Німецька мова любить довгі слова
Відомий словник Duden, що стоїть на полицях у всіх, хто вчив німецьку збирає найдовші слова німецькою, аби нам, не носіям, було ще страшніше і болючіше.
Я додав авторський переклад/адаптацію. А також візуально розділив дефісами слова (в реальному житті дефісів/пробілів там майже немає і то вся каша - одне довжелезне слово), з яких складаються ті великі, аби візуальну було не так страшно і зрозуміліше.
32 літери:
Veranstaltungs-Information-Dienst – служба інформування про події
Straßen-Verkehrs-Zulassungs-Ordnung – правила допуску до дорожнього руху
Finanz-Markt-Stabilisierungs-Gesetz – закон про стабілізацію фінансового ринку
Finanz-Dienstleistungs-Unternehmen – компанія, що надає фінансові послуги
33 літери:
Rhein-Main-Donau-Groß-Schiff-Fahrts-Weg – судноплавний канал між трьома річками
Bundes-Ausbildungs-Förderungs-Gesetz – закон про підтримку освіти
Arbeiter-Unfall-Versicherungs-Gesetz – закон про страхування від нещасних випадків на роботі
34 літери:
Donau-Dampf-Schiff-Fahrts-Gesellschaft – товариство дунайського пароплавства
36 літер:
Kraftfahrzeug-Haftpflicht-Versicherung – страхування цивільно-правової відповідальності водіїв
44 літери:
Aufmerksamkeits-Defizit-Hyperaktivitäts-Störung – синдром дефіциту уваги та гіперактивності
50 літер:
Unterhaltungs-Elektronik-Telefon-Verarbeitungs-Partner – партнер з обробки телефонів та електроніки
58 літер:
Straßen-Entwässerungs-Investitions-Kosten-Schulden-Dienst-Umlage – витрати на інвестиції та борги у вуличне водовідведення
63 літери:
Rind-Fleische-Tikettierungs-Überwachungs-Aufgaben-Übertragungs-Gesetz – закон про маркування яловичини
67 літер:
Grundstücks-Verkehrs-Genehmigungs-Zuständigkeits-Übertragungs-Verordnung – порядок передачі земельної ділянки
80 літер:
Donau-Dampf-Schiff-Fahrts-Elektrizitäten-Hauptbetriebs-Werk-Bau-Unternehmen-Beamten-Gesellschaft – організація по виконанню електричних робіт товариства дунайського пароплавства
А найдовші слова в українській мові: а-фторсульфо-нилоксиалканперфторкарбонова кислота (38 літер) та дихлордифенілтрихлорметилметан (30 літер).
Відомий словник Duden, що стоїть на полицях у всіх, хто вчив німецьку збирає найдовші слова німецькою, аби нам, не носіям, було ще страшніше і болючіше.
Я додав авторський переклад/адаптацію. А також візуально розділив дефісами слова (в реальному житті дефісів/пробілів там майже немає і то вся каша - одне довжелезне слово), з яких складаються ті великі, аби візуальну було не так страшно і зрозуміліше.
32 літери:
Veranstaltungs-Information-Dienst – служба інформування про події
Straßen-Verkehrs-Zulassungs-Ordnung – правила допуску до дорожнього руху
Finanz-Markt-Stabilisierungs-Gesetz – закон про стабілізацію фінансового ринку
Finanz-Dienstleistungs-Unternehmen – компанія, що надає фінансові послуги
33 літери:
Rhein-Main-Donau-Groß-Schiff-Fahrts-Weg – судноплавний канал між трьома річками
Bundes-Ausbildungs-Förderungs-Gesetz – закон про підтримку освіти
Arbeiter-Unfall-Versicherungs-Gesetz – закон про страхування від нещасних випадків на роботі
34 літери:
Donau-Dampf-Schiff-Fahrts-Gesellschaft – товариство дунайського пароплавства
36 літер:
Kraftfahrzeug-Haftpflicht-Versicherung – страхування цивільно-правової відповідальності водіїв
44 літери:
Aufmerksamkeits-Defizit-Hyperaktivitäts-Störung – синдром дефіциту уваги та гіперактивності
50 літер:
Unterhaltungs-Elektronik-Telefon-Verarbeitungs-Partner – партнер з обробки телефонів та електроніки
58 літер:
Straßen-Entwässerungs-Investitions-Kosten-Schulden-Dienst-Umlage – витрати на інвестиції та борги у вуличне водовідведення
63 літери:
Rind-Fleische-Tikettierungs-Überwachungs-Aufgaben-Übertragungs-Gesetz – закон про маркування яловичини
67 літер:
Grundstücks-Verkehrs-Genehmigungs-Zuständigkeits-Übertragungs-Verordnung – порядок передачі земельної ділянки
80 літер:
Donau-Dampf-Schiff-Fahrts-Elektrizitäten-Hauptbetriebs-Werk-Bau-Unternehmen-Beamten-Gesellschaft – організація по виконанню електричних робіт товариства дунайського пароплавства
А найдовші слова в українській мові: а-фторсульфо-нилоксиалканперфторкарбонова кислота (38 літер) та дихлордифенілтрихлорметилметан (30 літер).
Де побачити жахливих і прикольних крампусів у 2024 році
Світ крампусів і всього що навколо них більший і різноманітніший, ніж може здатися на перший погляд. Та й традиція ця не тільки аби налякати дітей чи здивувати туристів. Але не будемо відходити в нетрі питання, бо це окрема велика тема. Про самих крампусів в мене вже є відос, а тут писав про них.
Загалом чим далі від великих міст, тим цікавіше. Тому двіжі нечисті на площах федеральних столиць в більшості мирні і няшні, спеціально для непідготовленої публіки. Та що там – вони майже в і тверезі. Є зовсім унікальні локальні сільські івенти, від яких волосся стає дибки і хочеться звідси тікати. Не тільки тому, що круто і страшно, а й тому, що вас можуть фізично травмувати. Я вже якось вихоплював батогом по голові і задоволення мало. Починати з таких івентів я би не радив і їх треба знати.
Якість костюмів і масштаб шоу не гарантовані. Бо приймають участь клуби на громадських засадах і що вони там інвестували і як підготувалися тільки їм відомо. Десь це піротехніка, відкритий вогонь та повний контакт, а десь просто люди в костюмах які страшно на вас дивляться. Є просто присутність крампусів, а буває влаштовують цілий парад (Perchtenlauf / Krampuslauf). Зрозуміти масштаб можна по назві заходу і по кількості чортів, які там будуть: десь в селі виступати може пару сотень ряжених, а велика хода може налічувати під тисячу учасників. Подивитися на це можна з середини листопада до середини грудня (ключова дата 5-6.12), але інколи навіть трапляється пізніше.
І подумайте, чи варто брати малих дітей на такі івенти. Комусь дійсно подобається і моя 1,5 річна дочка сміялася і хотіла «гладити монстриків», але місцями була налякана. Деякі діти починають плакати, сильно лякаються і невідомо, скільки годин психотерапевта їм потім знадобиться у дорослому віці.
Зараз про те, де звичайному адекватному глядачу подивитися на жахливих і прекрасних крампусів з мінімальною травматичність психіки і тіла. В невеликих містах вони проходять на головній площі та центральними вулицями, тому якщо хочете хороший огляд з першого ряду натовпу краще приходити раніше.
У Відні лише одне масове шоу 1 грудня о 17:00 у парку Пратер. Отримати уявлення можна, але ніякої сенсації чекати в столиці не варто.
Кілька варіантів в Нижній Австрії, а на цій сторінці більше і ви точно зможете знайти те, що ближче до вашої локації: 22 листопада, 18:15, Кремс; 23 листопада, 18:00, Korneuburg; 29 листопада, 18:30, Wiener Neustadt; 1 грудня, 17:00, Baden; 5 грудня, 17:00, Laxenburg; 5 грудня, 17:00, Reichenau an der Rax; 5 грудня, 18:00, Puchberg am Schneeberg; 6 грудня, 18:00, Purkersdorf.
У землі Зальцбург крампус – то важлива частина культури, тому майже кожна сільська подія то свято жаху, а пристойних шоу багато. У місті Зальцбург проходить кілька подій в районах міста та в центрі 3-6 грудня. На цій сторінці повний розклад по локаціям (іх прямо багато. 5 грудня о 18:00 крампуси завітають у Капрун і це шоу, на якому я вже був не раз, завжди було як треьа і своє відео знімав там.
В Граці цього року ніякого івенту не планується, що дивно. Раніше вони відміняли його через брак бюджетних коштів. У будь-якому разі у Штирії є на що подивитися. У курортному Шладмінгу масштабне шоу почнеться 23 листопада о 19:00.
В Тіролі велика кількість цікавих івентів. 4 грудня о 18:30 до Інсбруку завітають славетні крампуси з Східного Тіролю. 29 листопада з 18:00 під тисячу чортів окупують Stans, а 30 листопада з 17:00 аж 900 крампусів будуть тероризувати Untermarkt Reutte.
У Клагенфурті 23 листопада о 19:00 почнеться наймаштабніше шоу в Австрії, де людей будуть лякати близько тисячі крампусів. В Каринтії є й інші шоу, хоча їх не так багато.
В Лінці івенту не буде, зате у Верхній Австрії знайти щось цікаве можна. Я би поїхав в Bad Goisern 7 грудня о 18:00 на найбільший івент в Зальцкамергуті, на озеро 14 грудня о 18:18 в Altmünster чи на великий забіг в Edt bei Lambach 30 листопада о 18:30.
На самиий захід у Брегенц крампуси завітають 23 листопада о 19:00. Івентів в інших місцях Форарльбергу не багато, але дещо відвідати можна.
Світ крампусів і всього що навколо них більший і різноманітніший, ніж може здатися на перший погляд. Та й традиція ця не тільки аби налякати дітей чи здивувати туристів. Але не будемо відходити в нетрі питання, бо це окрема велика тема. Про самих крампусів в мене вже є відос, а тут писав про них.
Загалом чим далі від великих міст, тим цікавіше. Тому двіжі нечисті на площах федеральних столиць в більшості мирні і няшні, спеціально для непідготовленої публіки. Та що там – вони майже в і тверезі. Є зовсім унікальні локальні сільські івенти, від яких волосся стає дибки і хочеться звідси тікати. Не тільки тому, що круто і страшно, а й тому, що вас можуть фізично травмувати. Я вже якось вихоплював батогом по голові і задоволення мало. Починати з таких івентів я би не радив і їх треба знати.
Якість костюмів і масштаб шоу не гарантовані. Бо приймають участь клуби на громадських засадах і що вони там інвестували і як підготувалися тільки їм відомо. Десь це піротехніка, відкритий вогонь та повний контакт, а десь просто люди в костюмах які страшно на вас дивляться. Є просто присутність крампусів, а буває влаштовують цілий парад (Perchtenlauf / Krampuslauf). Зрозуміти масштаб можна по назві заходу і по кількості чортів, які там будуть: десь в селі виступати може пару сотень ряжених, а велика хода може налічувати під тисячу учасників. Подивитися на це можна з середини листопада до середини грудня (ключова дата 5-6.12), але інколи навіть трапляється пізніше.
І подумайте, чи варто брати малих дітей на такі івенти. Комусь дійсно подобається і моя 1,5 річна дочка сміялася і хотіла «гладити монстриків», але місцями була налякана. Деякі діти починають плакати, сильно лякаються і невідомо, скільки годин психотерапевта їм потім знадобиться у дорослому віці.
