Наш співрозмовник родом із мальовничої Вінниччини. Сьогодні разом із побратимами у складі одного з батальйонів бригади хлопець відважно обороняє запеклий Купʼянський напрямок. Напередодні стояв на захисті Вовчанська та Стариці. Це вже четверта тривала ротація Миколи. Свій шлях Воїна розпочинав на Донеччині — КПВВ
«Майорське», Дружба, Торецьк. Тепер - добряче побита, але незламна Харківщина.

Йому було лише 19 років, коли стартувало повномасштабне вторгнення. Легко міг податись за кордон або уникнути призову за віковим критерієм, але свідомо й добровільно пішов за повісткою до ТЦК та СП. Єдиний нащадок у мами - і саме її гідне виховання допомогло прийняти таке непросте рішення. Оберігаючи рідних, спочатку не зізнався, що став у стрій. Уже після навчального центру, перед першим бойовим виїздом, відкрив правду. Попри хвилювання, ненька благословила сина, з повагою прийняла його вибір і всіляко підтримує.

— Я з дитинства прагнув стати програмістом, але не вистачило кількох балів для вступу, тож здобув вищу освіту за спеціальністю провідний інженер-енергетик, - розповідає головний сержант взводу безпілотних авіаційних комплексів. — Не зважаючи на складнощі, мені вдалося гармонійно поєднати заочне навчання з військовою службою. Скажу більше: маю й романтичні стосунки - відстань їх не зруйнувала, а лише зміцнила. Бо все залежить від щирого бажання людини: хто хоче - шукає можливості, хто ні - причини. Я не ставлю життя в армії на паузу.

Позивний «Коптер» виник логічно - після отримання допуску до FPV. На рахунку Миколи понад сотня знищених ворожих цілей: танки, броньована й цивільна техніка, вогневі засоби, жива сила, укриття, логістика. Його «ювелірна» робота викликає захоплення у своїх і вселяє страх російській саранчі. У медальному арсеналі - почесна відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» і державна нагорода — орден «За мужність» III ступеня.

— Я ще той геймер, у свій час чимало бавився у «войнушки». Виходи налаштовував собі як чергову партію гри — так спокійніше, бо зайві емоції - невтішний вердикт на фронті, - наголошує «Коптер». - Між нами, «бомберами», є здорова конкуренція. Вона мотивує постійно бути в тонусі й не втрачати професійну хватку.
Героєм себе Микола не вважає, хоча вже майже чотири роки щодня наражається на смертельну небезпеку, сумлінно виконує обовʼязок і залишається вірним Присязі - заради вільної та незалежної України. Має кілька контузій та осколкові поранення верхніх і нижніх кінцівок. На власному досвіді знає, що таке підступні ворожі засідки:
Зненацька починається справжнє «сафарі»: поряд щільно лягають міни й снаряди, зверху свистять кулі, безперестанку летять скиди. Інстинкт самозбереження вмикається на повну. А потім аналізуєш — і яке диво, що викарабкався.

Продовження історії читайте тут

2 battalion | Instagram | YouTube | TikTok | Facebook
Підтримай 2-й батальйон - (monobank) та Приват24 🇺🇦🇺🇦

Навіть на війні є місце для музики.

Сьогодні бійців нашого батальйону відвідав Святослав Вакарчук, фронтмен гурту «Океан Ельзи», і дав концерт просто тут - у зоні бойових дій.

Кілька пісень стали паузою між виходами, моментом тиші без вибухів у голові.
Такі зустрічі важливі не менше за інше забезпечення, адже моральний стан бійця - це теж зброя. Саме внутрішня стійкість дозволяє залишатися зібраним, ефективним і знаходитися в строю навіть у найважчих умовах. Музика й жива підтримка нагадують, за що ми боремось, і дають силу працювати далі.

Слава Україні!

Even in war, there is room for music.

Today, the fighters of our battalion were visited by Sviatoslav Vakarchuk, the frontman of Okean Elzy, who gave a concert right here - in the combat zone.

A few songs became a pause between missions, a moment of silence without explosions in our heads.
Such meetings are no less important than any other type of support, because a soldier’s morale is also a weapon. It is inner resilience that allows one to stay focused, effective, and remain in formation even under the toughest conditions. Music and live support remind us what we are fighting for and give us the strength to keep going.

Glory to Ukraine!

2 battalion | Instagram | YouTube | TikTok | Facebook
Підтримай 2-й батальйон - (monobank) та Приват24 🇺🇦🇺🇦

На початку повномасштабної війни Владиславу вдалося стати у стрій лише з пʼятої спроби. До того - категоричні відмови з низки причин: не мав жодного військового досвіду, не підлягав мобілізації через вік, ще й охочих захищати Батьківщину тоді було понаднормово. Але хлопець свідомо й уперто продовжував «штурмувати» ТЦК та СП. Зрештою наполегливість перемогла - він таки підписав контракт із 101-ю ОБРО ГШ ЗСУ.

До речі, у перервах між невдалими спробами часу не гаяв:
добровольцем чергував на блокпостах, долучився до охорони іноземної волонтерки, допомагав цивільним евакуйовуватися на столичному вокзалі. Там став свідком багатьох історій, які навіки врізалися і в памʼять, і в серце.
Особливо сильно вразив один випадок.

— Уявіть собі: натовп, паніка, тиснява. Молода пара. Батько бережно притискає до грудей немовля — настільки маленьке, ніби йому лише кілька днів від народження, - пригадує співрозмовник. — Чоловік ледве прорвався у вагон. Мама відстала й голосно ридала. Потяг почав рушати. Ми ту жінку буквально на руках закинули в тамбур, але з рук випали дитячі суміші. Вона в істериці кричала про згубу.
Бігли щосили — і в останні секунди встигли закинути втрачений пакет. Також до сліз важко було бачити, як господарі вимушено залишали тварин на пероні. Хтось, навпаки, навідріз відмовлявся сідати без хатнього улюбленця й повертався додому. Нікого не засуджую - це не в моїх правилах.

Після навчального центру Влад виїхав на ротацію. Запекла Донеччина: Майорське, Північне, Шуми, Торецьк... Потім - оборона Харківщини, зокрема Купʼянського напрямку.

— Дві крайності: перше - посадки, а друге - бої в урбані.
Плюс розвиток і нарощення застосування дронів за короткий період здійснили справжній квантовий стрибок і тепер напряму визначально впливають на перебіг подій на фронті, - зауважує 27-річний старший солдат. — Починав зі стрільця, кулеметника, командира відділення. Крайній раз був старшим в ударно-пошуковій групі, що проводить так звану «зачистку» будівель і територій від противника.

Позивний має специфічний — «Вагнер».

Обирав не сам. В армії все «присвоюють», - пояснюючи, посміхається військовослужбовець.
Ще в «учебці» я дуже любив носити арафатку. Тоді це слово жартома й прозвучало на мою адресу. Вже в зоні виконання завдань за призначенням був старшим на одній із найгарячіших позицій. Ночами не спав узагалі, а вдень відпочити не давали, скажімо так, надто емоційні й вразливі побратими. То я їм розповідав про «вагнерів» та їхні порядки — не з метою налякати, а щоб, навпаки, перебороли страх, краще окопувалися й готувалися давати
гідну відсіч. А головне — завжди адекватно оцінювали ворога, який сильний і далеко не «дурник». У результаті отримав псевдо.

Продовження історії читайте тут

2 battalion | Instagram | YouTube | TikTok | Facebook
Підтримай 2-й батальйон - (monobank) та Приват24 🇺🇦🇺🇦