению.

Сначала мы с Васей пытались обойтись малой кровью - ходить аккуратно, подсвечивать себе только фонариком заклеенной изолентой зажигалки, найти одну лестницу и спустить ее в яму. Однако, в таком режиме у нас получилось найти только короткие лестницы, которых было недостаточно чтобы Шуба из ямы вылез сам, а поднимать его за какую-то веревку не хотелось. Пришлось полностью забить на свето- и шумомаскировку, рискуя получить в лицо из чего-то тяжелого, чтобы из двух лестниц сделать одну длинную (очень нетривиальная задача, если у тебя из ресурсов только то что ты нашел под ногами, а лестница эта должна выдержать вес взрослого мужика), спустить ее и достать незадачливого снайпера из ямы, в которой он обосновался.

В итоге все закончилось благополучно - по нам так никто и не влупил за время спасательной операции, а Шуба отделался легким повреждением спины, но вроде как без катастрофических последствий - если я правильно помню, он потом встал в строй и продолжил свою нелегкую работу.

Короче, не ходите по одному, ребята - далеко не всегда рядом окажутся добрые пулеметчики, которые захотят помочь после того, как вы в одиночку встрянете в какой-то нюанс.

Как правило, интервью со срывами покровов имеет смысл читать, когда человек реально "в теме" и может рассказать много острого и интересного. Но вот недавно я наткнулся на материал, который нарушает это правило:

Испытания боевых отравляющих веществ в России проводились под видом работы фармацевтической компании в Санкт-Петербурге, выяснил The Insider. Секретные опыты скрывались под вывеской ООО «ИФК „Сильвер Фарм“» по адресу Лесопарковая, 4. По этому же адресу в 2015 году был зарегистрирован ГНИИИ военной медицины Минобороны, который возглавляет Сергей Чепур — специалист по антихолинэстеразным ядам, к классу которых относится «Новичок». Он же в течение многих лет консультировал отравителей из в/ч 29155 ГРУ, отравивших Сергея Скрипаля и Емельяна Гебрева «Новичком». О том, как была устроена работа лаборатории, The Insider рассказала Надежда Завьялова, которая работала там младшим научным сотрудником в 2012–2014-х годах.

Женщина эта, по сути, просто "пробегала мимо", работая на низовой должности в третьестепенном корпусе по тематике тестирования работы боевых отравляющих веществ, но все равно из ее честного рассказа можно кое-что почерпнуть.

Самый интересный вопрос, который меня интересовал давно - почему у российских чекистов вечно что-то не получается с химическим оружием, постоянные осечки и провалы? То ли вещества используют не те что надо, то ли путаются в оптимальных концентрациях и дозировках? Если да, то почему - все ведь должно быть перед применением идеально протестировано, может даже и на людях? Ответ оказался прост:

Среди всех этих однообразных опытов, которые мы проводили в течение двух лет, было несколько экспериментов, где заранее ожидался нужный результат. Не в том смысле, что военные приходили и прямо говорили, что конкретно нужно, — скорее кто-то из сотрудниц мог обмолвиться, что именно требует заказчик.

Например, итоговая группа должна умереть. Смысл опыта был в том, чтобы антидот не сработал. При этом мы сами никак не могли повлиять на исход. Но если какое-то животное погибало и оно, условно, «должно было погибнуть», его никто не спасал. В некоторых экспериментах, наоборот, животное должно было выжить, и его спасали. Например, в опытах с водой, где проверяли выносливость. Когда крысы начинали тонуть, мы их откачивали. Я точно помню, что мы заведомо искажали результаты.

Финансово заинтересованные личности через свои ручные частные конторы попросту искажают результаты всех возможных исследований реальной работоспособности и обнаружимости тех или иных веществ, чтобы наверх слать отчеты о феноменальной эффективности своей продукции для спецопераций. Банальная пошлость!

Вполне понятно, что и с опсеком, и с безопасностью при таком вовлечении ручных подрядчиков начинаются крупные проблемы:

Я больше работала с данными — заносила результаты в Excel, считала показатели по опытам. Все это хранилось на рабочих флешках. Их разрешали забирать домой. После увольнения у меня еще какое-то время лежала такая флешка с работы, но потом я ее выкинула.

Позже я узнала, что по закону основную часть таких опытов с опасными веществами вообще должны проводить военные, причем у которых уже есть дети. А женщины-гражданские в принципе не должны были в таком участвовать. Меня это сильно смущало. Тем более что никакой нормальной защиты у нас не было — только халаты, которые мы приносили сами, перчатки и вытяжки.