Зараз про те, де звичайному адекватному глядачу подивитися на жахливих і прекрасних крампусів з мінімальною травматичність психіки і тіла. В невеликих містах вони проходять на головній площі та центральними вулицями, тому якщо хочете хороший огляд з першого ряду натовпу краще приходити раніше.
У Відні лише одне масове шоу 1 грудня о 17:00 у парку Пратер. Отримати уявлення можна, але ніякої сенсації чекати в столиці не варто.
Кілька варіантів в Нижній Австрії, а на цій сторінці більше і ви точно зможете знайти те, що ближче до вашої локації: 22 листопада, 18:15, Кремс; 23 листопада, 18:00, Korneuburg; 29 листопада, 18:30, Wiener Neustadt; 1 грудня, 17:00, Baden; 5 грудня, 17:00, Laxenburg; 5 грудня, 17:00, Reichenau an der Rax; 5 грудня, 18:00, Puchberg am Schneeberg; 6 грудня, 18:00, Purkersdorf.
У землі Зальцбург крампус – то важлива частина культури, тому майже кожна сільська подія то свято жаху, а пристойних шоу багато. У місті Зальцбург проходить кілька подій в районах міста та в центрі 3-6 грудня. На цій сторінці повний розклад по локаціям (іх прямо багато. 5 грудня о 18:00 крампуси завітають у Капрун і це шоу, на якому я вже був не раз, завжди було як треьа і своє відео знімав там.
В Граці цього року ніякого івенту не планується, що дивно. Раніше вони відміняли його через брак бюджетних коштів. У будь-якому разі у Штирії є на що подивитися. У курортному Шладмінгу масштабне шоу почнеться 23 листопада о 19:00.
В Тіролі велика кількість цікавих івентів. 4 грудня о 18:30 до Інсбруку завітають славетні крампуси з Східного Тіролю. 29 листопада з 18:00 під тисячу чортів окупують Stans, а 30 листопада з 17:00 аж 900 крампусів будуть тероризувати Untermarkt Reutte.
У Клагенфурті 23 листопада о 19:00 почнеться наймаштабніше шоу в Австрії, де людей будуть лякати близько тисячі крампусів. В Каринтії є й інші шоу, хоча їх не так багато.
В Лінці івенту не буде, зате у Верхній Австрії знайти щось цікаве можна. Я би поїхав в Bad Goisern 7 грудня о 18:00 на найбільший івент в Зальцкамергуті, на озеро 14 грудня о 18:18 в Altmünster чи на великий забіг в Edt bei Lambach 30 листопада о 18:30.
На самиий захід у Брегенц крампуси завітають 23 листопада о 19:00. Івентів в інших місцях Форарльбергу не багато, але дещо відвідати можна.
Українські біженці в Австрії у 2024 році
Австрійський інтеграційний фонд, що відповідає в тому числі за українських біженців ділиться цифрами та дослідженнями.
Зараз в Австрії зареєстровано близько 80 тисяч українців, що мають статус захисту. Тут по факту не всі, бо хтось вже встиг змінити статус, хтось його і не оформлював, а дехто вже поїхав. Майже половина проживає у Відні, а дві третини – жінки.
Аби зрозуміти, що там планують біженці з України служба зайнятості AMS замовила дослідження, яке провів Університет Інсбруку, опитавши більше 5 тисяч українців та ще кілька експертів. Виявилося, що половина опитаних хотіли би залишитися в Австрії, а конкретний план на повернення має лише 3% респондентів. І зараз залишитися реально. По-перше статус захисту продовжили до березня 2026 року, по-друге – вже можна переходити на повноцінну посвідку на проживання Rot-Weiß-Rot-Karte plus, якщо є відносно мінімальний заробіток і німецька мова на досить базовому рівні.
30% українців працевлаштовано. Хоча цей показник і зростає (10% було у 2022 році, а у 2023 – 15%), Австрійська служба зайнятості все ще не задоволена і працювати мало би більше людей. 23% працює сфері прибирання, 14% в торгівлі, 12% в охороні здоров'я та 11% в освіті. Мова саме про найману роботу, але хтось вже встиг відкрити тут легальний бізнес чи оформити самозайнятість.
Половина з респондентів чоловіків та дві третини жінок на момент опитування роботу не шукали. Серед причин: навчання (третина вже має рівень німецької В1), невизнання української кваліфікації (75% мають вищу освіту, а 12% вже підтвердили кваліфікацію) та необхідність догляду за малолітніми дітьми.
Що держоргани роблять аби покращити ситуацію? Головне – українські біженці мають вільний доступ до ринку праці, чого раніше ніколи не було. Ще надають безкоштовні курси німецької, проводять консультації та надають іншу інформаційну підтримку. Але для кваліфікованої роботи треба ще підтвердити (чи отримати) кваліфікацію, мати релевантний досвід, та й рівень мови потрібен високий.
Ясно, що не можу порівнювати ситуацію зі своєю, бо інша історія і час. Коли я приїхав у 2015 році, то навіть отримати право на роботу було проблемою. Так просто безкоштовних курсів мови не давали. Перейти на адекватну посвідку на проживання, яку зараз дають без проблем було складною пригодою. Та й до українців ставилися не так відкрито, як зараз (майже всі респонденти відмітили дружнє ставлення та хорошу підтримку), бо було нас тоді буквально кілька тисяч на всю країну. Але всі свої нормальні роботи я знайшов сам, а AMS пропонували всякі робочі вакансії типу заводів і ферм (і відповідні навчання на такі професії), де я дякуючи цій організації і попрацював, бо фінансової допомоги не було, а їсти хотілося. Головне, про що вони не говорять на консультаціях: їх задача не знайти для вас ідеальну вакансію, а максимально швидко і ефективно закрити дефіцит робочих рук у потрібних місцях.
Австрійський інтеграційний фонд, що відповідає в тому числі за українських біженців ділиться цифрами та дослідженнями.
Зараз в Австрії зареєстровано близько 80 тисяч українців, що мають статус захисту. Тут по факту не всі, бо хтось вже встиг змінити статус, хтось його і не оформлював, а дехто вже поїхав. Майже половина проживає у Відні, а дві третини – жінки.
Аби зрозуміти, що там планують біженці з України служба зайнятості AMS замовила дослідження, яке провів Університет Інсбруку, опитавши більше 5 тисяч українців та ще кілька експертів. Виявилося, що половина опитаних хотіли би залишитися в Австрії, а конкретний план на повернення має лише 3% респондентів. І зараз залишитися реально. По-перше статус захисту продовжили до березня 2026 року, по-друге – вже можна переходити на повноцінну посвідку на проживання Rot-Weiß-Rot-Karte plus, якщо є відносно мінімальний заробіток і німецька мова на досить базовому рівні.
30% українців працевлаштовано. Хоча цей показник і зростає (10% було у 2022 році, а у 2023 – 15%), Австрійська служба зайнятості все ще не задоволена і працювати мало би більше людей. 23% працює сфері прибирання, 14% в торгівлі, 12% в охороні здоров'я та 11% в освіті. Мова саме про найману роботу, але хтось вже встиг відкрити тут легальний бізнес чи оформити самозайнятість.
Половина з респондентів чоловіків та дві третини жінок на момент опитування роботу не шукали. Серед причин: навчання (третина вже має рівень німецької В1), невизнання української кваліфікації (75% мають вищу освіту, а 12% вже підтвердили кваліфікацію) та необхідність догляду за малолітніми дітьми.
Що держоргани роблять аби покращити ситуацію? Головне – українські біженці мають вільний доступ до ринку праці, чого раніше ніколи не було. Ще надають безкоштовні курси німецької, проводять консультації та надають іншу інформаційну підтримку. Але для кваліфікованої роботи треба ще підтвердити (чи отримати) кваліфікацію, мати релевантний досвід, та й рівень мови потрібен високий.
Ясно, що не можу порівнювати ситуацію зі своєю, бо інша історія і час. Коли я приїхав у 2015 році, то навіть отримати право на роботу було проблемою. Так просто безкоштовних курсів мови не давали. Перейти на адекватну посвідку на проживання, яку зараз дають без проблем було складною пригодою. Та й до українців ставилися не так відкрито, як зараз (майже всі респонденти відмітили дружнє ставлення та хорошу підтримку), бо було нас тоді буквально кілька тисяч на всю країну. Але всі свої нормальні роботи я знайшов сам, а AMS пропонували всякі робочі вакансії типу заводів і ферм (і відповідні навчання на такі професії), де я дякуючи цій організації і попрацював, бо фінансової допомоги не було, а їсти хотілося. Головне, про що вони не говорять на консультаціях: їх задача не знайти для вас ідеальну вакансію, а максимально швидко і ефективно закрити дефіцит робочих рук у потрібних місцях.
Індивідуальні номерні знаки в Австрії
У багатьох країнах можна замінити скучні цифри на номерному знаку авто на щось цікаве і круте. І Австрія – не виключення. Стандартний номерний знак в нас це 1-2 літери регіону на початку, 4 цифри в середині та ще 2 літери в кінці. Але заплативши 250 євро після двох літер регіону ви можете замовити собі бажані 3-6 символів + 1 обовʼязкову цифру.
Комбінуючи індивідуальний номерний знак із першими літерами регіону водії отримали цікаві комбінації: GU TEN 8 (гу-тен-ахт чи то надобраніч), VI AGRA 6, KO KAIN 2, S HOLE 1, B ADASS 1 чи HL JESU 1 (святий Ісус). Перші пари літер то Graz Umgebung (передмістя Грацу), міста Villach, Korneuburg, Salzburg, Bregenz та Hollabrunn.
Одразу декілька знаків на сексуальну тему можна зустріти на дорогах країни: KEIN 6 (kein sechs або ніякого сексу, де 6 співзвучна із словом секс), I WILL 6 (хочу сексу), IM AUTO 6 (секс в авто), GU TER 6 (хороший секс), KO ITUS 1 (статевий акт).
А ось такі знаки отримали водії, якщо забути про регіон: OMA 1 (бабуся), SPATZ 1 (горобчик), MAUSI 1 (мишка), GAY 6.
Трапляються і казуси: AMEN 1 – амінь, але разом із регіоном Зальцбург виходить S AMEN 1 - сімʼя.
Є перелік заборонених комбінацій, більшість з яких присвячені історії нацизму та іншим екстремістським течіям: 18 (перша і восьма буква в німецькому алфавіті - ініціали відомого диктатора), 88 (вітання диктатора), 420 (місяць і дата народження диктатора), відоме всім 1488 (за Німеччину та вітання диктатора), і інші комбінації, кожна з яких має подвійне значення (28, 74, 84, 198, 311, 444, 1919, 191, 420).
У багатьох країнах можна замінити скучні цифри на номерному знаку авто на щось цікаве і круте. І Австрія – не виключення. Стандартний номерний знак в нас це 1-2 літери регіону на початку, 4 цифри в середині та ще 2 літери в кінці. Але заплативши 250 євро після двох літер регіону ви можете замовити собі бажані 3-6 символів + 1 обовʼязкову цифру.
Комбінуючи індивідуальний номерний знак із першими літерами регіону водії отримали цікаві комбінації: GU TEN 8 (гу-тен-ахт чи то надобраніч), VI AGRA 6, KO KAIN 2, S HOLE 1, B ADASS 1 чи HL JESU 1 (святий Ісус). Перші пари літер то Graz Umgebung (передмістя Грацу), міста Villach, Korneuburg, Salzburg, Bregenz та Hollabrunn.
Одразу декілька знаків на сексуальну тему можна зустріти на дорогах країни: KEIN 6 (kein sechs або ніякого сексу, де 6 співзвучна із словом секс), I WILL 6 (хочу сексу), IM AUTO 6 (секс в авто), GU TER 6 (хороший секс), KO ITUS 1 (статевий акт).
А ось такі знаки отримали водії, якщо забути про регіон: OMA 1 (бабуся), SPATZ 1 (горобчик), MAUSI 1 (мишка), GAY 6.
Трапляються і казуси: AMEN 1 – амінь, але разом із регіоном Зальцбург виходить S AMEN 1 - сімʼя.
Є перелік заборонених комбінацій, більшість з яких присвячені історії нацизму та іншим екстремістським течіям: 18 (перша і восьма буква в німецькому алфавіті - ініціали відомого диктатора), 88 (вітання диктатора), 420 (місяць і дата народження диктатора), відоме всім 1488 (за Німеччину та вітання диктатора), і інші комбінації, кожна з яких має подвійне значення (28, 74, 84, 198, 311, 444, 1919, 191, 420).
Запустив серію відосів на моєму Ютубі, про яку давно вже думав і планував. Суть в тому, що я шукаю експерта чи експертку у певній області, яка цікава мені і вам, а потім задаю питання по цій темі.
Перший відос вийшов трохи більше, ніж на 2 години і ми говорили про вищу освіту в Австрії: вибір вищого навчального закладу, вступ до університету, процесс навчання, ціни на життя та навчання, роботу для студентів, студентське життя та переспективи і можливості після випуску.
Відосик: https://youtu.be/0lpEyAmNMR4
Раптом у вас є ідеї, з ким мені поговорити, діліться.
Перший відос вийшов трохи більше, ніж на 2 години і ми говорили про вищу освіту в Австрії: вибір вищого навчального закладу, вступ до університету, процесс навчання, ціни на життя та навчання, роботу для студентів, студентське життя та переспективи і можливості після випуску.
Відосик: https://youtu.be/0lpEyAmNMR4
Раптом у вас є ідеї, з ким мені поговорити, діліться.
Туристичний сайт Holidu зробив рейтинг найдешевших гірськолижних курортів Австрії, враховуючи кількість доступних кілометрів трас, а також вартість скіпасу та проживання у високий та низький сезони
Не мої курорти і кататися там можна хіба що коли вони поруч біля вас чи якщо у вас прямо сильно обмежений бюджет
Що зробив би я? Краще купив би скіпас на дорожчий курорт, але поїхав би туди одним днем без ночівлі. В мене є підбірка курортів прямо біля станцій транспорту
Не мої курорти і кататися там можна хіба що коли вони поруч біля вас чи якщо у вас прямо сильно обмежений бюджет
Що зробив би я? Краще купив би скіпас на дорожчий курорт, але поїхав би туди одним днем без ночівлі. В мене є підбірка курортів прямо біля станцій транспорту
Адвент календар – необхідний атрибут очікування Різдва
Адвент – період очікування Різдва, а Адвент календар дозволяє підігріти очікування та радувати себе подарунками кожен з 24 днів до свята. Виглядає як якийсь бокс чи інша штука з комірками, кожну з яких треба відкривати щодня і брати звідти подаруночок.
Десь 150 років тому за допомогою такого календаря вели відлік до свята, відкриваючи комірки із цифрами, картинками чи запалюючи свічки. Або навіть малювали щось крейдою і стирали щодня. А вже потім додали у комірки різні маленькі подаруночки і зараз такі календарі є скрізь: на площах, вдома і в офісах.
І це не тільки для дітей! Ну тобто в основному для них, хоча очікування та ідея чекати наступного для дається не всім легко. Але ще й для дорослих, тому що календарів таких є величезна кількість на будь-який смак і гаманець. Є календарі з пивом, іграшками, смаколиками, цукерками, косметикою, прикрасами, шкарпетками, враженнями і навіть іграшками для дорослих.
Кожен рік в Австрії ми маємо вдома такий календар, а іноді навіть і декілька. Ми з дружиною самостійно заповнюваємо комірки багаторазового календаря різними дрібничками один для одного, а потім щодня себе радуємо. В мене особисто є мій щорічний пивний календар, коли щодня я дістаю з комірки маленьку пляшечку пінного.
Минулого року в мене був календар від мого улюбленого зальцбурзького пивного бренду Stiegl, а цього року я купив мікс крафтового пивка від бренду Kalea в мережі Maximarkt (типу великий Spar), бо там був вибір аж с кількох: австрійське пиво, німецьке та мікс. Загалом вибір онлайн і офлайн величезний! Просто вводьте в пошук “Adventskalender” або ж “Bier Adventskalender”, якщо хочете як в мене. Мій щороку обходиться десь в районі 50 євро, але є всякі календарі з косметикою, які коштують вже сотні.
Важливо: купувати календар треба ДО початку Адвенту, бо ближче до дати 1 грудня вони зникають з продажу. Та й сенс брати таке в середині грудня? З іншого боку у супермаркетах можна знайти календарі зі знижкою аж до 50% і взяти собі, наприклад, на наступний рік, якщо там нічого не зіпсується. Сам календар універсальний і до року не прив'язаний.
Думаю так: якщо у вас немає такого календаря, ви багато втрачаєте. В кожному в нас живе дитина, тому така традиція піднімає настрій і буквально щодня тебе чекає щось хороше. Та й відлік до головного свята року вести простіше.
Буде цікаво, якщо ви поділитеся вашими календарями!
Адвент – період очікування Різдва, а Адвент календар дозволяє підігріти очікування та радувати себе подарунками кожен з 24 днів до свята. Виглядає як якийсь бокс чи інша штука з комірками, кожну з яких треба відкривати щодня і брати звідти подаруночок.
Десь 150 років тому за допомогою такого календаря вели відлік до свята, відкриваючи комірки із цифрами, картинками чи запалюючи свічки. Або навіть малювали щось крейдою і стирали щодня. А вже потім додали у комірки різні маленькі подаруночки і зараз такі календарі є скрізь: на площах, вдома і в офісах.
І це не тільки для дітей! Ну тобто в основному для них, хоча очікування та ідея чекати наступного для дається не всім легко. Але ще й для дорослих, тому що календарів таких є величезна кількість на будь-який смак і гаманець. Є календарі з пивом, іграшками, смаколиками, цукерками, косметикою, прикрасами, шкарпетками, враженнями і навіть іграшками для дорослих.
Кожен рік в Австрії ми маємо вдома такий календар, а іноді навіть і декілька. Ми з дружиною самостійно заповнюваємо комірки багаторазового календаря різними дрібничками один для одного, а потім щодня себе радуємо. В мене особисто є мій щорічний пивний календар, коли щодня я дістаю з комірки маленьку пляшечку пінного.
Минулого року в мене був календар від мого улюбленого зальцбурзького пивного бренду Stiegl, а цього року я купив мікс крафтового пивка від бренду Kalea в мережі Maximarkt (типу великий Spar), бо там був вибір аж с кількох: австрійське пиво, німецьке та мікс. Загалом вибір онлайн і офлайн величезний! Просто вводьте в пошук “Adventskalender” або ж “Bier Adventskalender”, якщо хочете як в мене. Мій щороку обходиться десь в районі 50 євро, але є всякі календарі з косметикою, які коштують вже сотні.
Важливо: купувати календар треба ДО початку Адвенту, бо ближче до дати 1 грудня вони зникають з продажу. Та й сенс брати таке в середині грудня? З іншого боку у супермаркетах можна знайти календарі зі знижкою аж до 50% і взяти собі, наприклад, на наступний рік, якщо там нічого не зіпсується. Сам календар універсальний і до року не прив'язаний.
Думаю так: якщо у вас немає такого календаря, ви багато втрачаєте. В кожному в нас живе дитина, тому така традиція піднімає настрій і буквально щодня тебе чекає щось хороше. Та й відлік до головного свята року вести простіше.
Буде цікаво, якщо ви поділитеся вашими календарями!
Що подарувати іноземним друзям на Різдво?
На Різдво я вирішив подарувати моїм друзям-іноземцям щось незвичайне: українське, характерне, автентичне, з історією та щоб точно асоціювалося з батьківщиною. І спитав в Інсті щодо ідеї і, серед іншого, мені порадили петриківський розпис. Я раніше вже чув про це і навіть колись намагався відшукати на віденських ярмарках.
Потім заглибився в тему і зрозумів: яка це крута і характерна для України історія. А ще знайшов компанію UkrGifts з українським корінням, що вже не перший рік виробляє та продає петриківський розпис за кордоном.
Петриківський розпис - це традиційний український стиль живопису, який більше 200 років тому зʼявився у селі Петриківка на Дніпропетровщині, а тепер є культурною спадщиною ЮНЕСКО. А малюють все це майстри унікальним котячим пензликом (завжди посміхаюся тут) - тобто інструмент робиться із невеличкої кількості котячої шерсті.
Виробництво UkrGifts знаходиться в Україні, де справжні майстри з Петриківки роблять все вручну. А це і робочі місця для майстрів, і якісь гроші для українського бюджету. Було би дивним виробляти це все десь у Китаї, тому тут справжня ручна робота і українське виробництво. Викликає повагу.
В них є доставка по всьому світу з онлайн-магазину UkrGifts.com, де з промокодом ZORKA ви отримаєте 10% знижки. А стенди з такими подарунками можна знайти на різдвяних ярмарках у Відні (Rathausplatz, Maria Theresien Platz, Schönbrunn, Freyung), Інсбруку, Берліні та Аахені.
Якщо у вас є якісь круті ідеї, будь ласка поділіться.
На Різдво я вирішив подарувати моїм друзям-іноземцям щось незвичайне: українське, характерне, автентичне, з історією та щоб точно асоціювалося з батьківщиною. І спитав в Інсті щодо ідеї і, серед іншого, мені порадили петриківський розпис. Я раніше вже чув про це і навіть колись намагався відшукати на віденських ярмарках.
Потім заглибився в тему і зрозумів: яка це крута і характерна для України історія. А ще знайшов компанію UkrGifts з українським корінням, що вже не перший рік виробляє та продає петриківський розпис за кордоном.
Петриківський розпис - це традиційний український стиль живопису, який більше 200 років тому зʼявився у селі Петриківка на Дніпропетровщині, а тепер є культурною спадщиною ЮНЕСКО. А малюють все це майстри унікальним котячим пензликом (завжди посміхаюся тут) - тобто інструмент робиться із невеличкої кількості котячої шерсті.
Виробництво UkrGifts знаходиться в Україні, де справжні майстри з Петриківки роблять все вручну. А це і робочі місця для майстрів, і якісь гроші для українського бюджету. Було би дивним виробляти це все десь у Китаї, тому тут справжня ручна робота і українське виробництво. Викликає повагу.
В них є доставка по всьому світу з онлайн-магазину UkrGifts.com, де з промокодом ZORKA ви отримаєте 10% знижки. А стенди з такими подарунками можна знайти на різдвяних ярмарках у Відні (Rathausplatz, Maria Theresien Platz, Schönbrunn, Freyung), Інсбруку, Берліні та Аахені.
Якщо у вас є якісь круті ідеї, будь ласка поділіться.
Неочікувані штрафи і юридична страховка в дії
В мене вже багато років є
юридична страховка, за яку я плачу 30 євро на місяць.