Вытяжки работали плохо. Я это заметила во время работы с хлором: после затравок запах хлора оставался в помещении даже вне вытяжки. Отравиться хлором совсем не хотелось. А там были и более серьезные вещества, возможно вообще без запаха.

И вот благодаря очень скучному и малоинформативному рассказу бывшей рядовой работницы мы чуть больше понимаем, какие дополнительные сложности вызывает секретность и чувствительность тематики, особенно когда дело касается оружия массового поражения. Контролировать реалистичность полученных результатов очень сложно, и это в том числе касается и ядерной тематики в условиях чрезвычайной сложности проведения полноценных ядерных испытаний.

browning posting pt1

Нарешті через два роки після загибелі в засідці Юрія "Вегана" Харченко було посмертно нагороджено Хрестом бойових заслуг за всі його досягнення на полі бою.

На відміну від певних публічних осіб, яким поганий зір заважає служити навіть діловодом або сержантом на польовому хлібзаводі, він пішов туди, де страшно. З усіх, хто особисто ходить ніжками по ЛБЗ, він в підсумку зробив чи не найбільше, поєднуючи чисто піхотні задачі і стабільно летальну (з кількістю ворожих 200 і 300, яка йшла на сотні) стрільбу із станкового гранатомета.

Хоч це була і непроста задача, але саме завдяки всім небайдужим до цього непересічного випадку все ж вдалось гідно відмітити досягнення Вегана на полі бою. Борітеся й поборете - на щастя, в Україні існує багато різних гідних нагород, так що одна відмова у посмертному нагородженні не є великою проблемою.

Свіжа публікація від ГУР МО щодо нових російських біолабораторій надихнула мене створити мапу, на якій були б показані всі відомі потенційні локації, які могли б бути в тій чи іншій мірі пов'язані з наступальними CBRN програмами РФ та мати на локації велику кількість небезпечних хімікатів, біоматеріалів або радіоактивних субстанцій, і накласти на цю мапу приблизний радіус дії різноманітних діпстрайків, які нині є у розпорядженні СОУ.

Так як мова про вразливі фізично та політично для потенційного удару локації - в цей список не включались добре забетоновані та захищені апріорі об'єкти типу ядерних ракет шахтного базування, а також "цивільні" об'єкти типу різноманітних складів з гептилом або хімічних виробництв.

Це не серйозне дослідження з точними координатами всіх складів різного небезпечного, а просто OSINT-компіляція з великою часткою спекуляції, бо про більшість лабораторних та виробничих комплексів нам залишається тільки здогадуватись, не маючи на руках актуальних розвідданих. Суть тут в тому, щоб продемонструвати вразливість вєлікодєржавних прожектів з розробки зброї масового ураження в умовах, коли літаючі тонни вибухівки з ЕПР як у Титаніка залітають на тисячі кілометрів в російський тил.

Якщо ви побачите на мапі якісь суттєві помилки, або у вас є якісь доповнення - пишіть в коментарях.

browning posting pt2

За нашою інформацією, історія з підкиданням «трави» екскомбату 47-ї бригади «Маґура» Олександру Ширшину — це зведення старих рахунків.

Інформація про ситуацію дійшла навіть до вищого керівництва держави. Уже відомо, хто саме за цим стоїть. Будуть кадрові висновки щодо керівництва ВСП, представники якого, «за збігом обставин», і дали «наведення» на огляд автомобіля Ширшина.

На майбутнє: не рекомендуємо нікому за «три копійки» вплутуватися в подібні «розбірки». Бо все таємне рано чи пізно стає явним. Як сталося й цього разу.

Потрясающий бизнес-план поствагнеровских бизнесменов при африканском корпусе по угону и продаже уранового концентрата, как оказалось, в итоге позорно провалился.

В Нигере прямо сейчас происходит попытка военного переворота, и я с удивлением узнал, что та самая тысяча тонн концентрата скорее всего застряла в самом эпицентре боевых действий [1] [2]:

“There is heavy gunfire and there are explosions around Niamey’s Base 101,” one local resident told AFP, an account confirmed by several other witnesses. At around 5am local time (4am GMT), a resident of Koira Kano, another neighbourhood in the west of the Niger capital, said he had heard sporadic small-arms fire.