Вона стабільно і періодично дорожчає, і колись це було майже на 10 євро менше. Ця страховка покриває всякі випадки, коли мені і моїй родині може знадобитися допомога юриста. Юристи тут дорогі, а інколи від юридичних претензій, окрім як купою витрат не відмахнутися, а тут якась допомога.
Колись я навіть думав відмовитися від страховки, бо поки всі свої юридичні проблеми в Австрії вирішував сам. Але я фаховий юрист з відповідною вищою українською освітою, досвідом і незавершеною місцевою. І кожного разу, коли я писав агенту, він щось придумував, чому цього не варто робити. Розповідав страшні історії, а останнього разу виклав козиря - безкоштовні консультації раз на місяць. Можна звернутися до обраного зі списку юриста з будь-яким питанням, отримати відповідь/допомогу за 0 євро.
І от я нарешті вирішив перевірити дієвість такої страховки. Не те щоб мені було прямо дуже треба, але заради експерименту все ж таки спробував. Тим паче нагода зʼявилася: мені виписали штраф, для оскарження якого в мене було підґрунтя. Оскільки таких штрафів було декілька, я вирішив зробити А/В тест: один дав на оскарження юристу, а другим зайнявся сам, користуючись фахом та досвідом.
Про штраф, який я отримав вам варто знати. Бо під загрозою майже будь-який водій. Зараз в Австрії стали зʼявлятися нові типи парковок, де там нема шлагбаумів чи якихось фізичних перепон на вʼїзд і виїзд. Все контролюється камерою, яка знімає номери. А парковку ви маєте оплатити самостійно десь онлайн. Навіть автомату може не бути. Ясно, що там висить борд з інформацією і неуважність - то проблема водія. І от, якщо ви не оплатили таку парковку, то потім прилітає штраф, розмір якого встановлює оператор - комерційна організація. В мене це було аж 130 євро за день. З них сам штраф - 90, а все інше витрати на опрацювання штрафу і пошук моїх даних по номеру авто. Будьте уважні!
Особливо прикро, що та конкретна парковка була безкоштовною для власників проїзних на потяг, який в мене як раз є. Все, що треба було зробити, це ввести номер квитка онлайн, чого я не зробив, бо ту систему не знав і не побачив інформацію про це через власну неуважність. І так я зробив не один раз… Ось цей проїзний і став на мою думку приводом для оскарження штрафу. Бо по факту я його мав, а штраф отримувати ніби не мав.
Страхова дала перелік місцевих юристів, до яких я на свій вибір можу звернутися. Я відкрив сайти і знайшов кілька відносно великих обʼєднань і одного юриста «сам в полі воїн», але з цікавою біографією, якого і обрав. Бо дзвонити секретарю, робити термін мені і витрачати зайвий час не хотілося. А от той останній сам взяв трубку, я пояснив що сам юрист, не буду витрачати його час і стисло пояснив ситуацію і чому на мою думку ми можемо поборотися. Він погодився і попросив надіслати йому лист зі штрафом та скан мого проїзного. А через тиждень вже підготував відповідь, яку після мого затвердження направив від свого імені, за що страхова заплатила йому 240 євро. Паралельно я підготував свою відповідь, так, як вважав за потрібне, не копіюючи юриста заради експерименту і власного відчуття.
Через пару тижнів я отримав відповідь по скасуванню штрафу від юриста. А пізніше і відповідь на власне оскарження, також позитивну. У своєму листі юрист сформулював все максимально офіційно «згідно-відповідно», але чомусь без посилань на закони чи щось таке. Я ж завжди посилаюся на емоційний бік питання і пишу в тому числі живою мовою (робив так коли працював юристом раніше). Результат однаковий. Хоч, напевно, коли отримуєш відповідь від юриста (пан-доктор-магістр) на неї реагуєш серйозніше, бо там можуть бути наслідки. А тут пише якись звичайний Iaroslav.
Це був відносно простий випадок і ясно, що є більш серйозні історії, де без фахового спеца ніяк. Та й не кожен має юридичну освіту та роки попередньої практики. Тому я би за підсумком радив мати таку страховку. От тут вона як мінімум заощадила суму штрафу і витрати на юриста по оскарженню.
В мене вже багато років є
юридична страховка, за яку я плачу 30 євро на місяць.
Вона стабільно і періодично дорожчає, і колись це було майже на 10 євро менше. Ця страховка покриває всякі випадки, коли мені і моїй родині може знадобитися допомога юриста. Юристи тут дорогі, а інколи від юридичних претензій, окрім як купою витрат не відмахнутися, а тут якась допомога.
Колись я навіть думав відмовитися від страховки, бо поки всі свої юридичні проблеми в Австрії вирішував сам. Але я фаховий юрист з відповідною вищою українською освітою, досвідом і незавершеною місцевою. І кожного разу, коли я писав агенту, він щось придумував, чому цього не варто робити. Розповідав страшні історії, а останнього разу виклав козиря - безкоштовні консультації раз на місяць. Можна звернутися до обраного зі списку юриста з будь-яким питанням, отримати відповідь/допомогу за 0 євро.
І от я нарешті вирішив перевірити дієвість такої страховки. Не те щоб мені було прямо дуже треба, але заради експерименту все ж таки спробував. Тим паче нагода зʼявилася: мені виписали штраф, для оскарження якого в мене було підґрунтя. Оскільки таких штрафів було декілька, я вирішив зробити А/В тест: один дав на оскарження юристу, а другим зайнявся сам, користуючись фахом та досвідом.
Про штраф, який я отримав вам варто знати. Бо під загрозою майже будь-який водій. Зараз в Австрії стали зʼявлятися нові типи парковок, де там нема шлагбаумів чи якихось фізичних перепон на вʼїзд і виїзд. Все контролюється камерою, яка знімає номери. А парковку ви маєте оплатити самостійно десь онлайн. Навіть автомату може не бути. Ясно, що там висить борд з інформацією і неуважність - то проблема водія. І от, якщо ви не оплатили таку парковку, то потім прилітає штраф, розмір якого встановлює оператор - комерційна організація. В мене це було аж 130 євро за день. З них сам штраф - 90, а все інше витрати на опрацювання штрафу і пошук моїх даних по номеру авто. Будьте уважні!
Особливо прикро, що та конкретна парковка була безкоштовною для власників проїзних на потяг, який в мене як раз є. Все, що треба було зробити, це ввести номер квитка онлайн, чого я не зробив, бо ту систему не знав і не побачив інформацію про це через власну неуважність. І так я зробив не один раз… Ось цей проїзний і став на мою думку приводом для оскарження штрафу. Бо по факту я його мав, а штраф отримувати ніби не мав.
Страхова дала перелік місцевих юристів, до яких я на свій вибір можу звернутися. Я відкрив сайти і знайшов кілька відносно великих обʼєднань і одного юриста «сам в полі воїн», але з цікавою біографією, якого і обрав. Бо дзвонити секретарю, робити термін мені і витрачати зайвий час не хотілося. А от той останній сам взяв трубку, я пояснив що сам юрист, не буду витрачати його час і стисло пояснив ситуацію і чому на мою думку ми можемо поборотися. Він погодився і попросив надіслати йому лист зі штрафом та скан мого проїзного. А через тиждень вже підготував відповідь, яку після мого затвердження направив від свого імені, за що страхова заплатила йому 240 євро. Паралельно я підготував свою відповідь, так, як вважав за потрібне, не копіюючи юриста заради експерименту і власного відчуття.
Через пару тижнів я отримав відповідь по скасуванню штрафу від юриста. А пізніше і відповідь на власне оскарження, також позитивну. У своєму листі юрист сформулював все максимально офіційно «згідно-відповідно», але чомусь без посилань на закони чи щось таке. Я ж завжди посилаюся на емоційний бік питання і пишу в тому числі живою мовою (робив так коли працював юристом раніше). Результат однаковий. Хоч, напевно, коли отримуєш відповідь від юриста (пан-доктор-магістр) на неї реагуєш серйозніше, бо там можуть бути наслідки. А тут пише якись звичайний Iaroslav.
Це був відносно простий випадок і ясно, що є більш серйозні історії, де без фахового спеца ніяк. Та й не кожен має юридичну освіту та роки попередньої практики. Тому я би за підсумком радив мати таку страховку. От тут вона як мінімум заощадила суму штрафу і витрати на юриста по оскарженню.
Раптом що, я в Австрії як юрист не практикую, а мій український диплом тут без місцевого підтвердження - гарбуз. Навіть магістра дописати у якості титулу не можу. Мої субʼєктивні поради і власний досвід - не настанова до дії і ні в якому разі не юридичні поради. У разі потреби зверніться до місцевого спеціаліста із дипломом та ліцензією.
А якщо у вас є досвід роботи з місцевим юристом, чи звернення за юридичною страховкою, поділіться.
А якщо у вас є досвід роботи з місцевим юристом, чи звернення за юридичною страховкою, поділіться.
Музичні австрійські потяги
Якщо ви буваєте на залізничних станціях, то чули, що деякі локомотиви після початку руху і до певної швидкості видають дивні звуки, які схожі на музичні ноти і навіть мелодії. Ось тут можна послухати. Якщо ще не чули, то йдіть на найближчу велику залізничну станцію та перевірте.
Моя улюблена версія про те, що Австрія - музична держава, батьківщина Моцарта і не тільки, а значить це така фішка, аби це підкреслити. Мовляв, навіть потяги в нас тут музичні. Це дійсно було би крутою ідеєю, якби було би правдою…
Ці звуки - гармонічні тони, що зʼявляються внаслідок зміни частоти електричного струму, а самі звуки робить інвертор, який вже далі подає електрику на двигун. Частота звуку змінюється поступово під час прискорення, тому це звучить як своєрідна «мелодія». Але якихось конкретних нот чи мелодій там не запрограмовано, та й зробити це технічно було би дуже складно. Ці звуки видають деякі локомотиви. Наприклад, популярні в нас Siemens Vectron (скоріш за все в Австрії ви бачили і чули саме їх), а ще моделі Stadler та Bombardier.
Є інша одна легенда про те, що конструктор цих машин мав другою освітою музичною (чи то музичне хоббі), а отже заклав таку пасхалку для нас з вами. Але запрограмувати це, ігноруючи точні науки для локомотивів, які роблять різні компанії, в різний час і з різних комплектуючих було би майже не реально.
Але красиво ж! Я знаю, ви знаєте, але давайте домовимося не руйнувати „дитинство“ іншим :)
Якщо ви буваєте на залізничних станціях, то чули, що деякі локомотиви після початку руху і до певної швидкості видають дивні звуки, які схожі на музичні ноти і навіть мелодії. Ось тут можна послухати. Якщо ще не чули, то йдіть на найближчу велику залізничну станцію та перевірте.
Моя улюблена версія про те, що Австрія - музична держава, батьківщина Моцарта і не тільки, а значить це така фішка, аби це підкреслити. Мовляв, навіть потяги в нас тут музичні. Це дійсно було би крутою ідеєю, якби було би правдою…
Ці звуки - гармонічні тони, що зʼявляються внаслідок зміни частоти електричного струму, а самі звуки робить інвертор, який вже далі подає електрику на двигун. Частота звуку змінюється поступово під час прискорення, тому це звучить як своєрідна «мелодія». Але якихось конкретних нот чи мелодій там не запрограмовано, та й зробити це технічно було би дуже складно. Ці звуки видають деякі локомотиви. Наприклад, популярні в нас Siemens Vectron (скоріш за все в Австрії ви бачили і чули саме їх), а ще моделі Stadler та Bombardier.
Є інша одна легенда про те, що конструктор цих машин мав другою освітою музичною (чи то музичне хоббі), а отже заклав таку пасхалку для нас з вами. Але запрограмувати це, ігноруючи точні науки для локомотивів, які роблять різні компанії, в різний час і з різних комплектуючих було би майже не реально.
Але красиво ж! Я знаю, ви знаєте, але давайте домовимося не руйнувати „дитинство“ іншим :)
Тиха австрійська ніч
Не так багато австрійських пісень відомі у всьому світі. Легендарного Моцарта слухають далеко не всі, а славетний Falco був відомим за межами альпійської республіки давненько. Але є одна пісня, яку ви точно чули. І чим ближче до Різдва, тим частіше.
«Тиха ніч, свята ніч» (Stille Nacht, heilige Nacht) - пісня про дивовижну ніч народження особливого немовляти - Ісуса Христа. Ви завжди почуєте її в канун Різдва і не переживайте, якщо не знаєте німецької, адже її переклали на більше ніж 300 мов, в тому числі і українською. І зараз твір є нематеріальною спадщиною ЮНЕСКО.
Більше 200 років тому композиція була написана в півгодинні їзди від Зальцбургу в селі Оберндорф. По факту це колективна творчість двох австрійських авторів. Священники та поет Йозеф Мор написав вірш, до якого на гітарі пробував підібрати акорди музики, бо церковний орган був на ремонті. Але потім звернувся до шкільного вчителя, композитора і органіста Франца Грубера, який і створив відому всім мелодію. А 24 грудня 1818 року відбулася премʼєра у місцевій церкві, де служив Йозеф. Оскільки орган все ще не працював, під акомпанемент гітари.
Самі автори тоді не надавали пісні якогось особливого значення, але вона почала поширюватися Європою і довгий час взагалі вважалася народною, про авторів не було відомо, а їх пошуки були безуспішними. Лишень через 35 років після премʼєри було проведено розслідування і знайдено авторів. А оригінальний рукописний текст пісні був знайдений взагалі в 1995 році.
Під час Першої світової в 1914 році пісня стала символом Різдвяного перемир’я, коли солдати з протилежних сторін співали її разом і тимчасово не стріляли один в одного. Композиція стала символом миру, надії та єдності у всьому світі.
Зараз в селі Оберндорф можна знайти меморіальну капличку, що стоїть на місці церкви, де вперше виконали пісню. В сусідньому селі Арнсдорф, де автор музики працював вчителем знаходиться музей, в якому можна побачити кімнату, де була написана мелодія. І ще один музей є в місті Галяйн, де автор слів провів більшу частину життя.
Не так багато австрійських пісень відомі у всьому світі. Легендарного Моцарта слухають далеко не всі, а славетний Falco був відомим за межами альпійської республіки давненько. Але є одна пісня, яку ви точно чули. І чим ближче до Різдва, тим частіше.
«Тиха ніч, свята ніч» (Stille Nacht, heilige Nacht) - пісня про дивовижну ніч народження особливого немовляти - Ісуса Христа. Ви завжди почуєте її в канун Різдва і не переживайте, якщо не знаєте німецької, адже її переклали на більше ніж 300 мов, в тому числі і українською. І зараз твір є нематеріальною спадщиною ЮНЕСКО.
Більше 200 років тому композиція була написана в півгодинні їзди від Зальцбургу в селі Оберндорф. По факту це колективна творчість двох австрійських авторів. Священники та поет Йозеф Мор написав вірш, до якого на гітарі пробував підібрати акорди музики, бо церковний орган був на ремонті. Але потім звернувся до шкільного вчителя, композитора і органіста Франца Грубера, який і створив відому всім мелодію. А 24 грудня 1818 року відбулася премʼєра у місцевій церкві, де служив Йозеф. Оскільки орган все ще не працював, під акомпанемент гітари.
Самі автори тоді не надавали пісні якогось особливого значення, але вона почала поширюватися Європою і довгий час взагалі вважалася народною, про авторів не було відомо, а їх пошуки були безуспішними. Лишень через 35 років після премʼєри було проведено розслідування і знайдено авторів. А оригінальний рукописний текст пісні був знайдений взагалі в 1995 році.
Під час Першої світової в 1914 році пісня стала символом Різдвяного перемир’я, коли солдати з протилежних сторін співали її разом і тимчасово не стріляли один в одного. Композиція стала символом миру, надії та єдності у всьому світі.
Зараз в селі Оберндорф можна знайти меморіальну капличку, що стоїть на місці церкви, де вперше виконали пісню. В сусідньому селі Арнсдорф, де автор музики працював вчителем знаходиться музей, в якому можна побачити кімнату, де була написана мелодія. І ще один музей є в місті Галяйн, де автор слів провів більшу частину життя.
Австрійські зарплати та їх класифікація
В нас тут є класифікація місячних заробітних плат, аби ви могли відчути себе краще, або не дуже. Рахували тут і далі зарплату брутто, тобто до вирахування податків.
Сама висока зарплата (таких в Австрії лишень 1 відсоток) = від 11064€
Дуже висока зарплата (їх в країні 10%) = від 5121€
Висока зарплата = від 3876€
Зарплата вище звичайної (в Австрії таких 30%) = від 3206€
Звичайна зарплата (таких 50% в країні) = від 2289€
Низька зарплата = від 1317€
Дуже низька зарплата = від 763€
А ще статистична служба Австрії підбиває підсумки 2022 року (сама свіжа поки статистика) і ділиться цифрами реальних заробітків у різних федеральних землях. Виявляється, мешканці Відня в середньому заробляють найменше, а жителі Бургенланду - найбільше.
Найбільше в Австрії заробляють мешканці центру Відня (77 тисяч євро на рік), а якщо дивитися по федеральним землям вцілому, то у Бургенланді (36 тисяч євро на рік). Але не поспішайте переїжджати, бо до уваги беруться різні фактори (кількість населення, часткова зайнятість, робота не повний рік), що можуть впливати на реальні цифри.
Далі є кілька цифр: загалом середня на рік, на рік для людей із повною зайнятістю (яка більш адекватно дозволяє зрозуміти ситуацію) та середня місячна зарплата на основі повної зайнятості (ділив на 14).
Бургенланд = середня на рік 36147€ / повна зайнятість на рік 48385€ / середня місячна при повній зайнятості 3456€
Нижня Австрія = 36099€ / 49467€ / 3534€
Верхня Австрія = 35554€ / 48809€ / 3486€
Форарльберг = 34574€ / 51500€ / 3679€
Штирія = 33899€ / 47221€ / 3373€
Каринтія = 33687€ / 47241€ / 3374€
Зальцбург = 32238€ / 47459€ / 3390€
Тіроль = 31608€ / 47317€ / 3380€
Відень = 30837€ / 47878€ / 3420€
В нас тут є класифікація місячних заробітних плат, аби ви могли відчути себе краще, або не дуже. Рахували тут і далі зарплату брутто, тобто до вирахування податків.
Сама висока зарплата (таких в Австрії лишень 1 відсоток) = від 11064€
Дуже висока зарплата (їх в країні 10%) = від 5121€
Висока зарплата = від 3876€
Зарплата вище звичайної (в Австрії таких 30%) = від 3206€
Звичайна зарплата (таких 50% в країні) = від 2289€
Низька зарплата = від 1317€
Дуже низька зарплата = від 763€
А ще статистична служба Австрії підбиває підсумки 2022 року (сама свіжа поки статистика) і ділиться цифрами реальних заробітків у різних федеральних землях. Виявляється, мешканці Відня в середньому заробляють найменше, а жителі Бургенланду - найбільше.
Найбільше в Австрії заробляють мешканці центру Відня (77 тисяч євро на рік), а якщо дивитися по федеральним землям вцілому, то у Бургенланді (36 тисяч євро на рік). Але не поспішайте переїжджати, бо до уваги беруться різні фактори (кількість населення, часткова зайнятість, робота не повний рік), що можуть впливати на реальні цифри.
Далі є кілька цифр: загалом середня на рік, на рік для людей із повною зайнятістю (яка більш адекватно дозволяє зрозуміти ситуацію) та середня місячна зарплата на основі повної зайнятості (ділив на 14).
Бургенланд = середня на рік 36147€ / повна зайнятість на рік 48385€ / середня місячна при повній зайнятості 3456€
Нижня Австрія = 36099€ / 49467€ / 3534€
Верхня Австрія = 35554€ / 48809€ / 3486€
Форарльберг = 34574€ / 51500€ / 3679€
Штирія = 33899€ / 47221€ / 3373€
Каринтія = 33687€ / 47241€ / 3374€
Зальцбург = 32238€ / 47459€ / 3390€
Тіроль = 31608€ / 47317€ / 3380€
Відень = 30837€ / 47878€ / 3420€
Яка у вас зарплата?
Anonymous Poll
4%
Сама висока
10%
Дуже висока
9%
Висока
10%
Вище звичайної
29%
Звичайна
24%
Низька
14%
Дуже низька
Цель-ам-Зее - літній європейський емірат
Якось ми зʼясували, чому Галльштатт став таким популярним серед китайських туристів. Але є і інші міста, в яких домінують ти чи інші туристи. Причини скрізь різні, але наслідок один - місто асоціюється саме з туристами з якоїсь країни.
Коли привожу туристів в рідне альпійське село Цель-ам-Зее, ті не можуть повірити своїм очам… Навколо східні чоловіки та жінки в хіджабах, а лице в Австрії по правилах закривати не можна і поліція навіть інколи проводить там розʼяснювальну роботу. Багатодітні родини гуляють містом, плавають на човнах по озеру, насолоджуються природою, ходять в магазини, їдять в кафе та живуть там своїм звичайним життям. І це зовсім не біженці Сирії чи Афганістану, а заможні туристи з арабських країн - переважно з ОАЕ. Зараз таких туристів десь третина від загальної кількості і їх кожного року більшає.
Регіон за багато років адаптувався. В місті є ресторани з арабською кухнею і незрозумілі, але дуже смачні страви у меню. На літо відкриваються законсервовані в інший сезон кальянні. На головній вулиці готують звичну в тій частині світу каву по-арабські. А На вулицях деякі вказівники і оголошення дублюються арабською мовою. В місті працює два арабські супермаркети, а місцевий продавець вафель з Угорщини вивчив арабську мову, чим сильно дивує гостей і отримує чайові та відгуки.
Емірат-ам-Зее - так жартома називають місцеві колеги з туризму мій Цель-ам-Зее. В літній сезон основний наш турист приїжджає зі сходу. Це турист з грошима, який на день витрачає вдвічі більше грошей за всіх інших, тому місцевий бізнес профітує. Але одночасно й турист з іншою культурою, що інколи створює непорозуміння і потребує додаткових бесід чи навіть пояснювальних табличок арабською. Наприклад, що не можна розводити відкрите полумʼя. Або ж годувати лебедів. Що треба пристібати дітей у авто. Чи то сортувати сміття. І що ціни скрізь фіксовані, тому торгуватися нема сенсу. Окрема проблема - культура водіння і парковки, що створює небезпеку і незручності для оточуючих місцевих.
В далеких 1980-х під час візиту принцу одного з еміратів зʼявився опис міста і краси навколо, як «Раю на землі». Далі ідею підхопив маркетинг, який трансформував це в слоган «Рай, як в Корані» для залучення східних туристів. І як результат - турист поїхав, бо хто ж не захоче подивитися на таке власними очима. Особисто я не знайшов прямо схожий опис раю в Корані, але це місце там описується, як дуже красиве з неймовірною природою та достатком чистої води, тому чому б і не Цель-ам-Зее?