Several posts on social media also reported gunfire and explosions in the city, including in the administrative district that houses the presidential palace and the national television broadcaster, which was still on air at 5am local time. Other posts showed armoured vehicles being deployed as reinforcements in a neighbourhood close to the airport.

...

Air Force Base 101, which lies within the international airport complex, houses the headquarters of Niamey’s Russian partners in the Africa Corps. It is also home to the command of the unified force of the Alliance of Sahel States, which brings together Niger, Burkina Faso and Mali.

The site is particularly sensitive. Between December and January, it was being used to store a large shipment of uranium concentrate that was being held there pending export. No movement of the shipment has been detected since.

The nuclear cargo was to be purchased by a Russian company after being transported overland to the port of Lomé in Togo, a route that involved crossing areas controlled by jihadist groups. French diplomatic pressure forced local authorities to postpone the transfer, leaving the cargo stranded inside the airport terminal.

Знаменитый повар хотя бы любил и умел извлекать прибыль из своих авантюр, а его дуболомные наследники, видимо, не обладают и десятой долей его бизнес-талантов. Скучно!

Після вибуху складу з БК мене дуже здивувала велика кількість цивільних жертв, але ось цей репортаж, на мій погляд, дає чудову гіпотезу:

На ґанку вигорілої двоповерхової будівлі без вікон, яка ще вчора була приватним пансіонатом для літніх людей «Добрий дім», лежать двадцять чорних пакетів із тілами. Довкола на дорозі розкидані патрони, шматки боєголовок, висять обірвані електричні дроти, а в повітрі блищить попіл і пахне горілим. 

Станом на 19:00 29 серпня у селі Мила Бучанського району на Київщині загинули 37 людей, більшість з яких проживали саме у цьому пансіонаті для літніх людей. Колись, мабуть, тут було затишно — поруч сосновий ліс і тихі вулички приватного сектору. Але «Добрий дім» був розташований через дорогу від складів, де зберігалися, зокрема, боєприпаси, що почали детонувати 28 серпня ввечері внаслідок влучання російського дрона. 

...

Більшість загиблих після пожежі, а саме 31 людина, проживали у цьому пансіонаті. Він розташований через дорогу від складів, де зберігалися, зокрема, боєприпаси. 

— Я не знаю, як у тому пансіонаті міг би хтось вижити. Там були лежачі люди, старенькі, і дім цей, знаєте, просто як офісне приміщення за структурою. Там не було ні підвалу, нічого, — говорить Жанна, витираючи сльози з обличчя.

Як людина, яка довго жила в приватному секторі в Харкові, я трохи бачив і чув що таке індустрія напівлегальних рябух для залежних і будинків для літніх людей. Специфіка цих двох типів бізнесу, звісно, різна, але їх поєднує один важливий фактор - на скарги "пацієнтів" ніхто особливо звертати увагу не буде, та і родичам часто-густо похуй на тих, кого вони в ці заклади здають. Тому в обох цих випадках можна вибудовувати бізнес-модель на тому, щоб економити взагалі на всьому, і особливо - на пожежній безпеці (у мене на районі колись згорів один пансіонат для літніх людей з купою жертв, саме тому що на пожежну безпеку там забили хуй, набивши купу літніх людей як сєльдь в банку в непристосоване для проживання приміщення).

Вочевидь, зараз явно недостатньо інформації, щоб зрозуміти чи справді цей "добрий дім" належав до однієї з сіток напівлегальних закладів, які працюють за принципом "напхаємо купу людей в не обладнане для їх безпечного проживання приміщення". Але самого факту "там згоріли нахуй всі" достатньо для того, щоб розслідувати це питання більш детально, не намагаючись бездумно покласти 100% провини за таку кількість жертв тільки на тих, хто недбало зберігав боєприпаси.

Любий Телеграм-інтернаціонал! Не секрет, що нацизм знову підняв голову у нашій країні... І тому всі з нас мають згуртуватися та з фанатизмом камікадзе йому допомогти.

Бійці роти FPV батальйону «Щедрик» стримують навалу на східному фронті у районі Покровська. Бої інтенсивні, а тому постала потреба відновити запаси обладнання.

Ми запрошуємо вас підтримати райхсмаркою наш невеликий збір. Подробиці — нижче.

VRX, TX, рупорні антени, підсилювачі та інше необхідне обладнання.
🎯 Ціль: 350 000 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6MPgN1RZT8

💳Номер картки банки
4874 1000 3193 6324

Пейпал: igormurga9991@icloud.com