Чому арабські туристи їдуть зараз? Тут ситуація як з китайцями у Гальштатті: сарафанне радіо, коли один радить іншому, та перевірений і звичайний для туриста напрямок. Та й клімат в особливо спекотні в арабських країнах літні місяці в Альпах сильно кращий, бо реальної спеки тут майже не буває. В літні вечори східні гості вдягають куртки і навіть шапки.
Якщо жінки в основному зайняті дітьми чи тусуються між собою, то чоловіки доволі комунікативні. Так, гуляючи на дитячому майданчику з дітьми вони самі заводять бесіду про життя-буття зі мною. Розказують про себе і розпитують про місцеве життя. Я особисто вже знаю кількох шейхів, які доводили свій статус демонструючи Інстаграм-акаунти із золотими Роллс-Ройсами та селфі із зірками світового рівня.
Із закінченням літнього сезону в кінці вересня східні туристи повертаються додому, а їх місце вже з листопада-грудня займають звичні тут німці та голландці. Гори зі снігом мешканцям ОАЕ не такі цікаві, хоча трохи туристів все ж побачити можна.
Якось ми зʼясували, чому Галльштатт став таким популярним серед китайських туристів. Але є і інші міста, в яких домінують ти чи інші туристи. Причини скрізь різні, але наслідок один - місто асоціюється саме з туристами з якоїсь країни.
Коли привожу туристів в рідне альпійське село Цель-ам-Зее, ті не можуть повірити своїм очам… Навколо східні чоловіки та жінки в хіджабах, а лице в Австрії по правилах закривати не можна і поліція навіть інколи проводить там розʼяснювальну роботу. Багатодітні родини гуляють містом, плавають на човнах по озеру, насолоджуються природою, ходять в магазини, їдять в кафе та живуть там своїм звичайним життям. І це зовсім не біженці Сирії чи Афганістану, а заможні туристи з арабських країн - переважно з ОАЕ. Зараз таких туристів десь третина від загальної кількості і їх кожного року більшає.
Регіон за багато років адаптувався. В місті є ресторани з арабською кухнею і незрозумілі, але дуже смачні страви у меню. На літо відкриваються законсервовані в інший сезон кальянні. На головній вулиці готують звичну в тій частині світу каву по-арабські. А На вулицях деякі вказівники і оголошення дублюються арабською мовою. В місті працює два арабські супермаркети, а місцевий продавець вафель з Угорщини вивчив арабську мову, чим сильно дивує гостей і отримує чайові та відгуки.
Емірат-ам-Зее - так жартома називають місцеві колеги з туризму мій Цель-ам-Зее. В літній сезон основний наш турист приїжджає зі сходу. Це турист з грошима, який на день витрачає вдвічі більше грошей за всіх інших, тому місцевий бізнес профітує. Але одночасно й турист з іншою культурою, що інколи створює непорозуміння і потребує додаткових бесід чи навіть пояснювальних табличок арабською. Наприклад, що не можна розводити відкрите полумʼя. Або ж годувати лебедів. Що треба пристібати дітей у авто. Чи то сортувати сміття. І що ціни скрізь фіксовані, тому торгуватися нема сенсу. Окрема проблема - культура водіння і парковки, що створює небезпеку і незручності для оточуючих місцевих.
В далеких 1980-х під час візиту принцу одного з еміратів зʼявився опис міста і краси навколо, як «Раю на землі». Далі ідею підхопив маркетинг, який трансформував це в слоган «Рай, як в Корані» для залучення східних туристів. І як результат - турист поїхав, бо хто ж не захоче подивитися на таке власними очима. Особисто я не знайшов прямо схожий опис раю в Корані, але це місце там описується, як дуже красиве з неймовірною природою та достатком чистої води, тому чому б і не Цель-ам-Зее?
Чому арабські туристи їдуть зараз? Тут ситуація як з китайцями у Гальштатті: сарафанне радіо, коли один радить іншому, та перевірений і звичайний для туриста напрямок. Та й клімат в особливо спекотні в арабських країнах літні місяці в Альпах сильно кращий, бо реальної спеки тут майже не буває. В літні вечори східні гості вдягають куртки і навіть шапки.
Якщо жінки в основному зайняті дітьми чи тусуються між собою, то чоловіки доволі комунікативні. Так, гуляючи на дитячому майданчику з дітьми вони самі заводять бесіду про життя-буття зі мною. Розказують про себе і розпитують про місцеве життя. Я особисто вже знаю кількох шейхів, які доводили свій статус демонструючи Інстаграм-акаунти із золотими Роллс-Ройсами та селфі із зірками світового рівня.
Із закінченням літнього сезону в кінці вересня східні туристи повертаються додому, а їх місце вже з листопада-грудня займають звичні тут німці та голландці. Гори зі снігом мешканцям ОАЕ не такі цікаві, хоча трохи туристів все ж побачити можна.
Австрія проти гонщиків на дорогах: дотримуйся правил чи ходи пішки
З минулого року в Австрії у водіїв, що особливо сильно перевищили обмеження швидкості конфіскують авто. Назавжди і без якоїсь компенсації.
За звичайні порушення швидкісного режиму, як і раніше, передбачені штрафи. А от якщо примудритися перевищити більше, ніж на 60 км/год у містах або більше 70 км/год за межами міст, потрапляєш у справжню халепу, бо авто можуть конфіскувати назавжди. А от якщо ще на 20 км/год більше, то заберуть точно.
В разі порушення авто разом із правами спочатку конфіскують тимчасово. Далі протягом 2 тижнів держорган досліджує особу порушника і обставини справи. Якщо це перше порушення такого роду, то авто можуть повернути, а порушник заплатить штраф. Якщо ж подібне вже траплялося, приймається рішення про конфіскацію авто і дуже швидко водій стає пішоходом. У випадку перевищення на 80 км/год у містах або більше 90 км/год за межами міст - авто конфіскують точно, незалежно від обставин. Ну і штраф нікуди не зникає, це буде на додачу. Якщо водій не є власником авто, то його повернуть господарю.
Після конфіскації авто продають з аукціону. 70% вартості йде до фонду безпеки дорожнього руху, а решта - до місцевого органу влади, який зафіксував порушення. Наприклад, з молотка пустили Peugeot 208 потужністю 110 к.с. 2018 року, що потребує сильного ремонту (не самий типовий автомобіль для перегонів) і зі стартової ціни в 2 тисячі євро його забрали аж за 6,8 тисяч.
На практиці це означає, що в місті з обмеженням в 50 км/год треба їхати аж 110-130 км/год, що смертельно небезпечно. На трасі з обмеженням в 100 км/год треба летіти 170-190 км/год, що навіть не на кожній дорозі технічно можливо. А на автобані швидкість взагалі має перевалити за 200 км/год.
Немає якогось дослідження, яке доводить, що така міра покарання сприятиме порядку на дорогах. Так само Австрія не є в лідерах щодо перевищення швидкості. Деякі юристи висловлюються про неконституційність нововведення. Але особисто мені ініціатива подобається, хоч я і сам люблю швидку їзду.
За минулий рік так було конфісковано і продано 164 авто. Найбільше в Тіролі та Нижній Австрії - майже половина всіх вилучень. Найменше у рідній Землі Зальцбург, але тут зрозуміло, бо такі гірські дороги, що й не розженешся особливо. У Відні було забрано 20 автівок.
З минулого року в Австрії у водіїв, що особливо сильно перевищили обмеження швидкості конфіскують авто. Назавжди і без якоїсь компенсації.
За звичайні порушення швидкісного режиму, як і раніше, передбачені штрафи. А от якщо примудритися перевищити більше, ніж на 60 км/год у містах або більше 70 км/год за межами міст, потрапляєш у справжню халепу, бо авто можуть конфіскувати назавжди. А от якщо ще на 20 км/год більше, то заберуть точно.
В разі порушення авто разом із правами спочатку конфіскують тимчасово. Далі протягом 2 тижнів держорган досліджує особу порушника і обставини справи. Якщо це перше порушення такого роду, то авто можуть повернути, а порушник заплатить штраф. Якщо ж подібне вже траплялося, приймається рішення про конфіскацію авто і дуже швидко водій стає пішоходом. У випадку перевищення на 80 км/год у містах або більше 90 км/год за межами міст - авто конфіскують точно, незалежно від обставин. Ну і штраф нікуди не зникає, це буде на додачу. Якщо водій не є власником авто, то його повернуть господарю.
Після конфіскації авто продають з аукціону. 70% вартості йде до фонду безпеки дорожнього руху, а решта - до місцевого органу влади, який зафіксував порушення. Наприклад, з молотка пустили Peugeot 208 потужністю 110 к.с. 2018 року, що потребує сильного ремонту (не самий типовий автомобіль для перегонів) і зі стартової ціни в 2 тисячі євро його забрали аж за 6,8 тисяч.
На практиці це означає, що в місті з обмеженням в 50 км/год треба їхати аж 110-130 км/год, що смертельно небезпечно. На трасі з обмеженням в 100 км/год треба летіти 170-190 км/год, що навіть не на кожній дорозі технічно можливо. А на автобані швидкість взагалі має перевалити за 200 км/год.
Немає якогось дослідження, яке доводить, що така міра покарання сприятиме порядку на дорогах. Так само Австрія не є в лідерах щодо перевищення швидкості. Деякі юристи висловлюються про неконституційність нововведення. Але особисто мені ініціатива подобається, хоч я і сам люблю швидку їзду.
За минулий рік так було конфісковано і продано 164 авто. Найбільше в Тіролі та Нижній Австрії - майже половина всіх вилучень. Найменше у рідній Землі Зальцбург, але тут зрозуміло, бо такі гірські дороги, що й не розженешся особливо. У Відні було забрано 20 автівок.
Зони без зброї у Відні
Ви бачили в новинах повідомлення про те, що та чи інша частина міста Відень стає зоною, де заборонено мати із собою зброю (Waffenverbotszone). Зараз у столиці це Praterstern з околицями та Favoriten (між Südtiroler Platz und Reumannplatz), а раніше було ще на Donaukanal. Такі зони означені через спалахи там насилля та маргінальний контингент, який зазвичай там тусується. Докотилися: зони без зброї у одній з найкращих для життя столиць світу…
Може виникнути логічне питання: якщо є зони без зброї, значить тоді в усіх інших місцях зброя дозволена? Відповідь - ні, просто у зонах без зброї заборонено взагалі все і навіть те, що зазвичай дозволено.
Без спеціального дозволу в Австрії можна мати стандартні складні ножі (Taschenmesser), для відкриття яких треба використовувати дві руки. Звичайні кухонні ножі також не вважаються зброєю. Ніж має знаходитися десь в рюкзаку або в іншому місці, а не в руках готовий для негайного застосування. Також повнолітнім без дозволу можна мати перцевий балончик (Pfefferspray), яким дозволяється володіти виключно як засобом самооборони. Застосування балончику вважається виправданим виключно для самозахисту, коли на вас вже напали, або напали буде неминучим.
Із дозволом можна мати холодну і вогнепальну зброю, але тут вже треба отримувати спеціальні документи і виконувати певні вимоги. У країні діє повна заборона на володіння автоматичною зброєю (штурмові гвинтівки), вибуховими речовинами (гранати, міни) та засобами збільшення потужності зброї (глушники, оптика, прилади нічного бачення).
Зони без зброї означають, що там не можна мати з собою навіть легальну зброю, а поліція має додаткові повноваження щодо перевірки (одяг, сумка, авто) на предмет наявності зброї. Кармані ножі та перцеві балончики все ще дозволені навіть у таких зонах. По факту для більшості людей тут без змін, а в зоні ризику ті, хто хотів би носити з собою щось таке. Хоча по факту в таких зонах мати зброю як раз і не завадило би :)
При цьому, якщо наявність якихось небезпечних чи прямо заборонених предметів є частиною вашої роботи чи у якості спортивного спорядження, то проносити таке навіть через зону без зброї можна.
За порушення в зоні без зброї на вас чекатиме штраф від тисячі євро. А за порушення загальних правил поводження зі зброєю від кількох тисяч євро до тюремного увʼязнення.
Поліція каже, що такі зони працюють і за минулий рік у кожній з локацій було вилучено близько ста одиниці зброї, більшість з якої - ножі. У столиці на рік відбувається 15-25 вбивств, щоб позитивна динаміка порівняно із минулими роками. І загалом стало спокійніше в плані насильства. Зараз столична поліція також зосереджує свою увагу на великих транспортних вузлах.
В перспективі обговорюється прийняття закону, який повністю заборонить зброю у публічних місцях по всій країні.
Ви бачили в новинах повідомлення про те, що та чи інша частина міста Відень стає зоною, де заборонено мати із собою зброю (Waffenverbotszone). Зараз у столиці це Praterstern з околицями та Favoriten (між Südtiroler Platz und Reumannplatz), а раніше було ще на Donaukanal. Такі зони означені через спалахи там насилля та маргінальний контингент, який зазвичай там тусується. Докотилися: зони без зброї у одній з найкращих для життя столиць світу…
Може виникнути логічне питання: якщо є зони без зброї, значить тоді в усіх інших місцях зброя дозволена? Відповідь - ні, просто у зонах без зброї заборонено взагалі все і навіть те, що зазвичай дозволено.
Без спеціального дозволу в Австрії можна мати стандартні складні ножі (Taschenmesser), для відкриття яких треба використовувати дві руки. Звичайні кухонні ножі також не вважаються зброєю. Ніж має знаходитися десь в рюкзаку або в іншому місці, а не в руках готовий для негайного застосування. Також повнолітнім без дозволу можна мати перцевий балончик (Pfefferspray), яким дозволяється володіти виключно як засобом самооборони. Застосування балончику вважається виправданим виключно для самозахисту, коли на вас вже напали, або напали буде неминучим.
Із дозволом можна мати холодну і вогнепальну зброю, але тут вже треба отримувати спеціальні документи і виконувати певні вимоги. У країні діє повна заборона на володіння автоматичною зброєю (штурмові гвинтівки), вибуховими речовинами (гранати, міни) та засобами збільшення потужності зброї (глушники, оптика, прилади нічного бачення).
Зони без зброї означають, що там не можна мати з собою навіть легальну зброю, а поліція має додаткові повноваження щодо перевірки (одяг, сумка, авто) на предмет наявності зброї. Кармані ножі та перцеві балончики все ще дозволені навіть у таких зонах. По факту для більшості людей тут без змін, а в зоні ризику ті, хто хотів би носити з собою щось таке. Хоча по факту в таких зонах мати зброю як раз і не завадило би :)
При цьому, якщо наявність якихось небезпечних чи прямо заборонених предметів є частиною вашої роботи чи у якості спортивного спорядження, то проносити таке навіть через зону без зброї можна.
За порушення в зоні без зброї на вас чекатиме штраф від тисячі євро. А за порушення загальних правил поводження зі зброєю від кількох тисяч євро до тюремного увʼязнення.
Поліція каже, що такі зони працюють і за минулий рік у кожній з локацій було вилучено близько ста одиниці зброї, більшість з якої - ножі. У столиці на рік відбувається 15-25 вбивств, щоб позитивна динаміка порівняно із минулими роками. І загалом стало спокійніше в плані насильства. Зараз столична поліція також зосереджує свою увагу на великих транспортних вузлах.
В перспективі обговорюється прийняття закону, який повністю заборонить зброю у публічних місцях по всій країні.
Австрійські шпигунські пристрасті - частина 1
Це буде текст з кількох частин, бо цікавий та актуальний. У першій буде передісторія, а далі я розкажу про сам скандал. Якщо вам сподобається, то далі згадаємо ще й цікаві австрійські історичні шпигунські скандали.
Прямо зараз відбувається найбільший шпигунський скандал в історії Австрії. Тут прекрасно все: Відень як головна база росії для секретних операцій, шпигун в австрійських спецслужбах, безпосередня участь росії та навіть звʼязок із правими популістами з FPÖ, що в передчутті їх приходу до влади стає ще актуальнішим.
І все це не якийсь збіг обставин чи одиничний випадок, адже сьогодні Відень - одна з шпигунських столиць світу. А територія Австрії місце, де спецслужби росії та інших країн почувають себе комфортно.
Після виводу окупаційних військ і з відновленням Австрією суверенітету з 1955 року і донині Австрія є військово-нейтральною країною. Вона не входить до НАТО чи інших військових альянсів та не розміщує на своїй території іноземні військові бази. Саме тут географічно в центрі Європи і геополітично на нейтральній території проходив кордон «Залізної завіси», що створювало з одного боку напруження, а з іншого - можливості для роботи різних сторін. У Відні знаходиться один з чотирьох офісів ООН та ще кілька міжнародних організацій, таких як ОБСЄ, наприклад.
Закони Австрії мають заборону і серйозні покарання за шпигунську діяльність, але тільки в тому випадку, коли така діяльність направлена проти Австрії. Тобто шпигувати за іншими країнами чи міжнародними організаціями ніби і можна, хоча офіційно ніхто такого не скаже. Хоча у влади і є плани щодо розширення законодавчих норм та повної заборони такої активності.
За останні кілька років кількість російських дипломатів в Австрії збільшилася вдвічі. З півтисячі працівників дипломатичних установ країни-агресора десь половина - кремлівські шпигуни, про що відомо всім навколо. Німеччина закрила консульство росії в Мюнхені, після чого ця зграя «дипломатів» переїхала до консульства у Зальцбурзі.
Як зазначають міжнародні експерти, сьогодні Відень - це чи не головна база російських шпигунів в Європі для таємних операцій, організації вбивств, вербування агентів та проведення операцій впливу. У австрійській столиці росія прямо чи через підставні компанії володіє близько 40 обʼєктами нерухомості, на дахах яких ті не соромлячись розміщують шпигунське та супутникове обладнання.
Далі буде…
Це буде текст з кількох частин, бо цікавий та актуальний. У першій буде передісторія, а далі я розкажу про сам скандал. Якщо вам сподобається, то далі згадаємо ще й цікаві австрійські історичні шпигунські скандали.
Прямо зараз відбувається найбільший шпигунський скандал в історії Австрії. Тут прекрасно все: Відень як головна база росії для секретних операцій, шпигун в австрійських спецслужбах, безпосередня участь росії та навіть звʼязок із правими популістами з FPÖ, що в передчутті їх приходу до влади стає ще актуальнішим.
І все це не якийсь збіг обставин чи одиничний випадок, адже сьогодні Відень - одна з шпигунських столиць світу. А територія Австрії місце, де спецслужби росії та інших країн почувають себе комфортно.
Після виводу окупаційних військ і з відновленням Австрією суверенітету з 1955 року і донині Австрія є військово-нейтральною країною. Вона не входить до НАТО чи інших військових альянсів та не розміщує на своїй території іноземні військові бази. Саме тут географічно в центрі Європи і геополітично на нейтральній території проходив кордон «Залізної завіси», що створювало з одного боку напруження, а з іншого - можливості для роботи різних сторін. У Відні знаходиться один з чотирьох офісів ООН та ще кілька міжнародних організацій, таких як ОБСЄ, наприклад.
Закони Австрії мають заборону і серйозні покарання за шпигунську діяльність, але тільки в тому випадку, коли така діяльність направлена проти Австрії. Тобто шпигувати за іншими країнами чи міжнародними організаціями ніби і можна, хоча офіційно ніхто такого не скаже. Хоча у влади і є плани щодо розширення законодавчих норм та повної заборони такої активності.
За останні кілька років кількість російських дипломатів в Австрії збільшилася вдвічі. З півтисячі працівників дипломатичних установ країни-агресора десь половина - кремлівські шпигуни, про що відомо всім навколо. Німеччина закрила консульство росії в Мюнхені, після чого ця зграя «дипломатів» переїхала до консульства у Зальцбурзі.
Як зазначають міжнародні експерти, сьогодні Відень - це чи не головна база російських шпигунів в Європі для таємних операцій, організації вбивств, вербування агентів та проведення операцій впливу. У австрійській столиці росія прямо чи через підставні компанії володіє близько 40 обʼєктами нерухомості, на дахах яких ті не соромлячись розміщують шпигунське та супутникове обладнання.
Далі буде…
Австрійські шпигунські пристрасті - частина 2
Шпигунські скандали за участю рф вже траплялися, про що я писав раніше. Кілька років тому у Відні був затриманий шпигун-невдаха - син російського дипломата, який працював проти інтересів Австрії.
Але то все були квіточки, бо в березні 2024 року було заарештовано Егісто Отта колишньго працівника спецназу та Федерального відомства із захисту конституції та боротьби з тероризмом Австрії, якого підозрюють у зловживанні службовим становищем та передачі інформації російським спецслужбам.
Отта підозрюють багато в чому і розслідування ще триває. Серед епізодів передача смартфонів кількох співробітників апарату міністра внутрішніх справ Австрії російським спецслужбам. Саме він ймовірно надав віденську адресу всесвітньо відомого журналіста-розслідувача Христо Грозєва, у якого потім викрали компʼютерну техніку, а сам він опинився в небезпеці. Егісто також передав росіянам спеціальний захищений ноутбук, де були державні таємниці. Ще він використовував свої можливості та австрійські бази даних для передачі різної непублічної інформації ворогам, які потім використовували її для своїх операцій. І організовав інформаційну компанію та навіть стеження проти журналістки, що вела своє розслідування про його роботу.
Цікаво, що в 2017 році іноземні спецслужби вже повідомляли австрійську владу про можливу роботу Егісто Отта на російські спецслужби. І того навіть відсторонили від роботи, але потім суд скасував його відсторонення і той повернувся в правоохоронні структури і навіть примудрився продовжувати незаконну діяльність. Потім його знову заарештували вже в 2021 році, але потім через кілька тижнів він знову опинився на свободі. Весь цей час про його «роботу» велися журналістські розслідування і писала преса. Неймовірно, але один з головних шпигунів країни просто працював собі далі і знаходився на свободі, займаючись незаконними справами.
Імідж Австрії у світі спецслужб це ясно що не покращило, та й довіри їй з боку партнерів не додало. Та й загалом західні країни відмічають ігнорування Австрією реальності та занадто толерантне відношення до росії. Нейтральність і все таке - то одне, але закриття очей на діяльність ворога цивілізованого світу прямо в центрі Європи виглядає мʼяко кажучи дивним.
А тепер вишенька на торті: на смартфоні Егісто був знайдений текст парламентсько запиту від правих популістів з FPÖ. Документ був відредагований і доповнений Оттом правильними питаннями та уточненням, а далі був поданий вже в його редакції. Тоді мова йшла про сирійського генерала, який переховувався у Відні. І все це повʼязує шпигуна, російську владу та партію, якій давно закидають звʼязок з росією.
Отт відкидає всі звинувачення, а прокуратура навіть звільняла його з під варти. Наразі триває суд тільки по частині епізодів, а прокуратура поки розбирається і колись спрямує до суду і інші звинувачення.
Шпигунські скандали за участю рф вже траплялися, про що я писав раніше. Кілька років тому у Відні був затриманий шпигун-невдаха - син російського дипломата, який працював проти інтересів Австрії.
Але то все були квіточки, бо в березні 2024 року було заарештовано Егісто Отта колишньго працівника спецназу та Федерального відомства із захисту конституції та боротьби з тероризмом Австрії, якого підозрюють у зловживанні службовим становищем та передачі інформації російським спецслужбам.
Отта підозрюють багато в чому і розслідування ще триває. Серед епізодів передача смартфонів кількох співробітників апарату міністра внутрішніх справ Австрії російським спецслужбам. Саме він ймовірно надав віденську адресу всесвітньо відомого журналіста-розслідувача Христо Грозєва, у якого потім викрали компʼютерну техніку, а сам він опинився в небезпеці. Егісто також передав росіянам спеціальний захищений ноутбук, де були державні таємниці. Ще він використовував свої можливості та австрійські бази даних для передачі різної непублічної інформації ворогам, які потім використовували її для своїх операцій. І організовав інформаційну компанію та навіть стеження проти журналістки, що вела своє розслідування про його роботу.
Цікаво, що в 2017 році іноземні спецслужби вже повідомляли австрійську владу про можливу роботу Егісто Отта на російські спецслужби. І того навіть відсторонили від роботи, але потім суд скасував його відсторонення і той повернувся в правоохоронні структури і навіть примудрився продовжувати незаконну діяльність. Потім його знову заарештували вже в 2021 році, але потім через кілька тижнів він знову опинився на свободі. Весь цей час про його «роботу» велися журналістські розслідування і писала преса. Неймовірно, але один з головних шпигунів країни просто працював собі далі і знаходився на свободі, займаючись незаконними справами.
Імідж Австрії у світі спецслужб це ясно що не покращило, та й довіри їй з боку партнерів не додало. Та й загалом західні країни відмічають ігнорування Австрією реальності та занадто толерантне відношення до росії. Нейтральність і все таке - то одне, але закриття очей на діяльність ворога цивілізованого світу прямо в центрі Європи виглядає мʼяко кажучи дивним.
А тепер вишенька на торті: на смартфоні Егісто був знайдений текст парламентсько запиту від правих популістів з FPÖ. Документ був відредагований і доповнений Оттом правильними питаннями та уточненням, а далі був поданий вже в його редакції. Тоді мова йшла про сирійського генерала, який переховувався у Відні. І все це повʼязує шпигуна, російську владу та партію, якій давно закидають звʼязок з росією.
Отт відкидає всі звинувачення, а прокуратура навіть звільняла його з під варти. Наразі триває суд тільки по частині епізодів, а прокуратура поки розбирається і колись спрямує до суду і інші звинувачення.
Дотепний Моцарт
На календарі 27 січня, а значить, що сьогодні 269 років тому у місті Зальцбург народився Вольфганг Амадей Моцарт. Колись вже писав, що захоплююся Моцартом, але він мені цікавий в першу чергу як людина. Ким він був, ну, окрім геніального музиканта та ікони? Це реально дізнатися, бо до нас дійшло більше тисячі листів композитора, які він писав рідним, друзям, колегам та меценатам. Фактично він був і блогером, бо в листах детально описував своє життя, відчуття і писав про те, що вважав важливим.
Його погляди на життя мені особисто близькі і ми з маестро тут навіть схожі. Думаю, я маю право порівнювати себе з видатним музикантом, бо кожен день розповідаю про його життя іншим людям. Та ми вже практично рідні! Моцарт мав тонке почуття гумору та іронії, чим користувався в житті.
Він був романтиком і йшов вперед за покликом серця, роблячи в основному те, що любив і хотів, хоч місцями можна було би робити щось більш прагматичне і практичне. Він обурювався, що навколо купа бездарних людей, які просто здаються, а не є. Був людиною самокритичною та просто жартував про це непросте життя. В принципі нічого не змінилося за останні 269 років.
Калька дотепних цитат Моцарта з його дописів.
Про життя:
- Я пишу тобі довгого листа, бо не маю часу написати короткого.
- Бути простим – складно.
- Я не запізнився. Це всі інші прийшли надто рано.
- Генія впізнають за тим, що він робить найпростіші речі складними, а найскладніші – простими.
- Мода проходить, музика залишається.
- Успіх – це коли люди після твоєї смерті розуміють, що ти жив.
- Життя – це коротка увертюра до невідомого твору.
Про прагнення до ідеалу та самокритичність:
- Я написав новий твір – він настільки сучасний, що ніхто його не розуміє, навіть я.
- Чим більше я вкладаюся, тим менше мені подобається те, що я граю.
- Моя музика надто легка для знавців і надто складна для дилетантів.
- Я люблю чесних критиків. Вони прямо кажуть мені, чого не розуміють.
- Я хотів стати найбільшим композитором світу. На жаль, світ цього не хотів.
- Я пишу музику швидше, ніж мої критики можуть її прочитати.
- Ідеальна композиція – як ідеальна людина: її не існує.
Про менш талановитих колег:
- Я мрію про світ, у якому погані музиканти мовчать.
- Я бачив композитора, який не вміє читати ноти. Я йому заздрю: йому не треба марнувати папір.
- Я чув співака, який звучав, як кит із застудою.
- Я чув скрипку, яка звучала, як старий черевик.
- Є композитори, які пишуть ноти, яких самі не розуміють, і очікують, що інші їх зрозуміють.
Про рух за покликом серця і фінансову неуспішність:
- Я дуже поганий бізнесмен. Я можу робити тільки те, що мені подобається – а це не дуже прибутково.
- Мій талант зростає пропорційно до моєї бідності.
- У Парижі мене дуже хвалили – і це була єдина винагорода, яку я отримав.
- Я відомий, але мої гроші мене не знають.
- Мені потрібно більше грошей. Не для себе – для своїх кредиторів.
- Мої фінанси – це симфонія без фіналу.
Про роботу:
- Я пишу музику, яку хочу почути сам. Те, що інші її теж хочуть слухати, – це щасливий збіг.
- Я пишу не заради грошей, а тому що не можу інакше.
- Я люблю працювати – особливо, коли мені за це платять.
- Композитор без натхнення – як кухар без ножа.
- Музика ніколи не повинна бути нудною. Для цього вже є політика.
- Довіра – це добре, але хороший контракт – краще.
- Концерт не повинен тривати довше, ніж хороша вечеря.
Про відношення до можновладців:
- Я музикант, а не слуга. Я граю для королів, але не як їхній раб.
- Якщо король наказує мені написати погану музику, я підкоряюся – але роблю це погано.
- Музикант при дворі – як птах у клітці: він співає, але не від радості.
- Імператор розуміється на музиці так само, як віл – на астрономії.
Про відношення столиці до музикантів:
- Якби я був собакою, у Відні вже поставили б мені пам’ятник.
По негідників, які наживалися на його роботі та ошукували його:
- Якби всі негідники, які мене ошукали, втратили половину своїх вух, то вони все одно мали б більше, ніж заслуговують.
На календарі 27 січня, а значить, що сьогодні 269 років тому у місті Зальцбург народився Вольфганг Амадей Моцарт. Колись вже писав, що захоплююся Моцартом, але він мені цікавий в першу чергу як людина. Ким він був, ну, окрім геніального музиканта та ікони? Це реально дізнатися, бо до нас дійшло більше тисячі листів композитора, які він писав рідним, друзям, колегам та меценатам. Фактично він був і блогером, бо в листах детально описував своє життя, відчуття і писав про те, що вважав важливим.
Його погляди на життя мені особисто близькі і ми з маестро тут навіть схожі. Думаю, я маю право порівнювати себе з видатним музикантом, бо кожен день розповідаю про його життя іншим людям. Та ми вже практично рідні! Моцарт мав тонке почуття гумору та іронії, чим користувався в житті.
Він був романтиком і йшов вперед за покликом серця, роблячи в основному те, що любив і хотів, хоч місцями можна було би робити щось більш прагматичне і практичне. Він обурювався, що навколо купа бездарних людей, які просто здаються, а не є. Був людиною самокритичною та просто жартував про це непросте життя. В принципі нічого не змінилося за останні 269 років.
Калька дотепних цитат Моцарта з його дописів.
Про життя:
- Я пишу тобі довгого листа, бо не маю часу написати короткого.
- Бути простим – складно.
- Я не запізнився. Це всі інші прийшли надто рано.
- Генія впізнають за тим, що він робить найпростіші речі складними, а найскладніші – простими.
- Мода проходить, музика залишається.
- Успіх – це коли люди після твоєї смерті розуміють, що ти жив.
- Життя – це коротка увертюра до невідомого твору.
Про прагнення до ідеалу та самокритичність:
- Я написав новий твір – він настільки сучасний, що ніхто його не розуміє, навіть я.
- Чим більше я вкладаюся, тим менше мені подобається те, що я граю.
- Моя музика надто легка для знавців і надто складна для дилетантів.
- Я люблю чесних критиків. Вони прямо кажуть мені, чого не розуміють.
- Я хотів стати найбільшим композитором світу. На жаль, світ цього не хотів.
- Я пишу музику швидше, ніж мої критики можуть її прочитати.
- Ідеальна композиція – як ідеальна людина: її не існує.
Про менш талановитих колег:
- Я мрію про світ, у якому погані музиканти мовчать.
- Я бачив композитора, який не вміє читати ноти. Я йому заздрю: йому не треба марнувати папір.
- Я чув співака, який звучав, як кит із застудою.
- Я чув скрипку, яка звучала, як старий черевик.
- Є композитори, які пишуть ноти, яких самі не розуміють, і очікують, що інші їх зрозуміють.
Про рух за покликом серця і фінансову неуспішність:
- Я дуже поганий бізнесмен. Я можу робити тільки те, що мені подобається – а це не дуже прибутково.
- Мій талант зростає пропорційно до моєї бідності.
- У Парижі мене дуже хвалили – і це була єдина винагорода, яку я отримав.
- Я відомий, але мої гроші мене не знають.
- Мені потрібно більше грошей. Не для себе – для своїх кредиторів.
- Мої фінанси – це симфонія без фіналу.
Про роботу:
- Я пишу музику, яку хочу почути сам. Те, що інші її теж хочуть слухати, – це щасливий збіг.
- Я пишу не заради грошей, а тому що не можу інакше.
- Я люблю працювати – особливо, коли мені за це платять.
- Композитор без натхнення – як кухар без ножа.
- Музика ніколи не повинна бути нудною. Для цього вже є політика.
- Довіра – це добре, але хороший контракт – краще.
- Концерт не повинен тривати довше, ніж хороша вечеря.
Про відношення до можновладців:
- Я музикант, а не слуга. Я граю для королів, але не як їхній раб.
- Якщо король наказує мені написати погану музику, я підкоряюся – але роблю це погано.
- Музикант при дворі – як птах у клітці: він співає, але не від радості.
- Імператор розуміється на музиці так само, як віл – на астрономії.
Про відношення столиці до музикантів:
- Якби я був собакою, у Відні вже поставили б мені пам’ятник.
По негідників, які наживалися на його роботі та ошукували його:
- Якби всі негідники, які мене ошукали, втратили половину своїх вух, то вони все одно мали б більше, ніж заслуговують.